Skip to main content

Full text of "Rubaiut lis [microform] : povist"

See other formats 


СІНМ 

ІСМН 

МісгоЯсЬе 

Соїіесііоп  6е 

8ЄГІЄ8 

тісгоЛсНез 

(МоподгарЬз) 

(топодгарНіез) 

\ш\ 


Сапкііап  Іпзіііим  »ог  НікогісаІ  Місгог*ргоіІис(іол*  /  Іп5(і(и(  сапасіівп  де  шісгогергоііисііопа  Ьізіогідиаз 


ТесИпісаІ  апа  ВіЬІІодгарИіс  Моїез  /  Моїез  Іесіїпідие  є»  ЬіЬІіодгарЬідиез 


ТИе  ІпзМиІе  Иаз  аііетріесі  (о  оЬІаіп  ІІіе  ЬегІ  огідіпаї 
сору  ауаіІаЬІе  (ог  (іігліпд.  Реаіигез  о(  №із  сору  иііісії 
тау  Ье  ЬіЬІіодгарМісаІіу  ипідие.  иИісЬ  тау  аКег  апу  о( 
(Ие  ітадез  іп  (Ие  гергойисііоп,  ог  иЬісИ  тау 
зідпііісапііу  сЬапде  (Ііе  изиаі  теШосІ  о(  (ІІтіпд  аге 
сМескесІ  Ьеіош. 


н 


п 
п 


п 


Соїоигєсі  соуегб  / 
Соиуегіиге  Ье  соиіеиг 


І     І  Соїєге  аатадей  / 

' — '  СоиуеПиге  епсіоттадее 

І     І  Соуеге  гезіогесі  апгі/ог  Іатіпаїеіі  / 

—  Соауегіиге  гевїаигее  е1/ои  реііісиїее 

І     І  Соїєг  ІНІе  ті88іпд  /  Іе  ІІІге  йе  соиївЛиге  тагкіие 

І     і  Соїоигей  шаре  /  Саг1е8  деодгарЬі^ие8  еп  соиіеиг 

Г^  Соїоигесі  іпк  (і.е.  оіґіег  Іґіап  ЬІие  ог  ЬІаск)  / 

Єпсге  бе  соиіеиг  (І.е.  аїЛге  дие  ЬІеие  ои  поіге) 

Г^  СоІоигесІ  ріаіез  ап(1/ог  ІІІизІгаІіопг  / 

—  РІапсМез  еі/ои  іііигігаїіопз  еп  соиіеиг 

І     І  Воил(і  «№  оіііег  таїегіаі  / 

' — '  Оеііе  ауес  б'аиие5  (Іосиглепіз 


Опіу  е(іі1іоп  ауаіІаЬІе  / 
Зеиіе  едіїіоп  сІізропіЬІе 

ТідМ  Ьіпіііпд  тау  саизе  зИаііош:  ог  сіізіопіоп 
аіопд  іпіегіок'  тагдіп  /  Іа  геїіиге  зеггее  реиі 
саизег  Ле  ГотЬге  ои  Ье  Іа  ііізіогзіоп  Іе  Іопд  сіе 
Іа  глагде  ітегіеиге. 

ВІапк  Іеауез  аМеб  (^игіпд  гезіогаїіопв  тау  арреаг 
т№іп  ІИе  Іехі.  УУЬепеуег  роззіЬІе,  ІЬезе  НаVе 
Ьеел  отіїїесі  Ігот  ПІтіпд  /  II  зе  реіЛ  яие  сеііаіпез 
радез  ЬІапс-с  аіоиіеез  Іогз  й'ипе  гезіаигаїїоп 
аррагаіззепі  і  із  Іе  Іехіе,  таіз.  Іогядие  сеіа  ІОН 
роззіЬІе,  сез  радез  п'опі  раз  еіе  Мт^ез. 


І'іпзіііиі  а  гпісгоШте  Іе  теіІІеиг  ехатріаіге  ди'іі  Іиі  а 
еіе  роззіЬІе  йе  зе  ргосо.ег.  Іез  сіеіаііз  де  се(  ехет- 
ріаіге  риі  зопі  реи(-§1ге  ипідиез  йи  роіп»  йе  чиє  ЬІЬІІ- 
одгарілідиь,  диі  реиуепі  тосІКіег  ипе  ітаде  гергойиііе, 
ои  диі  реиуепі  ехідеґ  ипе  тойііісаііопз  гіапз  Іа  тет- 
огіе  потпаїе  йе  ІіІтаде  зопІ  іпгіідиез  сі-сіеззоиз. 

І     І      СоІоигесІ  радез  /  Радез  де  соиіеиг 

І     І      Радез  (Іатадеа  /  Радез  егкіоттадеез 

І     І      Радез  гезіогесі  ап(і/ог  ІатіпаІесІ  / 
Радез  гезіаигйез  е1/ои  реііісиїеез 

І     1      Радез  сіізсоїоигеїі.  зіаіпео  ог  (охєй  / 
'-^      Радез  (Іесоїогеез.  (асЬеІеез  ои  рідиеез 

І     І      Радез  (іеіасИесІ  /  Радез  сІеіасЬочз 

Г~Л      ЗЬоММгоидЬ  /  Тгалзрагепсе 

І     І      ОиаІІІу  о(  ргіпі  уаііез  / 

' — '      ОиаІІІе  іпедаїе  бе  Гітргеззіоп 

І     І      ІпсІи<іез  зирріетепшгу  таїегіаі  / 

Сотргепй  йи  та№гіеІ  зирріетепіаіге 

І  І  Радез  жЬоІІу  ог  рагііаііу  оЬзсигесІ  Ьу  еггаїа 
' — '  зіірз,  Ііззиез,  еіс,  Ііауе  Ьееп  геїіітеїі  Іо 
епзиге  (Ье  Ьез(  роззіЬІе  ітаде  /  Іез  радез 
Іо1аІетеп{  ои  рагііеііетепі  оЬзсигсіез  раг  ип 
іеиіііеі  сі'еггаїа.  ипе  реіиге.  еіс,  опі  еіе  (іітеез 
а  поиуеаи  сіє  Іа;оп  а  оЬІепіг  Іа  теіііеиге 
ітаде  роззіЬІе. 

І  І  Оррозіпд  радез  жіІЬ  уагуіпд  соїоигаїіоп  ог 
' — '  <1ізсоІоигаІіопз  аге  ІІІтесі  Іиісе  (о  епзиге  ІИе 
Ьезі  роззіЬІе  Ітаде  /  Іез  радез  з'оррозапі 
ауапі  (Іез  соїогаїіопз  уагіаЬІез  ои  (Іез  ііесої- 
огаїіопз  зопІ  ІІІтеез  сіеих  Іоіз  аііп  сІ'оЬІепіг  Іа 
теіІІеиг  ітаде  розбіЬІе. 


Г~Л      АскШопаІсоттегАз/ 

' — '      Соттепіаігез  зиррібтепіаігез: 


Техі  іп  Цкгаїпіап. 


ТНІ5  іміл  і>  и\тшЛ  а(  «Не  гвгіисііол  гаїіо  сН«скі4  іміомг/ 

Се  гіоситвт  «І  Іііте  аи  иик  гіе  гМисгіоп  іп^яие  сі-4с»ои«. 

ЮХ  14Х  18Х 


гх 


г«х 


ЗОх 


ч/ 

п 

2ах 


ТЬа  серу  «ІІїлагі  Ь*г«  Ии  Ьмл  гаргогіисаЛ  іПапк* 
іо  іЬа  е«п«геш(у  о<: 

Наеіопаї  ЬіЬгігу  о£  Сапайа 


І'ажатріаіга  Піт*  (иі  гаргоЛиіІ  дгіс*  *  І* 
д*п*го«іМ  Лч 

ВіЬІіоиївяие  паеіопаїе  (іи  Сапа^ 


ТГм  ітадаа  арраагіпв  Иага  ага  іЬа  Ьам  яиаіііу 
роаііЬІа  сопаісіагіпд  І)іа  соп(<і(іоп  апії  ІадіЬіІііу 
о(  І(іа  огідіпаї  сору  апй  іп  кааріпд  жііі»  «»• 
(іітіпд  сопиасс  »рвсі«іса«іопа. 


Огідіпаї  соріаа  іп  ргіпіа4І  рараг  соуага  ага  (ІІтаїі 
Ьадіппіпв  жііь  «Ьа  «гоп»  соуаг  ап<1  апсііпд  оп 
«Ьа  Іаа<  рада  «ііИ  а  ргіпіай  ог  ІІІиаігаїа^  ітргаа- 
«іоп.  ог  «Ла  Ьаск  еоуаг  у»Иап  арргоргіаіа.  АИ 
оЧіаг  огідіпаї  соріаа  ага  «ІІтагі  Ьадіппіпд  оп  «На 
•ігаї  радо  жИН  а  ргіпіа^  ог  іііиаігаїагі  ішргаа- 
аіоп.  апгі  апОіпд  оп  «На  Іаа(  рада  «ігО  а  ргіп(в<1 
ог  іііиаігаїагі  ітргаааіоп. 


ТЬа  Іааі  гасогОаЛ  «гате  оп  аасії  тісгоЯеИа 
іПаІІ  сопіаіп  «На  аутЬоІ  ^  ""••"'"в,^ї^°..,' 
ТІМиЕО").  ог  «Гіа  аулкЬоІ  V  Ітааптд    £N0  1. 
«уьісімуаг  аррііаа. 

Мар*,  ріхаа,  сГіапа,  аіс.  тау  Ьа  «іітай  а< 
(ІІНагапІ  гаОиеІіоп  га«іо».  ТЬоаа  мо  Іагда  «о  Ьа 
ап<ігаІу  іпсіийагі  іп  опа  адроаига  ага  «іІта<і 
Ьадіппіпд  іп  іКа  ирраг  ІаП  Капи  согпаг.  1а»і  іо 
гідпх  апсі  (ор  ю  Ьопот.  а*  тапу  «гатаа  аш 
гадиігаїї.  ТИа  «оііоїуіпд  йіадгата  ІНиаігага  «На 
таіпе4: 


Іаа  ітадаї  іиіуапіаі  оп(  М  гаргосіиііаі  ауас  Іа 
ріиі  дгапй  >оіп,  еотр»  (*пи  Оа  Іа  сопіііііоп  •( 
йв  Іа  папаї*  Оа  Гахатріаіга  (і1т4,  аі  »п 
соп<огтііа  ауое  Іа*  еопОіїіопа  Ои  сопігаї  Оа 
МІїладо. 

їла  ахатріаігаа  огідіпаих  Ооп<  Іа  соиуапига  *п 
раріаг  аа<  ітргітОа  аопі  ІІІта*  ап  соттап«ап< 
раг  Іа  ргатіаг  рІа(  аі  ап  (агтіпапі  аоіі  раг  Іа 
гіагпіОг*  рада  яиі  сотропа  ипа  атргаіпіа 
гі'ітргааііоп  ои  іІ'ІІІиа(гасіоп,  *оі<  раг  Іа  аасопо 
рІа(,  ааіоп  Іа  са«.  Тоиа  Іо*  аиігаа  ахатріаігаа 
огідіпаих  аоп(  (ІІтМ  ап  соттап^апі  раг  Іа 
ргатіАга  рада  циі  сотропа  ипа  атргаіпіа 
а'ітргаахіоп  ои  гі'іііиаігагіоп  а(  ап  іагтіпапі  раг 
Іа  гіагпіАга  рада  циі  сотропа  ипа  (аііа 
атргаіта. 

Цп  гіаа  аутЬоІаа  аиіуапіа  аррагаКга  «иг  Іа 
Лагпіага  ітада  Оа  еЬаяиа  тісго<ісП*.  іаіоп  Іа 
сої:  Іа  аутЬоІа  -»  »ідпі«іа  "А  ЗОІУЯЕ ",  І* 
аутЬоІа  V  »ідпі«в  "ГШ". 

Іаа  сапаа.  рІапсНаа.  иЬІааих.  а<с.,  раиуапі  а(га 
«іІтОа  *  сіаа  (аих  гіа  гаоисііоп  ОІ<«аг*п». 
Іогадиа  Іа  гіосит*п<  ааі  <гор  дгапо  роиг  Діга 
гаргоііиК  ап  ип  ааиі  сіісиа.  ІІ  аві  «ііт*  а  рапіг 
де  Гаодіа  іирагіаиг  даисПа.  Оа  даисПа  а  вгона. 
а(  Оа  Иаиі  ап  Ьаа,  ап  ргапапі  Іа  потЬга 
(і'ітадаа  п*сааааіга.  Іаа  йіадгаттаа  аиіуапи 
ІІІиаігапі  Іа  таїГіогіа. 


1  2  З 


1 

2 

3 

4 

5 

6 

МІС«ОСО>ї   ІІЕ$ОШГЮН   ТІ5Т  СНАК 

(АN5I  опс)  150  ТЕ5Т  СНДвТ  N0,  2) 


1.0    Ігій  1^ 


112.2 


І.І    г-^  ш 

1.8 


^  ПІН  1.4 


1.6 


^     ^РРЬІЕР  ІМ.^ЗЄ 


1653   Ео5(   Маїп   5(ге 


АНТІН  крушдьниііький 


Р9  3948 

К77 

К8 


РУБАЮТЬ  ЛІС 


^1 


***.•,•, 


-аі^-*°ж»г 


АНТІН  КРУШЕЛЬНІ'ЦЬКИЙ 

РУБАЮТЬ  ЛІС 


Повість 


V! 


*і^^^ 


лЗУ 


'^пІв-Ляйпціг 

УКРАЇНСЬКА  НАКЛАД НЯ. 

КОЛОМИЯ  І        \УЕККІРЕО  МАN. 

Галицька  Нанладня.        |       икгаіпіап  РиЬІізсЬепк. 


МВЇРЙ  ін   Пгі-і  « 


ВИСОКОІЮВАЖ.  V 'ШМ 

МАРІІ  Н  ОЛЕКСЇеВИ 

волянським 

з  КРИВОРІВНІ 


На  спомин  1914  р. 


Лвінпи 


Перша  частина. 


І. 

—  ІйгаІ...  Дїдовп  буде  й  того. 

Юра  кинув  із  руки  сокиру  на  невеличкий  стро- 
пок  ріща  в  дроворубі  і  став  випростовувати  плечі. 
У  крижах  хруснуло.  Він  викривив  лице  і  застог- 
нав із  болю,  ще  раз  пробує  розправити  кости  —  не 
йде. 

—  А  побила  би  тебе  божа  сила,  як  мені  жили 
позсотувалої  Вже  собі  й  сучя  на  ватерку  не  вру- 
баю. 

Ще  раз  попробував  і  анов  причик  та  застогнав  • 

—  Ой... 

Насилу  таки  випростував  ся.  Але  дивлячи  ся 
на  свою  працю  не  проявляв  удоволення: 

—  АдиІ  Що  цюкаю  і  анї  передо  мною,  анї 
за  мною. 

Юра  пустив  зір  з  тугою  перед  себе. 

Соице  наблпжаєть  ся  ід  кичері.  Ще  освічув 
верхи  гір,  але  долина  ріки  вже  потопає  у  сутїнях. 
Надходить  темиява.  Зза  сонця  підсувасть  ся  ве- 
ликий чорний  вал.  Юра  дивпть  ся  на  ті  бовдурі- 
хмари  й  думає:  Завтра  має  відай  бути  велика  го- 
дина. 


МІ 


його  зір  покотив  сп  долїщами.  У  твмняві  ве- 
чера  визначали  ся  гильно  зелені  свіжі  царннкії, 
вкриті,  мов  кпліімом,  травичкою,  від  чорної  трохп 
не  синявої  зелені  кострубатого  лїса.  Здовж  ріки 
обочії  ґрунїв  булп  вистелені  царіїїіками,  до  яких 
поприлипали  тут  то  там  далеко  одна  від  одної 
людські  хатчпнп.  А  поміж  ті  царпнки  якби  пороз- 
мітував  то  гаджуджку,  то  неволичкиіі  гурток  їх, 
малий  лїсок,  то  зруб,  із  якого  поміїк  пнї  прози 
рали  величезні  камінюки.  Там  знов  ґрегіт,  камі- 
ниста  царпнка,  що  сїна  на  нїіі  не  вробиш,  бо,  адп, 
'косу  збавиш  від  першого  маху,  хиба  що  маржипу 
паси. 

А  просто  Юрииої  хати  на  тім  боцї  ріки  стре- 
мить у  хмари  лисока  кичера  вкріп'а  трохи  не  від 
ріки  аж  до  верха  старпм  смероковпм  лісом.  То 
якби  темні  кучері  накинув  па  ґрунь,  щоби  прико- 
вували до  себе  людське  око  своєю  красою,  щоби 
на  тлі  ясної  зелені  царинок  та  нестрого  килима  їх 
цвітів,  ті  темні  кучері  смерекового  лїса  повагою 
і  сумом  спливали  па  ціле  село. 

А  царпші  під  кпчерою  грали  ся  всілякими  бар- 
вами —  від  наіібілїщоі  білої,  біліщої  ніж  сама  зи- 
ма, до  наіітемніщої  темної,  трохи  ие  чорної  як 
глуха  ніч:  тисячами  тіииіі  красок;  білої,  сивої, 
жовтої,  червеної,  синьої,  голубої,  хто  їх  там  перс- 
ппслпть,  ті  пестрі  краски  цвітів  на  веселих  сспяш- 
ніх   царинах. 

Як  під  вечір  темпява  повяже  вершки  гаджуґ  і 
вони  поспливають  ся  в  одно  велике  море  темної 
глуші,  від  кичери  віє  поважни.ч  мовчазним  подихом. 
Там  зачпнаєть  ся  пише  жипе.    Оживають  великі 


—     7 


лїсові  сили  й  храмують  свій  тасмішіі  храм.  Захо- 
вані перед  слабосидіш  людським  оком,  невидні  для 
нікого.  Л  горо  тому,  хто  поваяінв  ся  б  пі.у'лядатії 
їх  ігри  —  такому  вже  не  ходити  по  білому  світу. 
Часами  лише  око  спізненого  мандрівника,  що  у 
темну  ніч  квапить  далекими  і'рунями  ід  хатї,  спи- 
нить ся  на  тій  чорній  кичері,  приманене  блудним 
огником,  що  продереть  ся  із  лісової  глуші,  від  блі- 
дої ватри,  докола  якої  грають  ся  в  темряві  лїсові 
СИ.ШІ.  І  як  привабить  до  себе  тоіі  огпик,  так  вмить 
щезне  і  дарі-мно  диви  ся  та  визирай  його.  Вже 
вдруге  не  побачиш.  А  деколи  такі  дивні  гомони 
звідти  вилітають,  що  блідий  страх  находить  на  то- 
го, хто  чув  їх.  Трохи  по  минеть  ся  із  ляку  та 
остраху.  А  що  як  стануть  вити  несвоїми  голо- 
сами скрізь  по  селу  собаки   на  припоні  І . . . 

Юра  добре  розумів  мову  того  ліга.  Він  знав 
вагу  тій  силі,  що  жила  в  ньому,  нораз  на  свойому 
довгому  віку  він  знайомив  ся  із  нею.  Знав,  як  її 
шанувати  —  от  і  дожив  великих  літ,  не  збавила 
вона  його,  ніколи  навіть  не  збиткувала. 

Його  зір  полетів  тепер  горіщаии.  Там  уже 
одна  за  одною  самі  лісові  глуші,  там  кпчорі  вкриті 
ВІД  долу  до  верха  густо  гаджуґамн,  яких  що  не 
потинав  топір  .ііодини.  А  поміж  нпми  лісові  пото- 
чний,  дикі   непроходимі. 

Там  ^;ссь  лежіггь  той  бутин,  що  то  захрпив 
душу  Юри  від  кількох  тижнів.  Хотів  уже  йти 
оглядати,  але  якось  не  чує  в  собі  сили,  щоб  пусто- 
дурно  йти.  Уже  як  стане  до  роботи,  як  уже  бу- 
дуть рубати  ліс,  а,  тоді  і  він  піде  —  один  іг^ 
перших ! 


8     — 


Сонце  закотило  ся  вже  за  кичеру.  І  той  чор- 
ний вал,  що  доказав  ся  ізза  нього,  виплив  на 
небо.  Його  долїшнї  краї  почали  мінити  ся  всїми 
красками  дуги.  Рожеві,  сині,  жовті . . .  Що  хвиля 
перепливали  одні  в  одні.  А  там  насеред  неба  жов- 
тіли, як  щире  злото,  купками  хмарки.  Як  білі 
руна  овець  у  ясному  соняшпьому  світлі",  що  обзи- 
рало  ся  зза  кичери  на  сей  світ. 

—  Гаразд,  що  люди  упорають  ся  з  сїном  за 
веремя. 

Куди  не  кнпув  очима,  всюди  на  царинках  уви- 
хають  ся  як  муравлї  дрібні  постаті  мужчин,  че- 
ляди,  одні  збивають  сіно  в  вали,  одні  кінчать  ки- 
дати в  копички,  там  зносять  копицї  ід  острові  і 
закладають  оденок.  Як  хлїбчики-кокуцикп  на  гро- 
бах на  Дмитра  так  виглядають  копички  сїна  на 
царинках  довкруги  острови. 

На  царпнцї,  що  простягала  ся  перед  хатою 
Юри,  кінчать  уже  кидати  сїно.  На  верху  стога 
стоїть  невістка  і  завершує  оденок.  Хлопчища  за- 
грібають отаву,  що  встелила  ся  широкою  стежкою 
від  островяниць  до  оденка  і  подають  П  Анничцї. 
Визбирують  по  господарськи. 

Юра  пошкандибав  до  них.  Узяв  грабельки  та 
почав  обчімхувати  одепок.  Без  його  помочи  ніко- 
ли не  було.  Сіно  найважнїйша  робота  у  госпо- 
дарстві. Чоловік,  як  не  має  що  в  рот  взяти,  пере- 
мліє із  голоду  і  якось  Бог  дасть  витримати.  А  мар- 
жинка  не  може  карати  ся.  Якби  не  стало  сінця, 
корови  молоко  стратилпб,  а  потім  і  с  .лі  моглиб 
погинути.  А  за  маржинку  найбільша  кара  в  Госпо- 
донька  святого.   Та  й  як  сіцо  не  буде  здорове,  за- 


—     9     — 


пашне,  як  скине  ся  його  в  годину  і  воно  стане 
пріти,  то  божа  маржпнка  що  возьме  в  зуби,  то 
так  перевертає  язиком,  так  пиііяво  жвякае,  як  би 
своє  тіло  їло,  аж  гірко  дирпти  ся.  Юра  за  ввесь 
свій  вік  коли  про  що  дбав,  то  наіідужче,  щоби 
зробити  сїно  в  добрий  час.  Без  його  помочи  ні- 
коли не  було.  Але  сьогодня  не  чув  себе  на  силах, 
щоби  міг  кидати  сїно.  Лишив  роботу  молодшим. 
А  таки  не  втерпів,  щоби  не  викінчувати  самому. 

—  Нїчого  вкутане  сїице,  —  промовив  обійшов- 
ши оденок  і  обкішувши  його  оком  знавця.  —  Рівно, 
просто.    А  ще  дав  Бог  веремє. 

Взяв  жменю  сїна  і  вгягнув  у  груди  його  па- 
хощі: 

—  Таке  пахуче  аяс  любо.  Таке  сїно  перетрі- 
валоб  і  три  зимі  і  маржинка  не  їсти  якби  сього- 
днішнє. 

—  Аби  до  Різдва  стало,  а  що  вже  на  три 
зимі  І  —  промовила  з  жалем  невістка. 

—  Бог  поможе,  буде  колись  і  в  нас  сїно  на 
сїно,  а  поки  —  най  буде,  як  Бог  дає.  Треба  при- 
ймати, що  його  ласка  небесна. 

З  одного  боку  щось  йому  видав  ся  оденок 
більше  пукатий.  Відступив  на  кілька  кроків  та 
почав  приглядати  ся  йому. 

—  Ось  тут,  Нидолайку,  добре  було  би  зібрати. 
Хлопчища  і  собі  відходять  подальше  і  пригля- 
дають ся. 

—  Ая,  треба  зібрати,  —  порішив  один. 

—  Зберім,  чого  будемо  дурно  стояти,  —  до- 
дав другий. 

А  Юра  вже  запустив  свої  граблї  у  сїно  і  став 


10    — 


обчісувати.  За  хвилю  вирівняв  із  сього  боку  оде- 
нок. Зібрав  обчімхане  сїно  на  віілн  і  замахнув 
ним  д'горі. 

—  Л  дсржп-ко,  Никодайку,  держи  І  Ов,  біда 
моя!  Пора  вже,  цоби  дід  вступив  ся  иншпм  з  до- 
роги. Нема  вже  з  мене  ні  роботи,  нї  помочи.  Нема 
путері. 

Хлопці  піддержали  отаву,  Лнниця  вхопила  її, 
обмотала  довкруги  островп,  завершила.  Нпколай 
приставив  вили  до  одепка.  По  нпх  зсунула  ся 
Лннпця  па  землю. 

Тепер  усі  ще  раз  сталн  прпдивлятп  ся  своїй 
працї  то  звідси,  то  звідти.  Нічого  собі.  Були  дуже 
вдоволені.    їх  лпця  ясніли  щастєм. 

Юра  почав  кіпчіггп  обряд.  Ставав  із  усіх  бо- 
ків, хрестив  ся  до  оденка  і  молитвав  його.  Сей 
стіжок  виростав  в  очех  цілої  рідні  до  великої  си- 
ли. На  нього  вся  їх  надія.  Він  прогодує  коров- 
чнну,  яка  що  лишила  ся  їм  при  хаті,  він  прогодує 
цілу  родину  тою  ложкою  молока  та  гуслянки.  Йому 
ноклонити  ся  треба,  а  ще  й  подякувати  щиро  Госпо- 
доньковп  святеньк  )»п',  що  дав  таке  веромє.  Годне 
сїно  скинули  І 

—  Л  тепер,  Николайку,  збери  островяницї,  та 
поскладайте  онде  під  грушу.  Не  можна  так  лишати 
на  царпнцї,  вітер  звіваєть  ся. 

—  Чому  не  можна,  діду  ?  . . . 

—  Ге ! . . .  —  поспитав  Юра  лпялпвіпи  мутні 
свої  старечі  очи  у  внука,  немов  не  міг  вийти  з 
подиву,  як  таке  та  не  знатп. 

—  Чому  не  можна  лишати  островянпць  па 
вітер?  —  пптаєть  ся  уперто  Николай. 


11-  — 


—  Л  тиж  и<^  чуп  що?    Га?! 

—  Та  чув.   Лло  ще  хочу  чутії? 

Коло  діда  зібрала  ся  вся  дітвора.  Він  нсраз 
уже  їм  оповідав  про  вітрр,  але  дітям  пїколп  по 
було  за  богато.  Таіі  Юра  ип  дав  себе  дові-о  про- 
сити. Хлопчищі»  треба  поучпти,  щоб  і  попп  тя- 
мплп,  що  знали  старі  люди,  и<обп  як  і  старпня 
сокотили  ся  і  добре  жили,   щасливо,  спокійно. 

—  То  як  кидають  люди  сїпо  таіі  липіуть  па 
царппках  островяницї,  або  ,ік  збирають  з  островпіі 
снопи  свої,  а  острови  лишають  у  землі,  то  за  то 
вблико  карають  ся.  Знаєш  ? . . .  На  ті  острови  на- 
летить вітер,  -уже  лютий,  острпй,  аж  гори  по- 
дригають ся.  Ґ  він  па  тих  островах  побе  собі  руки, 
ребра,  лице  і  летить  уже  далї  кровавпи,  побптиіі. 
Вачпш,  як  Остре  сучо  стирчить  по  боках  остро- 
вянпць  ?  Як  гаки,  як  гострі  цвяхи.  На  них  то  він 
собі  геть  подере  тіло.  Л  потім  дуже  карає  тих 
людпй.  Як  навпнуть  ся  ііому  під  руки,  то  може 
вхопити  і  забрати  з  собою  у  безвісти,  або  бодай 
веречи  у  бордо  і  там  велико  назОііткувати  на  ка- 
міню. 

—  Л  ті  ііого  рани  кріваві? 

—  ДУ'і«'    кріваві.     Він   носить   їх   па   собі   до 
вечора.     Л   вже  як  над  вечір  лрилетіггь  ід  своїй 
мамі,   що  сидить  да-теко  у  пупц,   у  далекім  краю  ' 
в  хатчппї,  то  його  мама  мастить  ііому  рукп,  ребра, 
голову,  де  лише  є  яка  рана  і  за  ніч  вигоює  їх. 

Дїти  слухають  притаївши  дух  у  собі.  їх  очи 
блукають  по  верхах  гір,  по  дебрах,  куди  нераз 
носили  їх  ноги  і  нагадують  собі,  чи  не  бачили 
коли  тої  вітрової  хатчини.    Якийсь  острах  обхоп- 


-     12    - 


люв  їх,  якась  табкна  грізпа  велвч  првродп  вів  до 
них  із  тпх  понурих  верхів  гір. 

Розглядають  ся  на  всї  боки,  наслухують . . . 

Нарешті  мовчанку  перебиває  середущий,  най- 
цїкавійшіїй  внук: 

—  А  можна  зайти  ід  тій  хатї? 

Дїдо  діівпть  ся  на  нього,  не  розуміючи  пи- 
тання. Він  також  думками  у  ипшому  світі.  У  тому 
світі  лісового  царства  духів,  лісовиків,  русалок, 
иавоЕ,  у  якому  пережив,  блукаючи  лісами,  увесь 
свій  вік.  Так  вахопилп  його  спомини,  що  довго 
не  міг  отямити  ся.  Врешті,  вертаючи  старечою 
думкою  до  свого  окруження,  якба  нагадав  собі 
щось: 

—  Ге?    Що  кажеш?... 

—  Чи  можна  туди  зайти?    Ід  тій  хатї? 

Дїдо  усміхаєть  ся  радий,  що  дітвора  така  уваж- 
лива на  його  слова.  Він  мовить  помалу,  научаючи, 
розважно : 

—  Можна,  але  та  баба,  вітрова  мама,  не  прийме 
в  хату  на  ніч.  Хоч  проси,  хоч  моли  —  не  прийме. 
Бо  якби  кого  прийиила,  а  вітер  зг.чув  прісну  душу 
в  хаті,  то  він  би  і  того  і  свс^і  мами  кости  по- 
розметав  почерез  ту  прісну  душу.  Він  дуже  лю- 
тий, як  влетить  у  хату.  Нещастє,  якби  йому  хто 
упав  ся  в  руки,  поки  він  не  успокоїть  ся. 

Хлопчища  наслухують  з  острахом,  як  від  ріки 
знимавть  ся  вітерець;  вони  вже  чим  дужче  біжать, 
виймають  островянпцї. 

Юра  радіє.  Він  дуже  любить  кінчити  працю 
по  божому,  по  старовітськи.     Коли  вже  островя- 


-    13    - 

ницї  лежали  в  стропу  їй  царпнцГ,  пік  іще  раз  по- 
Елонпо  ся  стогови.  За  шіи  усї  покдонилн  ся  і 
пішли  ід  хатї. 

Останній  ішов  Юра.  Уже  від  хати  повернув 
голову  в  напрямі  царипки  і  ще  раз  поглянув  на 
СІНО.  Високий  пухнатий  оденок  а  коло  нього  дру- 
гий, такий  самий,  оба  пожовклі  від  сонця  і  від 
дощу  стіжки  сьогорічного  сіна.  До  них  прпстав 
сьогодпя  третій  —  отави.  Такий  свіжий,  такий 
золений.  Ллє  Юра  проглянув  і  ті  пож^вклі  до 
самої  середини.  Як  у  зимі  відгорне  горішній  пласт, 
яке  свіже,  зелене,  якби  сьогодня  ки;',ане  сіно  найде 
він  у  оденку.  Ще  зеленїйше  вдасть  ся,  ніж  булп, 
коли  кидали  його . . .  Що  тепер  прпвяло  —  в  оденку 
відійде,  оживить  ся.  Посеред  лютої  8ПМИ  повіє  від 
нього  запах  соняшньої  літньої  днини. 

Щож . . .  коли  то  отеє  вже  все,  що  прпдбалп 
за  літо,  —  подумав  журливо.  -  У  людий  сіно  на 
сіно.  Одпо  пе  переведеть  ся,- а  друге  вже  при- 
ходить. А  у  них  не  став  ніколи.  Ледвп  дотягнуть 
до  нової  трави.  Під  кінець  то  маржинка  тави 
добре  голодує.  А  ще  ледви  прокльовувгь  ся  тра- 
вичка із  під  снігу,  як  коровиця  уже  скубе  її. 

Отся  царипка,  тай  сих  кілька  грядок  коло  хати 
—  отеє  все,  що  Юра  лишає  дітям  і  внукам. 

Гірко  йому  таку  невідрадну  думку  думати,  а 
ще  більш  гірко,  коли  вгадає,  що  й  се»  тматок 
землі  та  обдовжепий. 

Але  дасть  Бог,  він  ще  обтрясе  його  від  тої 
погані,  від  тпх  миршавих  довгів,  —  подумав  по- 
вен надїї  на  кращі  часи. 

Юра  підійшов  до  своєї  вязка  ріща.    Уже  зги 


14 


нав  са  над  пою,   коли  напіїнуп  ся  йому  під  руки 
малий  внук;  він  задр|гкап  ного  словами: 

—  А  внсси-ко,  Лпдіііііку,  Гюг  би  тебе  укрпп, 
дїдови  дровецБ  у  хйтчину,  пнесп-ко,  Андрійку,  вне- 
си,  най  дід  накладе  собі   па-^срку  І 

Злопнп   ііого  за  головку  і   гюцїлуяав. 

Андрійко  зібраь  піщс  і  поніс  його  у  хатчину. 
А  Юра  пошкандибав  за  ним.  Увійшов  у  загороду 
і  став  своїм  господарським  оком  обзирати  всо,  що 
там  було.  Хата  І(і,іп  Васплинюка  була  мов  твер- 
диня. Стояла  на  убочи  гори  подовж  до  полудня. 
Сюдп  до  сонця  були  звернені  два  маленькі  віконця 
і  невеличкі  двері.  Та  вид  із  них  був  запертий. 
Бо  з  цілої  передньої  сторони  були  прибудовані 
вііпчини  і  пітдашо  і  замикали  перед  хатою  неве- 
личкий чотирокутник,  виложений  камінними  пли- 
тами, ."^чхід  до  загороди  був  із  двох  боків :  зі 
сходу  сснця  вів  із  царішкп,  а  на  противному  боцї 
виходпь  на  друге  подвірє,  на  якому  колись  стоялп 
в  колешнї  у  зимову  пору  корови,  ба  й  конина.  Те- 
пер ледвп  одна  коровчина  тут  крутила  ся  і  молода 
теличка.  В  загороді  перед  хатою  під  вікнами  сто- 
яла жердка,  на  нїй  засїли  вже  на  ніч  кури.  Юра 
перечислпв  їх,  позаглядав  у  всї  кути,  чи  йе  пріггаїв 
ся  де  лис;  —  він  драбуга  не  днвить  ся,  що  ще 
люди  крутять  ся,  такий  сміливий,  п^о  вштрикне  у 
білу  днину,  поцупить  курку  і  скрутить  їй  головку. 

Нема  бісового  сина. 

Юра  заспокоїв  ся. 

Припер  входові  двері  і  пішов  у  свою  хатчину. 

Була  се  колись  у  добрі  часи  комора  Тут  перс- 
хоБупалогь  .п-дніїс,  тут  і  харчі  ітп  х.ірчі  зсипались. 


15 


Тепер  такі  тісні  роїш  п     ,аліі,  що  і)  одожіїнії  но 
придбісіи    нопої   і    маріІ»!   нема    ніякої.     Муки   як 
віінесоїіі,   то  стільки,   що   лаварнтії   кулешу,   а  як 
що    ;  лишить  ся,  то  дор;і;ать  у  хаті. 
Комора  стояла   пуста. 

Але   и   хаті,  де   колись  так   вигідно   жпло   ся 
Юрі  з  Катсріїпою  за  молодших  років,  ставало  чим 
раз  тісно.    То  діти  підростали,  то  посипали  ся  вну- 
ки, кождо  своє  право  мас,  а  чим  воно  молодше,  тим 
дужче,  тим  більше  собі  місця  забере,  тим  більшого 
добувак  собі  права  розпускати  свііі  голос,  розводити 
своі  крики.  І  прийшло  ся  старому  дїдови  дуже  ТЇСі,.\ 
Погь  голова  важка  від  гірких  старечих  дум,  пеі)ед 
очи.ма  ііому  пересувають  ся  раз  у  раз  картина  цілого 
його  життя,  троб.і   передумати,  розібрати,  уложпти 
собі   в   голові   все,   що   було   й  що   ще   жде   його, 
привести  до  ладу  всі  жіптєві  порахунки  —  а  тут 
ТІ  безупинні  крики,  ті  вівкаїшя,  плачі  -  доводило 
ся  з  хати  утікати. 

Тоді  стала  йому  у  пригоді  комірчина.  Випо- 
рядив  її,  вибілив,  поклав  грубку,  невеличку  піч 
щоб  ватру  можна  розікласти,  вробив  собі  два  осло- 
ни -  на  одному  звачайно  обідав,  другий  засте- 
лений подертим  ліжником  був  його  леговищсм.  Ви- 
бив у  стіні  невеличке  віконце  і  таким  способом 
комірчину  переробив  у  хатчину  для  себе.  Тут  був 
уже  сам,  тут  ніхто  не  колотігв  його  спокою. 

Юра  увійшов  у  хатчину  та  став  класти  ватру 
Сухе  суче  спалахнуло  огнем  і  на  хатї  прояснило 
ся.  Юра  станув  перед  ватрою  •  г"котїла  ве- 
село встромив  свої  очи  в  полу  .  .  став  гріти 
ся.    Нсбаром  цїля  х.чтчппа  оакури.,,.  ся  димом.   Очп 


-  16  - 

Юри  ааЯшли  сльозою.  Піп  раз  у  раз  клТпав  по- 
вікаип,  але  очіїй  по  відвертав  від  ватри.  Його 
ТІШИТЬ  приємно  тепло,  що  розходить  ся  по  хат- 
чииї.  От  ще  троха  і  суче  перегорить  —  перегри- 
зуть його  великі  огняні  язики.  Юра  тодї  затха* 
хаглу  і  ляже  в  теплі  відпочивати. 


До  хати  Юри  наблпжасть  ся  якась  постать. 
Іде  під  верх  дужим  кроком,  уся  похилена,  оперта 
на  палицю.  Репнули  сїнешиї  двері  і  прчув  ся  у 
хатї  голос. 

—  Як  днували? 

Мовчанка.  Дїтп,  що  гомоніли  по  хаті  — 
втихли. 

—  Є  тут  хто? 

ДТти  попричаювалп  ся. 

В  хатї  попри  дїтий  не  було  нікого.  Нарав 
один  хлопчина  обзиваеть  ся. 

—  Неня  пішли  до  корови. 

—  То  нема  НІКОГО  в  хатї?   • 

—  Нема. 

—  А  дїдо  де? 

—  В  хатчині. 

Висока  постать  схилила  ся  знов  у  дверех  і 
вийшла  до  сїний.  Перейшла  подвірв  і  відчинила 
двері  до  хатчини. 

—  Як  дужі,  Юро  ? 

—  Мирно,  доки  Бог  милує,  як  ви?  —  про- 
мовив Юра,  обертаючи  ся  від  ватри  до  гостя.  Він 
не  міг  привикнути  до  притемненого  світла,  яке  в 
порівнапні  з  жаром  ватри  залягало  комиату.    Ка- 


—     17    _ 

рештГ,  «слїіі.іупшії  кільканаПцять  разів  і  протерши 
очи,  пізнав  гостя.  Він  доп.дуиа.і  ся  цо  голосї,  хто 
се  приПшоп,  али  поліп  буи   цо  вгадунатії. 

—  В  гараздї.  Що  д,,тв  Юро?  -  промовив 
ГІСТЬ,  роззіі(іаючн  ся  по  хатї. 

—  А  се  вп  Іваи.пікуІ  Як  дпупали?  Що  пас 
пригнало  до  мене  в  верх?  Яка  добра  звісточка  І 
Сідайте,  будьте  вибачні,  що  вас  у  сиоШ  мізерній 
хатчині  прпнпмаю. 

Іван  Руснак  сїв  на  ослін  та  став  набивати 
люльку. 

—  А  вас,  Юро,  чи  не  болять  очи ' 

—  Вже  щось  тиждень  менї  дошкулюють  Не 
можу  дипити  ся.  А  от  розіклав  ватру,  та  заку- 
ріла хата  І  дим  ще  більш  гризе  очи. 

—  Ще  до  зими  далеко,  а  ви  вже  кладете  ватру? 

—  Сіарому  треба  нагріти  кост.і,  а  то  не  на- 
грій хатчини,  то  в  ночц  вилазить  із  тебе  в^  сту- 
дінь, що  кости  набрали  ся  замо;'оду  ^  ріщ  ат 
плгвачцТ.  г  -л      і'і 

Розмова  перейшла  па  инше. 
Маржина  подешевіла.    Не  знати  чому?    Люди 
вробили  сїна  богато,   є   чим  годувати,  а  маржина 
не  платпт:,. 

Юрі  се  байдуже. 

Нехай  ті  журять  ся,  що  мають  що  збувати 
У  нього  одна  коровіїця  тай  що  телиця.  Перези- 
мувати перезимує,  а  продавати  нема  що.  Він  уже 
давно  забув,  що  значить  продавати.  Лиіе  лише 
тим,  що  вродить,  тай  що  сини  зароблять.  Одна 
коровиця  їм  лишила  ся,  а  отеє  тблв  то  таки  ви- 
просив, щоби  не  збували  від  хати. 

РЗ'С-ііпть  .7!г. 

2 


І 


-      18 


По  хвилі: 

—  Про  мене  найСи  й  танїла  маржіїпа,  щоби  я 
лпше  мав  із  чим  ітп  в  ярмарок.  Ог  і  вам  я,  Іван- 
чику,  щось  завинив,  уже  пора  бн  віддати. 

—  Та  я,  бачиш,  Юро,  таки  прийшов  правити 
у  тебе  свііі  довг.     Годі  вже  довше  ждати. 

—  Бога  біііте  ся,  Івапчику,  змплуііте  ся  надо 
»:  іою.    Погодїть.    ІЗиж  записали  ся  на  моїй  царинцї 

своїми  грішми.  Не  пропадуть  же  вам.  Погодїть. 
Я  й  сам  рад  би  збути  ся  болячки.  Колиж  бо  не 
витікав. 

—  Нема  що  І  Треба  буде  тебе,  Юро,  забрати. 
Довг  раз  у  раз  росте,  а  ти  не  платиш.  І  в  гадці 
не  маєш,  що  треба  віддавати. 

—  Йой,  що  там  того  довгу.  Позичив  сми  раз 
двайцять  банок,  як  сми  віддавав  доньку,  а  потім 
знов  двайцять  ловів  призбирало  ся  за  зиму,  а  то- 
рік десятку,  тай  увесь  мій  довг.  Л  ви  записали 
ся  па  царинцї  з  цїлою  соткою.  Та  хибаж  я  маю 
платити  цілу  сотку?  Віііте  ся  Бога,  Іване  І  А 
де;к  то  на  мої  руки  ві;^і^ати  вам  стількі  гроші,  тай 
де  то  на  мої  роки  І 

—  Чекай  Юро.  То  правда,  що  ти  позичив 
пятьдесять  левів.  Ллє  я  мусїв  бухтувати  ся,  платив 
стемплї,  а  від  довгу  парослп  проценти.  Тай  я  за- 
писав ся  вже  зі  соткою.  А  тепер  ти  ще  більше 
мені  винен.  Під  тої  сотки  парослп  за  рік  знов 
проценти,  а  Гсршковп  ти  був  винен  півтора  де- 
сятки і  він  переписав  на  мене  ті  гроші.  Я  спла- 
тив йому  за  тебе  твій  довг  і  процент  від  довгу. 
Тепер  ти  винен  менї  вже  не  сотку,  але  сто  із  по- 

іІОВПНОЮ. 


19    - 


Юра  сіідїв  прибитий  і  мовчав.  Він  знав,  що 
позичив  у  Івана  пятьдесять  банок,  знав,  що  в 
Г  ршка  позпчив  пятнайцять  банок.  Разом  мав 
піістьдесять  пять  банок  довгу.  А  тепер  не  за  ве- 
ликий час  має  платити  півтора  сотки.'  І  замість 
рахувати  ся  з  Іваном,  як  то  наросли  йому  ті  дов'ги 
(він  навіть  не  міг  дочислнти  ся,  скільки  то  йому 
прирахували  Іван  і  Гершко),  він  почав  думати  па- 
що то  пішли  ті  гроші. 

Пять  років  буде  в  мяснпцї,  як  віддавав  донь- 
ку. Що  встарав  гроший,  то  встарав,  а  таки  треба 
було  зазичити  ся.  У  когож  би  ?  Лджеж  найкраще 
в  Івана  РуснакаІ  Він  богатир  з  діда  прадіда,  на 
грошех  сидить,  людям  гроші  роззпчує.  Юра  що 
не  був  ніколи  в  такій  потребі,  щоб  зичити  аж 
стільки  гроший.  Було  не  стане  на  муку,  возьме 
муки,  прийдеть  ся  платити  —  жид  в  одно  щось 
припише  і  ніяк  із  ним  не  розчислиш  ся.  Таке 
покрутить,  що  заплатиш  у  двоє.  От  тому  то,  як 
прийшло  ся  зичити  дві  десятки,  він  подумав  собі: 
„Піду  до  своєї  віри".    І  пішов  до  Івана. 

Іван  гроші  позичив,  Юра  віддав  доньку,  — 
одна  губа  вступила  ся,  але  й  робітниці  не  стало 
в  хаті.  А  за  те  у  сина  прибувала  в  хатї  одна 
губа  за  одною  і  ще  одна  і  ще  одна  —  пятеро  вну- 
ків привела  невістка.  І  все  то  жив  і  все  їсти  хоче. 
А  НІ  одно  не  заробить  на  себе.  А  тут  що  й  Юра 
сам  устав  у  роботі  —  ці  до  чого  не  годить  ся. 
А  як  позаторік  дощі  збили  городину,  як  буришка 
стала  пріти,  як  не  було  що  їсти  в  зимі,  Юра  знов 
до  Івана:  „Позичте,  Іванчпку,  братчику  солодень- 
кий,  позичте   ще   баночку,   позичте   ще   дві". . .     І 

2» 


-     20 


так  за  зиму  призбпрало  ся  зпоз  двайцять  банок. 
Гірка  то  зима  була,  добре,  що  минула.  Що  хо- 
лодно, а  що  вже  голодно,  а  прпіідсш  було  до  Івана, 
то  волїв  би  сто  разів  ітп  до  Горшка.  Лише  що 
Гершко  не  ХОТІВ  тоді  нічого  дати,  а  Іван  казав: 
„Не  дам ...  не  маю ...  не  заплатиш . . .  пропаде  моя 
праця  за  тими  голодняками,  пустите  мене  з  тор- 
бами", —  але  таїш  давав  і  дхжна  було  знов  тиждень 
перетрутпти . . . 

А  як  уже  ту  останню  десятку  знчпв,  бодай 
і  не  згадувати.  Вшіеп  був  жпдови  в  Косові  дві 
банці.  Щось  його  той  жид  позивав  чи  що,  він 
на  терміни  не  стат-ав  —  не  було  чим  заплатити,  > 
не  було  чого  й  тягати  ся  по  судах.  А  тут  нараз 
прийшла  лїцптація  на  весь  ґруїггець  і  на  хату. 
І  мусїв  заплатити  цїлпх  двайцять  пять  байок.  По- 
8ИЧИВ  у  Горшка  півтора  десятки,  а  десятку  в  Івана. 
Щастє,  що  позичили  —  Бог  би  їм  життя  про- 
довжив І  а  як  би  було  не  дістав  —  впгоиив  би  жид 
із  хати  за  марних  дві  банці.  І  за  що  він  тих 
дві  банцї  був  завинив  у  Косові  ?  . . . 

Роздумування  Юри  перебив  Іван,  якому  навку- 
чило  вясе  сидіти  і  дивитн  ся  мовчки  то  на  Юру 
то  на  ватру. 

—  Меш  платити,  Юро,  тої  пів  сотки,  чи  як? 
Ти  май  подав  ся,  ануж  так  замкнеш  очн,  на  кому 
я  пошукаю? 

—  Іпапчику  мій  годний  та  любий,  братчику 
мій  солодкий  та  пишний,  а  якжеж  я  вам  можу 
заплатити  пів  сотки,  як  у  мене  й  пів  коронки 
нема  при  душі. 

Стояв  перед  Іваном  прпгорблеїтй,  поморщений, 


—     21     — 


як  та  ніч  чорппП...  Тряс  ся,  як  осиковий  лист. 
А  його  жалібний  голос  —  стрівожеііе  квилїнне 
пташш!,  що  бачить,  як  заір  до  дїтіїй  її  добіїраеть 
ся.  Безсильна  квилить,  плаче  усїм  бодеа  зраненої 
душі . . . 

Так  і  Юра  '•  -іозумів,  із  чим  прийшов  до  нього 
Іван.  Нораз  ві  чув:  то  сой,  то  той  плакав  пе- 
ред людьми:  Подав  до  суду,  продав  жидови  і  ца- 
ринки  і  хату  і  лїсок  у  верху . . .  отой  таки  Іван . . . 
Викинув  із  дітьми  і  внуками  па  вулицю.  Відразу, 
в  одиу  мить  зрозумів  Юра,  до  чого  воно  йде! 
Без  великої  надії,  щоби  зворушив  тверде  Іванове 
серце,   говорив   крізь   сльози: 

—  Ади,  братчику,  я  такий  бідний,  що  гроша 
при  душі  не  маю.  Якби  не  прислав  Михайло  тю- 
тюну, то  би  сми  не  курив  і  цїлий  рік  І  Не  маю  ?, 
Іванчику,  своїх  грошпіі,  не  здужаю  вже  заробити 
тай  позичити  вже  иїхто  не  позичить.  Б  ^,  моя, 
тай  нещастє.    Нї  жити,  нї  вмирати. 

Спокійно  і  твердо,  як  врубав,  відповів  йому 
Іван : 

—  А  я  тобі  такп  миніт:  Або  п.тати,  або  іду 
і  заберу,  що  побачу. 

А  Юра  в  одну  мить  перекинув  ся  із  гіркого 
жалю  у  злорадну  самопевиіоть  і  безпеку.  Говорив 
крізь  сльози  із  сміхом  на  устах: 

—  Ой  не  забереш,  братчику,  не  забереш  тп 
мене  І  Ади,  все,  що  тут  бачиш,  стільки  мого.  От 
що,  а,іп,  ті  блощиці  _  то  моє  все  масство.  Ото 
якби  тп  собі  їх  та  забрав  —  ото  би  я  тобі  дя- 
кував. Ади,  що  тут  знаків  на  стїнї  —  більше  чор- 
ного, як  білого  І   Ото,  братчику,  иросну  ся  я  в  ночл 


22 


■    ^ 


—  так  мене  втне,  —  свічу  свічку,  дпвлю  ся,  а  то 
тьма  тьменна  на  стінах.  Тай  я  їх,  башіні,  припікаю. 
От  ті  блощиці  усе  моє  мавство,  що  мені  ще  ли- 
ншло  ся. 

Сміяв  ся  безпечний,  що  ніхто  його  не  забере. 
Що   на   ньому,   те   його.     А   й  те,   що   на   ньому 

—  одні  лати,  одні  дїрп.    І  пес  би  не  дпвив  ся. 

—  Тц  мене,  Юро,  смішками  по  збудеш.  Ти 
глядії,  не  принеси  мені  до  неділі  пів  соточкії,  то 
я  прийду  заберу  тобі  обоє  сін  і  отаву,  та  й  ще 
забухтую  ся  з  цїллм  довгом  на  твоііі  хаті  та  й 
таки  зараз  подам  на  ліцптацію.  Як  знав  брати, 
знай  також  віддавати  І  Л  смішкамп  ти  не  меш  мене 
збувати !  Смішками  ти  пореіішов  цілий  свій  вік, 
а  тепер  уже  нікому  не  до  сміху  від  твоєї  бесіди. 

—  Як  собі  міркуєш,  Іване  І  —  мовить  баіі- 
дужно  Юра.  —  Л  гроший  ти  не  видусиїп  із  мене  І 
Душу  з  мева  випри  —  що  тобі  дякувати  му,  такий 
мій  вік  тепер  гіренькі.п,  а  гроший  я  тобі  не  дам, 
бо  не  маю. 

Іван  плюнув  з  досади. 

—  Брати  би  то  брало  І 
дуй  старців  своїм  хлібом, 
муть  із  тебе  І     Жеброта ! 

Вийшов  і  тріснув  дверми  за  собою. 

Л  Юра  повернув  свій  мутний  зір  до  ватри. 
Як  сидїв  на  ослоні,  так  закамянів.  Його  уста  про- 
шепотіли : 

—  Гости  здоров. 

По  хвп.їі  счиніїв  ся  якийсь  крик  перед  хатою. 
Юра  не  міг  розібрати,  що  таке  стало  ся.  Нараз 
влітають  до  його  хатчини  внуки. 


А  віддавати  нема  І   Го- 
ще   й   посмішкуватись 


23 


--  Іван  забрав  нас  . . . 
-  Кури  забрав  . . . 

—  Всі  чотири  курки  із  бантів  забрав. 

Юра  дивнть  ся  на  них  і  не  ворухнеть  ся. 
Значить  таки  забрав  —  лише  не  його,  але  не- 
вістку: забрав  невістчині  кури. 

—  Цитьте,  не  плачте,  —  втихомирює  дітвору, 
яка  голосить  на  всю  хату  та  тягне  діда,  щоб  ішов 
відбирати.  —  Він  віддасть.  Дєдя  верне  з  роботи, 
то  піде  до  нього  і  він  віддасть.    Аби  так  що,  як  се  І 

По  х^илї  до  себе : 

—  Таки  забрав,  котюга. 
Безпомічний  білг.  здавив  ііого  серце. 


II. 

Неділя. 

Коло  церква  збіграєть  ся  чпм  раз  більше  на- 
рода.  Посходили  ся  зі  всіх  верхів  —  хто  в  по- 
дальша —  конем  прийшов. 

Чек'іли  кінця  служби  божої. 

Звичайно  під  кінець  відправи,  а  то  й  по  службі 
божій  господарі  поставували  в  сутках  коло  цер- 
кви, заку|ловали  свої  люльки  і,  заки  їх  спокійно 
викурили,  обговорювали  вмліііїйші  справи.  Було 
посідають  коло  них  молодиці  і  собі  пахкають  із 
люльочок  та  ;картують  серед  вибухів  голосного 
реготу,  то  усміхів  укритих  у  морщннах  лиця  коло 
кутиків  губ. 

Ведеть  ся  свобідна,  -негамована  розмова.  Ве- 
селі спогади,  дотепи,  ба  й  сороміччина  продпраєть 
ся  тут  то  там  із  поза  спобідннх  слів  та  горячих 
поглядів.  І  так  минає  їм  більш  години  часу,  заки 
стануть  розходити  ся,  хто  домів,  хто  в  гостину,  а 
хто  до  коршмп. 

А  то  вже  від  довшого  часу  нарід  споважнів. 
Скрізь,  усюди  пішли  розмови  про  велике  спілкове 
діло.  То  завязав  невеличкий  гурток  господарів 
спілку  за  почином  молодого  парубка  Василя  Рус- 


26 


нака.  Він  їздив  перед  двома  рокамп  на  господар- 
ський курс  до  Милованя,  а  як  вернув  звідти,  при- 
ніс у  село  нову  думку  —  ви,? '.оліорати  ся  із  жи- 
дівських лихварських  сїтий  при  п»;,,аозї  спілки. 

Спершу  тяжко  йшло  діло. 

Василеви  не  дуже  довіряли.  Він  був  спнои 
найбільшого  в  селі  дукаря  Івана  Руснака  —  чоло- 
віка маючого,  але  беззглядіїого  і  неперсбірчивого 
у  способах  розширювання  маєтку.  Хто  попав  у 
його  руки,  то  так,  якби  у  Гершкові.  Ось  тим  то 
й  не  д^уже  горнули  ся  людп  до  його  сипа  Василя. 

Але  небаром  усе  змінило  ся. 

Ізза  спілки  вийшла  між  Василем  і  батьком  на- 
віть суперечка.  Іван  не  міг  простити  синовн,  що 
він  замість  помагати  йому  коло  сіна  та  коло  кар- 
жііни,  заложпв  спілкову  крамницю  та  став  кра- 
марювати. І  дарма,  що  крамниця  розвивала  ся 
чим  раз  краще  —  між  батьком  і  спном  глибшала 
і  псе  глибшала  прірва.  Врешті  Василь  не  витерпів 
докоріз  старого  батька,  його  безупинної  колотнечі 
в  хаті  —  перебрав  ся  жити  до  хатчини  при  чи- 
тальні „Просвіти". 

Він  став  неначе  своїм  господарем.  Тепер  кожде 
його  слово,  яождий  крок  ма.ац  більшу  вагу.  А 
ще  як  люди  розібрали  ворожнечу  молодого  і  ста- 
рого Руснака,  причини  ворогування  Івана  до  спілки 
і  Василя,  почали  горнути  ся  до  спілки.  Скинули 
свої  паї  до  спілкової  крамниці  і  зробили  її  осе- 
редком громадського  життя.  Сходили  ся  тут  го- 
сподарі і  проводили  серед  веселих  розмов  кожду 
неділю  і  свято;  дпвили  ся,  як  Василь  важить,  мі- 
рить,  числпть  гроші,  заппсув  —  кождою  дрібнич- 


26 


кою  цікавили  ся.  Але  з  часом  звикли  до  всего. 
Де  далі  й  перестали  навідувати  ся  до  крамниці, 
хиба,  що  хто  мав  яке  діло.  А  як  давнїИше,  так 
і  тепер  висиджували  в  погоду  коло  церкви,  в  сло- 
ту то  в  одній  то  Б  другій  коршиі. 

Аж  ось  Василь  придумав  нову  річ:  Бутпн  ру- 
бати спілкою.  Отся  новина  розворушила  ціле  село  І 
Се  вже  не  крамниця.  Там  купуєш,  то  й  плати 
як  і  у  жпда,  або  й  гірше,  бо  готівкою.  А  десь 
колись,  раз  на  рік,  прийде  тобі  якась  дрібничка 
приходу  від  паю.  Бутия  —  то  вже  инша  річ; 
кождпй  знає,  яку  то  силу  гроша  вибирають  люди 
рік  у  рік  із  ліса.  А  яка  то  його  сила  лишаеть  ся 
в  жидівських  руках.  А  тепер  мало  би  все  те  ді- 
стати ся  по  рівній  части  тим,  хто  робив  би  у  бу- 
тині.  Самим'  робітникам.  Розворушили  ся  уми  і 
спільників  і  тих,  що  досі  ще  не  мали  своїх  паїв 
у  спілці.  Почали  чим  раз  частїйше,  вже  не  лише 
в  неділі,  але  й  на  буднї  заходити  до  крамниці, 
щоб  розвідати  дещо  б.іііще  про  бутин  і  взагалі 
про  спілку. 

Сьогодня  головна  нарада.  Приїхала  спілкова, 
старшина  зі  Львова,  їздила  там  підписувати  кон- 
тракт; шось  говорили  про  сю  справу  на  цвин- 
тари,  але  годі  було  впевнити  ся  у  всему.  А  тепер 
закликали  всіх  до  крамниці  і  читальні.  І  спіль- 
ників і  тих,  що  не  належали  до  спілки,  але  мають 
здорові  руки  і  моліуть  рубати  бутин.  Будуть  там 
кінчити  зачате  діло. 


27 


Поважно,  рівною  ходою  вийшов  із  церкви  Тп- 
ііасїй.  Вій  ждав  самого  кінця  служ(^и  божої,  під- 
дав поклін  паїї-отцсвії,  поцілував  його  щпро  в  ру 
ку,  поклонив  ся  перед  образаші  і  пийгаов. 

Чекав  на  нього  коло  церкви  Василь. 

Молодий,  рослий  леґінь  —  широке  чоло.  Лице 
подовжнє,  орлиний  ніс;  над  губами  чорний,  закру- 
чений вус  надавав  мужеської  сили  виразови  лиця. 
Румянцї,  знак  сили  і  здоровля,  відбивали  від  при- 
блїдлої  шкури  лиця.  Пересидзкуючи  день  у  день 
у  крамниці,  він  не  мав  змоги  обгоріти  як  пнші. 

Васпль  підійшов  до  Танасй..  Він  мав  йому 
богато  дечого  казати.  У  всіх  своїх  розмовах  із 
ним  він  доходив  завсїди  лодвп  до  половини.  Та- 
насїй  мудра  голова.  Не  одно  бачив,  не  одно  пере- 
жив. І  свііі  лїс  мав  і  чужі  брав  рубати  і  ніколи 
не  втрачав  на  тім.  Відразу  зміркував,  що  можна 
тут  заробити.  Лише  одно  йому  було  не  до  впо- 
доби. Спілка!  Сам  брав  сяб  за  усе,  але  в  спілці 
—  гидно.  Васплеви  не  перечив.  Його  він  по- 
важав за  вптревалість  і  ще  за  його  рід.  Руснаки 
від  безвіку  богатирями  славили  ся.  А  ще  як  його 
Марічка  вподобала  собі  гожого  Василя,  Танасїй  чим 
більш  подавав  ся. 

Одно  в  ке  зробив  Василь:  Танасїй  не  перечив 
брати  бутппа  спілкою.  Але  сам  ще  не  пристав. 
У  довгих  розмовах  на  сю  тему  доходило  в  одно 
до  того,  що  Василь  не  міг  натискати,  Танасїй  сам 
від  себе  не  простягав  грогаевіггої  долонї.  Врешті 
станула  між  ними  умова:  Звінчаю  вас  —  пристаю 
з  паєм.  Таиасііі  розумів  се  по  свому :  Пристаю 
з  паєм,  значить  беру  все  у  свої  руки  і  веду  дїло, 


-     28 


як  8на».  А  що  вже  до  зарібку  —  безпешно  не 
буде  Ного  так  вблііко,  як  би  одіїїіцси,  але  б  не 
варіоке  діло.  Не  можна  втратити.  1  аа  робітника 
нема  жури.  А  що  вже  не  заробить  на  сеіі  раз,  то 
поповнить  собі  при  іііішій  нагоді'.  Колііб  народ 
втягнув  ся  у  спілкову  роботу  —  вій  покаже,  що 
їм  робити,  він  їх  поведе  НОВІШІЇ  шляха.мн. 

Із  противника  ставав  їаиаі'Ш  чим  раз  біль- 
шим прихильником.  Але  як  статочний  господар 
брав  усе  тверезо,  спокійно,  розглядав  помалу.  Не 
квапив  ся  і  не  виявляв  своїх  думок  перед  ким 
будь. 

Відчував  се  Василь  і  ва£0  не  дужо  напирав. 

Але  сьогодня  він  зачував  і  відчував  якийсь 
глухий  опір  спільників  протп  своїх  замислів.  Вони 
запязувалп  спі.іку,  не  маючи  повного  розуміння 
сеї  справи.  Завели  спілкову  крамницю,  але  й  иею 
не  дуже  то  журили  ся.  А  тут  заїхали  ї.м  у  го.-.ову 
тисячі  корон.  А  що  як  пішла  чутка,  що  треба  влла- 
чувати  нові  паї  —  ніхто  ще,  правда,  не  сказав : 
не  дам,  —  але  й  ніхто  не  брав  ся  за  черес.  Отеє 
й  журило  Василя  чимало.  Став  відчувати,  цо  за 
молодий  він  іще  до  такого  діла.    Зроби  один  хиі 

кий   крок,   може   стратити   все   довіро   і   ВЯСе   ТОДІ   «є 

зведеш  людпй  до  купи.    Йому  треба  було  доконче 
чиєїсь  поваги.    І  не  чиєїсь,  а  таки  Танасїьі:ої. 
Не  було  як  довго  розводити  ся. 

—  Я  говорив  із  ліодьмп,  —  мовить  Василь.  — 
Туго  йде. 

—  Давно  я  се  казав,  —  пеяаче  докоряє  його 
Танасїй.  —  То  сьогодня  народ  боїть  ся  ошукп, 
боїть   ся,    щоби    його   не    вмудрували.     Наш    брат 


21» 


по  ііапчіїп  ся  що  па  такіїїі  інтерес,  де  иожіїа  би 
добріїіі  гріш  заробити. 

—  Туго  людом  за  гріш,  —  оправдує  себе  і 
своїх  спільників   Василь. 

—  Туго  па  гріш,  туго  й  на  хліб.  А  що  всякий 
опіімасть  ся. 

—  Лячно  нашому  брлтопіі.  Нппііпа  що.  Не- 
пріїпичпі  на  таке  діло.  Як  би  вн  записали  ся,  то 
по  гак  би  пуджалії  ся.  Кажуть:  варівке  діло. 
ІЗсякпй  боїть  ся,   щоб  його   не  збавиті*. 

—  Я  вже  своє,  Василю,  ра.і  ска^ав,  пе  стану 
переміняти.    Звінчаю  вас  —  гроші  на  стіл. 

—  Та  заповіді!  вийшли.  Звінчаєте  нас  у  ві 
второк,  у  святце.  А  лгодем  треба  сьогодпя  при- 
нуки. Запишіть  ся  зо  своїми  грішми,  1^^об  народ 
бачив. 

—  Нї.  Я  вже  таки  на  восїллю  затішу  ся  зі 
своїм  паєм,  —  промовив  Танасїй  твердо  і  Васпль 
відчув  у  тонї  його  голосу,  що  вже  більш  нема  що 
говорити.    Танасїй  слова  не  змінить. 

А  Танасїй  неначе  хотів  злагодити  свої  останнї 
слова  і  докинув: 

—  А  радою  своєю  буду  вам  також  помічнпй. 
Менї  вже  не  першина  бутин  рубати. 

Що  йому  з  того,  Василевп.  Люди  хочуть  по- 
чути, що  до  спілки  пристав  Таиасїй  із  паєм.  Тоді 
вже  всякий  знає:  не.ча  страху.  Можна  бсзпсшно 
давати  останній  гріш,  бо  буде  для  нього  рівно- 
вага у  Танасїкво.му  паю.  Так  виходило  з  розмови 
8  кождим.  Що  йому  діяти?  Мілс  людьми  якось 
дуже  нсі.^село,  а  ще  більш  попсувала  усе  обе- 
режність  Танасїя.      „Чому   не    записуєть    ся   сьо- 


-    80 


годня?"  —  питають  п  одно.  Л  що  зачулл,  що 
якось  то  Впсіїл'ш  батько  Іпаїї  відгрожуоап  ся,  що 
110  допустить  до  того  вінчання.    Л  що  тоді'  буде? 

Він  був  бсзрадніїП.  Думав,  чи  вже  .іншитті 
так  Таиасїєву  відповідь,  чи  не  дивитись  на  не- 
вдачу і  доконче  старатись  поставити  па  спойому. 

Що  правда  ніхто  що  не  сказав:  „годі",  всюди 
чув  лише ;  „лячно  воно,  лячно".  Але  те  „лячно" 
—  со  ПІШІЙ  відгук  почувапнїв  грома,'щ.  Більш  зі- 
тхання ніхто  не  важив  ся  сказати.  А,';жеж  кождий 
із  шіх  був  співвинииіі  у  сьому  ділі. 

Не  гнати,  як  ще  поверіють  ся  справа  на  збо- 
рах у  читальні. 

Василь  подумав,  що  краще  лпшпти  собі  го- 
ловну розмову  з  Таиасїем  на  збори.  Ще  побашіть, 
що  буде. 

Попрощалп  ся.  Василь  пішов,  щоб  бути  між 
першими  на  зборах,  Тавасїй  остав  між  старшими 
господарями. 

Закликали  його  ще  до  громадського  уряду. 


Іде  із  иншими  Юра  Василинюк.  Старий  при- 
горблений  ДІДОК  ще  більш  пригнув  ся  до  землі, 
поспішаючи   за   молодшими.  ~ 

Будуть,  значіггь,  рубати  бутин  —  думаеть  ся 
(іому.  —  Підписали  контракт  і  таки  муть  рубати. 
Може  вже  таки  з  неділі.  Йому  би  що  вивезти 
кукурудзів.  Він  уліс  щось  виніс,  та  ще  би  треба. 
А  тут  у  нього  що  ііію  не  видно  здекуторя  за 
податок. 

Бере,  чи  мемо  платігги  сьогодня?  —  навер- 
тпьа.  .;:  ііому  раз  у  раз  на  думку.  —  Кажуть  скя- 


-     ЛІ      - 


нути  ся  ще  по  пятцї,  чп  як.  Ва  чи  но  богато  яа 
одного?  Пін  у;ко  снііі  паіі  уіг.і.і  іів.  То  що  по  од- 
ному?    Доі  пж  того  буде? 

Перспнтупап  коло  цоркпп,  чп  прапда  сьому. 
Пому  сказали:  Л  йдїть-ко  послухайте,  п(о  ка:ко 
Василь.  Як  не  скинемо  ще  по  одному  ііаивп,  або 
і  по  дпа,  но  мемо  й  зачинати. 

Він  що  з  Василем  по  говорив.  Ідо  послухати, 
що  казати  не.  Л  вже  як  Василь  що  скаже,  то 
сііято. 

Вчора  виніс  Михайло  пятчину  з  роботи.  І  він 
прппїс  її.  Колиб  уже  пішов  у  бутпн,  то  йому 
й  здекутник  но  лячний.  А  жінка  та  повістка  най 
сокотять  ся,  аби  не  забрав.  Йому  й  так  но  лячний 
здекутник.  Хиба  лише  про  самий  соромі  У  нього 
він  но  погостює.  Іван  не  то,  що  там  якийсь  ланка 
та  й  вій  якось  то  не  дуже  його  с;!біав!  Забрав 
невістчині  кури,  а  йому  но  вдїяв  нічого. 

А  свій  дерун  то  гірш  чужого.  Перед  чужим 
всокотиш  чп  кожушину,  чи  хустку,  а  свій  то  знає 
всї  входи  іі  виходи,  знає,  до  шукати.  А  з  нього 
таки  наважив  ся  здерти.  І  то,  відай,  за  те,  що  він 
пристав  до  тої  спілки,  що  то  його  Василь  завів 
при  крамниці. 

О,  то  погана  людина  І 

То  як  такий  дукар  звяжеть  ся  із  жпдом,  ото 
раз  біду  заведуть  на  все  соло  І 

Юра  зітхнув  глибоко,  і  плюнув  з  досади.  Люль- 
ка чогось  не  хотіла  курити  ся.  Він  пристанув, 
віішкребтав  тютюн  на  долоню,  добув  губки,  по- 
кришив її,  перемішав  із  тютюном,  набив  отсеї  мі- 
шанини у  люльку  і  пробував  закурювати.    Но  йшло. 


—     32     — 

Се  ще  більше  скріпило  Пого  досаду.  Іще  раз  над- 
сипав із  люлькп  тої  мішаннші  на  долоню  та  кинув 
в  уста.    Стап  жувати. 

Іде,  поспішає  за  иншпмп.  Боїть  ся  втратити, 
тож  квапить,  скільки  сил  у  нього.  А  з  думки  не 
сходить  йому  Іван  Руснак.  Той  то  раз  хлопі  Ви- 
пас ся  на  людській  працї,  двох  би  таких  задавив, 
як  Юра.    А  йому  таки  нічого  не  вдїяв. 

Колпб  він  міг,  —  думає  Юра,  —  бодай  ви- 
знати ся,  як  у  нього  набрало  ся  таких  довгів.  Що 
він  узяв,  знає,  а  що  Іван  собі  рахує  —  не  розбере. 
Треба  було  платити  відразу.  Він  хотів.  У  нього 
в  верху  є  афини.  Думав :  зародять  —  вімасть.  Бу- 
ло зародити  зародили,  але  й  переродили  1  Упали 
геть  у  ціні  1  Щось  він  ізпіс  тих  терхів  1  А  познака 
яка?  Кукурудзів,  що  за  них  виніс,  не  стало  й  до 
нового  хліба!  А  нарік  як  вбило  їх  на  весну,  то 
й  ягідки  не  взяв.  А  тепер  уже  й  не  здужає  хо- 
дити за  ними. 


—  А  ви,  Юро,   в  нами?   —  наздогнали  його 

два  леґінї. 

—  З  вами,  лоґінпки,  із  вамиї  Як  ви  ще  не 
витягнете  старого  діда  з  біди,  то  вже  ніхто  його 
не  витягне! 

—  Бодай  не  закопаєм  у  ще  гіршу. 

—  Бог  би  тебе  милував  та  вкрив  від  прички, 
Андрійку.  Чемне  твоє  та  годне  слово!  Шкодуйте 
деґіники,  старого  діда.  Порадуйте  мене:  чи  буде 
що  з  нашої  спілки,  чи  ні.    Робить  що  Василь? 

—  їздили  вже  до  Львова. 


33 


Було  се  у  бесї-'ах  по  селі  неначе  пародїііне 
слово  —  та  згр  ;!і>і  ,-,і-",і  їг^іу  спілкової  старшини 
до  Львова. 

Старий  гляї./и  па  Лтід,  ія,  усміхнув  ся,  потім 
кинув  очима  на  і.:..ии,іл.'-.і  верхи  сусідніх  гір  та 
сльоза  заблистіла  йому  під  віямп. 

—  Уже  вас,  гаджуджкп,  не  буде  вивозити  із 
від  нас  жидова.  Уже  не  буде  швендятп  ся  чу;ка 
віра  по  наших  кичерах.  Ото  ти  врадував,  леґіню, 
мою  старечу  голову  І 

—  Та  де  вам,  Юро,  коли  чужа  віра  виво- 
8пла  від  нас  гаджуґп.  Хиба  вц  мало  наспускали 
ся  їх  із  бутина  ризами  до  ріки,  а  потім  дарабами 
до  Вп;книдї?  А  жиди  хиба  ноходікувалп,  як  ті 
отамани  з  нагаями,  та  підгопіовалп  вас  до  роботи 
та  „штрофи"  писали  та  приписували  у  кішлсках. 
Тай  що  виплачували  грішми,  а  більшу  пайку  обтя- 
гали за  кукурудзу  та  за  всїлякі  кари. 

—  А  кого  муть  кликати  наші  старшини? 

—  В  бутин  ?  Усїх  спільників.  Ми  собі  в  спілцї 
свої  господарі, 

—  Ба  чи  не  булоб  доста  тих  грошпіі,  що  тогід 
у  платили  7  —  поспитав  Юра  від  нехочу. 

Він  перехопив  ся  із  сею  гадкою.  Не  хотів  про 
се  питати.  І  стидно  йому  було  і  лячно.  А  вже 
найдужчо  бояв  ся,  щоби  ще  не  накинули  нових 
драчок.  У  його  голові  не  могло  помістити  ся,  як 
таки  самі  лю.ди  мояіуть  рубати  бутин,  коли  до 
сього  треба  жидівської  голови. 

Розпптає,  думас,  на  зборі,  або  й  так  почув. 
Але  коли  прийшло  йому  се  тепер  па  гадку,  не 
втерпів,  щоби  не  поспитати.     Дїкаво,  що  скажуть 

ГуЛ::::,;:.  ЛК.  „ 


—     34 


"І-- 


молодеки.  Соїш  близькі  собі  з  Сасплем.  Будуть 
апатії   біізівно. 

Бояв  ся  ліішо,  ЧИ  зможе  він  піірозуміти  все, 
як  треба.  У  лїсї  він  своє  знав  коліггь,  тепер  уже 
іі  там  не  богато  зііас.  Л  тут  пай  орудують  му- 
дрііііпі  голоїиі  за  ного.  Колііб  він  липіо  міг  поро- 
зумітії,  иі,о   і  як  ВОШІ  задумують. 

Хотів  перш  усего  поііутп,  чи  по  звільнилиб 
ііого  під  доплати. 

—  Га!  Як  міркуєте?  Як  би  так  просив  ся, 
каїку,   щоби   вже   не   вплачуватп   нового   паю? 

—  Пуста  ваша  бесіда!  —  мовить  Лндрііі.  — 
Не  буде  нїщо  з  того!  Як  не  скинемо  ще  по  од- 
ному паевп,  або  що  й  по  два,  то  даремна  наша 
робота!     Шкода  було  й  зачинати! 

Юра  дуже  помаркотнїв  г.ід  такої  бесіди. 

—  Головонько  моя  тієї]-  імііва!  --  замітіїп  більш 
до  себе,  чим  до  своїх  сніт;  ч'і,і,иикіі). 

—  х\  молю  би  ми  вас  поклали  ті  старшину, 
дедю  Юро?    Ло;кс  би  вн  щось  вимудрували? 

—  Прішізпив  ся  ти,  молодєку,  зо  овооїо  бе- 
сїдою  на  ввесь  свій  вік,  на  всі  свої  роки. 

—  Л  якби  я  вас  таке  спитав:  чн  підете  в  бу- 
тпн  на  ділу  зиму,  як  аби  вам  не  платити? 

— -  Куди  м^иї  вже  в  бутіш,  куди! 

Иобачиїі  як  на  долоні  свої  старі  літа,  свою 
згорблену  спину,  свою  неміч  старечу.  Цї.іс  жптте 
пробідував  у  бутинах,  па  ипшіїх  свої  сили  зроблю- 
вав,  цїлу  свою  молодість  по  лїоах  розвіяв,  жи- 
дам та  дукарям  кишонї  грішми  набивав.  Що  кращі 
царшікн  за  його  працю  впгулнли,  що  май  буй- 
нїйші  та  більиі  захисні  полонини  повикуповували 


35 


за  його  піт  кропавпіі.  Л  він  маріїїв,  і  сл.і  збував 
ся,  й  віку  собі  вкорочувап.  Л  тепер  пішла  чутка, 
ЩО  буде  народ  па  себе  працювати.  Що  придбають 
—  собі.  иі,о  зароблять  —  мі;і;  себе  подїлять.  І 
заграла  у  пі.ого  молода  ію-л  крон  та  о-,і;гіпііла  старі 
кости.  Здавало  ся  йому,  що  голова  вже  по  так 
СИПІТЬ  прпбпта  до  грудиіі,  і  рука  вже  не  така 
то  дуже  псмічпа,  коли  на  палііцї  оппраєть  ся.  А 
тут  нараз  згадав,  п^о  то  чи  пилою  як  мах,  так 
мах,  чи  сокирою  як  гуп,  так  гуп  від  ранку  до 
пізної  ночи,  від  ПОДІЛІ  до  иодїлї,  від  осенії  до  піз- 
но! весни.  Цілу  довгу  зиму  прожити  під  голим 
небом  у  колпбі  і  хиба  пі,о  ватра  погріє  продроглі 
ноги,  як  намерзнуть  за  цілу  днину  в  снігах  та  на 
морозі. 

І  за  одним  словом  молодека,  за  одним  його 
запитом  розвіяли  ся  всї  його  надії: 

Вааско  зітхнув  —  із  глибини  душі  своєї. 

—  Ой  не  піду  я  Андрійку  в  бутпн.  не  піду. 
Не  моїм  то  збптпм  ногам  копати  ся  в  снігах,  не 
моїм.  І  за  панську  плату  не  піду,  пе  то  без  гроший. 

—  А  инші  чи  підуть?  Л  в  бутинї  не  треба 
їсти?  А  дома  не  треба  на  харч?  А  поза  харч  нема 
вже  копгту  ?  Л  як  піде  на  весну  ллавачка  ?  То  як 
муть  іти  сплавами  —  наших  буде  доста?  Мало 
наших  І    Що  треба  брати  сільських  людіїй  по  долах. 

—  Ей  то  фабрика  І  —  зітхнув  Юра. 

В  його  голові  по  могло  те  все  помістити  ся. 
Вш  знав  за  ціле  жпттз  одно.  Наймав  ся  у  бутпн  і 
був  там  наймитом,  робітником,  слугою.  Не  мав 
там  свосї  думки.  Поставили  його  пилити  смереки 
—  пи.шп.    Казали  кору  здоіімати,  суче  чомсати  -  - 


36 


чемсав.  А  прийшло  ся  спускати  ріізамп  до  ріки,  і 
тут  робив  спою  роботу.  І  в  М1ІҐ.1И  складав,  як  ве- 
ліли. Але  за  ціле  своє  житте  він  лише  те  робив,  що 
йому  казали.  За  ввесь  його  вік  стояв  над  ним 
хтось:  чи  л:ид,  чи  німець,  чп  лях  і  командував: 
Юро  сюди,  Юро  туди,  Юро  сьогодпя  до  сеі  ро- 
боти, завтра  до  тої.  А  Юра  слухав  і  робив.  Як 
конина  двигав  ціле  свос  житте  повні  терхи  чу- 
жого добра  і  йшов  туди,  куди  поганяли.  А  що 
вже  гонили  ним,  що  аж  дух  у  ньому  запирало, 
що  з  ніг  валив  ся.  Душі  в  собі  не  чув,  ходив,  як 
запаморочений,  знав  .тише,  що  мас  не  промахнути 
ся  і  все  робігги,  як  велїлп.  Він  не  думав  над  сим, 
що  робить. 

Е,  нї,  бреше!    Думав.    Ще  й  як  думав. 
Юра  не  такий  був  робітник,  щоб  робити  свою 
роботу  бездушно.     Не  було  кращого  робітника  в 
бутинї  за  нього.    Чп  вимірити,  де  гаджуґа  має  па- 
дати,   чи   вибрати   місце    на    ризи    —    ніколи   без 
нього  не  було.     Вони,  той  хтось,  ті  його  настав- 
ники каза.іи:  рубаєте  тут.    А  вже  кликали  Юру: 
давай  лад.    І  він  обійде  було  лїс  не  раз  -  десять 
разів.    Роздивить  кожду  гаджуджку,  розгляне  кож- 
дий  камінь,  кожду  скалу,  усї  потоки  пообходіггь, 
усе  розміркує,  а  потім  бере  сокиру  у  руки,  пере- 
хрестить ся,  помолить  ся  і  як  не  затне,  аж  гомін 
піде  по  глухому  лїсї.    Світами  піде  гомін  його  со- 
кири!   І  вже  аж  потому  беруть  ся  за  ним  инші. 
І   за  увесь  сіі  :і   вік  Юра   не  тямить,   щоби   коли 
промахнув   ся.     Пому   навіть   здавало   ся,   що  він 
найкртш,піі   робітник   за  всїх,   що  як  би  його   не 
було,  як  би  се  не  він  обмірковував  усе,  розглядав 


37     — 


та  розмірював,  як  би  не  він  прпстаппв  лгодіїіі  кож- 
дого  до  СЕосї  роботи  —  не  вийшлоб  із  того  ніщо 
путнє.  Та  ось  нараз  папрчкіпцї  свого  віку  він 
зрозумів,  що  був  лише  попихачем  у  чужих  руках. 

—  То  як  мов  шкапє,  —  думав  собі  Юра,  —  не- 
се повні  торхн  афіїн  і  ііде  собі  по  горах  стрімкими 
плайками  та  суткамп,  йде  далеко  передом  мене, 
то  й  воно  собі  може  таке  дума  і:,  що  то  воно 
придбало  тих  аф.іи,  воно  їх  продавати  ме,  воно 
заплатить  податок,  та  поповнить  довг  у  Івана.  Л 
воно,  небожа,  іліло  .піше,  куди  краще,  та  соко- 
тило ся,  щоби  не  піти  із  торхаип  коміть  головою 
у  стромину.  Воно  лпшо  й  то  :іпало,  и(0  не  постав 
бизівно  ноги  на  камінь,  то,  ади,  камінець  піурпо 
і  підеш,  голубе,  у  таку  лроііасть,  що  д  кісіок 
твоїх  не  позбирають.  їй  дипіїло  ся,  сердешно,  як 
би  зійти  з  ґруня,  а  куди  тобі  дорога,  чи  в  Косів, 
чи  в  Коломию  — -  се  вже  моя  в  тім  голова  бу.іаі 

—  Ой,  так,  такі  Був  сми  як  то  шкапе  оО.тадо- 
ване  пужпм  маєством,  двигав  сми  людські  терхи, 
аж  попруги  тріщали  І  А  думка  була  п  одно  така: 
Ти,  Юро,  робітник  І    Без  тебе  не  буде  роботи  у  лїої  І 

Ішлц  здовяг  Черемоиіу  в  напрямі  ід  чптальнї. 
Юра  блукав  своїм  сумним  поглядом  по  бистрих 
водах  ріки,  залітав  думкою  на  кояіду  кручу,  на 
кождий  гоц,  що  його  пероп.тив  на  свойому  віку, 
під  кожду  скалу  залітав  думкою,  де  то:  перейдеш, 
або  лпшіїш  ся  на  віки  в  крутїжі  й  годувати  меш 
своїм  білим  тїлом  пструги  та  головатпдї. 

Здовж  при  берегах  ріки  дрімають  дараГмі  і  ждуть 
великої  води.    У  ві  второк  пускають  гать.    Прийде 


38 


повінь  і  дарабії  прокинуть  ся  до  зкіптя.  Підуть 
у  далеку  дорогу.  Підуть  спітамії.  Но  міш(!  дшіна, 
друга  і  попи  вже  лише  у  споминах  будуть  згаду- 
вати веселу  иелепь  [іідппх  гір,  бпстріїіі  гін  шум- 
ного Черемопіа.  Л  нарід  псртас  пішки  з  Впжппдї, 
бс  цілі  мплї  поіа.ми,  та  дішгае  шпару  па  плочех 
та  сокиру. 

Юра  ізнов  п;е  гірпге  став  сумувати.  Цїлпіі 
світ  ііого  ду^гок  псроиерпув  ся  коміть  головою. 
То  було,  колп  стане  на  дарабі,  зловить  керму  у 
руки  і  почус,  як  вода  граеть  ся  з  ііого  дужого  си- 
лою, ііому  здавало  ся,  що  він  робить  наіікращу 
роботу,  яку  судило  ся  людині'  взагалі  робити.  Він 
зводіггь  д!іі;у,  пераз  шалену  боротьбу  із  дужою 
сплою  води.  Було  у  неснішу  повінь  він  рук  не  чус 
своїх,  він  із  ніг  иадао,  коли  було  наляже  на  керму, 
а  кермп  з  рук  но  випусі;ас,  а  попри  дикі  скелї 
лиш  порелстпть.  Хиба  що  доцїлуе  їх  дараба  і  го- 
нить да.ії  у  дикііі  боротьбі  з  розгукапими  водами. 
Л  що  вже  'Іеремош  гулясі !  Ледви  чи  о  на  світї 
ріка,  щоб  мала  таку  силу,  щоб  така  гарна  була!, 
така  молодецька  І 

—  Моіі,  моііі  То  не  дївку  у  данцп  несеш  І  То 
як  керми  не  удерлспш  у  руках,  як  вихопить  ся 
тобі  з  пальців,  то,  адиі  від  разу  хоч  скачи  в  воду, 
хоч  тобою  замете  об  ска.ту  і  хреста  н-.  грудях 
не  поставиш ! 

А  Юра  грав  ся  увесь  вік  із  Черемошем.  Було 
тікають  на  нього  сусіди,  ;кіика  плаче,  а  він  кре- 
саню  затисне  на  уха,  раки  привяже  і  дивп,  уже 
борпкасть  ся  із  дикими,  спіненими  хвилязги.  Уасе 
1  гоц  ліинув  —  лершиіі,  уже  ІІ  за  село  виїхав.    Не 


—     39     — 

бачить  ніщо  й  НІКОГО,  тільки  сїрі  под„,  тільки  елі- 
нені  хвплї. 

в  найгіршу  воду:  п  посняну  попіпь,  або  по 
8ЛІІВШІХ  лощах  у  літі  ніхто  не  йшов  так  радо 
з  дарабамн  як  він,  Юра  Васіїлнніок.  Се  були  най- 
більші його  нодаппі.  Нераз  тііжиї  цілі  пі  про  що 
не  говорили,  пк  про  очаидушнпй  вчіїкок  Юри.  І 
ВІН  був  гордая  па  дпї  душі  сам  па  себе  І 

А  вш  ціле  лшттс  ішов  у  жидівському  хомуті, 
-     ось  до  чого  додумав  ся  пакопсць. 

Страшний  біль  здавив  його  серце.  А  ще  більш 
розсаджувало  його  горе,  коли  чу«,  що  люди  таки 
додумали  ся  до  того,  що  можна  працювати  самим 
на  себе.  Що  не  конче  треба  їм  наставників,  чужих 
заидів,  шарапаток,  дживлгогів,  що  вони  самі  мо- 
жуть бути  собі  господарями. 

Но  міг  лише  помістити  собі  в  голові,  як  те 
все  буде  робити  ся. 

—  Ну,  ну,  то  раз  буде  фабрика!  -  повторив 
СВІЙ  о:  іик  зачудування. 

—  Як  кажете,  Юро?  —  підхопив  Андрій,  пе- 
рериваючи свою  розмову   з  товаришем. 

—  Кажу :  буде  (ї)абрііка  з  тим  бутпном. 

—  Ще  й  яка  І 

—  Ва  чи  вдамо? 

—  Колиб  із  пас  колідий  ставав,  до  чого  хто 
в:  чи  до  бутина,  чі:  до  плавачк-г,  чи  до  чого;  а  є 
й  такі,  що  муть  давати  усему  лад!  _  промовив 
певний  себе  молодий  старшина  Андрій. 

—  Будеж  то  слави  на  ввесь  світ!  —  дивував 
ся  Юра.    Молодих  парубків  якби  погладив^ 


—     40 


Л  Юра  у  туж  мить  зиопіріїп  ся  у  велике  дїло 
і  докинув  злорадію: 

—  Або  1і  сміху  буде  І 

—  Ой  не  сміхуб  нам  було  І  —  промовив  твердо 
Андрій.  —  То  як  кладеш  у  поруку  ціло  своє  ма- 
єство,  то  ЯКИЙ  тобі  сміх?  То  таки  треба  доброї 
голови,  щоби  вдати,  щоби  не  починити  з  усіх  нас 
торбеїв  І 

А  Юра  вже  жалував  своїх  необережних  слів. 
Він  покладав  великі  надії  на  спілку.  Як  що,  то 
лішіе  спілка  моглаб  ііого  що  вратупати,  щоби  не 
потребував  збувати  ся  своєї  прадїдцьої  зем.її.  Він 
міг  би  її  переписати  на  синів,  але  була  обложеиа 
довгамп,  записана  в  суді,  не  хотїи  її  такої  важкої 
передавати  в  молоді  руки.  Попродадуть  по  кусни- 
ковн,  щоби  збути  ся  довгу,  а  потім  працюй  та 
жий  на  чому  схочеш.  Боронив  ся,  доки  міг,  щоби 
очистити  земельку,  і  передати  її  дітям  таку,  яку 
дістав  від  свойого  дєдя. 

Уся  його  надїя  була  ще  на  спілку.  Чогож 
йому  бажати  лиха  тим  людям. 

—  А  най  мені,  —  мовить,  —  Василь  пошиє 
торби,  їо  бодай  буду  знати,  що  бажав  мені  до- 
бра. А  як  пустить  кас  із  торбами  його  дєдя,  роз- 
пер би  ся  нашою  кривдою  1  —  то  буде  нам  ліпше? 
Ге?... 

Доходили  до  читальні.  Змішали  ся  з  гуртом, 
що  зійшов  ся  неначе  иа  велике  віче. 


III. 

Осідок  Івана  Руснаїса  п  ворху. 

Хата  велика,  крита  драннцимії.  В  серодіїїії  хо- 
роми, па  ліво  кухня  з  великою  псччіо  —  в  и'Ш 
широке  ліжко,  застелене  лі;киіікаміі  пухкими,  з 
самої  Еовніг,  з  ярким  дооором  красок.  Докола  стїп 
ослонп,  коло  дверпй  мнспик,  над  дверми  полиця 
з  деревлянпмн  мисками.  Над  ліжком  жердка  заві- 
шана кшггарами  і  ссрдакамн.  Со  хата,  в  якій  про- 
водить житто  уся  родина:  господар,  господиня  і 
наймити. 

Параска  кутаеть  ся  коло  печі.  Як  раз  вики- 
нула кулешу  на  ружок  і  поставила  на  стіл  перед 
Івана. 

У  хату  увійшла  наймичка. 

—  Ти  куди  ходила?  —  питаєть  ся  Іван,  не 
підводячи  на  неї  свого  погляду  із  під  насуплених 
брів. 

—  Господиня  посилали. 

—  Куди? 
Наймичка  мовчить. 

—  В  крамницю?  —  блиснув  злісно  очима. 
Нема  відповіди. 

Іван  і  не  ягдав  її.  Він  знав  усе.  Злість,  яка 
підходила    йому    кождої   недїлї   від   самого   ранку 


-     42 


до  серця,  скипіла  тепер  з  псліікою  сплою.    Грпм 
нуп  пястукои  у  стіл  і  крикнув: 

—  Параско  1     Що  смії  тобі  раз  казав! 
Параска  ппдула  губи  і,  по  дгіііліі'іи  сіі  на  чо- 
ловіка,  повернула   С!і   до   печі. 

—  Не  ме  ііоп)  їстп  ііу;і.м,  промопн.іа  ,і 
прикусом. 

—  Казав  смп  тоПі  раз :  не  смііі  ііому  поси- 
лати біля.  Пе  знаю  ііого  і  іго  хочу  ііоі-о  знати. 
Пішов  -  -  біс  ііого  бери!  .\ло  иаіі  слух  по  ньо.му 
загпбає   у  моїіі  хаті. 

Став   лупіггл   кулаком   до   сто.іп : 

—  Я  тс  і  раз  і;азап  і  ще  раз  г,г,ку:  кості: 
колись  поломлю!  Ребра  тобі  порахую!  Я  тут  гос- 
подар, я  тут  маю  розказувані!  II,-  зн.чю  ііого,  пе 
смік  ііо.му  ніхто  з  моєї  хатц  крптіаі  хліба  подати, 
лозккп  молока  занести,  не  то,  щоб  ііого  однгати, 
сорочки  ііому  прати.     Щоби   я   мав  діівпти  сл.  як 

він    СВІТИТІ.    МСПЇ    в    ОЧП    білими    сорочками,    В(0    їх 

прали,  замісто  мснї  марлшпи  доглядати! 

—  Ваша  маржпна  голоду  не  терпить.  Догля- 
даймо її,  як  ока  в  голові. 

—  Як  я  що  раз  побачу,  що  ти  я  тим  впродом 
возпш  ся,  Ксепьку  випару,  а  тобі  так  кости  по- 
рахую, що  до  суду-віку  не  забудеш  мого  слова. 

—  Василь  такіїіі  ваш  спи,  як  і  мій. 

При  сих  словах  вніішла  у  хороми  і  там  за- 
лила ся  слїзми.  Гіркиіі  біль  здавив  їіі  ссріге.  Не 
досить,  що  трп  роки  не  мала  свого  Василька,  я  і; 
служив  у  війську,  потім,  як  вернув,  побув,  що 
побув  у  хатї,  і  зиов  на  цілу  зиму  звіяв  ся  "ку,^ісь 
світами,  а  вернув  у  друге,  то  ■  -^ітер  ось  уа;е  більше 


43 


як  рік  гидить  окріїмі-,  ніколи  не  папідуг.ть  сл  до 
неї,  злпіп  гпос  власно  господарство  у  краміїїіцї. 
Стільки  лгішо  мас  ііого,  що  сорочку  ііому  нала- 
годить та  ПІ1ПЛР,  щоб  її  син,  одна  її  потіха  та 
надія,  иишап  ся  у  чистій  та  білііі  сорочцї  по.чіи: 
людьми.    ІІаіі  лпаюїі,,  що  добру  ламу  має. 

Л  тут  Іііаи  завзяп  ся  і  сю  одпиоку  присміїість 
відобрати  їй.  Лло  не  вдїе  нїчого.  Иохаіі  її  бс,  не- 
хай побиііао,  вона  по  залишить  росіїїти  того,  що 
ііікс  цї.іиіі  Д011ГИЙ  рік  робить  таііки^г  під  чо.юіііка. 

Пала  гадку  збирати  ся,  йти  до  церкви  —  те- 
пер відпала  їп  охота.  Піїнла  в  комору  і  заливала 
ся   гіркими. 

Л  Івап,  як  сидїв  над  кулотоіо,  так  не  дотор- 
кнув  ся  її,   встав,  вийшов   із  хати. 

Перед  хатою  стояли  стайнї  і  х.Гїви.  Тут  при- 
держував Іван  молодник.  ІІятсро  телят,  одно  в 
одно,  крутило  ся  на  стайнї  —  в  нншому  пере;і,їлї 
цїла  громадка  гладоньких  поросят.  Іван  заіішов 
сюди,  туди,  зайшов  без  цїли.  Псе  нагодоване,  їди 
що  стоїть  досить.  Телятам  постелено.  ІЗжо  мог.шб 
піти  в  царннку,  та  вій  іпїе  пікодус.  Пай  прийдуть 
до  себе.  Тут  у  загородї  тали  крав^о  їх  илекас  під 
оком. 

Приглядаючи  ся  своїм  статкам,  Іван  чув,  як 
відстав  йому  злість  від  душі.  Вийшов  із  стайнї 
і   поглянув   по   загородї. 

Треба  би  розвшріїтп  стаіїнї.  По  можна  богато 
примістити.  Л  приііде  зима,  буде  тримати  на  стай- 
нї більше,  чим  звичайно.  Марікина  впала  в  цїнї, 
не  буде  збувати  зд  безцїи.  Не  має  до  того  най- 
меншої  потреби.      Але   то   добудовувати,    значить 


44     — 


розбирати  все.  То  що  нобіж-шк  додпо  клав  сю 
хату  1  не  думав,  що  йому,  Іиа.іоіиі,  так  иощастлть. 
Заклав  иеполичкі  стайіії,  потізаи  їх  поиіткамл  із 
хатою.  Ностаїїіів  оборонну  будівлю.  Ні  тучі  їй 
це  страшні,  нї  погана  звір  не  добероть  ся  до  мар- 
жіши.  Л  тепер  розкладай  усе  те,  руШіуй,  що  де- 
дпні  рукн  будували. 

А  може  лпшптп,  як  с?    Для  кого  старатп? 
П  ссрцї  о, -порила   ся  стара   рака.     Іван  поки- 
нув   загороду    і   лііпон   рішучим    кроком   до   хати; 
до  світлпцї  на  право. 

Ся  частина  хати  мала  иншпй  вигляд:  чиста, 
не  закурена.  Хоч  дррсвляпі  стїнн  почорніли,  та 
лише  від  старости.  Пізнати  було  по  пи.^,  що 'тут 
нїколи  не  пересиджують.  І  тут  була  волика  піч 
та  липїє  про  людсько  око.  У  ній  нїколи  не  клали 
ватри.  На  ліжку  пї.хто  по  спить  -  воно  стало 
лише  складом  ліжників.  Тут  с  той  ліжник,  що 
його  Іван  признащів  на  деревище  собі,  як  смерть 
прийде  з  косою,  тут  в  і  Парасчиц  ліжник.  Не 
знати,  хто  з  них  кому  вкривати  мо  деревище.  Тут 
був  новий  ліжшік  д.ш  Василя,  як  мав  піти  під  ві- 
нець  —  тепер  уже  може  й  зогнити  І  Не  буїо  би 
жури. 

На  стїнах  дві  пушки,  четверо  пистолят  —  пи- 
саних, тут  порошнпцї  вибивані  цвяшками,  з  оле- 
невих рогів,  старовітські.  Тут  череси  на  довгих 
дубових  кілках  завішені.  А  лудинє:  кнптарі  — 
вишивані,  старі  й  нові,  жіноча  ґуґля,  мужчипські 
кресані,  шапки,  гачі...  всяко  домашнє  богацтво. 
Одно  що  з  д.да  прадіда  придбане,  одно  вже  його 
прпдбанне,  його  приховок. 


4Й      - 


Скільки  разіп  пходіїв  у  сю  коміїату,  не  міг 
не  погалаїїі  соїіі :  отсо  псо  іірадїднп  сиадіціїна  ро 
допа  —  для  його  одинака  Васіїліі.  Під  дапна,  коли 
ЩО  його  хлоіічіпци  карав  ся  у  пііїську,  він  з  гордо- 
щаап  псреПираіі  усі  ті  родові  статки,  роздумуцав, 
що  з  яких  часів.  Отссй  кріс  що  прадїдіГиІ,  уже 
дедя  не  памягав,  під  коли  пін  у  їх  роді.  Пере- 
ходив з  иоколііпія  ла  поколінне.  Ота  нушка  — 
то  пжо  дсдііне  лііидбаппс.  >Ік  ходіїв  на  засідку, 
то  лише  з  пою.  Той  СІ  арові  гськнц  кріс,  то  лншо 
дорога  родова  ііамятка.  Корнети  з  нього  ніякої, 
він  лише  прикраса  домівки. 

З  го(ідоща.\ііі  пересиджував  у  сій  ко.мцатї  і 
ждав  нетерпеливо,  кеш  то  вже  його  Василь  верне 
з  війська.  Л  верне,  пін  найдо  йому  /КІнку  під  пару 
і  вводе  їх  обос  до  сої  хатп  —  доки  не  ризширить 
ЦІЛОЇ  домівки  і  по  прибудує  для  них  нової  світ 
лицї.  Віддасть  у  його  гідні  руки  всю  родову  спад- 
щину і  скаже,  як  і  йому  сказав  покійшій  дкдя: 
..^••яди  —  щобп  ти  но  розтратив  того,  що  за  цілі 
;!І/и;  встарав  славний  рід  Руспаків". 

Скільки  то  було  в  нього  надій,  скільки  ра- 
дощів —  утаєних,  захованих  на  диї  серця  І  Скільки 
то  жури,  чл  там  яка  причка  но  траірпть  ся  Васи- 
леви  в  цісарській  службі.  Чи  вийде  він  у  свій  час  ? 
Чи  вийде  гожий  та  дужий,  як  пішов?  От  які  то 
думки,  раз  веселі,  бадьорі,  раз  сумні  та  трівожні 
душу  його  розбирали. 

А  вернув  Василь  із  війська  —  пішло  все  його 
життє  на  бездорілїжя.  Замість  стати  до  роботи, 
він  повіяв  ся  до  якоїсь  школи.  Вийшов  Іванови 
один  клопіт  із  нам.    Вкінцї  збув  ся  усего.    Василь 


—     46     — 


вернув  і  псбаром  покинув  його  хату,  порвав  ро- 
дову память.  Нема  влсе  кому  переказати  родові 
масткії. 

І  від  тоді  по  ліг  Іван  иавернутц  ся  пїиоли  до 
сої  комнати.  Як  прийшла  неділя  і  він  мусїв  сюди 
заходити  перодягпі  ся,  звнчаііно  казав  Парасці, 
щоб  винесла  ііому  святочну  одіж,  щоб  і  згадкп 
в  нього  не  було  про  ту  біль  волику,  яку  завдав 
його  душі  Васпль. 

їа  сьогодпя  не  міг  внручитп  ся.  Параска  спря- 
гала ся.  Не  хоче  її  й  займати.  Тай  така  вже  заки- 
піла злість  у  ііого  душі  на  торо  впрода,  що,  ади, 
щоб  його  сьогодпя  такп  вздрів  на  лавиці,  булоб 
йому  менше  ясалю,  чим  від  того,  що  мусить  ди- 
вити  ся,  як  ного  збиткує  рідна  дитина. 

Увійшов  твердим  кроком  до  сніт.шцї,  добув 
святочний  одяг  і  став  убирати  ся:  нові  чоботи, 
чорні  вовняні  гачі,  білу  сорочку,  новий  кпнтар, 
перевісив  через  плечі  в  один  бік  ташку,  в  другий 
ріг  із  тютюном  —  оба  пояси  цятковані,  затягнув 
на  себе  широкий  черес,  на  шию  закинув  шовкову 
темну  хустку  —  хотїв  сьогодня  виступити  у  всій 
параді';  знав,  що  там  спільники  від  бутина  зійдуть 
ся  і  він  поміряєть  ся  з  ними.  Хотів,  щоб  сам 
вид  його  заставив  голоту  нокорпти  ся.  Щоб  його 
слова  мали  нопертє  у  цілому  його  вигляді',  у  вс'ій 
поставі. 

Кресаню  заклав  на  голову  що  найдорощу,  що 
наіібільш  святкову.  • 

Як  вийшов  із  хати,  почув,  що  ус'і  дзвони  за- 
дзвопили  на  службу  бозку.  Принізнив  ся  —  год'і 
було  скорше  вибрати  ся.    Знов  не  зза  своєї  вини. 


47 


Станув  посеред  царіїнки,  звернений  ід  церкві. 
Наслухує,  як  велично  стелять  ся  тужливі  звуки 
церковних  дзвонів  по  царпнках  розлогих.  Сей  ми- 
лий голос  примирив  ііого  від  разу  із  усїм  світом 
-  уся  біль  який  розплпла  ся  під  чаріппиіі  гомін 
церковних  дзвонів. 

Сонце  кинуло  як  раз  ціле  .море  світла  на  ту 
царппку,  де  він  стояв.  їїого  постать  випростована 
під  вплииом  гарного  почування  в  душі,  яке  чим 
раз  стало  в  нїіі  роз.швати  ся,  на  диво  гордо  за- 
значила ся  на  пишному  зеленому  коврі  царинкн. 
На  ТЛІ  зеленої  пухкої  отапії  виступив  ііого  бар- 
впстпіі  одяг  у  Есїії  красї.  Сіп  відчував  радість,  ди- 
влячи  ся  на  свіжу  осїнну  зелень,  обкппепу  золо- 
тим сяЕвом  сонця  —  а  всї  його  почування  найпілл 
відзвук  в  отспх  словах: 

—  Яким  Бог  веремем  пас  милував  І  Нї  хма- 
риночки на  небі.     Боже  добрий! 

По  сих  словах  він  почав  спускати  ся  стежкою 
з  верха  ід  ріцї. 


Єк  дужі,  Іване? 
Іван  повернув  голову  в  сторону  привіту. 

—  Лпрно,  Ек  тп.  Горшку  І 

—  Куди  так  квапите? 

—  В  церкву.    Віко  смп  й  так  припізнав. 
Хотїв  у;ке  далі  йти,  але  яіпд  внхпліш  ся  крізь 

вікно   і  почав   далї: 

—  Я  так  чекав  па  вас.    Заіідїть  до  мене.    Я 
маю  важне  дїло  до  вас. 

Іван  надумував  ся  хвилину.    По  ті.м,  коли  дзво- 


48 


нпли,  він  догадував  ся,  що  вже  буде  проповідь. 
Прийде  —  то  дуже  пізно.  Годї  вже  барити  ся.  Але 
голос  Горшка  і  йоію  погляди  зацікавили  Івана. 
Однаково.    І  так  прппізнив  ся. 

Зайшов  до  корш.ми. 

Гершко  сидів  коло  тареля  редьки,  до  якої  на- 
кришив здорово  цибулі'.  Снідав.  Не  перебиваючи 
собі  їди,  почав  говорити: 

—  Погано  дїєть   ся,   Іване. 

—  Щож  таке?    Меш  банкротувати? 

—  Колиб  то  лише  я!  Але  то  й  ви  готові  збан- 
кротувати. 

—  Я?  не  маю  з  чим  І  Не  шпнкую,  не  крама- 
рюю ... 

Укусив  ся  в  язик.  Невжеж  би  Гершко  знав 
щось  поганого  про  Василеву  крамницю?  Ой  ко- 
либ то  правда  було  І  Вже  заплатив  би  за  нього, 
що  би  там  треба,  щоби  лише  відвернути  його  від 
того  жидівського  інтересу. 

,  , —  Ви  думаєте,  —  мовіггь  Гершко,  —  що  то 
лише  на  грошех  можна  збанкротувати?  А  на  го- 
норі, а  на  значінні,  на  добрій  славі  ? . . . 

—  Що  ти  говориш?  Не  пускай  мені  тумана, 
бо,  ади,  прппізнив  смп  славу  божу.  Мушу  пилу- 
вати. 

—  Ов,  з  вами  непорадна  година.  Я  чекав  на 
вас  від  ранку,  а  ви  не  хочете  мене  вислухати. 

—  Еажи  1    Му  слухати  1 

Гершко  скінчив  снідати,  відсунув  порожню  та- 
рілку, пробурмотів  скілька  слів  і  присів  ся  до 
Івана. 

—  Ви  не  знаєте,  Іване,  до  чого  то  мав  сьо- 


49 


годня  прийти?  Ваш  сіш  Цисиль,  отоіі  крамар,  що 
бідітм  жидкам  жііттє  псує  і  свому  дєдовії  робить 
сором,  хоче  сьогодня  иаробіїти  нового  нещастя.  Ви 
не  чули? 

—  Не  чув,  —  промовив  глухо  Іван. 

—  Не  чули?  —  поспитав,  ніби  до  краю  зди- 
вований, Гершко.  —  Та  так.  Сидите  в  верху,  то 
закп  дійде  до  вас  яка  чутка,  то  ви  влге  не  будете 
той  Іван  Руснак,  що  то  ііому  к.таияєть  ся  ціле 
село,  що  то  з  шаидарями  і  паиичами  за  -інї-брат. 
Ей,  де  за  паиї-брат.  ііопи  вам  кланяють  ся.  Ваи 
сам  пан  комаидаит  кланясть  ся.  Ви  сила  в  селї, 
ви  пан.  Сам  пан  староста  пе  буде  з  ніким  так  го- 
ворити, як  з  вами. 

—  До  чого  ти  гнеш,  Гершку.  Чуєш,  пе  маю 
колпі  —  перебив  йому  нетерпляче  Іваи. 

—  Яж  калсу,  що  ви  не  масте  коли,  нічого 
не  знаєте,  аж  нараз  прийде  таке,  що  був  колись 
у  нас  Іван  Руснак,  господар  на  всі  гори  —  був, 
тай  нема  його  вже. 

—  А  язик  би  тобі  покрутило,  посій  жиде  І  Ка- 
жи, що  маєш  казати  1     А  ні,  то  йду  й  не  слухаю. 

Гершко  бачить,  що  вже  до  краю  напружив 
Іванову  цікавість.     Починає : 

—  Ви  знаєте,  що  на  весну  п  нас  вибори  до 
громадськоі  ради  І 

Іван  слухає,  до  чого  воно  йде. 

—  І  вас  мали  покласти  на  війта? 

—  Може  й  мали  —  не  знаю. 

—  Але  я  знаю.  Я  чую,  що  люди  говорять. 
Така  була  у  всіх  і-адка,  що  ви  наигідиїиший  вій- 
тувати у  нас. 

Руйімть  Лп,  л 


І 


•,1* 
і» 


—    50    — 


Іван. 


Говоріть  здорові,  —  промовив  мякше  вже 


—  Адїть,  я  був  би  заложив  пару  волів,  що 
ви  станете  в  нас  на  весну  війтом.  А  тепер  би  вже 
й  пустого  ґрейцара  не  дав  за  се.  І  то  знаєте,  хто 
ваш  пайбільшіїй  ворог  І  Правда,  не  вгадаєте?  Ваш 
таки  рідніїіі  син. 

Івап  поглянув  грізно: 

—  Ти  мені,  жиде,  мого  сина  не  мішай.  Не 
твоє  ДЇ.10  вторкати  ся  між  нас.    Се  моя  річ,  який 

у   мене   СИНІ 

Гершко  облесливо: 

—  Воно  таки  ваше  діло.  Я  перший  раз  по- 
жалував вас.  Мала  впасти  на  вас  велика  честь. 
Але  я  й  забув,  що  то  все  таки  ваш  син,  ваша  кров. 
Виберуть  начальником  замість  вас  та  вашого  Ва- 
силя, однаково,  що  й  вас  би  вибрали!  Війтівство 
таки  буде  в  роді.    А  мояеє  стане  війтом  Танасїй 

—  і  то  також  ваш  сват. 

—  Гершку  не  бреши,  але  говори,  що  знаєш  1 

—  промовив  Іван  та  такий  голосом,  що  вже  тепер 
кажи  все,  а  ні,  то  май  гадку  І 

—  Я  вам  по  правді  скажу :  зачув  сми  таке : 
піде  добре  бутин  —  спілка  захопить  у  свої  руки 
ціле  село.  Виберуть  свою  раду.  Танасїя  —  а  може 
вашого  Василя  —  поставлять  війтомг,  жидів  про- 
женуть із  села,  з  богачиками  муть  також  пора- 
хунки робити.     От  що  я  вам  скажу. 

—  Тай  стільки  всего? 

—  Тай  стільки  всего  І  І  ще  одної  Як  ви  х^- 
чет<    лишити  ся  в  селі  Іван  Руснак,  а  не  якийсь 


51     — 


там  медвідь  у  своїй  ґаврі,  у  верху,  то  ви  сьогодня 
мусите  розбити  спілку! 

—  Як?   Кажи! 

—  Як  знаєте.  А  потім  ми  .возьмемо  у  свої 
руки  той  бутнн.  я  даю  половину  грошіїй,  ви  даєте 
другу,  а  можемо  ще  Танасїя  взяти  до  спілки  і 
ТОДІ  ми  мемо  мати  всю  силу  в  селї.  Спілку  му- 
сите вбити  сьогодня.  Чуєте,  Іване?  ,я  вас  се 
потрібно,  щоб  стати  війтом,  для  мене,  щоб  я  міг 
жити  в  селї.  А  оба  ми  до  купи  _  хто  нам  рівня? 
Майте  гадку,  що  ми  вже  разом  зробили  І  Правда 
Іванчику?  Меш  жалувати  ся  на  Гершка,  що  він 
тобі  не  приятель?  Я  не  твоєї  віри,  а.те  чи  найдеш 
МІЖ  своїми  такого  щирого  чоловіка?  Танасій  — 
куди  він  тобі  рівня!  А  він,  хоч  кум  тобі,  що  він 
робить?  Сина  тобі  підводить  на  песї  дороги  Куди 
не  повернеш,  усюди  зависть.  А  я  тобі  не  зави- 
дую твого  богацтва,  нї  твого  роду,  нї  твоєї  слави. 
Я  хочу  жити  при  тобі.  Лише,  що  я  без  тебе  буду 
собі  Гершко  чи  тут,  чи  в  Косові,  чи  де  би  там 
не  було!  А  ти  без  Гершка  не  будеш  той  Іван 
Руснак,  що  досї. 

Іван  слухав,  похнюпивши  глибоко  голову.  Си- 
діли в  двох.  Ніхто  не  чув  їх  розмови.  Він  бачить 
що  Гершко  мовить  правду.  Щасте,  що  нїхто  тог(^ 
не  чує. 

Він  думав,  як  то  йому  забрати  ся  до  дїла. 

—  Ади,  як  ідуть  до  читальнї.  Видиш,  Іван- 
чику? Отеє  та  нова  спілка.  Отеє  та  нова  сила 
в  селї.  Сама  жеброта.  А  а  ними  повий  пророк  — 
Василь  Руснак. 

-  Що  я  зможу  перегнути  його  почерез  коліно. 

4* 


52 


—  А  я  тобі,  Іване,  кажу :  Ти  його  вже  не  пе- 
регнеш почерез  коліно  І   Хиба  що  розібєш  спілку  . . . 

Іван  встав.    Хмарпіііі  та  пепріївітліївніі.    Гля- 
нув крізь  вікно.    Вже  здебільшого  пореіішліі. 

—  Оставай  здоров,  Гершку. 

—  Гостіть  здорові,  Іване  І 
Іван  пішов  за  .оюдьіш. 


Гсршко  затор  руки   із  радости. 

Він  уже  псвціпі  свого.  Івана  знав  добре.  Знав, 
що  він  тепер  наіібільшс  на  почестп  ласніі.  Гроші 
має,  силу  в  селі  має  —  так  бодаіі  йоііу  здасть 
ся  і  він  вірпть  у  се  —  тепер  Х01ЇВ  би,  щоби  його 
всі  шанува.ш.  Вже  давно  Гершко  зауважав,  що 
то  не  той  Іван,  що  за  сотпк  ішов  на  наііпоганїйше 
діло.  Тепер  він  в  одно  дпвить  ся,  чи  впйде  з 
гонором.  Хиба  вже  дуже  велика  справа,  щобп 
відозпав  ся  в  ньоііу  давшій  Іван,  ханчивий,  не- 
неребірчпвш'і.  Він  уже  персіішов  ту  мелсу,  де  тре- 
ба було  всего  відректп  ся  і  чести  і  сумління,  не- 
раз  повиснути  поміж  зиском  і  криміналом  —  сту- 
пиш туди  —  жде  тебе  зиск,  але  й  приперти  можуть. 
Бо  жадоба  зиску  така  в  нього  велика  була,  що 
для  гроша  він  не  вагав  ся  піти  хочби  й  на  яке 
варівке  діло.  І  то  для  марнпцї.  Тепер  він  став 
дукар  —  парп  йому  в  селі  нема  І  Ну  І  —  усміхнув 
ся  Гершко  в  свою  сиву  бороду.  —  6  йому  пара, 
є  й  понад  нього.  Але  того  він  не  потребує  знати. 
Він  має  Гершка  за  помічника,  знає,  що  в  нього 
є  гроші,  але  яіЛ  —  хибаж  Іванови  їх  дочисдити 
ся?     Ґойопп  Гершка  рахувати? 


—    53    — 

Однак  тепер  з  Іваном  чим  раз  труднїйше  го- 
ворити. Вссж  такп  шіщо  бл  він  не  був  Гершко, 
якби  по  мав  паіітц  на  все  спосіб.  От  і  найшов! 
Помалу  зміркував,  що  Іван  доконче  забаг  жити 
у  великій  почсстп.  Доконче  хоче  стати  війтом. 
От  тут  ще  можна  його  вдарити. 

І  Гершко  почав  працювати.  Спершу  вганяв 
його  у  волику  фудульність,  а  коли  Іван  увірив, 
що  всі  за  ним  —  рішив  ся  загрозптп  його  на- 
діям. Се  одинокий  спосіб  розбити  ту  грізну  силу, 
що  впринав  в  селї. 

О,  бо  він  її  від  разу  зрозумів.  Той  Василь, 
то  дарма,  що  Руспак  назнваєть  ся  —  він  не  Рус- 
пак,  він  найчистїіішої  кровп  жид.  Лише  став  ви- 
ринати в  селї,  як  вернув  із  тої  науки,  зараз  стрі- 
вожила  сп  Гершкова  душа.  Він  побачив,  що  при- 
йшов хтось,  що  може  підкосити  всю  його  роботу, 
знищити  всї  надії  його  й  ігого  дїтий.  Гершко  зда^ 
лека  приглядав  ся  йому,  в  розмову  не  міг  зайти 
—  се  перша  добра  прикмета  Васн.тя:  богато  ро- 
бить, але  мало  говорить.  Та  Гершко  знав  кождий 
його  крок.  Ще  збори  не  скінчили  ся,  а  він  уже 
знав,  що  говорило  ся.  Прийде  один,  другий  — 
виспівають  усе  до  чиста.  Ого  І  грізний  ворог  І  Треба 
сокотити  ся. 

Коли  став  приглядати  ся  Василевій  роботі,  на- 
гадав собі  свої  печатки. 

І  виринула  Горшковії  перед  очи  дрібна  постать 
бідного  жидка,  що  приіішов  перед  сорок  роками 
до  сього  села  і  почав  помагати  купцям  тоі)гувати 
воли.    Прийшов  без  ґрейцара.     їсти  не  мав  що... 

Правда?...  Хто  би  то  був  сказав,  що  не  мине 


—     64 


сорок  років  і  село  буде  в  його  кишенї?  Був  тут 
один  дурний  жид,  тримав  ся  двора,  мав  хату,  корш- 
му . . .  але  як  умер,  лишив  своїй  доньці,  а  Герш- 
ковій  жінці  -  пу,  що  лишив?  Хату,  коршму, 
дві  корові  —  і  купу  дїтпіі...  А  де  гроші?  А  де 
ціла  праця  його  життя?  Ну,  дурний  жиді  Між 
ґояма  сам  став  ґойом.  Пусто  жив  на  світї.  Як 
би  так  на  нього  —  він  повісив  сяб. 

Гершко  зітхнув.  Не  міг  спокійно  згадувати 
свого  тестя.  Тепер  уже  лише  зітхав  і  лихословив 
його  дурнем.  Але  давнїіішими  роками  діставав  на- 
паду шалу  на  згадку,  як  прогайнував  своє  житте 
старий  коршмар.  Сам  один  на  село  і  нічого  не 
придбав.  То  може  чоловіка  дур  голови  брати  ся. 
Як  може  бути  на  світі  такий  дурний  жид. 

Одно,  що  доброго  по  собі  лишив  —  то  без 
ліку  дїтий.  Гершко  від  разу,  як  сів  за  шинквас 
на  місце  старого,  мав  поміч  у  хаті",  мав  вируку 
в  селі.  Настали  для  цілої  родини  тяжкі  часи.  Що 
досї  він  шибав  собою  і  корив  ся,  а  вже  найбільше 
здоровлв  своє  тратив  дпвлячи  ся,  як  така  банда 
дармо  їсть  хлїб  і  нічого  не  робить,  тепер  він  став 
порядкувати  все  по  своїй  волї.  Відразу  став  гос- 
подарем. Скликав  цілу  родину  і  сказав  їм:  гро- 
піий  нема,  їсти  не  буде  що.  Зрештою  він.  не  має 
обовязку  і  охоти  годувати  дармоїдів.  Хто  хоче 
їсти,   мусить  заробити  собі. 

Було  то,  було  І  Пани  І  Привикли  вилегувати 
ся,  при  панах  валяти  ся.  Хотїлп  далі  так.  Ба,  до 
чуба  йому  добира.іи  ся. 

Ей,  як  пе  потермосить  одного,  як  не  прожене 
другого  —  так  присмирнї;ш,  що  за  місяць  він  був 


Лй 


уже  їх  командантом.  Що  прпказав  —  зробили, 
куди  не  післап  —  слухали  й  ішли.  Сой  торгував 
фаптем,  той  полонинами  ходип,  один  пішов  до  міста 
і  так  крутив,  доки  свого  тинку  по  отворив.  Усі 
вийшли  в  люди.  Диви:  що  був  один  і  то  пустий 
шинок  у  солї,  тепер  три  їх  в  і  кождий  дає  гріш. 
Два  крами,  один  різник,  одип  барпшіпник.  Л  два 
сидять  у  місті.  Куди  не  рушить  ся  ґой,  попаде 
як  не  одному  в  руки,  то  другому,  а  піде  в  місто 
—  до  когож,  як  по  до  свого  Срулька.  Срулько  і 
поборгус  і  карк  наставить,  щоби  пяпиіі  гуцул  мав 
на  чому  зігнати  свою  злість,  свою  буйність.  А 
Срулькп,  не  бій  ся  І  що  набере  в  карк  —  в  троч 
припише  у  книжцї. 

А  він  —  Гершко?  Три  великі  полонини,  в 
селї  хлопських  ґрунтів  не  перечислить.  Половина 
панського  лїса  стоїть  на  ньому.  А  на  люді  с? 
Ледвп   чи   буде   двайцять   таких   ґоїв,    що   він   не 

міг    би    їх     ЗЛЇЦИТуваТП     і     ПуСТІГГИ    в     одній    ХВИЛІ    з 

торбами.    А  не  буде  і  пятьох  таких,  що  не  зави- 
нили йому   ніколи   нічого. 

І  не  лише  в  грошах  його  сила.  Давнїйше 
той  бідний  жид,  його  тесть,  був  самітний  у  селі. 
Мусїв  хилити  ся  на  всі  боки,  тремтів,  щоб  його 
не  викинули.  І  він  у  початках  не  чув  себе  певним. 
Але  лише  в  самих  початках.  Він  прийшов  уже 
8  думкою  завоювати  село.  То  не  те,  що  його 
тесть  з  дїда  прадіда  звязаний  із  село.м,  трохи  не 
ґой,  а  в  одно  чужий  і  ґоям  і  со.ту  і  панови.  Він, 
Гершко,  ішов  сміливо.  Нічим  не  ризикував.  Ви- 
кинуть —  то  викинуть.  Йому  однаково,  де  за- 
робляти.   За  то  виступав  твердо  і  сміливо. 


56 


Тепер  —  огої  Тепер  уже  не  тої  Доспть,  як 
у  суботу  чп  на  спігго  зійдуть  ся  п  його  хаті  всі 
мущппи  па  молптпу.  Він  як  п.'тріярх  —  перед 
веде.  У  буддриь  голова  попііа  інтересів,  але  у  су- 
боту він  упесь  у  святих  книгах  по  гопає.  Іїого 
обступлять  і  піп  читає,  пояснює,  навчає.  Як  прп 
всякому  іптрресї  іїого  питають  про  раду,  досвід 
його  велико  цінять,  так  у  святих  книгах  його 
слово  —  останнє  слово.  Що  скаже  — •  святе.  Як 
рабін  їхав  через  їх  село,  до  нього  заїхав  ночу- 
вати. До  півночи  говорилн  про  святі  річп,  а  дру- 
гої днини  рабін  сказав  до  зібраних  жидів :  „По 
треба  вам  кращого  раббі,  як  ваш  Горш.  Мудра 
голова,  божий  чоловік".  Від  тодї  в/ке  Гершкова 
повага  дійшла  до  вершка.  Усе,  чого  міг  бажати, 
здійснив:  силу  мав,  гроші  мав,  повагу  і  зиачіинє. 
І  велику  в  Бога  заслугу  мас:  згуртував  усїх  г'пннх 
у  сильну  громаду,  постачив  під  розпіггок  інів 
Ізраіла  у  селї  кріпкі,  незахолибимі   основи  ■ 

Гершко  почував  безмірну  радість  у  душі.  Був 
гордпй  па  свою  працю.  Колііб  тепер  навіть  ста- 
рий тесть,  той  горбатий  Абрум  станув  перед  нпм, 
він  не  мав  би  серця  робити  йому  докори.  Сказав 
бп  йому :  „Диви  І  Чого  тн  не  зробив  і  твій  тато 
і  твііі  дід  —  диви,  прпйшоп  я,  бідний  жидок  і 
зробив.  Тп  іе  повірив  бп  мені,  Лбрумку,  що  я 
сього  всего  доконав.     Стій  тай  диви  ся  І" 

Лише  що  він  не  сказав  би  і  йому  сього.  Він 
сам  перед  собою  т,гіть  ся  зо  свої.чи  думками  про 
великі  свої  успіхи.  Коли  прийде  йому  на  гадку 
все  те,  що  він  зробив,  зацитькує  себ<; :  „Ще  ні, 
що  не  все!    Тихо,  тихо,  цить,  ще  наврочиш!"  Бояв 


-    57    — 


ся  своїх  успіхів,  бояв  ся  щастя  -  ану:к  попорнеть 
ся  в  иниііііі  бік. 

Вік  далс'ко  ще  був  до  кінця  своєї  поацї,  до 
кіпця  життя!  Грршко  стрепенув  ся.  Страх,  як  не 
любив  думати  про  такі  погані  річп,  як  конодь 
життя.  Далеко  ще  по  упорядковані  ііого  дїла.  То 
ще  треба  все  злїцнтувати,  продати,  ще  свої  гроші 
відобрати.  Тремтїп  на  саму  думку,  чи  піде  йому 
все  легко  і  гладко.  Ще  треба  буде  довго  чекати, 
щоби  по  одно  забуло  ся.  Л  відбере  гроші,  треба 
їх  добре  примістити.  Та  з  тим  уже  меїшіа  жура. 
Ще  другу  половину  папського  лїса  мусить  купігтп, 
ще  двір  і  папські  царипки.  г>огато  ще  чекас  його 
роботи,  заки  його  син  заі'я,';е  в  дворі  і  почне  гос- 
подарптп  іга  трох  полонинах,  рубати  і  виволігги 
ліси.  І  двір  купити  мусить  ще  він  сам,  і  псї  хлоп- 
ські ґрунта  він  сам  мусить  злїцитувати.  Л  до  то- 
го треба  богато  часу  і  сили. 

Якась  страшна  картина  пересунула  ся  йому 
перед  очи.  Поблід  і  став  дрожати  як  осиковий 
лист.    Дзвонив  зубами  як  у  трясці. 

Нїі  —  застогнав  із  стрівоженої  душі.  —  Як 
треба  буде,  то  ніхто  не  сміє  піти  до  криміналу, 
лише  він.  Він  сам  мусить  подати  на  лїцитацію  исїх 
ґоїв,  а  як  вийде  що  на  верх  —  гаї  буде  боронігги 
ся.  У  своїм  судї  він  безпечний,  боїть  ся  г.ішв 
Коломиї.  А  як  лають  заперти  до  криміналу  —  то 
його!  Він  уже  старий,  довго  не  буде  сидіти,  жаль 
лише  умирати  не  в  своїй  хатї.  Але  умирати  .ме  з 
тою  певністю,  що  сини  вже  не  лихварі,  не  фаль- 
шівнпкп,  що  його  сини  —  богаті  дїдпчі,  пани  І 
Став  торгати  ,що   сили  довгу   свою,   сиву   бо- 


-    68    - 

роду.  Радість  почала  підступати  йому  до  серця, 
коли  пересунула  ся  картина  будучого  щастя  його 
дїтий.  Вступала  в  нього  надія,  .<о  всї  трудиости 
переможе,  що,  як  досї,  і  на  будуче  він  устере- 
жеть  ся  від  прпчки.  По  аробив  у  свойому  жнттї 
НІ  одного  необережне : ;  кроку  —  ПО  зробить  і  далї. 
Лпшо  треба  квапити  ся  тепер  зі  всій.  Дітям 
мусить  лишити  чистий  маєток,  готовий  гріш,  село, 
вемлї,  лїеи,  полонини  поділити,  ваінтайулюпати.  Най 
ідут..  Що  зроблять  —  будуть  мати.  Він  іще  крім 
усм'о  камеральські  лісп  закупити  мусить  здовж 
ЦІЛОГО  Черемоша.  Не  спочине,  доки  не  вхопить 
їх  у  свої  рукп  і  но  лишіггь  синам  їх  вирубу.  У 
гробі  не  мав  би  спокою,  якби  не  придбав  такої 
спадщини  своїм  синам. 

Задумав  ся  і  голову  похнюпив  під  вагою  ве- 
ликої працї,  яка  ще  жде  його.  Густі  брови  на- 
висли на  очи,  вкрили  їх.  А  хижі  очп  впялнли  ся 
у  сиву  бороду.  Страшний  був  Горшко  п  сір  хвилю. 
На  його  лицї  відбив  ся  вираз  дикої  пристрастти, 
яка  захопила  все  його  кство,  кермувала  цілим  його 
життбм,  усїмп  заходами  змагапнями.  Кожда  мор- 
щина  на  його  лицї  —  свідок  безупинної  його  працї, 
кожда  борозда  на  його  чолі  —  знак  неутомпмої 
думки,  а  його  зір  —  зеркало  неімовірних  перс 
живаннїв,  трівог,  терпіннїв,  бажаннїв,  здійснених 
1  не  цїлком  ще  довершених  надій.  Уся  його  склад- 
на душа  пробивала  ся  крізь  дикий  погляд  його 
очий. 

Несвідомо  заскреготав  зубами.  Перед  його 
очима  пересунула  ся  постать  людини,  якої  не  міг 
вгадувати,  щоби  не  заклясти:   Василь  Руснак  на- 


-    69     — 


гадав  се  йому.     Ось  хто  посмів  станути  йому  в 
дорозі  І 

НїІ  Він  не  смів  допустити  до  того,  щоби  сей, 
і'ой  здержав  його  у  розгоіії.  Він  що  богато,  дуже 
богато  має  зробити  -  а  щоби  міг  усо  перевести, 
мусить  його  позбути  ся!  Не  сяк,  то  так!  Сей 
ґой  но  сміє  розрости  ся.  Гершко  чув  се  кождим 
нервом  своєї  досвідної  душі  —  або  він,  або  Ва- 
силь І  Вчера  завів  крамницю,  сьогодня  бутин  бв- 
реть  ся  рубати,  а  зиитра  стане  до  лїц.пації,  як 
будуть  двір  продавати.  А  вже  найбільше  тріво- 
жить  Гершка  думка,  що  той  иудраіель,  Василь, 
може  при  помочи  спілки  схотіти  від,;овжуватн  ґоїв. 
Ану  заложить  касу  і  стане  сплачувати  довги.  А 
вів  умів  би  пошукати,  де  що  треба  платити. 

Лише  що  до  того  пе  дійде  І  О,  Гершко  не 
допустить. 

Станув  при  вікпї  і  пустив  свій  острий  зір  да- 
леко перед  себе,  старап  ся  пронизати  ним  над- 
бережні вільхи,  що  віддїлювалн  його  від  читальні. 
Що  там  не  дїеть  ся?    ІЦо  там  тенор  но  дїеть  ся? 

Уже  десь  зачали  ся  збори.  Вся  його  надїя 
на  старого  Івана  І  Добре  його  налякав.  Повинен 
придумати  спосіб  на  сина  І 

Почав  нетерпеливнти  ся.  Ніхто  не  приходить 
у  коршму.     Поганий  знак. 

Вигнянув  у  сусідню  комнату. 

А  ти,  Гаврило,  доки  будеш  сидіти? 

—  Або  що?  —  відізвала  ся  чорна  постать  із 
кута  не  дуже  то  лагідним  голосо.4. 

—  Нічого.  Може  би  ти  пішов  до  читальні 
дізната  ся,  що  т.ім  діють. 


60    — 


—  я  тобі  раз  казав,  що  не  вступлю  ся,  доки 
не  даси  мені  пятки. 

—  Нащо  тобі  пятки?  Пощо  тобі  пяткп?  Хто 
видїв  давати  тобі  такі  гроші?  Тобі  вже  нічого  не 
належить  ся  в  мене.    Давай  йому  пятку. 

—  Чогю  скачеш,  жиде! 

—  Що  значить  скачеш?  Хто  скаче?  Хто  тобі 
скаче  ? 

—  Тьфу  на  твою  голову  І 

—  Гаврила  І  Слухай,  Гавриле,  говорім  по  добру. 
Твердий  пястук  гримнув  у  стіл,  аж  підскочила 

на  ньому  порожня  фляшка. 

—  Чорта  з  тобою  по  добру  говорити.  Давай 
пятку І 

—  Гаврило,  йди  переспи  ся  І 

Застогнала  фляшка  в  дужій  руді  Гаврила  і 
вмить  розсипала  ся  в  дрібні  шматочки  під  ногами 
Гершка. 

—  Матери  твоїй . . .    Даєш  пятку  ? . . . 

Стояв  грізний,  як  чорна  ніч,  перед  блідим  Герш- 
ком.  Розпука,  злість,  очайдушність  блискали  з  його 
очий. 

—  Даєш  пятку,  песїй  сину?  Я  тобі  з  цілим 
ґрунтом  записав  ся,  а  тепер  ти  мене  збіггкуєші 
Яка  була  в  нас  злагода?  Сотка  готовими  грішми 
і  харч  і  око  горівЕи  що  неділі  І  Гроший  сми  не 
бачив,  харчом  своім  собак  годуй.  Я  тобі  в  таке  го- 
лованство . . 

Плюнув  жидогп  під  ноги. 

—  До  суду  піду,  все  розповім...  я  ще  8  то- 
бою порахую  ся. 

Гершко  успокоів  ся.    Судом  його  ніхто  не  зля- 


—  61   — 

кає.  Мимополї  зловив  ся  за  кишеню,  де  тримав 
пекслї.  Кождий  з  панів  із  суду  мав  там  свій.  Вони 
ііому  не  страшні. 

Але  не  хотів  мати  ворога.  Один  такий  годо- 
ванець —  то  гірше  всего  лиха.  Богато  попсувати 
може. 

Пішов  у  шинкову  комнату,  наляв  пів  ока  го- 
рівки,  поставив  її  перед  Гаврила. 

—  На  ,■  бі,  Гаврилку.  Знай,  що  Гершко  не 
такий  лііхиіі.  Ще  ТОЛІ  й  корону  даю.  Але  вже 
більше  гроший  не  діс.шеш.  Бігме,  се  вже  тобі 
з  доброго  серця  дарую. 

Гаврило,   як   був   .тихий,   так   відразу   облизав 
ся,  усміхнув  ся  до  фляшкп,  але  здавив  свій  усміх 
Сідаючи  пробурмотів : 

—  То  вражий  син  І  Колиб  був  Содай  повну 
дав . . . 

Гершко  не  чув  його  вже.  Його  думки  поле- 
ТЇ.1И  в  напрямі  читальні. 


ЬН 


IV. 

Воло  читальні'  вбирав  ся  народ  великою  си- 
лою. Ставали  гуртами  й  вели  розмови  про  всі- 
ляке, а  вже  найбільш  про  ту  нечувану  спілку  на 
бутин.  То  якось  так  не  могло  нікому  помістити 
ся  в  голові,  як  брати  ся  за  таке  діло.  Навіть  годї 
було  визнати  ся,  хто  прихильник,  а  хто  противвжв. 

Дорогою  іде  собі  Іван  Руснак.  Він  тут  не 
має  що  робити  —  іде  так  собі.  Всякому  вільно 
йти  хочби  й  попри  читальню. 

Ненадійно  наскочив  на  Юру  Василивюка. 

Якась  шалена  думка  перелетіла  йому  крізь  го- 
лову.   Крикнув ; 

—  Юро,  сюдаї 

—  АяІ  Давно  тебе  не  бачив.  Забанував  аа 
тобою. 

Юра  говорив  понуро,  бо  мав  злість  на  нього 
ще  від  якось  тут  за  кури.  Але  він  був  цікавий 
поговорити  з  Іваном  про  спілку.  Він  знав,  що 
Іван  ворог  спілки.  Такий  то  скаже,  що  инші  не- 
доказують.   Тож  на  заклик  Івана  пристанув. 

—  А  ти,  ІОрічку,  також  пристав  до  козаків? 

—  Смійте  ся  здорові.  Приставати  можеб  і  при- 
ставав та  до  козаків,  якби  моя  сила  за  молоду 
не  СЕОзачила  ся,  якби  у  чужих  бутинах  не  розвіяла 
сн  була. 


-    63 


—  Ти,  бачу,  Юро  й  нинї  не  відстав  би  від 
отого  онде  козака  в  лентї.  Одно,  що  денти  вде 
не  перевісив  через  груди. 

Юра  пристидав  ся,  сам  не  знав,  чого.  Він, 
що  правда,  спишів  ся  коло  Івана,  зайшов  у  бе- 
сіду із  ним  —  хотів  почути  дещо  блище  про  бу- 
тин.  Та  Іван  став  насміхати  ся  із  нього.  Мусів 
прикусити  язика.  Він  узагалі"  сам  не  знає,  звідки 
йому  прийшла  до  голови  така  охота  задирати  ся 
з  Іваном.  Ще  хто  знає,  як  воно  буде.  А  Іван  за- 
всїди  таки  заратуе.  Хо  та  велика  надія  на  успіхи 
спілки  показала  йому,  що  й  він  міг  би  ще  поря- 
тувати ся.  Але  надія  на  спілку  відай  невелика. 
І  прийдеть  ся  каятись.  Добре,  що  Іван  ще  хоче 
говорити  із  ним. 

—  Та  мене  покликали,  Іване,  писати  ся  в  на- 
родню  спілку.  Як  кажете?  Не  буде  з  того  га- 
разду? —  питає  заклопотаний  Юра. 

—  Кому  буде  гаразд,  —  мовить  солодко  Іван, 
—  а  кому  ліцитація  на  маєток. 

При  сих  словах  усміхнув  ся  і  закаменів  у  тім 
злощаснім  усміху.  Майже  любував  ся  збентеженнвм 
Юри,  що  тепер  у  двоє  вже  згорбив  ся,  трохи  не 
приріс  до  землі.  Щоби  його  ще  більш  прибити, 
докинув  зїддиво: 

—  А  кому  —  то  заберуть  і  ту  грядку  коло  хати 
і  хату  і  то  дробє,  що  коло  неї  крутить  ся. 

—  Та  кажіть.    Бере  така  біда  буде? 

—  Щоби  ще  без  криміналу  обійшло  сяі  А  то 
ще  й  того  гаразду  можна  закушати. 

Коло  Юри  стояв  його  син,  молодий  бритвак. 
Дивиш   ся   на   нього   і   ані  в   голову   собі   не  по- 


••-«і 


-    64 


кладеш,  що  отсї  дві  постаті  собі  рідні,  що  той 
старий,  ізгорбленіїіі  старець  і  той  рослий,  як  сме- 
река, молодий  господар  соОі  спи  і  батько.  Юра 
—  се  тільки  кістяк  людппп.  Ь  його  грубих  кос- 
тий  можна,  правда,  пізнати,  що  се  був  колись  ду- 
жий хлоп.  Ллє  стільки  всего,  що  ті  кремезні  кости. 
Тіла  на  них  не  дошукав  сяб,  кропи  докола  них 
не  дорізав  сяб.  Здавалось,  що  жовта  поморщена 
шкура  па  них  —  се  чакииопий  на  кістяк  міх;  так 
поскладала  ся  на  ньому  у  грубі  борозни.  Лице  — 
скиби  свіжо  поораної  зом.ії,  очи  два  блудні  сві- 
тельця, що  десь  блимають  у  безвістях. 

А  коло  нього  стоїть  молода  спла.  Високий, 
рослий,  худощавий,  але  з  такими  признаками  жит- 
тя, що  ти  нїяк  не  міг  би  його  поставити  поруч 
того  старого  гриба.  Се  контраст  молодости  іі  старе- 
чого занепаду,  життя  і  смертп. 

Він  стоїть  коло  Юрі  і  чує,  як  богач  над  ним 
насміхаеть  ся.  Хогїв  уже  взяти  свойого  батька, 
щоб  не  слухав  докучливих  зпущаннїв.  Але  коди 
почув  про  кримінал,  скипів  люттю: 

—  Не  треба  вже  гіршого  крименалу,  як  той, 
що  мають  мої  дедя  тай  неня  за  весь  свій  вік. 
Силу  свою  зробили,  на  вас  працюючи,  тай  не  ви- 
лазять із  вашої  кишені. 

Іван  глянув  на  нього  через  рамя  і  спиніїв  хви- 
лину свій  погляд  на  його  дпцї.  Потім,  відвертаючи 
від  нього  голову,  промовив  з  погордою: 

—  Від  твого  дедя,  Михайле,  я  за  ввесь  вік  не 
чув  такого  чемноїх)  слова,  як  отеє  від  тебе  за 
перший  раз  нашої  розмови. 

Говорив   певний   себе,   що   він   уже   знов   від- 


Єб    - 


аискав  перевагу  над  старим  Юрою.  Юра  мовчати 
ме  —  замовкне  й  його  Михайло. 

І  Юра  таки  мовчав.  Син,  що  правда,  вирвав 
йому  із  під  серця  його  власні  думки;  він  сам  ска- 
зав їх  сьогодня  чи  раз.  Але  то  вже  було  давно. 
Він  сам  не  знає,  що  з  ним  таке  подїялось  було. 
Звідки  у  нього  набралось  було  стільки  відваги, 
така  сила  очайдушности.  Тепер  уже  й  жалко  йому 
і  стидно.  Не  йому  вже  старому  ставати  до  бо- 
ротьби І  Нехай  уже  молоді.  Лише  не  його  сині 
Не  його  Михайло  І  Хто  ще  знає,  до  кого  прийде 
йому  звернути  ся.  Чи  не  прийде  йому  працювати 
таки  в  самого  Івана.  Така  була  в  них  надія  на 
спілку.  А  Іван  береть  ся  розбивати  її.  І  розібєі 
Чого  то  не  вдів  гріш  І  Розсадіггь  усю  єдність,  по- 
розгонює  спільників,  одних  заставить  робити  на 
себе,  одних  і  знати  не  схоче  І 

Думав  уже  і  собі  скартати  зухвальство  сина, 
коли  почув  його  нову  бесіду,  почув  і  оторопів. 

—  Вигулили  від  них  за  марний  гріш  усю  буй 
ність,  усю  силу,  тай  ще  дивуєте  ся,  що  вам  ско 
рили  ся?  Що  ви  не  чули  від  них  гордого  слова 
вольного?  —  мовить,  ледви  не  кричить  Михайло 

А  йому  вже  йде  в  підмогу  його  побратим,  то 
вариш  його,  Дмитро.     Він  мовить: 

—  А  вже  вам  урвало  ся,  Іване,  від  коли  за- 
вели спілку.  Вже  най  лише  тих  кукурудзів  самі 
собі  вивеземо  без  вашої  ласки  тай  без  вашої  по- 
мочи. 

—  А  ти,  мой,  хло',  давно  навчив  ся  втирати 
собі  сам  носа?  Ти  пазь  собі  дорогу,  а  до  чужої 
бесїди  не  вштрикай. 

Рубають  ЛІС.  5 


пЛ 


І-  І  і 


^ 


66  — 


Розмова  почала  ставати  цікава. 

Понасходіїло  ся  тут  народа  що  не  міра.  Одні 
входять  до  читальні,  одні  виходять,  а  одні,  сто- 
ять за  увесь  час  на  дворі,  курять  люльки  тай  об- 
говорюють всілякі  справи.  Тут  на  дворі  більше 
таких,  що  дивлять  ся  на  цілу  ту  спілку  і  всю  Ва- 
силеву  роботу,  як  на  діло  загонистої  людини,  що 
НІЧОГО  не  мав,  й  нічого  стратити  не  .може.  Були 
се  більш  проміжні  господарі.  їх  відстрашували 
від  спілки  дві  річи :  неохота  до  нового  діла  і  те, 
що  в  спілці'  стали  гуртувати  ся  люди,  що  не  .ма- 
ють або  нї  клаптика  землі,  а  як  мають,  то  не  бо- 
гато. 

Та  вони  бачили,  що  їх  нїхто  й  не  дуже  то 
просить  і  стояли  осторонь  —  не  твос,  бач,  діло, 
не  сунь  ся.  Але  як  лише  почав  ся  опір  проти 
спілки,  вони  стали  дуже  уважно  дослухувати  ся 
до  нього.  Відчували  се,  що  тепер  їх  пора  промо- 
вити і  своє  слово. 

Нагоду  дав  молодий  лет'інь,  що  заговорив  за 
спілку.  Хоч  не  один  із  слухачів  притакував  йому 
головою,  коли  говорив  про  доставу  кукурудзі  а  спіл- 
кою, досадні  слова  Івана  звернені  проти  нього, 
викликали  загальне  прпзнанне. 

Один  старий  господар,  із  статочнїйшіїх,  звер- 
нув ся  до  молодєків: 

—  Буде  вам  з  тою  спілкою,  буде  таке,  як  з 
виборами  було  І  Бий,  забий  І  одні  на  других,  най 
лише  хто  розумнїщий  посмів  сказати,  що  за  гур- 
ман соли  ніхто  не  платив  два  нові,  тай  поки  світа- 
сонця  не  ие  НІХТО  два  нові  платити. 

—  А  правда?  —  неначе  похвалив  його  Іван 


67 


за  сю  мсіїпдїйну  почі'і.  —  Виходить  тепер  на  наше  І 
Лну,  ііпйбії  йуп  хто  ТОДІ  ска:)ііп,  що  такого  не  було 
й  не  буде  І  Бу.іо  би  такої  і;роіт  почурі.іи,  що  земля 
забагрплась  би!  Тай  не  одна  хрпстіяіігька  душа 
пропала  би  пусто-дармо!  Тмтге  то  рпіііппіалії  ся  за 
тим  радикальним  послом.  ЛІожиа  було  гадати  со- 
бі, що  то  ноппй  Месія  пріїйпіов  на  землю  тай  від- 
купить рід  і  плід  пссь  людський. 

—  ІІапротпп  чого  ви  тако  гопоріїте?  --  питає 
Михайло. 

—  Папротіиі  того,  щоби  парид  і;ро:іумив  ся, 
що  не  псе  золото,  що  блпсгиті,.  То  як  тіїхап  той 
ваш  радикал  на  віче,  та  сгаи  говориги,  то  можна 
було  думати,  що  він  розеїн  би  ся  з  жалю  за  стіль- 
кою  кривдою  людською.  Л  як  вибрали  його  на 
посла,  то  вже,  ади,  трегїй  рік,  а  ніхто  за  нього 
не  чував. 

Йо.му  притакнув  старий  господар: 

—  Воїть  ся  показатись  народони  на  очи,  бо 
винесли  би  його  з  села.  Л  то  як  його  впбпралл, 
то  як  зійшли  ся,  то  ппбралі)  його  всїи.ч  голосами. 
А  народови  як  бу.го  тїсно  ікити,  таї:  під  того  пї- 
раз  не  стало  пільнїйше;  нїраз  не  попусіпла  біда. 
А  про  нашого  посла  не  чувати.  Не  йде  давати 
нам  поратунку. 

—  Таке  буде  із  сею  спілкою,  —  Цїдать  крізь 
зуби  Іван,  держачи  міцно  в  зубах  люльку.  —  Щось 
там  поскладали  по  пятчипї,  чи  як,  тай  уже  собі 
гадкують,  що  цїлнй  світ  перевернуть.  Го,  гої  То 
ще,  любятка,  на  двоє  ворожила  І  Кукурудзів  ви- 
нести не  штука  —  за  готові  гроші.  Але  рубати 
бутин   —  ой   чи  не   за  короткі   руки  І     На  то  би 


-    68    - 


треба  не  лише  грошіїй,  але  й  головні  Буде  вам 
таке,  що  буде  па  що  дііпіітц  ся.  То  ще  від  того 
гаразду,  що  на  вас  спілка  наложить,  то  не  один 
в  вас  зарує  так  гіренько,  що  вся  фоя  ме  обси- 
пати ся  д'  землі  і  земля  з  вашого  плачу  затря- 
сеть  ся. 

—  Зарує,  хто  зарув,  —  мовіггь  Михайло,  — 
а  в  й  такі,  що  вже  й  тепер  рують  із  жалю,  що 
втрачають  заробіток.  То  нарід  був  слїпий,  доки 
був,  довгпй  час.  Але  як  йому  розповістували,  від 
чого  йде  його  біда,  почав  міркувати,  чиби  не  по- 
догонив  того,  що  втрачав  довгими  роками. 

—  Що  вже  голодранці'  подогонять  свою  втра- 
ту! —  кинув  йому  з  призирством  Іван  і  не  гля- 
нувши ні  на  кого,  пішов  у  напрямі  громадського 
дому,  що  стояв  зараз  таки  коло  читальні. 

—  Вогач  дуфає  в  свій  маєток  і  за  ніяку  спілку 
і  не  хоче  чути;  бідний  у  своїх  клопотах  хотів  би 
мати  бодай  пораду  у  людийі  —  відповів  йому  Ми- 
хайло. 

.Але  Іван  уже  ледви  чув  се.    Або  й  чув,  але 
не  обертав  ся  —  бач  не  до  нього  сказали. 
І  тільки  Юра  зітхнув  глиооко: 

—  Ая,  ая,  сину. 
І  замовк. 


Після  т0і\),  як  Іван  відійшов,  уривана  розмова 
в  гурті  слухачів : 

—  То  ще  хто  знав,  чи  правда  не  буде  по  Іва- 
новім  боці? 

—  Я  вже  давно  казав,  що  бутин  не  на  наші 
сили. 


69    - 


—  Ая,  кажіть.  Іван  пуджае,  бо  саи  хоче  яа- 
хоплтп  бутин  із  Гершком. 

—  Чи  не  краще  наймита  ся  в  Івана,  як  да- 
вати свої  гроші,  класти  свою  силу,  платити  собі 
8а  роботу  сооїші  власними  гріиіми  та  ще  пору- 
чдти  ся  маєтком. 

—  Л  того  не  рахуєте,  що  Іван  буде  платити 
менше,  як  половину  тої  ЦІНИ,  що  ми  самі  собі  меи 
платити. 

—  Чим  більше  повиплачуємо  собі  зразу,  тим 
більше  ме  нам  неставати  на  виплату  під  кінець. 
Таіі  ще  чужим  людям. 

—  Щоби  ми  лише  не  бідкували  ся  дуже  по- 
тому. 

—  У  наших  людий  розум  бабикський.  Хто  не 
хоче,  може  легко  відговорити  їх  від  усего,  —  мо- 
вить Михайло. 

—  З  тою  спілкою  буде  таке,  як  з  тим  дурнам, 
що  то  поклав  М.ІИН  без  води.  Носить  він  конов- 
ками, що  носить,  та  ллє  її  на  колеса,  а  мллн  як 
не  молов,  так  не  меле. 

Так  ска-ав  старий  поважний  господар  славний 
богатир  <"-  ^лоБський.  СкаЗав  і  жде  на  вражіннв 
своїх  СЛі^. 

Ніхто  не  смієть  ся  з  його  дотепу  —  навпаки 
чути,  як  ріже  немов  по  склї  скрипливий  голос  за- 
рібника  Юзинчука: 

—  Ви  так  говорите,  як  той  ситий,  що  голод- 
ного по  розуміє.  Добро  то  вам.  У  вас  і  молоко 
валяєть  ся  і  масло  не  пареводіггь  ся.  Л  поглянь 
на  вашу  страву,  то  у  вас  і  шірогц  і  голубці,  хліб 


і  ^  і 


І'Н 


-     70    - 


і  колачі,  булки  і  іісякс  в.  Л.іг  якоіі  ви  так  спдїли 
у  .іїеї,  як  я,  у  зимшіиу,  у  хагцї  маленькій,  якби 
ви  так  ие  бачили  иіігіюї  страті,  як  х.аістаиицю 
з  буриіики  іі  Оуріштпіс,  який  нам  одну  діііпіу  бу.и) 
так  ХОЛОДІЮ  іі  голодно,  тик  гидно  і  бідно,  як 
менї . . . 

—  То  я  Ои  не  І1ІІК1ІД1П  ікі.ііічему  пятчину  на 
пусто-дар.мо. 

—  ІІ11,  пане  СоколовськиП,  ііз  дуже  ще  гово 
рітьі  Таі*  ви  на  своїм  маєтку  двоє  тай  ваших  си- 
нів три  —  ВСІ  ви  ще  вкупі.  Ллє  як  ви  роздїлнто 
ся  на  чотири  паііцї  —  то  які  будуть  ваші  маєтки? 
А  як  нороздїліоюіь  ся  що  сини  ваших  трех  синів, 
то  зііідуть  на  наші  статки.  Л  ми  вже  тепер  му- 
симо йти  п  сніг,  мусимо  мудрувати  го.ювою  за- 
писувати ся  на  всякі  спілки,  щоб  вижити.  Тугий 
на  нас  час  впав,  але  ще  май  тугіщий  може  впасти 
на  голоілі  ваппіх  дїтий. 

До  розмови  ирпстають  два  молоді  січовики; 

—  Якби  так  наші  богачі  заиісто  лупити  з  нас 
шкуру  та  подали  иам  свої  руки  до  помочи,  ми  не 
бідували  би  так. 

—  Во'іи  .іишо  то  знають,  що  посмішковують 
ся  з  нашої  рооотп.  Лну,  чи  пристав  котрий  до 
Сїчп  ? 

--  До  козаків?  —  питаєть  ся  Соколовський  із 
насміхом.  —  Буде  з  нас  тих  козаків,  що  вас  там 
в.  На  ціле  соло  нас  буде.  А  якби  ми  пристали  до 
вас,  то  кому  ви  розмітували  би  сїна  по  царинках, 
по  некошспих? 

—  Ви  ймили  кого  за  руки,  що  так  голосно 
говорите  ? 


-    71 


—  Нц  бій  ся  І  Не  такий  то  ти,  парубче,  му- 
дрий, аби  тебе  йнити  за  руки  І 

—  Як  не  ймпли,  то  не  говоріть,  а  то  ще  мо- 
а*уть  рахувати  зуби. 

—  <і,  ти  до  сього  на  вискоки  І 

—  То  як  инситн  ся  в  яке  товариство,  чи  в 
Сїч,  чи  п  читальню  ,, Просвіти",  то  їх  нема,  — 
жалуеть  ся  січовик.  —  Як  до  виборів,  то,  адн,  ґазди, 
якби  то  давали  заробити  який  ГреІІцар,  то  ішов 
би  вибирати,  а  тепі'р,  то  держить  ся  з  краю.  І'ай 
ще  би  то  голосувати  на  нона  або  иана,  то  може 
би  нагадав  ся  та  би  пішов  на  тоіі  храм  але  на 
хлопського  посла,  то  їх  і  не  кличі  Л  тепер  за- 
багло  ся  нам  кликати  боїачів  до  спілки.  То  наш 
богач  піде  до  спілки,  чому  нї?  але  з  жидом. 

—  То  бо  й  є,  —  мовить  своє  СоколовськвВ. 
—  Як  спілка,  то  спі.іка.  Що  уторгуємо,  чи  гро- 
шове, чи  живе,  тим  щоб  ми  по  половині  роздїлили 
ся,  тай  так,  щоб  ми  нї  один  не  угнївали  ся.  На 
таку  спілку  я  пристаю.  Але  якісь  паї,  якісь  про- 
центи, зиски,  тай  ще  плата  у  двоє  за  роботу . . . 

—  Ми  собі  всі  сільські.    Що  заробимо,  то  наше. 

—  Ля.  Тим  подїлите  ся.  А  що  мете  втрачати, 
то  XI о  поповнить? 

—  Не  біііте  ся.     Будуть  у  нас  такі  госпо^^■ 
рити,  що  не  мемо  втрачати. 

—  Господарьте  собі  здорові,  я  волїю  держати 
свої  гроші  в  скрипї. 

—  Вже  ви  позатогід  додержали  їх  до  злодіїв. 
Цілих  пятнайцять  соток.  А  .чп  не  плакали  за  ва- 
ми тогід,  ЯЕ  закладали  спілку,  не  мемо  обливати 


;4 


-    72    - 

ся  слїзмп  й  сегід.    Заробити  зіц.обпио  О  без  вас  І 
Правда,  братчЛку  Михийдику? 
—  Ще  й  яка  І 


Іван  Руснак  підійшов  від  гурта  дужо  приби- 
тий. Сам  но  може  пізнати  себе  —  що  то  з  ним 
стало  ся.  Було  так,  що  він  мав  перший  голос 
у  громаді.  Ні  одного  важпїйшого  діла  не  поважив 
сяб  ніхто  був  полагодити  без  нього.  Но  було  ні- 
коли, щоби  не  питали  його  про  раду,  його  слово 
було  завсїди  важке.  Скажи  його  і  повернеш  спра- 
ву, куди  хочеш. 

А  сьогодня  бачить,  що  вже  настав  инший  лад 
у  громаді.  Від  року,  як  у  перше  виступив  проти 
спілки,  провалиі)  ся  із  своїми  думками.  Як  не 
осмішувап  її  —  но  вдїяп  нічого.  Спілку  оснували. 
Завели  крамницю  і  від  тоді  вже  лсіітге  в  селі  пішло 
попри  нього. 

Він  чув  се,  що  виростає  якась  таємна  сила, 
яка  посміла  жити  і  розпивати  ся  без  нього.  І  як 
повстала  бог  нього,  ба  проти  його  ради  і  волі, 
так  тепер  почала  вже  йти  не  лише  проти  його 
довголітньої  роботи,  але  й  проти  його  особи,  про- 
ти його  роду,  проти  його  голосу  у  громаді. 

Такого,  як  він  сьогодня  вислухав,  не  дово- 
дилось йому  чути.  Він  і  не  уявляв  собі,  щоби  коли 
небудь  до  сього  прийшло.  Він!  Віп,  дукар,  пер- 
ший богатир  у  селї  і  то  но  якого  будь  роду!  Він 
не  бігав  замолоду  за  чужими  вівцями  по  поло- 
нинах. Нї  він,  нї  його  батько,  ні  дід  його.  Він  із 
діда  прадіда  богатир  І  А  тут  така  охаблена  голота 
та  смів  насніхати  се  із  нього  І 


-     73     - 

Якого  вовп  завдали  йому  жалю  І  Гі.ого  болю 
Яого  душі  І  Показали  йому,  що  він  дсру.г,  із  жи- 
дом зиязав  ся  і  дусіїть  ціле  соло  І  А  "пін  тільки 
Дбав  про  то,  щоби  удержати  батьківське  добро,  що 
би  розширити  його.  Чи  йоіп  пт  внна,  що  гріш 
робить  гріш  І  Хто  мас  богаїо,  тому  дасть  ся  що 
більше  І  -  сс  й  лаиотоць  го;..рить  на  процоиіди. 
Він  дістав  десять  талант,  і  старап  ся  придбати 
що  раз  стільки.  Л  17г  ті,  щл  й  одного  не  мали 
що  жлти  но  мали  за  ш,,.,  і  воі  и  приміть  до  го- 
лосу. І  їм  дїеть  ся  криііда  за,.,  г.іо,  що  він  давав 
їм  жііти  при  собі.     Деруїіо,,  аиі€  н.чз.шають! 

—  Та  тп,  асеброто,  гннулас'  під  пирітнєм,  як- 
би не  моя  праця,  якби  по  моя  пим.і  у  скрутну 
добу  І  —  думав  з  псресордя  Іван.  —  Л  вас  р  пував 
я  вам  роботу  давав.  Як  нрпйшло  ,  я  прпмирати 
в  голоду,  хто  вам  вивозив  кукурудзкік,  хто  гріглш 
заратовуваві  А  сьогодня  я  виходжу  на  та.ю,  що 
жили  з  вас  висотував,  що  силу  вашу  у  вас  заби- 
рав. Ви  мене,  Івана  Руснака,  рабівнико.м  учинили  І 
О,  попамятаєте  ви  свої  обр,изііі  Діжду  ся  п  ще 
того,  що  гірко  каятись  будете  І  А  тоді  я  вас  му 
питати:  Хто  у  вас  поратівник:  спілка  чи  я  І  А 
хто  вас  пайдуще  зрабував,  хто  забрав  у  вас  остан- 
ню пятчину:  я  чи  спі.;ка1  Ви  ще  попамятаєте,  хто 
в  вас  Іван  Руспак  і  якого  він  роду. 

Згадавши  на  свій  рід  Іван  ще  важчим  сумом 
вкрпв  своє  лице. 

Був  у  їх  солї  славний  рід  Руснаків,  славний 
на  всю  округу.  Був  —  та  й  переводить  ся.  Но 
має  вже  кому  продовжувати  його. 

Він,  Іван,  старий  чоловік.    Своє  вже  пережив. 


-    74    - 


Напрацював  ся  пе  так  рукам»,  як  головою.  Ціле 
життв  минуло  йому  в  думках,  у  рахунках,  у  про- 
думуванні та  переводженні  ріжніїх  діл.  Він  чує, 
як  сила  його  вже  слайне.  Ляже  у  вечір  па  иостелї 
і  довго  не  може  в..-пуііі.  Голова  розходить  ся  вже 
на  всі  боки.  Думи  цї.югс  жіітгіі  її  ролііірають.  То 
було  ляже,  де  ляже,  Ні',  чомуо  не  ЛіМіклоніїв  дав- 
нїще  голови  -  зараз  усне.  А  сонце  деде  ще  І  За 
кпчерами  ще  потопає,  вся  долина  купаєть  ся  у 
мраках,  ледвн  почало  зоріти,  він  уже  на  ногах. 
А  з  ним  уся  челядь.  1  маржина  окутана,  і  косарі 
до  сонця  покладуть  полог.,  що  до  вечера  і  сінце 
скидають.  А  кпдііють  загодї,  заки  п;е  вечі|)нї  роси 
вкриють  землицю.  І  він  іірн  всему.  Л  як  горяча 
робота  —  він  церед  веде  І 

А  тепер  яке  то  вже  ііого!  До  г'-іа  обортаєть 
ся  на  посте.тї.  Раз  здаєгь  ся  йому,  ^^о  через  огі 
і:.-,  онькі  ліжниііи  вснути  не  в  снлї,  повикидає  їх, 
то  знов  кости  собі  пииідлел;ув  на  лавицТ,  а  сон 
його  не  береть  ся. 

А  приііде  ніч  —  повна  иогани.ч  снозищ.  Що 
то  не  пересуне  йому  через  голову  за  ту  бонсу  ніч! 
Крий  Господи !  Уже  н  до  споніди  ходив  і  на  служ- 
бу давав  панотцевн,  і  три  воскові  свічечки  по- 
ставив на  вілтари  перед  си.  Нпколу.  Не  покидає 
його  та  мара.  Приііде  ніч  —  аби  яка  коротка, 
він  мучить  ся,  аж  впріє,  від  тих  страховищ,  що 
пообсідають  його  голову.  Кудись  водить  його  не- 
чистий, іцозби,  по  таких  бердах,  понад  такі  кручі, 
що  мусить  всіми  силами  держати  ся,  щоб  не  про- 
палити ся  стрімголов  у  безвісти.  А  то  знов  якісь 
певидаїіі  потвори  настають  на  Зого  яшттв.    Ні  то 


-      75     — 


медведї,  нї  оленї,  якісь  такі  потиори,  яшгх  ніхто 
не  видав,  про  які  навіть  не  чувати  на  світі.  Він 
бачив  їх  лише  у  церкві  у  кріїлосї,  де  над  входо- 
вими дверми  якіїіісь  староиіїсьісиіі  маляр  змалю- 
вав пекло.  Він  уліе  питав  раз  панотця,  чп  по  можна 
би  перемалоііатп  сьоіо  обі.аза.  Так  собі  питав. 
Хотїв  би  дати  дещо  па  церков.  Пехаіі  би  нама- 
лювали якого  свяіоіо,  щобп  не  було  в  церкві  та- 
кого безголовя,  як  у  тому  поклї.  Панотець  ска- 
зали: треба  би  цілу  церкву  малювати,  а  один  образ 
годї.    Хто  знає,  чп  не  ніде  іде  на  таке  І 

А  що  вже  робитіг  з  тими  лісними,  що  то  ви- 
водять ііого  душу  за  цї.:у  піч  по  таких  глушах, 
у  яких  ^  навіть  по  доводилось  ііому  бувати  —  не 
знає.  Куди  він  уже  не  ходив  .іГсами,  яких  вертепів 
не  бачив;  ЦЇ.ІУ  Чориогоііу  зіашов,  але  такого,  як 
ТІ  глуші,  куди  його  водиіь  нечиста  сила,  иек  їй, 
щез.та  би,  не  бачив  на  своіїому  віку ! 

І  так  ніч  у  ніч,  Иаіі  лише  вспо  по  довгих 
муках,  а  вже  все  починає  навідувати  ся  до  ноьго. 
І  не  покидає  ііого  та  божа  каііа  до  ранку. 

І  як  йому,  такому  уто.^:леному,  такому  обез- 
силеному,  вставати  вранці.  Дііішло  вже  до  того, 
що  не  він  усю  челядь  будить  до  ;/,-иття  ї  до  ро- 
оотп,  але  чує  крізь  соп,  а  то  вже  й  його  Параска 
кутаєть  ся  по  хагї,  .-аи  уже  іі  челядь  повставала 
1  ПІН  на  силу  отвирае  очи.  Як  йому  соромно,  що 
ВІН,  господар,  встає  остаиніїі.  І  то  ще  як  встає  І 
Ледвн  підводить  із  посте.ії  свої  струджені  кости. 
Нема  вжі^  в  ньоі-о  тої  путері,  що  .мав  замолоду. 
Минуло  ся  його  ііаноііани...  нема  вже  в  хптї  госпо- 
даря.    Се   він   уже   чує   на   коч;дому   кроці.     При- 


76     - 


ходить  уже  його  вечірня  пора.  Треба  буде  про- 
щати ся  з  цілим  життєм  із  усїм  світом,  з  усїмп 
статками,  придбаними  працею  його  дідів  та  тру- 
дами невсипущого  ііого  життя! 

І  на  кого  те  все  лишати !  Не  має  він  годного 
наслїдпіпса.  Один  у  нього  сни  —  і  той  уяіе  про- 
пав для  нього.  Пішов  у  розріз  із  його  волею,  із 
його  приказами,  ПіШов  проти  рідного  спого  дєдя. 
Се  він,  його  Василь  отеє  все  начинив,  що  тут  дї- 
еть  ся  у  селі.  В:іси.іеве  се  діло  увесь  сей  бунт. 
І  на  такоію  має  перейти  усе  його  доброї  Усе  на- 
дбаннє.    Аж  гірко  ь  ,,уматіі. 

Ні,  він  не  може  з   'им  погодити  ся 

А  знов  вибирай,  що  хочеш!  Працював  сли 
не  знай  на  кого!  Однс.го  ііого  мас,  і  не  .іпші; 
йому  всего  маєства  —  то  кому  запише  І  Як  би  то 
не  вік,  він  прнйиив  би  собі  годованця,  зробив  би 
8  нього  господарську  дитину.  Бодай  би  вшану- 
вав його  сипу  голову. 

А  ті-ііі  ^  ні  сюди,  нї  туди. 

Розбішенц*  Іван  скипів  гнівом. 

—  М\(іггь  бути,  як  я  хочу!  Він  мусить  мснї 
покорити  II.  Най  дїеть  ся,  що  хоче,  я  розібю  сю 
ного  спілку  з  голотою!  Упадеш  ти  мені'  ще,  Ва- 
сильку, до  ИїГ.  Землю  щі!  цілувати  меиі  під  моїм 
постолом  І  ^  тобі,  Танасїю,  я  ще  не  одну  годину 
гірку  завдам,  як  ти  мені  їх  причинив  через  міру 
своїй  сватаннем  ід  Василем,  своєю  дружбою  зі  спіл- 
ковою жебротою.  Ни  дам  и  своєї  праці  на  розтрату. 
Гіог  м(шї  свідок,  я  ие  хотїв.  Я  на  всї  способи 
заходив,  щоби  не  доводити  до  краю  —  не  моя 
вже  сила  сшіинти  те,  що  тепер  мусить  стати  ся. 


—     77     — 

Не  я  пру  до  того  —  ви  прете  оба.  Вк  п^-дете  на 
загибіль  себе  і  мене  І  Краще  ви  пропадайто,  а  як 
треба  буде,  я  вас  поратую. 

Із  сею  думкою  пішов  до  гроаадського  уряду. 
Там  сподївав  ся  найти  пан-отця,  що  заходив  туди 
бувало  в  неділю  по  службі  божій. 


Громадський  уряд  —  се  зоірпе  місце  самих 
найстато'піїіішпх  господаріп.  Із  усіх  верхів  схп 
дііліі  ся  нони  сіодп  у  неділю,  засідали  на  ослонах 
і  слухали,  яі:  хтось  опопідап.  Сходили  ся  радні 
і  ті,  що  колись  йудп  в  раді.  Так  громадські  справи 
їх  цікавили,  як  узагалі'  новини.  Хто  де  що  зачув, 
иочинав  оповідати,  пнші  слухали,  своє  докидали 
хтось  знов  лочинап  нову  історію  оповідати  і  так 
у  безконечність. 

Сьогодня  не  так.  І  тут  говорило  ся  не  про 
що,  як  про  спі.іісу. 

—  А  я  вам  каж\',  щп  не  буде  добра  на  світі'. 
Здибас  мене  нчсра  панич  Ііаг'.і.о  і  каже:  „Чи  чули, 
що  муті,  будувати  школу?"    ,.1Іку?"  —  иптаю.    ,,А 


таку   на   чотири   класі    —   велику,   муровану 


Я 


собі  міркую:  і'рі'іие  вра-кий  Казьо.    Ьже  певно  щось 
нового  продумав. 

Слухачі  усміхнулп  ся  вдоволені. 

—  Він  .іише  на  то  й  жие  між  нами,  щоб  що 
раз  продумувати  нову  штуку. 

—  І  вигу.ппіі:гги  гроші. 

—  Тай  вишукувати  молодиці. 
Сміх  вдоволення  чим  раг  дужчав. 

—  Ая  . . ,     Гаки  так  І 


-     79     — 


—  До  чого  він  гне?  —  думаю  я  собі,  —  веде 
далї  СЕОп  сліоіїід.ішіс  сі.Ч[  !Іі  дїдок,  колііпгнїй  рад- 
ний. —  А  пін,  зііастр,  хо'і  Іїа;і',о,  а  таки  сказав 
мудре  слово  То,  кажр,  Василь,  отой  Руг  паків,  той 
міняііло  з  крамипцї  заіадаи  таке  про  школу.  Ще 
нам  мало  подагкіп,  ще  на  нас  не  було  такої  кари, 
щоб,  адп,  школу  будувати. 

—  А  наїгіа  школа  таки  достоту  п  землю  за- 
пала ся,    —   мовить  Танасї/і. 

—  А  про  моце  логлаб  поплисти  з  водою,  пе 
внліікаб  шкода  була.  Для  кого  та  школа?  Для 
Гершкових  дїтіїй.  Адн,  я  сиджу  в  верху,  що  й  до- 
бити ся  не  можна  до  села.  Не  знав  школи  мій 
дїд,  не  знав  мій  прадід,  і  дєдя  був  без  школи,  і 
я,  тай,  адн,  був  сми  радним,  мав  сми  гонір.  Люди 
стухалн  мого  слова.  Тай'  було  без  школи.  А  мої 
дїти  також  не  знають  письма,  та  й  жиють. 

—  То  вже  тепер  таки  тяїкко  без  ппсьма,  — 
мовить  Тапасїй. 

Хтось  притакнув  ііому:  „ая...  ая..." 

—  Лро  мене,  най  буде  школа.  Чому  би  нї. 
Менї  її  не  треба.  А  в  такі,  що  хочуть  школи  ~ 
най  їм  буде.  Ллє  я  до  того  говорю,  що,  ади,  кудіі 
той  молодєк  забігає.  Нову  школу  хоче  класти. 
Вже  йому  мало  буде  бутнна  —  тепер  хоче  дахівку 
та  цеглу  робити  спілкою.  Тай  школу  будувати. 
А  ти,  братчику,  плати  на  школу  1 

—  Не  чував  сми  нічого  про  дахівку  та  про 
цеглу. 

—  Ви,  Танасїйку,  може  й  не  чували.  А  я  таки 
чував.    Панич  Казі.п  не  дармо  нас  кликав:  „Люди 


80 


ратуйте  село  перед  драчкою  І"  Що  сіга  чув  — 
кажу  і  вам.    Бігме  не  брешу. 

Упійшов  до  хати  Іван.  Розмова  почала  пере- 
ходити на  пншпії  бік.  Хоч  знали,  що  Іван  не 
добром  дише  на  свого  сипа,  але  волїлп  не  гово- 
рити про  спілк>  та  про  замисли  Василя  зі  школою. 
Досить  з  Івана  вже  його  жури  —  не  битиж  його 
ще  громадським  судом. 

Іван  прпвптав  ся  загально,  постояв  хвилину 
насеред  хати,  потім  підходить  до  Танасїя. 

—  Як  днували,  куме  Танасїііку? 

—  Мирно,  Івапчику.  Як  гостили,  братчику? 
Дужі? 

—  Дужий,  —  мовить  Іван.  По  хвилі  до  Та- 
насїя : 

—  А  ви  не  гнівайте  ся  на  мене,  що  я  вас  му 
питати  про  одно. 

—  Питайте  здорові. 

—  Ви  таки  берете  ся  давати  поруку  за  таке 
варівке  діло? 

—  За  яке  варівке  діло,  Іванчику? 

—  А  за  ту  спілку. 

—  Га,  що  діяти  1  —  мовпть  Танасїй.  —  Мемо 
мудрувати,  то  щось  вимудруємо. 

—  Сміііте  ся !  Охотаж  вам  заходити  собі  з 
голотою,  з  комірниками  І  То  аиї  поля,  анї  маржини 
не  має.  Бурлаки!  Як  прийдеть  ся  стратити,  ва 
чім  пошукаєте? 

—  Ми   «р  вибираємо  гя  ва  страту 

—  Зва»!т(^  цо  я  вам  «т  казати? 

—  Кажіть  . . . 

—  Првставайт*'  де  нас  до  спілки. 


81 


питаєть  ся  ТанасШ. 


—  До  кого? 

—  До  мене. 

ТанасШ  і  оком  ііс  к.іїппуп.    Якби  по  чуп.    По- 
тім дід  нехочу: 

—  І  ще  до  кого? 

—  До  Геріїїка. 

Пихкаючії  люльку  і  цупко  держачи  її  п  зубах, 
пптасть  ся  тим  самим  голосом: 

Таіі  що  мемо  робити  у  такій  спілцї? 

—  Лемо  рубати  бутин. 

Тана.їіі  пер(.хилив  ід  ньому  голову,  почувши 
таку  новішу. 

—  Л  ваш  бутіїп  до?  -  иіітаоть  ся,  ііогля 
даючи  иа  Івана  з  під  густих  брів. 

—  Там  де  й  паш. 

Хвилину  мопча.иі.  Лише  Танасїй  став  хитати 
головою,  лк  КІНЬ,  що  обганяє  мухи.  Важку  думку 
думав.    Врешті  мовить :  ■    ' .      . 

—  Спілка  ставала  вже  до  коптракту.  Гзііпп 
наші  до  Львова.     Василь,  Андрій,  Николай  . . .  ' 

—  Якби  пи  не  дали  своїх  гроший,  то  най  ще 
десять  раз  ї.здягь  —  н^-  буде  нічого  з  того  —  за- 
М1Т,-;,  Іван,  кидаючи  ,иоса  спій  пог.іяд  на  Танасія. 

1а  як?  -  кинув  йому  Таиасїй  злоспе,  об- 
р.'їз.іигр  пнтапие. 

ґа  так,  —  П0.1Є  свою  річ  спокійно  [пан  -- 
Л  ііу-ко  не  дайте  гроіиий,  воіпі  нп  чмь  паліть 
братії  ся,  а  ми  тодї  по.чьмсм  бутин  у  свої  руки. 

Говорив  се  сві.іомий  значіппп  к^ждого 'свого 
слова.  Гіш  чуп,  и(о  Тіішсїй  не  .^ав  іще  гроший 
але  мас  IX  дати     Іваа  .мав  одну  гадку:  Тан:,сїй  му- 


ПІ 


.«І 
■41 


II 


сить  лпшіїти  Василя  і  піти  на  спіігку  я  ним:  а 
Івапом  і  Горшком.  Він  прийшов  йому  се  сказати. 
Була  се  остання  хвиля,  ко.иі  можна  було  що  по 
добру  все  повести.  Танасїя  пін  мусить  взяти  на 
свій  бік.  Л  ■:  1-ДЇ  вже  й  Василя  покладе  собі  до  ніг. 
І  він  підоі  ч  ;  його,  як  наверненого  блудного  сина, 
пригорне  :  ~)  грудий  і  відцасть  йоіі)  Танасїеви  за 
зятя. 

Бо  і  він  не  мав  иншої  гадки  не  від  сьогодня. 
Іван  і  Танасїіі  —  Василь  і  Марічка.  Два  найбільші 
богатпрі  на  ввесь  округ  —  а  діти  їх  сполучать 
усї  маєтки  в  одно.  Ллє  до  того  ще  далеко.  До 
того  треба  ще  розірвати  дружбу  Танасїя  із  Васи- 
лем. І  вбити  клин  недовіри,  а  потім  ненаписти  між 
Василя  і  ту  голоту. 

Іван  дуже  врадував  ся,  коли  дізнав  ся,  що 
спільники  їдуть  підписувати  контракт.  Він  мав 
також  охоту  на  сей  бутпн.  І  міг  був  поїхати  і  по- 
вернути все  у  свій  бік.  Але  вія  нарочно  виждав. 
Нехай,  думає  утоплять  всї  спілкові  гроші  —  він 
тодї  попорне  людям  паї,  бутип  перебере  па  себе, 
а  що  найважнїйше  —  поверне  собі  грішного  сина. 

Ось  такі  були  його  думки,  такі  булл  його  за- 
мисли. 

Він  поставив  тепер  пптаннс  Танасївви.  І  ждав 
на  відпоііідь. 

Л  Танасїіі  довго  не  міг  рішити  ся. 

Він  запсїди  ще  мав  в  ухах  Василеві  слова  із 
недавньої  розмопп  з  Василем.  Питав  він  Василя, 
чого  його  дедя  такий  завзятий  ворог  спілки. 

—  Дедя  гаразд  виміркували,  —  мовить  Ва- 
силь,  —   що  якби   наша   спілка  набрала  ся  сили. 


—     ЯЯ     — 


то  ціле  гело  оотряспть  ія  І.1  дкдііііої  т;іП  Горшко- 
вої лихви. 

Ой,  луплять  я;ея;  бо  поїш,  лупляті.!  —  думав 
й  собі  Танасїй.    Він  що  пряпда  не  мсіітпіі  богатир 
за  Івана,  але  він  на  лііхііу  ніколи  гротпп  но  ии- 
пив.     Він  обертав  грішми  инакшс.     Купував  поло- 
нини, випасав  маржпну,  перекуповував  ліси,  рубав 
їх   1    не    счув   ся,   як  доріпнян    мастками   Іііанови. 
Він  промишляв  головою,  працюиав  руками,  робив 
гріш,    але   сила   в    нього   була   така,  "що   не   було 
коли   залежувати   ся   та   засидл,-уватп   ся  та   перо- 
чнслюватн  гроші  іі  проценти.    У  нього  покладних 
грошиіі  нїколп  не  було.     Ввесь  гріш  був   за  цїле 
життс  в  інтересах :  у  лісі,  в  маржині,  сьогодіїя  ді- 
став, завтра  втопив  у  новий  інтерес  і  знов  ходіггь 
без  гроша,  як  ще  не  зичить,  доки  інтерес  не  ви- 
платить ся. 

А  Іван  —  о,  той  уже  .ч  малку  заплїснїв  на 
грошех.  Він  не  відказував  ся  тако;к  від  у.  псих 
інтересів.  Але  щоби  ризикувати,  щоби  л.іожиги 
у  якесь  діло  весь  свій  маєток...  ПїІ  Він  волів 
розкидати  гроші  проміж  поодиноких  господарів  і 
дерти  з  них  лихварські  проценти. 

І  ще  одно:  Тпап  цїле  асмттк  ішов  у  купі  з 
жидівською  пявкою  Горшком :  з  часом  душі  їх  зіл- 
ляли ся  із  собою. 

Отеє  найбільш  бентежило  Василя 
І  він  дуже  добре  розумів  б  (тьк.і.  Він  бачив, 
як  народ  почав  ставати  вже  буіінїйшиіі  хоч  се 
були  самі  ичічатки  спілкового  життя.  ІЛ,о  лише 
стали  на.Гіяти  ся  на  країции  .чай  ішробок,  а  вже 
не  така  була  в  нар«дї  біда.    А   що  то,  як   із  нуж- 


-     84 


даріп  постають  гогподарпмн.  Ох,  як  сс  сердило 
його  дедя. 

Усе  тс  понії  псрегопо|)ііліі  з  Танасїсм  по  раз 
—  десятки  разіп,  заки  Насиль  перехилив  його  на 
сторону  своєї  спілки. 

Всї  ті  спої  розмови  з  Василем  нагадав  собі 
Танасїіі,  коли  Іііан  почав  його  намовляти  па  свій 
бік.    Ось  чо.му  він  по  давав  під  разу  відпопідн. 

—  Ну,  кажіть  своБ  слоііо,  куме  Тапасїю,  — 
мовить  Іпап,  закурюючи  люльку  і  звертаючи  всю 
свою  увагу  па  неї.  Він  такий  був  повний  згоди 
Тапасїя,  що  ждлії  спокійно,  набивав  люльку  тю- 
тюном і  не  дивив  ся  в  той  бік. 

—  Я  и.і  таке  не  піду,  —  промовив  врешті 
Танасїй. 

Іван  глянув  на  нього  не  дуже  здивованнй.  Він 
такий  був  певний  своєї  побіди,  що  навіть  підмова 
його  не  трівояаїла.  Танасїй  не  був  би  Танасїєм, 
якби  під  разу  згодив  ся.  Він  мусїв  поторгувати 
ся.  Він  цїло  жнтте  вів  інтереси,  а  кождпй  інтерес 
—  то  зиск  або  втрата,  за.іежить,  чи  маєш  холодну 
кров  і  заясдеш  на  иригідну  хвилю,  чи  поквапиш 
ся  за  горяча.  Ось  таку  людину,  п(0  торгуєть  ся 
про  більший  пай  у  зпску  бачив  перед  собою  тепер 
Іван. 

Він  у  цни.іій  час  пішов  би  собі  спокійно  і 
ждав  би,  -їж  би  Танасїй  прийшов  сам  до  нього. 
Тодї  його  булаб  побіда.  Але  він  бояв  ся,  щобя 
підмова  Танасїй  не  скріпила  сил  і  завзяття  спіль- 
ників. Ануж  скинуть  ся  по  два  паї  —  вже  тодї  й 
Танасїя  не  треба. 

Тож  не  лишай  справи: 


■       65     - 

ШШ  сшлц,  зирой^ге  біль,,,,..    Там  ..лога  ухвалиТь 
соб.    плату    за   роботу,    „ку    сама   забагне      Л    2 

жпшя  на  Танасія,  ,цо  в  одно  хптав  байдуже  іюлс 
пою,  Іван  пішов  що  далї: 

то-Гнії""  "^^  ''■■^'"'  "'*"  '"•■"">■•  "У""^  "  «!''  би  вам 

(ИФ.     Я   хвалив   бп   собі  дуж,      якби   дістав   вас 
.а  сп.ль„„„а.   М„  господарі  „„„„„,,  держа.„  од^у 

оане-,..    у  „єно  ц(ле  село  „  „ерс,  ,,  Як  потрясу     - 
12  в'аГ  '"  "■""    ""  ^■'■"■''"  "-"-У"-    а  'амі 

Лло  я  скаиав  уже  раз  своє  слово,  „є  стану  тепер 
переміняти,   -  промовив  рішучо  Танасїй  '^ 

Іван  чув,  ,цо  розвівасть  ся  великий  його  ра- 
хунок. ./„  не  „аЛ.ільшші  рахунок  йош  1-^, 
іии  почав  хапати  ся  уриваних  дVмок,  акі  вк  о  ' 
шого  часу  буи,увал„  по  ііо,  ,  голові  Шпщо^ 
шв  .X  В.Д  ссое.  але,  „а„і. .,  ,„„,,.  р,,  "" 
Щоби  позбутись  їх,  хотї,,  замаиит,,  їанас  я  у  сиі  п  .' 
:.  собою  .  Гсрв,„о,,.     Не  поцаст„ло,    Ши  „і  а     і-,' 

:Гн;^а™  г  ""^  "'""'^^"'""^  ^^-'=  "р"  ■■",. 

лови"''  "''  ""  '"'"""     "Р""'""^"  '•'^  '"  '^''^"  "'Л  ■'->- 

--  Се  вже  ваше  краймо  слово? 
—  Крайнє. 


МІС«ОС<»ї   «І50ШТЮМ   ТВТ   СНАІІТ 

(АN5I  опіі  І50  ТЄ5Т  СНДИТ  N0   21 


1.0    їгій  ш 

і:  и£.   ІІІІ2.0 


ІІІІІ.25 


І^^І^ 


=Г-  165Ї    Еа^І    ма.г,   5,гееі  

".^Д         (71Є)   482  -  ОЗОО  -  рполе 
^ВВ         ("6)    2Ва  -  ^989  -Ро, 


86 


Мовчанка. 

Потім  немов  жалуючи,  пемов  перекопуючи  Та- 
насїя,  мопііть  Іван : 

—  Шкода  мені  вас,  кумо.  Кидаєте  гроші  в 
болото.  Та  що  для  кого?  Для  голодранців.  Що 
вони  вам  таке? 

—  Для  своєї  кропи.  Для  своїх  дітиіі:  доньки 
і  зятя,  вашого  Васпля. 

В  душі  Івана  щось  увірвало  ся.  Танасїй  сам 
зачепив  ту  натягнену  струну  і  увірвав  їі.  Горе  їм 
обом  І 

—  Для  мого  сина?  —  застогнав  Іван.  —  Ой, 
ні,  ви  їх  не  звінчаєте. 

—  А  чому? 

—  А  тому,  що  не  ивінчаєте. 

—  Він  не  ме  у  вас  дозволяти  ся.  Має  свої 
роки. 

—  Мете  бачити.  Я  казав  вам  відразу,  як  ви 
приста.чи  до  тої  спілки  з  Василем,  тай  кажу  вам 
ще  сьогодия :  уваїкаііте  І  Мете  згадувати  моє  слово, 
що  піп  їх  не  звінчає. 

—  Я  вже  зговорив  із  пан-отцем  про  всяке ! 
—  мовить  спокіііпо  Танасїй. 

—  Маііте  гадку,  Танасїю,  аби  ми  не  стали  роз- 
побратимампі  Майте  ся  гаразді  —  крикнув  з  до- 
садою і  відступив  відсп,  як  би  втікав  перед  своїми 
словами   1  своїми  думками. 

Як  раз  побачив,  що  в  папря.чі  читальні  пі- 
шов панотець  Савчук.  Чим  скорше  вийшов  за 
ним. 


87 


Іван  ііс  мав  великої  надії,  щоб  йому  поща- 
стило. Як  лише  дізиав  ся,  що  Василь  і  Марічка 
по  слові,  прийшов  до  пан-отця  протпвптії  ся:  Не 
позволяю  і  не  позволяю. 

Чому? 

Бо  не  позволяєі 

Так  годї  без  нїчого! 

Не  позволяе  І 

Ніхто  де  буде  слухатп  його. 

Така  в  одно  була  їх  бесіда. 

Але  Іван  навазкпв  ся  тепер  в  останає.  Він 
бояв  ся,  що  і  тепер  не  поведеть  ся  йому.  Він  мав 
уже  про  всяке  думки  у  своїй  голові.  Уже  надумав, 
як  розбити  дружбу  Танасїя  і  Василя.  Але  сам  на- 
лякав ся  своїх  думок.  Бояв  ся,  щоби  не  довелось 
каятись.  От  тому  то  хотів  би  спробувати  ще  по- 
бесідувати з  пан-отцем.  Ануж  пощастить  по  добру 
і  не  треба  буде  брати  гріх  на  душу? 

Підходить  до  панотця. 

—  Е,  кого  я  бачу!  —  промовив  о.  Савчук. 
—  І  ви,  Іване,  з  нами?    З  молодими? 

Іван  замняв  ся  ніяково.  Не  знав,  що  сказати. 
А  ще  гірш  не  знав,  як  із  такого  питання  перейти 
на  своє  дїло.     А  о.  Савчук  продовжує  своє : 

—  Дужо  ви  врадува.іи  мою  душу,  коли  я  по- 
бачив і  вас  при  народній  роботї.    Щастп  Боже  І 

—  Я  маю  отцеві!  духовному  дві  слові  ска- 
зати, —  загопорив  чим  скорше  Іван,  не  даючи  від- 
повідн  па  поставлені  піггання. 

ВІДІЙШ.Ш  троха  осторонь  від  слухачів;  Іван 
почав   пошепки   говорити : 


—     «8     — 


—  Пан-отчспьку.  Ліобопькі  мої.  Я  вас  таки 
прошу:  ліішіть-ко  то!     Не  ііііічаііте  їх. 

—  Ви  іі  одно  ще  своєї?  Я  пас  по  розумію, 
Іване,  чого  хочете.  „Не  піпчаіітє  і  не  вінчайте." 
Та  ви  скажіть,  чому  не  вінчати.  іМаоте  яку  при- 
чину,  знаете   яку  перепону? 

Іван   відповів   сміло. 

—  Та  знаю. 

Але  ся  сміливість  була  знасилуваннєм  влас- 
ного сум.гїння.  Він  сказав  се  певно  та  лиш  тому, 
щоб  Н(е  ))из  не  зацокати  ся  і  не  втекти.  Він  пе- 
реліив  у  своїіі  душі  у;ке  стільки  разів  сю  хвплю, 
и^о  таки  врешті  рішив  ся  сказати.  Думка  про  со 
3[)одила  ся  в  нього  :іараз,  коли  висршо  поставик 
ііо.\іу  таке  питанні:  о.  Савчук.  Та  три  тижнї  ми- 
нуло, а  він  не  міг  відвалїігтії  ся  нисказати  її.  Те- 
пер  у:ке  сказав. 

Ска.чав  і  в  мить  жахнув  ся.     І  став  просити: 

—  Тільки  я  вас  панотченьку  молю,  щоби  ви 
не  силували  мене  повістувати  за  сю  перепону. 

—  Якіж  бо  ви!  —  знетериеливив  ся  о.  Сав- 
чук. —  Коли  хочете  перепиши:!  віичаннє  свого 
сина  з  Танасїепою  Маріііїшю  і  знаєте  про  якусь 
перепону,  то  мусите  її  сказати.  Во  пиакше  я  звін- 
чаю  їх. 

—  Не  знаю,  що  діяти,  —  хитав  головою  до- 
ведениіі  до  краю  Іван.  По  хвплї  промовив  твердо: 
—  Але  я  таки   не  скажу. 

—  То  я  на  сю  недїлю  звінчаю  їх.  Уже  й  так 
на   цїлиіі   тиждень    відлолсив    через   вас. 

—  Я  не  зволяю!  —  крикнув  Іван  усею  трі- 
аогою  своєї  душі. 


---    уи    - 

—  Но  маєте  праця  по  зиилятії. 

—  Я  його  Д6ДЯІ 

—  Василь  має  свої  роки.  Не  ме  днвіїтії  ся, 
чи  ті  зволяєте,  чи  нї,  —  заявив  твердо  о.  Гавчук' 

Тоді  Іван  став  дпвптц  ся  а  зомліо  перед  себе, 
а  з  виразу  його  лиця  можна  було  бачцтіг,  ідо  рі- 
шає в  душі  веліше  й  дуже  важке  піітаннє.  Врешті 
промовив : 

—  Я  що  поміркую. 

—  Тільки  по  доііго.  Сьогодпя  муснте,  Іване, 
сказати. 


1/1. 


VI. 
Іван  застогнав  з  усеї  душі.  Все  рвало  ся  у 
нього.  Рсе  перло  його  на  дуїко  непевно  дїло.  Ві- 
дай уже  йому  судило  ся,  щоб  счіінпв  у  двох  ро- 
динах такий  заколот,  та.су  завірюху,  якої  світ  не 
бачив.  То  не  осіння  люта  туча  пересунеть  ся,  то 
не  вітри  невгомонні  полонинські  завиють,  се  ска- 
жонпй  оркан  перелетить  над  його  головою,  до  ко- 
ріння переверне  ціле  його  зкитте  тай  ще  одного 
завзятого  його  противника  ^  одного  їх  зломить, 
поторощить,  спокійне  їх  житте  вивертами  устелить 
одного  з  них:  його  або  Танасїєве,  або  й  обох  у 
куці  і  ще  забере  із  собою  Марійку  й  Василя!  Бог 
свідок,  він  не  хотів;  боров  ся,  доки  сили  ставало. 
Всіляких  способів  шукав,  щоби  не  доходити  до 
краю  своєї  розпуки.  Усе  порушив.  Не  пощастило. 
Рдин  перед  ним  плай.  Він  поведе  його  до  ясного 
Кінця,  або  затрутпть  у  таке  бердо,  що  й  кісток 
його  не  позбирають. 

Був  зрезиґнований.  Най  діеть  ся  вя:е  божа 
воля.  Пустив  ся,  як  керманич  у  люту  повінь  Чере- 
мошу без  керші,  без  вигляду  на  який  небудь  по- 
ратунок.  Пустив  ся,  як  той  очайдух  Юра  нсраз 
пускав  ся.  Та  Юра  покладав  ся  на  свою  силу, 
на  сліпе  щасте  —  він  в  щастє  своє  вже  зневірив 
ся,  а  сил  у  нього  вже  біг  ма!    Буде,  що  принесе 


—    91     — 

розсатанїлий  Черемош,  що  круча  вчинить  а  нього, 
як  гупне  у  неї  із  усеї  сплиі 

Юра  І  Юра  ВасіїлинюкІ  От,  хто  побіднпкои 
завсїдії  виходив!  Такніі  старець,  така  жеброта  І 
Що  він  міг  стратігги  в  жіптїі  Трюхляві  кости, 
мізерію  свого  життя!  Хто  плакав  би  за  ним,  кому 
він  був  потрібний  ?  Сьогодня  жий  —  однаково,  що 
завтра  би  його  несталої  Такий  Юра  побідником 
в  одно  виходив.  Він  кидав  ся  нераз  на  хвилі  Чере- 
мошу, щоб  раз  копець  покласти  усім  своїм  тер- 
пінням. Щоб  уже  не  баилтп  здекутшіка  у  хатї, 
щоб  жінка  не  торочила  йому  вке  голови:  муки 
нема  у  хатї.  Бурпшка  впріла,  і:е  буде  що  взяти 
в  рот  у  зимі.    Прпйдоїь  ся  загибати  І 

І  той  Юра  держав  ціле  жттб  побідно  роз- 
бурхані хвилї  вод  у  своїй  немічніЛ  руцї. 

А  він,  Іван,  богатир,  не  якого  будь  роду,  він 
іде  на  загибіль.  І  ііїщо,  ніяка  сила  не  вратує  його 
від  тої  проклятої  долї. 

Але  нї!  Він  іще  не  дасть  ся.  Він  ще  буде 
змагатись.  Ще  раз  попробує  скорити  собі  свого 
навісну  долю. 

Юро  І  —  кріїкнув  у  душі.  —  Тепер  ще  ти  мені 
послужиш  1  Ти  мав  за  все  своє  життє  щасливу 
руку!    Попробуєм  в  останнє. 

Підійшов  до  Юри.    Зачепив  його  просто: 

—  Юрочко,   ти  все   ще   своє   маєш  на  гадці? 

—  Та . . .  —  мовить  Юра  і  не  мовить. 

—  Лиши-ко  ти,  Юрічку,  сю  спілку!  Маєш  свій 
ґрунтець  на  втрату? 

—  Не  маю  я  вже  що  втрачати,  Іване. 

—  Маєш  Юро.    А  як  не  маєш,  то  хочеш  збути 


[! 


М,і. 


92     — 


ся  а  тоію,   що   не  МП..Ш  па  втрату,  колії  кладеш 
ще  один  пай. 

—  Та  не  пуджайте  аоно,  Іпаїїе. 

—  Л  чогож  би  я  маї)  тцби  пуджати.  Лди,  осі,- 
де  в  чересї  найшлась  би  не  одна  сотчіїна.  Якби 
то  чистий  інтерес,  я,  думаспі,  заиагуваїї  би  ся  по- 
класти її  па  стіл? 

—  Л  Танасїй  кладе.    І  то  не  сотки. 

Юра  зачепив  таке  пптаиік;,  яко  прийшло  Іва- 
нови, яв  ио.  моас  краще,  на  руку.  їанасїП  кладе. 
Колиб  захитати  сю  віру  в  Танасїя,  може  ще  по- 
вернув би  все  на  свій  бік.  От,  де  причина  зав- 
зяття. От,  де  віра  в  успіх.  Отже  не  віра  в  свої 
сили  —  надїя  на  Танасїєву  поміч.  А  як  її  не  буде 
—  провалить  ся  ко.\пть  головою  цїла  будова.  Зна- 
чить пе  хто,  як  Танасїй  таки  найгірший  його  ворог. 
Іван  усміхпув  ся  хитро  і  промовив,  як  лише 
міг,  со.тоденько: 

—  Ти  думаєш,  братчику  Юро,  що  вій  покладе? 
Він  колиб  лише  звінчав  доньку  із  Василем.  У 
нього  є  свій  рахунок.  Танасїіі,  Юро,  не  н  тих. 
Вія  ЦІЛИЙ  свій  вік  мудрував.  Його  по  змудрусш, 
Юро,  нї  ти,  НІ  хтоб  не  був. 

--  Але,  вій  не  дає?  —  стрівожив  ся  Юра. 
Увесь  жах  людини,  що  за  одним  махом  тратить 
не  так  своє  добро  —  Юра  його  не  мав  ніколи  — 
але  надію  на  добро,  відбив  ся  в  його  очех.  Він 
тратив  у  одній  хвилині  все,  що  остало  ся  йому, 
з-тидареви,  з  трудів  цілого  Його  життя.  Як  він 
уявляв  собі  Танасїєву,  чи  спілкову  поміч,  нїхтоб 
того  не  збагнув.  І  він  не  переводив  на  гроші  ту 
свою  надїш  на  спілкові  зариоітки.  Иш  ко.чав  тільки 


93    — 


у  нсясиїїх  мріях  думку  про  кращі  часи,  лісі  мали 
настати  п  міру  успіхів  спілки.   Як  то  всо  мало  ви- 
глядати, іп,-,-і;,  адїПснпло  ся  —  со  таке  що  далеке, 
п;о  думати  про  те,  булоб  непростимим  гріхом.   Спіл- 
ка мала  визволити  їх  від  усего  лиха.    Так  казав 
Ііасіїль.     Вутпн   —   уся   його  иадїя,   Юрова.    Одно 
слово:  бутин.     А  друге:  Таиасїіі  дав  гроші  на  бу- 
'ппі.     І    піп,    Юра,    приніс   останню   пятчнпу,    щоб 
1  собі  мати  прало  корпстуватп  ся  недалеким  тцастем. 
Лиуж  Сп  то  нжо  ігрпііпіло  до  паю,  а  ііиму  ска- 
ла либ:   :,Іахаіі,   Юро  І     Ти   де  був,   як  ми  вплачу- 
пали  паї?    Був  Юра,  був  братчики  з  вами  І   Впла- 
тіів  спій  не  свій,  зароблений  сином  пай,  але  впла- 
тип.     Тепер    не    буде    Ю^і   Иіурби-грпжі   до   кінця 
короткого  його  жн'.тя.     Не   лячний  йому  вже  лї 
здекутнпк,  пї  дущий  що  за  нього  ворог:  зимовий 
голод. 

А  тут  така  страшна  погроза.  Його  хочуть 
обдурити.  Танасїй  по  приступає  з  гріпіми.  Хочуть 
лито  від  нього  забрати.  І  всо  піде  на  марне.  Не 
муть  рубати  бутина,  не  бачити  йому  не  то  заро- 
бітку, але  й  свого  паю. 

—  Кажіть  Івано?  він  бпзівво  ле  дає? 

—  А  що  я  тобі  вдїю,  як  ти  менї  не  віриш.  Я 
тобі  поОожу  ся.  Менї  лише  лячно,  що  мій  Василь 
хоче  зарізати  ся  без  ножа.  Ще  й  вас  скалічить 
навши.  Хиба  се  мене  не  болить?  Все  то  таки  моя 
кров.  Весь  мій  маєток  па  нього.  А  він  веде  і 
нас  на  безголове  і  мою  працю. 

—  Гірка  наша  годппа. 

—  Я  тобі  щось  му  казати,  Юро.  Ти,  ади,  іі.^і 
скажи  людям  таке  і  тако:  буде  ка.рїцтіїо,  буде  та- 


І- 


94 


кої  втрати,  якої  народ  що  по  бачі  і,  як  світ  сві- 
том. Наіі  не  то  не  пплачу;оть  нові  паї,  то  най 
ще  позабирають  ст.арі. 

—  Л  можна? 

—  Чомуж  би  по  моиіпа?  По  даю,  бо  то  мої 
гроші  І  Так  екаліп  всїн.  Ти  одно  лише  питай: 
Чому  Танасїіі  не  пплачус  від  разу?  А  мете  його 
потпскатп  —  побачите,  що  пін  вам  повість! 

—  Се   правда.     Се   правда  . . . 

—  ІГк  ти  менї  се  зробиш,  я  тебе  покладу  на- 
ставником у  своїм  бутіїнї. 

—  Ей  І    Іванчпку  ?  . . . 

Юра  не  хотів  вірнтп  сам  собі.  То  як  такому, 
що  загубив  вешікі  гроші,  скажи:  вони  таки  на- 
йду'.-ь  ся  —  він  зловить  ся  сеї  божевільної  думки 
і  починає  свято  вірити,  що  вони  таки  найдуть  ся 
—  так  Юра  слухав  тої  Іванової  бесїуі  про  те, 
що  він  стане  наставником 

„Ей,  Іванчику",  —  вирвало  ся  йому  з  грудий. 
Со  було  всо,  що  він  міг  під  сю  пору  сказати.  А 
був  се  і  подив,  і  вдяка,  і  вираз  нової  надії  на 
поратунок. 

„Еіі,  Іванчику",  —  говорили  його  уста,  гово- 
рили очи,  говорила  вся  його  постать,  закамянїла 
в  подиві  до  того  Івана,  якого  пін  сьогоднк  най- 
більш лютим  споїм  ворогом  вважав  1 

А  Іван  щедрив  ся  далі: 

—  Я  не  му  тобі  скупити.  Відпишу  тобі  весь 
твій  довг,  як  лише  не  муть  вплачували  нових  паїв. 

Почув  се  Юра  й  посоловів  відразу.  От  що. 
Він  призабув,  хто  се  говорить  із  нимі  Той  Іван, 
на  якого  він  працював  цїле  яшттв,  який  держав 


—     П5     — 


ііого  п  гппїх  руках  допга«іі  яа  молоду,  но  по- 
пуск ;  /і  па  старости  літ.  І  тоЦ  Іпгн  просить  його, 
Юру,   щоб  помагав  такому  дукарепіі. 

А  ппм  жож  я  тобі,  [паїгчіїку,  маю  помогти? 
—  думас  ІОііа.  Чим  я,  мізорппії  Юра,  маю  при- 
служити ся  тобі,  Іване  І  Він  спілку  розбивати  мрме 
посилає  І 

До  по  щпз  під  разу  той  попон  ііадїй  обман. 
До  по  взяв  ся  глибокий  су.,.пшІ 

—  Л  як  би  ія  спілка  .чала  нести  гроші?  — 
посшітав  з  трівогоіо  Юра,  не  знаючи,  куди  йому 
рішити  ся. 

—  Ти,  Юрочко,  роздумуй,  чп  спілка  ме  нести 
гроші  тай  утрачай  то,  що  я  тобі  даю . . . 

Іван  сказав  се  різко  —  бач,  пхало  ся  тобі  в 
рукп  щастє,  а  ти  пройшов  доуз  нього!  Полишив 
Юру,  свідомий  того,  яь^.іі  заколот  счині.в  у  його 
душі. 


Юра  почув  нараз,  що  тратить  ґрунт  під  но- 
гами. Такого,  як  він  тепер  перейшов,  не  зазнавав 
іще  в  жпттї.  Нераз  було  ризикував.  Одна  Х'^^  іля 
принесе  жпттв,  принесе  й  смерть.  Та  він  в  одно 
йшов  з  тим,  що  .мусить  побідит  І.  Любив  великі 
потрясення.  його  жптте  плпло  йо;  _  серед  гірської 
природи;  вона  на  кождому  кроцї  кпдае  людину 
у  безвісти  забутт-  але  як  побідиш,  дав  таку  ра- 
дість із  життя,  ,  ,ї  не  зазнають  люди,  що  пор- 
пають  ся  цілий  свій  вік  у  чорніїі  грузи  і,  вростг^ 
ючи  у  землю  помалу,  день  гл  дкем,  самі  не  счу- 
ють  ся,   коли   вона   розкріч      :сю   валску  грудь  і 


-^Ь:\' 


'ІІІ! 


ПП     — 


ВОШІ  захопаюті.  си  п  п'іії  па  пік».  Поіігі  іглпіті.  по 
розуміють  тої  радінні  а  ікпття,  що  иідчупап  її 
Юра  не  раз,  досигкп  разів,  коли  у  песіпіііу  поиіпі. 
прпгопип  щисліпю  дарабу  до  Пижніїцї.  Піп  чуіі, 
що  5кпс,  пін  радїп  жіітткм,  знав,  П(о  усе  замдіпіус 
СП0ЇІ1  еилї,  СП0ІІ1  проііорпостії.  То  не  то,  піо  прп- 
Ндспі  на  сіііт,  сам  по  мпаїлп  коли,  по  зпаїлп  поп;і) 

—  па  муку,  на  ікуру,  па  піїїпо  ті^ріііипс.  І  жпспі, 
докп  тебе  жура  не  покладе  у  могилу.  Тач  т.'иіст, 
нпдїсш  помалу,  що  дпи  тебе  не  стак  по  троха, 
що  дня  тп  лже  по  тоіі,  п(0  пчора  був,  аж  докп 
не  заспівають  тобі:  „пічная  память".  Нї  радости, 
пї  потїхп  а  життя  не  знають  ті  долїпські  людіг. 
Л  то  як  тп  летппі  на  ,дпкпх  по,дах  'Горомпіу  і  як 
за  кождим  рухом  корми  смерть  нпзпрап  з  тасмнпх 
глнбпп  подп,  а  тп  не  дасп  ся  ЇІ1,  ппрпсіп  ся  під 
Ї"і  приман,  от  тоді  тп  чусіп,  що  жпсш,  що  собі 
самому  завдячуєш  життя.  їн  сто  раз  па  годину 
відроджукіп  ся,  сто  раз  на  годину  почуваєш  ша- 
лену розкіш  життя  І  Або  як  летить  віковічна  ялиця 
і  один  непевний  її  рух  —  і  тп  п;ко  як  би  і  по 
був,  і  ріднпіі  дедьо  тебе  не  спізнає,  так  вона  тебе 
потре,  —  а  мпнт  хвилинка  і  ти  стаєш  пооідпо  на 
зваленому  д  землї  велптї  —  чи  раз  колп  зазнає 
тої  розкоппі  тоіі  гречкосїіі,  що  то,  як  божий  рік, 
днина  у  днину,  то  за  плугом  волочить  ноги,  то 
над  сапою  хптасть  ст,  то  махав  тою  мізерною  кі- 
скою, як  би  мухи  з  землї  обганяв.  Та  ти.  моц, 
хлопе,  дивп   на  мою  косу.    Та  і.она  за  твоїх  дві 

—  трп.  Як  я  покладу  нею  покіс,  то  тп,  ану,  такп 
розсядь  ся,  чи  такий  вдаси  І  Л  як  бц  тебе  пустив 
із  їгопт   косою  онтгіч   Груно.м  а;к   під  салпП   порх, 


і)7 


п   потім   :і   ііорх.ч   ,,  до.иіггу,   і   аііоп   у   пг.рч   -   оіі 
.10,(1111  би  тії  досаііап  споїмп  грудьми  до   печери. 

Отт;іі:    іі.мм,,    Юрі    ;,;„„,,    у   дііг;і(і    п,,|„,,і.,іі    п 
природою.     ІІІ„   пртпік   до   ігеї   і    .побунап   ся   по- 
Л11К1ІМ11    прр.'міїппт.     Ллє   то   було   даііііо,    яи      т 
ііцо   парубочіїп.     У;кс   іі   одружііп   сі   і   дїіп    підро- 
стали,   а   ііііі    усе    ще   чуіі    у   собі    молодечу   силу. 
Що  до  недапіга.     Л  то  нара.і  яи.  ііог-^   пхошіло 
іії  шли   не   стало,   пї  охоти   до  лсііі..       ПоСачпп, 
ЩО  ля  унось  спііі  імк  піїї  не  придбай  нічого.     Що 
мап,  усе  1ІІІІГЛ0  11,1  ма|ііі(..    Лііпіііліі  ся  доппі.    При- 
сїли  ті  допічі  ііого  цариігкп,  як  Гершісопі  пії.цї  та 
марл;іііія  іфпсї.іа  роалогі  людські  лолоіііііпі.     І  я- 
тпм   золотим    полоііипам    по   поі.путії   и;ки    по    п 
у  людські   руки,  так  і  ііого  праці  по  обтрястп  ся 
з  Іванової  лпхпіі. 

І  тоді  то  засвітив  цїлюцп.';  промінчиї;  надії  в 
його  хату.  Покликали  його  писати  ся  у  спілку. 
Ратунок  обіцяли. 

І  чпм  більше  Евпжа.то  ся  Юрі  то  місце  па 
кладовпщіі,  де  йому  пішадо  скласти  свої  зпемо- 
жені  кости,  ТІШ  більше  віп  багнув  дутою  зара- 
тувати  ся.  Колії  було  іде  до  церкви,'  не  йде  па 
головний  вхі,^  але  туди  із  боку  заходить,  через 
кладопіицо  і  все  розміркопус,  чи  с  яка  нова  мо- 
гилка 1  хто  то  ще  наставив  ся  сюди,  як  отеє  вік. 
Усіх  трюхлявіїх  стариків  поречислить  у  голові  і 
що  по  міркує,  бачить  що  таки  йому  паіібільшпй 
час  улсе  забирати  ся  сюди.  Ондо  нодалїчко  вели- 
кої берези,  що  вросла  собі  нїпроку,  як  яка  дукарка, 
та  нашіптує  сердешнім,  що  перобралп  ся  на  той 
світ  —  яке  то  в  нас  жіптє,    І  віп  будо  таки  коло 

Рухають  Ліс  - 


II:     '• 


самої  берези  лежати.  Чує,  щи  вже  не  довго  йому 
снулати  ся.  Туіі-туй  уже  до  неї  добирають  ся, 
а  він  так  собі  подумав,  що  тут  йому  бікн  віку- 
вати. 1іо;і;да  свіжа  могилка  пеначеб  його  підго- 
няла:  Юро  кчаїї  сяі  Кінчи  вже  свої  порахунки  8 
жаттєм. 

„Юро,  квап  ся !"  —  нашіптує  йому  береза,  скіль- 
ки разів  переходить  по  при  геї  в  педїліо  чи  в 
свято.  Л  за  березою  починають  в  один  голос  на- 
кликувать до  нього  і  ті  смереки,  що  краєм  кла- 
довище округкнлп,  накликує  й  лїщина,  що  густими 
корчами  обсіла  старовіцькі  могилки. 

„Юро,  квап  СНІ"  —  чує  він  на  кождому  кроці 
із  від  грудіпі  ко:.сдої  деревинки,  із  від  кождої  цвітки, 
від  кождої  травички :  „Юро,  квап  ся  І". . . 

І  він  боржі  втікає  із  відси,  іде  під  церкву  і 
там  лише  глядить,  когоб  то  із  гурта  молодих  спіль- 
ників стрінути.  Прислухусїь  ся,  дєб  то  зачути 
бесіду  про  спілку  та  про  той  бутан,  що  мав  ще 
стати   його  поратівником. 

„Юро,  квап  ся  І"  —  летить  за  ним  таємний 
шепіт  і  шелест  —  немов  подих  якихсь  невидимих 
грудпй,  що  напосїлп  ся  чим  скорше  загнати  його 
на   місце  вічного   відпочинку. 

„Чи  буде  що  з  того,  ніби  з  тої  спілки?" 

„Бог  святий  знає ..." 

„Кому  буде  поратунок,  а  кому  й  смерть  нічого 
вже  не  помоисе." 

Юра  ніколи  не  брав  сих  слів  проти  себе.  Він 
не  відчував  нї  дрібки  страху  перед  невдачею,  а 
вже  найменше  міг  думати,  щоби  спілка  та  не  для 


99    — 


нього,  не  для  його  пораіунку.     На  неї  вся  його 

Так  довгі  часи  було. 

А  сьогодіш  лсо  пропалило  ся,  неначе  попід 
землю  НІЯКОЇ  падїї.  Есе  піде  на  марне.  Він  за 
старий  уже.  Він  немічний  дїд.  В  одній  хвнлинї 
зрозумів  се. 

Як  йому  нараз  отпорпли  ся  очні 
Але  ненадШно  показа-  ся  ііому  ратунок.     Нї- 
колпо  ,  не  подумав  про  нього.   Бо  що  йому  треба? 
Увільнити  свої  царннки  від  Іванової  лихви.    А  по- 
тім, хочбн  й  зараз  у  деревище. 

Іван   сам   прийшов   до   нього:   „Відпишу   тобі 
Юрочко,  довг".  '  ' 

Е)ра  усміхпув  ся  гірко. 
_  За  яку  цїну?  За  те.  щоб  сам  мав  розбити 
ВСІ  свої  надії.  Та  вже  не  свої,  бо  себе  він  зара- 
туе.  Але  усїх  таких,  як  він,  злидарів,  та  дужих 
та  крепких,  та  таких,  що  мають  здорові  рукп  до 
праці  ..  ади,  лише  стануть  рубати  спілкою  бутин. 

Його  душа  завагувала  ся. 

Уже  хотїв  вернути  ся,  станути  перед  Івана 
.  плюнути  йому  з  усеї  сили  в  лице  І  Знай,  так  Юра 
платить  за  враду.  Коли  нараз  ..гадав  Іванові  по- 
грозп:  Танасй  не  дає  й  не  дасть  цї  сотика.  Не- 
вжеж?    Хнба  се  правда?    Не  може  бути 

,„,  "'  т°^'°  "'"'•'"'™-     ^"^'  ^  "«  ^^«Р»У»  на  се 
уваги.    Тепер  стрівожпв  ся. 

А  як  правда  сьому?    Що  тодї?    Ну,  він  -  він 
1  так  пропаде  марно.    Але  всї  инті?    Ті    що  як 


-11 


100 


і  він  усю  свою  надію  на  спілку  покладають?  А 
як  спілка  розсиплоть  ся?  Хто  їм  поверне  за  їх 
розвіяні  надії,  за  ту  втрату,  за  жаль  їх  невго- 
монний? Як  усї  їх  сподівання  розлетять  ся  із 
вітром  ? 

Не  можнаж  йому  до  сього  допускати.  Він 
мусить  іти,  і  кликати  на  трівогу.  Нехай  ратуеть 
ся,  хто  може,  доки  час,  нехай  прояснюеть  ся  усе 
від  рагу,  щоби  не  було  кари  боїкої  на  неповинний 
нарід.  Він  піде  і  скликати  ме  воїх  спільників  і  жа- 
дати муть  від  Танасїя,  нехай  говорить  ясно:  даь', 
чи  не  дає.    Чи  він  у  спілці  з  ними,  чи  проти  них? 

„Юро,  квап  СЯІ"  —  почув  якийсь  дивний  го- 
лос коло  себе  і  весь  заторопів.  Повернув  голову 
на  всї  боки  і  чує,  як  волосе  починає  йому  під- 
носити СЯ  на  голові.  Чує,  як  мож  найвиразнїще, 
той  голос,  який  його  із  кладовища  гонить,  скільки 
разів  він  там  зайде.  Сеж  го.тос,  що  іде  від  його 
берези.  Він  оглядаєть  ся  —  нема  її.  Над  рікою 
вільхи  й  трипети  похилили  ся  і  журбу  свою  Чере- 
мошеви  розповідають.  А  він  дїдуган-молодець  ко- 
рінє  їх  миє  й  лицяєть  ся  до  них  та  при  найбли- 
щій  повенї  забрати  їх  обіцює  та  понести  світами  до 
Руського  моря. 

Юра  встромив  у  нього  очи,  та  Черемош  спи- 
няєть  ся  у  свойюму  бігу,  зазирав  Юрі  у  зажурене 
серце,  та  як  не  стрепене  своїм  руном,  а  з  його 
кріпких  грудий  як  не  прогомонить : 

„Юро,  квап  ся  І"  — 

Юра  трохи  не  повалив  ся  до  землї.  Дивить 
ся  перед  себе,  бачить  товпи  народа.    Всї  рухалоть 


-     101     - 

ся,  говорять,  гомонеть,  а  він  з  від  усего  їх  гамору 
чув  одно  розбільне  слово : 

„Юро,  квап  ся . . ." 

Іде  безтямний  повістувати  мирови  нову  правду 
що  Танасїй  їх  хочо  підійти,  що  він  не  пишеть  сп 
13  своїм  паєм  у  спілку. 


VII. 

В  окремому  гуртї  коло  читальні  стоять  дівчата. 
Зодягнені  одна  в  одну,  як  ті  лісові  русалки,  ва- 
квітчані,  закосичені.  Стоять  веселі  й  посмішкують 
ся  із  леґінїв,  дожидаючи  кінця  нарад,  щоб  роз- 
бристи  ся  по  царинах  та  поставати  в  сутках  ва 
любу  розаову. 

До  сього  гурта  наближасть  ся  Іван  та  шукав 
очима  своєї  жертви.  Побачив  її.  Як  та  кедрина, 
як  та  царівна  .Гісів  і  полонин  стояла  Танасївва 
Марічка  в  колї  дівчат  й  сипала  раз  по  раз  пер- 
лами-сміхом,  кидаючи  в  одно  очима  в  напрямі  две- 
рий  читальняного  будипка,  у  яких  що  раз  то  вири- 
нала, то  знов   щезала   постать  Василя. 

Іван  підступав  до  дівочого  гурта  і  нїхто  на 
се  пе  звертає  уваги.  Одна  Марічка  стрівожила 
ся.  Замовкла  й  троха  приблїдла.  Іван  звертаєть 
ся  просто  до  неї: 

—  А  ти  що,  дївко,  вже  звінчала  ся? 
Сказав    се   таким    задир.іивим   тоном,   що   Ма- 

річку  зморозило.     На  силу   добула  з  себе  голос  і 
промовила  з  тріпогою: 

—  Як  Бог  дасть,  буду  вінчати  ся. 

—  Вважай,  щоби  я  тебе  не  розвінчав  ще  сьо- 
годняі     —     промовив     диким     голосом,     кидаючи 


—    :.оз   — 

злісно^оима  на  неї.    її  краса  зміцнила  його  гнїв 

дГь^а."'""  "  """"  '"^  "^^^'   -  "Р--ь  ся 

-  Ти  скажи  Василеви,  що  не  підеш  за  нього. 

—  а  сього  не  скажу. 

гпп.т  ^'''"^"'  ^"Р""'"'  -  "Ро^овив  твердо  Іван 
спокійаіщии   голосом. 

г<.  Гг.  '^°''°  ^"   "'''""''   '"  «''""™'    -   вмішала 
ся  в  розмову  подруга  Марічкп. 

,^гГ  м  "°''°  '"'  "^  ''"'"'''  -  промовила  крізь 
ельози  Маршка.  -  Я  не  розвінчався  з  Василем 

-  Гляди,  дївкої    Осоромиш  свого  дєдя  й  мамку.' 
Люди  почали  звертати   увагу   на  сю  розмову 

Навинув  ся  й  Василь.  ^' 

-  Чого  вона  плаче?  -  поспитав.  І  зараз 
додумав  ся.  -  Чи  ви  не  пішли  би  своєю  дорогої 
-  промовив  до  батька.  -  Чого  займасте  дївчиу? 

-  А  мара  би  її  займала  І 

-  Я   в^іи,   Д5ДЮ,    говорю:   як   ви  не    лишите 

ш"-  гол™  "'  "  '''■'"^■'^■^^'  '■'^'  «'^  ^-"^^  - 
Нараз   стало   ся   щось   таке,    чого    Василь   чв 
шг  школи  над,ят„  ся.    Вистарчило,  що  він  підніс 
голос,  коли  зачали  сипати  ся  на  його  голову  /віл 
усль  громові  удари.    Зачав  один  старший  господар 

.»„  ~т  ""'°*'''  ^•■'"""'''  заводити  супереку  з  де- 
дем  Ти  кажи,  що  то  за  рахунок,  що  ти  правиш 
У  пас  гроші,  а  сам  не  даєш? 

Василь  не  ждав  сього,  тим  більше  в  сїй  хвилї 
чіпногГ  '"''""  "  "  '"°"  '^'""-""У-    ^^"«^■'  від' 


^І 


М;1 


! 


і   І  Ш 


—     104    — 


—  Я  даю,  що  маю. 

Більше  не  мав  охотп  говорити  із  якимось  не- 
вдоволеним 

—  Багато  маєш?  —  задерли  його  за  душу. 
Він,  що  правда,  то  правда  —  таки  не  мав  сі  і 
ніщо. 

—  Чому  ти  не  заправиш  у  двдя?  —  питає 
пнший. 

—  Чому  твій  дедьо  пе  спільник?  —  знов  но- 
вий голос. 

Василь  дпвпть  ся  і  но  знає,  котрого  свого 
добра  бороішти,  чи  станути  в  обороні  дівчини,  чи 
відбивати  удари  на  друге  своє  добро,  свою  гро- 
мадську працю:  спілку.  Він  чув,  які  се  небез- 
печні під  сю  пору  запити  і  як  вони  можуть  його, 
підкосити. 

А  тут   чус  іі  ДиДіпі  голос; 

—  Або  дєдьо  зсунув  ся  г  глузду?  —  мовить 
Іван. 

—  Чому  Танасїй  не  дає  сого  паю? 

Отеє,  чого  найбільш  бояв  са  Василь,  щоби  не 
поруши.іи  прилюдно  сього  питання.  Воно  найбільш 
попсує   справу. 

—  Я  даю  свої  паї!  —  мовить  Тацасїй. 

—  Ко.іи?    Сьогодня? 

—  Я  даю,  як  лише  звінчаю  Василя  з  .Ь'іріч- 
кою,  —  мовить  Танасїй. 

А  Іван: 

—  На  святого  Нпколи  й  ніколи! 

—  У  недї.ію.    За  тиждень!  —  впевняє  Танасїй. 
А  Іван: 

—  На  Юрія. 


—     105     — 

Скідька  голосів  крикнуло  із  усеї  сили : 

Вг    Танасїю,  не  крутіть  1     Ви  не   крутіть  і 
-  Щож  тут  за   закрутанїя?    -   боронпть   ся 
Танасій. 

_    Даєте,  чи  ні?  —  питають  із  усїх  сторін. 
То   як  зачне   народ  бунтувати  ся,   то  стриму 
тому  нема.    Чим  будь  не  залагодиш. 

Народня  хвиля  підіймавть  ся  з  пе.ткою  силою 
І0М1Н  перекіїдаєть  ся  з  одного  місця  в  друге  - 
тут,  там,  чим  раз  дужче,  чим  раз  голоснїще.  Без 
уговку.  Василь  тратить  голову.  Чує,  що  цїле  дїло 
його  уложене  з  таким  трудом,  з  такими  зусиллями 
починає  холибати  ся  і  він,  творець  його,  йоп^ 
підойма,  не  має  сили  підставити  плечі  й  повести 
його  туди,  куди  бажалось  бч  йому,  на  той  шмх 
на  який  він  кинув  його  всею  молодечою  силою 
й  завзяттем,  а  тепер  мусить  дивити  ся,  як  воно 
летіггь   стрімголов   у   пропасть. 

Коли  не  станеть  ся  тепер  яке  чудо,  колі  яка 
ненадійна  поміч  йому  не  наспіє,  він  не  в:(ержить 
схвильованого  народа  при  спілці.  Не  поможуть 
уасе  тепер  ніякі  ііого  запевнення.  Він  гроший  не 
має  й  не  дав.  Його  дєдьо  не  то  що  не  дає,  але  ще 
працює  всімп  силами,  щоб  осоромити  його  А  Та- 
насій упер  ся.     Хиба,  що... 

Василь  бояв  ся  подумати  про  се.    Так,  се  оди- 
нокий ратунок.    А.М  Танасій  твердий.    Вони  вже 
говорили  про  се.    Танасїіі  і  чути  не  хоче. 
А  тут  уже  чим  раз  напраснїііші  голоси: 
-    Чому  ТанасШ  не  дає? 
~-  Даа  у  ту  неділю,!  —  крикнув  Танасїй. 
Сі  слова,  замість  упіхомириїи  народ,  счинили 


'І 

■І- 


'1 


ч: 


—    100    — 

ще  більшу  бурю.  Значить  є  щось  на  річн,  коли 
ВІГІ  не  дає  сьогодня,  але  відкладає.  Іїогож  ніхто 
не  силує  давати  зараз  гроші,  нехгй  заппшпть  ся. 

—  Сьогодня  валиши  ся  зо  своїй  пави  І  —  чути 
понурий  голос. 

Вже  він  для  них  не  господар,  не  дукар,  не 
той  поважний  Танясїй,  що  перед  його  сивим  во- 
лосом, що  перед  його  розумом  та  спритом  люди 
иусїли  клонити  голову.  Він  уже  перший  з  краю 
„ти".    „Сьогодня  запиши  ся  І" 

Почув  образу  Тапасїй.  Щось  вдавило  його  п 
горлї.  Він  на  таке  не  звичний.  Промовив  крізь 
жаль  вдавленим  голосом: 

—  То  гріш,  що  я  даю.  Яв  маю  дати,  то  дам 
лише  вятеви,  чужому  не  дам,  хочби  вів  і  Василь 
був. 

До  нього  підійшов  Юра  і  крикнув  йому  на 
весь  ге  юс  у  само  лице: 

—  А  як  у  тебе,  Танасїю,  не  буде  до  недїлї 
зятя? 

—  Чого  кричиш,  Юро?  —  не  менче  й  собі 
крикнув  Танасїй.  —  Я  не  оглух. 

Перші  його  слова  впали  під  вражіннвм  крику 
Юри.  Але  вмить  він  схопив  душею  зміст  Юриних 
слів  і  стрівожив  ся,  аж  сполотнів. 

—  Що  се  таке?  —  кричить,  оглядаючись  на 
всї  боки.  —  Чого  хочете  ?  Дам,  то  дам  І  •  Свої 
гроші  даю  —  не  чужії 

—  Колиб  ви  дали  І  А  то  ми  маємо  давати, 
І.  анї  ви,  анї  Василь  не  даєте  нічого. 

—  Берете  ся  за  який  інтерес,  хочете  нас  пу- 
стігги  з  торбами,  а  самі  стаєте  з  краю. 


-      107     - 

-  -  Не  хочемо  такий  інтересів. 

-  -  Не  мемо  втрачати  своїх  маєтків. 

-  -  Не  масмо  що  втрачати! 

-  Не  маємо,  не  масмо  І 

Лунав  протест  із  дна,  від  основ  зачатого  дТла 
Се  т,,  на  яких  Васнль  найбільше  покладав  падш' 
^дн    в:лад,ик„,  члени  спілки,  що  складали  свої 

Він  просить  ся: 

пїл«"",п-лп''"'"  ^""^Р™*'    Ми  розібрали  перед  вами 
Ціле  діло,  як  на  долоні. 

Не  було  відгомону. 

—  Ми  розуміємо  одно:  даємо  роботу   _ 

—  І  .роші  — 

—  А  ви  хочете  правити  вами  — 

—  И  не  мете  нїчого  втрачати 

крик!увГ'''    "■"''"'    "^"^''    "^^'«Р    "«'--    і 

г„™7  ^  ''^""'  '^*'^^'     ^^°  "Ч^  «  поповнив  СЬО- 
годня  другого  паю  -  сюдаї 

мадаГ   ^"  "*"  "°'"'""'  "''"   ~~   «а™>'онїла  гро- 

—  Сьогоднішні    Й    ТОїІДНІ. 

стьов~„  ^'7'"''"  ~  Г'""'  ^""^"-'^  "«^"  ч«  ї^РІзь 
стьсзи.  -  Се  спілка  І  Се  товариство!  Паїв  не 
ьюлсна  повернути.  То  бу..а  б„  зі  судом  справа 
Ми  ставали  до  контракту,  взяли  бутин  сплавачку 
-  мусимо  віддати  па  термін  роботу.  Як  не  буде 
на  термін,  мемо  всї  поповняти  втрату.  ^^ 

-  Я  не  уплатив  ще  сьогодня  паю  на  бутин 


Р 


■'  [| 


108     — 


і   но  му   платити  І 
господар. 


заявляв   з  досадою   молодий 


-  -  Як  хочете  1  пояснює  Василь.  -  Ви  ма- 
глі'  тогідннй  пай.  Як  буде  почорез  вас  втрата, 
мете  платити  ми  тогідниіі. 

Віддай  нам  наші  паї  І  —  роре  спільник. 
Випиши  мене  зі  своєї  спілки  І  —  лунав  по- 
гроза  другого. 

-  І  мене ...  і  мене , . .  й  мекз І . . . 

Василь  глянув  у  розпуцї  на  Танасїя.  І  стрі- 
нув ся  з  його  дивний  поглядом.  Видно  якась  важ- 
ка постанова  зродила  ся  в  його  голові.  Так  очи 
блистїли. 

-  Цитьте  люди  І  —  старавть  ся  Танасїй  за.- 
пануватп  над  гамором  своїм  дужим  голосом,  у  яко- 
му пробпваеть  ся  енс-іґія.  -  Який  чорт,  щез  би, 
запутав  ся  поміж  вас,  тай  поверт.ае  ваш  розум  у 

б.ІПИНСЬКИЙІ 

А  коли  гамір  не  вгавав,  він  крикнув  із  усеї 
сили: 

-  Та  цитьте-кої 

Крикнув  так,  що  відразу  втихомирило  ся.  Та- 
насїй нагадав  собі  молоді  свої  літа,  коли  то  він 
у  розгарі  дїл  нераз  мусїв  голосом  своїм  напувати 
над  товпою  противників  і  —  перемагати. 

—  Вислухайтеж  мене,  що  я  вам  скажу.  Я  хо 
тїв  приступити  зо  своїми  грішми  на  весїллї.  Але 
бачу,  що  коло  вас  якпіісь  добре  напрацював  ся, 
коли  вас  так  набунтував.  А  менї  жалкоб  зана- 
пастити добре  дїло.  Як  би  я  не  знав,  гцо  нам 
принесе  камеральськпй  бутин,  то  я  би  вас  не  пер 
до   нього:   тай   сам   би  не   дбав  про   се.     Але,   як 


109 


уже  пішло  ікі  таке,  що  комусь  наша  роЛзта  но 
до  вподоби,  я  даю  .ьогодіш  спій  запне  ча  три  ти- 
сячі лоиіи. 

Годї  описати  л[  ,,;іннв  спх  сліп.  Ті  завзятці 
що  перед  хвпліпіою  булпб  рознес-ш  і  Василя  і  Та- 
"ІІС1Я,  л(о  то  їх  пі,иуріітіі  хотіли,  -  тепер  самі 
соромили  ся  своїх  криків.  Адже  то  спір  увесь 
м-«і  того  іі  піп.оі.,  п^о  нї  Василь,  иї  ТанасУ  „є  да- 
п.ілц  громіиіі:  Василь  по  мав,  Таиасїіі  не  хотів. 

Л  Таііасїіі  відзпскав  усю  спою  перемогу  над 
товпою  голотії  іі  забаї-  прибити  її  до  краю: 

—  А  як  ще  тепер  мето  вигукувати,  панове 
господарі,  так,  як  ви  що  ііно  кричали,  то  вас  но 
мати  .ме  ніхто  за  порядних  господ.ірів,  тільки  ;.а 
якихось   Гершковнх   иаіімптіпі 

Побачив  у  мить  Танасїіі  свою  перемогу  Так 
постелили  ся  ііому  до  ніг  ті,  що  булиб  його  на 
бартки  взяли,  колиб  до  них  таке  промовив,  не  да- 
ючи свого  гроша. 

-  Не  прогнівіть  ся,  Танасїю.  Ми  бачили,  що 
ви  не  давте  свойого  запису. 

-  Нам  лячно  було  самим  ставати. 

-  Якби  всї  спільшіцькі  маєтки  зібрав  до  ку- 
пи, то  ще  би  не  зложив  одного  Танасїевого  ма- 
стку. 

Як  ви  мете  писати  ся,  то  й  я . . . 

-  Й  мене  там  припиши,  Васи'. 

-  А  ви  не  даєте,  Юро,  паю? 

-  Тоб  то  пятчину  ?    Га,  щож . . .    Треба  дати . . . 
-- Пан-отченькуІ      Ви  таки   не   мете   вінчати 

мого  Василя  з  Танасїепою  Марією!  -  крикнув  у 


Чгі: 


І  і  )і 


( > 


іііі 


110 


весь  голос  Іиац.     ІЗіїї  старив  ся,  щоб  його  всяке 
«уло. 


Пап 


По 


аііотсць  скріїпіш  ся  з  відр 
дополї  бу.10  тої  крутаїїпііп.  Сіпяіііі  п  читальні  пій 
і  по  зііаіі,  що  тут  коїн.  іи,  і  тільки,  и:;  покликали 
його  лагоді!  '  дїло,  він  вийшов  та  почув  саие,  як 
Танас'Ш  же,  уиап  свою  поміч.  Тож,  догадуючи 
ся,  що  Іван  знов  хочо  все  перевернути  горілиць, 
він  дуже  озлобив  ся: 

—  Чому  ие  Суду  вінчати?  Бо  так  ван  аа- 
багло  ся  7 

—  Бо  нема  такого  права,  —  цїдить  Іван  крізь 
.чуби,  —  щоб  їх  вінчати;  брата  із  сестрою. 

—  Що?  —  поспитав  остовпілий  о.  Савчук. 

—  Марійка  моя  донька  від  Танасїввої  Докії. 
Ще  як  Докія  дівкою  була. 

То  хмара  якби  обірвала  ся,  не  счпнилаб  та- 
кого нещастя,  як  от  ї  Іванові  слова  счинили  руїну 
в  го.юиах  слухачів.  Таке  се  було  ненадійне,  що 
ніхто  не  поважив  ся  добути  слова  з  грудий. 

Одіш  Танасій  піомовив  гробовим  голосом: 

—  Се  брехвч. 

А  Іьан  дав  йому  тверду  відповідь: 

—  Як  я  тобі,  Гапасїю,  кажу,  що  правда,  то 
ти  не  мечп  мепї  в  очи,  що  се  брехня  І 

Василь  аж  тепер  зрозумів  усю  грозу  слів  свого 
дєдя.    Хотів  боронити  ся: 

—  Се  неправда  І  Ви,  щоби  розвінчати  мене  з 
Марією. 

—  Я,  щоби  не  було  Содоми.  Щоби  святий 
Госдодь  не  спалив  нас  вогненним  дожджем. 

Танасій  чув  одно:  він  мусїв  боронити  ся.    Не 


-  111   _ 

так  перед  І„а„ом,  я,с  „орсд  г,,  ,„ад„ю.     Перед  сп« 
пріїлюдмпм  закпдом  Лому  И  1і,ло  жіііцї 

хачіп'^'"   "''^"'    ""'•''™"''"   ^•'^   А°   господарів-слу 

-  Я  стану  а  Докісю  до  прм.яп.,  а  Гван  теж 
ай   пр.аяг>.о.     Кого   Бог  соап.«  «о   милувати,  а 

«а  кого  з,шло  кару  свою  святу,  Господню 

-  Для  мене  се  сором  но  мснчий  за  вас  - 
«еначо  онраадусть  с„  Іван.  -  Щож,  „олн  вп^ряа 
ся.  Я  не  хотш.  Щоб,,  я  так  щаслнво  діждав  зав- 
тр.шньої  д„„„„,  як  я  не  хотів  того 

До  „а,і,,.а  пгпгтутм.  Ііа,„.,..  і  кинув  йому  го- 
лосом пс-    :,м  досади  і  иснавистп: 

шет.Т"  ^  "  ""•  «'Л'°'  '"^'^У  ДО  °«"й.  ЩО  ви  бре- 

-ан   стиснув   свою   бартку    в  дужій   долонї  і 
а  >..    нул  ся  нсо.    Ллє.  „обачнвип.  спокійш.   . " , 
визо.  шка.сн„а,   що  нї  „о   кивнув  ся   пооод  „а^: 
роним  його  ударом,  „огрозив  йому  в  повітрі      „^^ 
нуп  з  усеї  сили  бартку  до  землї 

Не  глянувши  більш  на  те  місце,  він  обернув 
ся  затиснув  кресанн>  і  й  повіяв  ся,  як  той  вихор 
У  верх  ІД  хаті.  ^^• 


І 


VIII. 

Осїннє  сопцо  к.юіїитг.  ся  д  верхам  гір.  Ужо 
майлсе  цїлс  солг  іожіїть  у  тї;:іі  —  соняшнї  про- 
міні освічують  Ще  то  тут,  то  там  самі  вєршіїпіі 
протилежних  верхів  —  далі  й  ті  пасмугп  світла  ще- 
зають і  зачпнаєть  ся  ігря  тїнпй  ночп.  В  лїсах  на 
північних  склонах  гір  ~  глибока  пітьма.  Із  нутра 
лісової  пуп(і  добувають  гя  затаєні  в  пїй  мрнчи 
і  обсотують  дерева  чарівною  тканню,  обіймаючи 
чпм  раз  більші  простори;  завмирає  жіпте  цілої 
долини,  тільки  один  иіипіт  Черемоша  набирає  те- 
пер непереможної  сили  й  Бибнваєть  ся  так  силь- 
но, що  1  'Є  пише  приглушує  й  цг.рює  сам  одпн. 

Вслухуеть  ся  в  пього  Юра  і  чув  в  ньому  істо- 
рію цілого  свойого  життя. 

Сидить  сердеиіпїіі  на  кладовшци  й  забув  про 
світ  увесь.  Чого  прийиіов  сюди  —  не  знав.  Про  що 
думає  —  не  тямить.  На  що  тут  Ягде  —  не  скаже 
Прийшов  просто  з  шітальнї  —  якась  незнана  йому 
сила  винесла  його  сюди  й  кинула  ним  під  березу. 
Під  його  березу.  Якби  казала  йому  ждати  на  оста- 
точну розвязку  загадки  ііого  життя.  Якби  хотїла 
показати  йому  те,  чого  він  за  увесь  вік  свій  не 
бачив. 

Він  сидЇЕ,  а  перед  ііого  очима  перелїталп  сві- 
тами його  роки   за   роками. 


—     ИЗ     — 

Сидить  звернонпіі  лицем  до  соїщя,  а  очима  за- 
бігає  у  той  далека*!   край  полошш,  де  перетужив 
та   перенудьгував   наіікращніі    час    весни,   літа   та- 
осени,  шість  довгих  років  вівчарюючи.    Не  з  побив 
того  життя.     Не  розу.мів   ппших  вівчарів.     Не  міг 
погодити   ся   з   тим,   що,   як   день  божий,   так   він 
за  ВІВЦЯМИ,  як  день  божий,  так  він,  як  та  маиіипа 
з  МІСЦЯ  на  місце,  крок  за  кроко.м,  за  отарою.    Без 
думки,  без  жипя,  ідеш,  куди  веде  тебе  череда.   Отой 
білий  баран,  що  веде  цїлу  отару   овець,  узяв  Юру 
ПІД  ноги.    Всі  його  диї  в  по.юнииї  звязали  ся  тїсно 
в  думками,  з  волею,  з  забаганками  онтого  барана- 
проводиря.     Юра   довгий    час    робив   те,    чого   ба- 
жав  собі   той   білий   баран.     Він   наче  на   шнурку 
водив  Юру  за  собою  верхами,  ґруняш.,  поточинам.і 
І  він  ходив  1  оберігав  його,  того  барана  і  десятки- 
сотки  инших  дроббт.    1  врешті-  зрозумів,  що  їх  два 
барани   ведуть  отару :  той  білий  з  переду  веде   її 
куди  ВІН  знає,  а  той  чорний  з  заду :  Юра,  іде  слі- 
дом  за  отарою,   куди   поводатор   її  поведе. 

І  тодї  настав  час  боротьби.  Юра  не  міг  при- 
мирити ся  13  тим,  що  він  мас  перемінити  ся  в  стух- 
НЯНН.І  зпаряд  барана-проводиря.  Він  тут  вівчар 
ВІН  тут  береже  отари,  він  веде  її,  куди  хоче.  За- 
баг  проявити  спою  волю.  Почав  гнати  півцї  туди 
куди  і„н  задумав.  Але  хутко  побачив,  що  вони 
все  ПІШЛИ  туди,  куди  повів  їх  не  хто,  а  той  білий 
баран  1  його,  Юру,  потягли  .  за  собою.  Побачив 
усе  за  пізно.  Не  міг  уже  навернути  туди,  куди 
був  спершу  задумав.  І  йшов  мовчки,  понуривши 
голову,  з  фльоярою  під  иахою.  Не  грав  уже  того 
дня  до  вечера. 

Рубають  ЛГе. 


І!     І 


:<  *' 


~     114 


А  другої  днини  він  уже  зранку  задумав,  куди 
піде  з  ВІВЦЯМИ,  ватаїовії  сказав,  товаріїшів-вівча- 
рів  наказував,  щоби  не  давали  збатц  ся  з  дороги. 
Так  вигуку о  з  самого  ранку.  Підуть  полудневими 
збочами  Чорногори  в  напрямі  до  Шппць.  А  диви 
над  вечір  —  вони  над  Дзембронею.  Мара  якась. 
Якась  бісова  сила  онтюіі  баран.  Куди  він  не  по- 
веде отару.  Сам  не  счув  ся,  як  видерла  ся  на 
верх  Чорногори,  як  слустплії  ся  на  північні  її  уз- 
бочп  іі  ошшилп  ся  ледви  не  на  краю  полонини 
коло  Дзембропї.  Аж  під  вечір  він  стяиив  ся,  як 
то  якась  нечиста  сила  водила  його  світами,  тумана 
йому  пустила,  заставила  його  тугу  свою  виливати 
на  фльоярі,  а  за  нею  він  про  світ  увесь  забував  і 
про  всї  свої  думки. 

Він  ще  не  раз  ставав  до  боротьби  із  тим  про- 
клятущим проводирем  5лр;июм,  а  возьме  грати  у 
фльояру,  стануть  виринати  перед  ним  картини  з 
села,  як  ікива  зявнть  ся  ііоиу  його  Катерина,  от- 
так  іде  крок  за  кроком,  і  про  світ  увесь  забуває. 

„Віс  ііого  бери,  того  барана,  як  він  мене  ви- 
водив сьогодня  вертепами",  —  заклене  було  під 
вечір,  коли  з  нудьги  не  моліе  вснути,  а  ноги  до- 
поминають  ся  свого  права  —  відпочинку. 

Потім  залишив  пусту  боротьбу.  Полюбив  на- 
віть те  розумне  сотворіннє  з  великими  чорними 
очима.  Яка  дробина,  а  який  воно  розум  мав.  А 
яку  перевагу  над  .іюдиною.  Ти  куди  хочеш,  гони 
його,  роби,  що  знасш,  щоби  воно  пішло  туди,  де 
ти  загадав,  а  воно  таки  піде,  куди  йому  забагнеть 
ся.  І  ніяка  сила  його  від  того  не  відверне.  А 
най-ко  наблііжить  ся  його  пора  —  гляди,  як  воно 


~     115       - 

завертає  д  загороді.  Якби  знало,  що  ііого  жде  в 
тих  нетрях  у  глуху  ніч.  Не  бііі  ся,  воно  сокотить 
ся  пе  гірш  людпші,  йо.му  іі  наставника  не  треба, 
таке  воно  мудре. 

Уже  Юра  ніколи  не  казав,  коли  запитували 
його  вранці,  куди  підуть.  А,  підуть  за  вівцями. 
Куди  їх  дробєта  поведуть.  Ь^-  лиш  не  повели 
світами.  Ллє  іі  то  нема  стра  ■.  Поверне  сонце 
з  полудня,  іі  вони  .тануть  вертати  самі. 

Та  з  часом  таке  жііттє  стало  невиноспме.  Юра 
чув,  як  завмпрас  щось  у  ііого  дуіиі.  Завмирають 
думки,  що  перли  ііого  до  діла.  І  раз  по  раз  спль- 
нїще  почала  бунтувати  ся  його  душа  перед  такою 
повільною  смертю.  Доки  він  отак  туманіти  ме. 
Доки  він  буде  иевольникои  онтого  білого  барана 
й  його  отари. 

Юри  не  розуміли  товариші.  Для  них  увесь 
світ  —  полонина.  Станеш  тут  і  куди  не  глянь,  ти 
бачиш  світами.  Онде  в  Черемошевому  яру  дов- 
жезною смугою  розкинуло  ся  ЇЕабв.  Скрізь  по- 
токами: Дзсмбронею,  Вистрецем,  Краснпком,  Іль- 
цею  сполучують  ся  з  головною  долино  ріки  по- 
менчі  долини  —  всюди  тими  потоками  розкинули 
ся  хатп,  снують  ся  коло  них  на  зелених  царпн- 
ках  люди  і  що  кождніг  з  тих  людий  бачить  свою 
цариику,  та  ще  сусїдськиіі  ґрунь,  а  вони  тут  на 
полонині  панують  поглядом  над  цілим  селом,  над 
усімп  присілками,  вони  тут  як  вартівники  поста- 
влені на  те,  щоб  орлиним  своїм  зором  зоріти  за 
житгєм  здовж  ЦІЛОГО  Черемоша.  Мало  того,  ціла 
Чорногора  стелить  ся  із  усІмп  своїми  верхами',  коли 
ВОШІ  вийдуть  на  її  верх  над  озером  ІШібенкою.  Одна 

8* 


—   116  — 


тільки  Говірля  клаїїяЕть  ся  їм  із  своєї  висоти,  а 
то  вже  гобіч  неї  все  у  них  під  ногами.  А  буйний 
вітер  пртіоспть  їм  привіти  від  усїх  верхів  і  далї 
несе  привіт  від  них.  Несе  далеко  ід  угорський, 
румунським,  буковинським  верхам.  То  мозкна  вік 
цїлиіі  ЗК1ІТИ  і  не  бачити  тої  краси,  не  зазнати  тих 
велпчнїх  вражіпнїв  сили,  що  їх  зазнаєш,  ось  так 
вівчарюючи. 

Правда,  те  все  правда,  пріі:;навав  Юра.  І  він 
так  думав  спершу,  і  він  таке  відчував.  Але  потім 
він  етап   нудьгувати. 

Навкруги  такпіі  розкішний  світ  зеленї  і  ріж- 
них-преріжннх  красок  зїлля  і  цвітів,  твій  зір  ку- 
паєть  ся  у  тій  ппшнотї,  ».  ш;е  як  постелиш  тужний 
голос  фльоярп  по  тому  коврі  і  він  покотить  ся 
узбіччями  Чорногорп  аж  до  далекого  Черемошу  і 
тільки  там,  на  його  камяпому  дні,  завмирав,  сполу- 
чуючи ся  із  шумом  бистрої,  прудкої  води,  ти,  бу- 
ло, думає  Юра,  забувл..ш,  що  дїет).  ся  з  тобою. 
Чуєш  шум  полонинського  вітру,  купаєш  ся  в  морі 
соняшнього  світла  І  Як  воно  там  якось  инакше 
світить  і  гріє,  те  сонце  на  Чорногорії  Як  не  в 
силї  за  увесь  вік  забути  того  полонинського  со- 
нїчка!  Пустиш  свій  зір  у  безвісти,  а  тугу  свою 
у  звуках  фльояри  виливаєш ...  А  всеж  таки  та 
нудьга  їсть  тебе  з  дня  на  день  більше,  з  дня  на 
день  спльнїще.  І  куди  нї  поверни  ся  —  не  ви- 
зволиш ся  із  її  кігтїв. 

Юра  не  був  із  тих,  що  могли  вдоволити  ся 
спокійним,  рівним  лаїттем.  Там  на  верхах  Чорно- 
горп навіть  сварки  не  заведеш  нї  з  ким,  не  то 
що  І     Сьогодня  те  саме,   що  вчора,   і  завтра  ^яов 


-     117    - 

те  саме  буде.  Хпба,  що  настане  година  і  дощі  та 
туч.  обмерзять  тобі  жптте.  Стільїс,  всеї  відмін,, 
А  то  нераз  перстрінае  тебе  градом.  Або  й  снігом 
мете.і.,ця  вкр„Е  усї  верх>і  посеред  літа.  От  тодї 
починаєть  ся  і  в  них,  у  вівчарів,  журба,  м„нав  їм 
час  на  м,ркуван„я.к  та  роздумуваннях.  Здавалось 
би  журоа  їх  ізиеслнть.  Нї,  Юра  тодї  почував 
себе  найкращо.  В,„  мав  наго.(у  проявити  наіібІльш 
своєї  шд„р„,,„„„вост«.  В  нарадах  він  бував  тодї 
псрп  1.  Ііоли  зневіра  розсГдала  ся  в  серцях  то- 
вариіп,в,  в,н  проявляв  найбільш  відваги  й  надїї 
певности   себе.  '^  ' 

Але  нобаром  він  знов  попадав  у  скуку 
Так   вшчарнв   пять   ро,;ів.     І   був   бп   може   й 
далі   не  відказав   ся   від  того.     Дома  ае   бутс   на 
чому  сидїтп.    Землї  дасть  бігі    Жешів  би  ся  -  та 
на  яке!    Катерина  теж  не  в  статках. 

Та  ось  на  шостому  роцї  дві  події  склали  ся 
так,,  що  поверну.,п  ііого  жнттє  на  пншпй  шлях 
Умер  дедьо.    Юра  став  тепер  господарем  на  хатї 
1  трех  царннках.     Поховав  дсдя,  але  сам  вернув 
у  полонину.     Аж  ось   серед  літа  дізпаєть  ся  він 
ЩО  полонина,   на   якій   вони  пасти   вівцї,  одна   з 
найкращих  полонин  на  Чорногорі,  перейшла  в  жи- 
Дшськ,  руки.     Всї  вони,  скільки  їх  там  вівчарило 
сльозами  вмили  ся  з  жалю.     Бачили  се  і  чували' 
ЩО  жидопа  повиманювала  від  людий  найкращі  па- 
рники   та   почала   добирати    ся   до    лїсів.     А    отеє 
вже  тут,  то  там   полоипика  опинить   ся  в   жидів- 
ських  руках.    Але  як  найкраща  Чорногірська  по- 
лонина,  й  вона,   пішла   з  ліс         ,х  рук  у   жидів- 
ські,  1  то  в  додатку  вахошіл.        ^у  ,.     верхах 


ІІПі' 


•і;-Г 


!  .і 


■  ?і 


!  ''І 


—     118     - 

він  і  всї  товариші  зареклп  ся  вівчарити  тут  нарік 
і   на  ввесь   вік.      Пішли   людськими   полонинами. 
Юра  вернув  у  село. 
Став  господаритп. 


Гірке  було  його  господаріованнб.  Як  сьогодня 
пригадує  собі,  що  він  застав  у  свойому  осідку: 
стара  хатчина  з  дїрапии  побоєм  —  що  перш  усєго 
треба  було  лубєм  її  вкривати,  чим  було  жінку  до 
неї  вводити.  В  хатї  голі  ослони,  нї  ліжника,  нї 
верети,  нї  миски,  нї  ложки.  Коло  хати  й  одного 
хвоста  не  було. 

Одно:  і  хата  і  царппкп  чисті,  як  сльоза,  без 
довгу. 

І  на  все  те  ^вов  дуікіїх  рук.  А  за  скілька 
місяців,  як  померла  мати  —  а  Юра  згінчав  ся 
з  Катериною  —  четверо. 

І  пішла  робота.  Завзята,  неутомпма,  без  про- 
світку без  відпочину  . . . 


Минав  йому  вік  у  бутинах  та  на  водї. 

Що  порпають  ся  в  зимі  снїга.\ш  в  лїсї,  мерз- 
нуть —  перемерзають,  з  голоду  примлївають,  із 
студенї  пухнуть,  то  дрпіідс  весна,  лїто,  вони,  як 
божіїіі  день,  па  водї,  а  то  у  водї  коло  тих  на- 
вісних копбків.  Кровп  у  собі  не  чують,  бовтаючи 
ся  в  каламутних  восшінпх  водах  Чорсмоша,  то  ви 
ловлюючн  ковбілі  із  води  на  дараби,  то  котру  іу- 
ючп  їх  на  середину  ріки  на  поденній  роботі  при 
плавачцї. 

Як,   було,   думає   Юра,    прийшло   ся   в   перше 


-    119    _ 

лГати  в  постолах  у  воду,  якийсь  острах  брав  ■•ого 
А  то  як  уже  замочиш  ся,  то  якась  дивна  сплл 
води  рве  тебе  па  саму  середину  ріки.  Якийсь  шал 
захоплюс  тебе;  побачиш  ковбок,  що  пригодив  сяб 
тобі,  то  кидавш  ся  на  стрічу  йому,  хочби  приіішю 
ся  замочитись  із  головою.  А  вже  ледви  чті  бува., 
такиі,  день,  щоби  Юра  приходив  у  вечорі  домів 
не  замочивши  ся  по  пахи.  А  як  раз  замочиш  ся 
в  лудшпю  по  груди,  то  мусиш  уже  раз  коло  разу 
гріти  ся  в  студеній  воді.  Воїм  кров  тобі  зморожус 
але  замочипі  ся,  здаеть  ся  тобі,  що  тобі  стає  від^ 
радніще,  вода  така  студепа,  що  аж  пече  і  що  те- 
бе кине  в  дрож  мокра  сорочка,  прилипаючи  па 
повітрі  до  тїла,  неначе  шукаєш  нагоди,  щоб  її  від- 
мочити й  жарою  студеної  води  нагріти  тїло 

То  так  витягала  вода  всю  силу  з  людського 
тіла,  що  ноги  ставали,  як  ломаки.  Шкура  на  них 
обвисала,  тїло  завявало.  А  проте  навісна  доля  го- 
нила його  в  одно  на  воду.  Се  був  одинокий  заро- 
біток Юри,  плавачка  та  дарабії  -  одпо,  що  да- 
вало йому  змогу  прожити. 

А  доробив  ся  він  у  тих  лісах  та  на  водї  до 
того,  що  царинки  свої  поаадовжував,  дїтий  по  в 
силі  вившувати  хоч  так,  як  ііого  дєдьо  ііому  по 
смертп  своїй  полишив.  Була  у  нього  одна  падїя 
-  1  та  розвіяла  ся.  Гадав,  що  та  нова  спілка  вп- 
ратує  його  ВІД  загибелі  -  та  вже  тепер  і  „адї- 
ятись  нема  чого.  Усе  пропало.  Добре,  що  бодай 
другого  паю  не  вплатив.  Віддасть  позичену  на 
перший  пай  пятчипу  -  буде  менче  довгу.  А  то 
вона  пропа.іа,  на  віки  пропа.ча. 

А  все  через  дурний  його  розум.   Бо  деж  таки 


! 


Лі 


і  !і 


120    - 


щоб  із  НІЧОГО  та  таки  щось  ізрооити.  Не  може  зро- 
зуміти, як  то  опутала  була  його  якась  дурна  омана 
та  як  пін  погнав  ся  був  за  такпмиж,  як  і  він,  без- 
умцями, яж  уже  в  думках  поіііізволювали  ся  від 
лихварських  довгів,  як  лїси  рубали,  фабрику  за- 
водили, робітників  наймали,  гей  які  пани,  чи  нїмцї, 
чи  жиди. 

Дурний  ти,  Юро,  та  дурний.  Та  щч  дурнї- 
щий,  як  той  загонистий  Василь.  Бо  він  молодок, 
леїіиь,  ііому  п\сте  в  голові.  Що  він  там  знав,  що 
то  біда,  що  то  дпвги,  що  то  журба  на  голові  та 
безпросвітна  1  Ади,  як  він  рубав  лїсн  язиком,  тай 
уже-  вирубав,  уже  й  до  Вижницї  відставив,  а  то 
й  до  границі  І  Ще  й  сокирою  не  кивнув,  а  вже 
покінчив  роботу.  А  з  тим  погріб  усї  наші  надії. 
Дурний  ти,  Юро,  дурний  1  Як  ти  міг  таке  наду- 
мати, що  для  тебе  в  ще  який  поратунокі  Один 
тобі  ратунок  ось  тут  під  сею  березою,  а  там  уже 
най  діеть  ся,  що  божа  воля.  То  вже  так  стає  на 
світі,  що  хто  не  мав  зранку,  той  не  мати  мє  й  до 
останку.  А  що  ти  був  старець,  то  твоїм  дітям  і 
на  торбу  не  стане.  Га,  щож  діяти!  Не  мав  смп 
такої  гадки,  щоби  їх  старцями  лишати,  а  лишу  — 
не  мій  гріх.  Працював  сми,  що  бу.іо  сили.  Одної 
години  не  змарнував  сми  на  пусто.  А  що  смп  не 
мав  щастя  —  божа  воля.  То,  було,  нераз  намучу 
ся,  на  бідую  ся,  зака  зібю  дарабу,  тиждень  мине, 
більш  тижня.  А  вода  прпііде  несподівано  в  ночи 
—  дивиш  ся  врандї  —  пішла  твоя  праця,  пішов 
твій  труд  світами.  То  ще  добре,  як  не  відобрали. 
А  як  уже  записали,  то  або  плати,  або  іди  шукай 
розбитої  дарабп  та  достав  її  до  Вижницї,  бо  душу 


121     - 


а  тебе   пипруть,   поле  тобі  продадуть,   в  хати  ви- 
женуть І 

То  вже  так  якось  іде  на  світі,  що  людям  стас 
чим  раз  тїснїще  жити.  То  як  хто,  як  той  Іван 
або  й  Танасїй,  дістане  в  спадщині'  ґрунта  і  ца- 
ринкії  та  цолонинії,  то  в  двоє  їх  стільки  поли- 
шить дітям.  А  деж  тих  статків  набероть  ся  для 
них?  Усе  то  людська  крипда.  Зрабують,  зруйну- 
ють одного  за  одним  і  нашою  працею,  маєства  со- 
бі збивають,  а  нашою  кривдою  розсідають  ся  на 
стількіа  землі,  що  й  ліку  їй  не  знають.  А  що 
він,  чи  сей,  чи  той,  чи  то  Іван,  чи  Гершко  собі 
придбав,  то  тобі,  Юро,  то  тобі,  Миколо,  то  тобі, 
як  там  вас  не  кличуть,  отсих  злидарів,  то  вам 
того  не  стане.  Аджеж  з  неба  йому  не  причинить 
ся  божої  зеклицї.  Не  впаде  з  неба  манна  для  та- 
кого богача.  Лише  в  людий  він  мусить  її  забрати. 
І  що  діди  наші  були  господарі,  а  дєдї  ще  могли 
вижити,  то  ми  вже  більш  голодуємо,  чим  маємо 
на  хлїб,  а  наші  діти  то  вже  таки  запродавати  муть 
не  лише  свою  силу  так,  як  ми,  але  й  свою  душу 
залродалиб  і  то  купця  не  буде. 

Юра  задумав  ся  гірко.  Із  жалю  не  стало  вже 
в  нього  сили  вести  нитку  ^воїх  думок.  Вони  по- 
шматували ся.  Як  мричі  по  дощи  то  тут,  то  там 
виринають  лісами  і  вмить  щезають,  щоб  виринути 
в  иншому  місці  і  в  иншому  вже  видї,  так  ІОрині 
думки  порвали  ся  і  ста.чи  блукати  у  темняві,  ціл- 
ком нозаленші  від  його  ролї,  піврвідомі,  майже  не- 
уловимі. 

Блукали  у  безвістях  і  в  пітьмі  ночп". 

Нараз   обхоплює   його   страшпий   жах.     Йому 


—     12! 


ввпдїло  ся,  що  вже  нема  йому  поіцо  йти  до  хлтп. 
Там  його  ніщо  доброго  не  жде  вже.  Коли  що, 
то  тут  йому  лишити  ся  на  віки.  А  враз  із  тим 
якась  така  безмежна  трівога  обхопила  його  душу, 
що  схопив  ся  на  рівні  ноги  та  став  оглядати  ся 
на  всі  боки.  Сіп  не  хоче,  не  моасе  ще  кпдатн  сеї 
землі.  Ще  не  зробив  угего.  що  поіііінен  бук.  Ще 
довгів  не  сплатив,  ще  землі  своєї  не  уиі.іьппв  від 
записів.  Віїг  мусить  іще  жпти.  Піп  хоче  іще  лпітп. 
Аджеж  Ітіи  обіцпп  відписати  ііому  псі  допгпі  Тре- 
ба квапити  ся.  Завтра  буде  у  нього.  Підуть  до 
суду,  знищать  запис  на  ііого  земельці.  Іпаїї  сказав 
своє  слово.  Він  до.ііержить  його.  Аджеж  Юра  зро- 
бив усе,  чого  він  хотів. 

Лише  колиб  швидше  забрати  ся  звідси.  Яка 
нечиста  сила  занесла  його  сюди.  Се  йо'-.}  сумліппв 
гнало  ся  за  ним,  що  він  розбив  цілу  спілкову  ро- 
боту. Спілки  і  так  не  булоб,  бо  Іван  розбив  її 
сам  своїм  повістуваппси.  Але  він,  Юра,  помагав 
йому  розбивати.  І  перш,  чим  міг  покористувати 
ся  своєю  ганебною  роботою,  мусів  тікати  перед 
своїм  власним  сумлїннсм.  Але  чого  сюди?  Яка 
сила  занесла  його  на  кладовище. 

Він  став  трясти  ся  на  вссиу  тїлї.  Чує,  як  во- 
лос наїлсив  ся  йому  на  голові.  Дивпть  ся  навкруги 
і  не  бачить  НІЧОГО.  Така  якась  страшна  темнява 
впала,  що  нї  проглянути  її.  А  тут  зачинаєть  ся 
якийсь  рух,  чути  якісь  таємні  голоси. 

—  Що  се?   Що  тут  буде  І   Господи  Боже  свя- 
тий! —  починає  хрестити  ся  Юра.  —  Воже,  ратуйі 
Затис  крпсаню  на  голову  і  скільки  сил  йому 
стало,  почав  утікати  з  кладовища.    І  чув,  як  дух 


-      128      - 

йому  вахоилюо,  тїклп  останками  сіі.т,  а  за  ішм  го- 
нпли  ся  якісь  пріїиарії,  виплоди  Пою  думок,  його 
міркуваннїв  безладних. 

Коли  прилстїи  до  хати,  жінка  жахнула  ся.  Та 
кий  блїдіїіі  був,  такиіі  що  бі.іьпі  :ідаппло<ч.  сивий, 
чим  досі  був,     Кинуп  ся  на  ослін  увесь  у  дрожи. 


Куди  ііого  по  носило  ііа  сю  довжезну  ніч  І 
Якимі;  то  спіта.ми  він  не  иаблукав  ся  І 
Ціле  сіое  лситтс.  він  пережив.  Всі  свої  ра- 
дощі персрадїв,  ВСІ  смутки  пересумував.  Сміяп  ся, 
плакав,  стогнав,  кричав ...  Не  чув,  як  жінка  гово- 
рила д  ньому,  як  діти,  внуки  кликали  його,  про- 
сили. Таке  їм  щось  відповідав,  що  бояли  ся  сто- 
яти коло  нього. 

Страшну  ніч  пережила   ціла   родина. 


Другої  днини  рано-вранцї  сумний-пресумнпй  го- 
лос тримбіти  туїшів  па  все  село,  повістуючп  від 
верха  до  верха  трівожну  вістку.  На  сеіі  тужливий 
голос,  хто  жив,  ставав  і  прислухав  ся,  звідки  пливе. 

-  З  онтого  ґруня. 

—  Чияж  там  хата? 

-  Чи  не  по  Юрі   Василігнюкопи  тримбітають. 
--  Най    з   Богом   спочивав.      Пабідупав   ся    за 

ввесь  вік. 

—  Хто  не  зазнає  з  нас  біди . . . 

А  тримбіта  далі  пл.т  •  голосить  на  всї  гори: 
Не  стало  вже  в  живих  іори  Василинюка ...  Не 
стало  вже  в   зкивих  . . . 


^і!. 


ііі  1 1 


1:\ 


■ ;  !і 

';!  її 


"«  г  ^•.:  •■•■інііііиіім  щ-іШ    чГі 


і      ( ^.    іішт 


Друга  частина. 


Докш  Бсріїула  п  цоркпи  і  стала  дожігдяті.  чо- 
лопша,  щоб  забрати  ся  полуд,,у„ат„.    ІІе  приходив 
довго.    І  Мар„ік„  „о  було.    Вона  позабирала  малі 
Д.ТЦ,  винесла  ліжіїик  перед  хату,  розстелила  його 
на  трат  та  полягали   на  ш.ому   псї  четперо:  До- 
кш  й  трос  дїточок.     Гріли  ся  до  сонця.     Як  раз 
перо,  хатою  воно  так  жарило,  що  не  знати  буто 
ЩО   се   пже    пізна   осінь.     Вере.мс    „нбра.ш   ся    на 
припуд  гарне.   Позаранками  потягало  .морозо.м,  але 
коло  полудня  така  була  спека,  як  у  серпні.    Дїти 
користупали  ся  сонцем  до  схочу.    Якби  відчували 
ЩО  вже  небарои  настане  люта  зима.    І  Докія    що' 
ЦІЛИЙ  тиждень  у  роботі-  -  тепер  простягла  ся'сво- 
Оїдно   1   жде   чоловіка. 

її  душа  спокійна.  Працює,  скільки  сили  їй 
стає,  дбає,  щоби  як  паіібільиіе  встарати  дія  хати 
для  господарства.  її  ТаиасПІ  добрий.  Не  може  жа^ 
лувати  ся.  Взяв  її  бідиу,  але  Бог  нагородив  його. 
Щастить  їм  ,  а  води  і  з  росп.  Що  не  зачнуть 
-  усе  користь  їм  приносить.  Він  збиває  маєтки 
світами:  верхами,  лісами,  полонинами.  Вона  дбає 
в  хаті.  Він  здав  на  неї  маржину,  що  коло  хатп- 
вона  кутав  її,  господаріггь  молоком,  маслом    брин- 


і'     і  ■ 


—     126     — 


дзю  робить,  завсїди  пілшосе  ііому  тих  скілька  ба- 
нок у  тиждень.  Бував  нсрал  і  поверх  десятки. 
.'\  він  пріїііме  гріїїг,  усміхпсть  ся  вдоволений,  по- 
дивить  ся  на  неї  лагідно.  Не  милус  її.  ІІнші  чо- 
ловіки якісь  пнакиїі  для  своїх  жінок.  Він,  бач,  не 
можна  сказати,  щоб  не,  любив  її,  лихого  слова  їй 
не  скаже.  Такпіі  то  вже  добрий  для  неї.  Але 
щоб  мплував  ся  з  нею  —  на  се  не  стає  в  нього 
НІКОЛИ  часу.  Він  любить  її,  але  ипакше,  як  —  от 
хочби . . . 

Подумала  і  неначе  хмарка  пересунулась  по  її 
ллцї. 

Бог  із  ним,  з  тим  НиколаемІ  —  зітхнула 
сумно  і  враз  немов  усиокоїла  ся.  Вернула  їй  рівно- 
вага. Як  раз  малий  Грицько  повис  у  неї  на  гру- 
дех;  пригорнула  його   до   себе  і   поцілувала. 

Зітхнула  в  друге. 

Ще  раз  вернула  їй  до  серця  навісна  думка. 
Десь  у  буддеиь,  при  працї  ніколи  про  нього  не 
згадає.  Якбп  не  жив  для  неї.  Длрма,  що  неда- 
лекий сусїд,  дарма,  що  не  раз  чує  його  голос,  чує 
клепаннє  коси  на  його  царпнцї.  Навіть  не  гляне 
туди.    І  не  стрічає  ніколи.    А  стріне : 

—  Дужі,  Николаю? 

ДІиром  Докіііко.     Єк  днувалп? 
Добре  Николайку.     Єк  ви? 
В  гаразді. 

Стільки  їх  бесіди,  стільки  й  розмови. 

Але  прийде   неділя,   то   хоч  роки   цілі  минули 
нема  такої  неділі,  такого  свята,   щоби  не  зга- 
дала його.    Тай  п(е  колпб  так  Танасїй  сидів  тоді 
у   хаті,  і   па  думку  не   приходилоб  їй   ніщо  таке. 


'0 


А  то  в  неділю,  нї 


—     127     — 


його 


-  свято 
Він   тодї  як   раз   найбільвіе  за    г .:-,., іг^     Оояа'  ^п- 
вшдть   ся  сама-саміська.     І  тоді  „аход:„ь   „а  неї 
туга.    Було  ішиде  перед  хату  і  мимохіть  гляне  лі- 
воруч -  а  там  сидить  у  пікнї  ІІиколай  і.  жінкою 
Або  полягають  у  садку.     Або  хтось  зайде  до  них  • 
попа   кутаеть  ся   у    хатї,   він   сидить  перед   хатою' 
1  перекидають  ся  словами.     Кождо  їх   слово  чути 
в  таку  пору.     В  буддепь,  якби  їх  не  було  на  світї 
а  в  свято  таки  лізуть  ї/і  в  очи,  в  голову,  в  серце' 
не  може  не  чутп  їх.    Інколи  мусїла  втїкатн  до  хатн 
й  заїшратн  ся,  таш.й  туск  підступав  їй  під  грудн 
А  бував  часом  стануть  сварити  ся.     Не  моасе 
їх   зрозуміти.     Вона   ніколи   не  сварила   ся  із   Та 
насієм.    Ч„  він  такий  добрий,  чи  вона  така  плоха 
досить,   що  до   сварки   у  „их   „їколн  не  дохо.^ть! 
Одно  завсіди  уступить.     А  ті  там,  що  милують  ся 
а  що  вже  стануть  сварити  ся,  лаяти  ся;  кричатт,' 
обоє  ,а  так  завзято,  що  на  всю  округу   луна  ііде. 
Сварка  і.иічить  ся  звичайно  в  хатї.     Ч„  доходило 
шж  ними  коли  до  побоїв?...     Не  моглаб  сказати 
Ие  бачила. 

Докія  переловила  себе  врешті,  що  за  богато 
думає,  про  що  не  требаб.  Звертає  увагу  на  дїтпй. 
Починає  з  ними  говорити.  Голубить  одно,  пестить 
друге.  І  ладить  головки,  граєть  ся  їх  шовковими 
кучериками.  "Ш1МИ 

Глянула  па  сонце  і  троха  знеторпелпвила  ся 
Вже  дооре  пізно.  Чому  нема  Танасїя?  Пішов  до 
читальні,  але  вже  міг  би  вернути.  І  Марічка  ку- 
дись повіяла  ся.     Могла   би  т^ж  спдїти  більше  в 

лЗ.Т1. 


іі     !, 


■Н1    ІІ 


і   > 


І:     -І 

І;  ^:і-' 


-    128 


А  то  така  скука . . .  Все  поробила . . .  Пішлаб 
до  маржпнії,  якби  пополуднували.  Мпнув  би  скор- 
ше час  до  вечора.  її  маржнпка  така  розумна,  так 
її  розуміє,  коли  вона  говорить  до  неї.  Еожда  ко- 
ровиця  знає,  що  вона  їй  скаже.  Такими  мудрими 
очима  глядять  на  неї,  що  якби  то  не  німина,  мо- 
глиб  зрозуміти  одна  одну.  Вони  й  дивують  ся  десь, 
що  сьогодня  неділя,  а  вона  не  кавідуєть  ся  до  них. 

Нараз  глянула  перед  себе,  йде  сутками  Ма- 
річка.     Чого  так  хутко.     Що?    Плаче? 

—  А  тобі  що  дївко.    Ти  чого  заплакала  ся? 

А  з  грудпй  Марічкп  як  не  бухне  риданне.  Дар- 
ма було  просити,  пусто  було  приговорювати,  не 
вгаває  в  плачу.  Коли  нарешті  утпхо:  лрила  ся 
на   стільки,   що   могла   про.мовити,   розповіла    все : 

Так  і  так.  Вона  Василеви  сестра.  Чому  мам- 
ка не  сказала  їй  сього,  коли  бачи.іа.  і  знала,  що 
вони  люблять  ся  обоє  ? 

—  Яж  не  таї.іа  ся,  яж  не  ховала  ся  від  тебе, 
мамко  моя  люба,  чомуж  ти  мені  правди  всеї  не 
сказала?  Чого  ти  мене  довела  до  нещастя?  Тп 
одна  знала  всю  правду,  ти  одна  могла  мене  рату- 
вати,   мамко  моя   нещаслива. 

А  мати  слухала  стріволгена  тих  жалів  доньки, 
і  серце  їй  рвало  ся  з  болю.  Чи.м  вона  її  розра- 
дить, що  скаже  їй?  Одно  скаже,  що  все  то  брех- 
ня. Але  того  мало.  Треба  так  се  сказати,  щоб 
Марійка  повірила.    Щоб  сумніву   не  було. 

Як  він  міг,  той  гліггай,  той  клятий  Іван  на- 
говорити на  неї  таку  леправду  ?  За  те,  що  так 
вірно  йому  служ'їла,  що  дбала  за  його  працю  ще 
більше,  як  за  свою?     Вона  піде  й  до  очий  йому 


—     129 


ско'Шїь  за  сю  брехню,  дороги  йому  не  дасть  по- 
реіітії  спокійно,  на  впссь  млр  буде  кричати,  що 
се  брохил. 

—  ДаГі  леїії,  ічко,  потіху,  даіі  мені,  ламко, 
розраду.  Таіі  пе  мені  лише,  але  ще  іі  дедеші  мому. 
Такпіі,  ка;і;у  вам,  мамко,  иорпніі  стан,  як  та  земля; 
від  одиого  слова  прпвпв. 

Л;к  тепер  згадала  Докія  те,  що  паіібільїіі  сумне 
у  сїіі  події.  Бона  мусить  станути  пе[іед  їанасїя  і 
сказатп   ііому  просто   в   очп :  „Неправда  І" 

Л  чи  змол;е? 

Доньці  сказала  щиру  прапду.  Таку  спяту,  як 
па  сповіди :  „Василь  пе  брат  тобі.  Присягаю,  кло- 
пу ся  на  костц  своїх  дедя  та  непі,  наіі  миріїо 
спочивають".     Але  що  скаже   Таиасїєвн? 

Одно  скаже:  що  сказала,  коли  ДІарічка  при- 
іішла  на  світ.  Він  дул;е  ходив  тоді  сумпиіі.  Не 
міг  повірити.  Нічого  їіі  не  казав,  лише  пе  навер- 
тав ся  до  днтіши.  Як  вона  впевняла  ііого,  як 
кляла  ся,  як  хрест  святнії  цілувала.  Не  переставала 
впевняти,  доки  не  повірив.  Л  потім  уже  ніколи 
не  було  .МІНІ  ними  про  се  бесіди.  Як  уже  раз  по- 
вірив її  словам,  утихомирив  ся,  не  зачінаїї  більніе 
сього  питання  ніколи. 

Ллє  що  вона  ііому  скаже  тепер?  То  не  лииіе 
боронити  ся  проти  закиду  Іванового  —  ще  треба 
мати  на  гадцї,  що  Танасїіі  плюне  їіі  у  лице,  сно- 
неважить  її,  нехтолицсю  її  назве,  остатннми  сло- 
ваші  її  полас,  не  лнні  за  те,  що  стало  ся  —  за 
брехню  цілого  її  Ж1ГГГЯ.  Бо,  щоб  він  їіі  тепер 
уяге  повірпв  —  нема  надії.  Нї  пробувати  не  буде, 
анї   старатись   ііого   переконувати.     Буде   мовчати 

Румліоті.  Лїо.  у 


І  V 


!(      І  . 


130 


і  —  плакати.  Виплаче  своє  горе  гіркпми  сльозами, 
розбільнимії  ріідаїїііями.  Колііо  ще  серце  їіі  не  трісло 
із  жалю  І 


Тапасїіі  вернув  пізно  а  вечір  до  хати. 

Кинув  ся  па  ПОСТІЛЬ,  вкрив  ся  лі;кшіком  і 
пї  до  кого  не  обізвав  ся  і  словом.  ЯкОк  його  не 
було  в  хатї. 

Докія  не  заіімала  його.  Спдїла  на  ослоні  і 
втирала  мовчки  сльози.  Доки  не  здрімала  ся  над 
ранком. 

Л  Танасїіі  перевертав  ся  з  боку  па  бік.  Тільки 
стогнав  із  г.іибинп  душі. 

По  було  в  його  голові  дум,  по  було  в  його 
серцї  лсаліо,  якась  пустка  настала  у  душі.  Він  чув, 
що  похоропіш  когось,  щось  погребав  у  свойо.му 
житті.  Що  ?  . . .  Еаіідужо  І  Не  стало  чогось,  що  отеє 
дваііцять  років  теплом  огрівало  ціле  його  жпттє, 
всю  його  працю.  За  одним  ударом  розлотїло  ся, 
у  безвісти  провалило  ся.  І  нема  вже  нїіцо  для 
нього.  ІІЇ  працювати  д.ія ,  кого,  пї  трудити  ся. 
Усюди  обман,  скрізь  брс.\-ия  —  усе,  чим  жив,  для 
чого  працював,  на  що  надїяв  ся,  в  одній  хвплпнї 
лудою  стало. 

Покінчив  відразу  з  усїм. 

Правдуг.ати  ся?  З  ким?  Пощо?  Хибаж  ді- 
знаєть  ся  правди?  .'\бо  треба  чому  пншої  правдп, 
як  та,  що  почув  її? 

Не  має  в  нього  ;кіпкн,  не  має  дитпип,  нема 
вже  хати,  щоб  тримала  його.  Усе  тут  чуже  йому, 
усе   ненависне,   в   добавку   все  брехливе. 

То  найгіршо  нещастс  перетерпиш,  найлютїіций 


131     — 


біль  перенесеш,  час  загоїть  пайбілі.ш  болючу  рану. 
Але  ак  павКругії  тебе  брехня,  як  усе,  в  що  тп 
вірив,  покалсеть  ся  обманом  —  нема  в;ке  а;іітгя 
в  таких  відпосіїпахі  Коли  побачиш,  що  ціле  твоє 
жііттє   основувалось  на   брехні' . . . 

Тапасїіі  підвів  ся  на  постелі,  заскреготав  зу- 
бами і  гепнув  собою  з  цілої  спли,  але  кости  за- 
грустїлп,  аж  дошки  під  ним  затріщали. 

Страшинії  кале  розібрав  ііого.  Яке  то  ща- 
сливе було  ііого  жпттє.  Жінка  була  ііому  згідна 
і  добра  в  господарстві,  давала  лад  усему  і  все 
кутала;  у  пустоту  ніяку  не  вдавала  ся.  Він  в  одно 
казав,  П(0  ваго  ліпша  не  може  бути. 

А  тепер  де  вся  та  правда  діла  ся,  куди  вона 
повернула  ся? 

Для  кого  він  усю  свою  працю  покладав,  для 
кого  ночпіі  не  досипляв,  для  кого  не  доїдав,  не 
допивав,  ціле  жпттв  для  кого  і  для  чого  він  тру- 
див ся  ?  Щоби  почутп  по  двайцятп  роках,  що  його 
за  ввесь  вік  обріхували,  обмапюпали,  на  чести 
обікрадалп  ? 

Із  його  грудпй  впрвалп  ся  гробові  СТРГОНИ- 
рид-ппя.  Плакав  без  слїз  глибоким  мущинським 
плачем. 

Далеко  ще  до  світу  встав,  закинув  косу  через 
плечб  й  пішов  косити  отаву.  Пішов  па  далеку 
царинку,  хотїв  бути  як  иайдалї  гід  хати.  Взяв  із 
собою  кусень  хліба  і  перебув  так  цілу  дшіпу. 

Як  він  завзято  косив  І  То  двох  добрпх  ко- 
сарів треба  було,  щоб  махнути  ту  траву.  До  ве- 
чера  отава  встелила  всю  царинку  шовковими  куче- 
рани. 

»• 


11  і! 


132     — 


Таїїасїіг  чуп,  яі:  іія  душі  йому  лекшало  за 
кождіїм  махом  коси.  І  чим  більш  дізіїаваи  пільги, 
тим  ааьзятїііш  увихав  ся.  Люди  переходили,  здо- 
ровили ііого.  Не  чу.ш  ВІДПОВІДІ!  па  привіти.  Ста- 
вадп  й  дивували  ся  розмаховп  його  коси. 

—  Ото  раз  косар !  Ото,  як  богач  на  своїм 
косить.  Не  дай,  Бол;е,  такого  здоганяти.  Душу  бп 
випер  із  тебе. 

їапасїй  по  бачив  нікого,  нічого  не  чув.  Не 
переставав  увихати  ся,  аж  доки  не  викосив  усего 
свого  ікалю,  усего  болю  свойого  серця. 

І  знов  ляг  у  вечері  і  с.ювечка  не  промовив 
ні  до  кого.  Здавало  ся,  пе  бачив  нї  Докії,  ні  ІІа- 
річкл,  нї  дрібних  дїтиіі.  Коли  ХОТІЛИ  покласти  ся 
коло  НЬОГО,  відсунув  ЇХ  ріпіучим  рухом  від  себе; 
Докія  забрала  їх  і  поукладала  спати  на  ослонах. 
На  дпво  Танасїіі  вснув  ледви  приту.нів  ся  до  ліж- 
ника. Пролежав,  як  і,').іода,  до  ранку.  Спав,  мов 
здорожешій. 

Вранцї  поклала  Докія  мисі;у  грітого  молока, 
кулешу  —  Танасїіі  сїв,  поснідав;  потім  встав,  одяг 
ся  і  промовив: 

—  Я  скосив  вчера  під  виворто.м  отаву.  Треба 
сьогодня  згромадити. 

Докія  спитала : 

■ —  Ви  скосили,  Танасїю,  всю  отаву  ? 

—  Усю. 
Сплеснула  в  долонї : 

—  Ви  самі  скосили  вчера  цїлу  царинку  ? 
Глянув  на  неї  спокійно.    Не  промовив  анї  сло- 
ва.   Обернув  ся  і  внйпіов  із  хати. 


133    — 


Пішов  у  Косів. 

Гнало  ііогс)  готг.  під  хати. 

ТПііши  токміїти  і'Я  з  л;іідамп  за  маржипу.  Давно 
вже  заходили  до  ііі.ого.  Неї  хотів  з  ними  говориш. 
Сїііа  вробіїп  га]іазд.  Нема  потреби  збувати  тепер 
під  зиму  маржпиу.    Па  песиї  платити  мс. 

Аж  ось  инакшо   надумав. 

Хотів  зб)'ти  ся  псего,  що  було  коло  хати.  Усе- 
го  господарства,  яке  піддане  Докії  під  догляд,  її 
опіку.  Не  мояіє  дпвпти  ся,  як  вона  буде  кутати 
ся  коло  сього.  Мусів  бп  що  сіалька  днїв  приіЬіатп 
від  неї  гроші,  обговорювати  ваяспїщі  справи.  Не 
може.  Не  сила.  Поклала  таку  гать,  що  не  пере- 
беш  її.  Не  знаї:,  яв  лсігги  з  нею.  Л  яіити  треба  і 
мусить.  За  стариіі  уже,  за  поважниіі  господар, 
щоб  мав  за  пусте,  що  іі  плюнути  не  варто,  тягати 
ся  з  нею  за  чуба.  Ллє  господинею  вона  вже  в 
нього  не  буде.  Наіі  там  порпаеть  ся  в  грядках, 
наіі  її  навіть  не  бачить,  але  щоби  вона  мала  дбатп 
про  його  маєток . . . 

Ліалував,  що  заставив  її  до  пологу.  Краще 
було  наіімити  громадїлілпіцї,  чим  її  впсилатп  су- 
шити отаву. 

Ішов  почерез  верхи.  Куди  не  гляне  —  скрізь 
люди  косять,  то  суіпать  отави.  Погідна  осїн.ь, 
суха,  а  літо  було  мокре.  Буде  паші  з  на  два  роки. 
Шкода   збувати  марл;ину. 

Заду.іав  ся. 

Як  гірко  старав  на  неї.  Цілі  роки  в  тяжкій 
роботі,  лісами,  то  полонинами.  Працю  сг.ош  вкла- 
дав, пептомиму  роботу.  Пе  було  для  нього  супро- 
тпвностиіі,   анї  перепон    ніяких.     ИІ^о   :і:!дуиав 


134 


перевів.  Три  полонини  в  його  руках.  Пятьдесять 
штук  маржнші  в  полопіпії  —  десять  коло  хати. 
Є  про  що  поду.матіі,  в  коло  чого  заходити  ся.  За 
увесь  вік  иї  одної  дниип  пе  змарнував,  щоби  про- 
пити її,  пусто  иерслолсати.  Ще  й  тепер  в  в  нього 
сила.  Є  завзяттє  до  праці,  с  голова  до  діл,  немає 
цїли.  Брехня  царить  у  його  домашньому  житті. 
На  брсхнї  засноване  дїде  його  родинне  щасте.  Увесь 
вік  розпадап  ся  коло  дитини  навидїв  її,  любіїв,  і 
нараз   мусить  викинути   із  серця. 

Зморщив  брови.  Як  ішов,  станув  і  повернув 
ся  ід  своїй  хатї.  Не  бачив  її  почерез  ґруць.  Добре, 
що  не  бачив.  Не  розривала  ранп  його  серця.  Зда- 
вив пястук,  погрозив  у  напрямі  своєї  домівки.  До 
бре,  що  втїк  із  хати.  Якби  була  тут  коло  нього 
Докія  —  побив  би  її.  За  одно.  За  те,  що  осмі- 
шила  його.  Що  ввесь  вік,  коли  він  голубив  малу 
Марічку,  він  являв  ся  в  її  очех  дурнем,  обманеним 
дурнем,  тулив  до  себе  чужу  дитину  і  радів  нею. 
Гордий  був  на  неї. 

—  О,  бодай  тебе  божа  сила  поби-та,  ти  не- 
хтолпце  проклятуща.  Бодай  ти  там,  де  стоїш,  ви- 
ла ся  із  болю,  як  отеє  я  тут  караю  ся  через  тебе. 
На  який  сміх  ти  впстави.іа  мене  І  Як  ти  мене 
споневаяаїла  І  За  мої;  добре  серце,  за  дурний  мій 
розум.  Що  я  пе  дивип  ся  на  люцькі  маєтки,  — 
взяв  тебе  бідну  наймичку,  думав  робітницю  буду 
мати.  І  що  мені  по  твоїй  роботі?  Що  мені  з  то- 
го, що  ти  вік  увесь  розпадала  ся  над  моїм  добром, 
розсїдала  ся  над  ним,  більш  дбала  про  нього,  чим 
я  сам. 

—  Як  днували,  Танасїю? 


13;') 


—  Миром,  як  ві.,  Ліідріііку. 

—  Міі|іііо.     Куди  таїс  ііи.гуБто. 

—  Іі  місто.    Ііожо  пал  по.макіі!. 

—  Дякувать  за  слово  дсірс  ІІаіі  і  ііаіі  Бог 
помагає. 

Міпіуп  косаріп.  Затію  кресаіію  і  полстїв  ві- 
трами. У  ко;і;дс).\гу  слоі:і  ііріічував  ся  ІІолу  насміх. 
Ішов  нарочис)  іюрхам»,  і}(оСІ  не  ст|ііііатіі  ліодіїіі.  І 
тут  6.  І  то  т.ікі,  що  в  іш,і,ї.ію  Пули  в  чигальиї. 
Чули  усе.  Ото,  як  розпустили  язики  І  Чомул:  не 
сїппути  „богачика"  за  почіпки?  Таке  то  вже,  що 
люди  бачуть  лише  твііі  гріш,  твої  мактки,  а  не 
хочуть  розуміти,  скільки  то  пішло  твовї  сили  й 
життя.  А  хитнула  ся  тобі  нога:  чому  не  вдарити 
по  голоиі,  по  плечох,  но  руках,  куди  поиада.  Від- 
платити богачспи  за  те,  що  посмій  працювати  більиі, 
чим  ИНИ1І,  що  мав  щасливу  руку.  Якби  чокали  на 
сю  хвилю.  Однаково  раді,  як  колпб  збув  ся  сво- 
го маєтку.  Більше  що  збув  сл.  Чести.  Доброго 
імеци.  Доброї  слави.  Іван,  ііогіі  соцсрник,  насміяв 
ся  над  ним.  Свою  покидку  йому  підсунув.  От, 
яку  штуку  втяв  І 

—  1'а,  га,  га  І  —  реготав  ся  безтямно.  —  А  тп, 
Тапасїю,  плекав  дитпну  і  по  чув*  того,  як  пасмі- 
хають  ся  з  твого  дурпого  розуму  І  От  які  То 
були  пізиїщі  і  вмирали  одно  за  одним,  а  та  прп- 
блуда  лпіиила  ся.     На  стиді    На  публіку  І... 

Задумав  ся  над  останнім  проклоном.  І  аіалко 
йому  стало.     Гіркигі  л;аль  здавив  ііому   серце. 

—  Яж  так  її  любив.  Яле  так  люб.ію  ту  Ма- 
рійку. Чого  я  так  клеиу  їй.  Чого  я  такого  лиха 
їй  бажаю.     Двайдять   років   тїшити  ся   нею,  двай- 


-      136     — 


цять  років   днпіітп   ся,   як   воно   рогтр,  рплпііппєтт. 

і[,  наїнірасть  ся  краси,  ііомоп  та  мо.іода  гад;г;уджі;а 
ро.іросгасть  ся,  як  та  чічка  ролцпіта(;ть  ся...  Чиж 
можна  те  пер  заГіути.  Чиж  можії.ч  викинути  і,і 
сорця  те,  що  вросло  п  Н1.0Г0,  що  стало  пандо- 
рощіїм  твоїм  скарГюм?  Чм  можу  я  каменем  ки- 
дати на  непоіі.'іину  дитину?  Що  воно  біднятко 
заг.ппило  і  .До  виросла  така  го;к,і?  ]Цо  п  серце 
моп  так  глибоко  запала?  Що  мала  таку  маму, 
таку . . . 

—  0x1     Господоньку   святий  І     ПомплуіИ  . . . 


Вернув  що  загодї.  ГГміо  не  зорудував.  Хо- 
див по  місті,  зазирав  до  крамів,  розмовляв  із  зна- 
йомими. З  жидами  не  зачинав  бесіди.  Коли  ііого 
питаліг,  казав,  що  мас  час.  Ложе  чекати.  Ириііде 
ярмарок  -■  буде  бачити  ціну. 

][ерта  думка,  яку  задумав  у  поспіху,  у  го- 
рячцї,  покинула  ііого.  ПрпііпЕла  розвага.  Іпакпіе 
іі  бути  не  могло.  Він  був  за  розумнпіі,  занадто 
зрівноі)а;кениіі  ціле  життє,  щоб  під  поривом  хвплї 
дїлати.  Він  зцап,  що  не  одно,  як  перед  іі[)марком 
приіідуть  яиїдн  до  якого,  <а  як  він  тепер  піде  сам 
до  них. 

Вернув  домів  із  епльною  г'їстановою  не  під- 
давати ся.  Не  змінить  у  нїчо.му  СВОІІОГО  ЛІИТТЯ. 
Що  стало  СЯ,  —  стало  ся.  Пропало  і  не  підста- 
неть  ся.  ІЦож  зревггою  змінило  сп?  Млріііка  оста- 
ла  та  сама  Маріііка,  що  й  була.  Любив  її  до  не- 
дїлї,  не  .може  не  любити  й  далі.  Так  Бог  судив, 
що  полюбив  чужу  днтпну.  Най  Бог  прпй.ме  за  грі- 
хи.    Докія?     Хибаж  вопа  мало  намучила     -  ціле 


—     137 


жпттс,  хоііліпчи  гя  поррд  ГНІМ  і:)  :).іпщлгппго  прап- 
дою.  ХнОаж  мало  їй  уіі;о  кари,  тнї  йрсхгії  цї.іот 
ЖІ1Г1Я?  ІЦр  бі.п.іи  її  кар^іти?  Як?  ІЬнцо?  ЯкіїіІ 
хоссії  буде  а  того?  ІЦо  поисріїсті,  гя?  ІЦі)  па- 
ііратіть  ся?  ІЦе  більш  їй  жалю  лаіідапати.  як 
мала?  Хпбаж  по  гтарала  ся  бути  диброт  госпо- 
динею?  По  дбала  про  ціло  господарстпо?  Хто 
апап,  якби  по  та  б|)Охня  п  її  житті,  чи  по  булаб 
попа,  як  питі,  а  лгобагами  подила  гп  і  азк  тоді 
песлапоіо   його   вкривала? 

Угпокоїі)  ся  цїлком,  примпрпп  ся  з  усїм.  Хо- 
тів ще  роамопити  ся  я  нею.     Лло  пжс  спокійно. 

Л  як  приііпіоп  до  хати,  )і.зик  якось  не  повер- 
тав ся  иа  ту  справу.  Очи  по  могли  дпвитп  ся  в 
той  Сік,  куди  вештала  ся  Докія.  Мовчав.  Думав, 
похаіі  так  забудоть  ся.  Краще  без  усяких  пояс- 
шоваппїв.  До  чого  договорять  ся.  .Знають  уже 
все;  і  він  про  її  вчинок  і  вона  про  його  думки, 
що  він  про  пеї  думає.  Краще  не  говорити.  Л  то 
люди  людьми.  Стануть  розбирати,  не  без  того,  що 
скипить  злість  і  жаль  у  його  серцї  і  він  ще  під- 
несе па  неї  руку.  ПощоІ  ІЦо  сим  направиті,  і 
Минуле  не  завррнеть  ся;  а  життя  між  ними  не 
буде.  Вчинить  ся  така  прірва,  що  такн  зараз  — 
хоч  він,  .хоч  вона  будуть  забирати  ся  з  хатп. 

Минуло  так  два  днї. 

Одно,  що  бачив,  то  те,  що  Докія  плакала,  ку- 
,ди  иї  повррнеть  ся.  .Іице  запухло,  очи  стали  чер- 
воні, мутиі.  Роботу  робить,  але  якби  спала  або 
якби  ходп.іа  в  горячцї.  Така  сумна,  що  жалко 
дпвитп  ся  па  неї. 

Одного   вечера  оппнилп   ся   в   хатї   самі  обоє. 


—     138 


Дїти  загуляли  десь  па  ґроготї,  Марійка  коло  мар- 
жшіп. 

Він  тіСіірап  ся  па  піч  до  зіімаркп.  ІІіпгла  трі- 
вогг",  порх.чми,  що  показали  ія  поіжп.  Годї  липіатц 
так  маржпігу  без  опіки.  ІІолоиппаип  нпали  спїгп 
—  маржппа  па  зіімарцї  —  и  диох  місцях.  Є  там 
наймптп,  але  без  господаря  по  буде. 

Чекап  па  псчорю. 

Нараз  Доіііи  поіісртаг.ть  ся  під  печп,  паде  пе- 
ред ШІ.И   па   ко.Гіпа  і)  залііпасть  ся  слїзмп. 

—  Тапасїіо,  караііто  мене,  яіг  зпасто,  пбііОте 
пенс,  але  не  вбнваііте  дптппи.  Що  вона  бідиа  за- 
випила? 

Мовчав,  нахшоппвшпсь.  Знав,  що  така  хвиля 
мусігть  пріїііти,  лідав  на  неї  і  боян  ся  її.  Волів 
бп,  піоб  по  приходила  була.  Давно  вже  була  в  нього 
постьвова  не  обзивати  ся.    Хотїп  її  додгрікати. 

—  Вона  злаіоди.іа  ся,  бідненька,  до  весілля, 
не  ломіть  їй  життя. 

По  втерпів.     Підскочив  па  ослопї  і  промовив- 

рІЗЕО. 

—  Що?    До  якого  весілля?    з  ким? 

—  з  Василем. 

—  Докіе ! . . . 

Крикнув  так  грізно,  що  покотила  ся  головою 
на  ослін  та  вдарила  нею  з  уссї  сплн.  її  душі  бра- 
ла ся  розпука.  Відчула  в  його  голосі  погрозу, 
щоби  не  паисила  ся  пробувати  вмовляти  в  нього 
брехні.  Страшну  погрозу.  1  зрозуміла  її.  Мусїла 
рішити  ся:  або  так  заговорити  до  нього,  щоб  по- 
вірив їй  на  віки  і  признав  раз  па  исіди  Марічку 
своєю  дцтшіою,  або  —  признати  ся  до  усеї  правди. 


139     — 


І  нараз  стала  жалупатії,  що  аачігпала  бсгїду.  За 
скоро  що,  або  за  пізно.  За  пізно  тому,  що  треба 
було  зараз,  під  поріппм  пражіннсм,  боронптп  спосї 
чести,  ппстуиіпн  ироіи  пїісчс'мної  брі'хнї  Інана,  а 
коли  сього  не  вчинила,  треба  взко  було  виждати. 
Танасїй  за  тих  скілька  днів  наболів,  але  що  не 
зараз  пореболїб. 

Ось  такі  невеселі  думки  карбулплп  ся  їй  по 
голові,  коли  ридання  грудь  ЇІі  рпзрпна.ш.  Чула, 
як  Танасїй  сопе  злощасно.  Як  гнїи  і  лють  під- 
ступають йому  до  серця.     Иахкап  завзято  люльку. 

Треба  було  рішити  ся  сяк  або  так,  але  хутко. 
Всї  її  .міркування,  що  їх  укладала  і.лп  в  голові 
та  думках  уже  від  скількох  диїв,  нараз  розсипали 
ся.  Показали  ся  пусті,  без  основи.  Треба  було 
все  на  ново  передумувати,  а  тут  по  було  коли.  ' 
Підвела  ся  і  промовила  непевно: 

—  Усе  те,  що  говорив  Іван  —  брехня. 
Заперла   дуг   V    собі   і   ждала,    що   скаже   чо- 
ловік. 

Танасїй  мовчав,  нахнюпив  ся  ще  більше  і,  не 
дивлячи  ся  на  неї,  промовив: 

—  Вже  радше  було,  Докійо,  не  зачинати  бре- 
хати.    Знаєш,  що  я  тобі  не  повірю. 

От  тепер  вона  відчула  всю  нопрап.ду  Івано- 
вої клевотп,  повтореної  так  спокійно  Тапасїеи,  в 
таким  переконанисм.  Вона  не  моїке  стерпіги  сього. 
Най  дїеть  ся,  що  хоче,  мусіть  боронити  ся.  Ста- 
нула випростована  перед  Танасїем,  ковтнула  остан- 
ні сльози  і  стала  говорити,  обурена  в  своїй  жіно- 
чій гордостп. 

—  Я  кажу  вам,  Таиасїю,  що  те  все  неправда. 


'\Л 


!')1 


г 


—    140 


що  гопоріш  Іпаи.  Я  служила  в  нього,  то  правда, 
але  він  по  в  голові  мопї  був.  Я  й  не  днвіїла  ся 
Иа  нього.  Я  спою  роботу  робп.іа  і  бі.іьш  нічого 
не  знала.  В  нього  була  молода  жінка  і  він  коло 
неї  заходив  ся.  Я  йому  се  до  очіїй  скп.ку  не  раз, 
десять  раз  і  нрслави  .на  србо  наводити  не  дам. 

Танасїіі  підвів  на  неї  свої  очи  і  поглянув  зди- 
вований.    Та  в  туїк  мить  відповів  їй  спокійно: 

—  Ля  тобі,  Докіє,  кажу,  що  пуста  твоя  бе- 
сіда, я  тобі  не  йму  вірп.  Шкода  навіть  про  се 
говоритп. 

Внймпв  сїрнпк  і  почав  закурювати  .тюльку,  що 

погасла  була. 

А  Докія  зрозуміла  відразу,  що  треба  їй  сказати 
все,  вже  не  на  те,  щоби  ратуватп  собс,  свою  сла- 
ву, але  щоби  не  ставіггп  загороди  проміж  доньку 
й  Василя.  Вона  не  могла  зрозумітп,  чого  хоче 
від  неї  Іван.  Яке  в  тім  дїло?  Ллє  не  могла  ста- 
вати спокіііпо  до  боротьби  з  його  брехнею.  Ли- 
шала все:  най  само  лагодить  ся.  Та  тепер  уже 
не  пора  було  вагати  ся  та  вижидати.  Танасїіі  ска- 
зав свос  останнє  слово.  Не  повіріггь  їй  ніколи. 
Змарніє,  зівяне  її  душа,  її  ІІарічка,  Пропаде  з  туги 
за  Василем,  по  звінчасть  ся  із  ним.  Така  жде  сєр- 
дешпю  доля,  ЯЕ  і  її  мамку,  коли  ще  не  гірша. 

—  Послухаііте  Танасїю,  —  промовила  злома- 
ним  голосом.  —  Прошу  вас,  вислухайте  все,  що 
вам  скажу.  —  До  кінця  мене  вислухайтз,  а  по- 
тім робіть,  що  хочете.  Хоч  можете  мене  вбігпі, 
хоч  мо;ксте  прогнати  із  хати.  Не  буду  противити 
ся.    Дише  дайте  менї  договорити  до  кінця. 

Танасїіі  хитав  головою,  приготованиіі  вчути  ще 


—     141     — 

раз  ті  самі   «іпевнення.    Але  так  його  просила  яш- 
лібно,   що  не   мав   сили  протішнти   ся. 

—  Іпан  ирехав  і  не  брехав.  Брехав,  бо  Ма- 
річка  не  с  під  нього.  Ллє  іі  не  брехав,  бо  вона 
не  ваша  донька. 

—  І  ти  ще  смієш  мепї  се  в  очп  говорити?  — 
ревнув  сі;ажеішіі  Таиасїіі. 

13  ііого  дуїні  увірвала  ся  остання  надїя  па  ра- 
хунок. Тепер  уже  не  має  себе  що  обмчнюватії. 
Правда  станула  перед  ним,  як  на  до.юнї.  Отже 
нема  в  нього  доньки.  Отже  брехня  була  в  цілому 
його  життї.  Хоч  як  спокіііний  хотів  бути,  біль 
розсаджував  ііому  груди.  На  силу  здержував  себе, 
щоб  не  кинутись  на  Докію.  Але  те,  що  вона  ска- 
зала, було  таке  страпіне,  що  рука  відказала  ся 
від  послуху.  Значить,  є  ще  щось  гіршого,  як  те, 
що  сказав  ііому  при  всїх  Іван! 

—  Я  вас  нросила  Танасїю,  щоб  ви  позволили 
мені  договорити  до  кінця. 

—  Пусте!  —  махнув  рукою  зрезлґиований  Та- 

нас'ій. 

—  Ви  може  одно  пригадаєте  собі,  хоч  то  дав- 
но було,  дваііцять  років  минуло!  ІІо;ке  пригада- 
єте собі,  що  я  не  хотіла  ні,ддаватп  ся  за  вас.  Ви 
мусите  собі  се  пригадати.  Мене  силою  завели  під 
вінець.  Мої  родичі  бачили  одно:  що  вп  богатир. 
Я  хоч  с.іужпла,  також  не  була  остатна.  І  поля 
було  дещо  і  хата  нова,  а  наіідужче  те,  що  я  була 
молода,  здорова  і  гарна.  Пригадаііте  собі,  Тана- 
сїю. Як  дпвите  ся  па  мою  Марічку,  пригадайте  со- 
бі, чи  не  була  я  така,  як  вона?  І  ви  наважили 
ся  засватати  мепс.    Не  дивилп  ся,  що  я  не  хотїла 


(і 


;!„:    :і 


142    — 


й  чути.  Умовили  ся  ваші  дедьо  з  моїм  і  повели  нас 
під  вінець. 

Танасій  слухав  і,  відгрібаючи  всї  свої  спомини 
з  забуття,  не  міг  не  признати,  що  все,  що  ска- 
зала Докія,  була  щира  правда.    Але  щож  далі? 

Не  ждав  довго.  Спокійно,  якби  муха  бренїла, 
почала  далі  говорптп  Докія: 

—  А  я  не  тому  не  хотїла  йти  за  вас,  щоб 
не  похочувала  вас,  але  тому,  що  ми  любили  ся 
вже  довший  час  із  Ннколаєм,  із  онтим,  що  сидить 
там  третя  хата  від  нас. 

,  Тапасїй  мов  ударений  несподїваною  думкою, 
повернув  голову  до  вікна.  Але  не  бачив  нічого. 
Похнюпив  ся  і  слухав  далі.  А  Докія  ледви  гово- 
рить, а  він  слухає  із  запертий  віддихом. 

—  Доки  Николай  був  тут,  я  пручала  ся,  але 
прийшла  осінь,  його  взяли  в  рекрути  і  ви  тямите, 
як  я  нараз  пристала  на  все ... 

Замовкла.  А  потім  вибухнула  голоснимриданнєм. 

—  Менї  соромно  було,  Танасійку,  за  мою  ді- 
воцьку славу  І  Я  мусіла  покрити  свій  дівоцький 
гріх.    А  що  ви  вперли  ся,  я  не  перечила. 

Настала  гробова  мовчанка. 

Докія  впала  на  ослін  коло  печи  і  закамявїла. 
І  Танасїй  сндїв,  оперши  важку  свою  голову  в  до- 
лоні. В  печи  погасло.  Темрява  запала.  Дітвора 
вбігла  в  хату.  Счпнпла  гамір.  Ніхто  не  обзивав 
ся.  Почала  плакати.  Марійка  вернула  з  вечірнім 
П0Д06М  від  коров.  Дивить  ся  на  родичів  і  не  ро- 
зуміє нічого. 

Нарешті  Тапасїй  підвів  ся  їіа  сплу  з  ослона  і  ви- 
йшов із  хати,  холпбаючи  ся  то  в  сей,  то  в  той  бік. 


и. 

Вже  другпй  тпждепь  добігав,  як  Тапасїй  на 
зпмарцї.  Цї.іу  динну  обходить  марлспну,  годує,  до- 
зирає, доїть  корови,  ґлсдлсо  молоко,  аж  пакар  з 
дива  пііііти  по  може.  Що  стало  ся  господаревп? 
Він,  як  божніі  рік,  ні  на  полониш  місця  не  загріє, 
а  вже  до  зи.маркн  павідуєть  ся,  як  піде  трівога  і 
то  загляне,  накаже  сокотптп  ся  і  пішов  за  своїми 
дїламп.  У  нього  маржнна  хоч  і  великий  маєток, 
алеж  він  на  то  трпмас  вакаря  і  леґінїв,  щоб  са- 
мому за  нпшпап  ділами  ходити.  Все  любить  мати 
вільну  руку.  Л  то  вже  другий  тиждень  минає,  як 
прийшов  у  верх  і  анї  гадки  пе  має,  що  там  у  селї 
він  полишив  хату.     До  чиста  забув  на  неї. 

А  прийде  ніч  —  не  спить  ся  йому.  Андрій 
на  те  й  ватаг,  щоб  годину-дві  передрімати  з  ве- 
чера,  коли  ще  споісііїно,  а  як  уже  всяка  звір  за- 
чинає буиіупати,  його  вже  соп  не  бероть  ся.  І 
чує,  як  довга  ніч,  Танасїй  повертасть  ся  то  на  сей, 
то  на  той  бік,  анї  в  гадцї  йому  здріматн  ся.  Стогне 
так  гірко,  що  аж  жалко  слухатп.  Що  з  ним  таке 
почпнило  ся?  Говорить  щось  зі  собою.  Було, 
Андрій  слухає,  а  далї  стане  йому  асалко  госпо- 
даря —  заговорить : 

—  Ви  не  спите,  Танасїю? 


і      І 


—    144 


Думає,  що  обізветь  ся.  Ні.  Замовкне,  при- 
кине ся,  буцї.м  то  він  сшггь  і  лише  крізь  сон  таке 
говорив,  чи  стогнав.  Твердиіі  чоловік.  Мас  якусь 
біль  у  серці,  а  зачинив  її  глибоко.  Не  показує 
світовп. 

Лндрііі  почував  жаль  до  нього.  Він  у:кв  пят- 
наііцятий  рік  ватагус  у  Танасїя.  Мас  право  жа- 
дати, щоби  Танасїіі  був  із  ним  щпріщміі.  Не  хтож, 
як  він,  придбав  їанасієви  всликпіі  паіі  його  ма- 
єтку. Коли  іі  не  ввесь.  Твердий  чоловік  сей  Та- 
насій!  Иргі,:ю  твоєю  і^орпстуєть  ся,  а.те  за  лю- 
дину тебе  НІ    мас. 

Старий  ватаг  повернеть  ся  до  стїни  і  думає 
над  злоденпою  своєю  долею  наймита.  Знають  те- 
бе лииіе  тоді,  як  стануть  говорити  з  тобою  за  мар- 
яшну  та  за  добуток  із  неї.  Ллє  як  ти  забагнеш 
поговорити  до  душі,  покаїкуть  тобі  твоє  місце. 
Щож?  Не  треба  більше  зачіпати.  Як  йому  лекше 
здавити  в  собі  своє  горе,  нехай  і  такі  Л  видно, 
не  мале  горе  в  нього  на  душі,  ко.ш  утік  із  села 
тай  заховав  ся  у  верху.  Побила  його  доля  відай 
не  легонько. 

—  Болсеньку,  свята  твоя  воля  І  —  зітхнув  гли- 
боко  Андрій  і   знов   повернув  ся   лііцем  на  хату. 

Він  має  також  свою  журу,  а  от  якось  її  дви- 
гає. Гірко,  нораз  так  йому  гірко,  що  пішов  би 
світами,  але  тверда  в  нього  воля.  Здавить  груди, 
і  замовкне  його  лсура.  Відай  уже  так  йому  судило 
ся.  І  хто  знає,  чи  не  через  Танасїя  він  так  зба- 
вив собі  жіітгє.  Оженив  ся  перед  пятьма  роками, 
жінку  взяв  молоду,  лиш  би  тримати  ся  хати  таіі 
заробляти  на  проішіток.    Перебули  обоє  до  весни. 


146 


й  :■* 


Лишив  був  і  Тапасїя  і  його  маржіїг  у.  А  прийшло 
до  Юрія  —  запахла  ііому  полонина,  Банно  ііому 
стало  без  тих  вітріи  полонинських.  Як  па  йіду 
Танасїп  з  хати  не  вступаєть  ся: 

--  Не  лишиш  ти  лоно,  Андрію  1  Десягь  років 
тп  в  мене  вакарив,  як  я  пішліо  без  тебе  свою  мар- 
ашнку  горіщамиї 

Боронив  ся.  \(;ч  як  його  перло  п  верхи  — 
не  давав  ся.  Бій  оікепив  ся.  Не  на  то  брав  жінку, 
щоби  її  лишати  па  цїле  літо. 

А  Танасїіі  своє : 

—  Ти  мене  без  ножа  потинаєш.  Кого  я  найду 
собі  за  тебе!  Хто  моиї  мою  працю  убезпечить  так, 
як  ти? 

Доти  мулпв,  доти  просив,  аж  Андрііі  подав  ся. 
А  молода  жінка  сиділа,  слухала  і  повчала.  Дурна 
була  І  Не  знала,  що  таке  жити  без  чоловіка  ціло 
лїто.  Не  знала,  що  їіі  казати.  А  найбп  слово.м 
була  обізвала  ся  —  він  був  би  остав  ся.  І  цїле 
його  жпттє  булоб  поплило  пнакшо. 

А  може  так  мало  бути?  Може  йому  вже  таке 
від  Бога  судило  ся? 

Пішов.  Що  тужно  йо.му  було  зразу,  а  що  вже 
потім  вхопило  його  полонинське  яснттє  немов  клі- 
щами за  душу.  Вік  скоро  віднайшов  свій  світ. 
Забув  про  село,  про  хату,  про  л;іпку.  Часами  як 
згадав,  рвав  ся,  як  із  прнпона.  За  ніч  пішов  би 
в  село  і  вернув  би.  Але  знав  свій  твердни  обо- 
вязок.     Досидів  до  осенп. 

А  як  зійшов  у  село  —  богато  відмінило  ся. 
Жінка  зібрала  дещо  з  грядок,  порала  ся  в  хатї. 

Рубають  Л!с.  '^^ 


■!І 


І  'І 


146     — 


але  пї  вона  з  ним,  пї  від  із  нею  по  мали  що  го- 
ііоріїти.  Вій  їіі  оповідає,  яке  його  жііттє  було  в 
полонині',  вона  слухас  ііого  бесіди,  але  свою  ро- 
боту робить.  Хто  його  ЗНРЕ,  чп  й  чула,  що  він 
їй  оповідав.  Щобп  словечко.ч  обізвала  ся,  щоби 
раз  загоіюрпла  про  епос  жіітто.  Снувала  ся,  як 
немопа,  по  хаті.    Л  і)ін  —  якби  чужий  їй  був  І 

Став  заглядати  до  Тапасїєвої  зіімаркп.  Там 
є  з  ким  погопорптп.  До  душі  одні  одіти  пере- 
дають свою  мопу.  Там  так  цікаво,  коли  згадаєш, 
що  разом  ііс'рржилп.  Очп  горять,  душа  втвирасть 
ся  і  поїдав  мппулі  спомини.  Л  стануть  говорити, 
що  ікдо  ї.ч  ще  до  весни,  яка  буде  весна,  чи  довго 
зима  тримати  ме . . .  Так  весело  було,  що  Апдрій 
не  одну  піч  і  заночує,  далї  й  тижнями  но  пока- 
зувть  ся  до  хати. 

Л  прийшла  весна,  у  нього  вже  й  гадки  не 
було,  щоб  міг  не  піти  и  ио.іоиину. 

Коли  вже  мали  гонити  маржнну,  зкіика  зда- 
валось нетерисінвила  ся.  В  одно  розпптуо,  коли 
вже  підуть  у  верхи.  Аж  днвпо  йому  було.  Тс^ер 
присяг  би,  що  вона  вже  но  могла  діждати  тої  го- 
ді шп. 

Пішов,  якби  пїколи  й  не  могло  бути  ппакше. 
Жив,  як  жнв  парубком:  цїлою  душею  при  мар- 
жпнї,  при  тих  статках  свого  господаря.  А  вернув 
в  осепи  —  застав  пусту  хату.  Вже  по  дорозї  щось 
якби  нашіптувало  йому :  чоловіче,  лишив  жінку 
і  не  зпасш,  як  вона  раду  собі  дає.  Чим  блище 
хати,  тим  йому  ставало  маркітнїп;е.  А  як  при- 
йшов і  найшов  пусту  хату,  здавалось  йому,  що 
ішакше  й  не  могло  бути.     Неначе  ждав  на  те. 


-     147    ~ 

Ходив  до  неї,  вгопоріопап.    Не  хотіла  всртатп 
-  Не  будуж  я  ввесь  вів  мовчати  в  твоїй  хатї 

р.ш.ТГ;о  ""  ^'  '^  ''''''  '"''■'>  ^  ^"^'о^о     ' 
рити,    ь  до  кого  словом  обізвати  ся. 

Але  він  законний  її  чоловік 

Якеж  п  ж„„е  буде  з  чужим  чоловіком? 
ик  Ьог  дасть,  таке  буде. 
Шкода  було  далі   говорити     Ваипт,    „,„ 
..  ,...р„  „■  С.„.  до  „<,.'     л  .оіГ„,Г."" 

»  ...го,   ..   „.р„„  „р,,,^^  шш 

;.===■£»  -г  - 

ючи  жінку,  дпвпти  ся   як  пп„,  '^  "У'  '"■ 

вік   свій  марнує      Нага'вТпГ  "''""'"'  '"°-^°"°«' 
вернеть  ся,  в^і/їй  м"а  ГнГі;    н^ГГ^,    ^^^ 

^оГ^^Г"''  -'  --  --  »---^" 
Слухала,   слухала  уважллво,   нарешті  мовить: 

10* 


і;  'і 


І 


—    148 


—  Добре,  верну  ся.  .\  но  будеш  мене  збит- 
кувати ? 

—  Криіі  мене,  Господні  Таж  я  Бога  но  мав 
бп  в  сорцї.  Хибай;  ти  ппииа,  що  тобі  скучно  в 
моїй  хаті?  Ото  би  я  буї'  поганпн,  якби  я  паль- 
цем кпгінув  тебе  І 

Як  стояла,  скочила  в  хату,  зібрала  свос  лу- 
диниє.     ІЗі.і  клунок  па  плечі  —  в  дорогу- 

Зараз  стала  порати  ся  коло  хати  і  в  хатї. 
Привела  все  до  ладу,  але  одно  пін  бачить:  чузкі 
всип  собі.  Нї  мови,  нї  розмови.  Спдять  тай  коя;де 
свою  думку  думає.  А  вона  з  кождим  дном  стао 
сумнїща;  задумусть  ся,  від  роботи  відривасть  ся 
і  нї  з  того,  нї  з  сього  сльозу  втирав  в  очех. 

А  далі  каіке  йому : 

—  Таки  ми  не  будемо  жити  вкупі. 

Хоче  розі^оворнти.  Не  йде.  Не  Судомо  і  не 
будемо. 

—  Ми  не  дібрали  ся. 

—  І  не  жалко  тобі  мене  кидати? 

Жалко,  Андрію,  —  мовить  і  погладила  його 
по  лпцї.  —  Але  я  ие  видер;ку  з  тобою.  Як  лишу 
ся,  то  колись  обвішу  ся  зі  скукп. 

Так  його  здавило  за  серце,  що  трохи  не  за- 
голосив. Але  яке  то  хлоповн  плакатні  Затиснув 
очи,  здавив  сльози  і  мовить  спокійно : 

—  Бог  пай  нас  розсудить,  хто  з  нас  прови- 
нив ся  І    Роби,  як  зпаош.    Я  тебе  не  спиняю. 

Вона  відай  по  сподївала  ся  такого.  Бачіггь 
ся,  думала,  що  він  ме  сварити.  А  як  почула  його 
спокійні  слова,  стала  гірко  ридатп.  Таким  залила 
ся  плачем,  що  йому  трохи  серце  не  розірвало  ся. 


—     149     -- 

-душу  .о„,  здаояло,  .ак  і  со.а  „а  уса/Цї-' 

Приходить   у  по'іеп   V    \-лті' 
Т1ГО.П      -т"  '     '  '    ~    псчрря  злаго- 

Д'Копа     Л.л.ка  пригоіюріпг;  м  нього     І  ,іп<„/     7 
якось   зроОїио   ся   ігч    •.>■,,;!  '  "<»'У -'юбо 

лупап.  ^^  Ирш-орпу,,    її,   поцї. 

За,  гра   -   з„оп   воші   собі   б   добрі  і   з^г.,-,- 
Позавтра  також.  '         злагоді. 

Думас  -  „шіуло  ся  пжо  лп.хо.     І  в  хат.'  сп 
пішпп   г  ""^Р")™   _   зараз  покинув   би  вго   і 

П1Ш0П     би    Л;ИТІІ     т     Ііпт         л  »„  • 

Апдрііі   зітхнув   із   глибини   дуи.і      Нїно.и    „« 
МІГ  про  се  спокіііно  подумати 

Але  нехай  би  вернула  із  ни.м,  з  тою  д„ти„о«, 
було  би  для  „нх  троїх  що  їстні  ЗалраіиГв  бпі 
Ой,  як  бн  вш  працював  на  неї!  ^  "' 


г 


150 


Але  то  пусто.  Трпрр  уже  не  вернсть  ся  НЇКОЛПІ 
Тепер  уже  иопа  ііїко.иі  не  вернеть  ся  до  ньагої 
Шкода  думати  про  се  І 

Гепнув  собою  з  уссї  снлп,  аж  лавиця  застог- 
нала. 


Не  спалось  і  Тапасїьви.  У  нього  в  одно  та 
сама  думка  на  умі.  їіому  не  може  поміститп  ся 
в  голопі  те  все,  що  він  почув  не  що  давно. 

Довго  думалось  йому,  що  се  клевета,  що  Іван 
так  собі  кппув,  щобп  розбити  ту  спілку,  але  ось 
вийшло  щось  таке,  чогоб  не  був  сподївав  ся.  Ціле 
його  жптто  —  одна  брехня.  По  хаті  крутить  ся 
в  нього  тих  пятеро  дїтиіі  і  такі  пони  нараз  стали 
йому  чужі,  що  й  глянути  на  них  не  може.  Коли 
почув  від  Івана  гіркі  слова,  не  знав,  що  на  се 
сказати.  А  сьогодпя?  Що  то  дав  би  він  за  те, 
щоби  се  була  правда,  щоби  се  як  раз  була  правда. 
Був  би  бодай  спокійний,  що  Іван  раз  влїз  йому 
в  дорогу,  і  то  не  йому,  а  його  долї  і  край  усему. 
Потім  він  лсив  уже  своїм  життєм.  Ох,  Докіє,  До- 
кієї  чому  ти  вже  краще  не  згмо;  чала  всегої  За- 
багло  ся  тобі  сиоцідатп  ся,  розкривати  щиру  правду. 
І  що  мені  з  неї.  Іван  а  брехня  булаб  скорше, 
чи  пізніїце  показала  ся  і  я  успокоїв  сяб,  не  мав 
би  нї  жалю,  нї  грпжі.  Як  ікни  дваицять  років  — 
жив  би  і  далі.  А  тепер  що  на  то  все  казати? 
Знаю  вже  щиру  правду  і  що  мені  з  неї?  Мала 
бп  вона  мене  потішити?  А  як  се  лише  початок 
правди?  Як  се  лише  перше  її  слово?  Як  тп,  До- 
кійко,  ціле  жптте  не  зо  мною  жила,  але   з  своїй 


151 


любасом,  із  II 


що  як  я 


"колаом?     Хто  мопї  зп 


с'іітамії   іюліцноаі) 


ручіїть  за  се, 
,„  ..  ■  *■">    Я''  я   "оіоіпіиами 

ходив,  снігами  по  .-іїсах-  Лродип,  щоб  иридйати  т-бі 
І  ^ітям  масстка,  ти  рооила  то,  що  роби.іаб  кпж,^і 
"НИ.П  „а  г.оііому  ,шцї7  Я  з  хати,  ІІ,„.-о.,аи  у 
Хату  ?  •' 

Тапасїіі  ста..  роздуму,;,г,и  над  тич,  „к  то  .довго 
Никола  ,  по  жеиип  ся,  хоч  „ориув  „,й,ром  із  „ііі- 
ська.     І   що    лютїии.    їдь   почала    аптроюиати   ііого 
серно.    1Ьиі,р,ио  то  його  болїло,  що  ііого  обманю, 
вали  ц,ло  ж,то,     Як  би  то  ного  Докія  була  ну- 
стн;,а   ся,   як   он   ся,   і   та.   і   н(о  ,,осять,   діиця."! 
"X,   по  сказ,чв  ои  їй  і   марного  сло.ча.     Сказав  би- 
тако  вже  його,  як  і  пннм.х.    їонор,  чолопіче    со- 
коти ся,  щобн  не  розлила  ся,  і  „(об„  праці  твосї 
не  розтринькала  з  ліобаса.мн.     Сзяп  би  її  цупко  в 
рукн,  марного  гро„,а  по  дав  би  їй  без  того,  щоби 
но  знати,  на  що  но.срио.    Сокотив  сяб  був  доман,- 
пього  злодїя  гірні   чужого.     Бо  чужий,  ади,  зайдо 
в   комору   та   вичисті,ть,   то   ц   знасш,   н(о   обібрав 
тоое.     А  домашнїіі  розпускати  ме  твою  працю  „о- 

стати  ^""'  '"^  ''"""'  '''''  ''■'"^"'  ^''  "  '^^'''<''"  "°''=''"' 
Що  він  має  мастки?  А  скільки  то  його  працї 
могло  змарнувати  ся  так,  що  він  і  „о  знав  нї  про 
ЩО?  До  рахунок  тому  всому  за  цїлпх  дваЛцять 
ри,ив?  Лджож  виї  від^,ав  половиііу  господарства 
ЦІЛО  домашн«  господарство  у  Докіїні  руки  Оін' 
за  ВОЛИКІ.МП  дїлами  вганяв  ся,  куди  йо.у  було  к  :о- 
потати  ся  тим.  що  вона  зробила  з  молоком,  скі^ь- 
кн  його  було,  та  що  вона  за  нього  взял,-.!  Куд„ 
йому  було  иаглидагн   за   нею  І     Лджеж  він  ішв  її 


І;   і-й 


І  г 


15! 


ля     порядну     ГОГПОДППЮ,     піп     міг    ХПалПТП     ся    ТІШ, 

иіо  такої,  як  його  Докія,  поігіукати.  Ііопа  поза 
іпіи  не  бачить  спітаї  Ог,  як  піп  про  неї  гопорнв. 
То  яв  стануть  господарі  розпоиідатн  собі  Сі.  ї  кло- 
поти з  жінками  —  що  ся  на  .ііобасіп  тратить  ся, 
та  запнпасті.  ся,  нніііа  знон  .-.і.',  пкусь  зппчку,  а 
він  слухай  і  підсміхап  ся.  Нема  то,  бач,  іік  ІІого 
щастс!  Таке  пи;о  І'.ог  ііому  дап  за  псї  Ного  гру- 
ди, за  ту  запопадну  працю.  Л  от,  як  те  ІІого  ща- 
стс посмін.ш  С-!  над  ним  І  От,  якої  то  йому  за- 
грало! І  наічірпі  того,  що  пін  буй  упссь  час  слї- 
ПИІ1,  упесі.  час  ходнп,  як  запамо|)очспнй.  Бачнп 
цїлко\і  -  ,,і  ппііюго,  як  було  на  ділі.  От,  що  іІого 
нлііду;..  10  болить,  і  стидас,  і  п  лють  игапясі  Що 
вії!  П'Є  не  знас,  яка  то  вся  правда  його  життя.  Чого 
то  пін  ще  не  дізпаеть  ся  І 

І  що  ііому  дїяти?  Чи  пітп  домів  і  стати  бити 
ту  нсхтолпцю,  але  так,  щоб  їй  аж  печінки  від- 
стали: нехай  каже  під  разу  усю  правду.  І  або  вбв 
її,  або  махне  па  псе  рукою . . . 

Або  •  взяв  біс  корову,  най  бере  й  телицю.  Взяв 
двайцять  років  життя,  най  бере  спокій  що  й  тих 
останніх.  Тепер  бодай  зпав,  кого  мас  в  хатї,  буде 
сокотіїтн  ся. 

—  Ой  гірка,  гірка  менї  потіха  І  —  промовив 
із  жалем. 

Танасїй  став  наслухувати.  Така  звіяла  ся  ме- 
телиця, що  трохи  даху  пе  зірве.  Вже  з  вечера 
стало  мести  снїгом.  А  тепер  такий  вихор  зірвав 
ся,  як  серед  пайлютїщої  зими.  Так  нараз  вхопило, 
хто  то  сподївав  сяб.  Ще  до  позавчора  маржина 
пасла,  вчера  звіяли  ся  вітри,  стало  дожджіти,  а 


-     163      - 

СЬОГОДПЯ    ВЖР    СПЇГ      а    »тг.    ^,„ 

—  Лпдріїо,  чуєш?  '^-'ухатії. 

божа  сила!  '   ^     ^°  Р^з 

я„  ^~  ^1"  *'"  ""  ^"^  "^°  маржпна  заперта  то  » 
бп  такп  бул  дужо  ля.„,„й  за  „еї.    О    ,Тьш  п 

'шста,   якби  вопки   зашілп..  ^  '^° 

~  Або  який  вовкулака,   свят,  с»вт,  свят 

—  Свят  бси,  Господи ! 

Оба  почали  хрестити   ся 

усклііді:":'::;';^-^^;:^.:'"  ''-""^  '''''- 

"аПШль.  визначний  ДоТГр\Г  "ГсГ;  ^оГ 
роход.,„  хвилями  у  дико,  „овлошшо  вГ    -І  " 

т.       .'^""•'Р"'  т-і  "-іач  смерекових  велитиїв 

визи^г  л.;'Гй":;г'^"^"  ^-^^^  --^^°« 

ся  вловили  свої:ЛС::;—Гг  ^Г^" 
тп.  яка  звір  свого  жаліЛюго  в.п^я  у  стш оии    „ 


—     154     - 

ший  раа  схопплп  ся  оба  і  посідали  на  сбоїх  ле- 
жанках та  стали  наслухупатц.  Коли  вчулп  ревіт 
У  друге,  Тапасїй  засвітив  свічку  і  ооа  поставали 
коло  дверпй.  Іти,  чи  ні?  Колпб  іще  один  раз 
вчули  такий  голос   —  бозпошіїо  булпб  пішли. 

—  Не   знати,    де    наш   Білий?    —   піітасть   ся 
Танасій  притишений  голосом. 

—  Я   лишив   його   коло    загороди. 

—  Ану,  пок.іпчу. 

Танасїй  відхилив  дворі  і  крикпув  з  уссї  сили: 

—  Білий  І    Па  тут  І    Білий  І . . . 

Його  голос  якби  завмер  у  дикому  реві  вихрів, 
що,  здавалось,  зі  всіх  свігів  позлітали  ось  тут  по- 
між сї  верхи.  Але  хоч  який  вій  був  слабий,  за 
хвилю  можна  було  почути,  як  якісь  дужі  лапи 
почали  дряпати  в  двері  домівки. 

Андрій  відхилив  двері.  В  хату  всунув  ся  ве- 
ликий кудлач  білої,  а  радше  сїрої  масти,  увесь 
обліллепий  спїгом. 

—  Білиі'.,  са  тут.  Білку  І    На  І 

Кинув  йому  кусень  бурпшпика.  Пес  в  одній 
хвилині  проковтнув  і   дивить   сь  далі. 

—  На  тобі  щеі  —  і  зігоз  кинув  йому  скілька 
кусників,  один  ио  однім.  —  А  тепер  іди,  Білку 
пантруй  маржпни.  Всяка  звір  тепер  пшбає  собою' 
ще  нам  наробить  якої  бідгі.    Пд„,  Білку,  ііди. 

Пес  зрозу.чів,  чого  л-оче  від  нього  Андрій  і 
звернув  ся  до  дверий.  Ватаг  відчинив  двері  і  пес 
полетів  під  свист  вихру  в  напрямі  загороди. 

—  От  що  то  раз  щирий  сторож.  Ніби  то  ні- 
мина, а  розуміє  христяпипа  краще,  чий  не  одна 
людина.     От  так  буде  тепер  гонити  довкруги  зи- 


"арк„   цї,у  ніч.     Доки  його  голосу   не  ПОЧуш    МОЖУ 

СПОКІЙНО   спатн,   маржннї   не   станеть  ся   нС^і 
макове  зерно.  ^     '^ 

сторожами.   Най  -чдховуїоть  ся.   Бо  й  Білко  і  Лиско 
не  сьогодня,  то  запгра  „оги  простягнуть  і  „„  л„ 

про  кожду  найменчу  дршнпчку  у  господарстві. 

Загасив  світло  і  оба  полягали 

Та  яв  не  спало  ся  їм  досГ,  так  і  далі  бесіди 
не  уло  про  сон.  Але  ооа  потонули  у  свої  думи 
•  людського  голосу  не  чути  вже  бу.,0  до  рашу 
Лише  в„„в  вихру  і  стоіоии-плачі  с.днього  Га 
не  вгава.іи  до  світу     Чш-,  .,  „  '     -*     "'°  ^'са 

ЖУ0ЛИП1  л,п„,        ^'  ''"  """'  Д°«''а  зимова 

журлива  мова  дерев  і  вихру  і  добою  на  хатї  А 
вплітав  ся  в  „Єї  стогін  та  плач  шиб  у  вікГах '  о 
.X  заліплювали  в  одно  мокрі  пластинк,,  'ГГ'сум 
ш,   жалібні  відгуки  териіннїв  природії.     ^"     ^ 

вятп?''^^°'  ^""^  ''°'^°  ""'■УД'"'  Танасїй  розкладав 

;::^йГ  васиїь.""^'"  "™^'  ^^  ^-р'  ■ = -^ 

Привитали  ся.     Василь  непевним  голосом    Та 
насій  поздержливпм,  холодним  ' 

пана^р   <!"'""  °°''"'"  '^'"'■''''  ■''«""''■'•^а  ся  свіжа 

силя   спп  '"""■''•     ^"""""  ^^'"'"^   ^^  «собою   Ба 

силя   сполучило  ся   вражіннс   всїх  його   нещасть 
ЩО  звалили  ся  на  його  голову.    Не  був  б.ГкпГ 
сватав   його  Марійки,   не   зна'в  б"^  в'[,       ?      го^ 
того   що   йому  душу   ТЄП.Р   роздирає.    Ві",   радше 
ВОЛІВ  би  не  бачити  йоп,  .едер  на  оч„.    Тож'пТсля 


11 


—     156    -- 

звичайного  привіту  настала  прикра  мовчанка.  Ва- 
силь стоїть  посеред  хати,  ТапасШ  далі  роздуває 
ватру. 

Нарешті'  перший  промокпв  Василь: 
-  Я  був  вчора  у  вас  у  хатї  і  сьогодпя  вран- 
ці, казали,  що  ви  на  зимарцї. 

--  Чоловік  пильнує,  з  чого  має  х.іїб  їсти,  — 
буркнув  Тапасїіі  і   зпов  замовк. 

—  Л  хпбаис  у  цас  нема  Андрія? 

—  Лидрііі  свою  роботу  робить,  я  свою. 
Знов   мовчанка. 

—  А  я  хотів  заговорити  з  вами,  Таиасїю,  про 
всячину. 

—  Говори,  парубче,  я  слухаю. 

Навіть  не  глянув  на  цього.  А  то  „парубче" 
якось  дивно  звучало  в  ухах  Василя.  Танасїіі  давно 
вже  так  не  говорив  до  нього.  Уважав  ііого  за 
сина,  кликав  ііого  по  імени:  „Василю"...  „Василь- 
ку"... Сьогодня:  „парубче".  Як  до  чужого.  Гірш, 
як  до  чужого.  Бо  іі  чужому  так  не  сказав  би! 
Обілляв  Василя  студсною  водою.  Та  він  прпіішов 
за  ділом.    Треба  його  .тагодитп. 

-  Я  припіпов  поспитати  вас,  що  мемо  робптп  ? 
Аз  чим  то? 

-  Та.. .   з  віпчаппсм. 

Танасїй  поглянув  на  нього  адіївований. 

—  А  хпбаік  ти  не  зпасіїї,  що  маємо  робптп? 
Твій  дєдьо  сказав  своє  слпво  тай  уже  припечатав 
всї  наші  порахунки.     Ти  знав  се  не  від  сьогодня. 

—  Алеле  то  все  брехня,  що  дсдьо  паговорпв. 
Там  у  і.-ас  таке  пекло,  така  веремія  дома,  що  крий 
Господи. 


—     157     — 

-  Л   щож   модо   со  обходпть,   що  там   у  вас 
дієть   ся.  ■' 

Говорив  се  ЦІЛКОМ  спокійно.  Станув  па  тому 
ЩО  Ьан  сказав  правду  про  свого  Васп.ія  і  його 
ЛІарічку  І  ВІН  уже  по  має  тут  що  бі;іі,іп  говорити. 
Дмував  ся,  як  сміє  Васпль  узагалі  приходити  з 
сим  ДІЛОМ  до  нього. 

-  Л  вапіа  Докія . . . 

-  Ти  мспі,  парубче,  лиши  раз  на  завсїдц  всяку 
гадку  про  Марійку.  Л  те,  що  баби  говорять,  нї 
мені  не  йде  в  голову,  НІ  ти  собі  тим  голови  не  за- 
вертай. ІП1ІІ  дсдьо  сказав  раз  і  вже  ніхто  того 
не  відказке.     Навіть  він  сам  нїі 

Довга  мовчанка.  Ватра,  над  якою  прів  Та- 
насій,  стала  розгорюватц  ся.  Фоя,  що  намокла 
була  на  снігу  починає  обсохати  та  спершу  ку- 
рить, потім  блимає  полумям.  Танасїй  всю  свою 
увагу  звертає  на  неї.    Якби  нікого  пе  було  в  хаті. 

-  То  мц  вже  момо  розходити  ся,  Танасію? 
-  Як  гадкуєш,  леґіню.    Відай,  що  так,  колп  ще 

не  розійшлп  ся. 

-  А  я  забрив  почерез  вас  у  біду,  тай  не  знаю, 
що  діяти. 

-  Почерез  мене? 

-  Та  ніби  так. 

У  якуж  то  я  біду  тебе  встромив? 

-  А  в  той  спілковий  бутии. 

-  А  чи  не  ти  то  мене  хотів  у  нього  убрати? 

-  Я  думав,  ви  поможете  грішми. 

-  У  мене  не  було  з  тобою  такої  бесіди 
Знов  .мовчанка.    Танасїй  пішов  до  шіпчинп  під 

хатою,  тис  дров,  та  приставив  їх  до  ватри     Те- 


ч 


1, 


и 


-    168 


пер  став  виливати  молоко  із  деревляної  посудини 
у  великий  мідяний  котел,  та  завісив  його  над  ватрою. 

—  Щож  я  буду  тепер  з  усім  тим  чинити?  — 
питасть  ся  Василь. 

Нема  відповіди. 

—  То  так  приходить  ся,  що  або  ніж  до  горла, 
або  таки  просто  до  крименалу.  В  запоруку  по- 
клав усї  спілкові  гроші,  ВСІ  паї  —  тепер  роботи 
нема  з  чпм  зачинати.  А  люд'т  так  мене  вже  на- 
пастують,  що  вчера  трохи  мене  не  побили.  Я  мав 
іще  всю  надію  на  вас,  пане  Танасїю.  Змилуйте 
СЯ  надо  мною.  Поможіть,  ради  Вога.  Молю  вас. 
Ратуйте  мене,  не  дайте  загибати  мені  й  тим  лю- 
дям, що  пристали  до  моєї  роботи. 

—  Трудно  буде,  парубче,  щоби  я  пхав  ся  в 
несвое  діло. 

—  У  мене  була  ще  вся  надія,  що  все  пока- 
жеть  ся  брехнею.  Що  ви  звінчаєте  нас.  І  як 
обіцяли,  пристанете  з  своїм  паєм  до  спілки.  Тепер 
ви  розбиваєте  ту  надїю.  Лишаєте  мене  одного  а 
самими  ворогами.  Вопао  мене  найрадше  з  якої 
кручі  та  в  ріку  кинули,  якби  не  то,  що  ще  таки 
надїють  ся  на  поратунок.  А  що  буде,  як  я  не 
зможу  нічого  вдіяти?  Танасїю.  Вислухайте  мене  І 
Беріть  усе  діло  в  свої  руки.  Вам  се  не  першина. 
Ви  не  один  бутин  рубали.  Самі  всім  орудуйте.  Я 
все  вам  віддаю.  За  наймита  у  вас  стану.  І  руки 
і  голову,  цілого  себе  віддам  вам  —  робіть  зо  мною, 
що  хоч"те,  лише  не  збиткуйте  мене,  не  збавляйте 
того,  що  я  вже  зачав  на  спілку  із  вами. 

—  Я  з  тобою,  Василю,  до  спілки  не  ставав  І 
Ти  завсїди  май  се  на  гадцї. 


—     159     — 


—  Як  вп  мепо  не  заратуЕте,  так  ніхто  не  по- 
ратув  іГі  мене,  нї  тих  люднії,  що  поскладали  паї. 

—  Я  тобі  скажу  свою  гадку,  а  ти,  хоч  слу- 
хай, хоч  роби  собі,  що  гадаєш:  я  па  ту  спілку 
не  дам  анї  зломаного  гроша.  І  саа  не  му  переби- 
рати- бутіїпа.  У  мене  нема  до  того  пї  сплц,  нї 
охоти.  Так  мепї  все  попутало  ся  в  моііому  жпттї, 
що  дурпіїй  би  я  був,  щоби  ще  гіршу  кару  братії 
на  свою  голову,  як  у;ке  маю.  Слухай,  що  я  тобі 
кажу  раз  па  всїгди:  ДІарічки  пе  дістанеш  і  пусто 
собі^з  нею  не  заходи  І  Л  грошпй  я  тобі  не  дам, 
хочби  тп  мав  таки  пропасти  зі  своєю  спілкою. 
Але  я  дам  тобі  раду.  Тп  маєш  дєдя.  Най  він  тобі 
поможе. 

—  Ой  тож  то  вп  монї  порадили  І 

—  Не  в  лад?    Я  з  своїм  назад. 

Коли  пебаром  потім  Василь  впйшов  із  хати, 
Танасїй  почув  якусь  полекпіу  на  серцї. 

Помстив  ся,  як  міг,  і  як  знав,  па  найбільшому 
свойому  лороговп  Іванови  Руспакови.  Помстив  ся, 
бо  вбив  йому  сппа.  Вія  знав,  він  певен  був  того' 
що  Василь  навіть  не  піде  до  дєдя  в  сьому  дї.ії.  Але 
й  знак,  що  тепер  жде  його  загпбіль.  Як  любив 
його  до  недавнього  часу,  так  тепер  ненавидїв  його. 
Просто  радїв  би,  якби  довелось  дивпти  ся  на  його 
упадок.  І  то  лише,  щоб  таким  способом  дивпти 
ся  на  терпіння  Марійки  й  її  матери,  Докії. 

Якась  дика  пристрасть  заграла  в  його  серцї. 
Що  до  тепер  він  мучив  ся,  терпів,  страдав,  що  нї 
думки  спокійної  в  нього  не  було,  нї  сну,  нї  ро- 
боти, так  тепер  заволодїло  нпм  одно  грізне  по- 
чуваннє  местп.     Йому  здавалось,  що  якби  вся  Ва- 


і 


„і. 


—     160 


сллева  робота  пропала,  якби  він  дістав  ся  до  кри- 
меналу,  він,  Тапасїіі  сказав  би:  бачиш  братчику, 
Іванчпку,  куди  ти  зліішов  зо  своїм  розумом,  зо 
своїми  грішми!  Тііііі  сііи  гиис  у  крпмоналї.  Як 
злодїй.  Як  драбуга.  Ще  й  ти,  братчику,  на  ста- 
рости літ  туди  попадені.  А  до  Марічки,  братчику, 
тобі  зась  І  Та  нахваляв  ся,  що  ти  її  сплодив,  гро- 
ми па  твою  голову  І  Земля  би  твоїх  костий  не 
прнймила І 

А  свого  Василя  ти  встеріг  від  крпмоналу? 

А  тій  суцї,  Докії,  сказав  би:  адиі  Ти  гадала 
що  гріх  твій  тобі  минеть  ся?  Одно  в  кримепалї 
гниє  за  твої  гріхп,  а  друге  до  спвої  коси  досидить. 
Ти  собі  за  Николаєм  ходи,  щоби  зволяв  їй  вінчати 
ся.  А  я  тобі  ще  покажу,  що  я  маю  над  нею  силу  І 
І  над  тобою!  Гонити  му  від  хати  кождого,  хто 
сюди  навернутись  загадав  би!  Що  міг  я  твоїй 
доньцї  помогти,  то  тепер,  дарма,  що  вона  лише 
твоя,  але  я  зможу  їй  ще  дати  почути  свою  руку ! 
І  тобі  враз  із  нею! 


ПІ. 

Зима  впала  нагло  і  в;:яла  на  диво  гостра.  Що 
мело  снїгои,  такі  високі  кучугур»  попасіпіи.ю,  що 
люди  порпались  у  снігах  ледви  дойупа.іпсь  із  нп.ч. 
А  вихри  ЗВІЯЛИ  ся  такі  люті,  що  дерева  до  долу 
гнули  ся;  тут  і  таи  ломило  вершки.  Врешті  по- 
тис мороз.  Ніхто  вже  з  хати  не  показував  ся. 
Хиба  ті,  що  їх  гонило  якесь  діло. 

І  ось,  як  покупніо  у  Василевому  краму  бігма 
так  почали  заходити  спільники.  А  у"  всіх  на  устах 
одно  пптанне:   коли?... 

Наіівища  пора  забирати  ся  до  роботи,  а  го- 
ловний керманич,  душа  цілої  спілки  -  мовчить. 
Сидить  1  нї  про  що  не  думао.  Ніякого  слова  від 
нього  не  добудеш.  Мовчить  на  всї  запити.  Слу- 
хає без  того,  щоб  противити  ся,  ВСІХ  докорів.  Якби 
не  до  нього  звертали  ся.  Якби  й  він  сам  був 
одним  13  тих,  що  мають  право  докоряти  когось. 
Люди  сходять  ся,  рад.чть,  говорять,  нстерпелнвлять 
ся,  жалують  ся,  що  час  минас,  гримають,  а  Васіпь 
мовчить  і  нї  чичирк.  Якби  не  про  нього  бесіда. 
А  розііідуть  ся  —  він  дає  волю  своїм  думкам 
свому  жалеви.  ' 

Станув  на  роздорожжю.    ІГї  взад  завернути  нї 
наперед   поступити.     Побачив,    що    сили   за    слабі 


Рубають  Ліа 


11 


-    162    - 

бояв  ся  йти  на  ііепопно,  більш  того,  на  пропаще. 
І  завернути  ніяк.  Поперехрещувано,  поперемішу- 
вано ВСІ  йоію  рахунки,  всї  міркування.  С  добавку 
власне  горе  сшінлло  його  в  роботі.  Думав:  оже- 
нить ся,  введе  жінку  в  хату,  розживеть  ся.  Все 
одним  ударом  розсипало  ся.  Зруйновано  всї  його 
надії  на  родинне  щастє.  І  як  сильна  була  біль 
його  особиста  —  забувала  ся  в  загальнім  горю. 
Він  один,  а  там  десятки  надій  похоронено.  Ще 
Й  не  знати,  як  буде.  Заложено  гроші  —  а  як  при- 
йдеть  ся  доповнювати?  Стягати  паї  запоруки?  Ни- 
щити  і  так  найгірших   злидарів. 

Л  тут  що  не  отворять  ся  двері  —  один  із 
них,  із  тих  загрожених,  стає  перед  ним,  як  докір 
його  необережної  роботи.  Далї  другий,  третій.  За- 
чинають ся  звичайні  бесіди,  дорікання.  Переслу- 
хати годї  ту  розжалоблену  бідноту.  Підуть  одні, 
приходять  инші,  одні  за  однп.чп. 

Добро :  ще  не  зачади  лаяти  ся.  Зима  що  йно 
зачала  ся.  Ще  й  не  зима,  а  пізна  осінь.  Ще  ні- 
чого не  втрачено.  В  иншому  часї  ще  й  не  зачи- 
налиб.  Л  ті  сніги  гонять  людий  із  хати  і  то  все 
опиняєть  ся  у  нього. 

Почав  попадати  в  розпуку.  Бачить,  що  взяв 
на  свої  плечі  тягар  над  силу.  Такого  не  міг  спо- 
дївати  ся.  Годї  було  все  передвидіти.  Усе  завзяло 
ся  проти  нього.  Нї  поімди,  нї  поратунку.  Одні 
жалї  й  безпросвітні  стогнання,  а  там,  звідки  міг 
би  йти  який  ратунок  —  упір,  завзятте,  а  ще  з  ин- 
шого  боку  злість. 

Згадав,  що  йому  не  першина  йти  на  перебій. 
Від  коли  став  парубочити,  він  усе  був  на  сім  шля- 


—     163     — 

ху  боротьби.     Зачав   собі  із  Січт     Р,  •     . 

оя  його,  всї  статочні  гослодарі  ™„,„  Г"'"'  '"^■" 
опер  ся  на  мотоґ,-    Г,;г7^  ^""^  ~  "'« 

ва-      І   ,„  •^'  за-'ожігв,   молодих  агуоту 

Пр.і^1^^::^-Г'-^-"^. 
нують  „рац„  скількох  років  -  "сту^а'Г. 'я     П '" 

ЗачГв  а    сТілГГ'Тк'''""^  '""^''™"- 

-ця  не  ^е  о™^а*;я^ГсГ/Vл^;•   "^Р^"" 
^-их  основах,  н^о  нї^цо' П І  ГоГбаГ  ™ 

-  Як  Гегр'::.оГ~  Гна;•Гі''"^"■ 
^^е11."™"-'''^-— .^-^віГв^- 
до  б^~- зверїїГо'д'^™  "'^^  - -• 

ее.  Але  л^дн  „еТГь  V:  \1Т.  %Г 
нетерпелввліггі.  /.„     п-  Р^^   більш 

слоковм  Пр^хо'",.'''"  !^^''''^У'  '«Д  ■"-"  своїм 
вати    а  стаС.   п  ''  °^°  """°  Л°  '^"«Р«''  ста- 

-дя;ь\:г^:^«\г:к  гг^"'^-'  -  ^- 

В«е  чув  Василь,   що  крайня  пора  каза™  рі. 


—     164    — 


шучо  слово.     Ще  деиь,  іци  два  і  гропадатп  прий- 
дсть  гя. 

Не  спав  по  цїлпх  ночах.  Ропдумупав  на  псї 
лади.  Робопі,  пку  зичап,  прроходіїла  його  сили. 
Почув  сеОе  таким  опущоним,  таким  самітний,  що 
бояв  ся  й  думиїїі  про  ср,  що  жде  ііоіо  в  най- 
блііщпх  днях.  Помочи  НІ  з  ііідкіг,  підмог»  ніякої. 
Ні  з  кпм  ііор:і;пти  (Я,  ні  кому  зпірнтії  ся  із  своїми 
турботам»,  оиап  се,  що  лише  ііого  спокііі  дер- 
жить людпіі  у  рігіїюна.мї.  І  мусів  удапатн  як  най- 
довше, що  він  ЦІЛКОМ  спокійний.  Ллє  доки?  и_і;о 
врешті  скаже?  Одно:  що  не  в  снлї  вести  діла  І 
А  що  потім?  Як  оборонить  ся  проти  тої  навали, 
що  внаде  на  нього  від  усїх  заведених  у  своїх  на- 
діях? Хотів  би  радше  запасти  ся  під  землю,  щоби 
не  думати  про  те  все,  не  дпвити  ся  на  ті  постаті, 
що  снують  ся  перед  ним  із  аімими  запитами,  не 
слухати  гнїтучих  розмов. 

А  в  добаику  чув  якийсь  такпй  смуток  у  душі... 
Розвіяли  ся  ііого  надії,  що  їх  пестив  у  своїх  дум- 
ках... Він  бачив  себе  вже  статочним  господарем, 
орудував  поважною  силого  гроша,  робив  велику 
громадську  роботу.  Єднав  собі  прихильників  своєї 
працї  одним  лише  замислом  про  велику  лісову  спіл- 
ку. Він  гори  вже  в  своїх  думках  перевертав.  Ор- 
ганізував, лучив,  збирав  гроші  на  викупно  поло- 
вин, лісів  із  жидівських  рук,  основував  спілку  ви- 
возу маржинн,  а  тут  станула  між  ним  і  між  його 
вамислами-думками  неиоборима  перепона,  завада,  і 
все  розлетїло  ся...  1  чус,  як  грізна  ненависть  по- 
чинає збирати  ся  довкруги  його  голови  густими 
непроглядними  хмарами.    А  та  ненависть  може  про- 


—  166  - 


Гть   і"  "^'"■Р"'°*--.«  впбухо,,,   що   зш- 

^Гиш         '"■'"   "'■"'"■   "■^''°^"^''   ^^'  "«   «°- 
знач  ми,.,  як  уг,   „ого  п.іян,,,  „сю  задуміміу  па  бу 

Д  -   роооту.     Х.,о   раз   упаде  до   ос.'ї,  хого   вже 
ніяка  сіма  не  підносп. 

А  далі-  тоа  тугк  його  ду„,і.  Вже  скілька  тпж- 
н^^  як  п,„  „о  ба.,„гь  ся  з  Мпрі,.ко,о.  Ба-жть  П. 
але  вона  вже  не  його.    Н«,а  її  коло  нього     Нема 

в  св.т,  ііою  коханої  Марі.мі.  Є  якась  чужа  для 
нього  д,вч,„,а,  але  ,„м  більш  вона  чужа  йолу  став 
тим  дужче  його  до  „Єї  тягне.  І  днв^  я,Г/;::;: 
вас.  Як  іі  „аиачпть  _  д„в„ть  ся  на  неї,  мов  крізь 
непрозору  мрнч      с,,„,   ,,,.,,  ^,,^^„„;    ^^;    - 

А   пр  „д,   „а   „ього  час,    чи  то   п   „о.  л  „роснеть 
ся,  чн  в  о,лу  днину   опнннть  ся  сам  один    сяде  в 
«рамнпцї  за   сто.и.м,  задумас.ь  ся,  зажму,  ,  ь  оча 
•  стане   вона   перед  ним,  як  жива,  в  одні,,  із  т„" 
гарно   вережигих    хп„л„.     То   бачить    її,   як    бу  а 
ниаша  та  гарна  „а  храму.    Л  .сїх  очн  з^ср;;,;   я 
на  неї,  а  НІХТО  не  посмів  і  „аСлп.нтн  ся   бо  знати 
ЩО  вона  Васнлспа.     А  то,   як  „ов.кне  во'а "   чу' 
Дову  місячну   ніч  „а  ного  шнї  і  він  віддих  її  чуь- 
на  своному   лпцї,   а  її  оч„  до  д„а   його  душі   за 
глядають,  а   уста  шепочуть:  „Васильку" 

-  Марічко...  моя  та  ЛІарічко...  Лоя  тп  пе 
щасна  Іарічко...  -  шепоче 'у  „остя.чі  і  ."^ 
душею  и  погляд,  вслухусть  ся  в  її  голос,  м  .  ^  "' 
ся  красою  її  постави.  «а-і)сть 


■І 


166  — 


І  починає  стогнати  тим  глибоким  стогоном  за- 
веденого у  своїх  надіях  молодця. 

Під  таку  хвилю  ііїхто  не  пізнав  би  в  ньому 
того  буНіїого,  смілого  організатора,  того  відваж- 
ного завзятця,  що  то  цілі  гори  брав  ся  перевертати. 
І  не  знати,  що  більш  його  боліло,  що  більш  жа- 
літь його  заставлювало,  чи  та  біль  зза  втрати  влас- 
ного щастя,  чи  та  жура,  що,  яку  собі  зготовив 
до-ио,   таку   й  иншим  принесе   в  дарунку. 

Зрозумів  одно:  що  се,  чи  те,  однаково  кину  лоб 
його  д'землї.  Однаково  зробилоб  його  неужитком. 
А  оба  лиха  зложили  ся  на  купу  —  однаково,  що 
й  кожде  з  них  окремо.  А  може  й  краще.  Робив 
би  одну  роботу  —  не  міг  би  переболіти  другої 
втрати.  А  тепер  нї  за  чим  жалувати,  нї  чого  ждати, 
нї  за  чим  боліти.  Що  було  —  минуло.  Був  гар- 
ний сон  —  якась  злюща  людина  збудила  його,  пе- 
ребила чарівне  видовище.  А  може  то  так  судило 
ся.    Треба  мирити  ся . . . 

Василь  переставав  думати,  ждати,  надїяти  ся, 
переставав  жігги  —  єствуватп . . .  ходив  по  якімсь 
незнанім  собі,  далекім  та  чужім  світі,  куди  заки- 
нула його  якась  сила,  вириваючи  його  з  круга 
його  думок,  замірів,  відриваючи  його  від  горячої, 
завзятої  роботи  . . . 

А  в  слід  за  ним  ходив  його  смуток,  та  давив 
його  душу  неутпшимнй  жаль . . .  серце  йому  рвала 
розпука . . . 

А  днї  мішають  за  днями . . .  Сніг  паде  і  паде . . . 
вкривав  ЗСМ.1Ю,  царинки,  ліси . . .  вже  й  сніжниця 
став  плисти  рікою . . . 


-     167    — 

А   там  іа  верха  споаирае  до  нього  старезний 
смсрековії/І   лїс   і   неначе   питав: 

„Василю...  що  ти  лоґіню  надумай'  Ой  І 
За  рано  ти,  парубче,  забрав  ся  мене  іютпнати 
Не  на  твої  се  руки,  леґіню...    Не  на   івої..." 

Насміхаєть  ся  із  нього.    Із  «оім  безпілля... 

—  Ой,  відай  на  цустодармо  ігс-ілмігяи  га  пе- 
ребив я  тебе,  брате,  своїми  ног.і\,ііі  —  '  пі  ртоаи.іе 
йому  розжалоблений  Васи.іь.  —  Н.і  іі.у(и>.л  ,  ,,іо  за- 
копав я,  друже  мій,  у  твою  гущавші)лю,;.'м'.у  к.р 
павицю.  Прийдуть  инші,  чужі  голови  і,чд  тобою 
промппіляти,  не  мої  руки  муть  тебе,  братчику,  по. 
тинати ... 

Доходив  у  своїй  душі  до  повної  зневіри,  а.^ав 
ся  на  волю  судьби...  нічого  не  бажав,  не  думав, 
не  ждав  нічого. 


А  нараз  якась  сила  кинула  його  думки  ла  ин 
шли  шлях.  Не  знати,  звідки  взяла  ся  у  нього 
думка,  що  він  не  зробив  усего,  що  міг  був  зро- 
бити. Вш  мусить  піти  до  двдя.  Добре  мовив  Та- 
насій.  До  дєдя  йому  звернути  ся.  І  чому  він  не 
зробив  сього  давно  вже?  Там  наЛде  і  вняоненне 
1  поміч.  Хто  знав?  Йому  чогось  таки  здасть  ся 
що  все  те,  що  дєдьо  сказав  був  —  неправда  Ой' 
кодибі  Колиб  се  неправда  булаї  Л  що  потім? 
Що  далі? 

І  друга  думка  уперто  всадовігла  ся  в  його  го- 
лову, що  дєдьо  один  чоловік  на  світі,  який  йому 
П0М0ГТ.І  в  силі.  Так.  Він  напевно  поможе  Не 
дасть  йому   пропадати      Він  же   його  рідний   спн 


—    168 


—  одинокий.  Для  кого  дєдьо  стількі  мабтки  збпвав, 
коли  син  мав  марно  загибати.  Він  напевно  йому 
поможе  І 

ІІк  не  знати,  зпідки  взяла  ся  у  нього  ся  думка, 
так  ще  труднїіїш  булоб  йому  сказати,  звідки  вся 
та  ііого  віра.  Але  така  була  кріпка,  так  ним  ово- 
лоділа,  що   не   розбирав   уже   нічого. 

Чуп  десь  далеко  якийсь  голос:  Парубче  І  отям 
ся  І  1Ц,о  ти  задумав!  —  Ллє  не  слухав  голосу 
сього.  Така  взяла  ся  в  його  душі  повіЛсть  на  дє- 
дину  поміч,  що,  як  лише  настав  вечір,  запер  крам- 
ницю й  пішов   просто  плаєм   у  верх. 

Спіїніовав  ся  скілька  разів  у  дорозі.  Сам  ви- 
давав ся  собі  у  тих  хвилях  таким  смішним,  ті  ду- 
ки про  поміч  дсдину  здавались  такі  шалені,  и^' 
хотів,  як  стіі\,  ^авертати.  Але  ваганнє  трівало  од- 
ну коротку  хвилину.  Приходила  ще  більша  пев- 
ність. Ішов  —  не  йшов  —  летів,  що  духу  зловити 
не  міг. 

Станув  перед  хатою.  \  топор  нараз  іщез  увесь 
обман.  Побачив  бліде  світелце  у  хаті,  опав,  що 
дьдьо  сидить  при  якійсь  роботі  і  жде,  поки  неня 
не  злагодить  вечері.  В  хаті  тиша . . .  тільки  в  печі 
тріскас  су.чий  хворост,  що  палахкотить  сильним 
огнем. 

Як  гляне  на  нього  дєдьо,  коли  він  стане  в 
двсрех?  1  чи  гляне  на  нього?  А  що  він  скаже? 
Як  замне?  Лк  перше  слово  заговорить?...  Ой, 
те  периіе  слово,  заки  р();ііоворять  ся,  заки  він  роз- 
каже все,  з   чим  лриіішов. 

Чи  не  краще  вернути  ся?  Адже  нїп;о  з  того 
по  виіідеї    Дсдьо   —  як  та  скала!     Гірш  скелі  — 


—     169 


неумолііміій  І  Він  мав  би  подати  ся  перрд  ним  — 
Василем?     Не  його  дедьо!     Не  Іван  РусиакІ 

А  ВІН,  Василь,  дарма,  що  того  самого  роду, 
а  от  —  подав  ся  І  От  —  куди  пригонило  його  І 
Покорити   ся,    просити,    благати . . . 

Ні  —  просити  не  буде.    Одно  слово  скаже... 

А  потім?... 

Однаково  було  йому  тепер,  чи  переступити  по- 
ріг, чи  вернути  ся.  Не  надумуючи  ся,  відчинив 
двері. 


IV. 

Іван  сидїп  над  постолами.  Такий  був  занятий 
роботою,  що  чи  не  чув,  як  рті"".'ш  сїн'шнї  двері, 
чи  думав,  що  котре  з  че.іи,і,и  —  навіть  не  підвів 
голови.  А  що  НІХТО  не  здоровив  ся,  він  далі  ш 
глубип  ся  у  свою  працю.  Робив  її  завзято.  Тав 
полюбим  її  змаляу,  що  ніхто  не  вдасть  йому  їм 
кях  постолів,  як  сам  він  собі  пошиє.  І  чоботи 
маь  на  високих  закаблуках,  з  холявами  по  колїпа, 
але  не  варті  вони  нічого  проти  йогг)  власних  по- 
столів, що  їх  собі  сам  пошиє.  То  такіг  господар- 
ська обува,  не  то,  що  панські  «ига,цки  міське  фанте. 
От,  як  посидить  ще  ГРИ  в»"чір  —  завтра  вже  зможе 
їх  обути. 

Затоплений  у  свгії  думи  аж  зчудував  ся,  що 
хтось  посмів  ворупппч  його  тпшину.  То  Параска 
зкерещала,  як  навіженії.  —  тай  ще  чого  І  Велико 
цабе,  що  прийшов  Василь.  Він  знав,  що  не  сьогод- 
ні;, то  завтра,  позавтра  він  мусить  прийти.  Не  на 
щож,  як  -шше  на  те  робив  цін  цілу  свою  роботу. 
Видно,  добре  все  обдумав,  коли  так  хутко  Василь 
станув  перед  ним. 

Сказав  ііому  якесь  слово  на  привіт,  тай  нїбп 
то  не  проти  нього  вся  онта  бссї,і,а,  що  її  завела 
з  Василем  Параска.    Чув,  що  гірко  Гасилеви,  люди 


-    171     - 


натискають . . .  Ага,  Танасїй  не  дає  гроший . . .  Він 
так  і  знав.  О,  то  твердий  чоловік  І  На  непевне 
не  дурний  давати.  От,  як  усе  було  мудро  про- 
думане І  Годї  бажати  собі  кращого  кінця.  Лише 
чого  Василь  хоче? 

—  Невжеж  він  думав,  що  дістане  гроші,  що 
я  стану  спільником  його  спільників.  Борони  мене, 
Боже,  від  такого  розуму.  А  щось  таке  ніби  то 
й  торочить.    Волію  не  слухати. 

Та  не  слухати  —  годї  було.  Василь  говорив 
чим  далі'  таки  просто  до  нього.  Коли  таки  врешті 
поспитав :  „Що  кажете  дедю  ?"  —  він  якби  :  ро- 
кинув  ся  із  сну  і  пробурмотів  безладно : 

—  Га?    Що  мовиш?    Я  не  чую... 

—  Я  питало,  —  мовить  Василь,  —  чи  би  ви 
мене  не  заратували,  дедю,  в  моїй  бідї? 

—  Або  я  тобі  біди  напитував? 

—  Та  —  таки  троха  й  ви  напитали.  Якби  не 
ви,  я  мав  би  оьогодня  Танасїєві  гроші. 

Зачепив  за  дуже  немилу  річ.  Івана  мов  би 
вжалив.  Він  зайняв  ся  і  перекинув  ся  в  инший 
бік,  щоби  далеко  бути  під  того  спомину.   Він  каже ; 

—  Л  може  би  ти  пристав,  сину,  до  моно  до 
сиі-іки  '  У  тебе  дуніі  руки,  у  мене  гроші.  Як  звя- 
жемо  і'Я.   гори  мемо  перспортати. 

Аж  ам  їі;щвупав  ся  від  гноїх  с.іів.  В  иншій 
ХВИЛІ  ,і»-дзи  чя  би  був  їх  сказав.  Але  тепер  мусїв 
чимось   спльвим    відвернути   Васплеву   увагу. 

—  Як  МІ  мснї  поможете  на  сей  раз  вибристи 
з  біди,  то  и  пристану  до  вас,  дедю,  услю  душею, 
колиб  ви  лише  розїязали  ся  із  Горшком. 

—  Ув,  який  жеж  бо  ти,  небоже,  фу  дульний  І 


—     172 


—  заговорив  Іван  Русиак,  як  би  його  хто  вколов. 
Він  дуже  був  невдово.и'піпі  із  такого  попороту  бе- 
сїди.  Щоби  хтогь  та  ікимів  йому,  івіінопн  1'усііа- 
кови,  диктувати,  що  він  має  робити?  Пому  ще 
8а  ввесь  вік  ніхто  не  диктував  і  ніхто  не  мо ! . . . 
Не  то  рідниіі  син. 

Настала   прикра  мовчанка. 

—  Не  я,  сину,  до  тебе  прийшов,  просити  ся 
в  тебе  П0.М0ЧИ.    Не  ти  мені  будеш  ставити  умови. 

Поміркував  щось  і  промовив  далі: 

—  По  такому  слові  моглпб  ми  собі  сказати: 
буваймо  здорові.  Та  я  на  сей  раз  так  не  скажу, 
бо  бачу  гірку  твою  годину.  Я  тобі  ось  що  по- 
раджу: ти  плюнь  на  своїх  спільників.  Що  вже 
8Л0ЖПЛИ  паїв  і  заплатили  заіі0[)уку,  наіі  буде  до- 
сить із  них.  Не  складають  далі  —  то  їх  вина,  що 
запорука  пропаде.  Л  пятку  то  варто  й  то,  що  то 
кождиіі  з  них  наробив  собі  иа,гїц  на  всяку  вся- 
чину. Голод|іаицї  відра:іу  хотіли  поставати  госпо- 
дарями. Вже  було  й  не  приступай  до  них.  І  все 
те  за  дешеві  гроші.  Лятчипу  зложив  на  пай,  тай, 
ади,  яка  сила  у  нього  І  Але  скоро  минуло  ся.  А 
тепер  пора  справдешнім  господарям  брати  ся  за 
роботу:  мені,  тобі.  Ти  не  гадкуй  собі,  що  я  так 
в  легким  серцем  дивив  ся  на  т',  що  ти  пішов 
собі  від  мене,  з  мого  Грунту.  А  іе  я  в  отно  мав 
на  гадцї  Господню  притчу  про  блудного  сина,  про 
того  наверненого  гріпіника.  І  бачить  ся  мені,  ти 
прийшов  сьогодня  в   мою  х:іту. 

—  Я  пріііішов.  ді.ди'.  але  не  так.  ял  ви  собі 
думаєте.  Я  п|іиііп]0п  просити  пас,  піоб  ,і,,і.(и  гроші, 
але   не   роабиваги,    лише   ритуваїи    спілку. 


-     173 


—  Я  мав  би  ратуватп  спілку,  «ка  мені  тебе 
зба.іамутіїла  і  заорала?  Лк  би  я  м/г  яким  спо- 
собом зніїшгітіі  її.  я  :і[)ооіпі  Огі  се  зараз.  Най  з 
нс-іо  або  іі  ти  ііроііадг'і",  або  ііоі:і>риеш  уже  раз  до 
иеііеі     Л  я  б»  ліан  її  рагуі;;ггіі? 

Соїіів  із  ііревс.іпкої  з.іосгн. 

—  Я  думав,  що  ти  ііріііішов,  як  добрий  сид, 
що  врсштї  зрозумів,  що  зііаїїить  рід,  що  значить 
гріш  у  роді.  Я  цїле  л;птте  дбав,  старав,  від  вся- 
кої іірпіпсн  сокотив  ся,  щоби  лише  не  розтратити 
того,  що  ііріцбаи  свосіо  працічо.  Л  ти  ще  .марного 
гроша  не  прпробпв,  а  вже  бріїв  сяб  розкидати  мою 
працю? 

Василь  зрозумів  нпрештї,  що  все  пропало.  Про- 
грав уже  все,  що  поставив.  Батько  до  спілки  не 
пристане,  гроіпиіі  не  дасть  —  він  спілки  не  пора- 
туе.  Не.ма  вже  що  говорптп.  Можна  обернути  ся 
і  піти  спокіііно  домів.  Нового  г.юва  від  дсдя  ие 
вчус. 

Та  се,  як  раз,  такого  нагнало  йому  жалю,  що 
він,  як  стояв,  так  кинув  ся  дедеви  до  колїн  та 
став  ііого  благати: 

—  Дсдику,  голубе  мііі,  як  я  пас  прошу,  як  я 
вас  молю,  ратуїіте  мене!  Еідпиіпіть  менї  якийсь 
малий  паіі  свого  мастку,  що  припаде  пл  мене,  най 
я  ним  орудую  у  гпі.щї.  Як  збавлю  ііого,  не  просити 
иу  пас  більш  нічого,  наїгммтом  у  вас  стану,  мар- 
жину  вам  буду  дозпратл  в  полопііпї.  І  як  менї 
що  ще  потім  заиіііисте,  то  я  соиі  на  се  гірко  за- 
працюю. Від  усї.ч  спілок,  від  усї.\  краміп  відречу 
ся.  Але  и;ій  уже  спробую,  най  раз  бачу,  до  чого 
мене  заведе  мій  дурний  розуи:  чи  до  добра,  чи  до 


« 


174     — 


біди.  Один  раз  дайте  мені'  зробити  пробу.  Мізер- 
них дві  тисячі  левів  —  СЕІлька  штук  маржини  від- 
ступіть мені.  Наіі  я  роблю  роботу,  яку  раз  за- 
чав.   Не  вбиваііте  душі  у  мені. 

А  Іван  слухав  сих  плачів  Василевих  цілком 
спокійно.  Не  діівпв  ся  навіть  на  нього.  Почував 
тепер  усю  свою  батьківську  власть  над  ним  і  по- 
ріпшв  використати  її. 

—  Я  раз  сказав :  не  дам.  До  спілки  —  не 
дам  І  Я  вкину  у  той  бутин  не  дві  —  пять  І  десять 
ТИСЯЧІ  Але  вкину  їх  сам  собі,  у  свій  бутин,  не 
якийсь  спілковий,   громадський,   жебрацький. 

—  Іване,  не  відкидайте  Василя,  як  прийшов 
до  нас.  Що  ви  нераз  казали?  —  просить  Па- 
раска. 

—  Не  нагадуй,  Параско.  То  минуло.  Він  не 
прийшов  тоді,  як  я  хотїв  був,  але  прийшов,  як 
йому  біда  настала.  Тепер  я  одно  маю  зробити: 
маю  йому  показати,  ш,о  дедьо  таки  щось  варт  і 
таки  щось  значить.  Він,  думаєш,  був  би  упав  мені 
до  ніг,  якби  не  прптисла  його  біда? 

Василь  уже  стояв  осторонь  від  нього.  Він  про- 
мовив : 

—  Каю  ся,  що  взагалі  вас  просив. 

—  Ти  л  доііра  мені  упап  до  колїн  ?  З  біди! 
Лише  знай,  що  підеш  ти  сьогодня  від  мене  —  при 
йд^-ш  що  ра:<,  алр  тодї  по  и<хлї  ці'редо  мною  ка- 
чати гя  мег:  гп.іопою  <"  почіст  будош  товкти  І 
І  тоді  не  я  -*!<№  прлгити  и>  :  ставаіі  до  схілки  зо 
нвою,  але  т»  ж-ш  ігросіп-и  ся,  щоеи  я  --^  при- 
•иіів  у  хат\  Ти  атгиш  іще  піянати.  »ао  значить 
иДМЬО"  '    «ка   і'.'^'о  ги.іа!     Тв   прийшов    сьогодаїя 


-     175    - 

П0КЛ0Ш1ТІ.  ся  моїм  грошем  -  я  що  діжду  ся,  що 
ти  й  иенї  поклонпш  ся. 

—  я   вже  більше  не   наверну  ся  до  вашого 
порога  І 

—  Лекше  менї  чекати  на  тебе,  чим  тобі  об- 
ходити ся  без  мене. 

—  Ви  в  одно  таки  чекати  мете,  а  я  вже  не 
потребую. 

в  хатї  залягла  тишина.    Чути  було,  як  за  вік- ' 
ном  вив  зимова  хуртовина.    То  звіяла  ся  метелиця 
ЩО  трохи  побою  з  хати  не  змете. 

—  Ви  ще  не  зачинали  рубати  бутнна?     -  ші- 
тає  згодом  Параска. 

—  Не  було  чим.     Від  коли  дєдьо  станули  між 
мною  1  Танасїем ... 

—  То  все  неправда,  що  дбдьо  тодї  там  говорив ! 

—  Параско,  мовчи  І  —  гримнув  Іван.  —  Все 
правда,  що  я  сказав. 

—  Іване,  не  може  бути  правда,  як  вн  давно 
думали  про  с<-,  щоби  зпінчати  Василя  ..  Марічкою 
Не  бу.шб   ви  припускали  собі   сьоп.  до   голова. 

—  Мовчи,  Параско,  кажу  тг«і  ще  раз'  Не 
тобі  до  тогг.  мішати  ся.  Не  твоє  діло.  Я  сказав 
раз  1  більпі  казати  не  буду.  Сказав  правду  і  не 
буду  її  перевертати. 

—  Не  слухай,  Васи.ію,  дєдиної  правди.  Вона 
сіма  неправда  про  Танасїеву  Докію.  Вона,  як  у 
нас  служила,  мала  свого  парубка.  Куди  їіі  у  го- 
лові був  твій  дедьо.     То  все  неправда. 

—  Мепї  однаково,  як  із  гим,  так  без  того 
І.інасїіі  уже  по  ііаворнгть  ся  до  м.чіе.  Л  Марічка 
так  мене  миііае,  якби  ми  вже  на  віки  позійшли  ся 


—     176     — 

Мені  от  гірше,   що  піде   й  моя  й   людська  праця 
на  вусто-дармо. 

—  Не  міде  на  пусто,  на  дармо.  Я  пожду  ще 
тпждпнь-дпа,  поїду  до  Льпова  і  побачиш,  як  коло 
Різдва  всі  твої  спільники  (..ч.іуть  у  моііому  бутішї 
до  роботи.  Побачиш,  хто  ущпіі:  чи  той,  що  має 
в  кишенї  гроші  і  робить,  10  хоче,  не  оглядаючись 
нї  на  кого,  чи  той,  що  береть  ся  закладати  якісь 
спілки  і  я;де  помочи,  Бог  зпа,  звідки.  Ти  собі 
чекай,  а  я  буду  робити.  А  поки  що  я  ще  чекаю, 
доки  ти  не  перепернеш  ся  із  споїм  бутином,  тоді 
я  прийду  і  поратую,  але  не  тебе,  лише  ту  злиден- 
ну голоту.     Зроблю  твою  роботу,   але  для   себе. 

—  Ви,  як  той  глитай,  насміхаєте  ся  з  мене  в 

прикрій     ГОДИНІ. 

—  Нї,  я,  як  той,  що  має  гроші,  смієть  ся  з 
дурного  старця,  що  то  вибрав  ся  за  свої  лати  та 
діри  світи  купувати. 

А  Параска,  що  сиділа  задумавшись,  промовила: 

—  Не  добре  ви,  Іване,  дікте,  не  добре. 


Вже  давно,  як  вийшов  із  хати  В-ігиль.  Вже 
Параска  з  вечерею  упоралась,  але  й  сама  не  їсть 
і  чоловіка  не  кличе.  Сїла  на  ослонї  коло  печп 
й  задумала  ся.  її  оч»  зайшли  слізьми,  в  ссрцї  зда- 
вило її  таким  гірким  болем,  що  не  знас,  як  зара- 
дити собі. 

От,  був  у  хатї  її  любий  хлопець  і  знов  пішов. 
І  вже,  хто  знас,  коли  наверніть  ся  до  хати.  Рік 
уже,  як  не  наі;ідував  ся.  Ходила  за  ним,  очи  свої 
видивлювала,  груди  спої  зіоворювала,  апї  гадки 
було  його  иаьернути  до  двдя.    Нараз  прийшов  сам, 


ТХЖ^ 


—     177 


просив  ся,  до  ніг  ДСД0ПІ1  кинув  ся.  Як  його  пі^о- 
сіші  ІІк  ііого  молив  1  Вже  думала:  тепер  не  роз- 
лучить ся  із  ний.  Тепер  він  знов  поверне.  Станс 
гослодаріїти.  Бачити  ме  день  у  день  свого  леї'і- 
ника,  свою  потіху,  чути  ме  його  милий  голос.  Ку- 
чері йому  буде  розчісувати,  як  тоді,  коли  малим 
було  ля;ко  иі  на  колїіг  і,  а  вона  пестить  ііого  го- 
ловку, цїлус  його  кучерики,  співав  і»ому  співаноч- 
ки. Душу  свою  виспівувала,  серце  своє  йому  у 
груди  вкладала,  ростила  його  дужого,  здорового 
х.юпця,  гаіі  вііко.\ала  його  па  чу;кі  руки,  на  чужі 
очп.  Не  бачить  ііого,  не  голу'ить  його,  не  гово- 
рить із  ним.  }Кпво  з  ним  п  одному  селї,  а  він 
такий  чужії  іі  до  неї,  як  не  її  дитина. 

—  Жалюж  ти  міі»,  жалю  І  Нгаліож  ти  мііі, 
жалюї  Не  рвн  тн  менї  душі  моєї.  Не  вбивай  мо- 
його серця. 

А  сльози  чим  дуж  заливають  їй  очі;,  а  туск 
все  більш  та  більш  їй  під  серце  підстуїіас. 

Дііпить  ся  на  Івана  й  не  може  йому  простіггп, 
чого  він  такий  завзятий  на  Василя.  Для  нього 
світ  увесь  —  то  одна  люїа  ненависть  до  тої  спіл- 
ки, до  того  краму,  до  того  бутппа.  Зза  них  змар- 
нус  її  дигину,  збавить  рідного  сина,  забере  їй  оди- 
ноку потіху  її  ЖИТІЯ.  Лкби  так  на  неї,  вона  по- 
ловину л;итта  піддалаб  своиу  голубьап,  не  то  іиу. 
кілька  штук  маржпнп.  Ллє  не  вона  тут  праиіггь 
—  він  господар,  він  робить,  що  дучав,  й  що  хоче. 
А  вік  сказав  уже  свок  тверде  слово.  І  треба  їм 
усім  корити  ся.  Кріпка  п  Івана  рука  .'у.іа  ціле 
жигге,  а  тепер  то  таки  так  усе  взіів  у  свої  рукн, 
як  давпїіцс  бувало  нїколп.    Нема  що  говорити,  не 


І  і 


178    - 


ма  що  И  думати,  щоСи  иостуиіш  ся.    Як  раз  сказав 
—  пропало . . . 

Стала  хитати  жалко  головою.  Діііиіть  ся  ма 
чолоіііка  і  110  знай  чого,  але  полї.іаО  не  оачптц 
його,  такол.  жалю  зліцаи  їіі . . .  Ііідпсчміула  під 
нього  очії  а  ігалц  дптіги  сіі  у  пітьму  іючи  кііІзь 
невеличко  иіі.ио,   залїп.ісііе   снігом. 

Л  тим  так   ііле  нихор,  до  до.гу,  здлсгь  сіт,  но- 
гиііаі;   гаджуїп,   що   ростуть   з.іраз   за  хатою.    Тав 
у  НИХ  лютус,  якби  заилін  ся  иіжластп  їх  д'  землі". 
Вже  Оуиалн   іі  гі|)ші  мстелнцї,  а  чогось  їй  ніколи 
не  було  так  ЛІ1ЧН0,  як  отеє  тепер.    Як  там  її  Ва- 
силько ііішои  у  ті  СНЇП1,  як  нін  діїіі.ть  ся  до  сиосї 
хати.     І  ІДО  у  нього  на  д,мці?     Ло  доппдіі,  Іюжс, 
якої  біди.     Такпй   був  суміші!  прсчумнпй,   а  такий 
виходив  з  хати  чорний  на   лпцї,  аж  не  могла  дц- 
вати  ся  на  нього.     П  таку  погану   піч  всяі.а  не- 
чиста сила    має    приступ   до   дуті   ліодппп.     .Мати 
Божа,   ратуи   ііого,    сокоти   від   погаіі,/ї  нрички . . . 
Параска   ночц.іа   піептатн   молитпіі... 
—   Отчо    папі,    і;ко   сси    па   небес  їх .. . 
Цілу  ссою  зОолїлу  материнську  душу  в.южила 
у  глибоку,  щиру  молптау... 

Л  Ьан  СИДИТЬ  над  постолом.  Сліпає  над  ним 
старечими  очима.  Ллє,  чи  сиітло  слабо,  чи  очц 
вже  втомлені,  чогось  рооота  не  (іде  йому.  Вже 
відай  сьогодня  не  скінчить  таки.  Та  не  покидав. 
Якась  мара  всадила  ся  йому  в  руки,  пальцї  якби 
подубіли...  Ьатра  горить,  на  хаїї  тепло,  а  пальцї 
не  повертають  ся,  як  йому  балгалось  би.  Чи  такі 
трудні,  чи  такі  немічні  вже...  Не  кндатиж  йоиу 
роботи,   коли   васе  до  кііідн   так  недалеко. 


—     17Я    — 


Вуп,  значить,  иасі.ль.  Тпк»  прпПшп».  Але  та- 
КІТ  пішоп  із  ііїчпм,  Тпорл'ііІ  пар\Ооіі.  :  ^о !  Од- 
ного па.  мпяі  Не  з  тих.  іц„  то.  як  піхоть.  Ще 
не  оглпт'пі  ся,  а  ііігс  сіодгі.  а  г.іяпі.,  а  піїї  уже  й 
туди  —  і  :;іі„„  куди  ,|,|др.  ■[,..,-]<, ті  марупок!  Але 
таки  Сіда  тіісрдїіца  ла  т,оі(.  -  таї.и  іюіо  пзяла. 
По  иуп  Оіі  піл  ще  іірпходпп.  яісйп  не  прнт-рло 
(іого  до  краю.  Л  діііш  —  таки  по  подав  ся'  І 
аиоо  пішов. 

Л  л(0  буде  тепер?  Лі'дгиі  чп  зараз  пергіеі  Гус- 
накп  таї;  хугі.о  пе  пертаїоп,  з  дій»,,  і,,  і),,  дщ-фо 
-  чп  пс  до»ре?  Іі:ки  на  сеіі  р.и'іі,,™  .'іо  рішотп 
не  загіаіиіші  Спі.гка  пропаде  -  се  п;ке  ппдної 
Але  Саіплі.  до  нього  не  піактане.  Сід  спі  ікіі  му- 
■  спть  ііідпчітп  —  гамі  його  .іпкппуіь.  Ще  й  ка- 
мііієм  оокіїдають.  Л.іе  до  нього  іііи  не  зараз  ири- 
стане  І 

А  чп  пристане?    Чи  покор.ть  ся?... 
Мусить  І ... 

Зломи  І  І,    ного.    ЗІИПЦ11ТІ.    ІІОГО.    ГІДЛГІПТЬ    ііого     ллє 

поперіїе  і;, їй,  куди  хпче.  Сіп  іюму  сам  мдд.і  гь 
Маріііку.  Л.іг  се  і;ін,  дидьо,  д.ісгь  ііому  дїі:':>  !  Нін 
його  зройпть  господарем,  діст,.  ііому  М;ф:мпіу,  аасть 
йому  поля,  ппі;  ,,,де  х:,гу,  а.,  '  гид,  як  і;,и».,,,',.к'л;ке: 
Робіть,  дсдю,  що  хочеі...  зо  ипою.  я  пас  буду  слу- 
хати  у  Есему.     Лік  юдї.  "    ' 

Тол,ї  п;ке  буд..  зпагп.  п(о  ііого  прапя  пе  підо 
яа   розграту,   не   пі,;е  на   пораіуіи.і;  :кеброії. 

Іван  побачив  перед  соб.по  Паспля,  як  припав 
йому  до  колін,  просип,  .молип.  Почув  у  душі  щось 
тепле,  приємно...     Такн  так  дуже' ііи'корпв  ся,. 


.1    І 


юаосоп  пюшіюн  твт  сна«т 

(АМ5І  апб  150  ТЕ5Т  СНДВТ  N0,  2| 


1.0  :гій  1^ 

^=      їй  Ш     ІІІІІ2.2 


12.0 


1=       ^^ 

Ш  Ш  ш 


А     ^РРиіЕР  ІМ/ІБЕ     Ігс 


(716)    482  -  0300  -  РПопе 
(716)   288-  5989  -  Га. 


-     180 


Хто  би  то  міг  буї)  сподївати  ся  ?    Так  просив ...  так 
молив . .  . 

Але  як  згадав,  що  Василь  яо  що,  лише  хотїв 
зрабувати  йому  дні  тисячі,  щоби  розкинути  їх  між 
голоту,  скипів  таким  гнівом,  що  ще  іі  тепер  ви- 
лаяв би  ііого  І 

Ой  не  скоро  вій  ще  прийде  на  добру  дорогу  І 
Не  господарська  се  дитина.  Якийсь  роздайбіда, 
якийсь  марнотратник  І 

Але  чекай  І  Як  тобі  тетр  доберуть  ся  до  чу- 
ба, як  загуляють  бартки  в  твоїіі  крамниці,  як  ти 
будеш  спасати  свою  голову,  відійде  тебе  охота  ку- 
мати  ся  та  братагн  ся  з  голодранцями  І  Тп  го- 
сподарська днтіїпа,  твііі  дєдьо  дукар,  тай  ти  ду- 
карського роду  І  З  тобою  братають  ся,  доки  на- 
дїюгь  ся  на  тебе  І  Л.те,  як  узрить  один  і  другий, 
що  твої  мастки  не  для  них,  що  ти  хочби  все  своє 
й  моє  масство  поклав,  а  всеї  яіобротп  не  наго- 
дуєш, а  ще,  як  лишить  ся  сеіі  та  той  голодний, 
а  ще,  як  потратягь  свої  паї ...  Ой,  тодї  ти,  небоже^ 
побачиш,  де  тобі  місце  І  Чия  ти  діггпна  і  хто  то- 
бі сват,  а  від  кого  полу  врілс  та  втїкайї  Не  бій 
ся,  не  дарують  тобі  І 

Іван  нагадав  собі,  як  то  накинули  ся  були 
на  Василя,  як  лише  бачили,  що  Танасїй  не  ква- 
пить ся  із  своїм  паєм.  А  що  то  буде,  як  тепер 
усе  пропаде?  Ні  до  роботи  братії  ся,  нї  грошин 
назад  не  дістати.     Бідна  буде  голова  ВасилеваІ 

І  чогось  стало  йому  жалко  за  ту  нерозумну 
молоду  голову.  Але  той  його  жаль  не  тревав 
довго. 

Добре  йому  такі     .\Гусить  до  того  дійти  І     Ііев 


-     18]      -- 

того  годї.  Він  так  перевернув  собі  голову  тими 
придибашклмц,  що  чіш  будь  його  не  завернеш  із 
тог  дороги.  Муспті,  провалігги  ся  аж  до  самого 
епода.  Мусить  побачити,  що  все,  що  він  хотів 
робити,  а  то  й  робив  -  пусте!  Лж  тоді  він  з.може 
зачинати  господарити.  Без  того  він  розтраті.в  би 
все,  що  дістав  би  під  нього.  За  такою  дурною 
роботою  цїла  праця  його  життя  не  сталаб  на  кілька 
років. 

То,  ади,  Таиасїіі  який!  За  що  то  він  у;ке  не 
брав  ся,  у  що  то  пін  не  клав  свого  гроша!  \  таки 
не  пристав  до  спілки!  А  нїби  то  він  був  би  дав 
Василеви  гроші  на  спілку?  Пусте!  По  Тапас'їй! 
А  дурнпй  Василь  запутав  ся  у  якесь  таке  гііднс 
діло!  Спілкою  лїси  рубати!  Та  хто?  З  ким?  Дія 
кого?  То  вони  будуть  зароб.іяти,  а  ти  маеіп  втра- 
чати для  них  свої  гроші,  свої  лїта,  свою  силу?... 
Але  тепер  уже  тобі  не  скоро  забагнеть  ся  та- 
кої спілки . . . 

Старий  Іван  Руспак  поклап  на  ослін  постіл  — 
не  дурив  себе,  що  ще  щось  сьогодня  вробить.  Скло- 
нив  голову  і  спдїв  так  без  думки. 

В  його  душі  здоіілав  ся  раз  ненадійно  жать 
що  був  син  у  хатї  і  знов  на  довгі  часи  пішов 
собі  ВІД  нього,  а  то  зараз  потім  вдоволоннє,  що 
таки  він  уже  відверноїь  ся  від  пустої  роботи.  І 
жаль  1  вдовілле  ...  і  смуток  і  радість  . . .  Л  все  те 
віщувало  йому,  що  не  сьогодня  -  завтра  зачнуть 
працювати  оба  із  сином  у  купі  і  він  ще  бачити 
ме,  закії  закриють  ся  його  очи,  як  спи  боре  у  свої 
дужі,  молоді  рукп  великий  його  маєток. 

А  то  ще  такої  роботи ...     Чи  виробить  він  її 


--!'     НІ 


Й   і 


-    182    - 


иа  світї  божім?  Оіі  лод'ім  !  Ьод.іа  би  дочекав  ся, 
як  його  С'ігиль  забереть  ся  кінчити  те,  чого  він 
не  зміг  дороОитії . . . 

Л  бути»  таки  буде  рубатпі  Не  буде  гаяти  ча- 
су. Зима  така  іімп.іа,  що  лсдвн  чи  пустіггь  до  Ве- 
ликодня! Скільки  то  за  тоіі  час  не  врубав  биі 
Господи  ! . . . 

Іваи  ііоігуп,  як  ііоі'О  зморозило.  Встав  та  по- 
чав загортати  ся  маіі  дуще. 

—  Пара',  а  в  тебе  сатра  геть  притухла.  Та 
то  не  вилежииі  до  ссіту. 

—  Оіі,  гірко  моє  лсжаиііе  буде,  та  гіреньке!... 
Підііцла  ся   і   вишукала   між   хворостом  грубу 

колоду  та  кину.-іа  її  в  піч.  ІІак.тала  фої  та  стала 
роздувати. 

—  Не  знати,  як  там  наші  на  зимарках  сьо- 
годня...  Ото,  не  даіі  Божо,  в  таку  фуфолпціо 
якби  яка  іівір  заблукала  в  зимарку...  Половину 
маржипи  видушилаб  і  ніхто  би  не  чув... 

—  Застуни  нас  мати  божа  від  такого  нещастя... 
Лягали  спати . . . 

Іван  закутав  ся  в  ліжники  на  постелі  Па- 
раска гріла  старі  свої  кости  на  •^еплііі  почц. 

Настала   глуха   тишииа    в   хатї... 

А  снїговпця  йно  що  на  добре  розгуляла  ся, 
а  дикі  вихри  стали  храмувати  ссііі  зпмниіі  храм 
верховинської  зимової  ночи.  Вся  бісова  сила  зле- 
тіла ся  з  далеких  волоиии  та  стала  грати  ся  з  вп- 
храми  про-між  людські   оселі. 

А  вітер  так  метав  снїгои  до  вікон,  двериіі, 
так  гуляв  по  хатї,  що  ось  нема  вже  хати,  нома 
захисту,  є   одна  грізна  снігова  заметільнидя,  яка 


183     - 


завзяла  ся  увесь  світ  вселити  студеііим  білнм  кп- 

ЛІІМОУ  .  .  . 

у  той  жалібний  зойк  вихру  вплели  ся  звуки 
стогону,  що  вирвав  .я  із  дна  душі  Івана: 

—  Сііятпй  отче,  Ннколаго,  ратуй  нас  грішних  . . . 

Уся  я.-уроа  стріпожоної  ліоднип  замкнула  ся 
в  селу  глибокому  стогоні'. 


Василь  не  міг  сього  вечора  вснути.  Що  дї- 
яло  ся  з  ним  —  він  не  знав.  Перевертав  ся  з 
боку  на  бік,  стогнав,  вставав,  світив,  знов  гасив 
свічку,  лягав  і  соп  не  навертав  ся  до  його  очнй. 
Що  їх  заплющить,  здавить  повіки  з  усеї  сили  — 
диви,  а  вони  вже  визїнилц  ся  і  глядять  у  темноту 
ночп. 

Настав  у  душі  дивний  острах.  Василь  відчу- 
вав, що  прийдоть  ся  йому  гірко  відповідати  за  свій 
нерозважний  вчинок,  чекав,  щоб  уже  раз  настала 
днина,  б  він  пішов  поміж  людий  і  сказав  їм: 
„Робіть,  що  знаьге,  вбийте  мене,  із  села  проже- 
ніть —  ваша  воля!  Я  тут  нічого  не  вдїю".  Знав, 
яка  буде  відповідь:  не  минути  йому  суперечки,  не 
минути  проливу  кровп. 

—  А,  нехаіі  уже  дість  ся,  що  хоче  І  —  за- 
стогнав свідомий  своєї  пемочп.  —  Не  моя  воля, 
не  моя  сила  І 

Ждав  на  той  ранок,  як  на  впзвілле  із  сїтнй, 
що  ними  обснували  ного  грізні  примари.  Не  н;:- 
дїяв  ся  уже  нїчого.  Зрозумів,  що  мусить  покинути 
думку  про  бутин,  мусітть  забрати  ся  з  села,  і  ві- 
дай ніколи  не  доведеть  ся  йому  сюди  навернутись. 
Пішов  у  розріз  із  сїльськпм  жлттєи.    Замість  ро- 


її' 


^!і 


-     184     - 


бити  коло  сіііл,  зпмігть  млржіїпу  плекатіт,  пін  етап 
крамарювати.  А  тепер  мало  ііому  було  жидівського 
інтересу,  пін  забаг  роСитн  тс,  на  що  пооажувалп 
ся  ДОСІ  лито  богатирі  пани,  головачі  ліиди.  Гой, 
гой  І  Гой,  гой  І  Гірко,  як  чоловік  пдаеть  ся  не 
п  своє  діло.     Не  буде  хісна  з  його  роботи. 

Чув,  як  вплонюсть  ся  із  дна  йоію  душі  той 
первісний  Гуцул,  той  господар,  що  то  по  боліому 
лгпвс,  не   бероть  ся  ні   за  які   несвої  інтереси. 

Соиічко  боліє  йому  світить,  як  викотить  ся 
із  поза  і'руня,  уже  застане  його  па  царинцї.  Огріє 
роси,  пригріс  йому  в  плечі.  Людина  радїє  божій 
силі,  а  серце  її  щастем  наповнюєть  ся.  Робить  по 
божому,  гріха  на  душу  не  бере.  Настане  вечір  — 
кінець  роботі.  Струджені  кости  ляжуть  відпочи- 
вати —  нї  думки  в  голові,  нї  сновнщ  грізішх, 
страшних.  Сткіііпиіі  безпешний  сон.  Як  снить  ся 
що,  то  в  одно  земля,  трави,  вівцї,  маржипа . . .  Що 
в  днину  робив,  те  з  ночи  навідуєть  ся  до  нього, 
радуп  душу,  що  завтра  робіггп  має  —  нагадуєть 
ся  йому.  Встане  вранцї  —  не  забуде  ніколи,  що 
робити  йому  треба.  Усе  зробить,  бо  усе  в  його 
сплї. 

І  він,  Василь,  колись  ліпв  таким  япіттєм . . . 
давно  то  було.  Заки  ще  обхопили  його  ті  гро- 
мадські дїла.  І  пощо,  пощо  він  того  всего  збув 
ся,  того  спокійного,  того  мирного  життя?  Прп- 
Бязав  собі  камінь  до  шні,  ногп  обпутав  колодами, 
голову  притолошів  важкими  думками,  серце  розпу- 
кою здавив.  І  пощо  се?  За  що  нї  взяв  ся  —  усе 
розвіяло  ся.  Нічого  не  ВДІЯВ,  нічого  не  довІі;  до 
ладу. 


185 


—  Ой,   ой,  ой  І  —   стогпап,  обіймаючи  голову 
долонями.    -    Чого    мсї'ї  було    хапати   ся   робитп 

НеСПОЮ  роботу?  ІДо  я  доброго  ВДІЯВ?  Кому  ПО- 
МІГ, кого  поратував?...  Хиба,  що  гроші  вигулпв 
ВІД  бідних  людіїіі,  хиба,  що  утопив  їх  безповорот- 
но, обмануїі  надію  злиденних  нуждарів.  Л  ообі?... 
Оіі,  якої  я  гоЛі  біди  напитав,  якої  я  собі  жури 
завдав!  —  стогнав  із  наболілої  душі,  бив  головою 
до  сгїни,  студоиии  потом  чоло  вмивав. 

П.ке  все  порозумів,   нїчого  вже   но  нлдїяп  ся. 
Ждала  ііого  тепер  злість  і  лють  обманених  лю- 
дий.    Нічого!     Те  ііому  Я  належить  сл.    Чим  скор- 
ше, тим  краще.     Гнїв  -  се  огонь.     Спалахкотить 
І  попелом  припаде.    Ох,  якби  лише  то !  Якби  лише 
грізна  лють  людийі     Він  перетерпів  би  її.     Страш- 
нГщий  йому  насміх  тих,  п(0  то  стояли  здалека  від 
нюго,  що  не  піши  на  його  слова.     ]{уди  не  по- 
веі-пув   сяб,   на   кождому   кроцї   бачив  би   насміш- 
ЛИВ1.ІІ  їх   погляд,   у  кождому    їх  слові   булаб  їдка 
стріла,  що  ранила  би  його   серце.     О,  того  глуму 
він  но  втерпів  бп!    І  ще  є  дещо  инше:  як  він  міг 
би  показати   ся   на  очп   Танасїеви  —  і   свому  дв- 
деви?     Ото   би   то  вони   да.іи  відчути   йому    свою 
силу,  СВІЙ  розум,  кождий  на  свій  лад.    Л  Гершко?... 
А  панич?    Л  всї  двірські  попихачі?    Здаєть  ся  не- 
ма нїдо  в  світї  ліодиіі,  що  вміли  би  брати  так  па 
сміх,  як  у  їх  селї.    То  так  .'іачинаєть  ся  поважно, 
адп,  вже  один  вкинув  так  собі,  на  збитки,  якесь 
слово,  воно  прпймаєть  ся,  підхоплюють  його  инші, 
сеіі  докине  одно,  той  друге,  починають  одні  рего- 
тати ся,  одні  иідсміиікують  ся  на  кутні  зуби.    Як 
раз  тебе  на  сміх  підоймуть,  то  таки  тїкай  із  села  і 


і   М  ! 


■^1 


-     186     - 

не  показуй  ся  пів  року  па  очп.  А  буває,  що  як 
до  кого  прилипне  кропавиП  насміх,  то  так  із  ним 
зжиасті,  ся,  що  вже  й  до  гробу  йому  по  аабудеть 
ся.  Ьіістарчпть,  щоб  словом  обізвав  сп,  вигтар- 
ЧИТІ,  наїіім.,  щпГ,  показап  ся  па  о.ін,  п;кс  наіідоть 
ся  такіїіі,  ніо  лице  і;ііі;|.и.;ііі  ,,  до  насміху,  а  гро- 
мада як  по  зарегоче,  аж  гори  трясуть  ся,'  аж  фон 
8  гаджуї'  оОсипасть  ся. 

Василь   запер   „іддих   у  грудях.    Лролуміп,  що 
жде  його.    Мас;  статп  нос.міхо]іии(о.,і  ^^■1.„^ї  громади. 
Як  одні   ііого   подивляли,   всю   свою  надію   вязали 
з   його    особою,    а   ппші    ненавиділи    його    з    цїюї 
Душі,  так  тепер  і  сї  і  ті  -  всі  будуть  п-смішку- 
вати  ся   13  нього.     Будуть  зразу  килотп  його,  ку- 
сати, гризти,   потім  будуть  розпеселювати   одні  од- 
них  дотеннимії,    смішними   оновіданнями   всіляких 
його   пригод.     Що    він   болїв,    страдав,   кпдав   ся, 
розщпбав  ся   на   всї  боки,   що  мов  пструг  у   саку 
рвав   ся   сюди   й  туди,    щоб  перевести   в   діло   всї 
свої  наміри  —  один  сміх  вийде  з  того  по  вік  для 
громади.     Зійдуть    ся   в   коршмі,    у    Гершка,    одна 
в  них  буде  бесіда,  про  той  Василевпй  бутин.     Зі- 
йдуть ся  на  весїллї  -  про  бутин  будуть  згадувати. 
Зійдуть  ся  при  мерцовп  па  грушцї,  знов  бутином 
будуть  себе  рпзвеселювати.     Іії  показати   ся  йому 
між   людиіі,   НІ   жити   на   самотї.     Усюди   долетить 
до   його    уіиий   той   регіт   пасмішливий,   ті    жарпі 
кепкуна іь  ,:.    Не  буде  навіть  з  часом  у  лидий  охоти 
дошкулювати  ііому,  допікати  —  нїі    Будуть  сміяти 
ся  із  нього  для  розради      Будуть  посмішковуватп 
ся,  як  посмшіковують  ся  із  безумного  сільського 
дурн;іка. 


187     - 


І  нараз  станула  персі  Ііасії.юм,  як  жііва,  його 
мати.  Бліда,  бліда,  моичалііпа  . . .  Стоїть  із  цсре- 
кривленим  від  страіііноіо  болю  лігцєм  —  одної  сльо- 
зи в  її  очех  не  видно,  але  такий  бсзмежнпіі  жаль 
на  устах...  Нічого  не  говорить.  Л.іс  іі  без  того 
він  знап,  що  попа  малаГ)  ііЬму  сказагн.  Попа  така 
горда  була  па  свого  «•ііпа  І  До  чого  піп  по  брав 
ся  —  і:опо,  і;  одно  бачила  в  ііого  ділах  усе  наіі- 
краще.  Попа  одна  ролумі.іа  Ііого,  боронила,  а  ко- 
ли іі  мовчати  мусїла,  признавала  ііому  П[іапду.  Сер- 
це її  радувало  ся,  душа  веселила  ся,  ї;  материні 
гордощі  в  одно  ставали  сп.п.пїщі,  більш  певні  се- 
бе, своїх  падїіі,  віри  п  успіх  Сасилепої  роботи.  Во- 
на одна  розуїіі.іа  свого  сипа,  боронила  ііого,  пірпла, 
що  всі,  хтоб  іге  гапіш  ііого,  мусять  колись  цокло- 
нпіи  ся  ііому,  ііого  працї. 

А  тепер  стоїть  безсильна  супроти  насміху  ці- 
лого села,  бачить,  що  всї  були  в  праві  —  вона 
одна  помпляла  ся.  Гірка  перед  нею  дійсність,  бо- 
лючо розчароваппс. 

Лежав  без  тям  ігп.  і!се,  що  було  найгіршо,  най- 
біліш  болюче,  стануло  ііому  перед  очп. 

На  дворі,  за  вікнами  хатп  гула  хуртовина. 
Впхри  розщпбали  ся  ь  гпляках  гаджуґ  і  вплп  дп- 
гнми,  асалійппмп  голосами.  Ьасилевп  вчував  ся  у 
них  розоільпвіі  плач  ііого  матерп. 

Ного  душа  переживала  всю  неміч  творчости 
.тіодипп. 


і,-    ( 


І 


V. 

Рубають  лїсі 

Грімко  і  грізно  С.7  3ПО  перелетіло  солом,  поко- 
тило ся  почероз  ворхіг,  сповістило  ліодіїй  у  коїк- 
дій  1  наіімсичііі  хатчіїнї  радісною  звісткою:  руба- 
ють ліс . . . 

Хто?...    Лхтоясбн?..     Спілка...    Наспль... 

Дорго  не  хотїлп  вірити. 

Ті  непроглядні  товпн  иарода,  іцо  почали  на- 
пливат;і  до  читальні',  були  гвідкалп,  як  нетерпс- 
ллво  люди  ;кдалл  на  сю  звістку.  У  кого  була 
дужа  пука  —  писав  ся  на  роботу.  Л  так  уясе 
страт-іли  були  всі  надію  на  бутин,  що  пертий  за- 
клик, невідомо  чий  —  рубають  лісі  —  зігнав  лю- 
дий  із  усіх  закутий  до  читальні. 

Не  питали:  хто?  за  які  гроші?  —  питали  лише: 
пере  рубають? 

Рубають.    З  неділі  стають  до  роботи. 

Розрадувані  лиця  —  надія  на  заробіток,  роз- 
рада на  лютий  зпмовпіі  час. 

Гострили  пили,  сокири  —  підшивали  постоли; 
на   довгий   зимовий   побут  у    снігах   лагодили   ся. 

Бувалі  раду  давали  тим,  що  вперше  стають 
до  лісової  роботи  в  зимі.  Васплевп  приказували 
та  приповідали,  про  що  то  йому  що  тямігпі. 

Як  перед  великою  битвою 


-    і«и 


Л  Василь,  якби  підродин  ся.  Загорів  таким 
огіїом,  іці)  вся  ііого  по/тать,  то  лтпс  очі.  роз- 
ярс-і,  блііскапііипміі  мочуть  па  усї  сторони,  а  ііого 
голос  ііанус  над  ус'м  тим  іхітльоііаним  народом. 
Але  тоіі  запа.іьнпй  .іо.кцоць  стаи  таі:ож  спокій- 
НП.М,  пепипм  себе  кома'їдантом.  Одни.ч  занпсус,  дру- 
гим иідиопідас  па  запити,  ипшим  приказус,  що  ще 
мають  зробіпи. 

Пого  не  пізнана. ги. 

То  Су»  колись,  дапно  вже  то  було!  —  леґінь 
Насильно,  що  то  згуртунаїї  (.ув  парубоїргво  і  по- 
ставив на  сторожі  со.іа  парубоц„ку  „Січ",  як  парту, 
як  сторожу...  То  був  леґінь  Иаспль,  що  то  з 
парубоцького,  сїчового  отамана  перекипуп  ся  в  -у- 
мирного,  проворного  крамаря.  ІІро.чіпив  лепту  та 
топорець  на  перо  іі  купецьку  книжку  та  вагу, 
СІЧОВИЙ  козацький  похід  на  дрібний  данець  за  кра- 
марським столо.ч,  простору  леваду  на  вузеньку  крам- 
ничку, молодецьке  завзятгс  та  буйний  леґінсьний 
пострах  на  услужливу  обережчість  ти  уваж-тііву 
чемність  для  всіх  покупнїв.  І  січову  ледту  і  свій 
топір  молодецькпіі  зробив  предметом  крамарського 
торгу . . . 

Л  з  крамн.м  1,1  переііпіов  на  спілку. 

Розповідав,  корнети  спілки  пояснював,  заохоту 
Дішав  -•  просив,  щоб  паї  складали.  Показував 
лк,:,.іи  рай  і  робив  се  так  складно,  що  спільпчків 
силу  зібрав;  до  спілки  пристали,  паї  повплачували 
-     чокали,  дивили  ся  і  надїяли  ся. 

Яараз  велика  трівога  настала. 

їанасїй  не  пре  став  із  своїм  паєм.  З  трсма 
тисячами . , . 


1С0     - 


Хто   ггІ\   Тап.иїіі?     Лпідки   Т:іііл(-Ш?     Лджсж 

про   гггі.іку    ісіі;(і]ііі.іг)   (II. 

'і.'ікс  ,цм;и;  і-и  смлодіпі  і;п:і;лому  II  іі.ііійільпі 
ИСПРПІІОМу  (МІ.І1,ІГ1ІІ,Ч1ІЧІ.  Л  гі.і.к.ки  тп  Чіїс-у  П.іспль 
ХОДПП  ні;  .•і:иі.пт|ті|гігіиі.  сііі.п;;!  .іі.;г;л.|,і  іілд  про. 
пасгіо,  пі  І)  ,:,,[(,  ц-,].;..  и  надії  ііі>  йу.п),  щоб  ру. 
шпт»  з  ;,іі;,і;іі(ііо  місця.  їаііаїїіі  ицсіаіі  іа'.і,  них... 
Ось   ЯКІ'    і|іі::пі.   та   (граіііііс   слоііоі 

Л  гі.омідпя  ааагг-  .чи, 1а  ;,і  смічом  згадують  про 
ту  тріаогу.  ІІусіїпі  гіі.ачі  То  як  г.оіо  пчрппть 
ся  П.іу.і,  то  іаііаідіт,  тім  по  огаїїигіїч.  по  пор- 
тспах  па  тс  лпші',  іцоо  опісля  апон  пріпкчтп  ііого 
на  те  само  .місці',  отиорипі  пчи  іі  засіапптії  смі- 
ятпсс,  іа  сесіє  с;піі)со.  Л  то,  піо  псррторіЕІлось,  блу- 
каючи по  тих  йеліістях,  яко  попи  топор  суішпе. 
Така  дріоЕпічі.а  . . . 

Еаспль  стоїгь  у  ппппііі  сіілї  спопї  праці.  По- 
боров усю  спою  1РЄПРППІСТІ.,  поайув  ся  усїх  су«- 
НЇЕШ,  іммв  у  спої  дужі  [іукп  цї.іу  програму  працї 
і  ііде  до  пііагач.'пої  ііїлп.  В  його  голопі  у.іоисплось 
усо.  ]і'о;і;дому,  хто  іірпіідо  до  т.ого,  зпаї;  сказати, 
до  якої  роїіогп  сіп  стапо,  ко;і;диму  ппзпачить  місце, 
про  паіімспчу  д|]ііяііічку  тямать  —  по  забупао  нї 
на  що.  Л  такіїіі  псгпиіі  ссііг,  п(о  іі  ііаниі.іьшпй 
слабодух,  як  гляпо  па  нього,  набирац  допіря  в 
успіх  задуманого  дїла. 

Запзяттс,  енергія,  сп.та,  спокііі,  певність  собо 
—  ось  що  пробивалось  у  цілііі  постаті  Василя,  у 
його  словах,  прпказах,  у  ііого  ділах. 


101 


п 


у  луїиі? 


''ІД". 


душі  у   „ь„т  г,о.,у.,;,.,,,сь  т.„  ф  п-мпігть  по- 
Но  ло,:г„х  „:,гліг,.п\-.  по  П|„мппгпх  ,ум»їппх 

""ЗПП.І..ИП. ,:,.  у,:,.,,,.,,,,,.,,...,,;,.;  ,„,д„,і„ :,:  ;^ 

'","""■     "-"ДУ-.    'И^Д-п,,    .,„ц ,   ,„ ™„-,„ 

!--    '"■І-""-"    -'    'Ч-л.   .П..::і,,о.„    у    ,:.к„.„і    „, 
''•       '"    "^"'    "  Л'"і'^'.    ■!„    жид,,п,,„пи|,,    .,„    хочбн 
М'"Дішк   .    „„у,.,.,,,„о    „.к,,:.,ик,и;,„и   іи,.,п.,г,„а    - 
апдужо  X,,,.,  ,0  „,.  дум,,:,  „,,„  ,„„„,,,  ,,:„  „.. 

ДУШі  Ь;.г„.,„.     і;,      у,,,,„  ,,,  ^^.  ,^^^,___,^,  ^^_^._^_^^_^_^ 
але  як  пі,„іі,„л,      ганут,,  ,.,,мому,  і,,  „ї„„сї  помо-ш 
-  п,и  сі|м,„п   віру  у   ,пої  (,■„.,„.     ІІСЯ  іЮго  „адїя 
була  на  ],„„„.•,„;    _  х, „,,.,.„  „^  ^,.,,^  ^ 

вачап  ся  уп.док  духошіх  ,:„      „а,.,а.-,а  ап,-„іп,і 

І  то  од„а  псроміиа  допе,.  „.,.,гь  у  „,,о,,,,.  „,■„ 
віізвол.ш  гя  іа  під  .чо.юдсшї  і.гпсшіост.і;  етап  с.пь- 
Н..М  за„.,п.,м  л,у:к,„„,ою.  1},п„  у  спої  ру,;„  керму 
Д'ла,  „ро  яке  ие  ду.«а.,ог..,  ,„•  .лда.шсь'  ііому  „в 
ЩО  даііііп.  ■' 

Але   ,;,<;  то   ліішо   -  доки  тоі;і„пь   ся   і.арода 

сла  „  „„■,.,.„,„•,•,  крам ,,ї.  до,,„  „і,,  „,с  ,ам,р.  Оа- 

іиіь  глогу,  жп.их  .,юд.„і  доки  Оа.,.,,;.  ,,п  ю  соое 
ДУЖ„х,  аапаятпх,  и,о  „ід„ла„  гя  з  іп,ч  „а  „ел„ко' 
Діло  ц  ,ш.о;кугь  ііому  я„„есг,і  ,:,о  прац.о  „а  дойру 
дорогу.  Л  в  лече,,і,  як  уже  оса,,,,,,  л,од„„а  ш.ііде 
з  хати  1  „,„  ;іа.іт,„т„  ся  та  л„и„,ть  ся  сам  'із 
свокми  думка.м„  _  тоді  уяолпо  ео.я  неї  перепо,„г. 
ЩО  іх  хо.ав  перед  людським  оком,  псї  недостачі 
І  відчуває   велику   тріізоту.     Як  перейде  у   голові' 


—     102 


скільки  то  треба  буде  гроша  на  се  діло,  а  гроша 
біг  ма',  як  подумає  собі,  що  сьогодня  всіх  спіль- 
ніікіи  узяв  у  руки,  цупко,  беззглядпо,  але  неоаром 
може  розсїстп  ся  в  їх  серцях  дух  зневіри,  як  отеє 
вже  раз  було  —  він  починає  трясти  ся  як  оси- 
ковий лист,  цілим  тїлом  дрожить,  голова  ходором 
ходить,  страшні  якісь  думки  снують  ся  в  ііого 
мозку.  Волїв  би  був  не  зачинати,  хотїв  би,  щоб 
розбилось  усе,  заки  ще  і  зачнеть  ся,  тсдї  урату- 
вав  би  може  свій  спокій  . . . 

Настане  ніч.  Довга-предовга  зимова  ніч.  То 
виють  такі  вихри,  що  мало  хати  іп'  розмсчуть, 
а  у  їх  стогонах  він  відчуває  страпіні  погрози.  По- 
чуває себе  тоді  таким  одиноки!И,  так  добро  розу- 
міє свою  нездариість,  всю  свою  слабосилість  до 
зачатого  Діла,  що  до  слїз  йому  доходить.  Він  чус, 
як  мурашки  по  мозку  йому  пересувають  ся,  чує, 
як  мозок  йому  висохае . . . 

А  всеж  таки  не  те  тепер,  що  було . . . 

Тепер  він  —  як  отаман  перед  боротьбою.  По- 
чуває трівогу,  але  не  за  себе  —  за  своє  військо, 
за  побіду  свого  війська  І 

Давнїще,  колп  покинув  його  Танасїй  і  він  си- 
дів бездїльний,  безрадниіі,  не  знав,  чи  брати  ся 
за  дїло,  й  як  брати  сл  до  нього  —  о,  тодї  страш- 
ний був  стан  його  душі.  Як  моряк,  що  його  кора- 
бель потонув  у  хвилях  моря,  а  він  зловив  ся  за 
якусь  дошку,  простяг  ся  на  нїй  і  пливе,  доки  не 
проглотіїть  ііого  перша  хвиля  з  краю  —  ось  як 
він  почував  себе  давнїще. 

Все  було  розвіяло  ся.  Надії,  що  їх  покладав 
на  Танасїєву  по.чіч,  розлетіли  ся  і  він  почув  грозу 


193     — 


положення  заводеної,  оймапеїюї,  роз5„т,)ї  в  епоїч 
думках  людин,..  Не  стало  Тана.їл  коло  під,™  - 
не  стало  в  нього  сіли  покості,  дїло.  Все  почато 
провалювати  ся.  Одно  за  одп.ім.  І  спілка  і  бу- 
тші,  1  вся  праця,  і  зампслп  усі. 

Люди  ходили  коло  нього  -  він  не  бачив  їх 
тіталн-розпптувалі,  -  він  не  чув  їх  слів,  нотер- 
пелпвпли  ся  -  „є  розу.мі„  їх  трівопі.  кричали  го- 
ЛОСО.М  розпуки,  погрозами  кидали  -  далекий  був 
ВІД  того,  щоби  відзивати  ся.  Зиевірплч  ся  як  і 
ВІН  зпетрив  ся,  залишили  вже  думку  про  бутпп 
про  плавачку,  про  спілку  _  дали  йому  спокій 

Л   ТОДІ    зачинасть    ся   праця   його   мозку      Не 
може  пропасти  його  дїло,   не   смі.  змарнувати   ся 
його  праця.     Ґатунку!     Поратунку!  -  стала  кри- 
чати  його   розжалоблена   дупіа.     Зачала    ся  його 
мандрівка:   до   Тапасїя;    від  Танасїя   до  Івана;   від 
Івана   знов   до    Тапасїя.      Пуста,    безуспітна   май 
Дрівка  за  грошем,  за  помічю,  за  моральною  підмо- 
гою.   Корив  ся,  просив,  благав,  молив.    Як  пструг 
У  саку   кидав   ся  па  всї  боки   -  а  все  на  дармо. 
Найменчого  відгомону.    Одно  лише  зрозумів:  пїхто 
йому  не  думає  давати  помочи.     Він  став   невигід- 
шій  для   всїх,    хто   мав    сілу  в   се.ії.     І   що   одно 
ВІН   зрозумів:    на   той   бутин    звернули  спої   очи    і 
його  батько  1  Гершко,  ба  і  Танасїіі.    Зрозумів    що 
він  мусить  провалити   ся  із   своїми  з;шііслами    бо 
вони  або  всї  разом,  або  один  із  них,  тих  дука,  ів 
потрсбус  того.бутина  для  власної  користи :  для  за^ 
робітку  1  для  зискапня  перемоги  в  солї     І  ще  чо 
му  ВІН  мусить  провалити  ся  із  своїм  бутином-  він 
спілкою  його  рубав,  а  спілка  мав  стати  силою  в 

Руї'іііоть  ЛІС. 


1П4     - 


СеЛЇ.      Л    тої    НОПОЇ    СІІ.Ш    III,'    С1Є|ІШІТЬ    ІІЇХТО    з    ТІІХ, 

що  доої  її  мали.  То  Ооротьйа  не  лише  з  батьком, 
з  Танасїсм,  із  лііідо.м,  ое  боротьба  з  двором,  із  злїс- 
ніім,  зі  псїмп,  що  хотїлио  правити  селом.  Для  всїх 
їх  страшна  стала  його  спілка.  І  засудчлп  її  па 
затрату.  Він  ходиг.,  прпспп,  благав,  молпв  —  ко- 
рпв  ся . . .  Л  ВОШІ  як  тве])да  скеля  ...  І  вся  його 
падїя  ро.чбіїпала  ся  об  неї.  Надармо  біт  об  Гра- 
нітну сколю  голоііою  --  ііідзвуку  нп  було! 

Якось  бул  у  Танасїя. 

Застав  його  в'лсе  дома.  Ві.дразу  став  говорити 
за  дїло.  Що  гірні,  як  батьі;а,  просив  його.  За- 
клинав. Повторив  ненині  слова.  Просив,  щоб  із- 
вінчав  ного  з  ІІарійкою. 

На  пусто  ...    На  дар.мо  . . . 

Танасїіі  сьогодпя  вже  не  тої.  Він  тея;  набрав 
охоти  на  бутин.  То  так,  яі;  спершу  було.  Він  ба- 
чить, що  бутпп  —  велика  користь.  І  він  но  думас 
випустити  її  з  рук.  Але  сам  забереть  ся  до  нього. 
Мовить : 

—  Як  хочеш,  я  стану  тобі  до  помочп  —  але 
не  так,  як  ти  собі  гадаєиі. 

Василь  слухпс  цїкавиі'.  У  нього  родить  ся  но- 
на іскра  иадїї. 

—  Я  персііму  на  собо  бутин  і  вашу  з.-іпоруку. 
Л  вам  сплачу  третину  заііжкн. 

—  Як?    Що? 

—  Л  так,  як  каясу. 

Василь  не  хоче,  чи  не  може  зрозуміти. 

—  Або  як  собі  думаєте.  Я  можу  покласти 
від  собі'  запоруку,  але  ваша  пропаде  уся.  Ви  не 
вдержали  ся  при  контрактї  —  заліжка  пропадає. 


—     105     — 

Л    т>те    зо    мною    н,ч    .іагп,- 
залоруку    -    епі.,ко„у,   ;    с^'^у''   "''Р'""''>'    "''""У 
грошин    Врату..„  йод;«  „;:;'^'    """^'"'У  ^Р^""")' 
Василь  Н0ПР11И0 : 

ь«„,„-;."-'-»г;::;*. 

'ие   не   згаїуіі      Нр   .„  •         '"^  '^''  -'^'"ї  біль- 

УСВОЇруїлГ       Ябгтггп  ^     "ртИП     ііОЗЬМу 

приказуй;,™,  а\Г^.; '""'"'' --"ДУ-™.    Я  буд 

"У.   я  буду   маГ:Г-..™.ГтГ'''  "•"•""'™ 
спілки   з    тими     пт   .,.  '      '^   ''^"'    "КО''^'- 

«ої  гроші  І    Вам  XV  ,  "^'  «Р°^'Тяга™   ру,у   „„ 

пЧ^Убие,  вибий  із  готов'Г  Я  ї/1      -"'"'^  ""   ^°»'' 
"ї  тепер,  „ї  в  четво»     К  ■  '""'°"  "•'  ^°'««а» 

кого   слова:  "  ""  ^'*'"'  »"  "^^Д  ноГ  та- 

Як    собі    ХОЧетр      тгиіл      „ 

"іду  СИДІТИ  до  Васитя  '  "  '■''"'"  «''«'«■'ан^і 

розі„"°г.  ~е:^=г  ^'^^^  --- 

Р'^У  перед  ударами  р;зХеІГта'иаХ  "'■™'  ""■ 
■=  сам  набрав.  Одно  лише:  хо'як  1  "'вТ''  """ 
*'«р.и„у,  а  вій,  заступаючи  ся  за  „еїТ  Т'^^ 

-  "Є  и,д„.  „.  ,.,,,,„  рукГ^;їі«:л2- 

13* 


196 


ся  —  утекла.  Він  лпшни  ся  із  озвіроною  людиною, 
але  руки  держав  прп  собі.  Може  впорше  в  житті 
побіднв  свою  пристрасть  так  сильно.  Міг  вийти 
спокійно  —  старий  висилив  ся,  упав  на  ослін  і 
ледпи  дпхап.  Міг  сііокіііно  забрати  ся.  Ллє  не 
міг  так  вийти  без  слова  відплати. 

І  десь  зо  дна  душі  вихопив  ся  йому  грізний 
оклик: 

—  Не  меш  ти,  Тапасїю,  рубати  бутина,  не  мені  І 
Більш  не  про.мовив.     І  відповіди  не  вчув.    Пе- 
реступив спокійно  поріг  і  подав   ся  протоптаною 
у  снігах  сте;і:кою  д  хатї. 

Ішов  із  страшним  завзяттем.  Коротка  нарада 
а  найблищпми :  Николаєм,  Петром . . . 

Не  будуть  же  загибати.  Не  будуть  ждати,  щоб 
їх  праця  пішла  в  хосен  дукарям. 

Усе  розповів,  що  пережив  за  останній  час. 
Мусять  ратувати  ся.  Однаково  людям  терпіти  го- 
лод чи  в  хаті,  чи  в  лісі,  однаково  мерзнути  тут, 
чи  там . . .  Там  бодай  впрієш  при  роботі.  А  що 
гроша  нема  —  без  роботи  однаково  його  не  буде. 
Не  зароблять  деинде.  А  возьмуть  й  :о  при  кінці 
разом  —  посплачують  усі  довги  і  заробіток  буде 
слідшій.  А  поки  що  він  через  крамницю  достав- 
ляти ме  харчів.    Кредит  має  великий. 

І  як  їм  могло  не  прийти  таке  до  голови  дав- 
но  вже!     Чого    вони   воловодили    ся   з   Танасїем, 
Іваном  та  всякими  иншими. 
Пішла  чутка     ..рхами : 

—  Рубають  лісі 

—  Хто?...    Що?... 

—  Спілка.    Самі  свої . . . 


—    197    — 

^У■^^^'...    Рубаємо  лїсі 

—  Невже?    Кажіть... 
-Рубаємо...    З  неділі. 

—  Ая...    Рубає.мо. 

За  ВСІХ  ^  пін  сам  один. 


І   І 


Третя  частина. 


І. 

Був  уже  пізшііі  вечір. 

На  дворі  сніговиця,  що  шиби  аяс  давенять.  У 
КОМИНІ  іуляс  вітер  та  вис  дпшгмп  тонами.  Наїс- 
т.ггь  на  .хату  така  си.іьна  струя  ви.Ч|п-,  цо  адасть 
ся  здоимс  дах,  переверне  .хату,  слід  за  нею  замете 
І  ОДІ  Василь  вцривасть  ся  від  роботи,  перестав 
числити  і  дивить  ся  стрівожениіі  у  ВІКНО.  Нічого 
по  оашіть  за  грубими  пласта.ми  снігу.  Якась  таєм- 
на потвора  зазирає  крізь  вікна  до  освітленої  ма- 
ленькою лямикою  .хати.  За  хвилю  чуєш,  ;  пере- 
летї.,а,  понесла  ся  світами,  троха  стає  ві,,^^аднїще 
1  шюіі  задумана  іо.іова  молодого  .іегіия  иохпляєть 
си  над  зшитком  і  лглуб.іюєть  ся  у   числа 

Відчиняють  си  двері.     Пара  бухнула  ,^,  сїніп, 
.'І  з  неї  виринає  добро  одягнена  постать.    .Заннрас 
диері,  обЛивас  сніг  із  постолів. 
-  Як  гостпв,  Ннколаііку? 
~-  ІІпрно  гостив.    Як  ти  тут  торгував? 
—  А  як  ?     Якби  не  бутин,  то  хоч  бери  зами- 
кай крамницю.     Що   який  іде,    то  лише   нодивить 
ся  в  сен  бік  і  просто  до  Гершка. 

Прнвитали  ся.    Василь. чекав  на  Нико.іая.  Дві- 


I  и 


—    ;іОО    — 


чч  в  тнлідрпь  (ХОДИВ  ІІиколаЦ  із  бутина  —  пере- 
водили рахунки,  робили  замовлення. 

—  Але  тут  у  тебе  тепло.    Можна  впріти. 

—  То  тобі,  що  прийшов  із  морозу.  А  я  тут 
трохи   ио    замерзну. 

Василь  почав  класти  ватру,  приставив  воду  ва 
кулешу.  Заки  вода  гріла  ся,  вони  говорили  про 
свої  діла. 

Пятьдесять  пять  люднй  постійно  при  роботі". 
Вог  милував  не  було  ніякої  пригоди.  Вже  виру- 
бали великий  шмат.  Був  камеральськнй  злісний, 
переводив  контролю.  Ннколай  показував  йому  ро- 
боту; нічого  І  Обі.  Казав,  що  все  добре.  Либопь 
за  дві  неділі  буде  комісія. 

—  А  як  з  харчами?  —  питає  Васи.іь. 

—  Тимофій  дає  собі  якось  раду.  .Ігпдп  ситі. 
А  як  тобі? 

—  Не  дуже  мудро.  Два  косівські  жиди  не 
дають  уже  муки.  Ще  й  хочуть,  щоб  їм  заплатити 
за  все. 

—  А  тни  як  умовив  ся? 

—  Я  робив  згоду  на  цілу  зиму.  А  платити 
маю  коло  Юрія.  Щось  то  немудре  дїло.  Я  був 
учора  в  Косові.  Нічого  не  зорудував  з  ними.  Тай 
пнші  опіімали  ся.  Я  щось  зміркував.  Сідаю  на 
сани,  тай  до  Кутів.  Іду  просто  до  нашого  адво- 
ката. Він  пішов,  зговорив  з  одним  купцем  тай  ми 
списали  умову.     Вже  пе  лячно  мілї  за  харчі. 

—  Богу  дякувати.  А  то . . .  Я  щось  був  по- 
маркотнїв. 

—  А  .мені,  думаєш,  братчику,  солодко?  Я  бачу, 
що  хтось  колотить.    Лені  ііазав  адвокат  у  Кутах, 


—     201     — 
троха  бнзівнїще  ^"""Р    У«в 

по«я  „,0  „,е  „в  .се  ,оі:Гві:::г'' '-  ''■ 

—  А  що?    Біда  І 

—  Ая.    Біда  тай  іде  що . . . 

—  Що  таке? 
- -  Гроші . . . 

-- Які  гроші?        „є  розумів  ї^  Василь, 
бити?  ^""'  ""  'У™"-    Д°'^«  будемо  дармо  ро- 

Хи5а~/;арГ:;т7?  °^^^"^^^^   ^  «™-«-    " 
—  Дармо  І    Робимо  вже  місяггі.    я  н„„» 

Василь  дивить   ся   на   них   і   не   знпя    „,.  ■■ 
сказати-  ^''•^®'   Що   ш 

—  Тай  л. 


«Ні 


^ІГ! 


)  )| 


202 


—  Таіі  ти,  Фіі.іііпку,  нї?  —  пгітабть  ся  Василь, 
дии.гячи  сн  па  моло,(ска. 

—  Таіі  II  ні. 

-  Л  й.иатії  ги  п|іу"ан,  сараку  ? 

—  Ііруйап  багато,  а.іе  так  иуждую  ся,  що  страх. 
Василь  питаїж.  (Я  ,;алі. 

—  Моп;о  ти  иагиїііаи  ся  па  мсио,  ;цо  я  .іа 
просив  тобр  до  спі.іки'.' 

—  Та  чо.му  би  не  піїиап  ся!  II  рубай,  під- 
коли бутпн   итікірили,  а  мсиї  плати  пс  було. 

-  Л  ти  як  аіопоріш  си,  побоже ? 

—  Я  ііс  і'адап,  піо  пи  іитрпжасто  ліодніі  аа  пусто- 
дармо  робити. 

—  Таіі  к  нас  таких  дваііцять,  як  ссіі.  Ми 
прпіішли  під  гурта  поспіггат;';  Будуть  нам  гроші, 
чи  ні?  Як  будуть,  то  платіть,  хто  має  платити, 
а  іії,  то  з  неділі'  лишаємо  роботу. 

Василь  дішпть  ся  па  Николая.  Іііп  старшина 
1!  бутцнї  -     поиппрп  сказати  епос,  слово. 

Л  Нпколаіі  мовчав.  Він  мав  уівс»  з  самого  по- 
чатку говорити  з  Василем  про  се.  Та  якось  пі" 
міг.  Тепер  уже  став  попспювати.  Дан  пигоі>ориіи 
ся  невдово.іешім. 

-  То  від  неділі  піш.іа  така  бесіда  іцніміік  лні- 
дпіі ;  .\ди,  бач,  роблять  дармо.  Грошиіі  не  .муть 
бачити.  Віке  три  дпї  не  устають  такі  розмови. 
Хтось  приніс  таку  чутку  з  села  -  відаіі  із  коршми, 
таіі  вона  прпіімаєть   ся  між   людьмп. 

—  То  таки  ціле  село  смієть  ся  із  пас,  1Д(^ 
поставали  робити  дурничкою  і:а  якусь  спілку,  таіі 
ще  нас  будуть  позивати  косівські  жиди  за  муку, 
що   їмо    у    бутинї.     То    якось   у    і.ортмі    як   стали 


203     - 


гікатн  н,,  лаг.  ду,,„ї„,  „  ^шки  оч.пі  и.  ж'.ув  пі  зі 
•■Т"ЛУ.  ...  .іагпдпть  Г.І  „„„а  ,.„і.,ка,  а.ц.  така  ,ц„ 
"І"  лаш  „о  гр,..1а  „„..ачунат,,  і  будуг,,  „.,а',„тц 
Ді-иі,к...  Іак,  то  |,о.чу.міі(.  <-.іо„„.  І-,,,-,.,,,,  „,.„,„ 
Л  „латтл  -  Оуду  р.„;„тп ;  „..«а  г|,„птіі  -  „ома 
роботи.  Іак  по  .таропітськ,,.  М,,  „а  таке  .„.„ч  і„ 
Ало  ,цо«„  роГшти  аа  да|,мо,  та,і  ,ц,.  іі  ,„,  з„ат.,' 
Ч..6УДС  .цозтого,  .,„„,.  буд..  -.то  „,.  „а„ам,і 
руки. 

-  ІГіі  ігрпіітли,  -  моїтті.  друі„іі,  -  такі, 
просто  шкпптатп :    Пудуть  нам  >,   м..дї.,ю  ,  р,„„і   ,а 

;ііг'^'"  ""  ■"•  '''^-■■' '--  'У-- '  ^  ■-'-- 

-  -  .А  будуть  такі,  що  „ам  і  :,а  ...і,  міопи,  м. 
платять.  ' 

Стало  ясно.  Хто.'ь  --  „„дио  хто!  .цо  „с  „і, 
розоитм  сплкі,,  ааки  заиалп  роботу,  ро.біиіа.  її  і 
то  успішно  тепер,   у   розгарі   працї. 

Було  Цілком  ясно  .  І  Ипколаеїт  і  Паси  іоїш 
.  Зачали  розтолковуватн  цілу  справу  спі.ікопої 
праці  своїм  нспдоволсніїм  товарпшам.  Ііказуваїп 
і.м,  серед  яких  обставин  забара.іи  ся  до  працї  як 
навіть  на  прохарчопанпо-  не  ма,«ть  гроишіі.  з  якими 
то  псрепоиа.ми  мусять  боїюти  ся. 
Ьпслїд  їх  бесіди  був  такті : 

Л  ми  такії  питаємо,  чи  будуть  нам  гроті  в 
неділю  V  .  .  . 

Із  спм  розііішли  ся. 

Знов  сидять  Василь  і  НиколаіІ  і  в;ке  нїчоїч, 
"Є  говорять.  ІЗаспль  виколотий  кулешу,  викинув 
на  кружок  таіі  •-  їсти.     Тро.ча  масла,  бриндзї 

—    от    1    вся    и.      ,:      ,а. 


г 


-    204    - 

Попечсряліі. 

—  А  ти,  Ннколаііку,  лягай  таки  зараз,  бо  ти 
трудний.  Я  тобі  постр.іип  ііжник  на  печи  —  пн- 
грій  тро.ха  зморожені   коїти. 

Николай  не  кваппії  ся.  Пого  мулнла  та  ціла 
розмоиа  з  псрод  хии.ії.  ІІс  .міг  наііти  поради  нї 
для  себе,  нї  для  Паоиля. 

—  Л,  ний  зійдеті  ся  п  неділю  старшина,  та 
най  думас.  Можс>  що  прадить  Я  не  знаю,  що 
мемо  робити.  То  таки  богато  так  гопорнть,  як  сі 
два.    Пою  ся  лише,  щоб  усі  так  ве  сказали. 

—  Про  мене.  Най  собі  кажуть,  що  хочуть, 
—  промовив  нарешті  Василь.  У  його  го.юві  було 
чути  сильне  огірченнв.  -  Скажи  мені,  Ннколайку 
що  я  з  того  мак?  Для  чого  я  маю  журити 
ся?  Залязали  ми  спілку,  мали  р  ^атЕ  ся  а  жи- 
дівських рук  -  спі.ікй  йде  добре.  ,  ложила  крам- 
ницю. Крамниця  йде  добре.  Л  хто  .  ■  ній  вийшов 
найгірше?  Я  І...  Вся  робота  на  моїх  плечех.  Нї 
дня  нї  ночи,  нї  буддня  нї  свята  не  маю.  Чи  ти  ду- 
маєш, менї  солодко  тут  сидіти  І  [Зсого  відмовити 
собі?  Та  то  з  вас  кождий  у  літї  до  сїна,  до  мар- 
жини,  в  полонипу,  до  міста,  куди  задумає,  туди 
й  П'де.     А  я  сидлсу  прикований  до  стола,  до  ваги 

1  до  своїх  паперів.  У  зимі  в  вас  у  кождоі-о  знов 
своя  робота.  ІЦо  я  дав  би  за  се,  щоби  міг  піти 
в  вами  у  бутіш,  працювати  собі  по  своїй  думці, 
а  прийде  вечір  -  по.іягаєто  в  колибах  при  ватрі' 
1  йдуть  у  вас  восе.іі  розмовні  А  я  чи  літо,  чи 
зима  —  однакоі!  .  Сиди,  чпсли,  торгуй,  важ,  про- 
давай, і  знов  пиши  і  знов  чіхли.  От  і  вся  моя 
нудна  робота. 


—    206    - 
нк  гГ  "  "■""'  '""""  "•-•   «"•  «■'   -У-  с.,дТт„  так, 

"жо  х.ю.іця,  щоб,,  „„„І.,.,.  "0'Т'і»іті.     Шукаю 

-- «■  -с...  А те„е,/,з ;:г^,:.  ,;-"'н"  «у-у 

«с  накоїп  мі'нїі         ,1,  ,,„         ^'"""4..,     Чого  ПІН 

-ДО -.„„:;  ,Л'';:і~ ';;;;-:,. '••'-- 

•\-'в  г,.<.ба  „а  „се  „ахнути  рукош     X  г  '    '" 

бутяиа  треба  було?    Я„.«іп         ^""^""  "^■«ї  тош 

'^  -пер?...    ВертатГс/ні:    я„   ;:  Г""""  ''^■''^"■ 
«^ькі  гроші,  а  до  кінгія  1  '       ^"■'О"""'  люд- 

<"■  брали,  ;ле,'';гХоі;::™  ::?'■  ''^^^-  ї>-- 

"■«й  -   ото  штука.     А   як      ;Г        '  ""  -"^  ""Р"- 
робити?    Що  тоді-  буде?    Я  ""  ''""*^'"'  Д"^' 

-У"ку.     Один  см  X  ви  д      ІІ  Гз'"'  ""  ''"'  ""Р^ 
майна.  '^        "  розтрата  вложеного 

«огошїлГ"  """""'  ^°  Р"^^*"-'  -  --орк,,, 

—  Кажеш  і  сам  не  віоиш     іг 
"«  Д"аю   -   „олиб  лише    1Г' „є  "^^  ''^ 

ДО  напгої  робо'п,     От    1\       -  і-і-ратили   віри 

Бо  я  вже^^а^в  ;;еХ'Гв"Т""""'  '"■'^"•^'' 
тепер   госнодарем      Чп„^  .,    ^''^^  "="'  ""и 

-  і  я  ллше'^^ги!ТеГ/Л~.  ■'■'«"'™ 
^'екала,  щоби  ми  побрали  ся     А  .  "''"'  """ 

про  се.  Р         '^"-     ■*  ^опер  анї  гадки 

.льоаї;'  '"""^  '"  «°-'°"'-  -  —  гоьорити  крізь 


(  'І 

[ 


І  ;| 


'І 


—     200     — 

—  Ипколяйку,  брат'шку,  чи  тії  знаєш,  що  я 
гтратіш?  Господаїїсм  мни  стати,  свою  хату  мап 
мати,  жінку  мап  до  хати  привести  —  а  з  того 
усего  сіі;і,;ку  сам,  як  палець,  ось  тут  у  комірнім. 
Но  маю  НІЧОГО,  не  ііпдїю  ся  іії  на  що. 

З  досадою : 

—  Часами  приходить  така  хвиля,  що  плюнув 
би  па  все,  ктінуп  бп  крамницю  і  бутпн  і  рідне 
село  і  піпіоп  бп  світами  шукати  собі  долі.  То  як 
спдпиі  тут  сам  одпп  і  пса  п  крамшщї  не  видно, 
а  ти  і  важиш  і  мірилі  і  рахуєш,  то  така  тебе  бе- 
ре досада,  що,  адп,  запру,  кину  ключі  в  ріку  і 
піду  с вітами.  Таж  я  господарська  діітпна,  мене 
свята  земе.[ька  до  себе  тягне,  мене  маржішка  кличе 
до  себе,  а  я  тут  крамарюю.  Таж  —  я  богацьі«і  ди- 
тина. У  мого  діідя  с  статки,  лишеб  їх  доглядати 
іі  прибільшувати,  я  міг  би  щасливо  жити.  То  все 
брехня  про  Марічку,  що  вона  мені  сестра.  Я  міг 
бп  іі  зараз  ізвіпчати  ся  з  нею.  І  думаю:  пощо  та 
боротьба  із  дєдем.  Ллє  отямлю  ся:  нї,  мушу  я 
довести  до  кінця  зачате  діло!  Не  муть  радувати 
ся  іі  сміптп  ся  із  мене  ті,  що  чеклють,  коли  мепї 
вже  раз  навкучить.  Не  напкучнтьі  .  Не  біііте  ся! 
Я  себе  подолаю  І  Сідрочу  ся  від  усего,  а  не  лишу 
сг.оої  працї.    Не  мете  ви  сміяти  ся  з  моєї  роботи! . . . 

Пізно  в  почп  га<или  світло. 

Василь  почав  перевертати  ся  на  ослоні.  Йому 
не  давала  вснути  звісті;а,  що  в  бутинї  коїть  са 
лихо.  Н^о  тепер  робити?  Грошиіі  нема.  Хочбії 
хотїв  вложігги  з  кра-чницї  —  нема  їх  багато.  Зреш- 
тою задоЕллш  крамницю  за  сеіі  місяць,  що  не  знає, 
як  вибрпстп   з  біди.     Піке  думав  минуло  лихо,  іцо 


У^^-^ік,- 


—     207 


бодай  харчі  ,шт„  .„  до  якоп,,.,.  „асу.  Л  таV  у.ко 
як^трепа  оудо  грогігпіі,  яі;о,ь  у.тожіїть  са  Як  \т,' 
рооотя  буде  в  розгарі.  „ожпа  оудо  .аз.мшти  .ґ:',. 
І  01.  Лло  топор  аа  мігяц,,  „о  ,фоб„л„  що  багато 
А  в  дооалок,  „к  вміцо  ,,іж  глі.п.„„,.„,„  роа,,!:/ 
НІХТО  ,1  гопоріїтії  з  НІШ  по  стано. 

То  ижо  добро  наколотили.  Якого  то  п;кс  її- 
говорили  про  ту  спілку  -  но  „оглп  розбити  ио,', 
рооотп.  Лж  топор  кажуть:  жадаііто  грошиіі.  ІК- 
сього  не  оудо.    З  чого;к  платити? 

Відгонив   „ід   ообо   прикрі   думки.     ІІохаїі   у;,,-,. 
П.Я  отаргаича   голову  собі  сушить.     Л  треба  буп. 
екличе   загальні    збори   сиалкп.     Нохаіі   одні  одш  ч 
яро.мовлять  до   розу.,,у.     Н,   багато   псе,   грижі 
одну  го.тову.  ' 

Знали,  до  в^арптп.     Г  добро  вдарили. 
Думки  .міняють  ся. 

Де  не  виринав  із  пітьми  ночн  ііого  .Марічкч 
^ус,  як  коло  сорця  ііому  стас  солодко.  Чу,.  їу 
любш,    голос,    як   то   собі    розду.му,оть   про    всяко 

як  вш  буде  вертатії  пізно  в  вочор.    За  воче,,оіо  вій 
'<[  буде   розповідати,   як  ідо   торг,   як   у    бутинї 
Лоо   в,„    иероіідо    на   господарство:    крамшідю   по.' 

вже  бутии  буде  на  ііого  голові.  Таіі  що  шжо 
прндума.  ЯКУ  „овпну.  Доконче  кортїло  його  ■ 
—■^молочарню.     Гірсько   масло' буде   плат,,:;, 

Але   до   того   треба    господт.ї.      От.   ііого    .М ,- 

р2тГ "' """" """"' " "' '""'  ■^"""' '"  -™ 


І  і: 


І  '  '     ГІ 

■  І 

І 

■і'  І 


'.і 


игш^ГТ7Ш£ 


г^ 


208 


Він  пріїйіпов  до  хатп,  розгорнув  ся,  дивіїть  ся 
—  гожа  молодиця  пораєть  ся  коло  вечері.  Що 
варить,  а  що  вже  закидає  на  нього  своїми  вели 
Еиии  очвма.  Не  витерпів.  Підходить,  пригортає 
її  до  грудий . . .  Вона  пручаєть  ся.  Нема  ще  коли . . . 
А  вся  й  повисла  йому  на  раменах. 

Василь  кинув  ся  з  усеї  си.іи  на  ослоні  і  вда 
рив  мідно  головою  об  стіну. 

Лежав  без  духу.  Дише  стогнав  із  дна  набо- 
лілої душі. 


11^: 


п. 

камн:  пона   чи  не  вона?  ^ 

тут  ?"!«  ^  "'  "''  """"   '""  '  ^°  ^  ^-=''    РОДЇЇ 
^3^    У    СІМ    боці    в    неї   нрмт       V,,.-  - 

4  -„      ■■■•  нема,     ліюалг   и»   т   м  гтч  9 

Алеж  и  захопить  ніч,  як  будо  вертати.     ' 

-   Ьгмо,    МарічкаІ    -   рішив    оі.іьше   стріво 
женіїм  сорцом,   чим  попніїіі  був,  що  то  вона    ' 

Чи  і    V  "°"''  ^*"'™°'  ""''   '^^Р'-'""  ^я.   я'=   «ін? 
вс       В  :, Г'""""  "'^"^^"""  ''"^■^°  -  --"У  "о 

=-  -  -:  -7г-  -'  ^ 

-  якби  0ОЯ.М  ся  ііого,  або  якби  „а.іа  туіІ-'Гп  з. 

з  церкви,     в  одно  втікає.     хМайже  не  сходять  ся 
Якби  дуже  сильно  гнївна  була  „а  нього 

А  того   вона   не  знає,   як  йому  гірко?     Я-»й 

ВІН   бідний?  іірло/      ЛлНЙ 

кто  ?е  "н^Г"""  "  "'  ""'  ^^"^  ""Ч^-^бн  розбирати, 
хто  се   наблнжаєть   ся.  і    '"> 

Губяюті,  ЛГ". 


-    210 


Тепер  уже  пізнав  її  з  лиця,  бачить,  як  іде 
зі  спущеними  ошша.  Лнї  не  повернула  голови  до 
нього. 

—  МарічкоІ  Люба  моя  Марічко,  —  простогнав 
мовчки  в  слід  її.  —  Оберни  ся  до  мене,  глянь  на 
мене,  Марічко. 

І  в  ту  ж  шггь  голова  дївчини  обернула  ся  в 
напрямі  чптальнї  і  двоє  сумних  очий  впило  ся  в 
її  вікпа.  Чи  бачила  вона  його?  Та  Василь  від- 
чув увесь  жаль  в  її  очех.  Ще  як  хв  ину  ті  очи 
задержали  ся  па  ньому,  так  йому  т\жно  ста.чо, 
що  не  міг  отямити  ся. 

Закинув  на  себе  кожух,  зловив  шапку,  вхо- 
пив за  ключі  і  чим  дуж  із  крамниці.  На  порозі 
завагав  ся.  Подумав,  що  годї  йому  замикати  крам- 
ницю. Коротка  боротьба  в  душі  міяс  обовязком 
і  поривом  наболілого  серця.  В  одній  хвилині  за- 
":шив  двері  і  пішов  бистри.м  кроком  за  Марійкою. 

Наздігнав  її  вже  далїчко.  Втікала,  якби  чула, 
що  він  наздогопяв  її.  Чує  чиїсь  кроки  —  певна 
того,  що  се  Василь  к'.ло  неї.  Чує  вже  його  голос. 
Кидаеть  ся,  непа  іе  злякана. 

—  Маг  ічко . . . 

-Ля  гак  злякала  ся. 
Ідуть  якийсь  час  мовчки.    Марічка  ая:  упріла. 
Кров  підступила  їй  до  лиця,  вдарила  до  голови. 

—  Куди  йдеш  у  таку  пізну  пору? 

—  А  ти  гуди? 

—  З  тобою. 

—  Верни  ся,  Василю.  Ще  нас  хто  побачить. 
Дєдьо  буде  мене  збиткувати. 

—  Як  я  це  раз  такс  почую,  то  я  так  твого 


-    211     _ 

«ого  дєдя.     1о  вже  досить  мові  і  твоєї  капи    т« 
мн  так  збавили  со5і  «,„...    я  тебе  дуж^  Ц^',^ 
Василь  чув  плач   у   п  голосі.    І  не  так  жалко 

серчя.    Якмйсь  час  не  обзивав  ся  до  Марійки    бо 

2Г'Т'Т^°  ''"'''•   ^^  ЯКИЙСЬ   ";'а^ 
ний  проклш   був   би  йому    вилетів   із  груди/    А 

Р.ЧШНОГО.     То  вони  такої  кари   наложили  „а   їх 

А  як   уже  переболів  той  жаль,  що  скипів  V 
ньому   здавив  його  серце  туск.    Ва;и?ь  коло  себе 

мала  стати,  а  йдуть,  як  чужі,  як  незнані  собі  люді. 

ї  нЦ?   й"  "''•^^^  ''■"  -"^  '  -«Р«Д^- 
'X  на  ВІКИ.    Йдуть  1  не  мають  навіть  про  шо  го 

ворити.    Тай  щож  мають  до  себе  казати"    уТьо^' 

одно  на  думцї:  він  зловив  би  її  в  свої  дужі  ^уки 

мах.    Нехай  би  кричала,  нехай  би  пруча^а  ся  - 
вш  не  повірив  би,  що  вона  боронить  ся    бо  знає 

X  холо!^       "°'"-'"   **°'^   'Р"™  Д^'^^Д*   на  і 

внГГТ^'   '^''   "«^Р^^РоДи^а   їх   щасте,   що  не 

знав,  як  брати  ся  розбивати  її.  .   "А  не 

--  Марічко... 

^„7г^^°^  ~  промовила  ледви  чутно,  не  повер- 
^чп  голови  до  нього.  '^ 

Бу-г  гарна  днлна,   сонце  сховало  ся  вже   ,я 

14* 


М'.  і 


.11 


—     212 


хмари,  під  ногами  скрипів  мороз.  Але  Василь  за- 
чус  стріпоженпй  голос  Марічки  і  що  більш  роз- 
горів  пристрастю. 

—  Я  тебе  заберу  до  своєї  хати. 
Мовчала. 

-  Марічко,  чуєш? 

-  Ні,  —  прошептала  так  само,  і  знов  не  гля- 
нула на  нього. 

Нараз  здавплс  її  в  горлї,  вона  закрила  лице 
долонями  і  залила  ся  слїзмп. 

—  Марічко,  моя  ти  Марічко,  —  припав  до  неї 
Василь.  Та  ледви  доторкпув  ся  її,  вона  відтру- 
тила його  від  себе  і  промовила  вже  спокійно: 

—  Лиши  мене,  Василю.  Ще  люди  заздрять. 
Лиши  мене,  йди  своєю  дорогою. 

—  Моя  дорога  туди,  куди  й  твоя. 

—  Л  моя  на  віки  розійшла  ся  з  твоєю. 

—  Я  не  лишу  тебе,  доки  ми  не  зійдемо  ся. 
Ти  мусиш   бути   моя,  Марічко  1 

—  Я  нїколи  твоя  не  буду. 

—  Марічко,  чому  І  Я  силою  тебе  возьму  І  Ти 
не  могла  перестати  любити  мене! 

—  Я  тебе  далі  люблю,  Василю,  але  не  так,  як 
передче.    Я  твоя  сестра. 

—  Неправда! 

—  Хто  нам  то  скаже,  що  неправда? 
Василь   замовк.     Чув   що  правди   не  дізнаєть 

ся.  Він  нї  хвплї  не  вірив,  щоб  так  було.  Однак 
Марійцї  не  мав  що  тепер  сказати.  Хто  їм  то  скаже, 
що  непраііда? 

—  Василю,  куди  йдеш? 

—  З  тобою. 


—     213     _ 
—  Верни  ся . . . 

усе,  кола  його  побачить     г!       ^    '         ^'"""'"^ 

не  по.іа.    П,д«  до  ЙОГО  доі.^  Гет    Тя'  Г^^' 
н  як,  „з  відорпе  П  .ід  „ьо'го.    Бої    я'е::, 

^«.  Нехай  би  робив  і/нек,,  цГхо^.Гб,:!::";'^: 

брав  1,,  кудиб  лиш  загадав.  ' 

А  тепер   вона   в  його   ргпг     г   „„ 
«ому.   Не  зможе  противпт^  сТ'не  аПіПГшЧ:," 
торкаеть  ся  П.    Вона  гор,ггь  уся  з  туги  за  Гг.  ' 

.  місто."ГйдГзГоГ"-    ^  "^  "^"^^  -^— «•■■ 

ус.^:::г^іі::л^=;.-^'^^'"---'- 

Нараз  почула  дзвінок.    Проти  шіч  їхпп  пп,„ 
СВОЇМИ  санчатами.    Марійка  спини."  ся     ,"" 
ся  і  Василь.    Коли  віє  пошт" .Г^а^^я^^Г 
рійка  промовила  до  Васіпя-  ' 

-Марійко!   "'""/°"  '^'''  "  "^  ■^"-«  -«>■ 
марійко  І...  _  благав  Васшіь. 


І 

і  І  І   І 


214     - 

—  Возьші  ко  мене,  Дмитрішу,  на  свої  санчата. 
Возьмл  ко  мене,   возьии,  бо,  ади,  ніч  западає. 

—  Сідай. 

Заки  Василь   міг  промовити  слоио,   вона  вже 
завернула  назад  у  село  з  поштарем. 


Василь  стояв  на  місці  і  дпонв  ся,  як  утікають 
чим  раз  далі  від  нього  сани,  а  на  них  його  щасте. 
Дзвінок  шім  більше  затихав.  Доїздять  до  скруту 
гори  —  зараз  сховають  ся  від  його  очий. 

І  чогось  йому  видало  ся,  що  отес  вже  в  остан- 
нб  він  бавдть  свою  Марічву.  Отеє  забирав  її  якась 
сила  і  веде  в  світ  далекий,  чужий.  Якась  чужа 
рука  забирає  її  і  веде  в  свою  домівку,  на  віки 
забирає  її  від  нього. 

Щезла  за  закрутом  дороги,  за  горою. 

В  серцї  Василя  настала  пустка.  Вік  чує,  як 
щось  дороге  йому  пропало  иа  віки.  Пустив'  ся, 
яко  мога  наздвгоняти  її.  Летів,  як  вихор.  За  кіль- 
ка хвиль  був  уже  на  скруті.  Але  і  тут  не  бачить 
її.  Чує,  як  уся  сила  покидає  його.  Гошіть  далі. 
Минув  читальню.  Навіть  не  глянув  на  неї.  Яке 
йому  діло  до  того  крамарства  І  Він  підняв  ся  ве- 
ликої роботи,  але  тепер  бачить,  що  вона,  Марічка, 
була  тим  жерелом  його  сиди  й  охоти  до  праці! 
Задля  неї  він  поборював  усї  перепони.  А  тепер 
бачить,  як  наближаєть  ся  конець  його  завзяттю. 
Марійка  пропала  для  нього.  Не  мігае  скільки  там 
часу  і  вона  дістанеть  ся  кому  иншому  в  руки. 
Инший  буде  милувати  її,  инший  буде  пригортати 
її  чарівні  груди  до  свого  серця,  инший  буде  цїлу- 
пати  її  солодкі  губи  своїми  усташі.    А  він,  Василь, 


-    215    ~ 

веть  ся  п  обіймах  нвогось  ворога  і  не  в  сил,  буде 
сьому  зарадити.  "^ 

Він  застогнав,  як  ранеш.П  звір,  і  трохи  не 
розбив  голови  твердиш,  иястуками.  'Ьшолонками 
витиснув  глибокі   бороздн   на  своііому    чо,ї 

Ні,  ВІН  не  буде  дивіїти  ся  спокійно  на  свою 
загибіль  ,  „а  її.  Він  застрілить  того,  хтоб  нова 
жив  ся  простягнути  руку  по  його  дївшшу.  Щоби 
сотий  каяв  ся  гостріш,  зуби  на  чуже  доброї 

Його  очи  горіли  диким  огнем,  в  серпї  наки- 
піло таке  завао^е,  якби  ось  стояв  перед  вороп,„ 
1  важила  ся  доля  одного  з  них.  Якби  один  із  них 
мусів  покласти  свов  жигге.  Всї  „лиіі  почування 
покинули  його  душу  -  остало  одно  лише  ночутгв 
завзяття  1  шаленої  страшної  мести.  Не  знав  ще 
хто  його  ворог,  але  чув,  що  він  наблпжаеть  ^' 
І  вави  пооачив  його,  порішив  про  його  жигге  У 
його  серцї  зродила  ся  тверда  постанова  провалити 
незнаного  ворога  на  порозі  до  його  краденоіч,  щастя 

не  м7ш1  ""°  ™'  ''"""'"^'  ^^"Р"'"'  ^°-^У«"^"' 
Тепер  ВІН  почав  успокоювати  ся.  Те  що  наіі 
дужче  болїло  його,  перестало  його  ..учити  Вже 
знав  напевно,  що  своєї  Марійки  він  не  дасть  ні- 
кому, його  або  нїчия!  І  мусить  бути  йоію  Л 
якби  хто  кинув  на  неї  сво.ші  очима,  сті.икп  би  й 
бачив  ними  світа. 

У  чересї  в  нього  були  дві  кулї.     Він  виймив 
їх,  оглянув.   Одну  з  них  поклав  окремо  і  промовів- 
Отся  для  нього ! . . , 
На  душі  стало  йому  відраднїще. 


І  і| 


ш: 


-     216    - 

Тоїкф  побачіїп,  що  наб.піжавть  ся  до  цього 
якийсь  чо.іоііік.     ІІоріиііялії  ся.     Привитали   ся. 

—  А  я  до  тебе,  БасіїлюІ 

—  До  мене? 

—  Та  до  крамницї. 

Почуі)  якіїИсь  докір,  що  замість  сидїти  у  крам- 
ницї,  піп   блукас   ло  селу,     ііідііоіііп  без   вагання: 

—  Підем. 

Понугк;  обопя.іку  в.шло  верх  над  :?ласпнміі  по- 
чуііаіііиімп   іілбо.ії.іої  дупіі. 

ііамсрпуи  і  ВІНІЛИ  йнстримп  кроками  /о  крам- 
ниці. 


Ледпн  Марійка  вскочила  в  сани,  почала  гірко 
жалувати  свого  вчинку.  Що  вона  зробила?  Осо- 
ромила ІЗагпля,  утікаючи  перед  ппм  із  чуліпм  пош- 
тарем. Озлобила  його  на  себе  за  те,  що  поли- 
шила його.  1  пощо  сс  все?  Чиж  не  краще  було 
піддати  ся  судьбі?  Нехай  би  вже  раз  було,  що 
би  там  не  було  І  І  що  могло  би  стати  ся?  Пішла 
би  до  Василя?  Ну,  і  иіож?  її  серце  все  при  ньо- 
му. А  булаб  може  загс;іодила  собі  дорогу  до  вся- 
ких иппіих  думок. 

Так  жалко  їй  зробило  ся  Василя,  що  трохи 
не  скочила  із  саний  і  не  полетіла  до  нього.  Не 
могла  сього  зробити.  Коло  неї  сидїв  поштар,  мо- 
лодий хлопчище  і  увесь  час  закпдував  її  питан- 
нями, а  як  побачив,  що  вона  не  дуже  то  радо 
відповідав,  почав  їй  щось  оповідати.  Що  само,  во- 
на не  знає.  Не  моглаб  пероновістп.  На  його  ва- 
шіти  і  оповідаїшє  вона  кидала  якісь  слова,  але 
свою  думку  думала. 


217     — 


Що  Василь  тепер  зробить?  Чи  но  відверцеть 
ся  він  раз  на  всїгдії  від  неї?  Чіі  «о  пропаде  вся 
її  надія?  Па  закрутї  обернула  ся,  але  не  могла  би 
сказати,  чи  він  стоїть  що  на  тому  самому  місцї, 
чи  йде  і  як  ідо?  З  якими  думками?  Тепе|  то  вій 
уже  певно  і  не  гляне  на  неї.  Пін  побачив  її  раз, 
пішов  за  нею,  ХОТІВ  їй  розновіотн  про  велику  тугу 
своєї  душі,  а  вона  насміяла  ся  над  ним.  Полишила 
його   і   втекли   від  ігього,   як  від  дикого   5„іря. 

А  що  буде,  ял  він  піде  зараз  таки  і  засватав 
якусь  дїиіпіпу?  Бона  не  переболїла  би  того.  Сама 
заперла  би   собі  дорогу  до   щастя. 

Що  більше  стала  жалувати,  що  так  його  поли- 
шила на  дорозї  і  втекла  від  нього. 

Коли  доїхала  до  того  місця,  що  мала  йти  до 
хати,  подякувалг  поштаревп,  скочила  зі  санчат  і 
станула  хцилиику.  Йти  до  дому,  чи  вертати  ся? 
Піде  до  хати,  то  не  знати  ме,  що  їй  прийдоть  оя 
ще  пережити.  А  лишить  ся  —  не  втече  від  своєї 
судьби. 

„Пропадеш  ти,  на  віки  пропадеш  І  Невінчана 
підеш  до  Василя  сидіти.  Прожене  тебе  рідний  дв- 
дьо  із  хати !"  —  шептав  їй  незнаний  голос  до  уха. 
„А  підеш  у  хату  —  надармо  видивляти  меш 
свої  заплакані  очп  за  Василем  своїм,  за  своїм  ко- 
ханнем"  —  картав  її  инший  голос. 

„Втікай І  втікай,  доки  його  не  видної" 
„Лиши  ся!    Дївче,  Д0.Ї1  не  втечеш  І" 
—  Пїо  буде,  те  буде  І    Долї  не  втечу!  —  не- 
наче наперекір  останньому  голосови,  промовила  Ла- 
річка  і  почала  втїкатп  у  верх  до  своєї  хати.   Ще 


'1-і 


■і' 

і!  І 


і:  І. 
'І' 
1 


-     218     - 

скіяька  разів  обанрала  ся  -     Василя  ке  було  видно. 
Се  дуже  стрівожпло  її  сорцо. 

ІЗ  хатї  адіїпува.ііі  ся.  Мала  вернути  пізно  в 
вечср. 

Л  ти  чого  так  загодї? 

Мене  щось  пуджапі  італо  таіі  и  не  іішла. 
-  Що  тебе   пуджало?     Вог  гпятиіі   при  масі 
—  промоиііла  мати. 

Дівчина  мппчала.  їй  і  так  сорсмію  було,  що 
мусїла  гоиоріїтії  неправду.  Почала  кутати  ся  з  ма- 
тїрю  коло  вечері. 

Рипнули  двері.  Увііішов  у  хату  сусід  з  того 
нерха  за  потоком.     Петро. 

Марійка  іі  не  глянула  на  нього.  Л  всеж  таки 
ііого  постать  стоя.іа  їй  увесь  час  перед  очима: 
Низький,  присадкуватнії,  троха  прпіорОлешій  на 
ліне  рамп;  гидкиїі  буї,  •.  столп  .іГн)  сндїп,  а  вже 
дуже  глдкиіі,  як  ішов.  1  ойдав  ся  то  в  сей,  то  в 
тоіі  бік.  Л  як  говорив,  кривив  дивно  лице  і  тодї 
переломаниіі  його  ніс  якби  до  боротьби  гонив  Обі 
свої  частп :  долішню  з  горішньою.  Старий  був.  Ще 
Марічка  дитиною  бігала,  а  він  уже  парубочив.  По- 
тім оженив  ся.  Недавно  жінка  йому  вмерла.  По- 
чав заходити  до  їх  хати.  Зразу  рідко,  потім  чим 
раз  більше,  далі  майже  що  дня. 

Говорили  в  одно  про  господарські  діла. 
Дедьо  то   подивляв   ііого,   як   то  він   прибіль- 
шив  свііі   маєток,   то   хвалив,    як  держить   усе   в 
руках,  то  жалував,   що  мусить   без  госпо,-уііГі  по- 
бивати ся. 

Вона  зразу   і   в  голову   собі  не  покладала,  до 
чого  моглоб  іти,  але  як  чим  раз  частїще  приловлю- 


819     _ 

вала  його  очіі  на  сооі,  поча.іа  .аткоиажнти  його, 
далі  боятії  ся,  ховати  ся.  На  біду  була  зима  — 
треба  було  1  ,  дїтії  и  хаті.  Треба  було  слухати,  як 
ВІН  гугпяшш  споїм  дореиляніїм  голосом.  Треба  бу- 
ло шукати  темного  місця,  деб  можна  було  прятати 
ся  перед  Ііого  л.яснмп  очима. 

Л  може  то  Ш  так  здаї.ало  ся?  Може  він  і 
л  гадку  це  к.іап  сойі  сватати  її.  І  пораз  жалу- 
вала сю  нещасну  людину,  гидкого  калїку,  саміт- 
ного і.дшци,  н;,)  мусїв  цї.іу  діпіну  сидіти  в  верху, 
сам  о,ріи,  без  нікого,  без  сусідів,  без  наймитів,  а 
настане  довгий  зимовий  вечір  —  він  іде  між  лю- 
ди поговорити,  розважити  своє  сеііце.  Л  вона  пу- 
сто-дармо  бояла  сп  його,  птїкала  перед  ним,  хо- 
вала ся  і  насміхала  ся  в  дуті  з  його  калїдтва, 
з  його  гугнявої  мови,  з  його  підбитих  ошій,  пере- 
ломаного  носа  -  як  довгий  вечір  —  одностайне: 
гу-гу-і-у-гу-гу-гу-гу  . . ,  до  плачу,  до  м.юстії  прихо- 
дило ся,  слухаюші  того  голосу.  Л  дсдьо,  як  на 
збитки,  піддержував  розмову.  Що  урветь  ся,  він 
зачинає  її  на  ново;  зачепить  таким  ішташісм,  що 
знов  якої  иів  години :  гу-гу-гу-гу ...  в  одно. 

Отсо  все  призабула  була  Марічка,  як  надуму- 
вала ся  на  дорозі,  чіі  йти  до  хати,  чи  вертати  до 
Василя.    Л  тепер  знов  в  одпо:  гу-гу-гу-гу... 

Така  нудьга  обхопила  її  серце,  що  зараз  таки 
під  землю  схс^валась  би,  щоби  не  чути  того  скри- 
піння. 

У  печі  горить  ватра.  Сухе  смеї-ековс  суччв 
тріщіггь  та  мече  іскри  на  цїлу  хату,  '.'лти  крутлть 
ся  по  хатї  і  ирпсувае  то  відсуває  горщики,  об- 
кладав їх   жаром,   то  прикидає  дроведь  до  ватри. 


І 

■ 

І 

І 

їй  І 


♦га   


—     220     — 

Дєдьо  сидить  і  пахкас  люльку,  а  гугняиий  Петро 
торошіть  своє  в  одно. 

Нараз  почула  щось  таке,  що  заставило  її  стрі- 
вожити  ся. 

—  Вам  би  пошукати  собі  господинї,  ПетрикуІ 
—  про.мовпв  двдьо. 

Глибока  мовчанка  залягла  хату.  Лише  ватра 
почала  спльпїще  тріскотіти. 

-  Ляс  ль-ляччч-но  менї  поду-ду.ду-мати,  ч-ч- 
ч-чн  схотїлаб  м-ліе-мсне  та,  що  годною  бубу.іаб  м-м- 
ме-мепї  госппііоиодиною  , . .   _  прогугняпів  Петро. 

Ще  більша  тіішііна  настала  в  хатї.  Тепер  і 
ватра  начеб  іі'рислухала  ся  до  дивних  слів,  які  упа;ш 
отеє  в  хатї. 

ІІарійка  побачила,  як  звернули  ся  на  неї  Пе- 
трові малі  підбиті  очи  і  зараз  таки  повернули  ся 
в  пншпіі  бік.  У  каглї  зашумів  вітер  і  звіяв  із 
ватри  густиіі  клуб  диму  на  хату.  Між  нею  і  очима 
Петра  заляг  густий  туман. 

—  Свят,  свят,  святі  —  перехрестила  ся  мати 
і  дивпла  ся  налякана  на  ватру. 

Відставила  кулешу,  та  засунула  ватру  далеко 
в  піч. 

І  знов  на  хатї  чути  в  одно:  гу-гу-гу-гу . . .,  та 
іМаріііка  за  думками  про  свого  Василя,  де  він  те- 
пер, що  він  робить,  що  скаже  він  їй  за  те,  що 
втекла  від  нього  -  не  чула  слів,  не  бачила  лиця, 
не  знала,  и^о  далі  говорило  ся  у  хатї. 

Не  пішла  вечеряти.    Відмовила  ся. 

Чула  лише  уриване  сьорбапнв  хлиставицї,  чула 
час  до  часу  ненависне  гу-гу-гу-гу-гу ...  і  знов  •  гу- 
гу-гу-гу  . . .  


III. 

Казі.о  Загаііпольський  вийшов  сильно  подраж- 
нений із  хати.  Дістав  сьогодня  ііемплпй  аркуш 
паперу:  банк  поставив  у  суді  внесок  на  оцінку 
його  посілості!.  Тепер  ледвн,  щоб  йому  минуло 
се  без  халепи.  Уже  двічн  вспів  викрутити  ся; 
в  останній  ХВИЛИНІ  розкрутив  тих  скілька  соток,' 
заплатив  відсотки  за  одну  рату  і  справа  прово- 
лїкла  ся.  І  тепер  що  можна  би  так  само.  Не  треба 
на  капітал  ні  сотика,  будуть  чекати,  але  відсотків 
не  дарують.  І  со  найсумнїще.  Бо  хоч  куди  ду- 
май, хоч  як  крути,  не  роздобудеш  НІ  сотика. 

Богів  ся  подумати,  що  то  сталось  би  із  ним, 
якби  так  банк  справді  хотів  описати  та  оцїнипі 
його  масток,  а  потім  приступив  до  лїцптації.  В 
одній  ХВИЛИНІ  він  остав  би  жебраком.  І  так  він 
уже  давно  не  є  паном  на  своііому  селі:  довги  ма- 
ло не  в  двоє  переходять  вартість  землі  і  лїса.  Тому 
то  так  тяжко  йому  позичити  хочби  десять  корон. 
Одним  словом  руїна. 

Пап  Казьо  йшов  вулицею,  гойдаючи  ся  в  той, 
то  в  сей  бік.  Ішов  так  своїм  звичаєм  та  ще  й  роз- 
махував руками  на  всі  боки.  Говорив  із  собою 
в  голос.  Звичайно,  йдучи  на  вечірній  свій  прохід, 
усміхав  ся  сам  до  себе.  Сьогодня  чорна  тінь  вкри- 
ла йому  очи,  самі  від  себе  страшні,  хижацькі. 


Кі 


—     222    — 

Роздумуваї)  над  способа:  -л  ратур-у.  Але  його 
мозок  не  бачпи  ішшого,  як  нову  позичку.  Лише 
ЩО  не  МІГ  наїіти  того,  хто  позичив  бп  йоі:у  На 
ЖИДІВ  не  було  що  чяеліітп.  Хлопіг?  Від  них  не 
вирве.  Кожднй  уже  позпчлв  йому  своє  —  тепер 
впкручуєть  ся:  „Не  маю,  паночкуі" 

Ей,  якби  так  він  був  віііто.м  І  Ну,  ну ! . . . 
На  саму  думку  усміхнув  ря  Казьо,'а  його  лице 
викривило  ся  до  хитрого  усміху.  Так!  Одинокий 
його  ратунок  -  вііітівство.  Ото  би  то  скакали 
як  би  вш  заграв!  Лише,  що  то  сьогодня  не  той 
народ.  То  не  то  він,  але  й  його  тато  не  вдїяв  би 
нічого.  Куди  не  гляне  -  самі  вороги.  Богачі  не 
терплять  його,  бо  кождому  щось  запшіив  і  не  від- 
дає. Буде  всякий  бояти  ся,  щоб  не  мусїв  отачу 
вати  п.    Та  ще  й  тримають  із  попом. 

О,  того  попа  якби  то  викурігги  з  села  І  Вже 
якби  він  давав  презенту ...  ' 

Ей,  шкода  думати.  Піц  до  вибираєть  ся  на 
той  світ,  а  села  не  покине,  поки  живий. 

Казьовп  почали  скакати  поперед  очи  якісь  дивні 
числа,  по  голові  стали  шибати  божевільні  думки 
якби  то  довести  до  нової  презенти.  Дві  річи  були 
йому  ясні:  НІКОЛИ  не  давав  би  презенти  молодому 
ПОПОВИ  1 . . .  без  доброї  заплати  не  говорив  би  на- 
віть ... 

—  Пусте!  —  вихопило  ся  йому  з  грудий. 

На  кого  він  моясо  числити  в  селї?    Отеє  важне ! 

Старав  ся  зміркувати,  хто  з  ним?  Давнїще 
мав  вш  свою  партію,  дуже  сильну  навіть  Всіх 
зарібників,  халупників,  що  мешкають  здовж  ріки 
Все  то  сидїло  колись  у  кишенї  його  батька    який 


—     223 


І  ■■!'і 


тряс  селом   -   все  потім    і   ііому  йшло   па  руку 
хо,   іЮго   слла   над  нтга    була  вже   дуже   слаба! 
^  традиції  його  слово,  слово   дїдича,  значило  бо- 
гато.    Се  одна  і  одинока  його  партія.    Трете  поло 
«   громадській   радї   міг  мати,    і   з   третього   кола 
сам  МІГ  вийти.    Але  того  за  мало,  шоб  стати  вій- 
том.   Треба  було  ще  доконче  перше  або  друге  взяти 
Другого  не  возьме,  бо  там   Савчукова  сича     Там 
брацтво,  там  ті,  що  доробили  ся  землі  на  скілька 
сш  І  вже  вирвали  ся  зпід  б  іллву  двора;   па  них 
має   безмежний   вплив   піп.     І   перпге  коло   попів- 
ське.   Вони  дбають  про  почести,  гонори.    О.  Сав- 
чук  уміє  тримати  їх  при  церкві.    Можна  би  .тише 
розбити  перше  коло  і  якимсь  способом  доконче  ді- 
стати хоч  одним  голосом  більшість,    є  їх  трпйцять 
•і  того  десять   Савчуковпх  і   в  день  і  в  ночи   - 
хоч  о  ПІВНОЧІ.  І     з  них  анї  одного  не  возьме  на 
СВІЙ  б.к.    Десять,  в  т--..  ВІСІМ  5КЛДІВ,  мав  по  своїм 
боці.    Тепер  піде  боротьба  о  ту  третю  пайку.   Оди- 
нока його  надїя,  що  зможе  притягнути  їх  на  свій 
бік  пострахом   спілкп.     Івана   Руснака   вже  якби 
взяв.    Танасїй  також  піде  проти  спілки.    Вже  два 
Ще  чотирох.    Але  тут  то  й  біда.    Така  дрібничка: 
чотирох  господарів  -  і  через  неї  готово  все  роз- 
бити ся. 

Та  він  мусить  найти  рад}-  на  се ! 

Тупнув  із  завзяття  ногою.  Ішов  перед  себе 
без  цїлп,  але  нараз  нагадав  собі,  що  сьогодня  жда- 
ла його  ще  робота.  Та  краще  й  не  думати  про 
неї.  Мав  забирати  ся  до  головного  атаку  на  спілку  • 
Виграє  або  програв  -  від  того  залежить  його  доля 

Бо  ВІД  якогось  часу  починав  чим  раз  краще 


!■! 


т 


^   Л1,-Т 


-      224      - 

розуміти,  що  будує  на  піску.  Рахунок  добрий  і 
правдивпії,  але  .чпиге  до  тої  йори,  доки  він  мак 
вплив  на  тротв  коло.  Л  мав  його  лише  доти,  доки 
не  злїцитуїоть  йому  хати  й  останнього  кусника 
лїса.  Цілий  вплип  його  на  село  основуеть  ся  на 
традиції  впливу  дїдича  на  тих,  що  жили  з  діюра. 
Добре  сказано:  „жили".  Бо  хто  трпор  моіке  жиіи 
коло  нього,  як  він  у;ке  сам  не  мас  з  чого  жіітп? 
Сам  жис  на  довги.  А  далї  іі  того  не  стане;  вже 
не  то,  що  пїхто  йому  й  соїика  не  позичить,  -але 
й  муки  не  дадуть  до  гроший.  Л  всеж  таки  вплив 
його  в  селї  є. 

—  Та  нужденна  голота,  —  думає,  —  так  при- 
викла до  нашого  канчука,  що  і  в  голову  собі  не 
покладає,  що  в  мене  нема  в:ке  над  ними  сили. 
Але  я  те  чую,  що  се  до  хвилї,  доки  в  мойому  дворі 
не  засяде  який  ікид,  або,  не  дай  Боже,  який  І'уцу'л. 

Почав  рукою  водити  по  лицї,  неначсб  очи  про- 
тирав, а  потім  вимахувати  нею,  якби  проганяв 
мару : 

—  Е,  пї,  до  сього  не  допупіу.  Не  можу  дати 
вирвати  собі  свого  добра.  Колиб  лише  відложити 
катастрофу  ще  на  один  рік,  я  би  вже  не  журив  ся. 

В  його  голові  був  уже  цілі:»*  пляп,  як  перш 
усего  розбити  спілку.  Не  допустити  до  витворен- 
ня сили,  яка  вихопилаб  йому  із  рук  третє  коло. 
Мало  того!  Він  счишів  бн  у  селї  розбиггєм  спілки 
такий  заколот,  що  потім  повів  би  всіх,  куди  би 
лише  задумав. 

Потім  ще  треба  би  дукарів  пересварити.  А І 
Не  така  со  тяжка  річ:  кождому  війтігство  обі- 
цяти,  кождому   показувати,    п(о   найщиріщий   його 


-     225      - 

приятель  пайбільпі  йому  стоїть  на  западї.     Нехай 

лііше  косо  глянуть  на  себе,   пже  полонина   праці. 

Якраз  переходив   попри   хату  Лііхаіілюка. 

—  Може  бп  встуїіпт»? 

Хпплпііу  вагав  ся.  Він  впбпіав  ся  до  сього 
„махера",  але  хотів  ще  перпіе  зайти  до  Гершка. 
Лав  дещо  ще  переговорити,  але  дужо  таки  при- 
пізнив  ся.  Та.м,  з.гасть  ся,  вже  сходять  ся.  Краще 
Михайлюка  післатн.  Нехай  заколотить  воду,  а  вій 
піде  вже  на  готове. 

Зайшов. 

Застав  його  при  варотатї. 

Мпхайлюк  схопив  ся  зі  свого  стільця,  вийшов 
на  середину  хати,  зігнув  ся  до  пояса  і  поцілував 
пана  в  руку. 

Панич  Казьо  усміхнув  ся  вдоволений  і  бурк- 
нув щось  під  носом. 

Лихайлюк  приставив  панцчовп  крісло  і  про- 
сить його  сїдатії. 

По  хатї  увихасть  ся  молода  жінка  Мцхайлю- 
кова.  На  лінску  лежить  .мала  дитина.  13  руках  три- 
має пипку  і  мне  її  крізь  сон  в  устах.  Нараз  роз- 
плаїсала  ся.  Молодиця  підбігає  до  неї,  встромлює 
пипку  у  горня  молока  —  дптина  не  перестає  пла- 
кати. Тодї  мати  роощіпаєть  ся,  добуває  грудь,  кладе 
дитину  в  колиску  та  починає  її  годувати.  При- 
сипляє. Якийсь  час  дитина  не  заспокоювала  ся 
—  потім  замовкла.    Всну.та. 

—  Біда,  Тро(();і.ме,  —  зачав  по  довшій  мов- 
чанці панич.  —  Ледвп,  чп  буде  для  тебе  яка  рада. 
То,  що  ми  говорили  —  знасш?  Пуста  наша  бе- 
сіда І 

Рубають  Лй.  і  5 


і4' 


'■  ! 


22Є 


—  Ей,   але?     Чому  У 

—  Лдп,  .,їс  таки  [.уОаіогь.    л'яі;  дістануть  гро- 
ші „  руку   _  „ропа.,,^  „.^,„д  „.,д..д     д^  ^^._ 

мати  силу  „  селї  _  Василь  Руснак' і  його  сділь. 
нпки. 

—  Ой,  то  біда  раз,  біда  І 
Зио»  моп'їаііка. 

—  У  Гершка  сходять  ,„  шкс  люди.     ІЗже  сві- 
■ііічь,  —  зачпіьас  зиоп  паїтч. 

—  Кідаіі,  що  сходять  ся. 

—  З  бутпіьа  будуть  також? 

—  Може  й  будуть.     Поьипііі  бути. 

—  Скоч-ко,   Трофи.м;;у,    та   переколоти 
Трофмм  усмі.х„уп  ,.я.     йому  „є  першина  таку 

роботу  рооити.    Не  треба  великої  наради.    Дві  слові 
1  вже  розу.міють  ся. 

Ллє  на  сей  раз  треба  було  Трофшюви  підмоги- 
брів""        ''"'  "'"'°''''У^  -  поспитав  глядячп  зпід 

-  Піду,  але  хочу  вже,  як  закішпть.    Щоби  не 
шіадало  в  очи.  "^,"ип  нв 

онаїо  . . .    Вже  розумію. 

-  Я  троха  приляжу,  бо  смн  трудний. 

-  НІЧОГО,  папочку,  лягайте. 
Почав  кінчити  роботу. 

Казьо  підііішов   до   Трофпма  і   промовив: 

-  Ідпж  та  шепм;,  Гершкови,  пай  не  жалує 
горівкп.  Най  дао  на  борг,  ,:ільк„  хто  схоче  Я 
8а  годинку  буду  там. 

При  сих  словах  кинув  ся  на  ліжко,  виложив 
ноги  „а  „оруче,  а  під  голову  заложпв  обі  руГ 
Відразу  заплтщпп  очи   га  ,:.мол  .'и  дрімав.  ' 


227 


Тим  часом  Трофіїм  загоріїуо  ся  і  вийшов.  Чу- 
та були  скрипіт  ііого  чобіт  на  снігу. 

Хату  заляглі  тишина.  Лише  шкребтаннє  6у- 
ришки  перебиває  її.  Нараз  Казьо  отппрає  очп  і 
мовить : 

—  Л  ти,  Гафіііко,  дужа? 

—  Дуяіа,  паночку. 

—  Не  лячно  тобі  зо  мною? 

—  А  наіі  преч  каже  ся.  Або  то  ви  що?  Вовк 
який,  чи  що? 

Казьо  не  відвертає  від  неї  очий.  Чує,  як  жив- 
чики починають  йому  сильнїще  бити,  кров  підсту- 
пає до  голови.  Водить  очима  за  кождим  рухом 
її  руки,  бачить,  як  вона  кине  на  нього  погляд 
і  знов  займеть  ся  роботою.  За  кождим  разом  його 
якби  жаром  обсипало.  Лице  Гафіцкп  також  вкри- 
ваєть  ся  румянцем. 

—  Гафійко . . . 

—  Кажіть . . . 

—  Дурний  твій  Трофим. 

—  Чого,  паночку?  —  співає-говорить  Гафійка. 

—  Що  він  так   лишає  мене   з  тобою. 

—  Не  дурний,  паночку. 

Кинула  на  нього  в  перелетї  очима  і  він  пере- 
хопив у  її  поглядї  утаєний  огонь. 

—  Я  кажу,  що  дурний.    Хиба,  що  хоче  того. 

—  Трофим  нічого  не  хоче. 

—  А  ти? 

—  І  я  НІЧОГО  не  хочу,  -  промовила  і  усшіх- 
нула  ся. 

Казьо  не  зводив  з  неї  очпй.  Бачив,  як  біда 
сорочка  хвилювала  їй  на  грудях. 


Тї 


■    228 

-  ГафіЯкоІ    ТїкайІ  -  крикнув  Казьо 
кап,  док»  я  не  встав. 

-  Куди  му  тїкатії  зі  своєї  хати?  —  Ви  вті- 
кайте, як  нам  тут  пудіїо. 

-  Ти  мсііо  іоїшш  із  хати?  -  крикнув  Ка- 
зьо .  схопив  сл  з  ліжка.  -  Ти  мене?  Чекай  но 
тп,  чекай  І 

Кинув  ся  па  неї  і  зловив  її  за  рамеиа.    Вона 
підвела  ся  1  почала  боронити  ся.    Відтрутила  його 
дужими  руками  до  ліжка.    У  „ьо.му  загоріла  при- 
страсть.   Дотик  її  тіла  ще  більш  його  подражнив 
Прикусив  уста,  впив  ся  в  неї  своїми  очима  і  лаго- 
див ся  до  нападу.    Гафіііка  теж  но  спочивала.   За- 
сука.и  рукави  від  сорочки  і  показала  йому  дужі 
жнлаві   руки.     Казьо   слідив  за   кождим  її  рухом,' 
'  ?  °°.^^"""  ™-^'  "  РУК".  скочив  до  неї,  напружив 
усі  свої  сили  і  зловив  її,  мов  клїщ.іми.   Зача.и  ся 
МІЖ  ними  завзята  боротьба,  серед  якої  Казьо  здув 
каганець.     Зразу   бороли   ся  потемки.     За  хвилю 
очи  .X  привикли  до  сумерку.    В  хату  залітало  світло 
шсяця   1   розяснювало   її  троха.     Почув   ся   удар 
Гафіика  кинула  Казя  на  ліжко.    Та  він  у  ту  мить 
вхопив  її  за  плечі  і  приссав  ся  устами  до  її  роз- 
палених губ.  ^  д"  іі  рол 

Не  відрива.та  ся . . . 

Він   спаленів   огнем   жадоби,  почав   кусати   П 
горячі  уста ...  ^  " 


У  коршмі  Гершка  було  дуже  глітно.  Найбільш 
чути  було  голос  Михайлюка.  Він  стояв  недалеко 
шипквасу,  держав  фляшку  горівка  в  руках  і  на 
ливав  раз  по  раз  своїм  приятелям. 


229    — 


-  То,  адп,  братчпкп,  я  вас  частую,  таП  сам 
пю  із  памп,  що  сто  були  слухняні,  таіі  мали  пап- 
цькіїй  розум.  ІЦо  сми  вам  і:азап  та  приказував, 
то,  адп,  яка  вчинила  ся  правда.  Руки  свої  зробили' 
в  Басплспому  бутинї  таіі  що  заіюбпли?  Иачив  із 
них  хто  Грейцар  за  цїлу  зиму?  Ии  будо  в  них  чим 
полатати  дір,  що  придбали  коло  Василя. 

Фляшка  кружила  докола  і  наповняла  чарпп. 
—  То  настали  такі,  що  хотї.чп  бути  старші 
ва  громаду.  Тай  пе  довго  було  їх  панопанпс.  Ми 
чекали  і  дивплп  ся,  а  тепер  прпіішов  наш  час  ве- 
селити ся.  Пиіімо,  братчики,  щоби  нам  було  ще 
веселїще  на  душі,  як  нам  є.  Я  і;ас  буду  сьогодня 
гостптп,  бо  сам  сми  веселий.  Дулю  моиї  весело  ца 
душі.  Були  такі,  що  вчинили  мене  перед  вами  бре- 
хуном. Збрехав  —  хто  збрехав,  лише  не  я.  Гершку, 
став  око  горівки.  Що  то  така  флящппа.  Як  питії 
—  то  питпі  А  хто  заробив  у  Василя,  най  також 
напивасть  ся. 

Кивнув  у  той  бік,  де  коло  вікпа  сиділи  спіль- 
ники. Один  із  них  ударив  нястуком  у  стіл  і  крик- 
нув: 

—  Гершку,  сші  і  мепї  око  І 

—  Ади,  братчику,  яких  маєтків  пргдбалп  в  бу- 
тинї І  —  засміяв  ся  Михаііліок.  —  Готов  смп  зарути 
гіреиько,  що  сми  втратіїв  добрий  заробок.  Пиймо, 
братчики,  з  грижі,  що   пас  минули  маєства. 

Говорив  жалібним  голосом. 

Буде  їх,  тих  статків-мавтків,  що  їх  не  пере- 
воситп,  не  перевозити,  стільки  їх  буде!  —  гово- 
рив далі  розжалоблений. 


-     230     — 


Товариші  бухнули  грімкпм  сміхом.     Один  під- 
хоппв. 

—  Щоби  за  такі  статки,  за  такі  масткн  не  ті 
дати,  не  чупати,  щоби  їх  ніде  а  піде  но  було. 

Гсріїїк"     постаиив   око   горівки    на   (пільниць- 
кому  столі  і  поспитав: 

—  А  хто  буде  платити? 

—  Я  плачу.     Запиши  мені!      -  промовив  той 
що  казав  дати.  ' 

—  Записати?...     Добре,   запишу  І     -   мовить 
Гершко  скрививши  ся.  -  Л  коли  в  пас  виплата? 

—  Л  тобі  на  що? 

-  Як  на  що?    Хочу  зн,-ти,  доки  буду  чекати 
на  гроші  ?    Не  гія  ждати,  я  хочу  таки  тепер. 

Гершку,  сюдаї  -  крикнув  Трофим,  вийма- 
ючи капшук  із  грішми  з  череса  і  кидаючи  його 
8  бренькотом  на  стіл.  —  Сила  я  плачу? 

—  Чого  вам  квапити  ся?  Або  ви  вже  не  мете 
пити? 

—  Гершку,  сюда!  -  крикнув  ще  голоснїще 
Хрофим.  -  Я  в  бутипї  не  робив,  заплати  не  жду 
ануж  ти,  жиде,  не  схочеш  давати  на  письмо!  Бери 
гроші!  Я  не  маю  ні  з  ким  такої  токми,  щоби 
свій  пай  брати,  як  не  буде  вже  з  чого. 

Виіі.мпв  десятку  і  дав  Гсршкови. 

—  Г.ратчикп,  пиііио,  доки  в  нас  стане  гроший 
А  та,  Гершку,  досипай,  і  не  питай  за  гроші  Є 
ще  в  мене  побренькачі.  -  І  потряс  капшуком  аж 
голос  пішов  на  всю  коршму. 

—  Я  вас,  пане  Тро({шме,  за  гроші  не  питаю 
Щоби  так  усї  платили,  як  ви.  Ви  в  мене  ретель- 
вий  господар. 


-    281 


Гсріїп.о  гопорпп  со  і  сміяп  сп  п  дуіиі  іл  своїх 
сліп.  Пому  спмому  Трофіїм  Мпхаіі.ііок  затіїїііп  чо- 
тири сотки.  Та  пін  СІІ01СІІІІІІІІІ  за  гроші;  записав 
ся  з  пііми  на  іруїпї. 

Увіііпіов  до  корШ-Міі  Казьо. 

--  }!к  гостили?      -  крикнув. 

—  Гаразді  і[в  ви,  павочку?  —  посипали  ся 
з  усіх  боків  чемні   запитп  па  привіт. 

-^  ІІнрпо. 

А  підходячи  до  сього  то  до  того,  кпнуи  від 
нехочу : 

—  Що  бачу?  У  вас  хра5і  сьогодвя?  Кажуть, 
що  людя.м  біда,  а  цілі  ока  на  столах. 

Михаіілюк  виііпіов  на  середину  хати  і  поцілу- 
вав Казя  в  руку.     Дїдич  спитав  ііог'  ■ 

—  Як  дужі,  Трофимо? 

—  Мирно,  папчику,  та  не  дузкеї  Ади,  псмо 
8  жури,  що  сми  потратили  великі  заробітки.  Лдїть, 
паночку  ЧЄ.МПІ  та  добрі,  бутинцї  зііішли  в  село  та 
окамн  піоть  божпіі  трунок.  Чо.мулс  не  пити,  як 
заробили  маєтки.  Ліркую  собі:  хиба  мп  гірші  за 
шіх?  Піоть  волп  оками,  .мемо  і  мп  шші:  вопп  з 
радощів  —  мп  з  жури. 

—  Кому  Бог  дав  розум,  —  мовить  Казьо,  — 
той  заробля :,  а  кого  хотів  покарати,  тому  й  на- 
дію на  заробіток  відобрав.  .\  ти  чому,  Трофпику, 
не  пристава!!  до  бутина,  як  тебе  тягнули? 

—  Бо  с-\[и  не  гадав,  що  мені  Гершко  буде 
шісатп  що  раз  нові  ока  горіпкн  па  рахунок,  як 
стану  до  бутина.  Ади,  заплатив  сми  з  гори,  то 
сиц  випив,  а  що  ще  напіо  до  ночп  —  плачу,  на{і 
знає  вражий  сині 


'•  ? 


її 


П  І 


!32     — 


—  Л  ти,  братчику  Трофіїмо,  но  шукай  собі 
ключки  І  По  ти  псш  прп  моіїому  сто.ії,  по  ти  меш 
платити.  А  паппіми  заройіікамн  ти  ио  жури  ся, 
я  тобе  заптра  покличу  иа  ба.іь,  будомо  балюпати 
ся  І  —  крикну»  нід  того  стола  Сомі'И. 

—  Ля  таки  приііду.  Лито  під  тих  ааптраків 
то  меиї  очи  вилізуть,  тай  ип  діжду  ся. 

—  То  у  пас  бизіино  заптра  ппплата?  —  спи- 
тав спокійно  Казьо,  приступаючи  до  Сеиепового 
стола. 

—  Мусить  бути  вже  раз  виплата!  —  промовив 
18  алостю  Сомон. 

—  Доки  меио  чекати  на  гроші? 

—  То  вже  публіки  на  псе  село,  що  робимо 
іедвп  не  цілу  зиму  за  пусто  та  дармо. 

—  Я  то  вже  давно  говорив,  —  дражнить  далі 
Дїдич. 

Посипали  ся  жалі  па  Василя  і  на  спілку.  Коли 
відчинили  ся  ще  раз  дворі  і  зио.іа  пари,  яка  бух- 
нула до  сїнпії,  показало  ся  лицо  Мпко.-и,  Па.  и 
левого  помічника,  в  коршмі  чути  було  о-гл;  г  ,..  ,,. 
обурення  І1  обжалопания  нових  проводирі»,  що  то 
позгоиювали  ліоднП  гой  па  чани;ину,  а  самі  го- 
сподарюють грішми,  як  знають. 

—  Я  би  тебе,  Семонку,  заставив  до  тпх  гро- 
шнй,  які  ми  маємо.  Що  би  ти  вдіяв?  -  промо- 
вив Микола,  привитапшп  ся  аагально.  Він  чув  усї 
сильні  напади  на  спілку. 

До  Семена  підійшов  Трофпм,  зловив  його  за 
шию  і  поцілував : 

—  А  я  тобі,  Семонку,  братчику,  не  казав:  тп 
спптай,  як]іи  то  буде  рахунок?    Я  тобі,  братчику, 


233 


не  порог,  лнї  нікотрому  із  паг,  ліпно  мопо  бтїло 
г<'рцр,  що  ііаііііі.ііі  (11  мудрапмї  таіі  хочуть  ппгу- 
лити  о  п.іс  пашу  силу,  а  иапіі  дїпі  пусгіпії  а  тор- 
бами. ДанаіІ,  братчику,  (їміЬіо  икупі  і  мі'мо  пити 
прп  одному  столї. 

Тіш  часом  аісуиулії  О/КО  столи  і  з  двох  зро- 
били один. 

—  Момо  журу  свою  лііііппатії  ■  вп,  що  сте  дур- 
но  працюііалн,    ми,   що   діівимо   ся    на   паїну   біду. 

Ще  раз  поцілували  ся  і  почали  тручатн  ся 
приязно  чарками. 

—  А  на  тпх  мудрагрліікіїї,  —  мовить  далі'  Тро- 
фим,   —  мсмо  добирати  способу. 

—  Бідї  би  от»!  добирали  способу  І  —  гримнув 
Никола.  —   Не  знати,  яке  кому  право  мішати  ся 

в  не  епос  ДЇЛ0І 

Але  ледпи  сс  скаїап,  зараз  таки  яіахпув  ся. 
Бачив,  н(о  сам  піп  серед  иирогіп  спілки. 

—  Гершку,  що  казали  косіт  ькі  купці?  —  спи- 
тав Трофим,  крикнуншп  під  свого  стола  на  цілу 
хату. 

—  Казали,  що  вже  пан  Василь  Руспак  не  ді- 
стане більше  иукп. 

—  Чуєте?  Не  доспть,  що  пе  платить,  ще  й 
піст  вам  буде  робити!  Ще  вам  мало?  —  спитав 
Сеиеновнх  товаришів  Трофіїи.  —  А  то  сякий  такий 
гадас,  що  то  ііого  діло  І  Ні,  братчпку,  то,  соко- 
лику І  —  громадсько  діло!  То  з  громадою  справа, 
любчику  мііі  солоденький.  „Бідї  би  сте  добпрали 
способу",  він  тобі  вгатить.  То,  братчику,  грома,^а! 
До  бідц  не  меш  Гі  висилати! 


?■  і 


її  І 


п 


—     234     — 


громада  І  —  промовив  зага- 


-  На  громаду 
дочно  Нпкола. 

-Ля  ш,  тобі,  Трофпме,  не  дуже  радив  за- 
гати ся  з  Николасмі  -  промовив  Казьо  -  Пан 
Николай   писар    Сї.и      --    а   ™   з   Сїчовиками   не 

-  То,  панчіїку,  святили  би  ся  ваші  слова   бу- 
ло колись,  та  минуло.    То  був  колись  Василь  Рус- 
нак,  лсі'іиь  на  всі  гори,  кошовой  Сї-ш,  а  сьогод- 
ня  хоч  вш  кошовий,   та   Січи   вже  нема!     Адїть 
паночку,   отеє   все   Сїчовики   і   Семен,   правда  Се: 

-  Правда,  ТрофимкуІ  Був  сми  колись  дур- 
нпй,  носив  сми  лепту,  бо  сми  гадав,  що  аж  тепер 
настане  рай  на  землі.  '^ 

-  А   ти,   ІОріштаику,   Сїчовик? 

-  Вш  іще  й  тсиор  четар. 

-  Дідька  лисого,  —  буркиув  ІОріштан. 

-  -  Тай  усї  вони  Сїчовики,  -  мовить  далї  Гро- 
фнм.  -  Тії,  братчику,  не  жури  ся.  Як  бих  знав 
що  ти  ще  лпш.іш  ся  при  Сї.,и,  не  пив  бих  з  то^ 
бою  сеї  чарки  1  Гадасш,  що  сми  вже  забув  за  то 
сінце,  що  ви  мені-  розкинули  в  травичку?  Ей  брат- 
чику, як  аби  я  мав  тебе  ще  зловити  на  своїй  ца- 
ринц,...  А.,0  то  вже  я  того  по  діжду.  Ваш  кошо- 
вий, дав  „и  йому  Бог  здоровлв,  той  то  вас  ісправнв 
той  то  вас  підголив,  той  позбиткував  за  всіх  пас' 
Бог  святий  знас,  що  діс.  Яв  уже  зішле  на  кого 
кару  за  гріхи  —  то  добру. 

Николай,  що  прийшов  був  боронити  Василя  і 
спілкового  діла,  став  тепер,  ие  знаючи,  що  мав 
робити,    сіа  спілку  лишили  говорити,  а  причепили 


—     235 


ся  до  Січп.  Чого  ?  Сїч  справді,  якби  її  й  не  було. 
Але  тим  більш  його  заболіло,  що  знущають  ся  над 
топариствои,  на  яке  молодїж  покладала  великі 
надії. 

Він  сидїв  при  СКЛЯНЦІ  пива  і  давив  гнів  у  душі. 
Нарешті  не  втррпів : 

—  То  ще  за  скоро  правпте  панахиду  по  не- 
біщпкови.  Ще  ви  побачите  ііого  при  жптті.  То 
як  один,  другий  виппшеть  ся,  то  вже  гадає,  що  то- 
вариство не  буде  без  нього.  Що  вже,  адп,  роз- 
сішаеть  ся. 

--  Кобп  так  що,  як  збиткувати  І  Лише  що 
то  вже  тепер  знаємо,  кого  шукати!  Правда,  брат- 
чику Семенкуі   —  шітаєть  ся  Трофим. 

Семен  мовчав.  Щось  чи  шукав  у  голові  дав- 
ніх споминів,  чп  соромив  ся,  що  його  можуть  те- 
пер Юдою-Скаріотом  називати.  Згадав,  як  то  вони 
присягали  собі  побратимство,  як  писали  ся  до  Січи 
і  мовчав. 

Тим  часом  Никола  допив  своє  пиво  і  запла- 
тив. Не  бачив  потреби  спдїти  довше.  Сам  він  тут 
НІЧОГО  не  вдїє,  а  ще  чого  доброго  —  то  й  обірвати 
не  тяжко.     Вийшов  із   коршмп. 

А  там  тепер  на(;та.іо  загальне  братаннє:  Тро- 
фим і  його  противники  спілки  єднали  ся  з  Васп- 
левимп  спільниками.  Одні  приливали  до  других, 
а  з  кождого  слова  їдь  з.іосїіі  спливала,  а  стріли 
аатроєнпі  літали  в  коршомніп  задусі,  переповненій 
сопухом  горівки,  гризькою  воііеіо  людського  поту, 
дикими  вигуками  розоішоїюї  юрби. 

—  Розбити  1     Розбити  ту  кляту  спілку! 

—  Л  як  розібєм? 


1   > 


-     236    - 

—  То  що?    Хто  буде  плакати? 

—  Най  нам  платять.  Най  за  все  нам  попла- 
тять. 

—  'Чекай,  небоже,  як  ріка  поплпве  горіїдами. 

—  То  великі  гроші  І     Не  мело  дарувати  І 

—  І  ти,  Андрійку,  робпв  у  бутпнї? 

—  Та  що  з  того,  що  я  робив,  коли  гроший 
не  дістав. 

—  Ти  собі,  братчику,  вибпй  із  голови,  щоби 
тобі  хто  твою  втрату  поповнив  І 

—  Лдіі,  барткаї 

Грізне  слово  впало  І  То  тут,  то  там  блпснули 
над  головами  бартки,  одна  забила  ся  з  розмахом 
в  ослін.    Гершко  прилетів: 

—  Панове  господарі  1  Що  вак  винні  иої 
ослони  ? 

—  Ти,  жиде,  найбільш  винені  —  гримнув  Тро- 
фим. 

—  Герсти?    Я  вппен?    Що  ви  такс  верзете? 

—  Ти  чому  не  брав  того  бутина?  Ти  згото- 
вив отспм  усїм  людям  загпбіль. 

Гершко  поглянув  здивований.  Він  знав,  що 
иоже  й  йому  обірвати  ся. 

—  Пане  Загайпольський?  Що  я  тут  винен? 
Кажіть  ви  І 

Казьо  спдїв  мовчки  і  чекав  на  свою  хвилю. 
Почув,  що  вона  надійшла. 

Гершко  підійшов  до  нього  і  шепнув: 

—  Може  би  ви  їх  так  уже ...  -  і  додав  ледви 
чутно :   —   за  двері . . . 

Еазьо  Загайпольський  встав  зза  стола  і  про- 
мовив у  весь  голос : 


237 


■"і:ІІ 


—  Панове  господарі  1    ПанопеІ 

Не  міг  від  разу  запанувати  над  розбурханими 
нристрастями.  На  його  голос  одні  других  вриво- 
днлп  до  спокою: 

—  Тихо,  Казьо  говорить. 

—  Чуєш,  панпч  щось  ме  говоратп. 

—  їй,  на  дїдьііа  мені  панича  І 

—  Тпхо  там,  тихо!   —   кричить  їрофпм. 
Тепер  Казьо  добув  голосу  що  сплп: 

—  Люди  добрі  1  ІГощо  тої  всеї  бесіди  ?  Що  спм 
направите  ? 

—  Правда . . . 

—  Пропало,  як  камінь  у  стромпну. 

—  Не  пропало!  —  поразив  усіх  своїми  сло- 
вами Казьо.  —  Я  вам  калсу:  не  пропало!  Нїчия 
праця  не  сміє  пропастп.  Одно  лпше  мо;ке  пропасти 
—  що  Бог  схоче  забрати  до  себе.  А  між  людьми 
ніщо  не  пропаде.    На  людіїіі  є  спосіб,  є  суд . . . 

—  О,  що  вже  на  Василсви  пошукаєш  у  суді. 

—  Дєдьо  не  відписав  на  нього  і  грядки. 
Казьо  вичекав.    Ще  скілька  окликів  сумніву, 

врешті  він  заявив: 

—  А  я  вам  ручу,  що  не  пропало  ніщо. 
Почали  слухати  його  уважно. 

—  Хто  каже,  що  пропала  ваша  праця? 
Ніхто  не  хотів  сього  казати. 

—  Бачите?  самі  не  вірігге,  щоб  могло  вам  що 
пропасти.  І  я  вам  кажу,  що  апї  сотпк  вам  не  смів 
пропасти. 

—  Дав  би  вам  Бог,   паночку,  здоровлеї 

—  Бодай  ви  жіі.ііі  довго  між  нами  тай  пану- 
пали ! 


і    І 


\\ 


-     238 

Пішли  нові  чарки  горівки  в  рух.  На  сей  раз 
на  кивок  Еазя,  що  дав  ним  пріїказ  Гершковії. 

—  Підете  до  Василя:  платні...  1  то  таки: 
плати,  не  крути  І  Не  гай  ся  і  не  во.іоводь  нас! 
Він  вам  бпзівно  не  заплатить  І  А  тоді  ви  не  підете 
до  роботи.  А  я  ва.м  одно  по.молсу:  буду  старати 
ся  примирити  з  вами  Танасїя  або  Івана.  Або  й  обох 
разом.  Вони  переймуть  бутпп  —  вони  вам  запла 
тять  за  пашу  працю,  вони  будуть  вам  далі  платити. 

Тручали  ся  з  ним  чарками,  по  руках  його  цілу- 
вали. 

Нова  надія,  вже  навіть  певність  вступала  в 
душу  кождому. 

І  ті,  що  ДОСІ  не  робили  в  бутинї,  раділи  на- 
дією на  заробіток. 


Із  коршми  вийшов  пан  Казпмир  Загайподь- 
ський  дуже  вдоволений.  Мав  те  вражіннє,  що  по- 
ставив на  свойому.  Такий  полишив  настрій,  що 
ледвп  чи  верне  хто  з  тих,  ІДО  буди  в  коршмі,  на- 
зад до  роботи. 

Ішов  під  верх  —  до  Танасїя.  Тепер  найваж- 
нїще,  щоби  того  старого  діда  взяти  в  руки.  Ішов 
гак  завзято,  що  засалав  ся.  Станув  і  обернув  ся 
до  ріки. 

Його  зір  спочив  на  зимовому  краєвиді  освіт- 
леному блідим  сяевом  місяця.  Долини  між  горами 
і  потоки  потопали  в  таємній  пітьмі,  верхи  гір 
сріблили  ся  в  світлі,  іскрила  ся  на  них  снігова 
габа.  Розсіяні  по  верхах  і  збочах  громади  смерік 
блукали  у  місяшному  сявві,  немов  тїни  гірських 
духів. 


т 


—    ?39     - 

Із  уст  здивованого  Казя  вирвав  ся  оклик  ра- 

дости : 

—  ПсякровІ    Гарна  ніч  І 

Але  ріьночаспо  пересунула  но  лццї  хмарка  не- 
вдоволення. 

-  Там  Кссня  чекає  на  моле,  а  я  замість  щоб 
іти  до  неї,  мушу  дерти  ся  кудись  по  верхах. 

Згадавши  про  '  ию,  він  троха  помаркотнїв. 
іїодїї  сьогоднішнього  вечера  станули  йому  ясно  пе- 
ред очн.  Що  він  зробив  Трофимовп?  Забрав  йому 
жінку  і  то  ТОДІ,  коли  Трофии  пішов  розщибати 
ся  за  його  ділом.  Як  воно  склало  ся  те  все? 
І'афійка  йому  давно  подобала  ся,  але  він  но  ва- 
жив ся  зачіпати  її  —  бояв  ся  сильного  Трофнмо- 
вого  лястука.  Що  тепер  буде?  Чи  Трофим  ді- 
внаєть  ся? 

Не  докір  сумління  —  трівога,  звичайний  страх 
обхопив  його. 

—  Ану  ж  виявить  ся  все,  —  подумав  Казьо,  - 

і  Трофим  не  лише  що  мене  може  потурбувати,  але 
ще  попсує  цілу  справу  зі  спілкою. 

Він  знав,  що  на  Трофимове  слово  не  можна 
покладати  ся. 

—  Се  хамелеоіг,  -  думає  Еазьо.  —  Сьогодня 
так,  завтра  инакше,  як  йому  лїпше,  як  вигіднїще. 
Се  дуже  небезнешний  чо.ювік.  Тепер  він  зо  мною 
-  ^  робить,  що  кажу  і  хочу,  апуж  дізнаєть  ся,  що 
я  влїз  йому  в  дорогу  і   піде  проти  мене? 

Бачив  уже  в  душі,  як  Трофим  єднає  назад  усїх 
до  спілки,  як  не  йому,  але  Васплеви  він  стає  до 
помочи. 


~    240    - 


—  І  все  через  дурну  жінку!  Треба  було  мені 
лишати  ся  з  нею  ? . . . 

Нараз   усміхіїуп   ся,   любуючії   ся  спомином: 

—  Але  солодка  І  креика  жіночка.  Цікаво,  як 
тепер  буде   зо  мною   говорити? 

Почуп  велику  охоту  лишити  ся  ще  раз  на  са- 
моті з  нею.  Не  знати,  чи  так  справді  боронила 
ся,  чи  лише  огиіо  додавала?  Ще  чув  на  споііому 
тілі  силу  її  рук.  Як  ііого  кріпко  з.швила.  Здавало 
ся,   поторощить   кости   своїми   пальцями. 

Тепер  почув,  що  рука  в  одному  місці  болить 
його  більше,  чим  депнде.  Почав  приглядати  ся  і 
побачив  сильні  знаки  зубів: 

—  Ач,  як  укусила  1  ^  пе  то  зі  злостіо,  не  то 
8  любостю  промовив.  Бо  гнів  чув  до  неї  за  си- 
вець і  любий  спомин  викликала  згадка. 

Звертаючи  в  сутки,  що  вели  до  Танасїєвої  хати, 
подумав : 

—  Як  воно  склало  ся  несподіваної  А  добре 
булої    Не  треба  на  неї  забувати. 

По  хвилї  почув,  немов  мороз  перейшов  йому 
поза  шкурою: 

—  Лише,  як  усї  рахунки  заведуть  його,  а  він 
ще  й  про  се  дізнаєть  ся,  що  буде?  Бо  що  я  при 
його  помочи  моіку  стати  війтом  —  се  певне,  але 
що  він  ніколи  писарем  не  буде,  се  ще  більш  певне, 

ЯБ   що  І 

Танасія  застав  у  хатї.  Якийсь  був  непривіт- 
дивий.  Всї  запити  про  домашні  справи  збував  ні 
сим,  нї  тим.    Врештї  Казьо  почав  про  діло: 

—  Пора  тепер  узяти  в  свої  руки  то,  що  пнші 
закапарили. 


—    241 


—  Ага ...   —  буркнув  Таїїасїй. 

—  ІЦож  ви  на  се? 

—  Ніби  що? 

—  Л  про  той  бутті? 

—  Який? 

—  Спі.ікопіііі?  Що  то  Василь  Руснаків  зачав, 
а  тепер  розоіініість  ся. 

—  Розбіїваеть  ся?  —  промовив  ТаиасїП  таким 
голосом,  пепачеб  гонорпло  ся  про  щось  таке,  що 
його  цілком   не  об.ходіїть. 

—  І  що;к  ви  ? 

—  А  щож  бп  я? 

—  Я  думаю,  ІДО  тепер  на  вас  черга. 

—  Угу... 

Казьо  не  знав,  як  зачепити.  Чув  те,  що  по- 
вппен  викликати  зацікавлення  у  їанасїя,  але  цї.іа 
дотеперішня  розмова  як  раз  не  дуже  вела  до  того. 

—  Я  чув,  —  пробув  ще  раз,  —  що  ви  хо- 
тіли рубати  тоіі  бутпн. 

—  Котрий,  паночку?  —  питає  Танасїй,  якби 

8   ПрОСОНЯ. 

—  А  той,  що  то  спілка  рубає.  Ви  мали  також 
на  нього  охоту. 

—  Я  ? . . .    О,  НІ  І . . .    Я  на  таке  не  лакоміїй. 
Хвилина  мовчанки. 

Казьови  взагалі  було  тяжко  говорити  з  Та- 
насісм  про  сю  справу.  Поіо  сніпбесідніїк  не  про- 
являв ні  наймен'іої  охоти  хоч  троха  зацїкавпіп 
ся  розмовою.  Навіть  показував  йому  нехіть  до 
порушеного  питання.  А  тут  ще  одна  була  пере- 
пона. По  хаті  вештала  ся  Таїіасїсва  .Марічка.  Казьо 

Рубають  ЛІС  1 5 


:     І 


і;і 


242 


якби  п  перше  в  житії  побачив  її.  На  його  голову 
налетіла  хмара   нових,  далеких  від  дїла  думок. 

Здавалось  би,  думав,  що  знао  кожду  дївчіїпу 
в  селї.  Л  от  —  не  5нае.  Що  за  стан  у  неї.  Яка 
росла,  яка  гнучка,  яка  кругленька.  А  лице  рівне, 
біле,  гладке  І  Де  вона  така  чічка  виплекала  ся, 
що  він  її  не  знає?    Лодвп,  чи  Я  бачив! 

Маріііка  поралась  коло  печі.  Біле  її  лице  вкри- 
ло ся  здоровими  румяпцями,  кров  трохи  з  них  не 
трпсне.  Па  чоло  нависли  буйні  звої  яс  того,  зо- 
лотого В0.10ССЯ.  Очп  у  вечірніх  сутїнях  горіли  із 
під  рівних  брів,  як  два  огнї.  Ходила  скорим  кро- 
ком, вигинаючи  ся  в  поясі.  її  рамена  говорили 
про  велику  силу. 

Казьо  задіївив  ся  на  неї  і  забув,  за  чим  при- 
іішов  1'оворив  із  Танасїєм,  а  дивив  ся  на  дївчину. 
З  Танасїсм  не  доходи  іі  до  ладу,  від  дівчини  очий 
не  відривав.  Нарешті  розмова  урвала  ся.  Чутн 
було  лише  прудку  ходу  дівчини;  її  постать  ми- 
гала по  хатї. 

—  То  ваша  донька?  —  поспитав  Ка.чьо,  за- 
пираючи віддих  у  грудях. 

—  Моя  й  не  моя.    Людська  буде. 

—  То  може  тебе,  дївонько,  Васпль  сватав? 
Не  було  підповіди.     Лише  Марічка  кинула  на 

нього  гнїпним  оком.  Чула  ся  в  тому  поглядї  ве- 
лика образа,  яку  завдав  дївчинї  Еазьо  своїм  за- 
питом. Він  зрозумів  со  і  хотїв  чим  скорше  затерти 
вражінне  своїх  слів.    Говоріггь: 

—  А  я  до  вас,  пане  Танасїю,   ла  ділом. 

—  ДІу  слухати  . . . 


РУКІІ. 


—     243    — 

Тепер  пера,  щоб  ви  подали  собі  а  Іваном 

З  яким  Іваном? 
-  З  Руснаком. 
ТанасШ  давить  ся  перед  себе  і  не  знати:  поз- 
^умус,  ш,  се  можливе,   ,„  вже  рішив,  що  шкода 

-  Треба,  щоб  ви  оба  взяли  бутии  у  свої  руки 
уратувалп  працю  т,«  бідаків,  що  працюють  уже 
шв  аими,  а  з  тим  щоб  забрали  заройок,  який  вам 
повинен  належати  ся. 

Тана^й."^"°^'''  °''"'""'^'  ''^'"°'  ^'''*°'   -  ^РУ''" 

-  Алеж,  пане  ТанасїюІ  Уважайте,  що  пу- 
скаєте з  рук  добру  нагоду.  Спілка  зачала  рубати 
тепер  не  буде  далі.  Ви  моглиб  перебрати.  І  за  ма^ 
лив  час  заробите  великі  гроші. 

Мовчанка. 

-  А  треба,  щоби  ви  з  Іваном  разом  станули 
бо  як  підете  окремо,  но  буде  обом  добра.  А  ще 
й  то  вам  треба  тямити,  що  ті,  з  якп.ми  ви  тепер 
підете  будуть  вашими  сторонникамп.  А  що  я  хочу 
вас  звести  до  купи  -  і  я  буду  вашим  спільнико.м 
1  стороншіком. 

йп„3''"'Т  "°^'"""'  '"  ■"*  '''°"'  *  пожалуваннєм. 
йому  шибнула  крізь  го.іову  думка:  „Ану,  скільки 
ои  ти  МІГ  дати  до  спілки?  Бодай  десятку?",  але 
не  висказав  її  в  голос.  Лише  встав  і  трохи  не 
тупнув  ногою  та  промовив: 

—   Я,   пане,   доки   жиїтя  мого,    з  Іваном   Ру- 
снаком у  спілцї  не  буду  йти,  а  того  бутпна  також 

16* 


І  І 


-  -     244 


не  віу  рубати.    Ось  вам  моє  крайііс  слопо.    Шкода 
бесіди. 

У  його  ГОЛОСІ  чула  ся  така  рішучість,  що  Ка- 
8Ь0  не  пробупап  порокоііуватії.  По  зііап,  що  йому 
робити.  Попіпіен  був  і  собі  встати  і  впіітн,  але 
тримала  його  в  хаті  та  дипііа  постать,  що  пересу- 
вала ся  йому  перо,-;  очи.  Програв  справу  зі  спіл- 
кою, хотїп  бодай  навялати  з  тою  дівчиною,  що  в 
сій  ХВИЛІ  видавалась  йому  цїииїи^ою  і  партпїщою 
ва  цілу  спілку.  Бодай  позиайоміїтпсь.  Обмінятись 
словами. 

—  Іди,  Маріііко,  поклич  пепю,  —  перебив  його 
роздумуваппя  Тапасїй.  Він  в  одній  хвиліін'і  змір- 
кував, що  дїєть  ся  в  дувіі  панича. 

Марійка  вискочила   з  хати. 

Попрощав  ся  і  Казі  ^,  виходить  —  по  дївчппї 
як  сл'і'д  замів.  Стояв  ,лину  —  нема.  Де  дї.іа 
ся?    Куди  пішла?    Ту-    щось  нссамопігге.    Ігій! 

Годї  було  довше  стояти.  Поплів  ся  пяпою  хо- 
дою від  хати  в  потік. 

—  Слава  Псусу-су  ХрпстуІ  —  почув  Казьо 
голос  коло  себе.  Що  постаті  пе  бачить  у  пітьмі 
точи,  а  вже  пізнав  по  привіті,  хто  се. 

—  А  тп  куди,  Петре?...  —  На  віки  слава  І 

—  1"у,  гу,  гу,  гу . . . 

Казьо  впрозумів  із  тої  бесіди,  що  Петро  йде 
до  Танасїя. 

—  А  ти  чп  не  сватаєш  там  д"вки?  —  кпнув, 
щоб  щось  сказати. 

—  Нпіше  зпааю  ччччи дат-да-дуть ...  --  про- 
гугонів  Петро. 

Казьо  спинив  ся. 


245 


Що?  Ти  сплтаьііі  у  Татісїя  дїпчппу?  - 
крикнув  зднвоваїтП  Казьо.  Пому  нараа  усе  про 
ясипло  ся.  Отсей  Петро,  оіся  почвара,  сватає  Та- 
пасісву  доньку  І  Отсго,  що  іііи  трохи  очіїїі  ію  уц- 
дивив  за  нею  І  Думалось,  що  кт.еть  ся  під  пер- 
ший вражіппси  на  нього  і  побс  його.  Таким  страш- 
ним споиеішж(>иі.см  видавалась  І1„>,у  можлипігть 
отсього  подружжя.  Ллє  як  блппи'  прп:.адумап  ся 
сам  С001  дивував  ся.  Що  се  ього  обходить?  Ко  іп 
Дівчина  хоче,  а  батько  не  протлпить  ся  -  що  се 
його  обходить! 

Л  пссж  таки  його  се  дужо  потрясло.  Сіп  так 
собі  спитав  на  вітер,  а  тут  і  наііішц,  ся  же-іих 
От,  ш  ким  мав  проживати  ся  гарна  і  ставна  дів- 
чина. 

..А  чиж  пе  краще?'  —  пролетіла  йому  крізь 
голову  нова,  смілива  думка.  „Аджеж  за  таким  чо- 
ловіком  то  м;иітс  остоіиднеї" 

І  вже  цїлиіі  плян,  готовий,  зарисував  ся  у  його 
голові. 

—  Щож,  щастп  тобі  Боже,  ПетрпкуІ  А  ти 
зайди  завтра  до  мене.  Я  маю  піось  із  тобою  по- 
говорити.    Скільки  тп  маєш  поля? 

—  На  ДЛипа-па-на-цятеро  сссісін. 

—  А  ще  би  тобі  треба? 
Петро  усміхап  ся  неясно. 

—  Во-во-возь-меш  у  Танасїя,  -  дражнив  його 
Казьо, 

Г'^етровп  очи  заіскрили  ся. 

—  А  якби  так  ще? 
По  йнап,  що  сказати. 


.Г; 


246    - 


—  Прийди  аалтра  до  мене.     Поговоримо. 

—  Нї-ннїннїчого.    Пппіірпйду. 


Постояпі'гн  хиилііііу  па  місці',  почув,  що  в  нопі 
йому  сп.и.но  ігудепо.  Став  тупати  ішмн,  але  вони 
НРиачоб  аадубіліі.  Пустив  ся  бігти,  щоб  розігріти 
І. і.  Спершу  110  думав,  ку,^і  мас  тоиор  іти.  Щось 
розкішною  ппчупало  ся  ііому  в  душі.  Та  свіжа, 
здорова,  постать  захопила  всі  Ного  думки.  Яка 
попа  принадна!  Що  то  всї  ті,  що  він  їх  знає  І 
І  де  вона  така  ппкохала  ся.     Як  за.чопал»  її  до 

ТОШ    віку    І101)0Д    ІІОГО    ОЧГІМЛ!      Лж    Д1ШП0,    що    пін 

її  не  бачив  скорше. 

Нагадав  собі,  що  топор  йому  дорога  до  Ксенї. 
Скрпвнв  лице.  Дивно,  як  ііому  нараз  відпала  охо- 
та до  ссї  молодиці.  Тепер  пайрадчо  пішов  би  до 
хати  і  пересиаіі  сяб  вигідно.  Що  йому  завтрішнїй 
день  принесе  ?  Чи  не  краще  булоб  відпочити  добре. 
Ллє  то  пуста  бесіда.  Дома  жінка.  Требаб  ще  пев- 
но переговорювати.  Л  охоти  в  нього  до  того  не- 
ма нї  найменчої.  Хоч  не  хоч  —  мусить  іти,  куди 
наставив  ся. 

Місяць  освічував  йому  дорогу.  Йшов  так,  як- 
би в  днтіу.  Снїг  іскрив  ся  під  ногамп.  Фоя  сме- 
рік,  обсипана  грубою  верствою  снїгу,  вся  нена- 
чеб  у  брилянтах.  Л  як  зачешггь  її,  поспплеть  ся 
йому  під  ноги  велика  сила  тих  хрусталїв.  Деко.ти 
стропепеть  ся,  стрівожоний  дішним  якимсь  лоско- 
том, —  то  дерево  трісло  від  сильного  морозу.  І 
знов  тиша.  Лиш  його  чоботи  скриплять  на  змо- 
роженому снїгу. 

Ксеня   ждала   його,   як   звичайно,   з   вечерею. 


247 


Була  аж'терпеливила   ся.     Иїколи   так   не   прішін- 
нював  ся. 

Л  я  вас,  папочку,  жд>  тай  жду.  Ко.ііі  пжр 
Козьма  пішов  на  варту,  а  я  сиджу  сама  таіі  вже- 
баную,  що  по  прнйдсти. 

-  ■  От,  бачиш,  прийшов. 

Відповідь  нї  трохи  її  не  роаважпла.  Дивить 
ся  на  нього  —  якийсь  такий  хмарний.  Сїв  па  краю 
ліжка  і  держить  калеліох  у  руках.  Щось  якби  мав 
далї  йти. 

Замість  своїм  зішчавм  ставити  вечерю  на  столі, 
вона  підійшла  до  нього  і  пригорнула  його  голо- 
ву до  своїх  горячих  грудий.  Приймав  байдулсо  її 
пестощі. 

-  Чого  ви,  паночку,  май  зажурили  ся?  Я  вас 
до  серденька  свого  пригортаю,  а  ви,  якби  ві.гпер- 
тали  ся?  Чи  не  хочете  ви,  панчику  мій  солодень- 
кий, покинутії  мене?  Соколе  мін  милий,  чи  вже 
я  не  навкучила  вам? 

Більш  із  привичкп  обіймнв  її  рукою  в  поясї 
і  пригорнув  до  себе. 

Ксеня  взяла  з  його  руки  капелюх  і  поклала 
на  стіл.  Сама  скочила  йому  делікатно  на  коліна 
і  обійнила  його  за  шию. 

Уже  мав  устами  своїми  впити  гя  в  її  білу 
грудь,  коли  нараз  його  зір  упав  на  друге  ліиіко. 

-  -  Козьма  І  —  блиснула  йому  несподівана  дум- 
ка крізь  голову. 

Почав  приглядати  ся  блищо  —  справдї  Козьма. 
Що  за  біс.  Лджсж  се  його  власна  дитина,  був  би 
присяг,  що  хлопчик  подібний  до  нього,  як  дві  каплї 


І 


Ли 


—    248    — 


поди,  аж  тут  нараз  із  цілої  тої  подібности  ппрпнав 
Козьмпна  голова.  ІДе  якби  Ксепьки  І  То  буває, 
що  дитина  раз  до  батька  подібна,  раз  до  матери, 
але  то  пикапаннй  Козі.ма,  Ксеньчин  чо.юпік.  Щож 
значило  псе  те,  що  вона  його  обріхувала  три  роки, 
дурила,  обманювала.  Отже  вона  знала,  чия  се  ди- 
тина і  підипіла  ся.  Він  ул:е  підписав  на  хлопця 
десять  моргів  і  ще  десять  обіцяв. 

Почув  на  своїх  устах  поцілуй  Ксенькн  і  зда- 
валось йому,  якби  пе[іесуііула  ся  через  його  лице 
жаба.  Таке  щось  слизьке,  таке  огндне.  В  одній 
хлилї  схопив  ся  і  Ксенька  упала  на  землі;^.  Кров 
бухнула  їй  до  лиця.  Пальці  скорчились  у  дужий 
пястук.  Лодви  погамувала  себе,  щоб  не  зробити 
я  паном,  що  зробилаб  із  Козьмою,  якби  Гі  так  ки- 
нув. Але  отямила  ся  вмить.  Знала,  що  пан  тепер 
чим  р.із  бі.іьігі  пол.геріклпиий  у  своїх  обіцянках, 
і  то,  ІЦІ1  пжс  іібіцяи  буп  д.іино.  якось  ие  лізе  йому 
кріз].  гсі|р.и).  Ст.іну.і.і  ііпі;і|і.іііі!()  перед  нього,  дп- 
ьпть  (Я,  як  пін  підііііііон  до  вікна  і  задумав  ся. 
Сльози  сплнли  їй  по  лнцї  —  сльози  8  превеликої 
злости  і  жалю.  Ледвн  поздержала  стогони.  Зда- 
вила їх,  бо  знала,  як  він  цс  любить  її  илачу.  Та 
він  таки  почув. 

—  Сзке  знов?  —  спитав  остро,  повертаючи 
на  неї  свій  зір.  Буп  такий  хмарний,  що  зараз 
успокоїла  ся. 

Пішла  попільною  ходою  до  тої  хати  і  внесла 
страпу.  Поклала  на  столі.  Коли  дзенькнула  та- 
рілкою і  вилка.\аі,  Казьо,  не  відвертаючи  ся  від 
вікна,  промоііив   сухо. 

—  Сховай  то.     Не  буду  їсти. 


—     249     — 

Не  пптала,  чому  но  буде.  Що  стало  ся  йому? 
дібрала  мовчки  псе  і  сіла  в  куті  на  ослонї. 

Минали  довгі  хвилини.  Тишину  в  хатї  пере- 
ривав острий  голос  цвіркуна,  що  цверкотїв  під 
печчіо.  Здавалось,  що  се  одиноке  живе  сотворінне 
в  хаті. 

Короткий  погляд  на  страву  викликав  що  більше 
обмерзіннє  у  Казя.  Що  вона  могла  йому  зварити? 
Якісь  огидні  голубці  -  що  то  й  не  глянув  би  в 
хаті  на  них  І  Л  тут  і  їв  і  їв  і  здавалось  йому 
що  нема  ліпшої  страви.  Як  .міг  він  до  того  дійти? 
Любаска  удержує  його!  Пана  І  Дідича  І  А  від 
»а  те  бавить  її  дитину,  виціловує,  пестить,  воно 
с.  шить  його,  микає  йому  волоссв,  вуси,  обдарув 
його  нераз,  що  мусить  передягги  ся  в  Козьмине 
платтє. 

Така  лють  напала  його,  що  не  міг  встояти. 
Схопив  ся  І  іиіПигов,  не  промовивши  НІ  слова,  не 
глянувши   навіть   на  Ксеаю. 

На  дворі  почув,  як  обхопила  його  морозна 
струя  повітря.  Станув  перед  хатою  і  не  знав,  кудп 
йти.  Пішов  би  до  двора.  Ллє  як  згадав,  що  там 
чекав  жінка  на  розмову,  а  вій  не  має  таки  анї  раз 
їй  що  сказати,  стратив  цілком  охоту  показуватись 
ш  на  очц. 

Пішов  перед  себе.  Довго  блукав  без  думкп 
У  його  душі  родив  ся  безмежний  жаль  до  себе 
за  змарновані   свої  літа. 

Колись  він  був  тут  дїдич,  мав  сплу,  повагу 
значшнє,  —  тепер  усе  те  стратив.  Змарнував  ціле 
яситтв.  Протратив  ліси,  полонини,  ґрунта,  оженив 
ся,  протратив  маєток  жіикп,  з  жінкою  життя  не 


—    250    — 


пав,  дїтий  не  діждав  ся.  Видалось  йому  тепер,  що 
стільки  його  щастя,  що  не  лишить  якогось  же- 
брака на  нужду.  Не  було  в  нього  стільки  мате- 
ріяльної  сплп,  щоб  полишити  дідичем  якогось  там 
молодого  Загайпольського.  Вдоволив  ся  тим,  що 
мав  тут  і  там  по  селі  своїх  синів  —  самих  синів' 
Батьківське  почуваннє  було  заспокоєне. 

Згадка  про  се  вивела  його  з  рівноваги.  Ски- 
пів від  досади. 

Який  страшний  обман!  Він  платив,  царинки 
записував  на  „свої"  діти.  І  треба  було,  щоб  аж 
сей  хлопчище  створив  йому  очи!  Сеж  рішучо  не 
його  син,  лише  Еозьмиї  Що  за  біда!  Щоб  його 
аж  так  обдурювали?  Ні,  не  стершггь  сього.  Піде 
розмовить  ся.  Не  будеж  сякатака  сміяти  ся  із 
нього. 

Із  сею  думкою  завернув  до  Козьминої  хати. 
Ішов  хутко,  щоб  не  чути  кріпкого  морозу,  який 
потне  з  усею  силою. 

Світло  в  хатї  погасло.  Думав,  що  двері  за- 
перті —  нї,  відчинені.  Поглянув  по  хатї  —  Ксень- 
ка  лежить  розгорнена  на  ліжку.    Спить. 

Вже  ХОТІВ  крикнути  і  збудити  її,  але  голос 
задавив  ся  в  горлї.  Стояв,  не  знаючи,  що  діяти. 
Пізно  було.  Вже  далї  північ.  Не  було  що  робити, 
дише  роздягти  ся  й  лягати  спати. 

Лежить  увесь  продроглий  і  дивить  ся  перед 
себе,  його  зір  блукає  понад  високим  верхом,  що 
стремить  просто  вікон,  по  тім  боцї  ріки.  Як  раз 
виплив  понад  той  верх  місяць,  а  дві  хмари  ігра- 
ють  ся  з  ним.  Раз  одна,  раз  друга  вкриває  ру- 
бець його.    Зрештою  нї  хмаринки  на  небі.    Ясні 


зорі  на  чорному  темному  тлі  вказують,  що  буде 
над  ранком  тріскучий  мороз. 

Ураз  із  лочуттєм  студені,  яка  потискає  на  дьо- 
рі,  за  вікнами,  він  любуеть  ся  чудовим  вражіннвм 
розкішного  тепла.  Горяче  тіло  Ксені  огріває  про- 
дроглї  ііого  ПОПІ.  Чи  він  присунув  ся  до  неї,  чи 
вона  до  нього  пригорнула  ся  ?  Він  рішучо  нї  І  Отже 
вона.  І  яка  їіі  охота  остуджувати  ся  до  його  змо- 
рожених ніг.  Хоче  зробити  ііому  приємність.  Л 
всеж  такії  вона  добра. 

Присунув  ся  ще  блпще  до  неї.  Чув,  як  уся 
горіла  й  ураз  дрожала.  А  з  тим,  як  його  про- 
дроглі  ноги  почали  огрівати  ся,  він  почув  вдяч- 
ність до  сеї  жінки.  Обертаеть  ся  до  неї,  і  вити- 
скає на  її  уста  щирий  поцілунок. 

Віднайшов  у  нїй  свою  любу  Ксеню. 


У:^ 


>І 


IV. 

Доііго  дскав  Василь  на  Нпколая.  Не  прихо- 
дить. Чияс  6п  затримало  його  що  и  бутинї,  що  не 
може  вирвати  ся  І  Бояв  ся  роз,^умуватн,  бо  мусів 
приготовити  ся  па  всяко.  Діі'шіли  вже  до  цього 
вісти  про  бунт  спільників.  Колн  зачинали,  про 
все  подумав;  забув  лише,  що  то  треба  доброї  руки, 
щоби  вдерзкати  людпіі  цілу  зиму  при  роботі.  їо 
неодпн  бувалий  говорив  йому  про  се,  але  він  якби 
не  чув.     Якось  паймспче  бояв  ся  того. 

А  всеж  таки  хотів  знати,  що  там  стало  ся. 
Більш  йому  було  лячио,  чим  цікаво.  Мучили  його 
погані  думки  і  прочуітя.  Руки  йому  дроїкали,  як 
брав  ся  до  роботи.  Очи  раз  у  раз  звертали  ся 
в  вікно.  Вкінці  не  витримав.  Запер  крамницю  і 
вийшов. 

Бив  ся  снігами  просто  до  хати  Николая.  Не 
обходив  навкруги  на  бир.  Пішов  через  ріку.  На 
широкому  плесі  груба  кора  леду  вкрила  ріку.  По- 
верх неї  лежав  місцями  сніг  по  пояс,  а  на  сере- 
дині струя  вітру  здула  його  так,  и;о  лід  був  рівний, 
як  скло,  перейшов  ріку,  пішов  царциками.  Копав 
ся  вище  колін  у  снігу. 

Николая  застав  у  хаті.  Ще  в  сїпях  чув  під- 
несений голос,  а  як  увійшов,  нічого  там  пе  змі- 
нило ся.      Посеред  хати   стояла  заплакана   йоло- 


253 


дпця  і  не  переставала  крпчатп.    Нпколай  спдїп  під 
вікном  і  зігнув  ся  у  двоє.     Сильно  подав  ся. 

Від  разу  зміркував,  що  йде  про  спілку.  Не 
знав,  сідати,  чи  йти  свосіо  дорогою.  Але  цікавий 
був.     Нпколай  НЇК0.1П   з   ним  про   се   не  говорив. 

—  Сїдаіі  Василю,  —  мовить  Николай  сумним 
голосом,  —  сідай  та  слухай,  який  я  маю  гаразд. 

—  Тп  про  свій  гаразд  знаєш  говорити,  а  за 
мої  гаразди  ти  не  свідім  І   —  крикнула  молодиця. 

—  Такі  твої  гараз.^і,  як  усіх  нас.  Мусимо 
потерпіти  до  якогось  часу. 

—  Ти  собі  терпи,  .а  я  не  будуі  ІІншими  ро- 
ками було  що  дати  їсти  дітям  і  в  хатї  був  ґрей- 
цар.  А  тепер,  що  було  при  хаті,  пішло,  мара  знав 
куди,  і  ще  терпи  голод.  Якби  ти  так  лишив  ся 
в  хатї  з  дітьми,  не  знаю  що  би  ти  сьазав,  як 
тобі  зачнуть  кричати  „їсти",  а  ти  не  маєш  нї 
кришки  муки.  Що  то  якесь  таке  нечупане  приду- 
мали І  Десь  люди  ходили  роботами,  робили  в  бу- 
тинах,  жидівських,  акційних,  тай  що  тижня  була 
виплата.  Ти  сам  заробляв  лева  з  П(  шиною  дон- 
но. Була  в  хатї  страва,  було  й  до  сграпи,  були 
й  гроші.  А  тепер  якесь  завели,  біда  їх  знає,  що 
такеї 

Василь  не  знав,  пп  говорити  що,  чп  радче  мов- 
чати. Бояв  ся  счинитп  ще  гіршу  бучу.  Мовчав 
і  Нпколай.    А  жінка  в  одно: 

—  Я  тобі  кажу,  ти  менї  або  принеси  гроші, 
або  я  тебе  знати  не  хочу.  Що  ти  заробив  до  те- 
пер? Скажи,  що  тобі  належить  ся?  Чи  ти  бодай 
знаєш? 


П 


264     - 


—  Ото  раз  сатана  І  Вчепила  ся  одного  тай 
говори  їй  І  —  гримнув  Ннколай. 

—  Та  п  пас  ще  не  було  розрахунку.  Ще  не 
знаємо,  якпіі  буде  заробок.  Але  втрати  ретельно 
не  буде,  тай  мепчого  зарібку  не  буде,  як  у  жи- 
дівському бутпнї.    За  се  я  могку  вам  заручити. 

—  Л  яж  не  мовлю?  —  зраділа  Василевим  сло- 
вам молодиця.  —  Не  на  моє  виходить?  Ніхто  що 
й  не  знає,  за  яке  і  на  яке  працює!  Не  дурно  то 
всі  жінки  присіли  своїх  чоловіків.  І  Пашучка,  і 
Гафтунєчка,  і  Максимова  Єлена  і  всї  инші:  Да- 
вай гроші,  або  кажи  бодай,  що  заробив.  То  ті  ска- 
зали своїм:  Мемо  рахувати  ся  завтра.  А  ти?  Що 
ти  мені  кажеш?  Кажеш  чекати?  А  я  що?  З  глузду 
зсунула  ся,  щоби  ще  чекати?  Доки  буде  того  че- 
кання? Тай  щоби  ще  мене  брали  на  сміх?  Ади, 
мовлять,  пішла  Николавва  Варвара,  того  завідцї, 
то  панам  ліси  рубає  людськими  руками  і  за  гроші 
не  питає.  Ади,  мала  дитина,  тай  то  би  ще  знало, 
що  дармо  НІХТО  не  ме  робити  1  Тобі  дає  хто  без 
гроший  або  хочби  до  гроший?  То  ще  якісь  там 
дурні  жиди,  що  вам  у  Косові  дають  муку  на  про- 
паще, що  в  бутинї  не  голодуєте  І  Але  я  тобі  кажу : 
не  хочу  і  я  голодувати.  Як  ти  мене  ще  раз  ли- 
шиш без  гроший,  ади,  хрест  святий  цілую,  кину 
тобі  діти  в  холодній  хаті,  най  погинуть  із  голоду, 
най  позамерзають,  я  піду  до  свого  дєдя  в  верх  і 
не  му  ними  журити  ся.  А  то  за  яке  така  кара  на 
мене  І  То  як  робив  у  жида  в  бутинї,  то  поробив  дві 
три  неділі  тай  зійшов  на  тиждень  ід  хатї.  По- 
кутав,  що  треба  було,  тай  знов  собі  йшов. 

—  А  деж  ті  жидівські  бутинн?    Тепер  ходять 


255 


бутіїнаші  на  Угорщину,  в  Ромупїю,  на  Пукотпіу, 
коло  Дорнн-Ііатрн  роблять  -  то  богато  навідують 
ся  до  хати? 

—  Вясе  як  пішов  спітаиіі,  то  знаю,  що  пішов. 
І  жалю  ]іема.  Знаю,  що  псе  на  моїй  голові.  Але 
то  спдіггь  у  пор.ху  таки  при  хаті,  сходить  в  одно 
в  село,  а  дома  нема  з  нього  ні   позналп. 

Василь  хотів   стапутн   в   оборону   ІІііколасвп : 

—  То  навчать  ся  наші  люди  і  коло  хати  ро- 
бити роботу,  як  налолшть.  Л  то  норобив  тиждень 
на  депькп,  а  за  другий  тиждсііь  проїв,  пропив, 
а  як  уже  не  стало  що  в  рот  взяти,  ішов  знов  па 
часок  до  роботи.  Тай  так  проваляв  ся  чи  зиму 
чи  літо. 

—  Йой,  робітники  мої  велебнії  —  крикнула 
Варвара,  якби  наскочила  на  гадину.  —  Які  вони 
нам  нові  порядки  стали  заводити?  Не  стидно  тобі, 
Василю!  Лдясеж  ти  якийсь  господарський  сині  Та 
.чамість  того,  щоби  мав  при  дєдевп  госпо,-(арігги, 
ти  найшов  собі  якийсь  жпдівськпй  інтерес,  тай  ще' 
Іі  мого  звів  на  таке,  що  лише  сміють  ся  з  нього 
тай  із  мене  попри  нього  і'  Я  тобі,  Николаю,  побо- 
жила  ся  тай  хрест  поцілувала,  що  я  тебе  знати 
не  хочу,  як  ти  ще  раз  підеш  у  той  бутині  Менї 
не  треба  було  твоїх  злиднів,  досить  було  своїх! 
Я  на  таке  не  потребувала  вязати  собі  світа 
твоєю  головою! 

Сїла  на  ослін  коло  печи  й  почала  гірко  пла- 
кати. 

Василь  вийшов  із  хати,  лишивши  Николая  із 
жінкою.  Не  мав  що  казати.  Кожде  його  слово 
булоб  ще  більш  розярювало  молодицю.     Він  тепер 


н 


\і 


-    266    - 


:■  і 


зрозумів,  де  ііаПбільшпП  його  ворог.  І  на  нього 
не  було  ніякої  ради.  Про  всіляке  міркували,  а 
про  то,  що  жінота  може  счнніїти  таку  веремію 
—  не  подумали.  А  тепер  хоч  кай  ся,  хоч  завер- 
тай —  однаково. 

Ідучи  так  здовж  ріки,  пін  став  роздумувати 
все,  що  скоїло  ся  йому  в  остасіньому  роцї.  1  на- 
раз почуо  страшний  жаль  у  душі.  Ішов  поміж 
високі  верхи  гір,  що  простягали  ся  з  обох  боків 
ріки  і  почув  нараз,  що  ті  верхи  вкриті  снїгом  ва- 
лять ся  на  нього  якоюсь  великою  вагою.  Почув 
страх  у  душі.  Забрав  ся  до  такого  дї.іа,  що  його 
тепер  не  в  сплї  вивести.  Хотів  новий  лад  устано- 
вити, а  бачить,  що  вся  його  праця  йде  марно  і 
він  під  нею  угипаєть  ся.  Чує,  якби  ті  верхи  ось- 
ось  мали  звалити  ся  на  нього  і  придавити  його 
своєю  вагою.  Здавалось  йому,  що  пропаде  марно 
і  не  так  йому  жаль  було  себе  й  своїх  зусиллїв, 
як  того,  що  враз  із  ним  пропаде  на  віки  та  його 
думка  двигнути  село.  Вже  пїхто  не  поважить  ся 
основувати  спілки,  ніхто  не  поведе  людпй  до  спіль- 
ної роботи  в  бутіїнї,  загирпть  ся  навіть  крамниця, 
що  в  неї  пок.іав  стільки  сил  і  праці. 

І  ь.іринае  перед  ним  усміхнений  Гершко,  ки- 
ває своєю  рудою  бородою  і  мовить: 

—  Ти  мене,  Гершка,  Пв  провалити?  Ґой  — 
жида?...  Бачиш,  ііапращ,  їв  ся  на  пусто  і  впав, 
а  тепер  усе  в  моїй  кпшенї.  Вже  певно  нї  одному 
Гойови  не  прийде  до  голови  зааладати  крамницю. 

Василь  жахнув  ся. 

—  Пек  тобі,  —  промовив,  —  та  я  ще  не  впав 
із  крамницею  І     Ще,  жиде,  почекай  І    Ще  погоди  І 


267     - 


А  Гершкопя  руда  борода  далі  тряссть  ся  із 
сміху  иирод  (І010  очима. 

-  Ти  ще  110  ппип?  Л  хто  у  тебе  гостить? 
А  я  спджу  і  „родаші  Т„  багато  сьоіодил  шор- 
гуііавУ    Ля  —  дпіші 

Ііаспль   МИМОХІТЬ    попоріїуп    голппу    п    напрямі 
корпіми.     У,я  осшт.іеііа,     І   „і,,  „ш-,лчіи..  сп.іа  там 
народа.     Якби   стони   на    іі„,„,аї   і,    корпімі.     1    сей 
'  і-оП  . . .    Неї  а,іаП„«і.    Од„і  ,„д„,.,,_  „  „„  ,„„,.^   ^^^^. 
своєї    черги   дожидають.     А    ній   запер    крамницю: 
бо  й  пса  ио  бачив  за   цілий  донь.     Уіадап,   як  то 
спершу  ходили  до  крамниці-  -  торгував  неагірше, 
Швіть  платили  готівкою.    Потім  .зачали  боргувати 
Ось  за  гуску  соли  завинив  і  вже  не  показував  ся 
А  мусить  же  купувати.     Іде  до  Гершка.     1  там  не 
платить.    Та  там  про  гроші  не  питають.    А  як  за- 
питають,  то    зараз   таки    скажуть,    що    пжо   запн- 
сали  ся   на  ґрунті  і  далі  боргують.    А  тут  на  вся- 
ких  зборах,   при   всякій   „аюдї  товчуть:   Люди   не 
боргуйте!    Купуйте  за  го-іівку.    За  шістку  зОоргу- 
вав  1  вже  пропав.    А  Горшко  смієть  ся  в  кулак 
-Ля  тобі,  Василю,  не  казав,  що  то  не  твій 
інтерес?   -   прпчув  ся   ЙО.ЧУ   голос   дсдп. 

—  Такий  то  вже  куме,  Іване,  настав  тепер 
СВІТ,  що  молоді  мудріщі  за  нас  старих,  -  нагада- 
лись йому  слова  дкдепого  сусіда. 

1  ВСІ  вони,  ті  вороги  сиі.іки,  крамниці,  бутпна 
почали  виринати  перед  його  очима,  та  немов  ра- 
діли з  його  нещастя.  Ось  тепер  годі  буде  пока- 
зати ся   люднм   на  очн. 

Вернув  до  хати  і  „є  світив  світла.  Кинув  ся 
на   лілско   і   сам   не  зна 


II 


Ру.'дють  ЛІС 


)ліі    заснув. 


17 


2Г)8 


Пін  у  прліікііі  с.ілї  у  Львові.  Ґазові  світла  ві 
пгїх  гторіїї  її  оспічушть.  Нони  сидяті.  у  лявках 
самі  молоді  н.іііубкн,  а  ;),і  столом  стоїть  учитель 
і  П|іоголоніу(;  нрликі,  дорогі  пряпди : 

На  пас,  молодих,  уся  іьанія  надїя.  Пслітісі 
Согацтпа  кріїп  п  собі  ітиіа  земля,  ще  більші  ждуть 
наших  рук,  щоб  перетворили  їх  у  фабричні  про- 
дукти промислу.  .Чабудьмо  раз  той  плаксптііі  тон 
наших  батькіп:  тїсно  нам  І  ІІарода  намножилось, 
а  землї,  як  було,  так  с;  стас  чим  раз  тїснїіце 
жити  І  Правда,  землі,  як  було,  так  і  с  однаково 
и  наишх  руках,  а  що  народа  намножилось  -  се 
не  біда,  лпиіе  папіе  щпстві  Більше  м  нас  буде 
рук  до  працї.  Ллє  треба  ту  працю,  яка  нас  жде, 
взяти  п  спої  руки.  Треба  використати  все,  що 
дасть  ся  взяти  з  землі,  витиснути  з  неї  вмілою 
рукою  всї  соки,  а  потім  перетворити  їх  і  ще  іі 
збутії  їх  добре  на  світовім  ринку.  Піднесеніїс  ріль- 
ництва, заводепнє  промислу  —  ( .'  перші  паші  на- 
ціональні економічні  завдання.  Л  потім  жде  нас 
ще  більша  праця:  мусимо  взяти  торговліо  па  своїй 
землї  у  свої  руки  -  ще  й  розширити  її  па  чужі 
землї. 

І  як  він  далї  говорив,  Василь  бачить  лише 
свов  село.  Чув  про  великі  копальні  нафти.  У  них 
її,  правда,  не  копають,  але  вже  за  верхами  в  Кос- 
мачп  говорили  про  неї.  Хто  знав,  чи  й  тут  нема? 
Та  про  се  він  не  думав.  А  як  зійшли  на  пі,днесеннє 
управи  рілї  і  сїножатпй,  йому  пригадали  ся  всї  ті 
млаковини  в  його  сслї,  що  то  на  них  родить  ся 
квасна  трава  —  а  мокрий  рік,  то  тяжко  і  зібрати 
її.     Та   й  про   се  піп   не  думав,   щоб   поправляти 


?")0 


СЇН0Ж.1ТІІ.  у  них,  Логу  ,'уік\'патп.  стільки  ще  ца- 
рннок,  т.ікі  па  них  гарні  і  їпа,  щ..  копіб  їх  усі 
поробити  І 

Ллє  й  про  В.чонлопі  іорп  лагопорпп  учптоль: 
•Чгадіш  про  полоіггшп,  як  то  ппни  пг-рсходять  чим 
раз  у  жидіпські  руки.  Праидаї  СвятапраидаІ  11к 
то  па  лвідських  полонинах  жиди  бриндзю  роблять 
і  везуть  її  світами.  Як  то  за  безцїн  скуповують 
товар  —  самі  цїпу  роблять,  а  потім  на  ярмарках 
не  пізпаєпі  цїни  па  спою  маржпну. 

Почув  Василь,  що  всї  крамппцї,  пгї  ніинки, 
ВСІ  склсип  по  містах  у  чужих  жидівських  і)у- 
ках.  ІІІЦ  се  япасі  Як  .добро  він  се  знас!  Л  і;  таісі 
народи,  чуй  далі,  що  самі  торгують  і  гріпг  із  тор- 
говлї  у  їх  руках  остас. 

Як  жпдп  та  нїмцї  та  румуни  лїси  наші  ру- 
хають, а  мп  наймитами  у  них  працюємо.  В  го- 
лові закрутило  ся  ііому  від  усего  того.  Які  гарні 
слова  І  іЦо  то  треба  би  зробити  і  то  зараз,  доки 
п;е  можна  хоч  що  то  вратуватн. 

Він  уже  там,  на  тих  впкла.дах  зрозумів,  що 
ми  не  то,  що  но  масмо  своєї  держави,  до  пра- 
вилиб  самі  собою,  мп  іі  у  власнім  солї  пе  є  сво- 
їми панами,  а  навіть  па  власнім  обістю  ми  не  зро 
били  ще  того,  що  повинніб 

І  що  в  день  переслу,х:і     ~  ц  „очи  передумує. 
Так  зродив  ся  у  ііого  душі  велпіаиі  плян  працї 
в  рідн,ому  селї. 

Він  перш  усего  засновує  кпамшіцю  Веде  її 
сам  —  навчив  ся  недаром  крамарського  дїла.  Не 
минає  рік  і  все  село  в  його  крамниці'.  В  своїй: 
у  спілковії!.     Чпта.гьня   за   мала.     Треба  добудову- 

і:* 


і 


2П0 


ватп,  розшпріопати,  мурувати  гклрп,  мати  спою 
власну  (|іі()маііі;у.  .Ча  набором  посії.іас  р.ія  у  Косів, 
то  в  ііоломпю  —  до  зслїзіміїїї.  За  а.іпом,  пше- 
ницею до  Городоіікіі,  аа  кукурудаою  на  Буковину. 
Треба  спій  млпн  іюстаїїитн.  Копатть  млннівку, 
кладуть  снілкоипії  млнн,  пастаноііляють  мсльнміса, 
Крамниця  і  млнн  боїіуть  достану  мукп  не  лише 
до  села,  але  Я  до  инпгнх  сіл  і  на  полонини.  Вік 
вачинас  скупопупатн  маржпігу  —  впвоаять  на  да- 
лекі торги,  гонять  на  яр.марки.  Перуть  доставу 
ііяса  і  сїна  до  війська  —  п  ]іоломиї,  Станїслаиові, 
Чернівця.х . . .  аачипае  рубати  бутин.  Заставили  ціле 
село  до  тої  фабрики  І  Ьін  у  лїсї  —  самі  зруби, 
«  на  них  тьма  людпП.  Сї  пилять,  ті  корують,  ті 
вже  гонять  долів   ковбкн   ризами  . . . 

Нараз  якась  хмара  заступає  увесь  лїо  і  вруб. 
Все  вкриваєть  ся  мрича,ми.  Стач  темно,  що  на 
крок  перед  собою  не  бачиш.  Щезають  всї  ті  лю- 
ди, що  працювали  в  бутинї.  Чути  якийсь  дивний 
гомін.  Поволи  мрпч  розступаєть  ся,  розвівавть  ся. 
Прояспюеть  ся  світ  і  рл{е  нема  нї  зруба,  ні  лїса,  нї 
людий,  лише  якесь  дпвне  диво  виринав  із  иричі. 
Чиясь  голова.  Велика,  патлата,  густою  сивиною 
вкрнта,  а  зпід  густих  брів  визирають  страшні, 
алосні  очи.  Такі  огпї  бухають  із  них,  якби  хотіли 
все  ними  злиритп.  Днвпть  ся  —  не  може  ніяк 
пізнати,  чия  се  голова.  Всї  мрпчи  збили  ся  в  ку- 
пу і  з  них  витворила  ся  вона  —  страшна,  злюща, 
гнівна.  Нараз  Ва'і;иль  глянув  на  бороду  і  затрем- 
тів.    Довга,   кудлата,    руда . . .    руда  . . . 

—  І'ершкоІ  —  крикнув  заляканим  го.іосои. 

—  Гой  . . .    крамар . . .   жида  викидав  ?  —  заси- 


І 


-     261     -- 

чав  Гершко  і  !  .р.  готап  ся  таким  дпкпи  реготом^ 
що  аж  порхи  гір  лі)Ожали. 

Василь  СХ01І1ІП  ся  ііп  ріпні  ііогп  й  упесь  трем- 
тів. ІІе  міг  допго  зро;іумігіі,  що  со  такс?  Ііаііпюв 
сїріїпкіт  іі  заспітіїп  спічку.  Иа  нього  сііп.іираіоть 
аі  ВСІХ  оокіп  иорп;і;ііі  полиці,  а  з  ослонів  забілені 
міхп,  Що  г.  них  муки  ледпії  на  дні. 

Міїсііль  помалу  почппап  отпмлюпатн  ся.  Пе- 
рсхрі  .11111  ся  і  ляг  ізії'М!  на  ліжко.  Цп  гасив  світла. 
Допіо  у  '114  п,'"  іухуііаи;  по  міг  ниміркупатії,  що 
вьачіїв   Си    '  еіі  страімний   сон. 


Велпкт  и;!б.:пл,ала  ся  буря.  Кождпй  рух  кождо 
слово,  кождиЛ  погляд  очиП  гопорилі:  пр'>  неї. 

Сходили  ся  прпхчльинки  й  прот!івн.іі.-:г  —  одні 
і  другі.  Сїда.іи  в  суміш  —  иїч!ігіі  з  )  ■шс  вв 
говорили.  При-аддилл  й  такі,  ще  ,  ■.  і  пі  а.т  .і:  на- 
іежалп. 

Вже  була  повна  пптальня,  по.іа.і  кр  ...і;и;-  яж 
Василь  станув  за  столом,  задзво чів  ;-';  и:.!і'.  і  >:■.•;>> 
мовпв 

—  Панове  громадо!     Зачппаемо. 

Почали  товшгги  ся  блище  стола.  Кождпй  хо- 
тів стояти  коло  самого   Василя. 

—  Наново  громадо!  Я  скликав  вас  усїх  чле- 
нів спілкп,  щоби  порадити  ся,  що  далі  робпти. 
Старшина,  яку  ви  вибрали  на  останніх  зборах,  не 
брала  ся  сама  про  себе  рішати  сього  діла.  Судіть, 
пайове  члени,  як  нам  робити:  чи  нам  жити,  чи 
нам  загибати.  Зачали  ми  собі  з  бугпном,  все  ішло 
добре,  а  тепер  двайцять  трех  спільників  відпало 
від  нас  і  нам  нї  в  зад,  ні  в  перед.     Шкода  було 


К 


І 


362 


труду,  шкода  бу.ісі  заходу  пашоїо.  Най  топир  гро- 
мада скаже  сиое  слово.  Ми  но  можемо  и;кс>  лї- 
чоі'О  порадити. 

-  Що  громада  по.може!  Треба  іі.іатіїтії  людям 
і  вся  лор;іда ! 

—  Цшьте  бо!   не  ііеребниайто ! 

—  Піїїіоии  громадо,  —  мовить  Василь.  —  Сьо- 
годая  дуже  важну  справу  маємо  обіюворювати.  Я 
буду  ]іеі1)еруиатіі.  Треба,  іцобії  хтось  проводив.  Про- 
шу вибрати   собі   голону   зборів. 

Л  я  таке  кажу,  -  іісребіївас  один  із  спіль- 
ників, нащо  нам  вибнратп  голову.  То  нема  що 
багато  радптн.  Люди  роблять  два  місяці  і  ґрей- 
цара  не  бачили.  Треба  раа  сказати,  буде  виплата, 
чи  не  буде?  Досить  нам  уже  тої  ради  та  наради. 
Тепер  трі'б  озплатпти  сіг.  Дармо  ніхто  не  буде 
давати  своь.  праці. 

—  Панове,  треба  трпмлгн  ся  порядку!  —  про- 
сить Василь. 

—  Якого  іце  треба  порядку!  Ми  прийшли, 
щоби   зробити   порядок   зі   спілкою. 

—  Ви  по  маєте  голосу!  —  крикнув  Василь. 

—  Я  робив  у  бутнні,  маю  роботу  за  собою! 
Нащо  мені  л''пшого  голосу. 

-  Прошу  о  ГОЛОСІ  -  промовив  о.  Савчук, 
який   С1ІДЇВ   спокійно   коло   вікна  і    слухав. 

Настала  тишпііа.  Люди  почали  ззпрати  ся  на 
нього. 

—  Пайове  спільники,  мовить  о.  Савчук, 
-  ми  хиба  зііішлп  ся  на  збори,  а  не  ца  якусь 
ко.ютнечу.  Треба  по  звичаї".  И  ироиоііуіо  папа 
]^рпніо»;а  на  голову  зборів. 


2ЙЗ     — 


Гршіюк  аамнии  (її: 

Ей,  куди  мснї  вже  до   того.     ІІ  І  гарпіі  чо- 
ловік.    Нехай  хтось  молодший. 

Усміхнув  ся,   хіітнуи  головою  і  по   рушив  ся. 

—  .\  я  би  просив  отця  духоїтоі-о  посгавити 
на  голову  зборів,   —  промовив  иншиіі  господар. 

Ля,  ая  . . .  —  почули  ся  голоси. 
Ні,  вже  таки  ви  самі.     .Мо;ке  пап  Дудчак. 
Знов  та  сама  церомоцїя.     .\ло  тепер  таки  віч)- 
ворплії,   всилували   Дудчака.     Випхали   ііого   иаис- 
ред,  маіія;о  трутіїлп  за  сті.і. 

Василь  прпііигов  до  с.іова.  Почав  опі>иідатп 
історію  спілки,  крамниці,  бутпна,  вказав,  як  усе 
гарно  ;:аповіда.і(5  ся  і  як  парсштї  почало  розби- 
вати  ся. 

—  Тепер,  як  .іниіе  докінчити,  ро;ірахуватп  ся 
і  розплатпти  ся,  все  мо;і;є  пропасти.  Настала  зне- 
віра п  свої  сили,  почали  ся  суиереки,  частина  сиі.іь- 
ників  хоче  П0.ШШИТП  роботу. 

Нема  як  лишати!    —  мовіггь  один  із  спіль- 
ників. 

—  А  на  яке  робитп? 

—  Хто  буде  за  вас  робити?  Ііи  п  моїіі  партії. 
Який  буде  нам  розрахунок? 

—  Наіі  менї  заплатять  за  то,  ш,о  сми  заробив. 

—  Панове  господ.чііі !  -  мовить  Василь.  -  Те- 
пер ніяк  нам  розраховувати  сн.  Зача.іи  гу|ітом 
—  і'уртои  мусимо  кінчити.  Ста.го  нас  десять  партій 
по  нятьох,  як  тоиер  відікіде  по.іонпиа,  то  и  кож- 
дій  партії  бракне  одноіо-двох.  .'іачіша.іп  іпіші,  а 
ииіііі  будуть  ь-і:ічити.  Іікиіі  ікож  буде  тому  (і.ч 
-хуииі 


264 


звертаеть  ся 


—  Я    зволяю   ся    на   слово! 
молодий  гпгпі)д;ір  до  голопп. 

—  Тіілоі|іі(і  буде  гопоріїти. 

—  я  кажу,  —  мопііть  Тимофій,  —  що  то  все 
пусте.  То  було  одно  обмаистпо,  оіиука.  Пас  кли- 
кали писати  ся  у  спілку,  мн  зОіїлії  ся,  геіі  ті  віпцї, 
як  ватаг  кликне.  Таіі  нас,  як  вівцї  у  коніару,  по- 
гнали у  бутпн.  А  то  все  пусте.  Без  гроіііпй  ще 
нїхтсі  бутіїна  не  рубав  і  не  ме  рубати.  То  до  псе- 
го  треба  ми;  гпо<іб.  У  кого  в  гроіні,  той  най 
кличе  на  [іоботу.  а  хто  їх  не  мас,  най  став  робити 
у  богача.  .Л  то  ми  анї  гоїподарі,  анї  наймити.  ! 
робимо  і  п.іатп  не  баїпмо.  Я  кажу:  то  одна  ошука. 
Або  є  в  нііс  гоїііидар  —  нехай  п.іатіїть,  або  нема 
і'огподара  -  нема  ;)  роботи!  Сяк  або  такі  А 
ошукії    нлм   по   трі  ба 

—  Туї  ь  иа  НІЯКОЇ  ошуки,  —  переконує  Ва- 
снль. 

—  Тут  6  отуклі    І  то  велика! 

—  Дурили  нас  дпа  місяці,  а  більше  це  будуть. 

—  ІІ1'  дамо  ду|іігпі  себе! 

—  Нехай  иеребсре  бутіш  Гершко!  Він  мав 
гроші. 

—  Казав,  що  псїм  нам  виплатить! 

—  Я   не  даю  <поєї  робот   1'ершкови!   —  про- 

ТПВИТЬ    ся    один    СП1.І1."І1К. 

—  То  заил.ітїть  нам  ! 

—  Досить  у;і;е  нам  бути  жидівськими  наймп- 
гами. 

—  Від  .іавтра  нас  двайцять  і  треі  мо  стає  до 
роботи  І 

Почала   ся   колотнеча.      Одні    за,   одн;   проти. 


-     265     - 


Обі  сторони  станули  проти  себе  запзято.  Більше 
кричали  ті,  що  домаїали  ся  грошиіі.  їх  жадаине 
ясне,  знали,  чого  хотіли.  Л  ті,  що  при  Василсви 
стояли,  не  :іиллн,  що  їм  обіцяти.  Паніть  не  могли 
сказати,  скільки  приіідо  ири  кипл.ттї  за  деньку. 
Василь  поііадан  у  розпуку.  Може  відразу  псо 
стратити,  що  поклав  у  ту  спілку.  Видно,  вже  при- 
готовлено, що  треба  зробити.  Гериіко  перебирав 
бутпн  і  буде  виплачувати.  А  що;к  стане  ся  зі 
всїми  його  заходам!!,  з  усею  його  нрацет,  зі  псею 
боротьбою,  яку  вів  до  сеі  пори?  Застоіиав  із  гліі- 
бинії   дуті. 

—  Панове  господарі  І  —  промовив,  а  голос  його 
дрожав.  —  Я  скажу  ва.м  одно  слово,  а  ви  не  про- 
гиїйіть  ся     плюнути   на   цілу  ту   нашу  роГюту  І 

Почули  ся  оклики  одобрсння.  Заохочений  ни- 
ми Василь  почав  далі: 

—  Ви  не  прогнівіть  ся,  ще  раз  вас  чемно  про- 
шу, бо  є  міяс  вами  старі  люди,  не  мені  пара.  Дурень 
я  проти  вас,  не  пр!!  вас  кажучи.  Я  повинен  бп 
не  одного  з  вас  у  руку  цї.іуватн.  Л  я  ще  раз 
кажу:  плюнути   на   цілу    иаіиу   роботу  1 

Спинив  ся  на  тому  слові,  [і  ко.мнатї  настала 
така  тишина,  якої  що  не  було  сьоіодил. 

—  Я  вас  шаную,  панопе  господарі  —  і  вас, 
Петре,  і  вас,  Ликито,  за  ваіпі  сиві  голови.  .Л  вас, 
Ігнатку,  і  вас,  і  вас  за  вавіі  дужі  руки.  Ллє  за 
роїум  не  му  пас  іпаиупатн  !іїкого.  Я  не  кажу, 
щоб  у  вас  не  було  ро:іуму.  У  вас,  що  голова,  то 
розум,  але  в  вас  кожда  рука  собі  і;рива.  Як  аби 
вас  клі!кати  на  вибори  до  громадської  ради  —  вп 
на   вискоки,    але   треба,    щоби   до    ради   поставили 


--     20Г)     — 

І  ІЬіра,  і  Іиана,  і  Гпатка,  і  Грпцка,  і  исїх    -  цілу 
іромаду.     Як   аби   настанапляти   иійта,   то   знов   і 
Петра,   і   Гріщка,   Івана,   іі   Юрка,   і  віїх.     От   на 
такі  вибори  би  віі  іііиліі.    Ллє  ідобн  поставити  вій- 
том одного,  що  був  би  наіілїишиіі         або  він  що? 
Хиба   він    наіімудріщиіі?     Як    аби   вас    кликати   у 
спілку,   щоб   ви  писали   сн   в   товариство,  то   знов 
би  кожлиіі  писав  ся,  але  щоби  поставили  його  го- 
ловою,  дали   йому  всі  почесті!,   гипори.     Нема  то, 
панове  господарі,  таких  гоиорних  людиіі,  як  у  на- 
шому селі.     Шанувати  себе   кождигі   .шас,  тай  ще 
би  любіш,  щоімі  йпі-о  пнніі  пі.інувалн.     Ллє  то,  и(с 
не   все!     Заложнлп    ми    спілку.     І    умов   пописали 
си   всі   до   неї      -    чекали    мапии    а    неба    під    тої 
спілки.    Влсс   таки   зараз   мали   посипати   сл   іроші 
у  кожду  кишеню.    От,  якби  гак  крикнути:  панове 
господарі!   ставап.мо   до   спілки    брати   гроші!     От 
то  але!    Тоди   ви   ні  раз  не  давц.іп   себе   просити. 
Щось  як  той  циган  до  пирогів!    Панувати,  прика- 
зувати, гонори  збирати  і  гроші  заіч)ртати,  було  би 
на(     досить.     Ллє   то    було   так:    накували   в    нас 
пани,   і-роші   збирали  жиди,   гонори  мали  хрунї,  а 
.іюди  працювали  на  панів  і  па  жидів,  а  хрунї  обли-' 
зувилп  попід   .іави  то,    що   впа.іо   :)   панського   та 
жидівського  стола, 

-  Славно,  Василю!         крикнув  о,  Ганчук, 

—  Дай  тобі.  Боже,  :!доров.гя  :)а  твої  щирі  с.іова! 
Може  не  так  бу.іо?         питас-і  і,  ся,  ніби  :!дп- 

ііоиаїчііі,   В:іііі.іь. 

Л    по   так,    .іеііню!  с,!р(>гішііц   і  я   йому 

рішучо  сиииіі  ДІДОК.  ((,.  дуже   т-,  ти   чемна   че- 

лкдина,  коли  ти  свого  дедя  „хруньом'-  вчинив. 


2(17 


Ьи  мснї,  пани  Михагі.іс.  моїм  дедем  не  тичто 
ПІД  НІ1-.  Якби  я  буй  хотїп  піти  (  лїдам»  свого  де- 
,гя  я  ие  був  би  тут  сьогодіпі  на  такім  іюзорииуі, 
як  отеє  -тою  між  ваші.  Лого  дкдя  наіі  Бог  су- 
дить. Л  я  не  .іакоиив  ся  на  ііого  .маество  і  по 
хотів  робити  такої  роботи,  як  дсдьо  мііі  робить. 

Л  їанагїсшііі  масток  тобі  пах?  Щось  туг 
не  все  до  складу. 

Панове  господарі.  Ще  одно  вам  скажу: 
у  пас,  моніс  іі  не  у  всїх,  а.іе  так  їм  сотку  то 
и  депяпосто  шануоть  ся  .іише  того,  хто  маї:  силу, 
або  гроші.  Пани  иаиують  силою,  жиди  ро;іумом, 
пло  пи  того  не  бачите,  вони  вас  деі)жаті,  грішми, 
а  сиоміис  сї.іьських  ліодиіі  тоіі  у  вас  мас  слово, 
хто  має  гроші.  От  як  би  я  був  до  вас  прпіішов 
і:і  грішми  свого  дедя,  то  дарма,  що  я  молодєк, 
иап  .Мпхаіі.ю  мене  навіть  „чслсдиною"  иаапав, 
іиі  посто.іились  би  менї  до  ніг. 

Ого !    Яко  вигадав ! 

Досить   ул;е   нам  тих   витребеньків. 

—  Що  буде  з  грішми? 

—  Хто  т\т  голова  в  тііі  спілці? 

Иоча.іи  апов  воруипгіп  ся.  В  повіт))і  блиснула 
бартка  одна,  друга  .  . .  Пас  імі,  :іадрожаіі.  Доки 
ІШ1Л0  на  с.іова,  а  як  уже  ба])тки  б.іискають . .  . 
Скочмі)  на  стіл  і   кіиііаіув  :і  усеї  си.и]. 

—  Сховаїі  бартку!     Хло'!... 

Побідить  або  впаде.  Зиап.  що  :іа  одною  під 
песеті,  ся  їх  два  деснткп,  а  тодї  тоді  ііого  ви- 
несуть иа  бартках.  Ііачив  і:!  вира:іу  .иіць,  іцо  скіль- 
кох с  іоіивчани.\,  Ик  ро.иорять  ся  її.-  буде 
ї;.і  стриму.     Підуть  в  огонь  без  розбору.     Не  бл.ю 


І, 

і; 

.  ї: 

ш 


2С8 


як  багато  розбирати.  Він  скочив,  крикнув,  а  його 
голос,  як  гомін  грому  вдарив  об  стіни  коинати 
і  відбив  ся  від  них.  Залящав  в  ухах  слухачів,  як 
удар  поруна.  Л  ііого  очч  впялплії  ся  з  таким  гні- 
вом, зав.іяттсм  у  тих  кількох  загорільдїв,  що  бли- 
скавки  очпП   мов  стріли   їх  прошили. 

Одна  бартка  щезла  відрухово  па  псршпй  за- 
взив.  Друга  помалу  опустила  ся.  Л  трст'ш  грав  ся 
нею,  псиаче  для  .шбапки.  З  сорому  не  знав,  що 
робити.  Орепітї  спустив  її,  натиснув  шапку  ца  го- 
лову  і    вийшов   із   компатп. 

Василь  відотхнуп.  Пого  слова  в.зялп  верх.  В 
одній  хвплпнї  блиснула  йому  через  голову  думка, 
що  мусить   використати  своє   положепнє. 

—  Минули  ті  часи,  як  ти  міг  барткою  когось 
лякати.  Як  збуй,  як  розбпшака.  Ми  радитись  при- 
йшли, він  бартку  у  гору!  Пішов?  Тобі  тут  й  так 
не  місце  1     Бурлака  якийсь  І 

Голови  похилили  ся  в  нацрямі  того,  що  ви- 
йшов. І  ті,  що  дер;калп  баргкн  в  горі  і  зараз  їх 
поонускалп,  ті  й  собі  дивлать  ся  за  тим,  що  ви- 
йшов. 

—  Я  одно  кажу:  зачали  —  мусимо  кінчити  І 
Хто  з  нами,  а  хто  проти  нас,  без  того  обійдеи  ся  І 
Раз  ми  стали  впзволюп.-ітп  ся  з  жидівської  лихви, 
не  меи  вертати  з  дороги.  Сьогодня  я  вам  кажу: 
гропмііі  не  маємо,  не  мсмо  платити.  Біда  не  лиш 
одному  двом,  біда  всім  нам.  Одні  руками,  одні  го- 
ловою арацкінть,  а  всї  однаково  журять  ся  І  Му- 
симо дотримати  до  весни.  Тодї  розрахуємо  ся.  А 
хто  не  буде  дал:  працювати  —  пропаде  вся  його 


269 


ОгоІ 


—  Пропаде  І  Мп  спілкою  зачалп,  спілкою  ме- 
мо  кінчити.  Хто  спілку  покидав,  лпшає  спою  пра- 
цю, спій  пай  у  спілці.  Панове  члени  І  Питаю  ся 
вас:  хто  йде  далі  до  роботи? 

Тихо  стало.     Почали  радити  ся  —  перешіпту-. 
вати  ся. 

—  Хто  піде  завтра  до  роботи?  —  піднесіть 
руку  І 

Почав  чпслнтп.  Руки  підносили  ся,  то  опа- 
дали. Почули  ся  оклики :  „і  мене  числи",  ,,і  мене". 
Не  міг  дійти  до  ладу.  Став  читати  із  записок  імена 
всіх,  що  нрацюнали  в  бутинї.  Т[ішідять  шістьох 
аачаслив. 

—  їриПцять  шістьох  лишаеть  сш.  Лемо  далі 
робити.  Завтра  всі  на  споіїому  місці.  Від  завтра 
я  йду  до  бутіїна,  Нпко.іай  до  крамниці.  А  про 
харчі  будемо  дбати   оба. 

Остання  постанова  була  випливом  парідп  пе- 
ред зборами.  В  бутинї  треба  більш  сокопіпі  пра- 
ці і  спокою,  як  тут.     Л  харчів  муть  об.ч  (  гарати. 

О.  Сапчук,  що  був  досі  німий  свідком  цілої 
сцеии  вийпіон  на  перед  і  промовив: 

—  Я  дуже  тїиіу  ся,  наново  госпо.дарі,  що  так 
стало  ся.  ІСоли  я  досі  не  говорив,  то  не  тому,  щоб 
мене  се  не  об.чоди.чо  Я  хотів  бачити  і  чути,  до 
чого  ви  самі  доміркуєте  ся.  Перша  річ  згода.  І 
ви  нарешті  до  иеї  діїїшлп.  По  ,;руге:  витревалість 
у  праці.  Ви  зачали  вельми  корисне  діло  —  зачали 
без  гроший.  Може  не  обчислили  своїх  сил,  як 
треба  би  було.  Але  тим  більше  треба  витримати 
до  кінця.     Як   з  одної  сторони   радує  мене  витре- 


* 


—     270     — 

валість  тих,  що  рішили  ся  далі  працювати,  так  а 
другої  вподіїть  ліеііо  II  ікідіііі  рішучість  молодого 
панюго  провідника  ГЗаснля  Руснака.  Колнб  ми  ма- 
ли більпгр  таких  завзятців,  і  таких  статомшіх  лю- 
дий,  як  сеіі  молодий  господар,  ми  би  не  так  вигля- 
дали І 

Василь  усміхнув  ся  щаелпвиіі.  Його  в  перте 
господарем  ііазвали. 

—  Спілк;і  перебула  велику  крізу.  Удавало  ся 
вже,  що  пороги  будуть  ликувати  —  на  щасте  по- 
бідіїла  здорова  думка.  Кожде  підприсмство,  а  в 
додатку  молоде,  мусить  переходити  такі  внутрішні' 
крізи.  Головна  річ.  щоб  виііти  із  тих  потрясень 
кріпклми,  ще  більш  сильними,  як  були  досі'.  І  ви 
скріпили  ся.  Ті,  що  тепер  лишили  ся  при  '-.ПІЛЦЇ, 
не  будуть  уже  хитати  ся.  Л  маю  повну  падїю,  иіо 
іі  тих   чотирпайцять  верне  до  нас. 

—  Три  вже  зголосили  ся,  —  промовив  Василь. 

—  А  бачите !  Ще  одинайцять.  Я  вірю,  що 
і  вони  не  схочуть  лишити  своєї  праці  і  втратити 
дальшого  зарібку,  тим  більше,  що  спілка  не  по- 
дала ся.  Слава  такій  громаді,  що  вмів  добре  по- 
рядкувати спої  справні     ^'лаііаі 

—  Дякуємо  І  —  почу.чо  ся  зі  псїх  сторіиь. 
Голова   зборів   підходить   до   о.    Савчука,    сти- 
скай  його  руку   обома  своїми  долонями   і  мовить: 

-  Дякуємо  вам,  огчг-  духовний,  за  щирі  ваші 
слова.  Дай  вам,  Божо.  п[іожити  велико  років  між 
нами. 

Зачала  ся  широка  гутірка  про  спілкові  справи, 
про  бутин,  про  доставу  харчів.  Василь  оповідав 
подрібно   про   свої   заходи   для   добра   спілки,   зна- 


-     271     - 


йоотів  гпільніїкіп  із  усїмії  трудногтяиіі  і  прропо- 
намії.  Хвалив  гл  угпіхамп.  І  спільники  оиопідали 
про  свою  працю  в  бутпнї,  .'Зсдпали  сп  всї  в  одну 
велику,  щпру   громаду. 

До  спілки   приступило   сьогодня   двлііцять   піі- 
СТІ.ОХ  нових  членів  і  вплатили  по  ,два  паї. 


!  ^!  1 

І? 

І  І 

і  11 

V. 

По  кількох  СИЛЬНИХ  морозах  настала  відлига. 
Вже  зпоїці  почали  збирати  ся  мри'іі  мад  рікою, 
підносять  ся  д  горі,  обкутують  верхи  гір,  обсоту- 
ють гаджуджки.  Що  були  білі  иерхи  і  в  сонці 
ясніли  жемчугами  та  бриллнтаии,  тепер  гкрили  ся 
густими  туманами  мричі,  жалібну  кирею  иадягли. 
То  тут  то  там  пробереть  ся  ночерсз  верх  подув 
вітру  і  счиипть  заколот  у  тому  важкому  тумані. 
І  нараз  виринав  зиід  сонної  иричі  клаптик  лїса 
—  десятки  білих  вершків  смерек,  сніговою  гайою 
сплетених  в  одно.  Л  підійдеш  блпщо  —  бачиш, 
як  фоя  гаджуґ,  обліплена  густо  снігом,  красуєть  ся 
прегарними  дивними  формами,  що,  мов  зимові  духи 
лїса,  блукають  у  бердах,  у  стрбминах,  у  аворах . . . 

Сповитий  мричею  йде  Засиль  Рушак  у  бутии. 
Дійшов  до  половини  верха,  не  спиняючи  ся.  На- 
раз почув,  що  заперло  йому  дух  у  грудях  —  спи- 
нив ся  та  став  відсапувати.  Хоч  як  старав  ся 
вийти  загодї  —  припізнип  ся.  Ще  споро  дороги 
перед  ним.  Відотхнув  із  глибини  душі,  з  снм  від- 
дихом сплила  уся  його  журба  —  кинув  її  там  до- 
лїщами,  тут  жде  його  надія   на  гарний   успіх. 

Пішов  горі  пласм.  Тільки  й  признаки,  що  ко- 
лись  ходили   сюди    люди   і   пристала  до   сеї   дикої' 


^".І 


гтежіїнп  нг.зпа  плаю.  Скорою  ходою,  похіїлі'пііП 
грудьми  аж  до  землі,  дор  ся  ІЗаоїіль  чим  раз  птцо, 
що  крок  ізсоиуючп  ся  по  хоіі.чі;Ім  і.ачіню,  то  за- 
падаючи у  снїгоііиіі  кплпм  попіііцг'  колін.  До  бу- 
ло більш  парко  йти,  затппап  ба|іті;у  в  га.і-жуї'у  й 
так  забсшочувап  себе,  щоб  не  п|іопалпгіі  ся  у  стро- 
мину.     Л   як  побачив  перед  юГюю  кучугуру  снігу 

—  знак,   що  на  дорозі  лежить  я.щюиїх   камінюка, 

—  набирав  сили  до  розиа.чу  і  вис  каку  пап  на  саму 
голову  к.іменя.  Л  то  не  скоч  і  не  стань  бнзівно, 
то  можі  II  ізсунутн  ся  скілька  криків  і  потовчп 
ся  та  поломптії  ребра.  Вся  його  уііага  зпернула 
ся  була  на  той  дпкнй  плай,  що  йільш  неСезпеш- 
ипй,  и(с  встелениіі  грубою  верствою  снігу.  Ідеш 
і  нічого  не  бачиш;  не  знаєш,  що  жде  тебе  на 
кождому  кроці. 

Чим  вище  піднпчав  ся,  зачинав  дошкулювати 
йому  сніг,  що  обсппав  його  зі  всіх  сторін.  Тут 
віяв  вітер  і  за  кояідіїм  споїм  подувом  обтрисаіі  сні- 
говпіі  покров  із  фої  іерев,  що,  спадаючи  долі,  роз- 
сппував  ся  в  тисячі  піг  иін  та  илаточіііп,  то  мокрпх, 
як  сніжпй  сніг,  то  ситрпх,  нк  піпильочки;  вони 
вкриііа.пі  Васп.іеви  лице,  сипались  за  шию,  топили 
ся  іа  розпареному  тілі  і  викликували  в  ньоь.  по- 
чувапнє  дрожи. 

Нарешті  дійшов  до  місця,  ,';о  зачинав  ся  до- 
лішнііі  конець  бутнна.  Пішов  на  попереки,  щоб 
дістати  ся  до  колибії.  По  дорозі  то  тут,  то  там, 
у  віл^алї  яких  150  до  200  кроків  надибував  знаки. 
То  відщпбнеииіі  вершок  невеличкої  гаджуджкп,  то 
карби  па  іади.-уґах.  Се  апак,  х'-  кінчить  сіі  пас 
одної  партії,  а  де  зачпнасть  ся  другої.  ІЦе  :шки 
Гу''іИоть  .ііі.'.  ^з 


І  І\ 


Ш  -Р    31. 


МіаоСОП   ІІЕ50ШТЮН   ІКТ   СНАКТ 

|АN^ІI  опб  150  ІЕ5Т  СНАЙТ  N0   2і 


1.0    [гЄ  і, 


2.5 


112.2 


І.І     ,^  «^  ІШ 


ІІШ  і  и 


1.6 


А     ИРРЬІЕа  ІІ^ИБЕ     'пс 


І  716)  48І  -  0300  -  РНопе 
("6]  288  -  5989  -  Га. 


-     274     -- 

брали  ся  до  робот,.,  то  обхг,да.ш  та  обзіїрали  лїс 
гай  в  міру  того,  ЛІСІ  дерева,  тай  якч  спла  в  кождій 
парти,  розтісували  собі  козу  _  пас  на  сто  до  дгіста 
крокш  ш„р„„„.  Той  пас  тягноть  ся  в  рівпШ  ши- 
рині,  звуліуючп  ся  ід  вер:;овіі. 

Василь  переходить  попри  ті  карби  та  знаки 
1  пригадує  собі,  з  яким  то  завзяттем  браліг  сл  вони 
на  початку  зими  до  роботи,  як  кожда  партія  , 
пятьох  ліодий  старала  ся  иіириий  пояс  захопити 
для  себе,  як  не  слухали  ради  досвідного  секманича 
ЩО  не  з,іужа,оть  упорати  ся  зі  спої.м  пасом  до 
весни.  1о  загоріли  були  такою  охотою  до  працї 
ЩО  що  то  їм  така  вуз.а  коза!  Л  ось  -  дві  мі- 
сяці 1   туй-туй   усе  мало  розлетїтп  ся 

Дійшов  до  колиби.  Стояла  близь  потока  що 
з  сього  місдя  спадав  стрімко  глибоким  звором  у 
долину.  ґ  "   ^ 

Відчиїпш  двері.  Почув  якийсь  рух  у  колпбі, 
то  Іимофш  схопив  ся  на  рівні  ноги. 

—  Хто  там  ?  —  сшгтав. 

його~Вас,і:1  '''  """'  ''"•™*'"''^'  -  "°^^°Р°-- 

^     -  Мирно,   як  ви,   аясл.тю?     Ви  до  роботи  в 
ліс    стаєте?  '^     г 

—  На  місце  Н'гколая. 

—  То  вже  давно  треба  було!    У  вас  дужа  рука 
ви  то  вмієте  всіх  дер;катп  цупкої 

—  Лемо  видїтп. 

_  -  То  як  смц  лппіе  вчув,  що  ви  виходите  до 
ліса,  зараз  мені  стало  лекше  па  душі.  Л  то  по- 
сходять  ся  в  вечер  і  не  пореслухавш  тих  жалів 
та  наріканнїв.   Нпкола.  за  ніщо  „є  ма.іи.   І  оекма- 


275     — 


ііич  згопоріїи  свої  груд»,  то  спаріш,  то  гіпав,  то 
лаяв  —  аіії  п  гпдцї.  Таку  вам,  кажу,  пі,і,іііі;ііі  воре- 
мію,  що  раз.  І  то  з  ойох  ко.іий  посходять  ся  над 
вечір  до  нашої,  таіі  як  ііц  стануть  тс|ісиі[ти  то 
вас,  то  бутіїн,  то  цї.іу  ту  спілку,  але  іпдпо  слу- 
хати. Пізно  п  ніч  сидять,  ц  ране,  що  їх  сск.маиич 
корняс,  що  їх  корняє,  анї  п  гадці.  „Мн  робимо 
кождпй  сам  у  собі,  хто  мною  .мас  тут  конїрунатиі 
Я  собі  сам  конїрую,  щоби  щось  зарибити!"  —  Ось 
так  в  одно  чусш.  І  виходять  іеть-п'ть  пізно.  Л 
буиас,  то  й  три  днї  й  чоііі|ііі  диї  не  виходять,  як 
зійдуть  долїв  до  до.чу.  Пені  висе  було  т.чк  гпдио, 
ЩО  смн  хотів  плюнути  на  ділу  ту  роботу  і  за- 
брати ся  скорше,   чим  вони  мали  розбристи  ся. 

—  Тепер  у;ке  якось  полагодили  ся.  А  багато 
вийшло  сьогодия? 

—  Снйш.'ш  всі,  лише  чотіїрох  ще  пема.  І  ві- 
дай ае  буде. 

—  Будемо  й  про  них. 

—  І  я  так  міркую. 

Василь  тим  часом  скинув  бесагп,  взяв  сапіпу, 
топір,  Тимофій  дав  йому  поснідати,  наклав  кулеші 
в  платину,  брнндзї . . . 

—  Як  жеж  вл  даєте  собі  раду?  —  поспитав 
на  відхіднім. 

—  Л  як? 

—  Добре  вам,  нічого  не  хпбуо? 

—  Гірко  наше  добро  в  колибі,  па  каміпю,  на 
лубі  та  па  фої.  В  иочн  не  спиш,  пильнуй  ватри, 
в  дппну  студїнь.  Л  прийде  вечір,  то  слухай  ;ка- 
лїв.  То  хочбп  який  годний  чоловік,  то  як  натягнсть 
ся  в  днину  сапіну,  то  бідькасть  ся,  як  прийде  до 

ій> 


27г;    — 

колиби.  А  тут  іцо  „а  твердім  спи,  з  одного  боку 
■ріс,  з  одного  „,,„е  студїнь  при  т-иї.  Хочбн  „кі 
мав  тверді  уха,  то  таки  ті  вічпі  жалї  їх  пере- 
вертять.  *^ 

Попршдалн   ся,     Василь    пішов    горі    плаєм   у 
бутпн.     Що  далеко  пе  доходячи  до  того  місця    де 
Ш.ЛПЛИ   д,.рево,    почув    глухі   ок.7і.ки:    „Клегої" 
„клегої"...     То  був  знак,  що  паде  віковічня  сме- 
река до  землі-.    Тут  та  там  вплітав  ся  у  загальний 
гомт  ще   п   „нпмп-і  голос:   „ГабовІ".,,   кричать   у 
тому  куті-   десь  далеко,  ле.^вп  чутно.    .\ле  вправне 
ухо   чус   тоіі   голос  трівогн,   голос   остороги    і   го- 
лова повертасть  ся  на  всі  бок,і,  а  бпстриіі  зір  Г7я- 
Дііть,  чи  пе  тут  часаші  небезпека.     Нема      Видно 
хтось  переходив,  як  подала  сме,,ека,  і  його  ост^рі- 
га.тп,  щоб  бирня,  падаючи  долї,  не  поторощила  ко- 
СТІ.Й,     1   знРгі   одностаііні  оклики:   „клего!.       кле- 
г6 1 .      клего  І . . .     Робота  у  повному  розгарі , ,    ' 
На  нього  чекали.    Лав  станути  у  першій  партії 
Коли  Д.ИШОВ  до  своїх,  дізнав  дивного  вражін' 
ня.     Горіщамп  лростел.:ш  ся,  як  оком  глянь,  зруб 
-  немов  побоевпще.     Де  колись  пишалп  ся  сме- 
реки, тепер  сам;  пнї  і  пнї,  а  поміж  нимп  вершки 
вкриті  снігом,  а  тут,  а  там  сіріс  довга  бпрня    Ле- 
жить подовж,  гузьиром  звернена  в  долину  чекав 
поки  не  запруть  ся  в  неї  дужі  руки  і  не  погонять 
11  в  долину  до  звору,  а  там  уже  вистелять  їй  до- 
рогу   тонкими   друґарями   й   „о    них   вона   посуне 
аж  доки  не  огинить  ся  над  рікою  у  миґлї 

То  май  лиш  ті,  що  свіжо  вроблені,  а  горі- 
щами  то  все  вкрите  снїгом  -  велика  зима  впала  І 
Іише  горби  й  горбика  говорять,  кого  вони  криють 


277     — 


Велпко  побосвпіцеї     Праця   готиї  рук,   праця 
важких  двох  мігяцїв. 

Задпвлеппй  у  ті  довгі,  ігопачп  під  міру  поскла- 
дапі  біірпї,  він  оком  аиапця  дїлпв  їх . . .  Тут  ле- 
жть  платва,  будо  двачаііцять  метрів  довга  а  вісїм 
цалів  за  груба  у  вершку,  там  рівпоис  така  сака 
довга  кроква,  лише,  що  зо  два  цалї  топча,  там 
грубий  ковбок,  вдвоє  грубшиіі,  чим  ипші,  там  за- 
мітниця,  там  знов  друґар . . .  Ото  буде  ще  роботи, 
вакп  всп  те  доставіггп  над  ріку,  там  поділити,  по- 
складати у  миґли.  І  вій  нораз  був  при  такііі  ро- 
боті. І  но  міг  пидпвувати  ся,  чого  то  так  радїють 
ті,  що  то  в  бутипї  робили,  як  дерево  складають 
у  миґли,  як  десятки  копбків,  чи  платвів,  наложені 
одно  на  одно  пншаїоть  ся  золотистою  громадою. 
Л  то  копець  роботі  І  От,  як  то  вони  своє  поми- 
ґлуюгьі  Ото,  будо  гаразд'  Лише,  що  до  кінця 
ще  далїчко!  Вони  піднял,  я  не  лише  піілпти  та 
миґлуватп,  вони  й  дарабами  мають  підставити  до 
Чернівців.  Л  потім  чекає  їх  ще  праця  у  зрубі. 
Ще  мають  вершки  чистити,  тай  чисті  складати  у 
шухи,  тай  усе  гнило  дерево  відпилити  у  латри,  а 
потім  ще  й  зруб  впчпстігги  у  стропи,  щоби  злісний 
зайшов  з  побережниками  та  робітниками  тай  лише 
сїянку  засіяв.  Така  була  їх  згода  з  камерою.  Л 
поки  ще   до   того . . .     Гай,   гаіі  І . . . 

У  партії  Чекали  на  нього.  Два  пили.іи,  два 
корували,  він  мав  суччє  стинати,  гладити  дерево 
то  май  лекша  робота,  то  звичайно  чемше  який 
молодєк,  хлопчище,  але  в  першій  партії  ставав  до 
сої  роботи  Нпколай,  а  тепер  на  його  місце  він, 
Василь.    То  йому  буде  досить  ррботи  з  тим,  щоби 


'  і| 


І  !| 


—     278     — 

Обійти  ВСІ  партії  і  „аглядати  роботу,  а   що   часу 
стане,  в,„  „<.,„.,о  су.іч«  в  свої/1  „артії.     Так  само 
при  такпі  робогї  СТОЇТЬ  у  дру.ііі  „артії  сскмапі,, 
тоіі,   іцо  доз,,рао,   чп   все  роб„ть  ся  так,   щоби 
ЧОГО  „є  „рок„і,у.,„,   таіі  щоб,,  все  зробило  ся    як 
того  треба.    Той  секмаиич  мас  раио  робітників  'кор- 
нят„,   ве..ер   мас   давати   „Отчеваш",   коли   мають 
лвшати,  тай  у  волудио  вій  дас  з„а„, 'коли  воГ^.у 
вати   мають.     13,„   ^ут   голова    під  роботи   -    Ва- 
силь  голова  в,д  усего  бутииа,  від  спілки.    Оба  во- 
ви  мають  ставати  до  одної  рад,,,  і  там  у  них  од. 
наковий  голос.    В  селї  -  Василь  провод'пть  ~1 
«1С1  секмаиич  Микола.    Ось  до  нього  то  й  ввбрав 
ся  Василь,  заки  ще  забрав  ся  до  працї. 

Пішли   оглядати   зруб. 

Сскманич  дуже  крутив  головою.  Не  був  віо- 
воленигі  .3  роботи.  За  ба,ато  Орали,  не  слухав 
його  ради  Тепер  або  наймати  люд,  І1,  або  иер^ 
«.иит,.  роботу.  ..„ма  туй-туй  скінчить  с'я,  а  дерево 
в  зруб,.  То  як  пе  доставить  його  в  зимі  до  рікп. 
то  буде  чекати  до  другої  зими.  «    Р  ^и. 

—  Якалс  ваи,а  рада  ? 

—  Або  я  знаю?    іМе!ио  наймати? 

—  Нема  як.     Нема  гро„„ій. 

—  Секмавич  почіхав  ся  в  голову.  Він  розумів 
^УДне  положеннс  спілки,  але  й  знав  своє  дїло 
Коли  треба  в.ддати  „а  весну  дерево,  годї  „є  пере- 
мінити   роботи.  '^ 

-Щож  момо  дїятн?   -   „„тас   знов   Василь 

чпти^,а  .!"   "'Р'^^'"''"'''   Щ°  •^Р=3а   горіщами   закін- 
чити на  тому,  що  вробили,  і  забрати  ся  всею  сл- 


279 


лою  довести   я   до.тапї  бодай    половину   зруба   до 
кінця. 

Пішлп  на  попереки  зруба.  Раз  у  раз  сппню- 
вали  роботу  оклики  „габйп".  То  хоч  собі  робили, 
внатп  було  па  втомлених  лицях  почутте  радоста, 
коли  залупав  той  оклпк,  що  спиніовав  усю  ро- 
боту і  взипав  до  відпочинку.  Ставали  робітники, 
де  хто  стояв,  на  свойому  місці,  втпрали  піг  із  змо- 
рожених своїх  лиць.  Витали  ся  з  Василем.  Ста- 
вали до  ради.  Скрізь  чути  було  журу,  що  не  вспі- 
ють  доііости  роботи  до  кінця.  За  мало  стануло 
людий,  за  багато  всяких  прпчок,  пусто  час  пере- 
водили на  супсресах.  Лсдвп  чи  нагонять  то,  що 
вже  втратили. 

І  коли,  бючи  ся  у  мокрому  снїгу,  та  пото- 
паючи у  ньому  трохи  не  по  пояс,  дійшли  до  остан- 
ної  партії,  в  їх  го.'овах  було  вже  все  порішене. 
■Завтра  мають  дійти  до  одної  міри  —  урвати  порівну; 
після  завтра  одні  будуть  пилити  гаджуґц  на  пяги 
партіях,  одні  стануть  робити  ризи,  одні  знов  бу- 
дуть спускати  вроблені  бпрпї  до  ризіп  і  відтак  го- 
нити їх  звором  потока  аж  до  ріки. 

Вже  було  добре  над  вечір.  Тїнп  гаджуґ  про- 
довжували ся  у  безконечність,  а  лісову  глушу  вкри- 
ла непроглядна  темрява.  Вже  секманич  мав  своїм 
важким  словом  закінчити  робучу  днину,  коли  на- 
раз у  середній  партії  зруба  почули  ся  якісь  дивні 
крики,  не  то  плач,  не  то  стопи,  а  в  слід  за  тим 
почуло  ся  на  цілому  зрубі  тріволше:  „габблі"  Сей 
гомін  облетів  цілий  зруб.  З  партії  на  партію  пере- 
носив ся,  набираючи  чим  раз  сили,  вислів  грізної 
трівоги  чим  раз  кріпшав  у  сьому  звукови.    Доле- 


І4 


гіьь^ 


280     — 


тїп   ііпі.(чіітї  і   до  сркмпинча,  почуп  його 


Паг 


Д" 


пкіпдї  й 


п.іяті,    гя    на    зруі 


тач,    мої)    нічні 


марена,  снують  гя  якісь  тіпн.  Со  люди  з  цї.іого 
зруїіу  аоігамть  ся  г  одно  місц,;,  У  „„ть  кинули 
і  ТІ  останні  спою  роботу  і  нішлн  за  пншіїмн,  Чпм 
прудіїе  багло  ея  їм  дістатись  до  того  збіговища, 
тим  більше  варко  було  їм  іти.  У  снїг  заиадалп, 
на  пнях  спотнкали  ся,  у  фою  вершкіп  запутупали 
ся.  Гонив  їх  страх,  що  летїв  стрімголов  по  лїсї 
на  крилах  тріпожних  окликів  і  скликав  із  нетрів 
та  бездонних  стромнн  злоеіщих  лїсових  духів.  У 
душі  родило  ся  неясне  прочуттЕ,  що  не  гаразд  там 
Дїєть  ся,  де  збнраєть  ся  така  сила  народа.  Серце 
бєть  ся,  трохп  не  виштрикне  з  грудіїй,  волоссе 
д'  горі  підоіімаєть  ся,  а  студений  піт  обливає  лице. 
За  ко:к,-(им  кроком  росте  трівога  тих,  що  то  най- 
далї  и(е  були.  Кон;диіі  новий  крик  нового  жаху 
додає  їх  душі. 

Прніішли.  Перебили  ся  через  ту  потопу  СНЇГУ, 
через  ту  навалу  пнїв,  бирнїв,  фої,  каміня...  Пер- 
ше, що  вдарило  їх  в  очн,  то  була  калюжа  крови 
на  снїгу.  У  сутїнях  ночи  вона  видавала  ся  їй 
майже  чорною  плямою  па  темному,  перемішеному 
ногами  снїгу,  але  серце  кождого,  що  приходив,  від- 
гадувало в  то.му  пятнї  кров.  І  зараз  їх  очи  впали 
на  лице  простягненої  на  снїгу  людини.  Наймек- 
чого  знаку  лсііття.  Навіть  слїду  не  було  оччй,  но- 
са, губп,  лиця,  голови.  Поторощена,  обкерьавлена 
груда  тїла  і  костиц  —  отеє  голова  людлни. 

—  Божечку  .мій!   —  крикнув  Василь. 

—  Іван  Стропинчук,  —  промовило  скіщка  го- 
лосів. 


—     281     — 


—  ІІеижр  Івап?  —  гплоспув  у  долоні  Васігль. 

—  Таки  Іван. 

Хшіліпія  .мовчанки.  Чутп  лішіе  глибокі  сто- 
гони, тут   і  там  видно   в  очсх   гльо:і\'. 

■—  То  аж  пірити  гляоіі,  —  мовнті,  Василь.  — 
То  щобн  но  знати  хто,  то  таки  гкоршо  бих  по- 
ду.мав.  Лло  такпіі  бизівппіі  робітник,  як  Іван.  По.чу 
не  першина  в  бутинї  робити. 

—  То  нема,  як  такому  брзпсшному  бути,  як 
був  Іван.    Такому  найлекше  траі1)иті.  ся  прнчка. 

Повели  Василя   на   місце  пригідн. 

—  О,  ті  дві  бирнї  стояли,  як  їх  впплнлп,  а  ся 
третя  впала  поперек  тай  оперла  ся  на  сю  гузьп- 
ро.ч,  а  па  Оі(ту  вершком.  Іван  пішов  чімхати  суччв. 
ІЗ  сьому  стропі  варко,  бо,  ади,  яка  стромина.  Іван 
сучок  утяв  у  поперечної  бп[іиї,  а  бирия  покотила 
ся.  Іван  утїкав,  а  трафив  ся  з  долини  оісеіі  пень, 
що  коло  нього  кров.  Бирня  приперла  с:  тай  го- 
лову до  пня  розчимирпла  ііому  па  см.рть. 

—  О,  Господоньку  СВЯТИНІ  —  почули  ся  сто- 
гони. 

—  Таке  йому  відай  судило  ся  І 

—  То,  ади,  якби  якпіісь  молодєк,  що  то  з  роду 
і.гі  був  у  бутинї,  але  Іван,  ходить  було  бутпнами 
в  одно . . . 

—  То  робота  дуже  варка.  Треба  знатп,  відки 
стати,  тай  куди  заходити,  ііеодин  радуєть  ся  лег- 
ким грошем,  а  як  він  непорозу^глений  до  того,  тай 
ще  може  спрпчкуватп  ся,  а  ще  тра((і.іять  ся  другі 
такі  нападні  люди,  п(о  не  знають  сокотити . . . 

—  То  треба  сокотптп  себе,  тай  що  другого. 

—  Що   ви   таке   пусте   гоиорите.     Ціла   ваша 


і  !■ 


-      282     - 

бесГда  куди  по  проти  ІпапаІ  Нжс  як  він  собо  го- 
котнп,  то  треба  іітпукати.  Ллє,  ади,  така  йому 
пала  бути  сморті  та»  стільки.  То  якйи  буо  но 
стануп  па  дориЛ  отсеіі  пень,  тай  пін  біі  буп  штрпк 
ще  дна  кроки  у  стромппу  па  Гік  тай  пе  були  би 
ми  мали  того  в  :его.  Таку  йому  вже  Бог  смерть 
прлзиачпв. 

—  Поленька  його  спятаї  Отче  наш,  іясе  еси 
на  небесїх . . . 

Почав  проказуватп  мо.і;;тпу,  псї  поз,яоПмалн  ка- 
пелюхи, поклякали  .  спїг  і  почали  а  одної  душі 
слати  до  неба   щпрі   звуки   госиодиьої  молитви. 

Сумпо  вертали  до  колпСи.  Чогирох  їх  псоло 
на  пошах  збитих  із  молодих  гаджуґ  тр  вистелених 
фоею,  мертве  тіло  Іванове.  Доки  дійшли  до  ко- 
либи,  воно  закостеніло  із  студені.  Снипили  ся  па 
хвилину,  взяли  смолоскипи,  засвітили  ї.-с  і  розясню- 
ючи  ними  глибоку  пітьму  ночи,  почали  спускати 
ся  плаєм  у  село. 

А  в  слід  за  ними  летіли  вниз  по  убочі  верха 
тужливі  звуки  трнмбітн.  Товариші  проводили  ни- 
ии  покійника  із  по.ія  пра.4'  до  рідної  домівки,  де 
обіллє  його  гіркими  сльозами  розпуки  челядь :  жінка 
і  двоє  дрібних  дітий. 

Задивленпй  у  ті  горіючі  оті,  що  стелили  ся 
чим  раз  пище  здовж  плаю,  заслуханий  у  глачі- 
жалї  тримбіти,  стояв  Василь  коло  колиби  і  без- 
межний смуток  оповив  його  душу. 

Що  тепер  буде?  —  Отеє  питаппє  мучило  його. 
—  Чи  пе  провалить  отся  несподівана  і  неждана 
подія  цілої  його  праці?  Чи  не  підоЯмуть  ся  проти 
нього  всі,  що  були  йому  такі  противні?    Чи  вмоасе 


283 


ВІН  пролоігптп  иіць  1  сплу  плачів  та  варікапвїв 
Іпапоиої  жінки? 

І  нагаз  зрозуміп,  що  удар  паближа.;ть  ся  я 
ипшого  боку.  Іііан.  ха  мусить  діїтатн  заОсзпгку 
від  спілки  для  ссоо  і  для  дїтніі.  Іііаіі  цо  маїї  поля, 
не  мав  ма|і.ч;іііт  —  жили  неї  четирр.і  :і  тоїч),  що 
варобнв.  Л  тепер?  —  Коли  п  бутппї  трафіїть  ся 
кому  така  причка,  сиротам  ллатіїть  той,  чпй  бу- 
тип.  Тут  спілка  господар  —  на  неї  спаде  сей 
тяжкий  обовязок. 

—  От,  5іс,емо  нову  журу,  —  промовив  старий 
гогподар.  великий  прихильник  Василя,  перебиваючи 
сим  .'іоіо  думки. 

—  Яку?  —  питасть  ся  Василь,  ніби  не  зна- 
ючи, до  "ого  воно  йде. 

—  Лишила  ся  вдовиця  тав  двоє  сиріт  на  на- 
шій голові. 

—  Правда  ваша,  масмо  попу  журу,  тай  но- 
вий кло'р'т.     І   щож  буді  ,10   робити? 

—  То,  що  люди.     Мемо  платити  утрпманнв. 

—  Таки  так!  —  потвердив  ипший. 

—  Спілкою  робили,  спілкою  будемо  терпіти,  — 
ріпіив  ще  ииший. 

Пішла  бесіда  про  се,  що  тепер  спілка  мусить 
добре  дбати,  бо  має  старати  Г'  лише  па  членів, 
але   й   на   сироти   свого   доброго  то,>ариша. 

—  Так,  так,  —  мовить  Василь,  а  в  голосі 
його  чути  радісний  іпук.  —  Гпілкою  робили,  спіл- 
кою будемо  старати  па  сироти.  Чи  так,  панове 
гг    -одарі? 

Почув,  як  із  усїх  сторін  йому  притакнули.  Зро- 
зумів, що  настала  дуже  велика  ^віая  для  цього 


—     284     — 


1  для  спі.тки.     Ппллл   жортпа   на  полї  праги   і   та 
жортла  з.:дпт,ла  їх  п  п,„>у  громаду  ,„л..иїщ, ,  крі„. 
то,   -шм   усї   паї,   чим   у.ї  „адїї   „а   п,.л„,;„і(   л,„.к 
Ьолії    вже    ІЦ..;,.,„    їм   і:,    ,„.р,.д   очнії   ті    гпітп 
ЩО  мтотї.м,  д<,.ії,цам.і,  а  тепер  ехппал,.  ся  за  фоою 
гаджуґ,  пгти  піпіл»  д„  к.иііГ.п.     Ііасп.м.  почан  рол- 
водит»  (Я  пмір-іко  над  і.е.гпкпи  споїм  плином  спіл- 
К0П01   і„„„,т„.     Слухали   (Іого  упажно.     Л   пін  го- 
ворпи   13  дупіі,   г(.ті,,ип,    «хпплеіп.ІІ   новою  ід,.сю  • 
помогти  пдоміїцї  і  ДІТЯМ,  п(о  липгилп  ся  прм  спііцї 
як  безпомічні  спротп...    Тепер  „раця  спілки  піде 
не   лише   в   тому   напрямі,   щоб   визволити   себе   з 
Н0П0Л1,   але    що    (і    щоСі,    помогпг   пиіішти    челядп 
одного  з  найперших  і  наііщпріщих  товаришів. 

Ніколи  ще  ле  промовляв  із  такою  певністю 
себе,  нїколп  ще  не  слухали  так  привітливо  і  щнро 
його  слів.  "^ 

в  підмогу  «ого  зампслам  прніїшла  жертва  працї. 


Четворта  частіша. 


І. 

Гірко   міпіали   дні    .\1.і|)ічцї. 

Як  .іпіпо  упан  і!і'|ішіій  ірім,  була  іці>  гарна 
осінь.  Хоч  яка  Оу.іа  тііаіка  біл  нона  старалась 
здавити  її  иажкою  працею,  аабут'  .(Иі  роботі.  Осїпи 
минула  ііі  у  городі,  Дї.іу  діпіпу  ііорпала  ся  и 
бурпшцї  і,  здавалось,  спіт  її  по  обходив.  Слухала 
тільки  скучних  опоі'ідаппїі)  дспьковнх  сусід  іу 
хала  розмов  па  тему,  яка  буде  .чііма,  люта  чн  .і  ;а 
якніі  буде  ііаііблиіцніі  рік,  дои(с'ніііі  чп  сухпії,  ііііцу 
ваннїп,  який  буде  нарік  урожаіі.  Часами  то  ся 
то  та,  зачинала  пнакіну  бесіду,  але  гляне  на  'Ла 
річку  й  увірве.  Мярічка  розуміла  той  погляд.  Не 
ХОТІЛИ  враліати  її.  Ллє  зараз  розкрила  сл  перед 
її  очима  широка  картина,  як  то  з.ібавляють  ся  ті 
самі  жінки,  коли  деруть  у  иншпх  ліедий  бурпіпку, 
розмовами  про  псі,  п|)0  Василя,  про  їх  старппю. 
І  шімохіть  запливали  їіі  слїзі.ми  очп,  із  грудпй 
стогін  добував  ся  такпіі  укритий,  па  дпї  душі  зда- 
влешііі,  здавалось,  па  віки  поховаїгпіі  —  а  ось  пін 
длпіе  чекав  пагоди,  и(об  вирвати  ся,  щоб  засвід- 
чити про  глибоку  рану  серця.  То  такпіі  стогін 
в   грізним   віщупо.м   бурі.     То   не  той   слабпіі,   без- 


286 


сильний  громіт,  що  то  ще  заблукає,  хоч  буря  вже 
давно  минула,  се  той  глухий  гомін,  який  покотіггь 
ся  по  чистому,  ясному,  соняшньоиу  небі  і  всякого 
заставить  оглянути  ся  навкруги,  звідки  наблпжаєть 
ся  буря. 

От,  і  ледви  почув  ся  стогін  ДІарічкії,  як  зро- 
зуміли його  чутливі  яііночі  серця  і  з  грудпй  одних 
за  другими  почули  ся  стогони  л:аліо  й  співчуття, 
переривані  слоиімп:  „Ох,  Боже  мій,  БоясеІ"  „Ох, 
Господоньку  святий  І" 

І  під  таку  хвилю  мусїла  сердешня  потонути 
у  болючих  споминах,  образ  Василя  виринав  перед 
нею  у  всій  красі,  у  всій  своїй  величи.  І,  бувало, 
ніби  чекала  її  дома  яка  пильна  робота,  вона  від- 
ходила з  города,  ледви  здавлюючи  голосне  рпдан- 
нв.  Коли  вона  так,  заховавши  ся  у  кутоіс,  давала 
волю  свому  жалеви  давити  їй  горло,  сльозам  пли- 
сти-виливатп  ся,  там  на  бараболяному  полї  роз- 
пдивали  ся  молодпцї  в  жалях: 

—  Така  гарна,   і  така  нещасна. 

—  А  його  не  шкода? 

—  То  той  котюга,  Іван,  Василів  дєдьо. 

—  Кажіть  І  А  щож  йому  було  робити?  Але 
та  сука,  прости  мене.  Божо,  Докія.  (Тут  ударила 
ся  долонею  по  губі).  Вона  все  те  знала,  чому  не 
сокотила  доньки? 

—  То  вже  треба  страшного  допусту  божого, 
щоб  так  забути  ся.  Воиаж  знала,  що  воші  брат 
собі  і  сестра,  а  допустила  до  весілля. 

—  Л  ви  вірите,  що  то  правда?  То  той  Іван 
такого   наколотив. 

—  Е,  кажіть  І    Я  не  нинішня.    А  мешкаю  близь 


287 


Іпана.    Могла  би  я  вам  що-дещо  розпопістп  з  того 
часу,  як  то  Докія  що  служила  у  Івана. 

І  так  одні  осуджували,  одні  боропилп.  Вслп 
в  сьому  напрямі  розмопп,  поки  були  самі.  Давали 
волю  СЕОЇ.М  лапкам,  що  мусїли  мовчати  про  таку 
цікаву  тему,  коли  була  Ларічка  між  ипмп.  Л  за- 
мовкли вони  від  того  часу,  коли  першої  дпппи 
сталп  бабрати  ся  своїми  грязкпми  лапами  в  її  ду- 
ші і  довели  її  до  такого  жалю  і  ридання,  що  аж 
поклала  гя  п  ліжко.  Вже  більш  пїко.іп  не  за- 
чіпали її  своїми  язиками,  але  як  лише  пе  було 
коло  них  пї  її,  пї  Дпкії  —  давали  собі  полю.  Лж 
доки  не  вертала  Маріііка.  З  червоними,  запухлими 
від  плачу  очпма,  вона  неначе  приказувала  їм  мов- 
чати про  те,  що  її  лише  дотикало.  І  вони  шану- 
вали біль  розлитий  на  її  лицї  і  відразу  переходили 
на  пишу,  байдужну  тему. 

Миналп  днї  за  днями.  Де  ко.тпсь  зелспїла,  по- 
тім сїріла  гичка  бурпшки,  де  кождпй  корчик  за- 
витий у  сипку,  шутряну  землю,  пишав  ся  у  сво- 
йому  горбочку,  ховаючи  у  своїй  домівцї  дорогу 
поживу  —  тепер  жовте  розрпте  поле.  І  та  полоса 
жовтої-сїр  її  глини  чим  раз  більший  обіймала  про- 
стір, вибиваючи  ся  на  тлї  зелені  царпнкп.  Куди 
не  глянь,  всюди  виринали,  мов  із  під  землі,  такі 
голі  пятна  па  зелених  склопах  гір,  на  ґрунях,  по- 
хилих узбічах,  посеред  свіжої  зелепї  отави  на  ца- 
рпнках.  Знак,  що  чим  далї  в  осїнь,  чим  раз  блище 
до  зими. 

Кінчплп  вже  дерти  буришку.  Що  сей  остан- 
ній день.  Було  пять  робітниць,  Марічка  і  Докія. 
Днина  вибрала   ся   на  причуд  гарпа.     Сонце   зда- 


288 


вало  ся  цїлувало  землю  своїліи  остаинїми  промі- 
няли на  проідаїїнв.  Таке  сердешно  було  його  тепло, 
таке  любе.  П  попітрі  так  тихо,  п^о  анї  лпсток  на 
деревині  не  порухнрть  ся,  анї  травичка  не  ше- 
вельне.  Дітвора  вганяєті,  ся  по  царипцї,  врєштї 
збігають  ся  коло  робітників,  стягають  звід  усюдп 
гичку  з  бурпшкп,  суччс  з  сусіднього  берда  в  по- 
точииї,  кладуть  ватру.  Дими  підняли  ся  високо 
і  засіріли  темною,  брудною  синявою  на  зелені  ца- 
ринок.  Що  стане  ватра  притухати,  дітвора  доки- 
дає сухої  гички,  фої,  суччя;  бігас,  кричить,  ра- 
дуеть  ся.  Нараз  утлхае  гомін.  Вони  полегїли  одно 
за  одішм,  якби  на  чий  завзив  і  поховались  у  стро- 
мину.  Небаром  буде  їх  знов  повно  па  царпиці, 
принесуть  хворосту  і  буде  їм  нова  забавка. 

Марічка,  що  за  криками  дітвори  забувала  за 
свої  думкп,  нараз  глянула  перед  себе.  Чогось  ляч- 
но їй  стало  від  тої  німої  тишинн.  І  робітниці  за- 
мовкли. Чути  лише,  як  городник  зарнваеть  ся  в 
купину  буришкп,  розкине  її  і  розсипле  бульби.  І 
Обі  руки  мовчки  збирають  дар  бояаїй  і  кидають 
на  наПблищу  купочку.  Ларічка  випростува.іа  плечі, 
підперла  ся  на  городнику  і  вдивила  ся  перед  себе. 
її  очи  заблукали  ід  ватрі,  погляд  сплив  ся  з  гу- 
стпмп  клубами  диму.  Чим  більше  дивить  ся,  тим 
лячнїще  стає  їй  на  душі.  Голова  крутить  ся,  в 
очех  темніє.  Нараз  трохи  не  крикнула  з  остраху : 
із  густих  клубів  диму  виринає  неясна  якась  по- 
стать і  дивить  ся  на  неї  заляканими  очима.  Ма- 
рійка приглядаєть  ся  їй  і  пізнає  цілком  виразно: 
Василева  голова,  його  очп,  такі  страшні,  мутні, 
дивить  ся  на  неї  і  неначеб  хотів  щось  промовіті. 


—     289    — 

Бачить  сльозп  в  його  оігпх,  бачить,  як  порушаюті. 
ся  уста.  Чус,  пріїсяглаб,  що  чує,  як  кліічо  її:  „.Ма- 
річко...  ходи  до  мене.  Марічко!"  Диппть  ся,  а 
його  рука  ПІДНОСИТЬ  ся  і  кличе  її  до  себе.  Л  втім 
схопив  ся  звідкись  вітерець  і  здув  ватру  і  .Ма- 
рійка дивпїь  ся,  як  дорога  постать  розвіяла  ся, 
розсипала  ся.  Крикнула  і  глянула  на  ватру,  на 
землю,  де  се  все  діло  ся?    Куди  пропало? 

Як  прийшла  до  памяти,  бачить,  що  вона  ле- 
жить на  городї,  коло  неї  припадав  .чати,  якісь  ясін- 
кп,  пригадує  собі,  що  з  нею  дїсть  ся.  Коло  неї 
на  землї  городник.  Отже  вона  дерла  буришку.  Що 
стало  ся?     Чому  вона  лежить  на  землї? 

її  занесли  до  хати,  поклали  на  ліжко,  вкрили 
ліжниками,  стали  зашіптувати,  зганяти  зрокн  — 
вона  лежить  і  нїчого  не  розуміє.  І  лише,  як  вле- 
тїла  в  хату  дітвора,  Ларічка  від  одного  виду  сих 
розхрістаних  головок  нагадала  собі  і  ватру  і  днмп 
а  неї  і  постать  Василя,  його  сумні  та  стрівожені 
очл,  причув  ся  знов  його  голос,  побачила,  як  жи- 
вий, рух  руки.  І  в  одній  хвнлї  підступили  їй  до 
горла  навальні  сльози  і  залили  їй  очи,  як  та  по- 
вінь заливає  прибережні  царинки.  Плакала  довго, 
плакала  з  душі.  І  коли  той  напад  плачу  почав' 
лагодити  ся,  якась  полекша  сплила  їй  на  серце. 
Зітхнула,  якби  каменя  тяжкого  збула  ся,  що  грудь 
їй  толочив. 

Не  минуло  багато  часу,  як  вона  далї  пома 
гала  кінчити  дерти  буришку. 

Осінь  була  чудова.  Студені  мричі  падали  ве- 
черами,  в  ночи  брав  трохи  не  приморозок,  а  вранці 
годї  було  встояти  па  студеній  мок;  ііі  трагмідї.    Ллп 

РуОаюті.  ЛІі:.  лп 


-І    ( 


-    290 


як  викотило  ся  соїіцо,  то  на  небі  апї  хмаринки. 
Минали  днї  за  днями  і  хмаринки,  пї  мрпчі,  но  було 
видно.  Таке  чисте,  таке  ясне  побо,  а  соняшня  кули 
котпла  ся  низенько  по  ньому.  Дивно.  І  гріє  сонці; 
і  не  пече.  Л  хоч  і  пече,  то  не  нарить,  як  у  літі. 
Скошена  отава  сохла  в  одному  дні,  а  ііже  другої 
днини  бознешно  мож  її  кидати.  І  ледші  чи  ко.іц 
такі  свіжі  отави  бували,  як  сої  осенн.  Чогось  не 
хотіло  ся  віршп,  що  вже  осінь,  що  хра.м  на  Воіо- 
родіщї  наблііжаєть  ся,  одно  .тише,  що  по  ґрунях 
літня  зелень  почала  міняти  свою  краску.  Перші 
берези  поліовкли,  полиняли  і  почали  кидати  своє 
лпстс.  Дуже  були  уразливі  па  нічні  приморозки. 
Марійка,  було,  впііде  з  хати  і  гляне  на  ґрупь,  що 
за  потоком  простягав  ся  пііосто  їх  осідка,  а  на 
ньому  червене  пятно  посеред  темної  зелені  лїса. 
В  лїтї  той  пояс  березового  ліска  був  ясно  зелений 
і  так  любо  відбивав  від  темної-чорної  зелеиї  сме- 
рік;  тепер  та  зелень  чим  день  затрачуєть  ся,  чер- 
воніє, ;ковкне.  А  в;ке  глянь  —  стає  її  чим  раз 
менчо,  листе  синлеть  ся  до  долу,  а  там,  де  нпшала 
ся  ніжна  срібляста  зелень,  стремлять  д'  горі  білі 
стовбурі. 

—  Дивне  диво,  які  ті  берези  и  лїтї  приємні, 
а  які  сумні  тепер,  —  думалось  нсраз  Марійці.  — 
Щось,  як  моя  доля!  Що  була  до  часу  иі;аслива, 
весела,  від  одного  слова  змарніла,  зіііял;і. 

І  ті  стовбурі,  ті  білі  пні  беріз,  вндаиа.ш  ся 
Марійцї  якимись  страшними  кістят  іми,  таємними 
опирами,  що  нависли  над  її  долєіо.  Ніколи  не 
дізнавала  вона  таких  вражіннів,  дивлячн  ся  на 
сеіі  березовий  лісок,  а  бачила  його  не  одну  осінь 


291     - 


—  від  коли  з  хати  стала  виходити  дитиною.  Лише 
сегід  у  перше  її  очи  стали  такі  нидіоіді.  Лише 
сегід  воиа  бачить  те,  чого  ие  бачила  ніколи  дав- 
нїще.  Десь  давно  світ  був  їіі  таїшіі  веселий.  Чи 
весна,  чи  літо,  чи  осінь,  чи  ііаііііь  зима  —  все 
приносили  їй  иові  присмности.  Вона  стрічала  їх 
залюбки  —  сього  року  замерло  літо,  а  їіі  здаєть 
ся,  що  воно  чує  її  горо  й  само  влне  враз  із  иею. 
Гляне  на  той  бік  ріки,  на  висоїснй  верх,  вкритий 
ВІД  долу  до  самого  вершка  смерековим  лісом,  а 
там  таконг  не  бачиті,,  що  давнїще.  Вона  присягла 
би,  що  там  самі  смереки,  що  там  вічна  зелень. 
А  то  в;ке  від  половипи  верха  кожднй  деиь  при- 
носить нові  зміі.и.  Зелениіі  рівний  ліс  став  що 
дня  більш  і  більш  кучерявий.  То  червоні,  то  жовті 
плямки  виступають   що   раз   сильніще. 

Невжел:  і  там  туасливі  дерева?  Невжеж  і  сей 
ґрунь  завмирає? 

За  березами  піш.іи  граби,  піш;иі  буки,  а  шко- 
рух  —  то  вже  такий  червоний,  як  кров,  а  глянь 
-  -  уже  .шше  сухі  гилї  чекають  непорушно,  щоби 
вкрив  їх  теплий  зимовий  килим. 

І  все  те  в  ясиих  проміннях  сонця,  нри  спо- 
кійному, чистому,  як  сльоза,  повітрі. 

Врапцї  усї  верхл,  що  зи. і  чайно  вкриті  тума- 
нами мричі,  або  застелені  синявою,  неначеб  їх  ди- 
ми закутали,  тепер  такі  чисті,  такі  видні,  що  кожду 
гаджудліку  окремо  на  них  видно,  а  такі  близькі, 
що  ось  .иіше  сягни  до  них  і  рукою  дістанеш.  А 
за  цілу  днину  анї  одна  хмаринка,  хоч  очи  видиви, 
не  викотить  ся  із  поза  них. 

Більш  як  три  неділі  тріпало  таке  леремв. 

19* 


-     292 


Л  вода  в  ріцї  —  го  така  чиста,  —  ліс  сльоза. 
Тики  журццть,  як  у  потічку.  За  колідіїм  каменем 
творить  ся  шипіт,  з  коїкдпи  днем  виринають  нові 
каменюки  із  дна  ріки,  з  кождою  іюднцою  зву- 
Яіуєть  ся  її  русло.  Люди  не  памятають,  щобп  в 
Черемошп  було  коли  так  мало  води,  як  сої  осени. 

—  То  такі  чисті  сльози  рік:  іроливае  враз  зо 
мною.  За  моїм  Василем  помагає  менї  тузкити,  — 
думає  ЙІарічка,  чираз  диллячи  ся  на  срібну  ленту 
ріки. 

Мигають  днї.  Минає  одна  робота  -  прихо- 
дить инша. 

Осідок  Танасїя  приймає  звичайний  осїннїй  ви- 
гляд. Заки  зібрали  ще  буришку,  позжинали  колоссє 
з  ячменю  і  пшениці,  що  їх  на  малесеньких  кусни- 
ках сіяв  Танасїіі  рік  у  рік.  Так  лише  на  по- 
знаку, що  і  в  ньоіч)  є  збіже.  Він  і  так  більше 
сіяв,  чим  хто.  Взагалї  збілса  тут  не  сїялп,  хиба 
буришку  садили  та  кукурудзу. 

Тепер  прийшла  черга  на  решту.  Біб,  горох, 
фасоля  —  от  що  ждало  рук  Марічки  й  Докії.  До 
сього  вже  не  т-аймали  —  самі  клопотали  ся  упо- 
ратись.    Веремє  було  гарне  —   часу  доволї. 

Одного  дня  приіішли  молотїльннки.  Прокосили 
на  царинцї  другу  отаву  і  прилагодили  на  прокоше- 
ному МІСЦІ  тік.  Перемолотили  спершу  біб,  потім 
горох,  а  коли  вже  тік  убив  ся,  стали  молотити 
ячмінь  і  пшеницю.  Така  того  була  дрібочка,  що 
аж  стидно  було  наймати  людий.  Колиж  бо  Та- 
насїй  уже  якби  не  навертав  ся  до  хати.  Марічка 
довше  молотила  льон,  чим  вони  все  збіже. 

Чекала  її   ще   одна  робота   —   ще   кукурудза 


-     293     ~ 

стояла  на  пі.ї.  Один  деньок  і  з  пою  упоравть  ся. 
Вже  мати  казала:  „борім  ся  до  кукурудзи"  -  поні 
просила  ся:  „най  іще".  Справді  просила  ся.  ііл 
ще  13  сіш  упораеть  ся,  не  буде  вже  що  робити, 
не  буде  чим  забивати  довгого-предовгого  часу' 
Врешті-  треба  було  кінчити.  Станула  топсф  із  за- 
ложеними  руками  і  дивила  ся  перед  себе.  Що 
далі?  Як  провести  цілу  осїні,,  зиму,  заки  знов 
зачнеть  ся  робота  в  городі. 

_  Як  на  біду  треба  було  зігнати  з  верха  тих 
скілька  коров,  що  були  на  опіці  її  й  .чатерп.  Доки 
пасли  ся  горіщамп,  вона  двічи  в  де.іь  бігала  доїти 
-  тепер  пашу  Е  -оріщп  спалило  сонце,  корови  при- 
йшли па  отаву  д'  хаті.  Пять  коров,  пятсро  телят 
десять  овець  і  три  барани  -  отеє  все  було  на  ДІа- 
річчиній  голові,  але  роботи  се  їй  не  причиняло  ве- 
ликої. 

Ходила,  мов  сонна,  робила,  мов  не  своїми  рука- 
ми.  І  не  то,  щоб  робила  як  за  напасть  -  нї  ро- 
била щиро,  щпріще,  чим  коли,  але  душі  в  свою  пра- 
цю не  вкладала.    Душа  в  неї  закамяніла.  І  стільки 
добра,  як   не   чула  душі   в   собі,     Снувала  ся,    як 
тінь,  але  бодай  ті  сльози  не  тисли  ся  на  очи    го- 
лова не  крутила  ся  від  тих  влізливих  думок,  все  од- 
них,  все   тих   самих.     Якась   невисказана  трівога 
стала  її  невідступним  товаришем.    Куди  не  ходить 
повертав  на  всі  боки  голову  ~  когось  шукає   чо- 
гось глядить,  щось  побачити  сподїсть  ся.  Стоїть  при 
ішій  роботі',  иараз  дивна  сила  про  її,  шепче  в  ухо  • 
оглянь  ся!  Боронить  ся,  не  даєть  ся,  протавить  ся 
Ніщо  не  помагає.  Мусить  оглянути  ся.  її  очи  горять 
дивними    огнями,    скачуть    стрівожені,    сюди-тудаї 


—    894 


кпдаготь  гя.  І  чпм  більш  бороть  гп.  тпм  лпчпїщв 
стак  їй  па  дуті.  Огляпеть  сн  ііемя  нічого  й 
нікого.  І'озбільннй  т)'ск  стискає  серце.  Нема  його. 
Л  була  біг  присягла,  що  сс  пін  стоїть  коло  пеї,  вди- 
влясть  ся  в  неї,  до  нього  вона  мусїла  обернути  ся. 
Ось  таї:,  пі:  день,  так  ніч  —  не  покидав  її  иї  па 
хвилину.  ІІораз  зловить  ся  за  грудп  і  починає  кри- 
чати усеїо  розпукою  свого  серца  його  імя  —  без- 
звулими  нїиимії  устами.  І  колиб  так  добула  голосу, 
колпб  так  дібрала  такої  сили  в  голосї,  як  кричить  її 
душа,  верхи  гір  розступались  би  під  того  крику,  під 
того  паболїлого  зойку. 

Несподївано  почав  схоплювати  ся  вітер.  Ще 
сонце  гріло,  ще  ноСо  було  чисте,  але  вже  па  небі 
почали  иііринатп  довгі  пасмуги  хмарин ;  вони  плпли, 
мов  розвіяні  коси  дівоцькі,  мов  хпплї  буііного  во- 
лосся. Довпіми  тонкими  нитками  та  повісмами  во- 
ни пересували  ся  крізь  синїй  небозвід.  І  пін  ставав 
чим  раз  більш  блідий.  Вже  чути  було  в  повітрі  кі- 
нець погідних  ДНІВ. 

Лише  той  вітер  ...  Не  знати  —  нарве  вій  дощі, 
осінню  довгу  слоту,  нарве  піп  зиму,  чп  перейде  в 
осїннї  вихри,  а  в  слід  за  ним  ж^^^іде  довга,  суха  вітрова 
осінь  ? . . . 

А  він,  як  попав  знимати  ся  зночи,  так  віяв  через 
цї.ту  ніч,  а  рпно  перейшов  у  сильну  хуртовину. 
Стріволієно  серце  Марічки  почало  свою  журливу 
мову  ще  дуще,  як  досі.  Не  могла  вдержати  ся  у 
хатї  —  вийшла  па  двір,  станула  коло  уг-та  і  вслуху- 
вала  ся  у  ті  дивні,  тасмпі  голоси,  и(о  долітали  до  неї 
від  ріки,  із  звору  потока,  з  далеких  сусідніх  ґрунїв. 
Десь  із  незнаної  далечі  летіггь  таємна  потвора;  сто- 


-     296    - 


гне,  сопе,  роле,  цї.гліі  (ПІТ  миа.мті  ііагрожуоть  ся. 
Пров:,.ііігі,  ся  через  ґрунь,  постелить  дерта  до  зсм.ії 
і  вже,  яі.бі-  її  не  було.  Доки  не  ьалепгтг,  ігопа.  ;і,і- 
ппписть  ся  у  зворах.  Тут  у  перху.  і;іі.ін  хати,  ще 
тпхо.  Д<;рева  не  ворушать  ся.  Л  вже  чусіїї,  яі;  там 
у  зворі  клекотать,  гуде,  шумпті,,  шк;.  Ііешідпа  си- 
ла запутуеть  ся  у  вершкл  дерец  у  бе|ідї,  ііереиа- 
люеть  ся  через  них,  спніііость  ся  па  імкмічєііпііі,  ііоз- 
логііі  смереці.  Зачппасгь  ся  дпі;а  боротьба  ипхру 
з  гаджуґою.  Чуить  ся  во.іпка  сила  дечевппп,  и((!  бі.іі,- 
ша  міць  опору.  Пареиїтї  попіпасть  <  іг  ие|ііиоі;,  ро:;- 
літають  ся  на  всї  боки  галузп,  кои-да  піпплі.омка 
зводить  окремо  боротьбу  із  вихром.  іі,іла  смерека  по- 
чинає колихати  ся  па  всї  бокп,  підлість  ся  псперо- 
можнііі  сплї  вихру,  дає  собою  ро;імітуватіі,  куди 
сподоб.чєть  ся  скаженому  вихровії.  Вкінці  ослаб- 
лена гаджуї'а  лсдвп  колпхасть  сп  —  уііа.іа,  уішла 

І    коли    вихор    перекинув    ся    із    шумом    і    свистом    11,4 

величезну  грушу  і  зводить  із  нею  т.чкиіі  саміїіі  бііі, 
як  перед  хвилиною  зі  смерекою,  увільнена  з  ііого 
обііімів  смеречина  вппростппус  свої  віти,  прпііод:іть 
їх  до  ладу,  збпрає  всю  свою  сплу,  щоб  ла  хвилину 
станути  до  нового  завзятого  бою,  до  бою  на  яїиттг: 
і  смерть.  Не  зможе  устояти  (Я  іі,ііЧ)аспа  хвиля 
вихру  переломить  її  стрункіїіі  стан  на  двоє,  покладе 
стрпм  буііному  її  жпттю.  Тенор  вона  дивпть  ся,  як 
старезна  груша  борикасть  ся  з  пападппм  ь,,;;^  --,  як 
розсипають  ся  на  всї  світи  її  пожовклі  листки,  як 
відщпбають  ся  від  неї  крихкі  ічількп  іі  летять  на 
прудких  вітрових  крилах  в  напрямі  садка  перед  ха- 
тою. Зачинаєть  ся  нова  боротьба,  куди  с.ьібша, 
куди  менче  завзята.   Переломана  си.іа  вихру  у  :піа- 


—    296     - 


гаппях  із  смерекою,  із  грушею,  тепер  псрслїтяп  крізь 
першкн  молодих  яблуїіь,  черешень,  слив,  потрясо 
побосм  хати  —  він  заотогне,  заскрипить,  задудонить, 
а  хвилл  вихру  уже  летіггь  розлогими  царииками, 
збпрас  свої  СН.1П,  скріплие  їх  і  за  хвилинку  зачинає 
новиіі  бій  із  молодим  смерековий  лісом  у  верху. 
Тепер  у;кс  чути  не  шум,  не  гвист,  якесь  дико  гу- 
дїпнк,  невгомонно  питті;,  скрипіт,  тріск  гаджуґ,  дику, 
тужливу  осінню  музику  гірського  верха  й  зеленого 
смсрокон(іго  лїса.  І  коли  там  триває  завзятиіі  бій, 
із  від  ріки,  із  бесіда  в  потоці  наплипас  нова  хвиля 
вихру,  потрясає  'аджуґами,  бореть  ся  безпощадно 
із  старою,  відиі'їною  смерекою,  розлогою,  крісла- 
тою  грушею,  псро.іїтає  понад  вершками  деревій 
у  садку,  і  знов  побоєм  на  хатї  потрясе  і  леглгь 
крізь  зелені  царинкп  на  підмогу  тій  мвилї,  що  ще 
не  покій  члла  свого  бою  із  розлогим  смерековим 
лісом.  Там  не  вгавав  вихор.  Один  вал  здогоняє  дру- 
гий, за  ними  пускаєть  ся  в  погоню  третій,  що  раз 
нові,  що  раз  більш  завзяті.  А  гаджуґи  стогнуть,  ви- 
ють, ревуть,  чуєш  у  їх  голосі  плачі,  жалї,  непомірні 
ридання,  то  поклики  трівоги,  мольби  о  ратунок.  А 
закн  одні  голоси  прогомонить,  вплітають  ся  у  той 
круговорот  страданіїн  нові,  що  раз  нові.  А  розса- 
таиілі  хвилі  вихру  плинуть  одні  за  одними,  доки 
не  зведуть  шаленого  бою  з  иціттєм  і'руня  та  не  про- 
валять ся  крізь  голий  його  хребет,  крізь  полонину 
на  тоіі  бік,  на  нові  змагання  . . . 

Вслухуючи  ся  у  ті  вітрові  шуми,  у  ті  відзвуки 
розворушеної,  перетомленої  боротьбою,  природи,  Ма- 
рійка відшукувала  у  сих  гомонах  знайомі  собі  іюлоси. 
Отсо  протяжне  зловіще  гудїнне  —  сеж  ніщо  инше, 


-    297    - 

як  голос  найзліощого  її  порога  Іпаїїа  Ругпакп.  Що 
вона  ііому  заппііііла,  що  г  так  запзпи  сл  па  неї,  та 
ку  велику  пізьму  попзнв  па  прї  і  мас  п  споїіі  душі. 
Доші  не  пізнала  сп  б.іпщо  з  Сасплом.  і  піп,  і  його 
деді.п  впдапалп  ся  їй  тагі  страпіпі.  Сіідїлп  п  порху 
У  аісих  дсЛрах,  и(о  попа  там  з  роду  по  була  і  но 
Іі.лк'ртала  ся  іудії  нїкоіп.  Л  як  по.іюбплп  сіі  з 
Василем  (як  попо  дїііпіло  до  того  нещастя  —  колпб 
вона  могла  збагнути  І  Попа  зпас,  колп  загопорплії 
вперше,  колп  блпщо  зіііп'лп  ся,  але  —  що  їх  звело 
до  купи?  От  якби  хто  розяспив  їй  її  недолю  І)  —  як 
уже  врештї  полюбила  вона  Паспля,  старала  ся  пока- 
зугатп  його  дпдсвп  як  найбільшу  честь.  Стрічг  іа 
•(оге  —  на  десять  кроків  здороппла,  в  поле  згпіт.іа 
ся.  А  він  — не  знати  чому  і  за  яке  — ось  якою 
8Л0СТЮ  загорів  до  неї.  Під  якогось  часу  етап  пере- 
слідувати її  на  кождому  кроцї,  Вона  минала  Ного, 
втікала  перед  пий.  І  таки  не  змогла  втекти  під  плД- 
більшого  сорому.  Обезслаппв  її,  обезчестпр  при 
ВСІХ  людях  на  пелпкому  зборі  народа.  Чулі  його 
слова  і  молоді  й  старі,  а  найгіршо:  чулп  дівчата- 
ровесниці.  Тепер  вона  й  на  очи  їм  пе  показу єть  ся; 
боїть  СЯ,  щоб  пе  посміяли  ся  їй  в  очи.  Бо  що  поза 
очи  й  сухої  питки  но  лишуть  па  иїіі  І . . .  Вона  знає, 
як  завидують  їй  богацтва,  як  завидно  дпвили  ся  на 
неї,  від  коли  вони  з  Василем  зііішли  ся.  А  тепер  ? 
Яка  то  в  них  радість  на  душі  І . . .  Що  вона  зави- 
нила тому   страшному  чоловікови. 

Він  тепер  найлютїщии  її  ворог.  Що  найстраш- 
нїще  їй  видаєть  ся,  у  тому  вопа  зараз  його  бачить  — 
Василевого  дедя.  І  тепер,  коли  ті  вихри  шалені 
звіяли  ся  зі  світів,  вона  чує  і  як  зпосеред 


-    2ЯЯ 


їх  рову  впітиа.ггь  с;і  і  П<.'г>  го.іог  того  стрлпіного 
Іпаїїа.  Чус,  як  хрипить,  ледви  крізь  іоі'і"  Л''Р''Т'- 
ся,  як  за,тдіхііі;ті,  сл  ні  з.іоГт,  пі:  піна  зіі.пшаїі  його 
уста.  Що  він  сопе?  Л  ідож  би?  Одно  в  нього 
на  устах,  щоб  ііаІ1лоші;ульиііцс  ЇІІ  іісГюзі  иаіслясти, 
ЛІС  і  одно  па  умі  и  нього,  щоб  її  пііболіо'іійш  спо- 
исважити. 

Л  ті  Оідпі  дерева,  та  го.лиа  смерека,  та  люба 
її  груша,  ЯКУ  вони  зікдагь  боротьбу  зі  ;міоиуіми 
ироклоиами  озііірілоіч)  дї.іуги. 

А  там  і  пишиН  голос  вчувасті,  ся  їі».  Якесь 
розбільие  сииглїниЕ.  Чин  душа  так  кіпілпть,  так 
розіцнба(;ть  ся?  Чияж  бн?  Хпбаж  не  її?  Не  Ііа- 
си.іева  ?  . .  . 

Приклонила  голову  до  угла  хати  і  ислухуеп. 
ге  з  затаєним  серцем,  чи  не  почус  слів  тужного 
голосіння.  Надармо!  Не  чути  нїчого.  Лише  тоїі 
не>  ічнпіі  плач,  тс  приттіїепс  кіт.Гіипо  . . . 

Л  нараз  починають  про,•^ирати  ся  крізь  схви- 
льоване понітрс  рідкі  каїїлини.  Неначе  перли  бли- 
сти  іь  у  сопяшпїх  проміннях,  неначе  брилянти  роз- 
снпіють  о.  жсмчужнимп  блисками  по  привялому 
лггтї  дерев.  Як  сльози  спливають  на  спрагпоне 
ло  10  землї.  О.^іі  за  одними.  Чим  раз  густїш,і, 
чим  більш  рясні..  .  Се  сльози  того  великого  Бога 
любий.  Сльози  пролиті  тасуиою  творчою  силою 
над  їх  нещасною  любовю. 

І  нараз  якби  втихли  жалібні  •вилїиіін,  неначе 
замовк  дикиіі  голос  проклопів  озвірілої  людини  — 
одні  лише  сльози  ллють  ся  і  ллю  і.  ся,  цїле  про- 
лаваєть  ся  їх  море. 


2!'0 


До  чг  дї.пі  гя  ті  іиалст  хпіілї  ппхру,  д'>  по 
розгїли  ся  ПІШІ  у  діікпх  строчпіі'їх  та  бердах . . . 
З  іісбогіюї  сіті.ої  бсзодпї  полили  ся  даппо  іісціїдаїїі, 
такі  дуя!с  вжр  ждані  струї  дощу.  І  все  замоикло, 
пслухуюіці  ся  II  дііпііу  розмову  Д01ЦСІ1ІІХ  краплин, 
вастпглп  дерева,  де  политіш  їх  о(  таппїіі  порух  вітру, 
замлїла,  гп.ілстга  трава  простягас  аівплі  шіііікіі,  щоГі 
сполоскати  та  відсвіисіїгп  їх  цїлшіцнм  бальсамом 
дощової  росп. 

Л  тут  у;і;с  (1  усї  верхи  понатягали  сл  мрп'їсю. 
ІГочпиають  курити  ся.  Дожджпть  дрібопьким  осїіі- 
пїм  дои;д;ком  . .  . 

Маріїіка  довго  блукала  по  обістю.  ІІереіішла 
ґрегіт  за  хатою,  піукаїочп  собі  лкоїс.  роботи.  Ті 
теплі  струї  дощу  пеиачо  оживлювали  її,  давали  її 
душі  довго  исдаиого  ліку  усиокоспіія,  пііивериспня 
рівпопагп.  Здавалось,  чекала  па  них,  молила  їх, 
благала  про  шіх.  І  дочекалл  ся  . . .  І'яспах  сльоз 
із  синього  неба,  коли  власні  Гі  с  ьози  сталії  вц- 
сохати . . . 

На  друпііі  день  спльпо  посту,\емї.іо.  Ііерхії  гір 
залягли  густі  мрпчі  —  здавалось,  по  було  надії,  щоб 
пепе,'^ерло  ся  сонце.  Ллє  минуло  скілька  годин  і 
воно  б.тиспуло  зпоза  хмари,  раз,  другий,  знов  схо- 
ва.то  ся,  а  як  поті.ч  уже  визирнуло,  почало  прого- 
пюватп  х.чарп  і  мричі.  Що  за  диво?  Верхи  білі. 
Ііпала  скрізь  верхами  зима.  Ларіііка  по  могла  відор- 
вати  0ЧЛІ1  під  тих  білих  пптоп,  що  б.шстїлц  скрізь 
верхами.  То  царппки  і  полонини  застелила  груба 
верства  снїгу.  На  зеленому  тлї  долїшпїх  царпнок 
вони  що  біліщі  видавали  ся,  як  булп.  їх  окружали 
зі  всїх  сторін  темпі  лїсп  —  їх  зелень  тепер  якась 


800 


дивно  чорна,  фіолстна  була  на  тлї  білих  снїговпх 
царіїн. 

Перший  снїг !  Ніколи  він  не  мпнав  у  жпттї  Ма 
річки  без  дивного  вражіння,  без  милих  ночуваннїв. 
Звіїчайцо  кінець  роботі  в  полї.  Зачипасть  ся  нова, 
хатня  праця  —  що  то  радче  відпочинок,  як  робота. 
І  -04  лка  пригноблена  вона  була,  тоіі  вид  спїгу 
хами  ґрунїв,  новпщо  лїсів,  там  де  і'рунї  сплива- 
ють ся  із  синім  небозводом,  викливав  у  її  душі  дав- 
ню радість  і  втіху.  Якесь  дузке  присмие  почуваннс 
розплнло  ся  в  її  душі.  Скріпляли  ііого  радісні  крпкп 
малої  дітвори,  що  плескала  в  долонї,  бігала  сюди- 
туди,  звідки  виднїщі  ті  білі  верхи  і  не  могла  налю- 
бувати  ся  доБОлї  зимою. 

Нараз  у  серцї  Марійіш  прокинув  ся  інстинкт 
господині.  Не  лише  здавила  свою  радість  —  почала 
сварити  на  дїтий.  Чого  кричать,  чого  такі  веселі? 
Що  зима  впала?  Крий  Господи,  якби  так  поші 
вила  ся,  годуіі  від  сьогодня  маржпну  І  А  онде  в 
верху  їх  зимарка.  Би.зівно  вже  не  ме  маршина 
пасти.  Треба  давати  сїнця.  Не  стидно  то  кричати 
в  радостп? 

А  дітям  то  але  в  голові!  Вони  ще  не  чують 
грози  зими.  }3ігають  босі  в  сорочинках  і  тепло  їм; 
а  там  верхами  зима  і  їм  нї  раз  від  того  не  студене ! 
Се  п(е  лиш  скріпило  їх  радість.  Що  їм  маржина? 
Ось  корови  пасуть,  вівці  також.  А  що  буде  завтра 
—  їм  се  байдуже. 

Коло  по.'іудня  налетіли  густі,  сиві  хмари  і  засу- 
нули сонце.  І  помалу,  але  статечно,  почав  сипати 
дрібний  дощик,  ПО.МІЖ  його  каплї  попадають  снігови 
кульочки-крупкп,  далї  стає  їх  чим  раз  більше,  вже 


:юі    -- 

й  дощу  но  знати.  Врешті  посипав  рівномірно  густий 
іастовець.  Тумани  мричі  оповили  верхи.  Такі 
важкі,  такі  непроглядні.  Не  колотять  ся,  як  у 
лїтї,  де  спустили  ся,  там  уже  чиплять,  но  ворухнуті, 
ся.  Доки  не  висиплять  ся  до  останньої  пластинки, 
не  кинуть  уже  ґруня.  Л  тут,  долїщамн  іпма  іімасть 
ся  з  трудом  землі.  Що  налетить  ---  лсдпи  унадо 
в  обійми  зеленої  травпцї  —  вже  щезла,  розплила  ся. 
Довго  йшла  боротьба  мій:  студеннми  пластниі;амн 
снїгу  й  теплими,  може  останніми  подихами  зеленої 
трави.  Завзята  боротьба.  Бо  раз  уже  імуть  ся 
студені  пласти  землї  —  білий,  мертвиіі  покров  по 
крик  все  житто  на  довгнй  зимовий  час.  Зівяпуть, 
счорнїють  трави,  впріють  останні  осінні  цвіти  — 
зима  похилить  до  долу  їх  головки,  потопче  усю  їх 
силу,  ВСІ  їх  життєві  пориви.  І'зрівна  боротьба!  З 
кождою  хвилиною  починає  сріблити  ся  царинка,  а 
де  заблистить  срібна  кап.тина,  стао  їх  десять,  двай- 
цять,  ціле  море...  Л  пластовець  сипле  чим  раз  густі- 
щий,  чим  раз  набирає  снліі.  Надійшла  вже  його 
пора  І 

До  вечора  не  наставав.  Улге  все  навкруги  бі- 
ліло. Сппав  цїлу  ніч  без  упину.  Вранці  в;ке  треба 
було  відгрібати  снїг.  Треба  було  чим  скорше  по- 
обтрясатц  його  з  деревин  у  садку,  бо  аж  до  землї 
погнули  ся  від  вагою  білої  габи.  Маржнна  ричала, 
стоячи  під  смереіами  і  дожидаючи  своєї  черги.  Ма- 
рійка кинула  сїиа,  обійшла;  потім  піукала  собі  як 
найдовше  роботи  на  обістю.  В  хаті  сидів  дсдьо. 
Хмарний,  що  не  доведи  Божо.  Десь  пншими  роками, 
як  прийде  осінь,  він  в  одно  наііде  собі  роботу  коло 
хати.    То  дровець  старас  на  зиму,  то  закладає  нові 


—    302 


вориііяшш  у  воріїнпє.  Се  найважпїща  Ного  робота. 
Як  не  полаї-одіггь  плотів  в  осекп  —  здаеть  ся,  не 
сталоб  йому  па  сс  часу  до  другої  осонн.  Сього  року 
вік  байдужий  до  вссго.  Як  по  сидить  у  хатї  хмар- 
ний, мрачніїй,  мовчалпвіій  —  то  ііде  в  верх  до  зіі- 
марки.  Що  він  там  діє?  Нїколп  туди  не  ходив. 
Ніколи  не  бу.іа  се  його  робота.  Бідппіі  дедьо.  При- 
била ІІОГО  гірка  доля.  Уоїх  їх  прибила  —  її  най- 
більше, а  найдуще  подав  ся  дєдьо. 

Постягала  сніг  із  побою  на  хаті,  пообмітала 
хату  докола,  промела  стежку  до  потока,  куди  хо- 
дить по  воду.  За  той  час  нераз  зір  її  блукав  по 
верхах  навкруги. 

Снїг  в  одно  сипле  і  сипле.  Не  встав  нї  на 
хвилину.  На  селї  пусто,  глухо.  Не  видно  людини. 
Вже  пізпа  година,  а  люди  ще  стежки  не  протоп 
талп  попри  їх  хату.  Десь  коло  полудня,  бачить 
Марійка,  копаєть  ся  у  снігу  якась  постать.  Доки 
розглядала,  стояла  спокійно  —  пізнала:  Петро  з 
того  ґруня.  Пішов  у  хату.  Не  любила  вона  його 
нїколп,  того  сусіди  —  не  радо  стрічає  його  й  тепер. 
Пішов.  Чого  він  хоче?  її  серце  чогось  стрепе- 
нуло ся. 

До  вечера  не  переставало  мести.  Звіяв  ся  вітер 
і  пустив  ся  в  шалені  ігри  зі  снігом  по  ґрунях  та 
по  верхах. 

1  знов  шінула  ніч  зі  снігом.  До  ранку  поза- 
мітало всї  вчерашнї  сліди,  всї  плаї,  порівняло  все. 
Лише  чорні  вориния,  що  межують  царинки,  висту- 
пили тепер  із  великою  силою  на  білому  покрові  ца- 
ринок.  Коли  вранці  виринуло  із  поза  хмари  сорце  — 
весе.іо  стало  на  душі.   Так  ясно,  як  не  бував  і  в  най- 


303 


більш  сопяшню  дпішу  у  лїтї.  Лише  на  сбочах  ґру- 
нїв  темніють  лісп.  Воїш  вкриті  грубо  покровом 
снігу,  сиїг  припав  гад;і:уі'п  з  верху,  а  бокп  зелені. 
Зелень,  обвпта  в  білу  плахту,  злила  ся  з  пеіо  в 
одну  краску  ~  срібну,  блискучу.  Неначе  дорога 
мерелсі:а.  Л  сонце  світіггь  і  світить.  Ліси  неначе 
во.шка  ватр;.  До  не  взяли  си  над  ппмп  мріїчі,  не 
ті  дощеві.  гу(  ',  —  такі  ніжні,  як  легкиіі  серпанок, 
овязали  вершки  дерев  і  снують  ся  від  одного  до 
другого.  Здасть  ся,  якби  дмухнув,  звіяв  бп  їх,  такі 
делікатні.  Л  повіє  вітерець,  вони  знпмуть  ся  д 
горі,  а  глянь  на  ліс  —  він  що  раз  золепііціііі  стає. 
І  знов  оповивають  його  мричі,  а  зелень  в  одно  снль- 
нїщ,в  впступао.  То  топлпіі  піддих  ліса  розігрітого 
під  грубим  покроіюм  зпми.  Що  налягає  па  пього 
гуще  снігова  габа,  він  пріє  під  її  вагою,  днхав 
серпанковими  мричами  і  білиіі  кн.шм  зими  розплп- 
ваоть  ся  у  воздухн.  Що  далеко  до  полудня  —  а 
ліс  упорав  ся  вже  зі  снігом,  позеленів,  •:  був  зе- 
лений учера,  і  мричі  иорозвівали  ся,  а  сонце  почало 
свою  роботу  на  пухкпх  просторах  царнп. 

І  знов  повіяв  па,  ечір  вітер  —  потис  мороз. 
Вода,  яка  спливала  іі.  усіх  ґрунїв  зпід  снігу,  спи- 
нила ся  в  свойому  розгоні.  Примерзла  й  почала 
СТЄІШТИ  тверде  підлолсе  під  тугу   зпму. 


Сніг  уже  не  зііівіов.  ІІа  переміну:  морозп  (і 
спіги.  Що  потпсно  мороз,  то  сцїпенить  твердого 
корою  СНІГИ,  а  стане  віятн  снїгои,  білпй  покров  зпми 
грубшає  і  грубшає.  Люди  риють  ся  в  снігах  без 
плаїв,  без  стежок.  Куди  занесе  кого,  протоптує  снїг, 


'і«5 


301 


а  його  слідами  йдуть  шіші.   Л  заиото  в  ночі,  шука- 
ють   Н0Б1І.Ч    ХОДІО. 

Люди  заперлії  ся  в  хатах  і  кутають  ся  коло 
зіімопих  робіт.  ІІаіібі.іьшс  коло  вовни.  Чешуть, 
прядуть,  приготовлюють  на  писані  ліиініікл. 

День  за  днем  тяжче  жити  Марічцї.  До  хати 
внадип  ся  Истро.  Зразу  так  собі  —  за  дїлом,  потім 
вже  і  без  діла,  а  далі  вона  починаа  розуміти,  яі.і 
в  нього  думіш  на  душі.  Доводив  її  до  бол:о  своїм 
беззвучним  голосом,  споїм  бездушним  гугнїннсм.  В 
такі  дні,  коли  він  сндїв  у  них,  її  туга  за  Василем 
.доходила  до  краю.  Раз  якось  вихопила  ся  з  хати, 
перелетїла  коло  Чіітальпї,  потім  дігнав  її  Василь, 
а  вон.ч,  якби  почула  страшну  трівогу  —  утекла 
перед  ним.  Сїла  на  сапки  поштаря  і  завернула  в 
село.  З  Василем  не  бачила  ся  вже.  Утікала  перед 
ним.  І  чим  більш  поборювала  а  собі  охоту  зійти 
ся,  бач'.іти  ся  з  нім,  тим  гірша  туга  розсідала  ся  в 
її  серцї.  Тепер  у;:х  нї  за  що  в  світї  не  хотілаб  стріти 
ся  з  ним  на  самоті,  опинігги  ся  з  ним  сама  одна  без 
людпй.  Знає,  що  чекалоб  її.  Не  опиралась  би,  не 
противилась  би  йому.  Пропалаб  на  виш  дівоцька 
її  слава. 

А  поки  —  мучила  ся  доіл.  Вже  бачила  і  здала, 
що  Петро  буде  її  сватати. 

Не  стерпить  сього.  Не  пережив,  —  жалувала 
ся  ненї. 

Мусить  перетерпіти.  2\  свої  і  чужі  гріхи  треба 
прпнятк  кару  божу  І  —  відбирала  їй  мати  всю  надію 
опору.  —  Бог  святснький  насилає  на  нас  грішних 
свою  кару,  треба  діждати  ся  ііого  волонцї  небесній. 

Відчувала  се,  що  мати  не  заступить  ся  за  неї. 


305       - 

Л  додьо? 

Чогож  пона  мог.іа  сііпдїиатії  гя  під  пг.ого,  кп.ііі 
ВІН  не  мав  Сіїмц  час'а.ми  доброго  слова  дли  іклї  і  д.ш 
11  ма.мі;.і.  Ду;ке  вони  провинили  сп  перед  юім, 
НІЧИМ  злагодитп  ііого  і„шу,  нічим  хмарного  ііого 
чола  розпогоднтії,  нічим  лиця  сумного  роїіпеселитп. 

Гірко  мнналп  їй  днї  зими;  в  ухах  гуділо  гу- 
гнїннс  Петра,  в  голені  мішало  ся  від  розйільнпх 
думок  про  те,  що  діяло  ся  докола  неї,  серце  скиг- 
лїло  за  Василем,  тремтіло  перед  важким,  болючим 
ударом  долї. 

Снупала  ся  по  землі,  моп  сонна,  мов  непри- 
томна, мов  Єез  душі. 


Пшіла  по  селу  чутка,  що  кривий  Петро  за- 
сватав Танаеїсву  Марічку.  Всяко  люди  говориліг  собі 
про  те  сватаннє.  Повістували,  що  Марічка  спершу 
наробила  крику,  трохи  сватів  із  хати  не  прогнала. 
Кричала,  мов  не  при  собі.  Не  добирала  слів.  Що 
до  голови  їй  прийшло,  все  писпиала  на  них.  Не 
вступали  ся.  Видно  знали,  що  так  їх  будуть  прпіі- 
мати.  Говорили  своє,  робили,  що  їм  велів  закон. 
Потім  вона  кинула  ся  до  ніг  дєдеіиі,  нені,  молила, 
благала  —  ніщо  не  помагало  Якби  по  чул'!  її. 
Матп  лише  плакала  враз  із  донькою,  але  пї  с.іо- 
вечка  не  промовила  за  нею.  Чи  не  хотіла,  чи  не 
сміла?  Тоді  Ларічка  вискочпла  з  хати,  пішла  в  ко- 
мору й  заливала  ся  там  гіркими  сльозами. 

Тепер  уже  всяке  жалувало  її.  Хто  досі  зави- 
дував їіі,  тепер  не  то,  що  завпсть  їх  увяла,  стали 
жалїти  її.  То  тіона,  та  багацьіса  дїпчима,  та,  що 
ось  ма.іа   зві  .   ся  із   Василем  Руснаковим,   то 

Рубають  Л!^■.  20 


!Г 


-     306    — 

найгірша,  ііаііостатпїіца,  то  ще  таки  не  дивилась  бп 
на  гугнявого,  криіші-п  Петра.  Л  вона  небога  вже 
й  засватана.  От  не  мине  яішіі  тиждень  і  вони  злііі- 
чають  ся. 

—  То  якби   мені  прніїшло  ся  так,   як  їй,    

новнла  не  одна  її  подруга,  —  я  скочіїлаб  у  воду. 

—  І'аднїще  до  сивої  коси  досіїдїгп,  ліс  такі).му 
поломано.му  іалїдї  кости  гріти  І  —  говорили  жінки. 

Л   вже  сухої  нптки  ие  лишалп  па  Докії,  Ма- 
річчішій  ненї.    її  маіідущп  винили.    Пригадували  їіі 
1  її  рід  убопмі,  бідииіі,  пригадували,  як  то  вона  з 
т.аіімів  пішла  просто  па  багацтво,  на  великі  статки, 
иаеткп.    Відгрібалп  із  давньої  давнин»  старі  рани. 
Що  колись  її  паспоноважували  ся,  тепер  добули  все 
те   із   забуття   і  наново   сталії   порпатись  у  давніх 
болючках.     Л   тепер   ще  гірше,   ще  більш  болючо, 
як  колись.    їодї  було  все  свіже,  можна  було  зараз 
провіритп.     То  ті,  в(0  клеветали,  добре  днвилії  ся, 
чп  нема  свідомих  цілої  прапдп,  чи  не  муть  прост)-- 
ватії.    Сьогодші  не  ті  часп.    Одні,  що  зналн  правду, 
вже  призабули  її,  іі  самі  були  не  від  того,  щоб  по- 
вірити ВСІЛЯКИМ  сплетішм.    Одні  не  бачили,  не  знали, 
чули  лише.    А  від  кого  —  хтож  то  годен  по  роках 
сказатп.    Але,  що  вони  чули,  що  таке  говорили  ті, 
хто  на  свої  очи  видів,  на  се  попи  прпсяглііб  не  раз,' 
сто  раз,   хрест  святпіі  цїлувалиб,  зем.ію  глоталиб. 
Якби  Докія  почула,  що  говорили  про  неї,  за- 
палась би  від  сорому.     То,  здасть  ся,  нема  па  ці- 
лому СВІТІ  такої   нехтолиі^ї,  такої  шлюхи,  як  ота 
Докія.     То  навіть   онта   Варпурка,   що  сидить   на 
горбі  в  шіпчіші  й  лшє  лпше  тим,  що  вкраде,  а  рік  в 
рік   байстрюка  собі   приживе,   вона   ще  далеко  не 


-  -     307       - 

те,  що  Докія  була.     Що  гзтра  -іе  щадила  спот 
язика,  лаіочи  ту   кляту   1!арвур,іу,  що  там  вдорла 
бурпшкп,  там  біб  стсребії-іл,  там  у  пнмі  розіклала 
ворішнє  і  плтошіла  у  почі  —  (вона  ііїісо.иі  по  клала 
ватри  в  дішну,  сокотила  сіі,   щоб  хто  не  вскочив 
у  хату  і  но  найшов  гюглпшіікіі  у  ііичі,  а  стомпїе 
вже  гаразд,  дішіі,  а  у  Ііарпуркц  ціла  хата  в  димах, 
а  димії  то  а;к  під  кнчеру  стелять  ся    -  і  пеодпа, 
дивлячи  ся  на  ті  дими,  починала  клястц  Ііарпурцї. 
„Адії,  чи  не  моє  ворнніїє  в  Осїцї  розібрала  І")  —  те- 
пер Варвурки  якби  не  було  в  селї.    Що  ще  Ьарвур- 
ку  рівняти  до  Докії!     Ся  раз  була  новія  на  ціле 
село  І   Видіггь  ся  і  тіїх  баіістріоків  вробачилпб  Вар- 
вурцї.    То,  було,  як  котре  з  них  налетить  ід  чиїй 
хаті  —  зараз  спиняла  ся  колотнеча.    Жінки  кри- 
чали, діти  гоііи.іи  за  баист()Юком,  каміннси  за  ним 
кидали :  ,Д'они  злодіоліку  І    Бий  Варвурчипого  баху- 
раї"    Відганяли  геть   від  хатів   —  сусідських,  не 
лише  своєї.  То,  якби  так  при  хатї  була  де  неприсп- 
лена   котюга,    то   затровилиб,   і   бідне   дитинне   не 
вирвалось  би  з  його  зубів.    А  вже  до  церкви  то  ні 
одно  з  юіх  і  набли.іііти  ся  не  сміло.    Ііуло  в  зимі, 
11  неділю,   позбігають   босоніис   по  снїгу,   в    одній 
сороччині,  з  голими  ногами  по  само  черевце,  на- 
віть сорочка  розхрістака,  лнніс  в  одного  яісась  дра- 
на клптарина,  в  одного  міський  лах  на  плочех  —  з 
жидпняти,  постають  у  сутках  під  церквою  і  про- 
сять ;  „Дайте  ґрейцїр,  даііте  на  хліб,  дайте  хлібця", 
а  пнколи:   „Дайте   сорочечку"...     То  одні  прохо- 
дять і  не  бачать  їх,  одні  поглянуть  і  плюнуть  в 
лице  тай  підуть  своєю  дорогою,  а  деяка  побожна 
вломить  суччс   з  гаджудл;ки,   та  и  пустить   ся  за 

20* 


308 


байстрюками,  а  втечуть,  .імііть  камопс-цг.тайпшур- 
не  и:і  мііми.  їодї  пжи  іі  питі  іі]іііст;ііоті.  до  яеї  і  "зп 
чпнаеть  ся  ііагіпка  за  го.иіміі  дітьми  по  снігах. 
Гонять  нечистих  від  дому  божого.  А  здаоть  ся,  що 
і'''Пі[,  ті  б;ііістріокп,  злодГі,  та  їх  мама,  сільська 
шлюха,  ішмії  куді;  ще  не  то,  що  була  Доі.ііі! 

І  що  тому  Танасїєпп  піиіііпіло  таке  до  голови, 
и(о  гасіїатап  її.  Такий  чемкиН  господар,  такий  ба- 
гатирі З  глу.зду  зсунув  ся,  очіїй  не  маві  А  тепер 
через  неї  дитину  свою  у  гріб  закопав.  То  пін  через 
неї,  через  ту  відьму,  піїиоп  на  таке.  Вона,  вона 
хотїлаб  доньки  збути  ся  з  хати.  Бодай  за  Петра, 
того  покрученого,  лише  най  вступить  ся  з  очий,' 
най  не  мав  свідка.  Така  стара  і  їй  любасів  треба! 
Бо  через  кого,  як  не  через  любасів  вона  доньку  з 
хати  виганяє.  Танасїй  не  сидить  ніколи  в  хаті, 
ДІТИ  малі,  одна  та  дівчина  відстала  від  них,  все  ви- 
дать, усе  розуміє  тай  старій  відьмі  нема  волї  роби- 
ти, що  душа  забажає. 

Ліалувалп  Тапасїя.  Через  неї  собі  жвттє  зба 
вив,  тепер  доньцї  світ  ляже.  То  що  колись  він 
отямлть  ся  і  тодї  не  зможе  віджалуватп.  І  не  на- 
править біди.  А  їй  що?  Щоб  лиш  своє  зроби.іаІ 
Ось  таки  йшли  по  селу  бесіди  про  те  Маріч- 
ЧЕне  сватанне. 


II. 

ТанасїІІ  ходи»  суворий,  понурий.  Якась  люта 
злість  аасїла  яа  його  лиці".  Запер  свою  душу  д.ія 
всіх  —  ніхто  не  знав,  що  він  робить,  для  чого. 
Ні  з  ким  не  розмовляв,  нікого  не  радив  ся.  Ніхто 
до  нього  і  він  ні  до  кого  не  іфпходпв.  Один  Пе- 
тро внадив  ся  до  хатп  помалу,  незамітно;  для  нього 
нав  Танасїй  завсїди  привітливе  слово.  Мали  про 
що  говорити  і  говорили:  Танасїй  мовчав,  Петро 
гугнявів.  Або  й  собі  мовчав.  Мовчали  тоді  всі 
в  хаті. 

Таке  ненависно  житто  вела  челядь,  що  одній 
і  другій:   Марічцї   і   Докії   приходило  до   розпуки. 

А  Танасїй  норпав  ся  у  своїх  думках  і  самі 
погані  приходи.іи   ііому   до  голови. 

Спершу  наіібільш  бо.іїи  зза  того,  що  Докія  об- 
манювала його  ціле  жипь.  Л|,о  вона  робила  - 
не  знає,  і  не  дізнаєть  ся  ніколи.  За  тни  уже  за 
пали  замки,  заперли  таііпу,  гірше  ще,  якби  запе- 
чатав її  у  гробі.  Чч  варто  норпатись  у  минулому, 
щоб  розвідати  всю  правду?  Краще  вже  сказати 
собі:  пропало  все.  У  що  вірив,  що  уііажав  за 
святе,  на  що  ціле  жііттс  покладав  ся  —  одним 
одйа  брехня,  наііморзоніГіща,  бо  прикрита  всіми 
позорамп  правди.  Треба  раз  із  сим  скіпчіїш.  Об- 
машова.111,  оодурговали,  обріхува.иі  ііоі'о  цї.іе  життс.'. 

Се  одио  вже  віісталоб,  щоб  пе  покидала  йоіо 


-    810    - 

до  кінця  його  днів  горг»,  дуті,   щойп  біль  серцо 
йому  розшматував. 

Але  десь   із  дна  душі   починав   пнріїнати   по 
чуттє  крппдп.    Колііб  пін  буї)  так  само  платив  своїй 
дружппї,  булпб   тірітшли   свої  порахунки.    Ніхто 
нікому    не    був    бн   остав    у   довзї.      Але   то    його 
жпттє  плпло,  як  чиста  вода,  не  було  за  його  ду- 
шею  ні  дрібки  брехні,  обману.    Коли  станув  перед 
божий  престо.юм    у   церкві    і   присяг  своїй   Докії 
вірність,  нї  разу  не  зломив  своєї  присяги.     Вона 
гарпа  була,   гріх   булоб   брехати,   для   нього   вона 
була  найгарнїща.     іЬіу,   чи  по  тверезому,   чи  по 
пяпому,  якби  там  не  було,  з  ким  би  він  не  схо 
див  ся  був,  не  лиш  у  свойому  селї  -  світами,  його 
не  спокусило  посяіти  на  чуже  добро,  тай  прогай 
нувати  свов,  стратіпп  віру  у  своєї  Докії.    Бувало 
й  таке,  що  на  далеких  нічлігах  лежало  їх  покотом 
І  мущпн  1  челядижіноти  —  всякого.   ЇІ.Й  усяково 
там  бувало.     Тай   нераз  таке   приходило  йому  до 
голови,  що  дурманів  із  шаленої  похоти.    Лише  кив- 
ни ся  1  вже  облскчині  своїй  душі.    А  бували  такі 
задирливі,  що  й  найспокііінїщого  привелиб  д.-,  гріха 
Скільки  він,   бувало,  перетерпить  муки,   ?дки  зда- 
вить нечрстіші  свої  бажаніш.    А  псе  здавив.    Лу 
чнв  ся,  терпів,  нораз  серед  ночи  гхспліонав  ся  на 
рівні  ноги  1  ЙШОЕ  полями,  доки  не  втомив  ся    аж 
13  ніг  падав,  тоді  вертав,  лягав  десь  на  дворі  на 
студепї,  далеко  від  тої  приматі  горячого  тї.іа  жі- 
ночого, ВІД  Т.І.Ч  пристрасних,  пріїдапленпх  віддихів 
ВІД  перлистого  сміху,   уриваного  реготу   і  хохоту 
викликаного  таємними  скобота.ми,  притишених  роз- 
мов і  пестощів. 


-    811 


Та  що  йому  з  того?  Тііл  гірша  досада  боро 
його  тепер.  Він  зарік  ся,  пак.тті  ся  і  додержав 
присяги.  Дарма,  що,  було,  мііпасть  ся.  Псе  пере- 
терпіп.  Л  задля  чого?  Для  кого?  Ного  обрехалн 
негі,';но,  заки  пін  що  лііітоп  ся  зі  спосіо  жінкою. 
І  безпешіїо  обріхупали  нррап,  окрадали,  ще  Я  її." 
сміхалії   ся.     Дуріїом   Пого   робили. 

Такий  жаль  брап  Ного,  що  не  міг  собі  про 
стати  спосї  дурнотп.  То,  було,  нпші  бодаїї  нажили 
ся,  бодай  набупалн  ся  зо  споїмн  любасками,  бо- 
дай знали,  як  ясіпка  легі«і  собі  —  і  бони  по  ма- 
ють кривди.  Він  дивив  ся  на  все,  що  ипші  робили, 
крізь  пальці,  але  сам  стояв  осторонь.  Л  вийшло, 
що,  хто  не  хотів,  за  дурня  його  ма.ч,  а  що  той 
Іван  Руснак   привселюдно   його  осміїтів. 

Зачинала  його  братії  досада.  Ех,  якби  то  за 
вернули  ся  йому  молоді  його  літа  —  ото  би  піп 
ще  погуляв  собі.  Ото,  вмираючі!,  міг  би  сказати: 
„Жив  сми,  що  жив,  але  смії  по  ліив  пустої  Ужиі! 
сми  собі  світа  достоту  І"  Л  лодви  пролсіїла  йому 
така  думка  крізь  голову,  як  штрикнуло  йому  в 
плечех,  хотїв  випростувати  трохи  снііі  перелом- 
лений хребет  —  мало  не  крикнув  із  болю.  Ось 
гак,  здавалось  6п,  ходить  просто,  пе  хилить  ся, 
а  диви  —  нема  путсрі  в  крижах.  Без  бучка  вя;с 
й  не  пускай  ся  в  дорогу.  Тай  якого  то  вшо  його 
ходу.  Тих  скілька  позичених  у  Бога  деньків?  Хи- 
баж  то  того  так  багато? 

От.  тоді'  стравіна  лють  брала  його.  Перед  його 
очіїмії  ііуєть  ся  молода,  струпка  дївчпна.  Як  ра- 
дів він  нею,  яка  вона  була  йому  люба  І  У  маму 
влала  ся.      Дивіїть   ся   на   неї  --   викапана   Докія, 


--    312     - 

ЛК     ДЇРІКОІ,)     Гіу.Т.Ч     Т,1]  -1      гп . 

г;,^-? --^^і—.їг^і^ 

з  хати,  пра.і  іа  мамою. 

г,пи,!і°г!  У""'"""  ""■    "^"«  »"•'"  зашпшла?  Що 
"шпм  п  мам  д„„,  що  х„,ї„  сщ  їх  осротіт,?   Л,е 

І  пТГ  '  '^"':  "" ''"'"'" "'--  -^  - 

п:г  :;'^'^::;:  :^^;;!:;' -  г'ь  У  д- гірше 

вже   їзс    ,,  ""'  "'■'''""  "арбувалн,  що 

вже   іх   ,„„„м    „„   заріппя.ш.     Хоч  пробувап   втп 

"она  така  .ама  «ому  дорога  -  пр„йш  а  „„„а  хвТ 
л..на,  „о,.ерта.„,  старі  думки,  суміі,  пш'уГ  Свіжа 
рана  ро.р„„ала  ся.  „■,„о.,и  „о  мала  .іжо  /р  сохи  "> 

свіжить "Г""  ""  "^""  '  ^<^'"*''  «'«°-  -  "і"- 
сшжить  ся,  „с  верне  до  давньої  сили  І    і  „«  „р„^. 

буй     .ЧИТИ,  не  гадай  її  до  давнього  „рннер^ут  Г 

Не  було  в   нього  побратима,   „є     тало  й  щ„ 

рого  друга,   ЯКИМ   була  йому    Нокія      Н»  ^ 

собі  в  жиггї  „рнятелїв  -  Юні    "■„.  '^^"" 

..,.„  іонив  за  маествамп    п. 

Ш.Х  ворогш  лишав  „„  нройденій  дороаї.  ОдГн'був 
У  нього  щ„р„і,  „опірник,  що  ста,,  йому  за  всїх 
в       .X  друг.,,   що   ї.   „„   би   „ризбират/  -   йо 

ХВИЛІ,    здаоть    ся    йому,    и,о    зненавидів   її    бувай 
прогнав    би    її    з   хати,    а   „отім    отямить    ся  '  Не 


313     — 


шілужм.іа  І  Обі  працею  лї.юіо  ліііггя,  щоби  цро- 
ганяти  її  на  старі  .Гіга  і.і  хати.  Трейа  лишити 
ї«  дах  над  10.ІОІЮІО,  треба  дати  їй  теплу  страгіу. 
Лише  серця  ие  мап  уже  для  неї.  Так  йому  збаіі 
дужіїїла,  що  аби  пересунула  ся  коло  нього  —  но 
бачить  її,  аби  аагопорпла  до  нього  —  не  чув  її. 
[  підпопість  на  запит,  і  дасть,  чого  хоче,  і  піде, 
куди  просить,  і  зробить,  що  бажає,  але  нема  її 
в  його  хатї.  Є  якась  тїнь,  є  сио.мин  чогось,  що 
дапно  иіило,  але  десь  далеко  підіііпг.іо  від  нього, 
пропало  на  піки  з  його  серця  й  дуті.  Лииіе  та 
рана,  той  лютий  Сіль,  затраиена  піїкі,  ображена 
гідність  мущпнськаї  Такої  зради  не  смії;  простити 
нї  один  мущпиаі  І  пін  не  простить.  О,  чує  його 
огірчене  серце,  що  того  пін  но  простить,  щоб  се- 
бе самого  мав  затратити  І 

І  так  помалу,  але  з  кож.^ою  хвилею,  з  кож- 
дпм  днем  почало  кріишати  в  його  серцї  почуванне 
мести,  потреба  підилати. 

За  всю  свою  журу  Марічкою,  за  неї  спої  ста- 
рання, уважав  її  своєю  власністю,  міг  нею  тепер 
розпорядпти  ся  по  уподобі.  Не  смів  стерпіти  того, 
щоб  піддати  її  в  рукп  тому  родовії,  який  стільки 
жури  панїс  йому.  НехаіІ  собі  Докія  раз  на  псе 
піібє  з  голови,  -  заявив  жінці,  -  щоб  Марічка 
звінчала  сн  коли  з  Василем. 

Як  не  плакала,  як  не  благала  його  —  по  чув 
її  слів,  не  зважав  на  мольби.  Якби  не  до  нього 
говорило  ся.  Не  збавляти  її  жітя?  .^  його  по- 
щадили?    Л  йому  ліпше  дістало  ея? 

—  Чи  ви  не  думаєте  про  .чромого  Петра?  - 
закинула   якось    стрівояіена   Докія. 


—    314     — 

—  А  якби  й  лумап? 

-  Бога   біііте   ся  сілггоиькопі,    їанцсїйку,   не 
закопуйте  її  живу  в  могилу. 

Думка  про   Петра   ще  й   „с  зроднла   ся  бута 
п  його  голові.     Ллє  як  тільки  віц  зміркував,  яка 
попа  страшна  для  Докії,  а  що  більш  для  Марічки 
-   почав   остаиовлювати   ся   па   пї/і   чий   раз   ча- 
стіще.    Л  якби  так  направду?    Л  якби  так  із  Пе- 
ірои  звязати  її?    Чогось  по  міг  вибити  собі  з  го- 
лови  підозріння,  п(0  Марічка  таке  само  життє  зго- 
тов..ть  якомусь  нобозї,  як  її  ноня  йому.    Бозпешпо 
не  мине  когось  таке   н,астє   на  старости  лїт,  яко 
йому  припало  в  паю.    Чомуж  не  Петра  ним  обда- 
рувати.  Він  хиба  й  у  гадку  собі  по  покладає,  щоб 
могла  його  яка  дївчииа  полюбити.     А  вже,   щоби 
ВІН  мав  ущаслиш.ти  яку,  на  те  він  відай  за  мудрий 
щоб  міг  такого  сподївати  ся.     Отжеж,  п;о  не  по- 
паде йому,   мусить   з  усїм  примирити  ся.     А   вже 
ЩО  Марічка   бодай   із   чистим   сумлїннсм  иіде   слї- 
дама  свосї  мами,  со  його  найбільшо  успокоювало 
І  так  Петро  .-і  ко;і;дим  днем  ставав  йому  більш 

бажаним   гостем    у   .\атї     хоч    Гі   т-п-,-.,^,.^  ' 

'  колдою   дниною 

8МШЯЛП  ся  Ганасїєві  почування  до  нього.  Тапа- 
С1Й,  при  ВС1.Ч  своїх  за.чодах  про  збільшенпв  ма- 
єтку, В.ХОДИВ  у  зносини  з  гарними  людьми  із  лиця 
4огось  мав  більше  доі.іррс  до  ни.ч,  чим  до  потвор  із 
гидппм  лицем.  Петра  і  на  перехід  не  терпів.  А 
ВІД  коли  той  виадив  ся  у  його  хату  і  чпм  раз 
шльше  вплїтав  ся  у  Танасї.ві  рахунки  і  розрахунки, 
Іанасій  починав  його  пенавидїти.  Спершу  гпдпв 
ся,  далі  спльовував  чим  раз  частїще,  врештї  ки- 
дало шім  у  дрож,  кеш  в  хатї  гуло  глухе  гугнїн- 


315    — 


не,  млоїло  йо  ■>.  .Іелвії  д^  держав  до  тої  хвилі,  ко- 
ли дочскав  с:і  •■чтіп  у  хату,  а  ще  більш,  коли 
їх  пріїйшів  і  ВОШІ  покинули,  ропрадувані,  його  сві- 
тлшцо.  Така  тялска  окала  скотила  ся  йому  з  гру- 
діій.  Що  який  тиждень  і  не  буде  чути  иенавнсного 
гупіїння,  куди   не  повсрпсть  ся. 

Відчув  полокшу  на  душі.    Ось  так  зробити  при- 
казувала йому  погоптана   його  честь. 


ПІ. 

Дшна   була   гарна,   сонш.шя.     Снїг   тоцхів   ,-,і 
наїло.     Коло  хати  проб.шскувала  вже  трава 

Н,,  Г"     ^"""^   "^^"^   "^  '^'■""*   Д««ь   на  дворі 
Над  вечір  став  годувати  маржину.    На  царинцї  ко 
ло   хати,    вкритіа    ще   груСо    снїгом,    пробрав   д!:^ 
К0ЖД01   корови   окремо    леговищо,   окре'у'дазаГ 
Одно  коло   другого   .круглі  иятна.     Ще  з  осени' 
як  перша  з„ма  виала,  він  прометав  снїг  на  стТлькп 
шсцпх,  ск.льїл,  .мав  коров  і  те.^иць.     їу^  ™ 
.X  Ц.лу   зиму.     Рано,   в   полудио  і   над  ве^^''' 
носить  колсдш  корові  „а  її  да.ань  вязку  сїна    " 
тут  вони  їдять,  тут  румеґають.   лежачи  I  вигріва- 
Ю.П1  ся  в  соняшиїх  проміння...   і  лише,  як  звкш 
ся  вихри  1  мело  пластовим  снїгом,  він  заганГ  " 
ДО  стаи.1.    його  маржина  так  звикла  до  сгуТенТ 
ЩО  иашть  у  пеликі  морози  зимувала  на  цар  інках 
З  осени  тримав  їх  як  день  так  ніч  на  подальГх 
Даршіках,   доки   не    зїли   сїна,   яке   там  °"о 
в  літі;  чим  да.Г.-  від  зішу,  він  наближав  ся  з  мар 
жинон,  д  хатї,  тепер  під  весну  доїдала   маржГн' 
сшо,  яке  стояло  таки  коло  хати  в  о^еаках   в  2 
розі  1  па  подї  над  гтаііїїею. 

Ніс  сїііо  вже  для  останньої  корови.    Гіого  пар- 


317 


иліия  тлка  іілвчеіім,  що  покажи  ся  пін  на  царіїн- 
ЦЇ,  і;і;ї  і;о;)Оті  біжать  ,іл  ним  па  ііі'[іог(тіі.  По- 
стають і;(іло  І  міміка,  і  одна,  то  друга,  то  неї  ігя- 
раз  ііочппаїоть  ревіти.  Піп  крикне  на  пах,  але 
іі  душі  радиіі,  що  чуо  се(і  мн.пііі  голос.  Бере  па 
11ПЛИ  сїпа  і  песо  на  нпіідальпіс  логопище.  За  ним 
біжать  ізноп  коропи  одна  за  одіїою.  Еіп  кидж; 
сїпо  на  ломлю.  Зараз  етап  там  одна  короиа  і  ііп- 
чппас  їстм  .капчиїіо.  (.'їпо  п(слає  пеліікиип  пластами 
1!  її  Ооздопни.ч  челюстях.  Тимчасом  ППШІ  КОроііИ 
іідуть  лнои  шнурком  за'  Іпаном  до  одсика.  І'уютг. 
і  гонять  за  пластянкою  сїна.  І  зиоп  етап  на  своє 
місце  друга  корова,  далі  третя,  четверта,  дока  не 
дістане  остання.  А  такі  вони  чеині,  що  ні  одна 
не  стає  їсти  па  леговище  другої;  кожда  знак  сіюп 
місце,  кожда  чекав  на  свою  чергу. 

От  уже  остання  коропа  дістала  "вою  вечерю 
і  Іван  станув  та  роззирас  споїм  госно.дарським 
оком  чи  не  скривдив  котрої.  Нї . . .  Він  щирнії  для 
псїх  однаково.  Наіікраще  знає  по  тім,  що  лодви 
скінчать  їсти  зараз  лягають  і  румсґаїить  спокіііпо, 
доки  їх  не  прпіідс  Параска  доїти. 

От  уже  Багруша  оОлизуєть  ся,  проковтнувши 
останній  пласт  сінця.  Роззіїраоть  ся  на  всї  Соки, 
простягає  шпю,  ще  раз  обнюхала  цїлу  давань,  чи 
не  остало  де  стебельця  сїна  —  нема.  Постояла 
хвилину,  клякла  на  переднї  ноги,  потім  присіла 
на  ваднї,  підклала  їх  під  себе,  і  застогна.та  якби 
по  великому  трудї.  Зараз  в  її  слїдп  пішла  Тпсуля. 
Вона  четверта  з  ряду  дістала  сїпа,  а  днви,  вже 
перебігла  Красулю  і  Зорину.  Така  якась  спритна, 
що  гляба  пидіївуватп  ся.    Якби  не  те,  був  би  збув 


318     — 


МІН  і 


іі;   І  Відродила  ся  від  иншнх  -  така  дійна.    У  всїх 
ріспіцї  б.лі,  червові,  у  „еї  чорні.    І  через  те  очп 
в-ідають  ся  такі   великі,  аж  вудио.     Л   вже  якою 
теличкою   «одарувала    його   отеє   в   друге.    Темно- 
жовта,  з  вугікою  білою  смужкою  на  хребтї.    Така 
волохата,  а  голова  широка.    Від  сеї  Тисулї  не  про- 
дав  би  телички  нї  за  які  гроші.    Приходив  якось 
йіотьо  І  давав  сїмдесять  банок  ,ча  тої.ішню.      Аби 
ти  и  сотце  мені-  наставив  -  не  возьму.   Я  не'маю 
ч  й  за  дві  сотка",  ^  сказав  йому  Іван.    „Як  так 
то  я  не  маю  що  робити",  _  була  відповідь  Мотя! 
З  тим  шн  йшов.  А  Іван  кинув  за  ним  злісно  очима. 
40Г0  біда  муляо   хрпстяиина.     Кажи  йому,  ііш  не 
масиг  на  продаж  -  він  тобі  тнче  сїмдесять  левів. 
Не  знає   нехрест,   що  в   чоловіка  добра  товарина 
не  мас  ЦІНИ.    То  маржинка  свого  кохання,  а  ще  як 
доброго  хову,   то   в  господаря   велико  значить     А 
Тисуля  кинула   йому    чотири   бнчки,    закц  діждав 
ся  двох  теличок.    Було  подивпть  ся  на  її  вимє,  як 
Д.ЙНЛЦЯ,  на  жи.,и,  що,  як  наберуть  молока,  пари 
їм  нема,  1  жаль  душу  .єре,  що  не  може  діждати 
ся  приплоду  від  неї. 

Корови  лягали  одна  за  одною,  зітхали  гли- 
боко, котр,  були  вже  на  порі,  стогнали  в  одно 
сопли  І  здавалось  ледви  д„ха;ш.  Іваи  ставав  над 
ними,  розмовляв  з  ними,  пестив  їх  поглядом  і  сло- 
вами, чіхив  поміж  рогами,  вони  підсували  йому 
голови,  ли„.и7и  його  руки  язиками.  Щира  була 
дружба  поміж  господарем  і  його  маржннкою.  Оін 
на  свойому  довгому  віку  не  вдарив  нї  коровнпї 
НІ  теляти,  иї  конини,  нї  навіть  дробети.  Було  в 
осенп  пригонить  дробста  д'  хатї,  то  часом    от    як 


—    319    — 


і  сього  року,  який  бун  той  ліісіій  баран.  ІТкнй 
штриклпшііі!  ІЦо  не  роби  йому,  ого,  за  ніч  всі 
ворітня  попсрсштрпкао  і  шке  на  десятії!  царнпцї. 
І  ключ  ііому  закладав  на  шию  —  подумав  би  хто 
-^  не  скине;?  Аби  якніі  ключ,  він  якось  так  ви- 
птузнть  ся  у  ньому,  в;о  вранці  ключ  коло  ворин- 
ня,  а  баран  у  сусідських  городах.  Або  не  зміі;і;с 
скппутп,  то  скаче  з  ключем.  Зависне  на  воринні, 
доти  буде  бити  ся,  доки  не  пеі)Єтягно  ключа.  Аж 
ііому  нерг."  дивно  було,  як  така  иїміїи.і,  а  така 
розумна  і  така  завзятуща.  Вл;е  и  путав  ііому  за- 
дню ногу  з  передньою  так  тісно,  що  ледви  міг 
ходити.  А  він  і  то  урве  і  піде  світами.  А  чи  бо- 
дай раз  він  підніс  на  нього  руку?  Иїколч!  Який 
би  він  був  господар,  якби  збиткував  маржпну? 
Наіідеть  ся  яко  вритпе  —  треба,  шукати  способу, 
щоб  покорити  ііого.     Ллє  підносити  руку?    ІІР  ПІНІ 

Уже  й  Параска  вийшла  з  діиннцені,  а  Іван 
пішов,  набрав  з  оденка  отави  і  кинув  ііі  прида- 
вок  до  подою.  Стоїть  коло  неї,  прпіопорюі;,  ко- 
ровиця  жує,  а  молоко  чурить  до  діііиицї  бистрими 
струйкамп.  Пініїті  ся  в  нїіі  густою  піноіи.  Параска 
прнсїла  доїтп  вже  третю  корову,  коли  побачила, 
як  протоптаною  у  снігах  стежкою  йде  якіїіісь  чо- 
ловік.    Іде  бистро,  якби  квапив  ся. 

Хто  такий? 

А  хтож  би?     Єреміи  —    зза  кнчерн. 

Чого  він  так  квапить? 

Ага,  так  шілує  . . . 

—  Дужі  Іваику?  -  пигасть  ся  старий  дїдок 
Єромііі,   наближаючи   ся. 

—  Гаразд,  як  ви  Єремійку? 


—    320    — 

-  .'Кіпром.     Ду;і;і,    Парлгочко? 

-  -  Ліирао,  Трилітку.    Єі;  ип  ? 

-  Єк  дпупа.гіі?     ДІаржіїика   ци  дужа? 

-  Бог  спятет,і;і,іі  мі,лу«  до  иі;огось  часу  А 
ЩО  у  вас  у  перхах?    Міірію? 

-  Мирно,  Бо;;^от,і;опіі  спптоііькому  слава.  Л 
пи,  Ьамчпку,  (іратчгіку  мііі  солодоіп.кпіі  та  годний 
мирно  собі  трппасто? 

Ще  допшпіі  час  гоппрнлн,  зак»  покіичі.лн  з 
привітами.  Впталн  ся  по  старовітськ,,.  П„таіи  за 
здоровле,  за  маржннку,  за  псї  господарські  дїла 
Лезамітно  прпвітп  перейшли  в  роз.мову  про  ті  близь- 
кі 1  важні  для  них  річп. 

Чути,  що  кпдаєть  ся  сусїдпї.ми  селами  сіи- 
навка.  Маржипа  велико  караєть  ся.  То  кпдають 
ся  в  писку  боляки,  ратиці-  гнтоть,  відоадаюгт.  Ко- 
рови тратять  молоко... 

Ллє  не   чути,   прби  гинули,   крий  Господи? 
Якось  Бог  святепький  милує  до  часу.    Не  чути 
Нідо,   щоби  де   впала   яка   штука.     То   лише   кара 
велика  для  маржпнп.     Біднятко,  ходити  не  годно 
іцо  воно,  сарако,  винно,  що  Божепько  святий  його' 
так  карав.    Ади,  то  німина,  не  скаже  до  його  бо- 
лить, що  його  болить,  а  так  буде  дпвити  ся  в  очи 
ЩО  чоловік  трохи   не  плаче   ураз  із  ним  сердеш- 
нім.    І  о,  кажуть,  полонинами  то  так  покотом  ле- 
жали тогід.    Кажуть,  що  всї  полонини  були  зара- 
жені,  тай   сіл   не   минуло.     Якось   лише   т>т   Бог 
милує.  ' 

Буде,  як  Бог  дасть.  Треба  приймитп  все,  що 
його  ласка  небесна.  Поки  що  Бог  милує  в  добрі 
тай  сокотіггь  від  нещастя. 


—    321 


Ьан  бояп  ся  говорити  да.Гі  про  се.  Рад  був 
уже  закііі"іітп  номіїлу  бссїду.  Він  чуй  про  ту  біду, 
але  до  голоси  не  прпиускап  собі,  щоби  ІІого  мар- 
жпііка  мала  так  карати  ся,  як  то  говорять.  Як 
Бог  дасть   —  так  і   буде.     Перейшов   на   иііше: 

—  Я::  та.\і  у  пас?    Туга  зима  в  вор.\а.\? 

—  Тугаї  —  мовить  бремііі,  хитаючи  головою. 
—  Не  хутко  щезне.  У  вас  і  десятої  пайки  того 
нема,  що  там  горіщами. 

—  А  як  ви  сходите  з  ппиіе? 

—  Або  то   першина   нам? 

І  знов  стали  говорити  про  те,  що  їм  найблпщо, 
про  маржинку,  про  сїно,  чи  стане  сїна  до  нової 
трави?  Як  там,  чи  мирно  верхами?  Чи  яка  звір 
не  калїчить  лгодий,  та  не  забирає  в  них  дробят  та 
маржинки.  Довга,  невичерпана  тема  до  ніколи  не 
скінчених  бссїд. 

Параска  слухала,  вкидала  свої  слова  і  робила 
при  тім  свою  роботу.  Кінчила  вже  доїти.  П  му- 
щпни  вже  все  переговорили.  ІГочалі,  прощати  ся. 
На  г'дхіднім   кинув   Єремій  від  нехочу: 

—  А  чули  новину? 

—  Яку?      Не    чули    НІЧОГО. 

—  Танасїй  засватав  доньку. 

—  Марічку?  —  спитала   живо  Параска. 

—  Марічку. 

Іван  мовчав.  А  Параска  трохи  зо  шкурп  пе 
вискочить  така  взяла  її  цікавість  та  Н(!терплячка. 
Вона  й  цікава  була  і  бояла  ся.  Що  скаже  ІЗасиль  ? 
На  чому  воно  скінчить  ся?  Лнуж  вніїде  суперека 
і  її  одинакови  грозить  небезпека?  Вона  горі.іа 
8  нетерплячки. 

ВуОліить  Лі9.  21 


322 


поспитала. 


—  За  кого   ;).і(;і)атаи? 

—  За  Негра. 

—  За  хромого?  —  проиотії)  глухо  Івая. 

—  За  хромого,   —   потвердіїи  Єрсмііі. 

—  За  того  кріїїіого,  за  хромого,  поломаїїого 
ІТотра  заспатап  Тпііасїіі  Марії.ку?  А  с  де  не  світі 
б(і;кім  ііраііда,  щоб  таке  діяло  сіі?  Таку  статну 
дїпку  за  пдіпдя,  за  такого  каліку  І  Л  Бог  би  його 
побіш,  того  Ооіїка,  як  піц  збавити  хоче  свою  ди- 
тину. 

Ішла  я  молоком  до  хати  і  кляла,  що  сили  ста- 
ло. За  себе  і  за  свого  Василя  висипала  цілу  по- 
віпі,  лаііок  на  Тапасїєву  голову.  Якби  так  соте 
слово  здійснило  ся  —  у  мить  затрпмбіта.іпб  по 
Танасїепи. 

А  коли  увійшла  в  хату  залила  ся  гіркими  сльо- 
зами зза  нещасної  М.-ііііч'птої  до.ії.  Плакала  за 
неї,  за  себе  бездольну,  за  впесь  жіночий  рід. 

Іван  лишив  ся  коло  марікнни.  Розпрощав  ся 
із  Єремієм  і  трохи  не  обімлів.  Він  довго  не  міг 
припустити  собі  до  голови,  що  Танасїй  ховає  у 
гріб  свою  доньку.  Врешті  не  було  що  казати.  Єре- 
мій  побояіпв  ся,  що  се  правда.  Чомуж  би  мав  йому 
не  вірити. 

А  всеж  таки  хотїв  би,  щоби  не  так  було.  Чому  ? 
Ніби  що  йому  до  того?  Між  ним  і  ТаиасЇБіг  ви- 
йшла ко.здтнеча,  а  Василя  він  сам  розвінчав  із 
Марічкою.  Зробив,  що  задумав,  а  тепер  Танасїй 
запре  Василевп  раз  на  все  дорогу  до  Марічки. 

—  От  і  мавші  Наварив  —  випий  брате  1  — 
промовив  у  голос  Іван  і  тушіув  з  досади  ногою, 

Хибаяс  він  того  хотів? 


—     323     - 


Іпап  чуп,  що  важкий  камінь  пріїдапііп  його 
душу.  По  іішоп  до  хат».  Ходіш  по  :і;ідііІ[)іо  і  ни- 
пав, піі  не  наіішоп  би  собі  якої  росіопі.  Чув,  як 
у  хатї  кляїа  ГІ  іраска,  зпап,  що  нц  .минулось  бп 
йому.  Паспни.іа  бп  йому  таких  г|іпмііі,  яких  :і  роду 
віку  не  чув.  1  мусів  бп  мовчати.  Іііп  почував  ся 
до  великої  впин,  а  враз  персчував,  що  грізний  удар 
наппс  над  його  голопою.  Пустив  ся  на  брехню 
мусїв  був  ратуватп  себе  —  що  буде,  буде,  а  треба  було 
щось  робити.  1  кинув  слово,  а  воно  папаіїліло  в6- 
лпкої  Таке  було  страшне,  що  все  замовкло.  І  всї. 
І  НІХТО  не  протпвив  ся,  не  дошукував  ся  правди. 
Тепер  настав  час,  коли  зачнуть  провірюватп,  що 
він  сказав,  чп  правду  сказав,  а  як  брохиї  його 
дошукають  ся  —  гірке  йому  лихо  буде  в  світї. 
Почув  страх  уперше.  Ліахнув  ся  перед  наслідками 
своєї  брехні. 

Петро!  Той  хромпй  Петро,  цураха  йому,  тій 
перекривленій  пидї,  а  дпвн,  куди  він  посяг  І  Кігмо, 
вірити  гляба.  То  якби  в  отсю  зимову  ніч  грій 
зарокотав,  менче  би  було  пуду  та  дива.  Бо  з  дпва 
не  може  зійти,  що  таке  Таиасїови  приііпіло  до  го- 
лови, що  він  зважив  ся  принятп  таких  спаїів  у 
хату.  Ціло  село  загікае  його,  плювати  муть  на 
нього.  А  пудно  йому,  що  з  тоїх)  скоїть  ся  якась 
причка.  То  не  минеть  ся  без  бідп.  Ще  якби  лихо, 
яке  зависло  у  повітрі,  впало  на  Петрову  голову 
—  найби  тамі  Вій  не  варт  нічого  доброго.  Такий 
котюга  І     Куди  він  посяг  І 

Чим  більш  Іван  думав  про  Петра  і  те  його 
сватаннБ,  чим  більш  усвідомлював  собі  цїлу  ту  по- 
гану постать  —  тпм  більша  лють  захоплювала  його 

21* 


32» 


серце.  Хоч  куди,  а  таки  пін  сам  дапііо  зже  вибрав 
був  длн  С1І0Г0  Ьагплії  Таііаси;пу  Маріїку.  Така  гожа 
дївчпііа  лише  для  ііого  сипа.  І  ІЗасіїль  уподобав 
собі  її.  Пого  СНІГ,  одіїнокпі!  давнього  та  старого 
роду  Руснаків,  його  Василь  іаспатав  її,  мав  ста- 
нути під  вінець  —  а  тепер  його  заміняли  хромим, 
поломаїпім  Петром.  Тим  гугнявим,  крпиопоснм,  гор- 
батим, и(о  то  першу  свою  жінку  замучив,  а  тепер 
посягає  по  таі.у  ягі,і,ку,  як  Тапасїсиа  Марічка. 

Іван  ішов  із  вильми  і  дорясав  їх  ще  П  досі  у 
руці,  та  як  їх  потис,  тоохи  не  трісли  в  дужій 
долонї.  ')  :йч  так  бартка,  а  якби  наскочив  па  Петра, 
ледви  Чі.  би  живий  вийшов  той  із  його  рук.  То 
ніколи  в  спітї  ще  нїхто  не  образив  роду  Русна- 
ків, щоби  по-іім  не  носив  переломаних  костий,  як 
ще  його  очн  на  зорі  гляділи.  Безпешно  й  Петрови 
впече  сл  від  Василя,  але  і  він  всуне  йому  свою 
пайку. 

Не  зпатп  чому,  коли  він  думав  про  Петра,  в 
його  ухах  завсїди  звепїло  ипше  ймено.  Не  міг  його 
вловити,  не  допускав  собі  до  голови.  То  як  гризь- 
кий докір  сумлїння,  що  куди  не  повернеш  ся,  що 
не  дїєш,  а  він  в  одно  тебе  муляо,  і  нї  збути  ся,  нї 
всокотнти  ся  перед  його  жалоу  —  так  коле,  так 
пече,  так  їс" ..  —  і  в  снї  приснпть  ся,  і  прп  ро- 
боті стане  перед  очи,  і  при  їдї  з  ложкою  страви 
в  рот  лізе,  так  Івана  мулить  затаєний  боляк,  гризе 
його,  як  червяк  кору  здорової  гаджуґи  точить,  якесь 
неуловиме  імя.  Л  від  того  ще  більша  лють  його 
бере  на  Петра.  Вже  знає,  що  не  минути  їм  обом 
розрахунку.  Нарешті,  як  з  чорної  хмари,  що  не- 
надійно наскочить  в  літі     ,  спеку,  і.ч.ад,  ґруня,  п,іова 


-    886 


ввв  вемлю  і  всї  плода  на  ній,  а  страппіі  погої  по- 
точіїїіами  скелі  котять,  яких  не  зруїіііілаб  ніяка 
сила,  так  иа  мозок  Івана  наскочила  з  великою 
ясностіо  думка,  яка  душу  його  гризла,  а  до  його 
спідомостп  не  могла  дістати  ся:  Лд;ксж  пайОіль- 
гоїій  вппопиик  Тапасїй.  Ьігі  проміипп  слапнпії  рід 
Руснаків  на  Якогось  калая,  ііпкручоїіого  каліку. 
Він  Василя  застуїіає  Пет]іОм.  То  не  так  із  Петром 
у  нього  порахунок  вийде,  як  із  ((іудульїіим  Тапасіси. 
Але  досить  було,  щоб  насунуло  ся  на  думку 
Танасїєве  імя,  як  десь  не  щезла  вся  лють,  уся 
охота  до  иі,-'нлаті[.  Іван  почував  велику  свою  про- 
вину в  цілій  справі.  Хпбаж  не  кинув  він  поганої 
клевети  на  Танасїспу  Докію?  Не  спонепажіїв  його 
Марічкп,  його  самого,  багатиря  Тапасїй?  За  ве- 
ликим своїм  завзяттсм  пін  нї  разу  не  подумав,  що 
зробив.  Досї  бачив  завсїди  свого  Василя  і  наки- 
пав злостю  до  крамниці,  до  буїииа,  до  спілки,  до 
всіх  спільників,  між  ними  до  Тапасїя.  Хотіп  ро- 
зірвати те,  що  було  противне  його  душі.  І  псе, 
що  робив,  робив  для  добра  споі^ї  дитини.  Лж  те- 
пер він  у  перше  зміркував,  що  кривду  заподіяв 
і  то  велику,  і  Танасїєпи,  і  його  ;кіпцї  й  дптинї. 
І  як  воно  минуло  ся  йому,  що  Тапасїй  не  шу- 
кав нагоди  до  розрахунку  7 

—  А  якби  так  твою  Параску  хто  споноваяшв? 
—  мучить  його  якийсь  голос. 

Він  викривив  лице  і  всрг  вила  з  усеї  сили  під 
стїну.    Сопів  важко  і  скреготав  зубами. 

—  А  якби  твій  Василь  не  твііі,  пе  Руснаків, 
а  десь  від  люиаса  якого?  —  досипає  жари  той  са- 
мий голос. 


-     826    - 

Іііан  СІ  отав  із  болю. 

—  А  якби  так  Т.ціасїй  тсйо  оСезчссіїїв,  ик 
III  його  У  —  моп  дот'иісіо  по  голові  гатить,  тав 
дуту  ролді.рап  таки  ііого  пласиий  біль,  ІІого'ясно 
почутті;  бі':імо;і;мої  проиипп. 

Упап  11,1  ос.іім,  що  столп  під  стіною,  а  голо- 
пою  ііруОаи  до  дсрімі.ііміої  стіни. 

Чуй  сорцсм  _  так  (іому  па  псе  птіїоріїлн  ся 
очп,  —  п(о  не  ходити  по  спітї  такому,  по  ііосптп 
голопи  па  карку,  хтоб  попажиг  ся  па  його  рід 
такс  иаклснетати.  Л  вій  л:иио,  ніхто  його  по  на- 
падав,  1  ПІП  іще  мас  хіть  ,;ерти  ся  з  тим,  кого  сам 
скривдив,    кого   цозбиткуваві 

Страпгпий  жаль  захопив  йоію.  І  страх.  Ба- 
чив, що  кара  бо;і;а  постигла  його  вже.  Коли  не 
зміркував  досі,  п(о  він  накоїв,  видно  Бог  йому  очи 
васлшип,  серце  .аглушив,  душу  в  камінь  повер- 
нув. Боликий  гріх  його,  може  Бог  святий  так  бо- 
лючо покарай  його. 

Почав  тремтіти  па  всему  тїлї.  Ждав  якоїсь 
потіхп  -  не  приходила  нї  звідки.  Спдїв  так  довго 
пеповорушпо.  Без  думки,  без  чуггя.  1Іримл-.в  за- 
вмер. 


—  Коло  ссї  біди,  ми  н.і  пусто  зОаііляїмо  спою 
силу.     То  111'   на   ітпіі   руки  дтіі-ііугн  таї.у   гі;.".лу. 

У  послід  тих  сліп  чотпро.і  хлипи  пусіїїлп  із 
рук  заміттіцкі,  якою  підиажуиали  величі-. аіу  камр- 
шоку. 

Замість  того,  щоб  камінь  і'од.іпі  -.руїіппн,  як 
уже  ис  впкарОуліпп,  м;і  іі;кп  другу  яамітіпіцю  рол- 
щпбли.    То  все  пустої     Шкода  заходу. 

—  І  я  кажу:  шкода  т])у,•^у.  Лдім.  иісітіі  омде 
корінь.    То  врізало  єн  в  землю,  п(о  паіі  Іиіг  крпс. 

—  Щож  мсмо  дїнш?  —  піпаьть  си  Таїшсїіі 
•  турбоваїпій. 

Він  задумав  кластп  поиітку  коло  хати,  кошару 
на  вівці,  що  зимували  при  хаті,  уже  призйіграв  ми- 
торіял  —  від  тпжпя  рубають  гаджуїи,  ріжуть  на 
дошки,  обтісують  стовпи,  підпалини,  тепер  лішіс 
повязати,  а  тут  ще  треба  викоиатії  камінь,  що  ви- 
зирав із  землі  коло  самої  хати.  То  була  пеполпчка 
плита,  заросла  а  усіх  сторін  землею.  Якби  не  була 
так  дуже  впставала,  моглпб  на  нїіі  к.іастн  кошару, 
але  так  сторчала,  що  треба  її  було  виконати.  За- 
брав ся  сам  до  роботи.  Став  відкопувати.  Що 
рушить  городником  землю,  то  за  голову  вхопить  ся. 
Плита  розростасть  ся  на  всї  боки  —  стао  що  раз 


^    828     »- 


то  ширша,  треба  обкопувати  широко,  копати  ся 
що  раз  то  глибше.  Нарешті'  дістав  ся  з  одного  боку 
до  дна.  Було  се  на  дпа  ліктї  за  глибоко.  Покли- 
кав сусїдіїі,  заложили  за.мітііііцю  і  сталії  її  підой- 
мати.  Що  рушать  —  підсувають  замітнпцю  — 
врешті  лише  »хрусь«,  гузьир  замітницї  розщнб  ся. 
Взялп  другу  —  та  сама  справа. 

Постановили,  що  шкода  нрацї. 

Стали  лупати  молотом.  Що  гримне  ним  ко- 
трий із  усеї  сили,  молот  відскочить,  а  скала  анї 
кинеть  ся.  Гепне  молотом  з  десять  раз,  обірве 
руки,  заки  відлунає  мацїцьку,  тонесеньку  плитку. 
Молот  іде  з  рук  до  рук  —  усе  з  тим  самим  ви- 
слідом. 

А  господарі  стоять,  покурюють  люльки  тай  ди- 
влять  ся  спокіііно,  як  скала  глузує  із  них  і  анї 
дрігне   під   завзятих   ударів   молота. 

Шкода  рук  І  Щадіть,  куме,  силу  на  потому. 
Нічого  не  вдієте,  товкаючи  молотом.  То,  ади,  якби 
муха  сіла. 

—  То  треба  инакшого  способу.  Треба  розко- 
лоти. 

І  Танасїй  і  Докія  і  Марічка  розбігають  ся, 
кожде  в  инший  бік,  шукати  тупиці  —  сокири  не- 
придатної нї  до  чого,  хиба  камінне  лупати.  Дїтпй 
розсилають  по  сусідах,  чи  нема  де  долота  до  ка- 
міння, або  залізного  кола,  врешті  одпн  із  тих,  що 
прийшли  помагати  Танасісви,  нагадує  собі,  що  в 
нього  є  тупиця.  Марічка  біжить  туди.  Заки  вона 
там  барить  ся,  і  Танасїй  і  його  помічники  сходять 
ся  знов  коло  каменя  і  оглядають  його  на  всї  боки. 

—  І  звідки  воно  тут  таке  взяло  ся? 


—    929 


—  Адіть,  —  мовив  Танасїй,  —  якпй  тут  ґре- 
гіт,  яка  тут  сила  каміння.  То,  думаєте,  він  один 
такий?  Оте  все,  що  бачите,  такі  самі  скали.  Котру 
оми  не  пробував  рушити  —  кол;да  сидить  так  цупко 
і  так  глибоко  в  землі. 

Звернули  свої  очи  на  ґрегіт.  Велика  царшіка 
встелена  самими  каміннгмп.  Один  коло  одного.  На 
верху  лише  голова,  а  ціла  каменюка  вкопана  в 
землю. 

—  То  треба  би  великої  спли,  щоби  вичистити 
сей  ґрегіт. 

—  Би  думастс,  я  не  пробував?  Що  смп  вже 
не  витратив  гроша  і  все  за  дармо. 

—  Кажуть,  колись  була  тут  царинка  і  анї  ка- 
мінчика па  нїй. 

—  То  давно,  кажуть,  було,  —  мовить  Танасїй, 
—  то  все,  де  мій  ґрегіт  і  отсей  потів  і  оиті  ца- 
ринки,  видите,  скільки  там  каиинпя?  — то  все  були 
чисті  рівні  царинки.  То  ще  покіііна  баба  моя  па- 
мятала,  як  то  Сули  царіпікн.  А  одної  днини,  як  ту. 
кпчеру  убив  грім,  як  ударила  плова,  така  була 
залива,  що  насунуло  каміння  —  ото  все,  що  ба- 
чите. Тодї  й  потік  отсеіі  вирило,  що  дна  йому 
не  видно,  таку  вибрало  поточину,  і  ріку  відбило 
на  тоіі  бік.  То  грузь  із  поточний  і  з  онтої  кп- 
черп  загатила  ріку.  Лдїть,  яку  добру  стрілу  має 
ріка  до  того  місця,  а  тут  відбиваеть  сн  і  забирав 
що  раз  то  більше  ґрунтів  людям  по  тім  боцї.  То 
все  той  погой  наробив  і  нлиття  наиїс  і  потік  від 
того    часу    масмо   такий   глибокий   та   камінистий. 

—  Що  то  боїка  сила  І 

—  А  вже  найіірше  мені  з  ссю  плитою.    Ко- 


11 


—     330     — 

шари  не  притулю  дешіде  до  хати,  а  з  спи  подій 
що  хочеш.  ' 

Принесли  тупицю,  принесла  два  долота  За- 
чала ся  робота  на  ново.  Гримлять  удари  молота 
об  тушіцю,  то  знов  об  долото,  обсилають  ся  під 
ударами  підломкп  скали,  значить  ся  ровець  — 
врешті  загинають  ся  долота,  руки  мліють  від  мо- 
лота, а  скала,  як  стояла,  не  думао  розщибати  ся. 

—  Іепор  уже  всему  копець.  Бачите,  що  до- 
лота позагинали  ся.  Радби  вам  помогти  -  та  самі 
видите:  гляба. 

—  Л  як  би  так  па  мене,  я  зпав  би,  що  робити  • 
Ади,  провертів  бпх  дірку,  зак.тав  патрон,  тай  лише 
би  розсадило  скалу.  Пнакше  не  порадиш,  -  мо- 
вить  другий. 

—  Таіі  я  думаю,  що  ннак  не  буде,  -  признав 
йому  Таїїасїй. 

_  -  А  я  би  вам,  Танасїю,  не  радив,  -  пересте- 
рігає якиїісь  розвщкніщий.  -  Колиб  то  не  під  са- 
мою СТІНОЮ.  А  то  і  стіну  розібеге,  і  коміш  роз- 
сиплете,  а  потім  хиба  кличте  толоку,  аби  вам  усе 
покуталп  за  днину.  Тепер  у  зимі  варко  па  таке 
пусіитп  ся. 

—  я  ще  раз  ка^ку:  якби  так  на  мене,  я  не 
бояв  би  ся.  Наклав  би  під  стіну  дров,  тай  гей-гопі 
Обілляв  би  патрон  водою,  він  лише  пшикнув  би 
1  розсунув  би  скалу. 

Стояли  і  дивили  ся  пепорадно  на  той  вибрик 
природи  1  думали,  як  би  то  забрати  ся  до  діла 
Треба  було  добре  способу  добирати.  Всі  їх  заходи 
розбива.ш  ся  об  ту  неповорушну  скалу.  Врешті 
один  рішив: 


—    331     — 


—  Нема  иіішої  ради:  треба  скликати  толоку 
бодай  дваііцять  муа;чіт,  іірплаї-одптії  зо  три  здо- 
рові замітаїщї,  тоді  обкопаєм  іще  глибше,  звідти 
розкопаєм  землю  і  пересунемо  скалу.  Иишої  ради 
нема. 

—  Таки,  що  немаї 

А  поки,  будьте  вибачні,  що  сми  вам  по  по- 
могли. 

—  То  я  вад  дякую,  панове  сусіди,  що  була 
такі  чемні  та  віігодіїлії  мені.  Ие  навч  сила  —  божа 
воля.  А  як  му  кликати  толоку,  то  буду  вас  ще 
раз  просити. 

Стали  прощати  ся  і  збирати  зпаряди,  коли  на- 
раз очи  всіх  звернули  ся  в  напрямі  потока.  Там 
вирігаас  в  сутках  чиясь  постать.  На  її  вид,  як 
стояли,  полишали  знарядп,  поставали  і  дивлять  ся. 
А  їанасїй  добув  люльку  тай  став  її  набивати. 

Постать  у  суті-ах  чим  раз  наближала  ся.  За 
кождим  її  кроком  їанасїй  стягав  сильпїще  брови, 
морщив   лице. 

—  Як  дужі,  Танасію?  —  чути  прішіт. 

—  Мирно,  як  ви  собі? 

Танасїй  думав,  що  Іванови  Руснаковн  випала 
попри  його  хату  дорога.  Чекав,  аж  перейде,  стояв 
неповорушно,  вицідив  привіт,  не  ппіімаючи  люльки 
в  зубів.  Тимчасом  Іван  підійшов  до  гурта  і  став 
витати  ся. 

—  Маєте  толоку,  бачу. 

Танасїй  кивнув  головою,  не  так  головою  кив- 
нув, як  бровами  моргнув. 

-—  Аєк,  —  процідив  крізь  зуби,  а  виймаючи  з 
них  люльку,  плюнув  перед  себе. 


-     332     - 

—  Здоровий  каменпіце.  Є  коло  чого  яаста- 
вляти  плечий. 

Хвилина  прпкрої  мовчанки.  Очи  всіх  зверта- 
ють ся  ще  раз  ід  каменевп. 

—  А  я  до  вас,  Танасїю.  Хочу  заговорити  8 
вами. 

—  ІЦол:?    Просимо  в  хату. 

—  Оставайте  здоровії  —  промовив  один  із  по- 
мічн-  в.  За  ним  ішші  почали  знов  збпрати  свої 
знаряди. 

—  Дякую  вам,  панове  сусіди,  що  потрудили 
ся  для  мене  і  прошу  в  хату. 

Троха  протпвилп  ся.  Але  Танасїй  забрав  усїх 
поперед  себе  і  впровадив  у  двері.  Іван  був  дуже 
нерадий,  видно  се  було  з  його  лиця.  Запримітив 
се  іі  Танасїіі,  та  в  нього  не  було  охоти  розмовляти 
з  Іваном  па  самоті. 

Посиділи,  ноі^овори.-іи  ще  раз  про  камінь,  до- 
бирали на  нього  способу  в  голові  —  тим  часом 
Танасїй  добув  старого  квасу  з  іоґідз  і  пустив  чарку 
з  рук  до  рук. 

Іван  сидів,  як  на  жарі.  Він  вибрав  ся  на  роз- 
мову з  ТанасіЕМ,  але  бачить,  що  не  скоро  будуть 
самі.  Танасій  не  показує  охоти  пустити  ні  одного 
сусіда,  хоч  вони  нераз  уже  хотіли  прощати  ся. 
Врешті,  як  па  біду,  звернув  ся  до  Івана  із  запитом : 
—  Щож  ви  нам  скажете  доброго? 
Його  якби  лсалпвою  попаріш.  Він  мав  багато 
сказати,  але  не  так  при  людях.  Хвилину  мовчав. 
Що  йому  робити?  Чи  встати  і  забрати  ся,  раз 
на  всігдп  залпиїитп  думку  про  розмову,  чи  підо- 
ждати,    їанасій  видно  догадував  ся,  яка  се  буде 


ді^і';. 


333 


бесїда  і  очевпдяо  хотїп  мати  свідків.  Іван  довго 
не  знав,  що  робити.  Але  чим  довше  мо.ічап,  тіш 
більше  бентежив  ся.  Врешті  сказаі!  соОі :  „Раз  при- 
йшов —  мусить  покінчити  зо  всім".  Лише  може 
підождати?  Одначе  пнтапис  Таїїасїя  було  таке 
ясне,  що  мовчатп  годї  було.  Нін  подумав  собі: 
„Може  й  краще.  Перший  раз  було  при  свідках  — 
ціла  громада  була  при  тому  —  нехай  і  тепер  чу- 
ють люди,  най  розповістують  ппшпм".  І  б  тій 
їьилї  почув  якусь  полекшу  на  душі  Зрозумів,  що 
навіть  краще  так. 

—  Я  прийшов  до  вас,  Тапасїю,  заговорити  за 
одну  річ,  вибачайте,  що  казати  му  при  свідках, 
але  раз  мав  сми  свідків,  пай  будуть  і  па  сей  раз. 

—  Ви  чи  не  за  тото  пусте?  Іій  забудьте,  тай 
гшшім,  —  перехопіп  його  бесіду  Танасій. 

Іван  помаркітпїв.  Дуже  його  вже  Танасїіі  спо- 
неважував.  Якби  викинув  його  з  хати,  не  зробив 
би  йому  вже  гіршої  нечести.  В  його  очех  блиснула 
злість,  але  вмить  погамував  ся.  Почав  говорити 
далі  спокійним  голосом: 

—  Добре,  що  є  тут  Докія  і  Марічка.  Виба- 
чайте, Докіє,  що  я  вас  так  знеславив.  Прости  мені, 
Марічко,  що  сми  тобі  щастс  розбив.  І  ви,  їанасїю, 
не  памятайте  мені,  що  смц  ваш  рід  спонсважив. 
Свідчу  ся  вам  Паном  Богом  святсньким,  Матінкою 
божою  святою,  що  сми  набрехав  від  початку  до 
кінця.  А  вже  найдужче  вас  прошу,  Доків,  не  кле- 
ніть  мені  за  ту  кривду,  яку  я  вам  зробив.  Ви 
така  годна  були  дівкою,  що  пари  вам  не  було. 
Адіть,  прийшов  сми  до  вас,  бо  мені  світ  немилий. 
Ходжу  по  земдї  і  памороки  бють  мені  на  голову. 


ІІ'І-І 


-    334    - 

Що  смії  такс  падїяв,  що  смп  паїїоїп?  То,  яп  Бог 
яоро  покарат..  хоче,  то  ііпму  о-ш  заслш„ть,  роаум 
пом.шас.  Іаке  й  зо  мною  сч,„шло  ся,  сам  но  знаю- 
ЩО  .  за  яко?  Отак  з  легкої  руки  сми  заговорпв 
-  ХОТІВ  смії  сипа  скорити  собі,  а  то  не  сина  я 
закарав,  але  вам,  Танасїю,  образу  наиїс,  „а  вас 
Докшко,  невинну  -  нечесть  кинув  болючу,  тебе 
Мар.чко,  зажурив  найгірше  може  за  всіх 

Говорив  і  звертав  ся  під  одного  до  другого 
а  всх,  що  в  хатї  були,  за  спідкіп  кликав,  щоб 
знали  1  розповідали  всім,  кого  здибають,  яку  то 
кривду  зробив  Іван  Руснак  Тапасїеви  і  як  каяв  ся 
свого  вчипка. 

Сусіди   Танасїевц    сидїли   з   похиленими   голо- 
вами,  один  лише  дивпв  ся  ііому  в  очп  і  хитав  го- 
ловою.    Танасїй  глядїв  перед  себе,  просто  в  вікно 
Вш,   здавалось,  не  бачив  нікого,  дивив  ся  далеко 
на  кпчеру,   п(о  визирала  до  нього  зза   ріки.     Ба- 
чилось, не   чув   ні  слова  з  того,  що  впало  тч^пер 
У   його   хатї.     Докії   очп    заіішлп   слїзми   -   вона 
втирала  їх  нишком,  а  що  раз  нові  сльози  світ  їй 
заступали.     Одна  Марічка  дивила  ся  то  на  Івана 
то  на    дсдя    та  пеню   -  великими    стрівоженими 
очима;  11  лице  то  залипало  ся  кровю,  то  полотніло 
Серце   било  ся  до   нестями.     Вона  відчувала,   що 
наближань    ся  велика  хвиля.     Що   „р„„есе    т 
Щастє,   чп  ще  більше  горе? 

Вона  ходила  ви:е  довший  час,  мов  у  снї  Щось 
таке  ДІЯЛО  ся  навкруги  неї,  що  вона  не  знала, 
як  се  розуміти,  и  її  .зболілій  ВІД  сльоз  і  ВІД  горя 
ГОЛОВІ  не  містило  ся,  як  вона  моглаб  проміняти 
свого  Василька  за  гугнявого  Петра.     Одно  лише 


—    335 


знала:  тлко  бупа.іо  не  раз,  по 


о  дпа.     Гопоріїли  їй 
ту  сумну   ипістісу 


про  сс  даппГ  і;а:ікіі,  січпа.гіі  їг: 
дівоцькі  ПІСНІ.  Скільки  то  горя  ПІІЛІІЛІІ  дїпоцькі 
серця  у  тих  сіііііаиках,  коли  вони  їх  складали  І 
Не  одну  вже  дїіічіїїіу  захопала  старппя  п  гріб,  під- 
риваючи її  під  милого,  а  прикопуючи  до  прігг- 
ного  пслюйа.  І  хоч  >ік  страшна  була  для  неї  влас- 
на її  доля,  попа  пе  мала  сили  протиіміти  ся.  Не 
знала,  чи  діжде  тої  хпилї,  і;оли  прпіідоіь  ся  мпи- 
чатпсь  із  Петром,  таким  иі)отіпмтм  і  душі  і  сср- 
цеви.  Тенер  иро  се  не  думала.  Ііудо,  що  Бог  су- 
дить. Усе  зданалось  їй,  іцп  .Мати  божа  її  не  обли- 
шить. Що  таки  псе  папериеть  ся  на  добру  до- 
рогу. Ллє,  як  воно  станеть  ся  —  не  думала.  Не 
могла  пзагалї  нічого  придумати,  таіі  залиптла  й 
пробувати  що  побудь,  чи  думати,  чи  робігги.  Не 
на  іі  се  сили.  Ллє  нї  па  хвилину  не  пороставала 
пірити,  що  їй  не  заподїсть  ся  нїяка  крипда. 

І  ось  нараз  являсть  ся  в  їх  хятї  той,  кого 
вона  найдужче  бояла  ся,  її  паПліотїщий  ворог,  і 
говорить  якісь  такі  дивпі  річи.  Як  лише  його  По- 
бачила, такий  острах  папап  па  її  душу,  що  стала 
трепетати  ся,  як  осикоппіі  .іист.  Ііояла  ся  з  хати 
впйтп.  Л  як  він  увііішоп  у  хату,  її  трівога  що 
дужче  проявила  ся.  Вже  таки  закамянї.іа  на  ослонї 
коло  печі  і  не  рухала  ся.  Л  нараз  слу.хас  і  чує 
такі  давні  річи  —  такі  приємні,  а  заразом  такі 
страшні.  Чого  їй  нї.что  по  міг  по  правді  розяс- 
нити,  він  так  щиро  розібрав  і  прояснив:  вона  не 
сестра  ВасплевиІ  Як  дужо  вона  зрадї.іа  від  того  І 
Який  уже  не  лячний  їй  Петро  з  цілим  своїм  сва- 
таннємі    Але  не  знала,  чото  може  хотїти  тоіі  Іван, 


—    336 


той  лютий  її  ворог  1  Пощо  він  прпходпп  із  такою 
звісткою.  Лджо/к  пін  не  прийшов  розрадуватн  її. 
І  слухала  його  слів  уже  з  нетасною  трівогою. 

А  він  тпмчасом,  помовчавши  хвилину,  і  не  ді- 
ждавши гц  ні  одобреиия,  нї  спротив^,  ніякого  сло- 
ва, почаїі  далі  говорити. 

Тепер  прийшла  па  мопс  пора.  Вже  довше  не 
можу  мовчати  й  иосіпн  в  душі  запертого  гріха. 
Прийшов  сми  повістувати  всому  мпровн,  як  смп  пас 
усіх  скривдив.  Най  бпх  очий  не  смів  поміж  людп 
показати  зі  сорому,  але  пай  бих  не  двпгав  на  сво- 
йому  сумлінні  чуліпх  сльоз.  Я  не  маю  нї  дня, 
нї  почи  спокійної.  Такої  кари,  як  я  зазнав  за  той 
час,  і  порогови  свому  найлюгїщому  не  бажаю.  Мені 
так  на  душі,  як  би  двигав  пеколькі  кари  усїх  гріш- 
ників світа.  Тому  сми  прийшов  до  вас  і  прошу 
вас;  вислухаііте  моїх  слів  і  простіть  мене  і  пер- 
ший раз  і  другий  раз  і  третій  раз. 

Говорив  се  крізь  сльози,  які  завмерли  десь  на 
днї  зболїлої,  страдаючої  душі. 

Докія  почала  плакати  п  голос,  Марічка  стала 
відчувати  дивну  полокшу  при  сих  словах. 

—  Я  не  знаю,  —  заговорив  гробовим  голосом 
Танасїй,  —  пощо  ви  се  все  говорите.  Я  й  без 
того  знав,  що  все,  що  ви  тодї  наговорили  —  не- 
правда. 1  як  би  я  був  молодший,  знав  би,  як  із 
вами  порахувати  ся.  А  що  я  вже  в  лїтах,  то  ли- 
шив розплату  тому,  що  над  нами  і  всіх  нас  рівно 
судить.  А  ви  облишіть  свою  бесіду  і  як  більше 
нічого  не  масте  сказати,  то  вже  най  не  буде  в  нас 
по  сьому  слові  більше  розмови  про  тото. 

Іван  застогнав  із  жалю.     Так  його  ще  ніхто 


337     - 


в  жпттї  по  спонрпажпп.  І  то  при  людпх.  Ллє  по- 
гамупаї)  сіі.  Ііпдно  Бог  так  хоче,  іцойїі  пін  що 
більпю  ппторпіп  за  спою  проііппу.  Замість  тоїо, 
щоб  залоик  і  вніііиоп  іл  хати,  пін  почаи  далі  го- 
воріїтп.     У  його  голосі  зпучан  страііппііі  біль. 

—  Вірте  мені,  Таиасїю,  що  я  пі  раз  по  гпїи- 
пп(1  на  пас  за  паті  прикрі  слопа.  Я  пріїіішои  до 
вас  просити  пропіі'нпя,  а  ви  р(и'ііть,  що  паща  воля 
і  ласка.  Я  приііпюп,  бо  пе  маю  спокою,  караю 
ся,  встаючи  і  лягаючи.  Не  маю  ;кигтя  і  не  му 
мати  доти,  докп  всого  пе  зроблю,  що  поиппен.  Тому 
смп  прпііпіои  до  вас  і  псе  від  вас  прпііму.  Ллє 
я  не  прийшов  лише  для  себе  і  зза  себе.  Я  роз- 
бив споїм  словом  життє  і  щастс  двоіх  молодят: 
свого  Василя  і  вашої  ІІарічкп. 

Ири  си.ч  словах  почуло  ся  ноутпшимо  голо- 
сїнис  Марічки. 

—  1  докп  псе  було,  як  було,  я  по  пізнав  ваги 
своєї  провини.  Гадав  сми,  ідо  сми  лише  робив  для 
щастя  сина,  аби  підвернути  його  під  спілки.  Але, 
як  смп  дізнав  ся,  що  вашу  ДІарічку  засватав  той 
гугпявиіі   Петро  . . . 

—  Шкода  вашої  бесіди  І  —  иеробпв  йому  сер- 
дито Тапасїй. 

—  Я  мусів  до  вас  прийти  і  впяснптп  все. 

—  Я   раз  казав:   не  треба  І 

—  Марічка  пе  мас  попасти  в  руки  Петра. 
Танасїіі  встав  і  гримнув  у  весь  голос : 

—  Не  ваше  діло,  не  вторкаііте  ся.  Буде,  як 
я  хочу. 

—  Марічдї  вийшли  заповідц  з  Басилом.    Я  стою 

Рубіють  ЛІС.  22 


338     - 


ва  тому,  щоб  вони  зпінчалії  ся  І  —  крикнув  рівнож 
сердито  і  рішучо  Іваїї,  та  ііідпіп  ся  із  ослона. 

Почали  П  ппші  вставати.  Затихло  ридаїмів  Ма- 
річки.  Обімліло.  П  вона  і  Докія  дпвилп  ся,  стрі- 
воікені  і  неповні,  то  на  Івана,  то  на  Танасїя. 

Л  ТанасїіІ  промовив  спокіііио,  твердо  промо- 
вив: 

—  Моя  доні.ка  засватана  за  Петра.  За  місяць 
звінчають  ся.    Таїс  я  хочу  і  так  буде. 

Попітрс  компати  роздер  божеві.іьніїіі  крик  Ма- 
річки;  за  ним  пішов  шалений  вибух  плачу  Дів- 
чина товкла  головою  до  стіни,  заливаючи  ся  від 
сліз. 

Іван  наблизив  ся  скілі.ка   кроків  до  Танасїя. 

Протягнув  до  нього  руки  і  просьв,  благаючи: 

—  Танасію,  що  дїсте  1  Вже  я  вакоїв  лиха,  тай 
тепер  караю  ся.  Не  губіть  тепер  вп  о  кї  доньки 
і  мого  сина,  а  враз  із  тим  мене  і  сеґ,  Танасію, 
я  ще  раз  нрошу  вас:  не  губіть  мо.  идят,  а  най- 
дуліче  свокї  доньки.  Я  вас  прошу:  нехай  вони 
поберуть  ся. 

—  Марічка  засватана  за  Петра.  За  місяць  іа- 
вінчають  ся,  —  промовив  лодяним  голосом  Танасїй. 

Почувши   сс    Іван  крикнув   розбільно: 

—  Бог  вас  тяжко  с  іарав  за  кривду  наших  дї- 
тпй  і  :     мою! 

Пасупуп  шапку  на  голову  і  вийшов,  тріснувши 
за  соСоїо  дверима. 

Гонило  за  ним  голосїнне  вепритомвої  Марічки, 
гонило  за  ним  викривлене  з  болю  лпце  Докії. 


Марічка  летіла  без  паиятп  пспот  г.к       п 
знала.,  хут.,0  до  Ваои.ш.    Щ„™  Г '  с  1,  ,■    "" 
не  найшли,  не  могли  ио.ссти  ,,  1"  ^тці      ,;■"'' 

гав.     Чого  ГмлГ  Гяла"  Г/^ГГ?;'"'  ''' 
очпма:   нема   Васшя     ч.„Г.         "^"У-'»  їй  перед 

-  на  :,,д„  і  «п  ТиГа'каГ .Гіш7'™ 
вона  побачила  Никоіая     Нв  ^п,-  '"  *^'-"'' 

=«ряз  ,  вона  зможе  схоронити  ся  лід  його  од  ку 
-ТГсиїГ^-  зі;и„.  ,   ,;,,,,;  °-- 

-  Нема,  -  почула  ся  відпопідь. 
истанка  сил  полпцш.ш  Шапінк^     г- 

-І^УДа...  він...  пішов?..   Де  він?.. 
—  і'  бутшії. 

Николаіі  дивить  ся  .а  пеї  і  догадусть  ся,  цо 


34П 


дужо  їй  піілі.но  до  Ьасі.ля.  Шзіі.к;  со  із  за- 
піакаїчіх  її  очпії,  із  Г,.іїл"і-о  лпцп,  яке  ііаз  крото 
налііп.чсть  ся,  раз  блідше  паііоі  іїіцоїю  полотна  чи- 

вить  сл. 

—  Тобі,  Марі'ікп,  треба  иараз  до  Иаснли? 

—  Зараіі,  таки  .ар.із  л  мушу  з  тім  бутіїї  - 
мотггь,  підподичії  ся.  -  Заподіть  мопс,  ІІіікплаю, 
до  нього.  .Можете  мене  пронести?  Л  ні,  то  ска- 
жіть, до  мснї  його  шукати,  щоб  я  не  портала  до 
Х..ІІ1,  закп  з  ним  не  погопорю.  Ду;і;о  мені  пильно 
до  нього.  ІЗслику  мснї  ласку  зробите,  як  мене  спра- 
ните,  КУДИ  менї  ііти. 

—  Куди  тобі,  дївче,  тукати  його  я  лїсахі  Хоч 
бп  я  й  пирядив  тебе,  та  не  потраииш.  Сідай,  я  за- 
раз покутаю,  що  треба,  і  підемо. 

—  Ппколайку  мій,  голубе,  проиедїть  мене  за- 
раз. За  мною  шукати  муть,  зараз  прийдуть  сюди, 
а  тодї  п;ке  все  піюпало.  Проведіть  мене,  Нико- 
лайку,  таки  в;ко  ведіть. 

Так  щиро  йоі'о  просила,  що  не  міг  відмовити. 
Лпшив  свою  роботу,  загорнув  ся,  запер  крамницю 
і  пішлп.  Ідуть  на  впрапцї.  ІІІД  разу  звернули  в 
вер.ч  і  йшли  ґрунем  та  пі,сзли  дю,дпм  із  виду.  Хоч 
дорога  у  бутин  вела  крізь  село,  а  потім  у  потік, 
і  в  вер.хи.  Ииколай  догадав  ся,  що  треба  відразу 
звернути  в  бік,  щоби  не  показувати  ся  на  селі.  На- 
ложили троха  дороги  через  то.  що  впбралп  труд- 
нїщу.  але  він  неначе  знав,  що  се  найві.дповіднїща 
дорога.  Ішов  передом,  добре  памагаючн  ногами. 
Марійка  ледви  поспівала  за  ним.  але  йшла  остан- 
ками сил,  не  оставала.  Набрала  тепер  нової  охоти 
до  жігггя,  а  враз  із  нею  прибула  їй  нова  сила.    Ле- 


—    341     — 


тїли  вихром  під  порх.  Мііналп  П'^річікч  пк-  -пї- 
гой,  дерлії  сп  чор(м  .іїсп,  ішли  ііл.іямп,  які,  ■  .лто 
під  осічпі  ііг'  х(ідпіі,  Ори. 111  п  гіГиах,  ;і:ііі;ід;іл:і  ся  і 
пііоп  лтімлли  (Я,  то  «ідііо,  то  друге  прпстаияли  і  в 
одно  (ішли  далі  і  далі.  ІІЇкоі-о  ції  аустрічаліі.  Ні- 
хто тут  не  сіід'ш  па  гпх  ґрупях,  куди  іюіиі  Іішлп, 
нікому  по  було  сюди  дпроііі.  Лише  сполошена  сер- 
на, адппоііаііа,  п(о  ііоіііідапіііі  гість  пояпіш  ся  тут 
у  зимову  пору,  стане  напроти  них,  вппялііті.  стрі- 
вожені  свої  очії,  парал  нідокочіїть,  шт[]|іі;ііо  і  про- 
паде у  лїсопііі  гуіцаппіїї.  Там  ііаскочуті.  на  свіжі 
сліди.  Ледви  ііроіііеппе  ІІ1ІК0.1.ІІІ:  ,Д!оіік  пройшов 
недавно"..,,  обі' ;  оглянуть  ся,  Марічіса  прнскорпть 
кроку  і  далі'  друть  ся  у  верх,  путаючи  ся  па  при- 
дорожніх корчах  Оікин,  пріїстолепіїх  снігом,  про 
валюючп  ся  па  великих  ломах  скель.  Хоч  уже 
зачпнапть  ся  весняна  відлига,  .німа  що  вкрнвав 
і'рунї,  нї  землі,  пї  плаю  що  не  видно. 

Почали   спускати   ся   вт.  поточпну. 

—  Кобн  ще  отгеіі  ґруїіь,  що  :іа  потоком,  тай 
ще  один  —  таіі  будемо  па  місці.  Доржи-ко  ся  Ма- 
річко,  бо  з  горіща  варко  сходити. 

—  Пплуіі,  пнлуіі,  Пиколаііку  І  —  яа;оворпла  до 
нього  Марічка,  як  до  наііщіїріщої  для  себе  душі. 

Вона  побачила,  ііі;а  страшна  дорога,  як  не 
змоглаб  вона  пїколії  в  снітї  діііти  сама  до  свого 
Василя,  якби  по  поміч  ІІнколасва.  А  якби  була 
пусти. іа  ся  через  се  іо,  що  там  би  її  чекало!  Там 
бизівно  иаіів^лнб  її,  бсзпсшпо  запелнб  на  силу  до 
попа. 

Похов.іла  ся  і  зсунула  ся  скільки  сііжнїв.  По- 
товкла собі  ногц,  подерла  рукл. 


—    342    — 

—  Вважай!  —  лршснув  на  неї  ІІиколай,  мо- 
вивши її,  як  трохи  не  пересунула  ся  попри  нього 
і  не  покотила  ся  у  стромішу. 

—  Нічого,  нічого,  пилуіі  Николайку,  пилуй.  Я 
тобі  до  смерїи  того  не  забуду.  І  Василь  дякувати 
ме  тобі. 

Та  Николай  став  іти  помаліще.  Він  бачив,  що  не 
дївчинї  то  спускати  ся  з  ґруня  у  таку  стромину 
без  плаю,  без  дороги. 

—  Не  треба  пилувати.  Ніхто  нас  не  ме  здо- 
ганяти. А  до  Василя  ти  прийдеш,  ааки  ще  сонце 
вайде. 

Дійшли  до  потока.  Він  пінив  ся,  гримів,  ло- 
потів по  своііому  камяному  підложі.  Летів  у  без- 
вісти. Ломив  лсдяниіі  покров,  що  хотів  обіймпти 
його  із  від  обох  берегів,  а  не  вспів,  хоч  яка  зима 
довга  була,  яка  люта.  За  увесь  час  зими  він  зво- 
див шалену  боротьбу  із  Ледовпм  Дідом,  який  за- 
взяв  ся  скувати  його,  а  потік  крпшив,  ломпв  його 
силу,  рвав  йоіч)  крила,  шарпав  і  ніс  ід  Черемшови. 
При  тім  гудів,  гарчав,  а  дід  стогнав,  здавав  ся. 
Не  вспів  покопати  молодечої  сили  потока.  Тепер 
сніги  тогплп  ся,  як  сонце  пригріло,  скріпляли  силу 
потока.  Він  пергмінив  свою  зимову  чорну  краску 
у  сталеву,  синю,  іч)лубу,  перекинув  ся  у  сиву,  пінив 
ся  і  лвав  останки  ледяиого  покрова.  І  хоч  за 
ніч  наростали  скаїш  на  скелях,  хоч  ціпеніли  краї 
поточний,  настала  нова  дшша,  пригріло  сонце, 
скріплн  си-їи  потоіса  —  полетї.иі  у  безвісти  тонкі, 
ледяні  плівки. 

Марічка  дивпла  ся  на  ту  боротьбу  потока  із 


ІІІІІ 


—     343     — 

ледянюі   покровок,   дтівнла   ся,   припочиваючи.     Л 
Николай  пахкав  за  той  час  люльку. 

Сонце  стояло  високо  и(е.  Ледвн  пересунуло 
ся  з  полудня.  ^    і  »•' 

-  Щож  тебе  так  гонпть  до  Василя?  _  по- 
спитав урешті  Николай,  хотячи  укріпити  ся  у  своїх 
здогадах.  ' 

-  Біда  мене  гонить,   Николайку. 

-  Та  певно,  що  не  гара.зді  -  промоппв,  усмі- 
хаичи  ся.     Бін  дуже  радїв,  що  ,.шг  прислугу  зро- 
бити  Василеви.   Знав,  що  велико  віп  йо'му  ПоЦ 
А  так  ..ого  ліобип,  як  рідного.     Не  було  в  „ього 
побратима  над  В,.„ля.    І  радїв  і  сміяв  ся  в  душ! 
з   Васил..     Дївчіи,у   Цощ  .^де  в  бутип.     А  знав 
як  Васи.,ь  побивав  ся  за  „ею,  як  до  сьогодия  „є 
перестав  тужіш,.    Чував  і  він  і  іЗаснль,  що  Петро 
залицянь   ся,  але   „є   вірив,    щоб  Марічка   „ода'а 
слово.     А   всеж  чпм  далї,  тим  більи.е   нетериеТи' 
вив  ся  леїшь,  а  з  „им  терпів  і  ііиколай.     Л  тут 
нараз  Марічка  вбігає  в  хату:  „Є  Василь  У"       Б.'де 
тоб.  дївче,  Васи.ть,  як  вій  тебе  ..ловить  у  свої'ру,  „1 
Буде  тоб.  твош  Василя,  що  тобі  кости  ^.у.ь     'у- 
СТІТИІ  -думає  собі  Николай  і  нідсмі.хасть  ся  ні, 
вусом.    У  нього  повстала  у  голові  нова  гадка    пте 
ще   не   казав    нїчоїх,   Марічцї.      Не    хотїв   спото- 

шити   її.  і-"и.іи 

-  Велика  твоя  біда?  -  повторив  питанио. 
г„«  ~  ^^'""''''  "'■«"^^йку,  адїть,  прнііиюв  Петро 
той  гугнявий,  у  хату,  каза.ш  менї  одягти  ся,  вели 
ДО  попа.    На  заиовіди  хотї.л,  дати.     А  л  .агориула 
ся,  тай,  як  штрпкла  поза  потік,  тай  з  ірунл    ^ай 


344     — 


на  дорогу,  аж  у  крамнпцї  оппннла  ся.    А  що  там 
ДІЮТЬ  лої  —  не  хочу  знати. 

Радість  Нііко.іая  не  мала  краю.  Отож  то  раз 
прислугу  пій  зробить  свому  побратпмовп І  А  Та- 
насїй  гей,  як  він  дізнаоть  ся,  хто  то  йому  спрягав 
доньку  1    ІіігаІ    А  Петро!    Куди  то  він  виріїдпв  сяі 

—  Гн  гигп-ги  І . .  ііасміхасть  ся  Инколай  у  го- 
лос і  реіочеіь  ся. 

А  Марійка  собі  показала  перлисті  зуби.  За- 
сміяла  ся  тн.чо-тихссені.ко,   крізь  сльози  . . . 

ІІішлп  далі.  Знов  у  верх.  Знов  без  плаїв. 
Знов  піт  к[.аплистпй  росою  вмивав  їх  лиця.  Сонце, 
хоч  із  полудня  пішло,  парило  їх,  як  дерлії  ся  у  за- 
тпші  па  і'рунь.  Аж  на  верху  прппочнлп  хвнлннку, 
ві,тднхалн  ся  і  знов  нішлп  почерез  полонннку.  Дій- 
шли на  той  бік  і'руня.  Знов  потік.  А.іс  вже  не 
такий  глиґ;окпй.  Дііішли  трохи  не  до  лсерсл  його. 
Не  багато  сходити  до  нього,  не  багато  на  другий 
ґрунь  дерти  ся. 

—  От,   ще  сей   ґрунь  і  вже  будемо. 
Дорога  була  куди  лскша  і  не  така  небсзпешна. 

Ішли  помалу.  Инколай  роззирап  сл,  нарештї  звер- 
нув у  лїс.  Потемнїло  їм  перед  очима,  але  лекше 
стало  йти.  Нараз  лїс  проріджусть  ся.  Виходять. 
Перед  ними  кунасть  ся  у  сонцї  царив ка,  простора, 
розлога.  Спадає  у  низ  ґруня.  Широкий  вид  із  неї 
простпраєть  ся.  Лїси  —  лїси,  верхи  гір,  закутані  в 
сніги,  а  повище  сонце  обііімає  своїми  теп.іпмп  про- 
міннями сей  дикий  красвид. 
Нараз  Марічка  крикнула. 

—  Тут  хто  сидить? 

—  Нїхто.    Се  .Іесева  Данчукова  знмарка. 


—    345    — 

Перед  піімп  тірппулл  па  цариіії  під  лісом  не- 
величка хатч.іі.а  -  кошара,  в  яісііі  Лесьо  тримав 
з  оссіїи  маржіпіу,  доки  не  иср(;їла  сїііа,  яке  він 
урооип  на  сих  парниках. 

ІІііісолай  спинив  ся  і  став  відчімхати  барткою 
суччо  ІЗ  гаджуґ.  Ларічка  днвить  ся  і  словом  не 
обзивасть  ся.  Вона,  задивлона  у  красу  снігових 
волипіі,  привила.  Так  любо  їй  тут  було,  що  не 
хотіла  б  І1Н  звідси.  Почула,  як  дрожаіь  ноги  „ід 
нею,  як  уся  сила  покинула  її.  А  то  ще  далі  до 
рога  перед  нею.  Нараз  Ііпколай  промовив,  розві- 
ваючи її  задуму : 

—  Берн,  Ларічко,  суччЕ,  помагай  мені  пестп. 
Набрала,   скільки   змогла.     Несе   й   не  питає 

куди. 

Наблизили   ся   до   зпмаркп. 

—  Я  тебе,  Ларічко,  лииіу  тут. 

Глянула  на  нього  здивована.  Звідки  він  знав 
11  думки?  На  вид  зимарки  вона  погадала  собі: 
колиб  уже  тут,  колпб  далі  пе  ііти.  Л  ось  віїї  сиравдї 
лишає  її.  Та  нараз  якась  трівога  обхопила  її.  н'о- 
що  він  її  ліішас?  На  довго?  Верне  по  неї?  Чи  що? 

—  Василя  приведу  сюди.  Вій  тут  уже  неда- 
лїчко  у  бутіїнї.  Не  треба,  щоб  ти  іішла  між  люди. 
А  так  нї.что  не  знати  ме. 

Але  тепер  вона  направду  налякала  ся.  Лишить 
ся  сама  одна  в  верхах,  у  снігах,  нї  живої  душі  тут  не 
буде.  Ніколи  не  запускала  ся  сама  тік  да.теі;о.  Ііїко- 
лп  не  була  па  такііі  бсзлюднііі  самогї.  А  ще  заки 
Василь?  А  як  нриіідо?  Чи  ліппить  ся  Пиколай 
13  ними?  Вони  самі  одні?  Дрожіпь  на  всему  тїлї. 
Днвить  ся.    Не  знас,  .тништи  ся,  чи  прогивитії  ся? 


—    346    — 


Але  вгадала,  що  там  шукають  1і,  попедуть  до  попа. 
Заііовідп  вийдуть,  під  вінець  її  поведуть.  З  Пе- 
тром І  З  хроміїм,  гугнявим  Петром  звяжуть  її  на- 
віки? 

—  Лише  чи  не  заперта  зпмарка?  —  промовила, 
як  станули  під  нею. 

—  Лесьо  свій  чоловік,  у  бутинї  робить.  Він 
не  прогнівить  ся,  —  мовить  Никола  і  підважує  барт- 
кою  двері  до  зимарки. 

Відскочили.  Ииколай  і  Маріпка  отінили  ся  в 
вимарцї.  Пероіі;  ілц  кошару.  Ииколай  натиснув  на 
другі  двері  і  перед  ними  відчинила  ся  малесенька 
хатчина,  в  якііі  спав  Лесьо,  дозираючи  маржини. 

За  хвплю  тріскала  у  печі  ватра.  Весело  стало 
в  хатчині.  Зразу,  як  увійш.іи,  повіяв  на  них  мороз, 
тепер  він  із  кождоіо  хвилиною  став  вилазіші  із 
стін  зимарки  —  така  студінь  счинпла  ся  у  хат- 
чині, ІДО  руки  терпли.  Але  тепло,  яке  розходило 
ся  від  ватри,  повеселило  хатчину.  Никола  етап 
глядати  за  чимось.  За  хвплю  добув  із  полиці'  гор- 
нець,  —  знав,  де  його  шукати,  —  вийшов  на  двір, 
витер  йс  /г  снігом,  зачер  чистого  снігу  і  приста- 
вив до  ватри.  Із  бесаг,  що  їх  виніс  сюди,  добув 
кукурудзяної  муки. 

—  Звариш  свому  Василеві!  кулешки.  Тай  я 
при  вас  похарчую,  як  вийдемо.  Оставай  здорова. 
Я  за  яку  годинку  верну. 

—  Гостіть  здорові,  —  промовила  Марічка,  як 
він  уже  почав  щезати  за  ґрунем. 

Вона  стояла  довго  перед  хатчипою  і  диміла 
ся  перед  себе.  Відчувала  велику  полекшу  на  душі. 
Як  вона  остапііїші  часами  мучи.іа  ся,  скільки  пере- 


—    347    — 

терпілаї    Василь  забив  ся  кудись  спітамп,  щез  із 
села.    Що  ие  видипляла  свої  очп  за  ним,  „є  пока- 
зував ся  нїде,  що  ие  наслухувала.  ,„  не  нрячуеть 
ся  .й  його  голос  -  анї  слиху.    Тепер  уже  гаразд 
знає.     Він   у   бутинї.     Пів   д„„„„   йщ.,„_    заки  до- 
били  ся  1  то  що  не  дійшли.    А  в  хатї  чпіг  раз  ста- 
вало гірше  жити.    Петро  вже  не  виходив  від  них 
І  хоч  як  утікала,  хоч  як  сокотила  ся,  щоб  не  .тп- 
шпти  ся  в  ним  на  самотї,  від  того  „є  ставало  їй 
лекше.    В  одно  чула  його  гугнїнпс.    І  вже  нераз 
вдавало   ся   їй,   що   вона   прикована  до   нього  „а 
Ціле  життє,  що  вже  пїкоди  не  перестане  гугнявіга 
в  и    ухах   ііого   деревляний   голос.     Лише   ще   не 
доторкнув  ся  її  анї  разу.   Взагалї,  як  приходив  до 
них,  то  як  прихро.«ав  до  ослона,  вже  не  кивав  ся 
13  нього,  доки  знов  не  відхроиував  до  дверий. 

Один  лише  яспїщий  промінь  проблис  у  їх  хатї 
як   Іван   Руснак  прийшов.     Здавало   ся  зразу    що 
ВІН  утопігти  її  забаг  на  віки.    Але  потім  вона  по- 
чула такі  щирі  його  слова,  що  мало  серце  їй  не 
розірвало  ся  13  радощів.    Весь  свій  жаль,  який  мам 
досі   до   Івана,   вилила   у   тих  сльозах,   примири.м 
ся  .3  ним,  булаб  його  по  руках  цїлувала,  того  Ва- 
силевого   дсдя.     А   потім   приіішли    ще   стра,ииїщі 
ДНІ.    Іі  дедьо  завзяв  ся.    Як  сказав,  так  став  ла- 
годитп  її  до  вінчання  із  Петром.    Вона  не  вірила 
не  думала,  щоб   у  гріб  хотів  її  закопати  власний 
и  дсдьо.    Лж  ось  сьогодня  псе  прояснило  ся,  бо- 
дай  було   не  дочскало.     На  дані  був   рух  у   хатї 
Дсдьо  сопів,  кричав,  мама  плакала,  потім  прийшов 
Петро.    Двдьо  вирядив  її  одяггп  ся.   Підуть  давати 
на   оповіди.     В   одній   хпилинї   щось  увірвало   ся 


1ІЇ 


—    348     — 


їй  у  душі.  Уся  падія,  яка  жп.та  ще  в  ній  досї, 
покинула  її.  Нема  того,  що  мап  її  вііратуватп  із 
пекла,  яке  втпоріїло  ся  перед  нею.  І  вона  одягла 
ся,  схопила  ся  і  втекла.  Втїкалаб  світамп  від  ли- 
хої своєї  долї. 

Чогось  злякала  ся.  Стоїть  тут  далеко  від  села, 
від  ліодіїй,  які  напосіли  ся  на  неї,  а  страшно  їй. 
Анузк  хтось  бачив  і  зараз  прийдуть  і  возьмуть  її 
і  сплою  заведуть  до  пан-отця.  Вже  так  би  П  со- 
котили, що  не  вирвалась  бл  із  їх  рук.  І  не  ми- 
нулоб  її  люте  горе. 

Стріполіена  оглянула  ся  на  всі  боки.  Така 
німа  тишпна,  аж  лячно.  Сніги  блистять  у  соняш- 
нїх  проміннях,  аж  осліплюють  зір.  Там  десь  ку- 
рять ся  верхи,  обсновані  серпанкаип  мріїчі.  А  лїс 
чорніє  —  глухпіі,  мовчазний,  що  криє  вій  у  собі? 
Не  скаже,  не  промовить.  Якісь  страшні  очи  про- 
зирають крізь  його  щілицн.  На  Марічку  налетїв 
новий  страх.  Со  ліс  промовив  до  неї  своєю  таєм- 
ною мовою,  і  його  вона  ще  гірше  наляїсала  ся. 
Він  не  то,  що  люди.  Перед  людьми  втечеш,  схо- 
рониш ся,  бодай  на  пустий  ґрунь,  бодай  у  лїс, 
а  як  ліс  схоче  тебе  притягти  до  себе,  нїхто  не 
дасть  тобі  захорони.  Вона  дивить  ся  навкруги  себе 
і  щось  пригадуєть  ся  їй.  Нераз  чувала,  як  ста- 
ренька баоуся-прядїльниця  казала  їй  у  довгі  ви- 
мові вечорі  казки,  чудесні,  чарівні,  і  в  тих  каз- 
ках вона  нераз  зга,!;увала  поляну  на  верхах  гір, 
ось  таку  ц.і ринку,  як  ся,  серед  лїсів,  де  поги  люд- 
ської нема,  а  на  пїй  мавки  свої  ігри^іанцї  виво- 
дять. Лише  то  в  літі,  а  тепер  ще  зима  лежить 
на  горах.    А  все  ж  таки  не  чуда  себе  така  сво- 


—    349    — 


бапа,  як  ДОСІ.     Оглянула  ся  що  раз  і  побігла  до 
хати,  зачиняючи  щільно  дпсрі  за  собою. 

ІЗатра  почала  прпту.хати.  13  хатї  сутсиїло.  Ма- 
річка  докинула  хутко  суччя  до  патри.  Як  роз- 
горіло,  на  хатї  стало  яснїщс.  Вода  кппіла.  Ма- 
річка  згадала,  що  Николай  наказував  їй,  стала  за- 
сипати   кулешу. 

Сіла  коло  печі,  вслухупала  ся,  як  тріщіггь 
ватра,  стала  спокійно  дожидати. 

Почула  якусь  любу  радість  у  душі  перед  не- 

В1Д01ШМ. 


VI. 

—  Васильщіку,  леґіііііку  мій  годний,  орле  мій 
бистрий...  —  лебедїла  Маріїка,  дивлячи  ся  Васії- 
леои  в  очи. 

Він  обіймігв  її  пшю,  а  руки  в  нього  тремтіли. 
Стояли  так  на  краю  лїса  і  дивили  ся  в  слід  Ни- 
кодаєви. 

—  Голубко  моя,  Марічко  моя!  Біднятко  мові 
Яка  жура  на  тебе  впала,  скільки  ти  перетерпіла. 
Але  тепер . . .  тепер  усе  скінчило  ся. 

—  Якби  не  Ннколай,  я  булаб  уже  скінчила 
сьогодня  в  Черемошевій  струї. 

—  Марічко  моя . . . 

Василь  обіймав  її  дужче,  притягнув  до  себе  її 
голову  і  злучив  свої  горячі  уста  з  коралевими  гу- 
бами дїичпнц.  Марічка  іо  пручала  ся.  Прптисла 
свою  грудь  до  Васплевої,  повисла  йому  на  рамени. 
її  очи  почали  заходіггп  млою.  Вдппцла  г  у  Ва- 
силевс  лпце  і  не  бачить  нічого,  лише  два  >іючі 
огнї  г  їіого  очпй.  Так  млісно  зробило  ся  їй,  що 
він  піддержати  мусїв  її,  щоб  не  впала. 

Хвилина  упоєння  тревала  недовго.  Марічка 
отрясла  ся,  схопила  ся,  —  до  голови  приплила  їй 
давно  забута  думка:  То  досі  завсіди,  як  скдонила 
ся  у  Василеві  обійми,  борола  ся,  щоб  во  ослаб- 


—    351     — 

вути,  щоб  не  стратипі  своєї  сплп.  Чула  се  що 
ТОДІ  горе  насталоб  для  неї.  Нїколн  ,ш  ,.і,„алі  ся. 
1  тепер,  хоч  давно  вже  пе  Сула  з  Ьасі.лсм,  хоч 
дуже  давно,  як  він  цілував  її  г>'бн,  пестив  її  -  і 
тепер  вона  знов  отріїсла  ся  із  аілостн,  випросту- 
вала ся,  І  стала  говорити  про  цілком  пише. 

—  Добре,  що  НпколаД  прийшов  вчера  в  то- 
бою 1  ночував  з  иамп. 

—  Тн  бояла  ся? 

—  Я  так  бояла  ся,  щоб  ти  не  прийшов  сам 

—  Мене  бояла  ся? 

—  Тебе,  —  мовить  і  дпвпть  ся  йому  з  усміш- 
кою в  очи. 

Хиба  я  такий  страшнпії? 

—  Не  страшний . . .  Ллє  я  бояла  ся  тебе. 

—  А  прийшла  до  непе. 

—  Мусїла  прийти.    Але  добре,  що  був  із  нами 
пиколав. 

—  А  тепер  він  пішов. 

—  Ну,  то  що?    Ти  будеш  чешшй.    Диви,  яка 
гарна  днина. 

—  Для  нас  Бог  святий  дав  таку  гарну  днину 
Дивп  -  небо,  як  рибяче  око,  чисте,  чисте  а 
СНІГ  .листпть,  якби  зорі  порозсшіав  по  землї,  Ма- 
Г  ^,  чи  може  де  бути  краще,  як  тут.  Сідай,  го- 
лубко. 

Він  скшіув  кожух  і  розстелив  його  на  землі 
Сіли.  Марічка  склонила  головку  на  його  груди 
1  пригорнула  ся  до  нього.  Дивили  ся  перед  себе 
Над  головами  у  них  почав  свою  чарівну  розмову 
старезний  ліс.  Гаджуґи  дивили  ся  па  них  і  усмі- 
хали  ся  до  молодят.    Де  не  взяла  ся  мушка  і  за- 


-    352    - 


бреііїла  ко.-о  них.  Обок  зрлдїли.  Перта  вістунка 
В0СІ1ІІ  прп.істї.іч  попіпати  їх.  Соїгце  ірі.іі),  що  Са- 
сіілспп  п  киїїтарі  бу.ю  що  ла  дупімо.  І'о.ііппті  іііл-о 
і  обгоріїуп  тім  голоі)і;у  Ла|ііч];іі  та  етап  икрп- 
пати  її  горіїїцімп  ііоцї.іупкамм.  Марічка  ііріпор- 
нула  сн  до  ііого  теплого  тіла,  і  лежала  так,  не 
порухуючи  ся.  Слу.хала,  як  бііло  (іоіо  серце.  Кож- 
диіі  його  удар  дроіклію  ік'і.еіімаи  її  нею. 

—  Любочка  моя  І  Тії  дуже  мучила  ся?  —  по- 
спитав її  шягпо  Василі.,  гладячії  її  золото  во- 
лоссє. 

—  Дуже,  Еаспльку,  мучила  ся.  Страх,  як  ве- 
лико я  терпіла,  як  очп  сіюї  я  за  тобою  віідиііляла. 
Як  ти  приппджупав  ся  мені,  як  перагі  неиадїііпо 
ти  ставав  коло  мене  і  заговорював  ,';о  мене.  Я  чула 
твій  голос  —  оберну  ся,  а  тебе  нема.  В  иочи 
прокидаю  ся  і  дивлю  ся  в  вікно,  а  там  ти  стоїш, 
чи  був  ти  коли  п  мене  під  вікнами? 

—  Був,  Марічко,  був.  Я  не  меичо  ту;і.іів  за 
тобою.  Лише  прппшли  такі  часи,  що  я  мусїв  за- 
брати ся  у  бутип  і  тут  уже  весь  день  при  роботі, 
як  божа  днина  —  по  знаю,  що  жиіо.  Так  гарую. 
А  в  вечір  натомлений,  хочу  всиути  —  і  тоді  ти, 
голубко,  ти,  моя  чічко,  приходиш  до  мене  і  я  диглю 
ся  на  тебе,  а  ти  сяєш,  як  зоря,  ти  пиша(;ш  ся  спосю 
красою  перед  моїми  очима,  воркусш  коло  мого  сер- 
денька, о,  ТОДІ  я  був  ду;ке  нсщаслпвпн.  Тодї  все 
ставало  мені  перед  очи.  Як  то  ми  кохали  ся,  як 
стелили  собі  яситтв,  як  пас  розлучили.  І  тодї  я 
бачив,  як  ти  побивасш  ся,  як  бідусш.  Колцб  не 
те,  що  не  верну  до  раїїка,  я  летїв  би  до  тебе.  Не- 
раз  пускав  ся  в  дорогу.     А  погадаю  собі,  як  ти 


—    353    — 
втекла  раз  під  «епе,  думаю:   чи  люоит,.   по„а  ще 

Ма|м.„са  і.рпгор„ула  ся  до  „,„мо  це  пиилш^о. 
стала  олагатп:  *  ' 

Як  7,.!-"  '"'"^"  ■""'"■  '^'"•'■■^'•'=У-    ^І'і  и  ка„.,а  ся. 
Як  япо.„шала  ся  тодї  за  т.),,,,,,,.    ІІк  дуже  я  то  а 

^~  тужила.    Я  аа,а:,  хог,.,а  ,н,,гап,  до  ,еос 
Я  так  оояла  ся,  щоб  ти  „о  лиипш  ,,о„е 

!їОдііліі.     ],азалі.  м,,і,ї,  щ„  ііс,ро  з,-,ход„т,.  до  тс 
ЩО  тя  за  „им,  що  ,,і„  уже  зас.атах,  тебе.  ' 

—  ІІІ  піріїп  усому  іо.\іу? 

-  Я  лише  кінчив  свою  роопту.  Путіт  стчв 
-оею  душею.  ЛІеиї  здавало  ся.  що  сей  бутии  остав,." 
«ое  ДІЛО,  іті.пал>„,ще  дїло  мою  жнпя.  Скі  іьк„ 
я^мав  перепон  _  я  Соров  ся  із  „„ми  заизято: 
голову  „окладу,  а  „є  „і:^,ам  ся.  .]„.м  стра„,„ї,ці 
в  сти  „р„ход„л„  до  ме„.  „ро  тебе,  т„м  лют,„и  рай 
к  Ржавили  в  МОІІО..У  серцї,  але  росло,  к,  і„„,ало  „ос 

Я  п;е  /1  хот.я  лишити  доору  „ампть  по  собі.  Я  „усїв 
довести  до  ладу  се,1  Оутии,  щоб  з„а„  „аро.і,^що 
Василь  Рус„а,.-  „є  пустиі,  п.ибаи-голоиа,  що  ,  ,  ^а 
взлтоць,  що  вій  „є  скорить  ся  „їкому,  ие  ,.„.^ 
його  ие  „і,,косиш,  „о  ЗЛО.МИШ,  що  головою  ,  лпадс' 
а  не  вступить.  Такиіі  Василь  РуснакІ  Так„,і  буй 
завсідц,  такий   лишить  ся  й  да.,ї  ^ 

тобою,  як  та  мізерна,  бідна  пташечка,  лишалась  я 
без  пиздечка  -  мііі  князь,  м.й  коханий  Ііаснль 
шшов  В.Д  мене,  а  я  сама  линп.ла  ся,  ,-орюючи, 
нудьгуючи,  тугуючи  за  ним.     Л  хижий  „стгп-б  на- 

і>о.югі  Ліс. 

23 


—    854 


ставив  ся  п  кіпї  спої  мене  а.іотіти.  Так  долї- 
таї),  так  прпсїдап,  таїс  прискакував,  що,  от-ог  — 
і  лбашів  би  був  мене  ;кигтя. 

—  По  Суп  би  збатіпі  —  крикгіуіі  з  уссї  сили 
Васи.іьІ  —  11ц  був  би  збаг.тш!  —  іюіпорип,  випус- 
каючи з  і7іу,;міі  г.іибоі;іиІ  стогін  ію.іскші.  —  У 
йому  чсрссї  був  для  нього  ,^ііруііок.  Сталений,  бли- 
скучим. ІІс  був  би  і:іи  діл.-дан  доторі;иути  сн  тебе, 
моя  ти  яіідиі),  по  був  би  він  діждав  л.іоіїити  тебе 
в  свої  кігті,  моя  ти  иіромьк'іі  По  був  би  вій  забрав 
тебе  до  свосї  хати,  моя  ти  иташі.оацобетушкої 

Пригорнув  її  до  себе,  нритнс,  аж  р\ки  їй  при- 
млїли.  Г.ояв  ся,  ідоб  не  вирвав  хто  Іюлу  сього 
дорогого  масства. 

—  Мій  князю,  мол  ти  друасино  І  Я  в  хатї  з 
туги  вяла,  з  жалю  никла,  з  горя  сохла,  потавала, 
а  ти  не  забував  па  мене  нї  на  хвплинку.  Ту  ве- 
лику роботу  робив,  ліодпй  з  біди  взяв  ся  виводити 
—  і  про  мене  гадав.  Л  в;о  ти  мав  пореторніти  І 
Яко  твоє  було  горо  велике! 

—  Лое  горе  було  страшної  Я  пе  зпав,  що 
ти  думаєш,  що  ти  робити  хочеш?  Чи  з  добра, 
чи  8  біди  ти  за  Петром?  Чи  ти  забула  мене,  чп 
силують  тебе  твої?  По  знав  я  того.  Аде  одно  я 
знав:  що  я  ліііблю  тебе,  що  я  присяг  собі:  тебе 
нїхто  не  доторкігеть  ся,  доки  мого  життя. 

Сяпіув  до  чороса. 
--  Бачиш? 

—  Куля? 

—  Для  Петра  була  призначена. 
Мар 


ічка  стрепенула  ся. 
—  Васильку  І 


—    355    — 

тебе 7у!ї, "'""■"  ""  ""У  ™">'  ■""  ""-^«"'0  - 

твоя,  тпоя    на  шк„   г  :„„  Марі,,,,,,  п,и:„.,ь.и,ку  мій 
солодськ,,...  голуб^ку  мій  кохапський,  ній-оп  о 

;їТО,.Г'Г''  '•'''■'""''■  '"'^"'''"'' ""•"=-" '- 

поцк^>„камп    пкраиап    _    ,„   „;,   .„„ом.'.р,,;,"!"! 
плачу.     Го   як   маігл,,іпт,к   >    пустанї,   „а   смерт' 

ЩО   косу  „л:е  над  „,.м   ..зашсила,  дсь   зід^^еЛ    ,' 
в  «ьому  ож„па«  надїя  „а  „о.о  :,л,гг,,  ві„  усю  "ж  , ' 

Плакала,  що  стільки  .-оря  порс^.рг,іл.,,  илакаі  Що 

Гну  о  ІГ"  '"'  """"•■"'  •"  ^"-^  ■"^«^'  -Чо  -  -їе 
«ин>ло   ся,    „а    ш,аі    відлетіло    лід   „пї.     Нопа^в 

коло  нього,   коло  Шс„ль.іцка  сьо.іоіч,.     ІІїх™   ^ 
пГ   ""^    "«    розлу.„ггь    їх,    „Гхто    не  ьідорве  її 

не..    Вс,  сум„,„„,  що  їх  закинув  у  її  душу   Ііасл- 

Аж  ось   глянула  йому   в  оча  і  „алішала  ся. 

що  вона  там  побачн.іа,  що  вихопила  ся  з  його 

рук  1  зірвала  ся  на  рівні   „оги?    Та  він  придер. 

23» 


356 


П  за  коліна.  Пригорнув  їх  до  своєї  голови. 
Як  сидїв  ДОСІ,  .11ІШІГВ  ся  й  далї  сидячи,  і  держав  її 
в  дужих  своїх  руках. 

—  Встань,  ІЗасильку.  Пусти  мене ...  —  про- 
сила ся. 

Хотіла  ВН.-С0ІІПТП  ся.  Держав.  Нараз  пустив. 
Побіг  за  нею.  Хоч  як  утікала  —  дігпав  її.  Сто- 
яли, обііімпвши  ся,  задивлеііі  у  себе,  заслухані  у 
власний  ііі,и"х,  у  бігпє  свої.ч  сердець,  У  хвнльо- 
ваннБ  груднії.  Якіїіісь  дішнпй  чар  обсотав  їх  го- 
лови, їх  ностатї  ловязав  в  одно,  обсішував  їх  та- 
ємними, незримими,  псрозірваннмн  нитками.  Чим 
далї,  чули,  и(0  вже  ніяка  сила  їх  не  розірве.  За- 
були за  світ  увесь.  Над  головами  в  них  шумів 
ліс,  промовляючи  до  них  '•  'ІВНОЮ  моною  любопи, 
проміні  сонця  золотом  обс.  .увалн  їх,  у  їхніх  стіп 
цвілі  перші  весняні  цвіти.  Білі  їх  головки,  куче- 
ряві, стелили  ся  їм  під  нопі.  Ціла  природа  співала 
їм  великий  гимн  любови.  Вони  стояли  неповорушно. 
Вслухували  ся  одно  в  думки  другого.  Розуміли 
свої  думки,  свої  почування,  свої  бажання. 

Лице  Марічкн  пр::б.ії.;ло.  Таке  стало  ясно,  таке 
поважно.  На  ньому  пролппії  ся  у  повній  силї  на- 
стрій вижидання.  Лише  тр>;мтїли  її  руки,  лише 
вмлівали  ноги  під  нею,    Лодвн  тримала  ся  на  них. 

Нараз  здрігнули  її  очи  розкішною  усмішкою, 
втворили  ся  її  уста,  а  Васплеві  губи  прилипли  до 
них.  Марічка  дпвпла  ся  на  нього  немов  крізь  мра- 
ку,  чула,  як  легким  рухом  руки  він  повернув  її 
кудись,  веде . . .  Ішла,  плпла,  —  керма  вихопила  ся 
їй  із  рук. 


ІЬ-  Ук... 


—    357     - 

—  Марічко,  моя  люба  княгине,  чічко  моя 
пишна . . . 

—  Мій  ти  соколойку,  моя  тп  порадоііко,  Ва- 
сильку мій  сдіітиі . . . 

У  їх  стін  сїсліїлп  ся  густі  мріїчі;  як  попіііь  бе- 
реги ріки  —  ппііопиювалії  поточний,  ізпори,  до- 
лппи;  над  їх  головаліи  яспїло  сонце,  як  шовкові 
нитки  розстелили  ся 'його  проміпї,  продираючи  ся 
крізь  фею  смсрік. 

Вони  обойко  немов  у  зачаропаппЯ  світ  попали. 
Раз  спдїлп  мопчкп  і  дпвпли  сл  перед  себе.  Бачили, 
як  той  сивий  туман  мрпчі  пропалюсть  ся  крізь 
верхи,  як  один  верх  за  одним  пприпас,  испачо 
8  купілї  погріти  ся  на  сонці,  а  огтаикп  густої  мрпчі 
чіпають  ся  його  боків,  піг,  заки  він  обтрясеть  ся  із 
них  до  чиста  і  заясиїс  у  всій  своїй  зимовій  повазї, 
нагріваючи  своє  зморолсено  тіло  у  несміливих  про- 
міннях весняного  сонця.  Раз  ізнов  стояли  піютп 
себе  і  дишіли  ся  собі  а  очп.  Шукали  відповіді!, 
чи  сирав.и  все  то  на  япі,  чи  їм  так  снить  ся  ?  Щасли- 
вий усміх,  дотик  руки  ризгаияли  їх  тріїюгу  і  вони 
кидали  ся  собі  в  обіііми.  Л  то  зипп  смінли  ся  пустим 
дїточпм  сміхом,  нападала  їх  пустота,  Марічка  вті- 
кала. Василі.  Л011ІИ1  її,  здогаиіііі  і  тро.хи  не  до  млости 
доводив  своїми  исстои(ами  . .  . 

—  Зазулько  моя  иііпіііспька,  дупіко  моя  сріб- 
ненька, охото  моя  со.іодрііи;а!  —  шепотів  зади- 
ханий, пагідігнавшн  її,  а  очії  —  мов  жар,  мов  блис- 
кавки . .  . 

—  Дружино  моя  дорога!  —  мовіггь  лагідно 
Марічка,  (.мирна,  їй  л  ві,■^,•^апа  йому.  Такий  був  не- 
винний ногляд  о'Шй  її,  т.и;а  бозчсасна  щирість 


—    368    — 


Він,  як  той  Черемош  буйний,  вона,  як  молода 
гаджуджка,  що  росла  над  його  берегом  і  нараз  під- 
мулеиа  його  бистрішою,  склепить  ся  иа  його  хвплї, 
впаде  в  обііімп  його  во,^  слабонька,  немічна,  пливе 
куди  несе  її  ітруя.  Така  була  безсильна  Марічка 
в  його  руках,  іі.іи.іа,  мов  та  гаджудагка,  куди  він 
рвав  її  з  собою. 

—  Потїхо  моя  сдина  . . . 

—  Я  тебе,  як  зціочкії,  кііглядала,  ой,  князю 
мій,   князю  солодкий. 

ІЦе  раз  і  що  раз  і  ще  радість  свою  виливала 
в  люСії.м  -опах,  .цаслпва,  що  зио»  зііішлп  ся.  Вона 
ие  надїяла  <  и,  щоб  гак  хуі>:о  скіпч.і.іа  ія  пт  її  мука, 
щоб  так  прудко  настали  кі,ащі  чгиж  Колиб  не  той 
—  ніколи  по  лроікшмла,  не  назвала  в..і'о  і«мга  — 
вонаб  далї  о'ш  спої  виднв.ія.і,  гіркі  сльози  проли- 
вала. Як  непадїііно  виа.іо  па  неї  велике  щаств. 
А  чн  не  розвість  ся  вопо? 

Ніколи!  —   чула  відповідь  його. 

—  Ніколи  він  її  не  лпг-.іть,  некипеу  Иі;  піде  за 
инжого?  Не  осмії.-,  пе  знеславить  її?  Лона  би  смерть 
запо.їїяла  собі.  Онтам  на  дні  Чере5.от:і  глядалнб 
студі'иого  її  тїла.  Вона  у  маску  перекинулась  бц 
і  його  о.гного  піукала  би.  Спітп  неролстїлаб  за  ним. 
К;.диб  він  не  пішов,  вона  була  би  коло  піиго,  ! 
найшла  бн  таку  годину,  що  пін  би  був  її.  1  вже  піхто 
не  тїшпп  біі  ся  НІШ.    Вона  одна! 

Звідки  такі  думки?  Як  він  посміп  би  лишити 
її,  як  міг  би?  Вона  ціле  його  жіп-ге.  Він  лише  доти 
лат,  дикії  ніхто  не  посягав  по  неї.  Хто  наблизив 
г-я  б  був,  він  мав  тому  іі  собі  вкоротити  піку. 


ва 


369 


А  всеж  таки  вона,  и(о  мала,  г,гі-  лаіііїліла  йому. 
Що  буде  тепер?    Доки  так  ;кіітіі  луть  піміііічаш? 

Він  псройпвав  їй  сумні  думки: 

---  Марічко,  розрадо  моя!  Хто  й\і  то  ііім  л;\-ріш 
ся!  Журу  литім  на  типі  люди!  Нам  тспор  весело 
буде  жити!  ііи  мемо  иабупатії  си.  Ти  мені  хатку 
меш  веселити,  ти  мьиї  иіідіііри'іко  моїй  кі)ае;іти,  ти 
мене  меіи  тішити,  мою  самоту  меиі  розганяти. 

Л  в  неї  иробипап  ся  господарськиіі  іистиикт. 
Вприиала  перед  її  очима  і:артииа  будучого  їх  щастп  ; 

—  Госиодаріо  мііі  ];еликиіі,  стараниику  лііі  год- 
ний..  .  Яі;  ти  мені  д'  л-атї  иаб.иіл;ати  ся,  я  тобі  буду 
ворітця  [іозімпдати,  ді:ерцї  буду  тобі  отіиірати,  стіл 
буду  тобі  заетелііті!,  їсто'  ЛІ  буду  тобі  давати.  Я 
своїх  ручок  і:о  му   и;алуііати. 

Як  иташка  щебетала.  Ііиспікала  трохи  ио  всю 
іділлю  свого   жіночого   ;киття. 

—  Я  тобі  піі)ИО  буду  служити. 

Василь  у  иочуттї  сиосї  си.іи  і  иореііапі  над  нею, 
у  відчутті  своьї  власти  пінігорнуц  її  до  грудпіі  і' 
притие,  що  ліг,  і;і)іпко.  .V  ьоиа,  і;  иаго[іоду  :;а  такс 
сердсипіс  пріізи;,иіі(7.  сга.:а  да.ії  розп.иіііаті:  ся,  роз- 
иїассиа : 

—  Я  тобі  городи  му  с-іпати,  я  тобі  са.ісічі.у  му 
доглядати,  я  тобі  коропки  і, їдою,  оі;єчоі;  тобі  до- 
гляну. Іїаснльку  мііі  со.юдепькнй,  Пасильку  мій 
єдиний. 

Лииа.іи  ся   від   пегтищії!,   горіли   ,іід  любощів, 

ПЯНЇЛИ    від    слів    СОЛОДКІ 


Л  дн 


00111М1В,  иоцї.іулків. 


ї  плнли  ;;.і  лиа.ми.   1- 


весняні   ДНЇ. 


озкинні,  иіпі,г,ні,  гарні 


Зим 


а  щезала  иа  очах.    Де 


зшд  снїіу  н[)одерла 


—     360     - 

ся  царппка,  розстслюпап  сіі  па  ііїй  свіжий,  зе.тсппй 
К11.1І1М.  Л  соїкппіГі  проміїїї  ткали  на  ньому  чаріані 
іілорп :  білі,  я.-опті,  голупі  краски  вллїталн  у  зелень 
копра  царникн  —  а  іілоііп  що  раа  то  міняли  сніц 
вид,  молодечо  свіїкі,  чим  |>а:)  то  ноіиїїіці,  з  ісо;к- 
дою    ХІ1І1Л1М10І0    Гіілі.іп    роїікіїїміі. 

Л  там  долїіцами  тумілн,  гутїлн  вода  нотокіп, 
1ШІІІ1І   кликотїі!   снінснніі    Черемопі. 

Саснль  усе  тр  Сачнії  усе  покапупав  своїіі  ко- 
хаііііі.  але  псе  те  було  таке  дуже  далеко  під 
нього...  .\  Нарічка?  . . .  Вона  не  бачила  нїчоїо.  Він 
заступив  їіі  світ,  як  тоіі  велпт-верх,  що  хпба  небо 
сппс  та  облаки  бачппс  почереа  нього.  1  вона  одно 
весняне  небо  шито  бачила,  а  на  ньому  срібне  сонце. 
Бо  сонце  теплом  своїм  дуту  огрівало  Марічцї,  самі 
ясні,  самі  погідні  думки  ол;пвліовало  в  н'йі. 

Весна  біліімн  неппнітми  чічками  розцвітала  в 
її  серці,  люйовиим  щебетом  пташок  гомоніла  в  її 
ДУШІ,  творчими  промішіями  сонця  круікила  в  її 
крові. 

ЛІарічка  не  тямила  ся  із  щастя,  з  розкошів... 


Василь  глухас,  що  иовістує  йому  Ииколай,  а 
на  ііого  лпцї  то  радісіь  граєть  ся,  то  смуток  тїип 
кидаї..  Зпає,  що  Николаіі  би;іівниіі  чоловік,  а  ві- 
рити не  може  ІІ01Ч)  словам.  Таке  він  впнїс  іі  долу 
сл)ди   в   верхи,   у    |;:існлеву   самітну  хатчину. 

']'о  вже  на  другий  тиждень  иіпі.ю,  як  Василь 
сп.їить  тут  із  Марічігою.  Все  лпиніп,  усе  кинув, 
нічим  ие  журить  <  я,  світ  ие  істнув  для  ньсио.  Нехай 
поки   ІІико.іаіі  нр*/   всячину  дбає.     Але   чим  далі, 


-    361    - 


вирпнас  перед  Василем  пнтаннє :  що  потім  ?  куди 
відтак?  Еін  знап,  що  тепер  із  їаиасїсм  по  говори- 
ти, їаіптіі  у;і;е  ліоіий  на  нього,  що  тпердиіі  буде  між 
нпміі  порахунок,  ^іазав  шукати,  дав  уже  знати  інаи- 
дарям,  що  пропала  йому  донька.  Він  сіііді.м  того, 
хто  її  снритап,  лише  не  знас,  де  сховав.  1  сам  про- 
пав. ]1ішла  чуті:а.  п(о  піукаюгь  Василя  і  Марічки. 
І  не  :інатн,  чи  НІХТО  не  знав,  де  ділись  вони,  чн  всї 
знали,  але  мовчати  вміли,  зансїдн  наіідеть  ся  добра 
якась  душа,  що  стане  розпазкуватп  Ханасїя,  до  живо- 
го діиі(!че  йому  своїми  жалісними  словами,  але  де 
їх  шукати  —  не  скаже.  Пішли  вісти  по  селу,  що  Ва- 
силь кинув  усю  роботу,  передав  Николасви,  а  сам 
поїхав  з  Марічкоіо  до  Боснї.  Пиші  казали,  п(0  ба- 
чили його  в  Дорнї  па  Буковині',  як  їхав  до  Ромунїї 
на  роботу.  Тепер  уже  кождиИ  бачив  їх  обоє  як  виїз- 
дили з  села,  лнпіе  кождий  в  иншііі  порі  і  кождпй 
показував  пишнй  напрям.  Тапасїй  —  що  слухав, 
потім  гопив  ііід  себе  вістунів,  бив  жінку,  збиткував 
дрібні  діти,  Петра  й  па  очи  не  міг  стерпіти.  Сказав 
йому  навіть;  „Не  вмів  сокотити  —  вибачай.  Ми  вже 
собі,  як  були  давніще  —  чужі".  Почав  утїк.тти 
перед  ним,  а  що  Докія  пїколи  з  Петром  не  була 
добра,  він  ііО[іестав  напідувати  ся.  Тапасїй  одного 
хотїв :  дісгатп  в  свої  руки  Марічку.  Що  він  думав 
зробити  із  нею?  Сьоїх)  не  знав  нї  він,  ні  хто  не 
дізплп  сяб  від  нього.  Ллє  найти  їх,  розлучити, 
знеславити  дївку,  бігги,  катувати,  до  громадського 
арешту  заперти,  щоби  лише  заспокоїти  своє  обра- 
лссне  серце.  Л  Василепи  то  так  відгрожував  ся, 
що  будь  він  по  Василь  і  не  Руснакового  роду, 
він  як  лист  трицети  дрожав  би,  слухаючи  самих 


—    ЗС2 


погроз.     Василь  добре  знав,  який  гостинець  лаго- 
дить йому  Таїїасїй,  як  здибають  ся  ппеїшіе. 

Отояс  тоїірр  війна  на  всі  Соки.    Його  дпдьо  — 
що  найлютїщпи  ворог,  тепер  їанасш  —  Маріччин 
дєдьо,  а  що  бачив  нового  ворога,  що  досі  був  велц- 
іши  йому  приятелем.    Сіп  :тап,  яі:  і;а|)тас  "о.     Сав- 
чук  усіх,  н(о  на  віру  сидять     -  покінчані.    І  тепер 
нераз  він  бачив  себе  в  церкві.    Па  нропопідп,  моп 
громи,    гомонять   великі,    зневажливі   слова   протп 
ВСІХ,  що  Господа  обра;катть,  бозкіїй  аакон  .іаліають, 
на  віру   сидять.     Той   кипо   жінку,   та   чоловіка   і 
сходять  ся  до  купи  і  як  худоба.    Гірш  худоби.    А 
ліо,^и  дішлять  ся  на  се  і  потурають.  „Слава  Йсусу" 
—   кажуть,   стрічаючи  таких  гріїмникіп.     Господа 
Бога  самі  ображають,  здоіюплячп  такого  грінишка 
бозішм  іменем.    То  не  „Слава  Йсусу  |-'  то  наложа- 
лоб  сказати  прц  стрічп:  „Грішнику,  безбожнику,  об- 
разнику Господа  Бога  святого  І"  ...  По  було  за  і;пеіі- 
ких  слів,  щоб  спопопажнти  таких,  В(о  живуть  у  ди- 
кому нодруїкжі.   Л  тепер  він,  якому  о.  Сїимук  був 
и(ирим  дорлдішком     -  піпіоп  тоюл;  дорогою!     Які 
будуть  мі;і;  ними  відносини  ?  Чи  наіідоть  ся  яка  рада? 
Якби  бодай  його  дкдьо,  Іван,  не  був  із  ними  у  гніву, 
моглиб    ЯіСось    нол.-тїдити    з   п:іп-отц"і:      .V   так.. 
Він  приступу  по  м.к,  до  хати.   Чепер  щ,.  бі.іьпі  розїв 
ся  дс;и.о,  бо  сііі.іі-1  доходить  д.,  до..,  то  кіици,  бутип 
теж,  ОСІ.  о.  ь  і  вже  підуть  дараСні.   Л  там  і  і,р,-ііі  ро- 
боті'. 1  чим  більш  ра.і,їв  Ііаоиль,  тим  дужче  обісинала 
гнІвс.«  1  мостю  Іі.аи^ва  душа,    ^іи  в  одно  и^е  мав 
яадію,  що  Сагиль   ітровалить  ся  і.;  бутнігом,  а  вій, 
Іван,  возьме  йо!-.,  ал  «чіілку  .!  Гершком  у  руки.   Те- 
пер уже  про,ііа.їа  надія.  1Ц„  правда,  Марічка  нерепо- 


-     363     — 

віла  йому  розмову  Іпаїга  з  їаііасїсм,  але  пін  не  слодї- 
вав  ся  нічого  доброго. 

Нараз  приходить  Пііколай: 

—  Твій  дедьо  лагодить  хату. 

—  Для  кого? 

—  Для  тебе  І 

—  Хто? 

—  Твій  дсдьо,  Іван  Русиак. 

—  Для  мене? 

—  Ніби  для  вас  обоїх:  для  тебе  і  твоєї  Ма- 
річкії. 

Василь  почав  ще  ран  розгінтупатп.  Нарешті 
:.ГОзу-мт,  що  ііого  д.:д,,о  заас  все,  и(о  стало  ся 
де  вони  с,  що  се  він  ні)ііслав  їм  ліжнііі;іі. 

-"То  не  твої  .ііжніїки?  _  „„,;и:ть  сп  зді.во- 
паппй  Василь. 

—  Перпшй  ^  то  .мій,  а  СІК  трц  -  то  паті 
•  його  д'.дя. 

Не  міг  вніітн  з  дііпа.    Як  се  стало  ся? 

Цілком   просто.     Сам   прпшнов   дсдьо   Іван   ід 
Нігколасіш    „   кра.мтмио.    І   11,ц;олаіі   не   міг   начу 
Дуватн  ,■„,  як  пцчнннлі,  ся  двері,  а  н  них  станув 
сгарзи  1>уснаг,     Шп  щ,_.  пг  оуі,  у  кра,,н„цї  пїколн. 
Спдіггь,  люльку  набнсас,  за  товар  рознптус,  як  мука 
«^то.ть   у    цжї,    „кші  торг,    чи   вдсрл.пть   ся   крам- 
ниця?  Ннколаіі,  як  міг,  усе  ііому  ро:,толкувап    По 
тім  :тітл„   на  бутіпі,    Ьі,,  знов,  що   пнав :   р.обота 
нже  КІНЧИТЬ  ся  в  лї<:ї.    Трохн  не  все  вирубали    ,і 
и;о  лишило  ся,  будуть  кінчити  нарік.   У  .Іьвові  зго- 
дилп  ся  на  се.   Тенор  спускають  риза.лт  мнґлують 
За  дві  иодї.,ї  скінчать  усе.    Тоді  муть  передавати 
ролі,а.чопумати    ся.    иитав,    яі;   і^ийде   спілі;а''    11и- 


-!5^ 


—    364 


колай  поясішв,  що  трохп  не  в  двоє  заробить  коле- 
дий,  що  працював  у  бутіїиї,  за  зиму,  нїлс  иіішнми 
роками.  А  сиільннки  дістануть  свій  процент  від 
влол;ених  паїв.  Будуть  звертати  паї?  Лсдви.  Паї 
лиигуть  ся,  бо  спіліла  возьмо  ся  до  пишої  роботи. 
Г  ^дї  Іван  запитав  несподівано,  де  він,  Василь? 

і  уп  у  бутінї.    То  він  таї;  впвів  бутпн. 

Але  тепер  де  він?   У  6)тпнї  відай  нема. 

Не  знати.    Зрештою  нащо  йому  знати? 

Він  відаіі  із  Марічкою. 

Не  знати. 

Ннколай  пе  має  чого  бояти  ся.  Він  базівно 
знає,  де  Василь.  Нехай  Ннколай  прийде  до  нього 
до  хатп,  він  передасть  Василепи  ліяшики.  Лише, 
щоб    Васпль  не  знав  про  тс. 

Із  сими  словами  вийшов  із  крамппцї. 

А  тепер  пятьох  робітників  від  ранку  до  пізної 
ночи  лагодять  попу  хату.  Іван  пе  таїв  ся :  для 
Василя  і  молодої  невістки. 

Уже  і  в  панотця  був.   Вліе  все  уложепе. 

Василь  слухає  і  з  дива  зійтп  пе  може.  1і  його 
серцї  родить  ся  нове  почуваїїне:  вдяки  і  .іюбови  до 
свого  ДЕдя.  На  коліна  впав  би  перед  ііи.м,  по  руках 
цілував  би  його,  по  ногах,  якби  він  був  тут  перед 
ним. 

А  враз  із  тим  почуваєть  ся  в  його  душі  но- 
вий приплив  свіжої  сили  до  праці,  о.чоти  до  бо- 
ротьби із  супротпвпостямя,  завзяття  до  витрсвання 
у  найбільших  трудах. 

Марічка  і  Николай  слухають,  як  він  оповідає 
їм  широко,  яка  тепер  чекав  на  них  праця  —  дн- 
вдять  ся  на  нього  заслухані  і  вірять,  що  кожде  його 


ВК53Б 


365    - 


слово  здійснить  ся.   Нема  вже  такої  сили,  що  опер- 
лась   би    його    ВОЛІ. 

—  Я  певний,  —  моапть  Васпль,  —  що  дсдьо 
приступить  до  спілки. 

—  я  знав  се  вже  давно,  —  усміхасть  ся  ІІп- 
колай,  —  ліпне  не  мап  тойі  говорити.  То  тоСі  да- 
рунок на  вссїлле  від  дсдя. 

Василь  сухав  щас.чивий  і  на  радощах  не  знає, 
що  сказати .  -  - 


VII. 

Нагло  зачав  віяти  полудневий  вітер.  Був  та- 
кий сильний,  що  трсчи  побоїв  із  хат  ио  звергав. 
а  теплий  такий,  що  млісно  робило  ся.  Люди,  що 
виходили  в  коиіухах,  лсдви  двигали  їх  па  илсчех, 
так  їх  ослаб.щоііав  сей  весняний  вітер. 

ІЦо  була  ще  зночи  зима,  диви,  аж  там  по- 
казуєть  ся  царипка,  руда,  як  її  зима  ще  з  оссии 
вкрила,  а  сонце  пригріло,  мрпчі  в  ночп  її  слоло- 
кали,  вона  зеленіти  почішасть  ся.  Здавало  ся,  що 
той  вітер  їсть  зиму-сиїг. 

Із  ґрунів  спливають  потоїш  води.  Де  .піше  в 
яка  заглубина,  зараз  пропирае  попід  снїги  вода  до 
неї,  чуріггь,  силпиае  по  склонах  ґрунів,  доки  не 
получить  сл  зі  спїгоііою  водою  з  инших  верхів. 
А  вже  поточний  оживили  ся,  як  ніколи.  Стільки 
в  них  шуму,  стільки  гуку  І  Великі  каменюки  котять 
ся  чим  раз  нище,  провалюють  ся  о,дпі  через  од- 
них, а  с  води  добуваеть  ся  немов  підземний  громіт. 
МІСДЯ.МИ  аібють  ся  в  одну  загату  —  вода  сшінясть 
ся,  пінить  ся,  колотить  ся,  продирасть  ся  поміж 
камяну  загач7  '  стрімкі  урвисті  береги  потока,  рве 
землю,  шутер,  нову  зарву  продере  і  летить  з  по- 
бідним  усміхом  далї  у  нпз.  Нові  води,  що  надпли- 
вуть із  горіща,  лише  обдивдять  ся,  що  тут  дїв  та 


367 


зшіира,  гушопапі  обкрутят..  ся  коло  кождої  гса- 
ме.поїш  ,  тубосп.уть  у  ,юпо  русло,  .ір,ц,.рте  у 
бер...)!  ііоточш.,,.  Л  и,о  „о„і  „о  „д,и.ол,пь  ся  тим 
ІЦ001,  „роііті.  спокійно.    Воті  і,жо   чують  ог.у   за 

собою  -  ,,;е  ЇХ  що  ри:^  Сі.;,,,!!..,  .„опис  ї.ч   і;  Царішої: 

1    сіселі.!т.ч   пррхіп  бс.іуі„„„і,і,і    ^I„^у„    „і-  ,^.    ,   ,^,.. 

".П    С0.!,„„„ї    „ро.,,і„ї.        У;кс     ма,О.Ь    Гиур,!уТ!,"  !,0М!Ж 

сі;слі,і!у    ;ш,„ру    і    щишшіі    борі!-,   "„арлгі    заграс 
13  ніім!і  ісорші,,.  „„соі;ої  і'пдауґіі,  що  пох!ілііла  ся 
над  зармто.    ()д„я  миг..         ,  „а  їх  хги.лнх  и,л.,пас' 
■іомля  з!іід  і-ад;,;у!'п;  забр.іли  і  затошіліг,  почсслії  з 
собою,  а  і.  спадимтї  по.тптлп  сіюї.м  паща  ткам  до- 
ко..ат„   заЧ!,тс   дї.,„.    і'ж,.   „е^^,  <..,оі;о,о   гадлсудзї. 
ІЦо   падпл.,«о   хпнля,    земля    зпід   її   і:орптя    роз- 
сігаасть  с,г,  коріпї  г,.,  „іаіоть  пеначе  і,у;і;і-і;мг„  і,.ра. 
ють  ся  і:і  .■тікмтмм   шдамп  лотоі;а.     Л   хтпї  пе- 
стять  їх,   цї.іуїшь,   маїтії,   ід  собі,   улільїгюють   їх 
з  о6,ііл,ів  .;ом.,ї.     Зачппасть  ся  любо,:„а  ігр.ч   „о  і!, 
з  іа,;;і;уі,  !'..    ;іад!ірлпві  іпепотії,  пусіі   морогоїш    зч 
Ш.МП  п,^ут^  усміїпкі,,  обіїіми  . . .    л'хш,.,..,  ,^„„,;,  за 
хшілоіо,  а  і.пл.да  мапііті.  омсро,;у  д-  собі,  показують 
І'і   "оп!   сттп  І,  погопї   „а  сціи.пііі  струї  потоі:а 
іад;ки-а  стоїть  ііопа;,,иа,  і.асуплепа,  коли  і!алетпть 
бпстріща  хппля  й  :ичііо  іі-ру  з  коріннями  гаджуї-и 
ііопа  перохплпть  ся  „ад  потік,  гаїпппм  оком  к!.„е' 
схипльоііапа  стрепене  гололою-асршком  —  хотїлаб 
сппшітії  нсбезпепіпу  забаїіу.    Л  і-.іїп  її  ще  більшас 
ЩО  вже  вернути  до  свойого  стапоіпіща  не  і.  с!пї' 
іилі  раз  хііл!іть  ся,  клонить  ся,  чп5.  більш  гнівна 
трівожпа,   що  раз   більше  безсіі.іьі!а. 

Над  вечір  налетїла  велика  струя.    Там,  до  за- 
пора  зрио!і.:а  с;..  всть  сл  вже  шалена  крутїж.    Вода 


МІООСОРУ  ІІЕ50ШТЮН  твт  сндит 

(АN5I  опгі  150  ТЕ5Т  СНДВТ  N0.  2) 


1.0    їгій  1^ 


12.2 


І.І 


и£     Ш2.0 


1.8 


1125  і  1.4 


ш  т  ш 


^^  '653  Ео5І   Моіп  51г«' 

Д'-Д  'їосИвіІег,    N«•0   Уог'  14609        и5А 

^Д  (716)  *8г  -  0300  -  рногтв 

^^  (716)   288  -  6989  -  Го> 


-    368 


закипіла,  закітлувала,  до  дна  пірнула  і  звідти  з 
великою  сплою  вискочила  з  гору,  одним  розмахом 
вдарила  об  зарву  під  гаджуґою.  Не  видержала  роз- 
раиена  земля.  З  розшарпаного  лона  віддер  ся  оста- 
ток,  що  дерзкав  корінне  гаджуґи,  і  величезна  сме- 
река провалила  ся  з  лонотом,  ломотом,  громотом 
напоперек  поточинн.  Вершком  вломила  скілька  га- 
джуджок  по  тім  боцї  потока,  сама  скупала  ся  в  сту- 
дених  водах.  Зачала  ся  нова  ігра  хвиль  потока  з 
гаджуґою. 

А  води  все  більшає,  більшає,  її  сила  чим  раз 
дужчає. 

Найбільше  лютували  сухі  потоки.  Се  одинокий 
час  у  році,  коли  вони  могли  покріпити  до  схочу 
своє  камяне  лоно,  виснажене  ясаркимп  проміннями 
літнього  сонця.  Тут  уже,  мов  громи  гриміли,  так 
лопотіли  комяні  брили,  перскидувані  водою  з  місця 
на  місце.  Терли  боками  об  себе,  головою  били, 
збивали  собі  всі  острі  роги,  всї  грани,  а  дорогу 
устелював  їм  дрібниіі  шутер,  або  зернистий  пісок. 
НІЩО  не  спипювало  тут  води  в  її  розгонї.  На  кож- 
дому  ступені  добирала  нової  сили,  летіла  стрімго- 
лов у  бер  до.  Не  було  ні  в  жолобинї,  ні  по  її  бо- 
ках ані  дерев,  анї  хащів,  навіть  трави  тут  не  засї- 
ва.ти  ся.  Що  не  спа-тііть  у  літі  спека,  звялить 
мороз  у  зимі,  вирве  з  корінибм  весняна  повінь. 
Зачала  ся  руйнуюча  праця  води,  підпомагали  Гі 
великі  камяні  брили.  Що  рушить  ся  з  місця  такий 
скельний  велит,  торощить  усе  своєю  головою,  нія- 
кий камінь  не  опреть  ся  йому,  а  вже  найдужче,  що 
все  за  ним  гонить,  наче  окаяне.  Куди  пройде  той 
каменище,  вода  бере  вже  без  найііенчої  опори  менчі 


—    369      - 

каміпї,  дрібіїїііі  шутор,  сколиіі  ойломії  камиїтч  бпт 
Все  те  летить  у  стромину,  рево,  гуде  і  клокотіггь.' 
Десь  по  дорозі-  перекинула  рука  людшш  ішппцпс 
через  сей  сухий  потік,  дбаіілиііиіі  господар  ш-(мо. 
жував  свої  царппки   від  сусідських.     Дїіа  та'ка- 
мяпа  навала  у  дикому  свойому  розгоні  одним  роз- 
иахом   здула   з   землї   ворпиис,    а  лорчиямки   от.іі 
розкинула  по  цар,-  х,  одні  забрала  з  собою.    Ле- 
тить гр.зяа,  ро.сатаиїла,  скажена,  вшить  ог,  прц- 
скас,  розмітус  камііїї,  гупотить,  дудонить,  мпп  гро- 
мом грюкотить,  чим  раз  сильнида,  чим  раз  стращ- 
шіда,  ІЗ  кождим  рухом,  при  кождому  кроцї  більша 
й  могутнїща.    Долїщами  вже  з  берегів  виривасть 
ся,  то  городи  рве,  то  хати  під.мулюс,  то  шовкоі.і  ца- 
ринкп  в  камєнпстпй  зарінок  перетворюс-казпть    До 
кп    не   просте.тпть  ся  напоперек  дороги,  доки  не 
вгатіггь  ся  К.1ПН0И  у  русло  рікп. 

Шатені  герцї  сухих  потоків.    Весняні,  вольні 
ігри. 

А  там  здовж  потока  від  його  жорсл  до  місця 
де  вливаеть  ся  у  Черемош,  більш,  як  на  милю  про 
стягло  ся  село.  Хати  і  царипкн,  городи  й  сїножати 
:  знов  хатп  і  царпнкп.  По  обох  боках  потоіса 
А  здовж  над  берегом  всть  ся  вузка  доріжка.  Пона' 
мов  гадина,  крутить  ся  з  одного  берега  на  -(ругий 
попід  скали,  понад  поточину  мостами,  кашицями 
обставлена,  мурами  забезпечена. . .  Яі;о  року  восени 
виходять  усі  мешканці  села  -  по  пять-піість  ;нГв 
роблять  1  сяк-так  її  проведуть.  Бодай  на  зиму  буїе 
А  перший  нодув  весни,  перші  збурхаиі  во,н  '- 
там  урвало  кашпцю,  тут  ракп  знесло,  фашпнис  за- 
брало, там  міст  зірвало,  тут  змело  дорогу  рівно 
Рубають  Лто. 


—    370     - 

зі  скалою.  І  ті,  що  клали  її  і  ті,  ідо  їздили  нею  всю 
8иму,  не  пізпалиб  і  місця,  куди  вела  дорога;  — 
якби  там  споконвіку  русло  потока  і  ніщо,  як  лише 
камяне  його  дно,  вічне  шутровище.  Так  грають 
буйні  хвилі",  що  люди  стоять  над  берегами  і  руки 
ломлять.  А  пробіжать  води,  опадуть  —  з  дороги 
анї  сліду,  а  русло  потока  —  куди  воно  не  переки- 
нуло ся  і  Анї  пізнати,  де  було  торік,  де  позаторік. 
Цілком  нове  корито  вирили  собі  води  і  пливуть 
ним  до  ваііблпжчої  зливи.  А  вбв  плова  ґруні,  знов 
робота  потокови.  До  останка  забере  дорогу,  урве 
кілька  царинок,  захопить  де  дробя,  де  теля  на  ца- 
ринці,  або  і  хату  підмуліггь,  оберне,  знов  змінить 
русло,  або  й  на  двоє-троє  рамен  розщнбнеть  ся. 
І  знов  до  найближчої  з-тиви,  до  свіжої  повені. 

А  дороги  вже  люди  не  роблять  до  самої  осени. 
Пуста  була  би  їх  робота.  Карають  ся  шутровнщами, 
або  взагалі  возами  не  їздять  —  верхи  конем  перехо- 
плюють ся.  А  виїздять  із  хати,  чи  в  місто,  чи  до  цер- 
кви, з  трівогою  оглядаїсть  ся  на  небо  та  обдивдю- 
ють  хмари,  вере  чи  не  вдарить  злива,  не  відорве  їх 
від  хати  і  від  маржини  на  скілька  днів,  аж  доки 
не  пробіжуть  розгуляні  водя  потока. 

Дивні,  необчислимі  жарти  дикого,  гірського 
живлаї 


А  Черемош  гуде,  грізний,  дужий,  розгуканий. 

Перш  усего  заллє  прибережні  шутровища,  ви- 
повнить ціле  своє  камяне  ложе,  що  віки  цілі  його 
рвав,  лютуючи  у  вузких  своїх  берегах.  Уже  захо- 
пив прибережні  глеї.    РиЕть  ся  в  них,  шарпає,  дере 


371 


ціпку  землю.  Не  поможуть  їй  травп,  що  встелили 
цариіікп  понад  берегами  ріки.  Що  никле  корінне 
травиці  для  гнівної  води  І  Воликиіі  шмат  царинки 
розколов  ся,  відірвав  ся  від  свого  пікового  гнізда 
і  ледви  чи  міг  рознроіцати  ся  з  рідною  нивою,  як 
вода  проглотпула  його.  Від  разу,  якби  не  було 
ніколи  тої  життєвої  сили,  що  лучить  зерна  піску, 
дрібки  землі  в  одно,  розлетїв  ся,  розкришив  ся, 
розсипав  ся  захоплений  пласт  землі  на  тисячі,  мі- 
ліонн  частпн-дрібок,  розвіяв  ся  на  дні  ріки.  А  вода 
далі  карбулнть  зарву  —  тепер  улсс  лекше  йде  їй 
злочинна  робота. 

І  вільхи,  що  густим  лісом  укрили  береги  ріки, 
і  вони  не  помояіуть  зем-ії  у  безсильних  її  змаганнях 
із  спіненими  водами.  Вони  найдужче  держать  у 
купі  глеї.  Між  нпіш,  тими  сумними  вільхами  і  їх 
земельним  підложем,  витворило  ся  тайком,  за  ні- 
мою Езаїмно.о  згодою  тісне  співжиттс,  а  кождий 
рік,  коаіда  весняна  чи  літня  повів  кріпляе  його. 
Вільхи  дерясать  цупко  коріннями  глеї  в  своїх  обій- 
мах, глеї  скріпляють  силу  вільх,  всі  свої  життєві 
соки  дають  їм  на  поікиву,  радіють  кождим  свіжим 
листочком  вільх,  кождою  новою  галузкою  деревин, 
кождим  молодим  пасемком.  А  прийде  повінь,  зі- 
бють  ся  води,  зачнуть  грнматп  карбулені  камінюки, 
гатити  захои.іспі  по  дорогі  ковбкп  дерева  —  гляди : 
там  ухопило  вільху,  там  вода  обііімила  цілий  їх 
острівчпк,  далі  вкрила  землю,  рве  її,  шарпає  зверху, 
знов  деинде  перехилило  деревину,  попорехрещувало 
гиллє,  суччє,  там  перевернуло  величезну  вільху, 
але  поки  що  не  було  сили  в  води  забрати  її  —  не 
змогла  вирвати  всего  коріння.     І  так  лежати  ме 

24* 


—    372    — 

деропіша  і  соромом  вкриватись  ме,  що  її  корінне 
впстав.ісчіе  на  донне  світло.  Вода  розгорне  його, 
впиорпас  всю  землю  зноміж  нього,  видовбає  най- 
мсмчпіі  камінчик,  вмне  його  і  лишить  збезчещене, 
обдерто,  голе  —  на  віки,  як  нриіідо  слушний  її 
час,  як  ослабне  ЇЇ  мідь,  її  сила.  Л  покищо  кипить 
завзята  боротьба  хвиль  ріки  з  громадою  прнбереж- 
ньої  вільшини. 

Бистра  струя  ріки  починає  шукати,  кудпб  то 
їй  пробрати  ся  на  прибережнї  царинкп.    Ог,  нади- 
бала обнижеіп.й  беріг.    Колись  плив  сюди  потічок 
ІЗ  під   ґрупя   і  тут  він   вливав  ся  до   ріки.     Ліси 
врубали,  водп  не  стало,  потічок  щез,  але  легонька 
заглубина  лишила  ся.     До  леї  наблизили  ся  води 
ріки,  увфпалн  ся  в  поточпни,  летять  на  перегони. 
Чути   в    їх   гомоіГЇ   радість,     що   вспіли   вирватись 
на  волю  із  вузкого  русла  ріки,  тепер  їм  воля  по- 
гуляти по  царпнках,  натішити  ся  повного  свободою 
Нєзвісне  тягне  їх  до  себе,  рве  їх  далї  і  далі.  Хвилї 
за  хвилями,   чим   раз  їх  більше,  в   одно  снлькїщі 
більше  до  збитків  охочі.    Замало  їм  уже  місця  в 
поточппї,  уже  розлили  ся  скрізь  по  царішках;  див- 
лять   ся,   розгли,-;ають   ся,   рух   свій   сиііііііли,    роз- 
дивлюють  ся  цїкаво,  куди  вони  попали.   А  тут  уже 
чують,  як  клекотять  за  ними  нові  хвилї,   велика 
сила  йде  їм  на  підмогу.    Залили  псї  царішкп,  всте- 
лили їх  намулом,  піском,  а  то  й  шутровнщем,  що 
лигає  попало  за  ними  з  ріки  у  поточину,  а  тут  уже 
нова  навала,  прогнала  їх  назад  до  ріки.    Тільки  не 
припинила  ся  зачата  нимп  робота.   Тепер  уже  така 
сила  водп  перехопила  ся  на  царишїп,  і  вдираеть  ся 
ще  1  ще,  що,  де  були  царини,  де,  як  сніги  стопили  ся, 


—    373     — 

зелень  пкр.шала  землицю,   -  одно  морс  спіненої, 
розбурханої,  розгуллпої  каламутної  іюдн. 

Люди  ннходпть  із  хатІБ,  що  рпз.іожнлн  сл  на 
горбошсах,  стоять  на,;  берегом,  до,:н  захопила  їх 
Цярннн  пода,  а  зір  у  них  мутний,  плече  похнюплене 
Що  лишить  їм  отся  пода,  як  уже  сплине.     Чи  по 
зробить  ІЗ  їх  песолнх  царииоїс  камяноіо  гробошпца' 
мертвого  шутронин(а?    І  ляк  їх  обхоплюс :  доки  що 
буде  прибувати  вода?    Чц  не  загрозить  їх  хат    чп 
не  захопить  їх  статків,  чи  не  затопить  маржнпц? 
Пізно  до  вечора  ио  сплять,  „очами  вартують,  ватри 
кладуть,  1  все  звертають  свої  очи  в  горішини  бік 
звідки  садить  і  садить  в  сдпо  поиерсможіїа  сіла' 
А  ріка  вже  несе  па  сво.'х  хвилях,  тцо  змогла  де 
захопити  горіщами. 

Там  вирвала  гаджуґу  з  коріпем,  ііссс  Гї,  а  ко- 
рінь увесь  у  водї  поринав,  лише  десь  на  підводну 
скалу  зшреть  ся,  вирине  і  покажсть  ся  у  всїіі  своїй 
силї. 

Так  цуико  сидїп  у  зсмлї  і  таки  взяла  вода  - 
шепочуть  лодпи  чутно  люди  іірп5,іж  себе,  а'  лиця 
їх  блїдпуть  із  остраху, 

—  Адп,  ади,  дарабаї  -  залунав  новий  оклик. 

—  Якийсь  поквапив  ся  і  збив  уже  дарабу 
тай  от  —  яке  його !  '    і     .  > 

--  А  чому   не  прпсилив  добро? 

—  ОД,  присплпші  І  вужву  урве,  хочби  й  дро- 
тяну 1  КІЛ  впхопіггь  із  зомлї,  і  дерево  знесе,  якби 
до  нього  присплип.  з  такою  подою  нема  зкартіп. 
Най   Господь   святші   милує. 

Дараба  падл,  тї.іа  і  з  усої  сили  вгатила  в  ка- 
шііціо,  що  па  нїіі  стояла  бор.  '.Гіоди,  що  бачили  со 


—    374     — 

згшсрлн  віддих  у  грудях.    Нема  більшого  нещастя, 
як  кол.іб  знесли  кладку.    Иїяк  не  .-исттіеш  ся  па 
той  бік.    Дариба  розколола  ся  на  дпос.   Такий  був 
спльпміі  удар,  н(о  розірпала  вужвп,  але  другим  кін- 
цем такн  сперла  ся  на  катпцї.    ;Застопіаліі  вндцї. 
Оонн  розуміли  добро,  до  чого  йде  далі.     Вода  під- 
хоппть  да|.абу  з  обох  боків  кавіицї,  піднесе  її  під 
саму  бер,  а  на  її  иіп|)оких  крилах  зачне  снпнюпатії 
комбки.    Л  от  -  уже  й  зачала  ся  музика.    Дараба 
скрипить,  пищить,  лопає  об  вязання  бери,  а  що  на- 
летить ковбок,  гримне  з  усеї  сили  в  дарабу.    Піде 
такий   гук,   як   від  гарматнього  стрілу.     Поки  що 
що  відбивають  ся  всї  коабкн  від  дарабц  і  летять 
попід   бер   стрілою  далї.     Люди   за  кождим   наблц- 
женнем  ковбка  спирають  віддих  у  грудях,  а  прой- 
де —  скидають  важкий  тягар  із  дуи:і.    Пі;о  правда, 
нема   вже   в   них  багато  падГі  на  вратоваппе   бери! 
Сода  в  одно  прибуває,  ледви  чи  додержить  ся  кладка 
до  вечера.    А  ночп  безпешно  не  перестоїть.    Скиль- 
кп  разів  повінь  —  люди  вистоюють  по  обох  бере- 
гах, Групямн,  і  слїдить,  що  дїєть  ся  з  беррю.     На 
неї  так  тяжко  здобути  ся.    Як  возьме  вода,  нсраз  і 
шв  року  не  можуть  допроситп  ся,  щоби  получили 
зарічо  з  селом.     Ночами  вистоюють  на  берітаі  і 
наслухують,  чи  не  тріщить  бер.  А  коли  заскриплять 
бервена  у  чопах  і  нема  ніякого  сумні!-.-,  що  вода 
забрала  к.чадку,  один  оклик  я;алю,  один  стогін  лунає 
по  обох  боках . . . 

Аж  ось  надлстїлп  дпа  ковбки  і  вгатили  в  да- 
рабу Один  з  них  від  разу  запоров  гузьиром  під 
дарабу  і  всунув  ся  до  половини.  За  той  час  наско- 
чив на  нього  другий  і  ляг  поперек  нього,  опираючи 


—    375    — 

ся  об  дарабу.  Лежав  так  напоперсд  рікі.  В  одну 
мііть  збпла  ся  коло  дараб.і  ,іа  сих  двох  копбках 
ціла  громада.  Що  падлетіїті.  який,  уже  не  иро- 
супеть  ся.  Сей  зіпреть  ся  під  дарабою,  той  писуііе 
СВІЙ  гузьіф  „а  неї,  ИІ1Ш11Й  заиут.;,;ть  ся  між  ковбки. 
їх  бсрвепа  розложпли  ся,  як  довгі  рук»,  на  ріці  і 
ловлять  уже  псе,  що  наплине.  Зачав  робити  ся  ве- 
ликий стрім.  Ковбкп  пливуть,  летять,  гатять  об- 
стріл, сшшюють  ся  на  ньому.  Па  строму  скрипить, 
тріщить,  лопотить.    Стогне,  плаче,  гуде,  реве,  гри- 

АШТЬ. 

Нараз,  хто  стояв  над  рікою  —  охнув  із  жаху. 
Що  не  було  вже  в  людий  надії,  щобц  бер  мог- 
ла вратуватії  ся  -  тенор  станула  їй  перед  очя 
страшна  дійсність.  Із  горіща  надлетіла  в  шале- 
ному гопї  нова  дараба.  Із  такою  силою  гонила, 
що  дух  людям  запирало.  Чим  більш  близила  ся 
ІД  бери,  ставало  яснїще,  що  летить  просто  на 
стрім. 

Бебевх  І 

Цїліііі  стрім  затряс  ся.  Ковбкп  потисли,  по- 
сунула ся  під  силою  удару  перша  дараба.  А  як  цілий 
стрім  опер  ся  на  задньому  її  кінцї  і  тепер  наляг  на 
нього  та  пригнув  його  трі^хи  не  до  дна  ріки,  пе- 
редній край  вискочив  із  води  і  напер  з  усеї  сили  на 
бер.  А  в  туж  мить  і  ковбки  і  друга  дараба  майже 
незамітно  пересунули  ся  через  бер  і  коли  увіль- 
нені 13  строма  ковбки  почали  розпливатл  ся  по  воді, 
видцї  із  берегів  побачили,  що  там,  до  була  бер,' 
пливе  свобідно  вода,  нічим  не  спинювана,  грізна' 
страшна.  Лише  прибережні  бервена  кладки  сплиліі 
ва  водою  і  гритулили  ся  до  берега.    У  них  почали 


-    376     — 

біті  з  попою  сплою  конбкії,  ста.ш  тріїцагії  йерпрна 
кладки,  доїш  і  їх  по  заПрап  збурх.іпіііі  Черемош. 
Тепер  у;ко  плплії  копбкгг  і  ковбіси  і  десь  по- 
між ппх  лроттрикпо  іад:куд;кка,  там  иільха,  уриана 
водою  із  бсі-оіа,  там  зііоп  дараба,  сильно  ушкодже- 
на допгою  дикою  мапдріпкою. 

ІЗоличаио  пліїлп  коїібки.  Топор  їх  пора.  Улсо 
з  вимп  наскладано  їх  прп  берегах,  ч^б  верша  по- 
вінь забрала  їх  і  понесла  милями  цї.інми  п  долі'ну, 
до  їх  виловлюють  і  у  дарабії  збипають 

Ковбок  пливе,  лодвп  гоііда>очи  ся,  мов  стріла 
летить,  а  хвплї  води  к'-іихають  його.  Доки  на 
струї,  віп  нічим  песпииюпаипй  летить,  що  а;г:  за 
очи  ловить.  Л  наблизить  ся  до  берега,  гсине  з  усеї 
спли  об  кашищо.  Такий  від  того  йде  гомін,  пс- 
на-іе  би  далекий  грім  гуркотів  десь  у  верхах.  Л 
як  спряжуть  ся  два  три  ісовбкії,  яку  то  гру  вони 
зачнуть,  як  переганяють  ся,  щоб  скорше  плистп 
один  від  одного.  Пливуть,  доки  ні.  спинять  ся  на 
якім  строму.  Тоді  вже  зв)і.)аиі,  бе..сильііі,  лежать  і 
ждуть,  поки  по  увільнить  їх  рука  Гуцула,  що,  в 
малу  воду,  бовтаючи  ся  по  пояс,  а  и"раз  по  пахи 
в  водї,   строми   розбирай. 

Л  поки  —  вода  раз  у  раз  прп^увае,  ковбкп 
плпвуть,  пливуть,  каишцї  розбивають,  ґрунта  роз- 
шарпують і  пускають  з  водою,  помагають  Чере- 
мошопп  в  його  роботі  іш  ■^онця. 


ІГинають  дпї.  ВІ6  тсплиіі  вітер  із  півдня  Карпат. 
Топлять  ся  останки  снї'гів  на  і'рупях  і  кпчерах. 
Шумлять  потоки,  купаючи  ся  в  зимових  заметїллях 
у  стромпнах  та  поточииах.    Гуде  Черемош,  несе  на 


-    377    - 

спіяспіїх  хвилях,  що  лиш  ва::опііть,  збиткує,  що 
зарво  розгуляла  вода. 

Царіїнкії  вкрті.іюті.  ся  свіжою  зеленню.  Ожп- 
члю€ть  ся  фоя  смерік,  беі)ези  мов  у  вінку,  у  дріб- 
ному ЛІІСТЇ. 

А  люди  ходять  понурі  понад  береги  рі.и  і 
ломлять  рукн,  вкривають  лиця  сумом  на  вид  руіни, 
яку  полііиіас  по  соОі  вода,  спливаючи  а  царніюк,' 
відслонюючи  подерті,  пошматовані  береги  їх  горо- 
дів, їх  пив. 

Нарешті  оСертаст-  ся  вітер,  слабпе,  втихає.  А 
над  гірською  долшюю  розливають  ся  лагідні,  нїжні 
проміні  ЦІ    пьчого  -^опця. 


На  берегом  ріки  великий  рух, 

У  високих  миґлах  лежить  дерево  готове  до 
сплаву.  Коло  нього  лорають  сл  лю,^і:  одні  розби- 
рають миґли  і  сунуть  ковбки  на  підстелених  дру- 
ґарях  ід  берегову-  ріки,  одні  збиза-чть  там  дараби, 
одні  спускають  ризами  останки  доргпа  із  бутіша. 
Чути  оклики  остороги,  там  заклики,  щоб  дерево 
спускали,  одні  обчислюють,  ииші  перечать  ся.  На- 
вкруги горять  пат[)н.  У  них  присмолюють  гаджу- 
джкії,  а  відтак  ойиипашть  їх  коло  стовпів,  крутять 
розкрути.  Там  кілки  тешуть,  онде  керми  тагодять. 
Як  у  воликііі  фабриці. 

—  Завтра  пускають  перші  дараби І  —  лунає 
по  всіх  усюдах  вссолиіі  голі      секманича. 

—  Завтра  пускають  дараби І 

Есїх  очи  звертають  ся  мпмо.чіть  па  воду.  Чере- 
мош буііии  :цо,  ду;киіі,  але  повінь,  та  страшна 
весняна  повінь,  мігпула.    Во-^и  ще  дул;е  багаю,  але 


—    878     — 

від  тепер  аж  до  ПІЗНО!  весніг,  трохи  по  до  літа, 
буде  її  в  одно  Д0В0.1Ї.  Всї  дараОн  можуть  пройти, 
а  що  води  не  обмончнть  ся. 

—  Ото,  якби  нокіаппіі  Юра.    Той  уже  вертав 
би  з  Бижпицї. 

—  О,  то(1  не  втерпіп  Сн  був,  щоби  що  поза- 
вчора не  скочнтн  на  дарабу. 

—  То  був   раз    керманич,    царство  йому    не- 
бесне І 

Над  вечір  спустили  першу  дарабу  па  воду.  При- 
силена  тугою  вулівоіо  колисала  сп  весело  на  би- 
стрих хвилях  ріки.  Нї  раз  се  її  не  здивувало. 
Окликам  радости  не  було  кінця. 
До  пізного  вечора  не  вгавала  праця,  не  вти- 
хали голоси.  Кождіїй  квапив,  щоби  був  на  завтра 
готовий  із  спОЕю  дарабою,  кождий  хотїв  гопитп 
її  першої  днини.     Кінчили  своє  дивне  діло. 

Запала  ніч.  А  працї  ніхто  не  лишав.  Горілії 
великою  полумінню  ватри  й  кпда.іи  багато  світла. 
Високо  в  гору  зпимали  ся  густі  дііми  іі  стелили 
ся  по  сусідніх  кпчерах.  Від  світла  ватер  ще  чор- 
ніщі  ставали  темні  ґруні,  що,  немов  сонні  ведитц, 
дрімали  сиокійпим  спом.  Що  їй  там  гамір  сотні 
людий,  що  їм  огні  десятка  ватер.    Пусте  І . . 

Нараз  заясніло  па  сході  небо,  позолотили  ся 
долішні  краї  хмарки.  Що  хвн.ш,  що,  а  на  небо 
викотив  ся  повний  місяць  і  осріблив  своїм  світ- 
лом долину  ріки.  Поб.іїдлп  чорні  ґруні,  кинули  гли- 
бокі тїни  в  поточинг.  А  місяць,  розглядаючи  ся 
по  долині,  побачив,  як  таємні  якісь  тїіш  снують 
ся  поміж  дерева,  накликують  ся,  гупають  сапінами, 
сокирами. 


-    879    - 

Здавоваліїй    клг.кііуп    на    хмарку,    пона    над- 

іілила,  протерла  Ііому  очи. 

Почав  що  уііажіїїОш  іірііглидапі  ся: 

Хто  таклй    ворушить   своїм    іхімоіюи   тишіїну 

ііочи  ? 

Пізнав  Василя.  Такий  усміхнеииіі,  (.озрадува- 
нив,  щасливий. 

Ах,  то  той,  що  світ  у:іяв  ся  перевертати.  Він 
знає  його  не  ві,і  сьогодня.  '"'псячі,  мп.Гюнк  літ 
анае  його.    Вічно  того  самог^.. 

Успокоїв  ся  й  усміхнун  ся  своїм  старечим 
усміхоа.     Л  зверт..іочи  ся  в  пиший  бік,  докинув: 

—  Пробуй,  небоже,  доші  но  обірвеш  собі  рук, 
доки  не  обгорять  тобі  крила. 

Надлетіла  хмарка,  ааслонила  йому  ,  ;е  і  мі- 
сяць забув  про  Василя,  про  увесь  той  гурт  —  його 
очи  обіймали  що  раз  нових  люднії,  нові  події  і 
всюди  він  бачич  одно,  усему  він  зііач  один  копець. 

І  пісна  усмішка  пережитого  старика  ще  дуж- 
че викривила  його  лице. 


В  Криворівпї  6.  листопада  1914. 


Тогож  автора  влйшлп: 
Л.  Володиславич:  ОрЛІГ,  комедія  в  чотпрох  діях. 
Львів,  1908.  Накледом  Української  Видавничої  Спіл- 
ки.  Цїна  З  кор. 

Л.  Вругиельницьпий:  Трівога,  Драма  в  трьох 
діях,  Коломия  1910.   Цїна  З  кор.